Звіт про фінансові результати: сутність, методика і техніка його складання

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ВСТУП РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ТА ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність і значення фінансової звітності та вимоги до складання звіту про фінансові результати

1.2 Нормативно-правова база, що регулює складання звіту про фінансові результати РОЗДІЛ 2. ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ: СУТНІСТЬ, МЕТОДИКА І ТЕХНІКА ЙОГО СКЛАДАННЯ

2.1 Документування операцій з обліку фінансових результатів

2.2 Порядок обчислення та облік фінансових результатів

2.3 Методика складання звіту про фінансовий результат РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯННЯ ВИМОГ П (С)БО ТА МСБО, ЩОДО ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ І СКЛАДАННЯ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

П (С)БО — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку.

МСФЗ — Міжнародні стандарти фінансової звітності.

МСБО — Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку Дт — дебіт.

Кт — кредит.

Субрах. — субрахунок.

Рах. — рахунок.

ПДВподаток на додану вартість.

АЗ — акцизний збір.

ВСТУП

Актуальність гармонізації у сфері бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності зростає у зв’язку з розширенням Європейського Союзу, яке відкриває нові перспективи для партнерства, економічної інтеграції та співробітництва.

Аналіз публікацій вітчизняних авторів свідчить про те, що питання узгодження фінансової звітності українських підприємств з вимогами ЄС не достовірно досліджені і на даний час. Серед праць учених України немає єдиного підходу до формування та відображення у звітності облікової інформації. Одні автори схильні до побудови звітності на засадах, які застосовуються в англомовних країнах. Зокрема з цього приводу Голов С. В. зазначає, що доцільно враховувати досвід ЄС, зберегти лише загальну структуру фінансових звітів та мінімальні вимоги до розкриття інформації. Слід також відмовитися від жорсткої регламентації бухгалтерського обліку, передусім системи обліку витрат [25, с. 18].

З цих позицій звітна інформація одного підприємства ще більше відрізнятиметься від даних іншого, даний факт ставить під сумнів доцільність зведення фінансової звітності органами статистики через неспівставність даних. Але деякі автори схиляються до думки, про необхідність уніфікованої фінансової звітності.

Важливим питанням подальшого розвитку бухгалтерського обліку та звітності в Україні є визначення вимог до обсягу та якості інформації, яка надається зовнішнім користувачам у вигляді фінансової звітності підприємства. Зокрема, слід визначити сферу застосування МСФЗ в Україні.

Метою курсової роботи є дослідження методики і техніки складання Звіту про фінансові результати та сутності основних категорій фінансової звітності.

Правильне складання та подання фінансової звітності надає можливість вчасно і в правильному напрямку зорієнтуватися підприємцям для пошуку резервів подальшого, успішного розвитку та вдосконалення діяльності підприємства. Подальша диференціація вимог до фінансової звітності сприятиме вдосконалення звітності в Україні, спрощенню обліку та звітності некорпоративних суб'єктів господарювання.

Об'єктом дослідження є фінансові результати підприємства.

Предметом дослідження є порядок обчислення фінансових результатів, методика і техніка складання Звіту про фінансові результати.

Методи дослідження:

1. Спостереження. Наукове дослідження процесу складання звіту про фінансові результати, документальне оформлення всіх даних та результатів діяльності підприємства за звітній період.

2. Опис. В роботі описані всі вимоги та стандарти, яким повинна відповідати фінансова звітність.

3. Аналіз. Виявлення тенденцій протікання різних видів діяльності підприємства, отримання прибутків та понесення збитків, а також аналіз процесів, що впливають на ці показники. Виявлення закономірностей, що виникають та постають у процесі складання фінансової звітності перед кожним підприємством.

4. Узагальнення. Узагальнення всіх економічних показників ефективної діяльності підприємства та відображення їх у Звіті про фінансові результати.

5. Систематизація даних по підприємству для єдиної цілі, а саме подання звітності зовнішнім користувачам.

Інформаційною базою написання курсової роботи є законодавчі та нормативні документи України, праці вітчизняних і закордонних вчених з питань обліку фінансових результатів та складання фінансової звітності, спеціалізовані періодичні видання, первинні документи, облікові регістри та форми звітності досліджуваного підприємства.

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ТА ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність і значення фінансової звітності та вимоги до складання звіту про фінансові результати

Для прийняття економічно обґрунтованих рішень суб'єктам господарської діяльності необхідна інформація про фінансовий стан, результати діяльності та зміни в структурі господарських засобів і їхніх джерел. Зазначені інформаційні потреби зумовлюють необхідність складання всіма підприємствами фінансової статистичної, зовнішньої та внутрішньої періодичної річної звітності. Виходячи з цих умов, раціональна організація бухгалтерського обліку, контролю й аналізу в системі управління підприємством, зокрема організація складання звітності, є передумовою вчасного, повного та вичерпного надання інформації користувачам і, як наслідок, — організації ефективного управління господарською діяльністю підприємства.

Фінансовий облік виконує одну з найважливіших функцій, пов’язаних із розкриттям інформації. Термін «розкриття» означає надання інформації, яка є суттєвою для користувачів фінансової звітності, а термін «суттєвість» інформації - що її відсутність може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. Для забезпечення якісних параметрів звітності необхідно стандартизувати вимоги щодо методології облікового процесу.

Для забезпечення єдиного підходу до складання фінансової звітності розроблено положення (стандарт) бухгалтерського обліку П (С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», який затверджено наказом міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87. Цим стандартом визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. Норми цього Положення (стандарту) треба застосовувати до фінансової звітності підприємства, організацій та інших юридичних осіб (далі — підприємства) усіх форм власності (крім банків І бюджетних установ) і консолідованої фінансової звітності.

Таким чином, фінансова звітність — це сукупність регістрів генералізованих (зведених, згрупованих, узагальнених) показників за звітній період, що характеризують статику і динаміку об'єктів бухгалтерського обліку. Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік фінансову звітність в Україні» фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Показники відображають у грошовому вимірнику реальні явища і процеси господарської діяльності, які використовуються для виявлення тенденцій розвитку підприємства і прийняття управлінських рішень.

Раніше мета обліку зводилася до контролю за наявністю ресурсів, збереження соціалістичної власності й організацією господарського розрахунку, то зараз метою обліку визнається забезпечення складання фінансової звітності для користувачів та прийняття рішень на основі повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності і рух коштів підприємства.

Користувачі фінансової звітності - це фізичні або юридичні особи, яким необхідна інформація про діяльність підприємства для прийняття рішень. Для вищих організацій звітність є базою вивчення роботи підвідомчих підприємств, основою для координації діяльності підвідомчих установ, планування виробництва на майбутній період. Фінансово-кредитні органи використовують звітні дані для контролю за дотриманням підприємствами фінансово-кредитної дисципліни, правильністю нарахування сум, що підлягають сплаті до бюджету, та аналізу ефективності використання отриманих кредитів і коштів цільового фінансування. Керівникам підприємств і виробничих підрозділів дані звітності дозволяють проаналізувати результати господарської діяльності та вжити необхідні заходи з їх покращання.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів із питань, які є для них важливими:

1) придбання, продаж цінних паперів та володіння ними;

2) участь у капіталі підприємства;

3) оцінка якості управління підприємством;

4) оцінка спроможності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;

5) забезпеченість зобов’язань підприємства;

6) визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

7) регулювання діяльності підприємства;

8) інші рішення.

Фінансова звітність призначена лише для задоволення потреб тих користувачів, які не можуть вимагати звітів для задоволення їх конкретних інформаційних потреб, а тому вони можуть використовувати лише офіційну відкриту інформацію звітів, передбачених стандартами.

У фінансових звітах наводяться статті, які відповідають таким критеріям:

1. Існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов’язаних з цією статтею.

2. Оцінка статті може бути достовірно визначена.

Звітнім періодом для складання фінансової звітності є календарний рік, хоча окремі підприємства для своїх потреб можуть використовувати інший звітній період (місяць. квартал), що сприятиме ефективному аналізу фінансового стану підприємства і моніторингу раніше прийнятих управлінських рішень.

Фінансова звітність повинна бути достовірною, що означає відсутність помилок та перекручень, здатних вплинути на рішення користувачів. Звітність повинна давати користувачам можливість порівнювати результати діяльності підприємства за ріні періоди, що забезпечується наведенням у звітах відповідних даних попередніх періодів, розкриття інформації про облікову політику та її зміни.

Фінансова звітність підприємства формується з дотримання принципів бухгалтерського облік:

— автономність підприємства (юридична особа відокремлена від власників);

— безперервність діяльності (передбачається, що підприємство буде існувати надалі);

— періодичність діяльності (поділ діяльності на окремі періоди);

— історичної (фактичної) собівартості (оцінка активів здійснюється виходячи з витрат на виробництво і придбання);

— нарахування (порівнянність доходів та витрат одного періоду);

— повне висвітлення (операції і події повинні враховуватись повність, що впливає на прийняття рішень);

— послідовність (постійне дотримання обраної облікової політики);

— обачність (запобігати зниженню оцінки зобов’язань і витрат, і завищенню оцінки активів і доходів підприємства);

— превалювання змісту над формою (операції відображаються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми);

— єдиний грошовий вимірник.

З метою забезпечення зрозумілості фінансової звітності для користувачів у ній обов’язково наводяться такі дані:

1) назва, адреса, банківські реквізити підприємства;

2) дата звітності й звітній період;

3) валюта звітності й одиниця її виміру;

4) інформація щодо звіт нього і минулого періоду;

5) облікова політика підприємства та її зміни;

6) консолідація фінансових звітів;

7) припинення (ліквідація) окремих видів діяльності;

8) обмеження щодо володіння активами;

9) участь у спільних підприємствах;

10) виявлення помилок в минулих періодах та їх коригування;

11) переоцінка статей фінансових звітів;

12) інша інформація, розкриття якої передбачене стандартами обліку.

Інформація у фінансовій звітності, яка стосується підприємства, включає:

1) назву, організаційно-правову форму та місцезнаходження підприємства (країна, місце реєстрації, адреса);

2) короткий опис основної діяльності;

3) назву органу управління, у виданні якого перебуває підприємство, або назву материнської компанії;

4) середню чисельність персоналу протягом звітного періоду.

Підприємство повинно висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису принципів статей звітності та методів обліку щодо окремих статей звітності.

Облікова політика відображає сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Знову ж таки метою облікової політики є забезпечення складання звітності.

Облікова політика ґрунтується на таких якісних характеристиках обліку та звітності:

— зрозумілість наведених показників;

— однозначність тлумачення інформації користувачам за умови, що вони мають достатній рівень знань і зацікавлені у сприйманні цієї інформації;

— достовірність, відсутність помилок, які здатні вплинути на прийняття рішень;

— порівнянність інформації за різні періоди та різними підприємствами.

Особливої уваги заслуговує висвітлення облікової політики, яка розкривається шляхом опису принципів оцінки статей звітності, інформації, що підлягає розкриттю безпосередньо у фінансових звітах або примітках до них.

У примітках до фінансових звітів розкривається:

— облікова політика підприємства;

— інформація, яка безпосередньо не наведена у звітах, але є обов’язковою за відповідними статтями;

— інформація, що містить додатковий аналіз статей звітності, необхідної для розуміння доречності наведених даних.

Додаткова інформація має важливе значення для юридичних та фізичних осіб, які повинні отримати максимум інформації про умови та ведення бізнесу. Це стосується не лише кількісних даних, а й якісних характеристик: іміджу підприємства, його історії, методів управляння, динаміки розвитку тощо.

Фінансова звітність складається з таких форм:

— балансу;

— звіту про фінансові результати;

— звіт про рух грошових коштів;

— звіту про власний капітал;

— приміток до річної фінансової звітності.

У сукупності ці звіти достатньо характеризують господарську діяльність, фінансові результати й фінансовий стан підприємства, а при ретельному аналізі показників користувачі можуть виявити позитивні чи негативні тенденції явищ і процесів, що відбуваються на підприємстві. В той же час показники собівартості продукції, рентабельності, витрат у розрізі окремих видів продукції у звітах не наводяться, оскільки становлять комерційну таємницею, тому користувачеві доводиться приймати рішення в умовах певного рівня ентропії (невизначеності), що посилює ризик з вкладання капіталу в інвестиції. Користувачі збирають додаткову інформацію про підприємство, яке їх приваблює, з різних джерел (приміток до фінансової звітності, публікацій у пресі, відгуків конкурентів, даних рейтингів серед споріднених підприємств, додатків до звітів тощо). Додаткова інформація якоюсь мірою зменшує рівень ентропії та ризику.

Стандартна фінансова звітність розробляється таким чином, щоби задовольнити всіх користувачів необхідною інформацією, але це завдання нереальне з огляду на різні інтереси кожного з них. Доводиться йти на компроміс і розкривати у звітах найсуттєвішу інформацію про діяльність підприємства, а кожний користувач вибирає для себе ті показники, які його цікавлять.

Інформація у звітах відбиралася протягом тривалого часу, пройшла перевірку практикою у розвинутих країнах світу й відображає рівень розвитку економіки і суспільства.

Форми звітності доводяться до зацікавлених осіб через опублікування в пресі, а тому звітність можна вважати одним із інститутів суспільства, який забезпечує функціонування економіки країни. Фінансовий облік стає атрибутом і показником рівня розвитку суспільства і людства загалом. Про це свідчить те, що з 1973 року формується модель обліку міжнародного рівня, розробляються міжнародні стандарти обліку, які знаходять визнання переважної більшості країн світу.

Фінансова звітність у ринковій економіці служить засобом регулювання ринку цінних паперів, переливу капіталів і менш привабливих сфер діяльності більш привабливі, що сприяє оздоровленню економіки через розподіл фінансових ресурсів. Сьогодні фінансова звітність стає настільки значущою, що без неї не може функціонувати економіка інформатизованого суспільства, яке приходить на зміну індустріальному.

П (С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» передбачено, що фінансова звітність складається з: Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал і Приміток до річної фінансової звітності.

Суб'єкти підприємницької діяльності відповідно до Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» повинні надавати:

1) річну фінансову звітність: Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал, Примітки до річної фінансової звітності;

2) квартальну фінансову звітність: Баланс, Звіт про фінансові результати. Суб'єкти малого підприємництва та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності складають лише спрощену форму річної звітності - Баланс і Звіт про фінансові результати.

Строки подання фінансової звітності (квартальної і річної) для всіх підприємств встановлені Кабінетом Міністрів України у Порядку подання фінансової звітності. Відповідно до цього документу квартальна звітність подається не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Річна — не пізніше 20-го лютого наступного за звітним року. Фінансова звітність (квартальна та річна) подається:

1) до державних органів статистики;

2) в органи, до сфери управління яких належить підприємство;

3) до інших державних органів (за наявності асигнувань з бюджету).

4) трудовим колективам за їх вимогою;

5) власникам (засновникам) відповідно до установчих документів.

При підготовці річного звіту керівництво підприємства повинно усвідомлювати відповідальність за складений звіт. Якісно складений та своєчасно оприлюднений звіт — це один зі способів залучення інвесторів, постачальників і клієнтів. Керівництво повинно розглядати цей звіт не як чергову звітність перед ще одним контролюючим державним органом, а передусім, як звіт про результати діяльності перед власниками підприємства.

Інакше кажучи, фінансова звітність відображає результати управління та вміння керівництва ефективно використовувати наявні ресурси господарюючого суб'єкта. При підготовці фінансової звітності велике значення має дотримання вимог значимості та суттєвості інформації.

Необхідно також забезпечити дотримання таких якісних характеристик:

1. Дохідливість та однозначне тлумачення інформації (зрозумілість).

Доступність звітності для розуміння користувачами, які мають достатні знання зі сфери ділового та економічного життя, бухгалтерського обліку. Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про: підприємство; дату складання звітності та звітний період; валюту звітності та одиниці її виміру; облікову політику підприємства та її зміни; консолідацію фінансових звітів; припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності; обмеження прав володіння активами; участь у спільних підприємствах; виявлені помилки минулих років і пов’язані з ними коригування; переоцінку статей форм фінансової звітності; іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними П (С)БО.

2. Доречність. Звітність містить ту інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати оцінки, зроблені в минулому.

3. Достовірність. Інформація у звітності не містить помилок і перекручень, здатних вплинути на економічні рішення користувачів. Достовірність, і одночасно, надійність, забезпечують дотримання наступних принципів і вимог ведення бухгалтерського обліку: правдиве відображення операцій і подій; необхідність відображення операцій і подій відповідно до їх економічної сутності та реальності; відображення інформації у звітності без мети здійснення впливу на рішення користувачів для досягнення бажаного результату; обачність (обережність у процесі формування суджень, здійснення розрахунків); повнота (інформація не повинна містити пропусків).

4. Зіставність. Наявність можливості у користувачів порівнювати фінансові звіти за різні періоди, різних підприємств Крім того, фінансова звітність повинна складатися із дотриманням вимог національних або міжнародних стандартів фінансової звітності, встановлених принципів організації обліку та звітності на підприємствах.

Всі звіти обов’язково підписуються керівником і головним бухгалтером підприємства.

1.2 Нормативно-правова база, що регулює складання звіту про фінансові результати

Основними нормативно-правовими документами, що регулюють бухгалтерський облік та складання фінансової звітності є:

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вiд 16.07.1999 № 996-XIV.

2. Закон України Про внесення змін до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вiд 11.05.2000 № 1707-III.

3. Закон України Про внесення зміни до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вiд 22.06.2000 № 1829-III.

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419 «Про затвердження Порядку подання фінансової звітності»

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» .

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 2 «Баланс» .

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 3 «Звіт про фінансові результати» .

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 4 «Звіт про рух грошових коштів» .

9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал» .

10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» .

11. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 11 «Зобов'язання» .

12. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 20 «Консолідована фінансова звітність» .

13. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва» .

14. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 29 «Фінансова звітність за сегментами» .

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою:

— створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов’язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів;

— удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Порядок подання фінансової звітності .

2. Надати Міністерству фінансів, Державному казначейству та їх територіальним органам право у разі неподання міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади фінансової звітності припиняти перерахування коштів з бюджетів та (або) оплату рахунків з повідомленням керівників зазначених органів.

3. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком .

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. Норми цього Положення (стандарту) слід застосовувати до фінансової звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім бюджетних установ) і консолідованої фінансової звітності.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 2 «Баланс» визначаються зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються до балансів підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. У балансі відображаються активи, зобов’язання та власний капітал підприємства у тисячах гривень без десяткових знаків. Згортання статей активів та зобов’язань є неприпустимим, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами). Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов’язань та власного капіталу.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 3 «Звіт про фінансові результати» визначаються зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) стосуються звітів про фінансові результати підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).. Метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період. Звіт складається у тисячах гривень без десяткових знаків, окрім розділу III, грошові показники якого наводяться в гривнях з копійками.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 4 «Звіт про рух грошових коштів». Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) стосуються звітів про рух грошових коштів підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Метою складання звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період. У звіті про рух грошових коштів наводяться дані про рух грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Внутрішні зміни у складі грошових коштів до звіту про рух грошових коштів не включаються. Підприємство розгорнуто наводить суми надходжень та видатків, що виникають в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Негрошові операції не включаються до звіту про рух грошових коштів.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 5 «Звіт про власний капітал» визначається зміст і форма звіту про власний капітал і загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) стосуються підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Метою складання звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Для забезпечення порівняльного аналізу інформації підприємства повинні додавати до річного звіту звіт про власний капітал за попередній рік.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» Цим Положенням (стандартом) визначається порядок виправлення помилок, внесення та розкриття інших змін у фінансовій звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються у фінансовій звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім бюджетних установ). Виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх роках, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку). Виправлення помилок, які відносяться до попередніх періодів, вимагає повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності. Облікова оцінка може переглядатися, якщо змінюються обставини, на яких базувалася ця оцінка, або отримана додаткова інформація. Наслідки зміни в облікових оцінках слід включати до тієї ж самої статті звіту про фінансові результати, яка раніше застосовувалась для відображення доходів або витрат, пов’язаних з об'єктом такої оцінки. Наслідки зміни облікових оцінок слід включати до звіту про фінансові результати в тому періоді, в якому відбулася зміна, а також і в наступних періодах, якщо зміна впливає на ці періоди.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 11 «Зобов'язання» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання та її розкриття у фінансовій звітності.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 20 «Консолідована фінансова звітність» визначає порядок складання консолідованої фінансової звітності та загальні вимоги до розкриття інформації щодо складання консолідованої фінансової звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються групою підприємств, організацій та інших юридичних осіб, яка складається з материнського (холдингового) підприємства та дочірніх підприємств. Консолідовану фінансову звітність подає материнське підприємство. Материнське підприємство, яке є дочірнім підприємством іншого підприємства, не подає консолідовану фінансову звітність за наявності однієї з таких умов: а) якщо воно повністю належить іншому підприємству; б) згоди власників частки меншості. До консолідованої фінансової звітності включають показники фінансової звітності всіх дочірніх підприємств. Показники фінансової звітності дочірнього підприємства не включаються до консолідованої фінансової звітності, якщо:

а) контроль дочірнього підприємства є тимчасовим, оскільки воно було придбане й утримується лише з метою його наступного продажу протягом короткострокового періоду;

б) дочірнє підприємство здійснює діяльність в умовах, які обмежують його здатність передавати кошти материнському підприємству. Активи таких дочірніх підприємств відображаються як фінансові інвестиції відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції» .

Фінансова звітність материнського підприємства та його дочірніх підприємств, що використовується при складанні консолідованої фінансової звітності, складається за той самий звітний період і на ту саму дату балансу. Консолідовану фінансову звітність складають з фінансової звітності групи підприємств з використанням єдиної облікової політики для подібних операцій та інших подій за схожих обставин. Якщо при складанні консолідованої фінансової звітності неможливо застосувати єдину облікову політику, то про це повідомляється у примітках до консолідованої фінансової звітності.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва» установлює зміст і форму Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва в складі Балансу і Звіту про фінансові результати та порядок заповнення його статей. Показники цього звіту наводяться у тисячах гривень з одним десятковим знаком. Норми цього Положення застосовуються суб'єктами малого підприємництва, які визнані такими відповідно до чинного законодавства, і представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 29 «Фінансова звітність за сегментами» визначає методологічні засади формування інформації про доходи, витрати, фінансові результати, активи і зобов’язання звітних сегментів та її розкриття у фінансовій звітності. Норми Положення (стандарту) 29 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім малих підприємств, неприбуткових організацій, банків і бюджетних установ), якщо підприємство зобов’язано оприлюднювати річну фінансову звітність або підприємство займає монопольне (домінуюче) становище на ринку продукції (товарів, робіт, послуг), або якщо щодо продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства до початку звітного року прийнято рішення про державне регулювання цін. Формування звітних сегментів здійснюється на основі виділених господарських і географічних сегментів та шляхом об'єднання кількох подібних сегментів одного виду в окремий звітний сегмент. Подібними визнають сегменти, які мають протягом кількох звітних періодів однакові (наближені) значення прибутку та відповідають більшості критеріїв визначення господарського і географічного сегментів.

При об'єднанні господарських сегментів аналізуються особливості та призначення продукції (товарів, робіт, послуг), характер виробничого процесу, категорія покупців, способи отримання доходу (способи розповсюдження продукції, товарів, робіт, послуг) тощо. При об'єднанні географічних сегментів враховуються особливості регіональних економічних і геополітичних умов.

Отже, основними нормативно-правовими документами, що регулюють фінансову звітність в Україні є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-Іvвід 16.07.99 (зі змінами і доповненнями, внесеними Законами України № 1707-ІІІ від 11.05.2000 р., № 1807-ІІІ від 08.06.2000 р., № 1829-ІІІ від 22.06.2000 р.) та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку. Згідно П (С)БО 1 фінансова звітність — це сукупність форм звітності, складених на основі даних обліку, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітній період з метою одержання користувачем узагальненої інформації. Інформація, яка надається в фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації. Фінансова звітність повинна мати лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні і майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому. Фінансова звітність повинна бути достовірно. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручена, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Складають фінансову звітність підприємства, крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства України, для яких національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність. Фінансова звітність підприємства не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством.

РОЗДІЛ 2. ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ: СУТНІСТЬ, МЕТОДИКА І ТЕХНІКА ЙОГО СКЛАДАННЯ

2.1 Документування операцій з обліку фінансових результатів

Для розрахунку фінансових результатів діяльності підприємства за звітній період використовують такі первинні документи:

1) Накладна.

2) Податкова накладна.

3) Журнал № 6.

4) Журнал № 5.

Для обліку й узагальнення інформації про фінансові результати підприємства призначено рахунок № 79 «Фінансові результати» .

Документальне оформлення операцій з реалізації продукції здійснюється за товарно-транспортними накладними або накладними — залежно від того, яким покупцям вона реалізовується: підприємствам чи фізичним особам.

Накладна — це обліково-фінансовий документ про приймання, видачу чи відправлення матеріальних цінностей, або це обліковий документ, який дає право на отримання, відправлення вантажів чи матеріальних цінностей.

Накладна — в комерційній практиці супроводний документ, що надається прордавцем покупцеві і вміщує перелік товарів, їх кількість і ціну, по якій вони будуть поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага і т. д.), умови постачання і зведення про відправника і одержувача. Виписка накладної свідчить про те, що (крім випадків, коли постачання здійснюється по передоплаті), у покупця з’являється обов’язок оплати товару відповідно до вказаних умов.

Накладна є трафаретизованим документом і містить такі реквізити:

— назва установи, яка видає накладну (зверху ліворуч);

— гриф затвердження керівником установи (зверху праворуч) — підпис, печатка;

— назва виду документа, номер, дата (посередині великими літерами: НАКЛАДНА №____ від дата);

— підстава, на основі якої видано накладну;

— кому видано (назва установи або прізвище, ім'я, по батькові приватної особи);

— від кого (назва установи або штамп установи, її адреса, телефон, поточний рахунок);

— трафаретизований текст: позначення кожної графи таблиці;

— підпис матеріально відповідальної особи, яка передала матеріальні цінності (відправника);

— підпис матеріально відповідальної особи, яка прийняла матеріальні цінності (одержувача);

— замість грифу затвердження можуть бути підписи керівника і головного бухгалтера в кінці накладної.

Приклад заповненої накладної наведено в Додатку А.

Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Під час виконання договорів про спільну (сумісну) діяльність податкова накладна виписується особою, яка веде облік результатів такої діяльності та відповідальна за утримання і внесення податку до бюджету.

Порядковий номер податкової накладної відповідає порядковому номеру реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов’язань з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов’язань продавця. Оригінал податкової накладної надається покупцю товарів (послуг) на його вимогу. Зазначений документ зберігається покупцем разом із розрахунковими, платіжними документами з придбання товарів (послуг) у поряду і протягом терміну, визначеного для зберігання облікових податкових документів та зобов’язань із сплати податків. Копія податкової накладної залишається у продавця товарів (послуг) як звітний розрахунковий податковий документ і зберігається в порядку та протягом строку, передбаченого законодавством для зобов’язань із сплати податку.

До розділу І податкової накладної вносяться дані в розрізі номенклатури поставки товарів (послуг), а саме:

Графа 2 — дата виникнення податкового зобов’язання у продавця, тобто здійснення будь-якої з подій, що сталася раніше;

Графа 3 — номенклатура поставки товарів (послуг);

Графа 4 — одиниця виміру товарів (послуг) — грн., шт., кг, м, см, куб. м, куб. см, л тощо;

Графа 5 — кількість (об'єм, обсяг) поставки товарів, послуг;

Графа 6 — ціна поставки одиниці продукції без урахування податку на додану вартість;

Графа 7 — база оподаткування товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20%;

Графа 8 — база оподаткування при здійсненні операцій на митній території України з поставки товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Графа 9 — база оподаткування при здійсненні експортних операцій, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за нульовою ставкою ;

Графа 10 — база оподаткування товарів (послуг), які звільнені від оподаткування;

Графа 11 — загальна сума коштів, що підлягає оплаті.

До розділу ІІ податкової накладної вносяться по товаротранспортних витратах продавця згідно з договором, які не входять до договірної (контрактної) вартості товарів.

До розділу ІІІ податкової накладної вносяться дані по зворотній (заставній) тарі. Вартість тари визначається в контракті, як зворотна (заставна) і не включається до бази оподаткування, а зазначається в графі 11 як загальна сума коштів, що підлягають сплаті.

Усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку — продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою. Приклад заповнення податкової накладної наведено у Додатку Б.

Для узагальнення інформації про доходи від операційної, інвестиційної, фінансової, надзвичайної діяльності підприємства (за кредитом рахунків № 70, № 71, № 72, № 73, № 74, № 75, № 76) та фінансові результати підприємства від звичайної діяльності й надзвичайних подій (за кредитом рахунку № 79) призначено Журнал 6. У розділі ІІ Журналу 6 накопичуються аналітичні дані про окремі складові доходів підприємства.

На підставі первинних документів дані про доходи та фінансові результати діяльності відображаються в облікових регістрах, які потім використовуються для заповнення Головної книги та фінансової звітності (рис. 2.1).

Записи для заповнення Журналу 6 здійснюються на підставі первинних документів і зведених відомостей про доходи та фінансові результати діяльності. Інформація, що наведена в Журналі 6, використовується для складання Звіту про фінансові результати, тому цей обліковий регістр є своєрідним інформаційним носієм, правильне розуміння якого дозволяє приймати бухгалтерського обліку.

Рис. 2.1 Порядок відображення доходів у журнальній формі веденняефективні управлінські рішення (рис. 2.2).

Рис. 2.2 Використання даних Журналу 6 для заповнення звіту про фінансові результати Для узагальнення інформації за окремими статтями загальновиробничих, адміністративних і збутових витрат, а також інших витрат операційної діяльності (витрат на дослідження і розробки, собівартість реалізованої іноземної валюти та виробничих запасів, списання сумнівних і безнадійних боргів, втрат від операційної курсової різниці, від знецінення виробничих запасів, нестач та витрат від псування цінностей, визнанних пені, штрафів, неустойок та інших витрат), призначено Журнал 5. Крім цього, він містить дані про надзвичайні витрати (збитки від стихійного лиха, збитки від техногенних катастроф і аварій та інші подібні збитки).

У Журналі 5 відображаються дані за дебетом рахунку 23 «Виробництво» та всіх рахунків дев’ятого класу (90, 91, 92, 93, 94 та 99) у кореспонденції з кредитом рахунків, які формують собівартість продукції (прямі та загальновиробничі витрати), а також тих, які переносяться з інших Журналів.

У випадках, коли підприємство веде облік витрат за елементами, необхідно використовувати для узагальнення витрат Журнал 5А. Цей журнал відрізняється від Журналу 5 тим, що в ньому в розділі ІІІ Б відображаються витрати за елементами, які після цього переносяться в розділ ІІІ А — витрати діяльності.

Для складання Журналів 5 і 5А використовуються дані первинних документів, накопичувальних відомостей, аркушів-розшифровок, інших журналів тощо.

На підставі первинних документів дані про витрати діяльності відображаються в облікових регістрах, інформація яких потім використовується для заповнення Головної книги та фінансової звітності (рис 2.3).

Дані Журналів 5 (5А) використовуються для складання Звіту про фінансові результати (рис. 2.4).

Згідно з П (С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» деталізації за елементами витрат підлягають не тільки витрати на виробництво реалізованої продукції (робіт, послуг), але й всі операційні витрати.

Рис. 2.3 Порядок відображення витрат діяльності при журнальній формі обліку Приклад заповненого Журналу 5 наведено в Додатку Г.

Для обліку й узагальнення інформації про фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій призначено рахунок № 79 «Фінансові результати» .

Рахунок № 79 «Фінансові результати» має такі субрахунки:

№ 791 «Результати операційної діяльності» ;

№ 792 «Результат фінансових інвестицій» ;

№ 793 «результат іншої звичайної діяльності» ;

№ 794 «Результат надзвичайних подій» .

На дебеті рахунка № 79 «Фінансові результати» відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, також належна сума нарахованого податку на прибуток, на кредиті - суми в порядку закриття рахунків обліку доходів.

Кредитове сальдо на рахунку № 79 при його закритті списується на рахунок № 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» .

Рис. 2.4 Використання даних Журналу 5 (5А) для заповнення Звіту про фінансові результати На рахунку № 791 «Результати операційної діяльності» визначається прибуток (збиток) від основної діяльності підприємства. На дебеті субрахунку № 791 «Результати операційної діяльності» відображається сума в порядку закриття рахунків обліку собівартості і реалізованої готової продукції, товарів, робіт, послуг, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат (№ 90 «Собівартість реалізації», № 92 «Адміністративних витрати», № 93 «Витрати на збут», № 94 «Інші витрати операційної діяльності»), на кредиті - сума доходів від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг та від іншої операційної діяльності (рахунки № 70 «Доходи від реалізації», № 71 «Інший операційний дохід») (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Типові бухгалтерські записи за субрахунком 791 «Результати операційної діяльності»

На субрахунку № 792 «Фінансові результати від фінансових операцій» визначається прибуток (збиток) від фінансових операцій підприємства. На дебеті субрахунку № 792 «Фінансові результати від фінансових операцій» відображається списання фінансових витрат з рахунків № 95 «Фінансові витрати» та № 96 «Втрати від участі в капіталі», на кредиті субрахунку — списання суми в порядку закриття рахунків обліку доходів від участі в капіталі та інших фінансових доходів (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 Типові бухгалтерські записи за субрахунком 792 «Результати операційної діяльності»

На субрахунку № 793 «Фінансові результати від іншої звичайної діяльності» визначається прибуток (збиток) від іншої звичайної діяльності підприємства. На дебеті субрахунку № 793 «Фінансові результати від іншої звичайної діяльності» відображається списання витрат з рахунку № 97 «Інші витрати», на кредиті - списання суми в порядку закриття рахунків обліку доходів від інвестиційної та іншої звичайної діяльності підприємства (табл. 2.3).

Таблиця 2.3 Типові бухгалтерські записи за субрахунком 793 «Результати операційної діяльності»

За субрахунком № 794 «Фінансові результати від надзвичайних подій» визначається прибуток (збиток) від надзвичайних подій.

За дебетом субрахунку № 794 «Фінансові результати від надзвичайних подій» відображається списання витрат від надзвичайних подій, що обліковуються на рахунку № 99 «Надзвичайні витрати», за кредитом — списання доходів, одержаних від надзвичайних подій (табл. 2.4).

Таблиця 2.4 Типові бухгалтерські записи за субрахунком 794 «Результати операційної діяльності»

2.2 Порядок обчислення та облік фінансових результатів

Звіт про фінансові результати призначений для визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду. З цією метою у формі Звіту передбачається послідовне зіставлення його статей. Процес розрахунку прибутку (збитку) звітного періоду може бути визначений за такою послідовністю:

1. Визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

2. Розрахунок валового прибутку (збитку);

3. Визначення фінансового результату — прибутку (збитку) від операційної діяльності;

4. Розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування;

5. Розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності;

6. Визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду.

Як економічна категорія, дохід (виручка) є потоком грошових коштів та інших надходжень за певний період, отриманим від продажу продукції, товарів, робіт, послуг.

Чистий дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) розраховують як різниця між отриманим доходом (виручкою) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і сумою податків (ПДВ + Акцизний збір + Інші вирахування з доходу) (табл.2.5).