Розділ 2. Техніка масажу та застосування інших засобів фізичної реабілітації при деформуючому артрозі кульшового суглобу

Лікування деформуючого артрозу кульшового суглобу

Лікування деформуючого артрозу кульшового суглубу повинно бути спрямоване на вирішення декількох завдань: зменшення болю, збільшення просвіту між головкою стегнової кістки і кульшової западиною, зміцнення м’язів стегна, ніг і хребта, посилення кровообігу і живлення кульшового суглоба, збільшення обсягу рухів. Методи лікування коксартрозу залежать від ступеня ураження суглоба і варіюються від консервативних (у початкових стадіях коксартрозу) до оперативних (протезування кульшового суглоба при його повному руйнуванні на третин стадії коксартрозу).

При лікуванні коксартрозу використовуються медикаментозна терапія (НПЗП, анальгетики, гормони). Нестероїдні, тобто негормональні, протизапальні препарати традиційно застосовують для усунення болю та запалення суглоба, тому що на тлі сильного болю неможливо почати нормальне лікування. Однак небажано застосовувати препарати цієї групи протягом тривалого часу. Адже коли зменшується біль, створюється оманливе враження, що почалося лікування. Коксартроз ж тим часом продовжує прогресувати: НПЗП лише усувають окремі симптоми хвороби, але не лікують її. У результаті вже вражений коксартрозом хрящ починає руйнуватися ще швидше. Таким чином, таблетки, які пацієнт приймає для зменшення болю в суглобі, можуть прискорити руйнування цього суглоба. Крім того, використовуючи нестероїдні протизапальні засоби, необхідно пам’ятати, що всі вони мають серйозні протипоказання і при тривалому застосуванні можуть давати суттєві побічні ефекти. До нестероїдних протизапальних препаратів, які можна застосовувати при артрозах можна віднести німесулід і моваліс. Дані препарати не володіють побічними ефектами на шлунково-кишковий тракт, тому при їх застосуванні знижується ймовірність ускладнень.

Хондропротектори (препарати для відновлення хрящової тканини не стільки усувають симптоми коксартрозу, скільки впливають на «підставу» хвороби, сприяючи відновленню хрящових поверхонь суглоба, поліпшенню вироблення суглобної рідини та нормалізації її «мастильних» властивостей. Подібний комплексний вплив хондропротекторів на суглоб робить їх незамінними в лікуванні початкової стадії коксартрозу. Однак вони мало ефективні при третій стадії коксартрозу, коли хрящ вже практично повністю зруйнований. Та й при першій-другій стадіях коксартрозу вони покращують стан пацієнта далеко не відразу. Для отримання реального результату потрібно пройти як мінімум 2 — 3 курси лікування цими препаратами, на що зазвичай іде півроку — рік.

Міорелаксанти — препарати, що застосовуються для усунення м’язового спазму призначають для усунення хворобливого спазму м’язів, який часто супроводжує коксартроз кульшового суглоба. Однак потрібно пам’ятати, що м’язовий спазм — це захисна реакція організму, що оберігає суглоб від подальшого руйнування. Якщо просто зняти захисне напруження м’язів, але не знизити надмірний тиск на тазостегновий суглоб (наприклад, використовувати тростину при ходьбі), ушкоджений суглоб почне руйнуватися прискореними темпами.

Судинорозширювальні препарати допомагають відновленню кульшового суглоба за рахунок поліпшення суглобного кровотоку і зняття спазму дрібних судин. З їх допомогою полегшується доставка «будівельного матеріалу» до хворого суглоба, а також усуваються нічні судинні болю.

Лікувальні мазі і креми при косартрозі малоефективні. Основний ефект від мазей при лікуванні коксартрозу полягає в поліпшенні кровообігу (особливо при енергійному втиранні), масаж при втиранні також зменшує м’язовий спазм. Але тазостегновий суглоб розташований досить глибоко під шаром м’язів; крім того наша шкіра володіє хорошими «бар'єрними» властивостями, тому розраховувати, що якась речовина проникне через неї в достатній кількості, пройде глибоко через товщу м’язів і досягне кульшового суглоба, на жаль, не доводиться.

Лікування дегенеративно-дистрофічного артрозу припускає комбінований підхід. При ньому використовуються не тільки медикаментозні препарати, але і інші лікувальні методи. На початкових стадіях хвороби досить нормалізувати раціон харчування, виключити причини недуги і обмежити навантаження, щоб запобігти подальшиому розвитку остеоартрозу. Тим не менш, на початкових стадіях хвороби виявити патологічні симптоми досить складно. Больового синдрому при ходьбі майже не виникає, а без лікування через кілька місяців подібні зміни призведуть до 2 стадії захворювання.

Деформуючий артроз ефективніше лікувати внутрішньосуглобовим введенням хондропротекторів і гіалуронової кислоти, що дозволяє забезпечити швидке позбавлення від болю. Зараз застосовується новий способ лікування деформуючого артрозу — PRP-терапія. Методика передбачає внутрішньосуглобове введення спеціальної біологічної субстанції - аутологічної тромбоцитарної плазми. Вона сприяє відновленню хрящової тканини і усуненню набряклості. При використанні цього методу немає необхідності в застосуванні лікарських препаратів та інших способів лікування захворювання. PRP-терапія досить дорога, тому доступна не кожному пацієнту.

Для зменшення больового синдрому на ранніх стадіях застосовуються фізіотерапевтичні методи: магнітна терапія, електрофорез з гідрокортизоном, УВЧ та імпульсна електротерапія.

Одним із методів лікування є дієта. Харчування при коксартрозі повинне бути спрямоване на зниження маси тіла в тому випадку, якщо є надмірна вага. Це допомагає знижувати навантаження на суглоби. При артрозах кульшових суглобів рекомендується вживати рослинні олії (оливкова, лляна) і горіхи як джерела ненасичених жирних кислот. Корисна жирна морська риба, яка багата вітамінами А, Е і Д, кальцієм, фосфором. Всі ці речовини дуже корисні для кісткової і хрящової тканини. Овочі і фрукти відіграють значну роль в дієті пацієнтів, особливо ті з них, які містять велику кількість вітаміну С (участь у синтезі колагену і еластину).

Оскільки 2−3 ступінь коксартрозу супроводжується ослабленням і атрофією м’язів, всім пацієнтам рекомендується ЛФК і масаж. Комплекс вправ складається таким чином, щоб спочатку йшло навантаження на здорову кінцівку, а потім поступово підключають до виконання вправ і хвору ногу. На перших порах ЛФК виконується в положенні лежачи на животі або спині, потім переходять до навантажень стоячи на четвереньках і сидячи. Всі вправи роблять у повільному і плавному темпі. Якщо під час виконання комплексу з’являється біль, це може призвести до мікротріщин в суглобі і посилення патології. ЛФК і масаж проводиться щодня. Краще поступово підвищувати навантаження за рахунок повторень рухів і включення нових вправ. Не слід намагатися збільшувати амплітуду рухів у хворому суглобі. З часом можна переходити до вправ з дозованим обтяженням.

Швидше лікувальний ефект виникає від масажу ураженої області. Він покращує кровообіг, попереджає атрофію м’язів, зменшує їх спазм. Краще звернутися до професійного масажиста, однак за відсутності такого корисно робити масаж самостійно. Для цього проводять погладжуючи і растираючі рухи в області спини, куприка, сідниць. Потім приділяють час масажу кульшового суглоба. Подушечками пальців роблять хрестоподібні і кругові розтирання ураженої області.

Також добре допомагають методи Тибетської медицини, а саме точковий масаж з голковколюванням, і призначення тибетських фітопрепаратів.

Оперативне лікування показано при 3-й ступені захворювання, тоді проводять ендопротезування хворого суглоба. Перед установкою протеза прибирають всі зруйновані ділянки хряща і замінюють їх новими. Операція «штучне стегно» раніше вважалося радикальним методом, що дозволяє забути про болі, однак молодим пацієнтам може знадобитися повторна операція.