Предмет і завдання курсу «Методика трудового навчання з практикумом»

В Україні підготовка вчителів початкових класів здійснюється в педагогічних інститутах та педагогічних училищах. Навчальними планами підготовки вчителів початкових класів передбачено вивчення циклу суспільних, психолого-педагогічних та спеціальних дисциплін.

Психолого-педагогічна підготовка вчителів здійснюється в процесі вивчення таких дисциплін як психологія, педагогіка та методики викладання предметів, що вивчаються в початкових класах. Сюди відноситься і методика трудового навчання. Таким чином, «Методика трудового навчання» є одним з профілюючих предметів у підготовці вчителя початкових класів. Цей предмет, не дублює інші дисципліни (педагогіку, психологію та ін.), а знаходиться з ними в тісному зв’язку. Тому неможна оволодіти курсом «Методика трудового навчання», не засвоївши попередньо спільних закономірностей психічної діяльності людини, закономірностей навчального процесу.

Вивчаючи «Методику трудового навчання», майбутній учитель повинен з’ясувати цілі, завдання трудового навчання в початкових класах, оволодіти системою методичних засобів, за допомогою яких забезпечується успішне проведення навчального процесу на уроках трудового навчання.

Методика трудового навчання як галузь педагогічної науки має свої об'єкти, завдання та методи дослідження. Об'єктом вивчення процес трудового навчання: зміст навчального матеріалу, методи навчання, пізнавальна діяльність учнів, результати навчання. Вивчення всіх сторін цього процесу повинно проводитись з урахуванням вікових особливостей учнів.

Методика трудового навчання займається і такими питаннями як обґрунтування завдань трудового навчання та змісту навчального матеріалу, побудовою навчального процесу, обґрунтуванням змісту та методикою позакласної та позашкільної роботи.

Завдання трудового навчання визначаються тенденцією розвитку науки і техніки, вимогами сучасного виробництва та трудової підготовки молоді. В процесі трудового навчання вирішуються навчальні завдання, що визначаються змістом навчального матеріалу: навчання прийомам користування різними інструментами для обробки паперу, картону, тканини, металу, деревини, пластмас тощо. Процес трудового навчання в молодших класах повинен сприяти вихованню в учнів любові до праці, поваги до людей праці та інших загальнолюдських якостей.

Для визначення змісту навчального матеріалу предмету (трудового навчання в початкових класах) необхідно: відібрати навчальний матеріал з того, чим розпоряджається відповідна наука або галузь технічні, систематизувати його р певній послідовності, з. урахуванням вікових особливостей учнів, їх знань з інших предметів, життєвого досвіду. Об'єм знань, накопичених людством у різних областях діяльності людини, настільки великий, що доводиться з цього великого об'єму знань і умінь виділяти те, що в найбільшій мірі відповідає завданням загальної освіти. Особливою проблемою є систематизація навчального матеріалу. Справа в тому, що поняття «просте» і «складне» в науці і навчальному процесі не співпадають. Так, при виготовленні моделей транспортних машин учні вивчають загальну будову, хоч логічним, з точки зору науки, треба було б розпочинати з вивчені, я окремих деталей. Але такий підхід утруднював би процес вивчення матеріалу. Отже, при систематизації навчального матеріалу неможна просто копіювати системи побудови науки, а необхідно керуватись навчально-виховними завданнями. Методика навчання повинна знаходити найбільш ефективні шляхи і засоби для виконання цієї вимоги.

При виробленні принципів і способів побудови навчального процесу методика трудового навчання використовує як дані дидактичних досліджень, так і досвід викладання інших предметів. Але разом з тим методика трудового навчання ряд питань вирішує самостійно — це методика оцінювання результатів праці учнів, форми організації навчальної роботи, методи навчання, прийоми обробки матеріалів, поводження з різними інструментами тощо.

Позашкільна і позакласна робота з праці і техніки одержала широке розповсюдження. В школах створюються гуртки, в тому числі і для учнів молодших класів. Практикою роботи гуртків вироблені різні форми організації занять. Завдання методики — узагальнити цей досвід і виділити найбільш вдалі, ефективні прийоми організації занять, розповсюдити передовий педагогічний досвід, зробити його надбанням усіх вчителів.

У вирішенні вказаних Іще завдань методика трудового навчання спирається на методи наукових досліджень: спостереження, експеримент, вивчення і узагальнення передового педагогічного досвіду, теоретичних досліджень. Займаючись самостійними дослідженнями методика трудового навчання одночасно використовує і дослідження інших наук: педагогіки, психології, вікової анатомії і фізіології, шкільної гігієни, технічних наук, які пов’язані із змістом трудового навчання.

Ідея трудового навчання і виховання виникла давно. Тим чи іншим способом у кожному суспільстві здійснювалась відповідна підготовка наступних поколінь до участі в суспільній праці, у виробництві. Починаючи з давнини і до наших днів трудове навчання набувало своєрідного змісту в залежності від того, який суспільний клас висував виховні ідеї.

Становлення і розвиток трудового навчання і виховання в Україні не було ізольованим від світової теорії і практики. Елементи трудового навчання мали місце ще за часів Київської Русі. Ще «Поучение Владимира Мономаха детям» (1096 р.) містить поради не лінуватись, вести діяльний образ життя, готуватись до праці. Тут особливо наголошувалось, що всяка праця славна і почесна. У Київській Русі, як і в Західній Європі, ремесло було на високому рівні розвитку і вимагало відповідної підготовки робочої сили. У ХУІ-ХУІІ століттях на українських землях виникають братства, а при них братські школи, в яких навчались діти простих трудівників: ремісників, селян тощо.

Певний вплив на розвиток ідеї трудового виховання в Україні мали погляди громадських діячів і педагогів інших країн. Ще ранні соціалісти-утопісти Т. Мор і Т. Кампанелла у своїх працях змальовували таке суспільство, де всі члени будуть працювати / майстернях і на полях, будуть займатися мистецтвом і науками.

Дальший розвиток ідеї трудового виховання знайшли у французьких просвітителів, зокрема, у творчості Жана-Жака Руссо, а згодом у практичній діяльності швейцарського педагога Й. Г. Песталоцці. Цумки Ж. Ж. Руссо про розвиток ремісничої праці, як другого ступеня після вироблення певних навичок ручної праці, не знайшли підтримки у його сучасників. Треба було багато часу, щоб практично здійснити ці великі Ідеї.

Песталоцці не тільки пропагандує введення трудового виховання, а й знаходить деякі практичні шляхи здійснення своїх ідей. Песталоцці розробляє основи трудового виховання і навчання. Він доводить, що формування вмінь не зводиться тільки до односторонніх механічних навичок і твердить, що внутрішня суть розвитку технічних і професійних умінь полягає у розвитку духовних здібностей людини.

Питанням трудового виховання і навчання цікавилось багато просвітителів XIX ст. Особливо велику увагу цьому питанню приділяли Роберт Оуен і Шарль Фур"є. Новим в педагогічній теорії Р. Оуена було те, що він вказує на необхідність зв’язку теоретичних знань з трудовим навчанням.

Швидкий прогрес науки, техніки і промисловості у другій половині XIX ст. привів до того, що суспільство було змушене змінити свої погляди на школу і трудове виховання підростаючого покоління. Для роботи на підприємствах були потрібні підготовлені, освічені робітники, а школа такої підготовки не забезпечувала. Цим в першу чергу і пояснюється той факт, що реформа народної освіти в різних країнах Європи проводилась під гаслом створення трудової школи, введення в навчальні плани нового предметуручної праці.

Ідея введення ручної праці в загальноосвітню школу поширювалась по всій Україні, Спочатку трудове навчання запроваджують в місті Коростишеві, а згодом у Херсонській, Катеринославській та Чернігівській губерніях. Наприкінці 1890 р. в Катеринославі було відкрите училище, в якому для встановлення зв’язку між школою і життям запровадили додаткові навчальні предмети і позакласні практично-виховні заняття. Введення нових предметів здійснювалось за ініціативою П. І. Христиановича. Він розробив свою систему виховної ручної праці. За цією системою в Катеринославському училищі було вперше створено диференційовану програму з трудового навчання для хлопчиків і дівчаток. Хлопчики навчались обробці паперу, картону, жерсті, дроту, господарству, садівництву, обробці деревини. Дівчаток навчали в’язанню, кулінарії, шиттю, городництву, садівництву.

Прогресивну роль в розвитку трудового навчання в Україні відіграли Херсонські семінари народних вчителів з ручної праці, які проходили в 1903, 1904, 1905 роках. В 1905 році лектор цих семінарів М. І. Гошкевич узагальнив різнобічний досвід трудового навчання в Україні і сформував свою педагогічну систему трудового навчання, яка повинна була сприяти розвитку в учнів самостійності, точності і акуратності, уваги, терпіння, старанності. Ця система містила ряд прогресивних положень, але мала і недоліки, так як праця учнів зводилась до навчання основам сучасних ремесел.

Значну роботу по впровадженню в школи ручної праці проводила комісія з ручної праці, створена при Херсонській дирекції народних училищ у 1913;1914 роках. Комісія прийшла до висновку про необхідність докорінного реформування навчання праці на основі зв’язку її з життям і забезпеченням розвитку самостійної творчої діяльності учнів. В напрямку пошуку нових шляхів здійснення трудового кавчання працюють і вчителі практики. Так, вчитель Богодарівського народного училища А. Вержбицький склав програму, в основу якої поклав зв’язок трудового навчання з життям трудового селянства.

Питання трудового навчання стояло також і на учительських з'їздах, які проходили в 1916 в усіх учбових округах України. В матеріалах з'їздів відзначалось, що ручну працю необхідно запровадити не тільки в початкових, але й у всіх середніх школах На з'їздах була створена комісія по реформі середньої школи, до складу якої входила і підкомісія з ручної праці. На основі матеріалів з'їзду, а також практичного досвіду шкіл з трудового навчання підкомісією були розроблені нові програми з ручної праці. Весь курс ручної праці поділявся на чотири концентри:

• 1 — пропевдевтичний дошкільний курс ручної праці - ліплення, обробка паперу, тканини;
• 2 — І - ІІІ класи (11 -13 років) — картонажно-палітурні роботи;
• 3 — IV — V класи (14−16 років) обробка металу;
• 4 — VI — VII класи — реміснича спеціалізація по виготовленню наочних посібників з фізики, математики, природознавства тощо.

Слід визначити, що програма була однією з найкращих, порівняно з усіма попередніми, вінцем трудового навчання в дожовтневий період.

З перших років після Жовтневої революції трудове навчання в школах розглядалось як складова частина підготовки підростаючого покоління до виробничої діяльності. Проте ця робота мала значні труднощі, пов’язані з політичною нестабільністю та економічною розрухою.

В 30-х роках провідне місце в системі народної освіти в Україні займає єдина трудова школа-симирічка. У системі трудового навчання цих шкіл значне місце .займає ручна праця, навчання в майстернях, сільськогосподарська праця. З перших днів навчання учні працюють в робочих кімнатах, де обробляють пластилін, папір, тканини, дерево і метал. До сільськогосподарської праці залучались усі учні. Вони готували насіння до сівби, перевіряли схожість, очищали зерно, брали участь у польових роботах.

Але в роботі школи були значні хиби — це незадовільний рівень загальноосвіті лої підготовки учнів. Виправляючи це, в серпні 1932 р. була прийнята постанова тодішнього, ЦК ВКП (б) «Про навчальні плани і режим у початковій і середній школі». Після прийняття цієї постанови у школах запроваджується систематичне вивчення основ наук.

Проте усунувши одну хибу — низький рівень знань основ наукшкола впадає в іншу крайність — викладання наук здійснюється без зв’язку з виробництвом. В жовтні 1935 року був затверджений новий навчальний план середньої школи, в якому на трудове навчання відводилась лише одна година на тиждень з першого по десятий класи, а з 1937 року викладання праці було зовсім знято з навчального плану школи. Це було, як показав наступний дослід роботи школи, великою помилкою, яку було виправлено лише в 1953 році. З цього часу в навчальні плани школи знову вводитеся ручна праця І - IV класи, праця в шкільних майстернях в V — VII класах, практикум з машинознавства, сільського господарства та електротехніки в VIІІ - X класах. Проте це не в повній мірі забезпечувало корінне поліпшення трудового навчання та виховання учнів. В 1958 році був прийнятий «Закон про зміцнення зв’язку школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти в СРСР». В цьому законі були чітко визначені завдання школи в галузі трудового навчання і виховання. Протягом наступних років проводилась робота по удосконаленню системи трудового навчання та виховання учнів. Але незабезпечення великої кількості шкіл належною базою, відповідними кадрами, переобтяження програм і підручників не дало можливості повністю реалізувати поставленні завдання.

Кожний школяр повинен отримати трудове загартування, яке, як би не склалась його подальша доля, знадобиться йому в будь-якій сфері діяльності. Метою трудового навчання і виховання учнів повинно бути прищеплення любові до праці, поваги до людей праці; ознайомлення учнів з основами сучасного промислового, сільськогосподарського виробництва, будівництва, транспорту, сфери обслуговування; формування у них в процесі навчання і суспільне корисної праці трудових навичок і умінь; початкове ознайомлення з робітничими професіями.

Постановка вказаної загальної мети трудової підготовки школярів обумовлена, перш за все, тим, що серед різних видів діяльності людини провідне місце займає процес, який служить могутнім засобом розвитку всіх сил і здібностей (духовних, моральних, фізичних) людини.

Загальна мета трудової підготовки школярів конкретизується стосовно до її складових частин постановкою відповідних завдань. Завдання (як і мета) трудової підготовки учнів широкі: вони вказують на єдність виховної, розвиваючої, політехнічної, практичної і профорієнтаційної спрямованості.

Виховні завдання трудового навчання полягають у:

вироблені свідомого відношення учнів до навчання, громадянського становлення, морального та інтелектуального розвитку особистості;

• — виховання працелюбства, потреби в праці, громадської активності, поваги до людини праці;
• — розвитку творчих здібностей учнів в процесі залучення їх до технічної творчої діяльності і сільськогосподарського дослідництва.

У відповідності з цими завданнями трудову підготовку школярів, починаючи з першого класу, здійснюють так, щоб вони всі проникнулись думкою про працю як обов’язок кожного громадянина У каїни, свідомістю того, що праця — перша життєва потреба людини.

Розвиваючи, політехнічні і практичні завдання трудового навчання характеризують специфіку предмету «Трудове навчання» в початкових класах. Вивчення цього предмету повинно дати учням загальнотрудові знання про предмети і засоби праці, озброїти уміннями і навичками. В дану групу входять такі завдання:

• — формування елементарних трудових навичок та умінь, технічних, технологічних та конструкторських знань;
• — розширення політехнічного кругозору учнів, ознайомлення їх з основами сучасного виробництва;
• — початкове ознайомлення з масовими робітничими професіями, формування інтересів до нових видів праці;
• — підготовка учнів до виконання посильних видів праці вдома, в сім'ї

Широта і багатоплановість мети і завдань трудової підготовки учнів обумовлює необхідність використання різних шляхів її здійснення. Серед них особливо виділяються: викладання основ наук, предмету «Трудове навчання», суспільне корисна праця учнів, продуктивна праця.

Вивчаючи загальноосвітні предмети, школярі засвоюють знання з загальних наукових основ сучасного виробництва, про закономірності і принципи, що використовуються в трудових процесах; знайомляться з областями професійної діяльності та деякими конкретними професіями.

В досягненні загальної мети і завдань трудової підготовки важливу роль відіграє навчальний предмет «Трудове навчання». Вивчаючи даний предмет, школярі оволодівають загальнотрудовими знаннями, уміннями і навичками, одержують підготовку до осмисленого виконання обов’язкової суспільнокорисної продуктивної праці.

Суспільне корисна праця школярів — один з видів їх діяльності, спрямованих на задоволення суспільних потреб, який сприяє всебічному розвитку особистості.

Продуктивна праця учнів — основний вид їх суспільнокорисної праці, який спрямований на створення матеріальних цінностей, що мають споживчу вартість і необхідні для задоволення суспільних потреб, і поєднаний з навчанням.

Крім вказаних вище шляхів, для трудової підготовки використовуються гурткові заняття, виставки робіт учнів, олімпіади і конкурси з праці, свята праці, зустрічі з ветеранами праці, новаторами і раціоналізаторами виробництва.