Класифікація адаптацій. 
Теорія еволюції

Класифікація адаптацій за механізмом дії.

Згідно з нею розглядають такі різновиди адаптацій:

• — фізіологічні (функціональні). До них відносять пристосування до нестачі води або несприятливої температури, різні модифікації фотосинтезу, алелопатичні взаємодії рослин тощо;
• — складні - прикладом таких адаптацій можуть слугувати складна будова ока та ловчого апарату комахоїдних рослин тощо;
• — засоби активного захисту. Це можуть бути роги, ікла, виділення отруйних речовин тощо;
• — засоби пасивного захисту. До них відносять дуже різноманітні пристосування, такі як, наприклад, колючки, голки, тверді покриви, велика плодючість, різні варіанти забарвлення та форми тіла.

До пристосувального забарвлення відносять маскування та мімікрію. Терміном «маскування тварин» об'єднують усі варіанти різноманітного забарвлення і форми тіла, котрі - спільно з відповідною поведінкою — роблять їх менше помітними на фоні зовнішнього середовища.

Це досягається декількома способами, згідно з якими виділяють такі модифікації пристосувального забарвлення:

• — криптичне забарвлення забезпечує подібність особини до зовнішнього фону. Наприклад, тварини, що мешкають у траві, мають зелений колір (ящірки, коники, гусінь), а мешканці пустель — жовтий чи бурий (сарана, ящірка вухаста круглоголівка, сайгак).
• — дизруптивне (розривне) забарвлення характеризується наявністю контрастних плям і смуг, які порушують зорове враження про контури тіла та місцезнаходження життєво важливих органів, наприклад, голови. Розривне забарвлення властиве багатьом видам тварин, наприклад, кораловим рибам, сарановим, метеликам, жукам-вусачам, ящіркам, бурундукам, зебрам, тиграм тощо;
• — приховуюче забарвлення засноване на ефекті протитіні. Воно полягає в тому, що найяскравіше освітлені частини тіла мають темніший колір, ніж ті, що освітлені менше. При цьому загальне забарвлення особини стає одноріднішим, а обриси тіла зливаються з фоном. Такий тип забарвлення властивий більшості риб та інших мешканців товщі води, а також спостерігається у птахів і деяких ссавців (олені, зайці).

МІМІКРІЯ становить собою наслідувальну подібність незахищеного виду із захищеним або неїстівним. У тварин вона виражається у зовнішній подобі до неїстівних предметів середовища (камінці, гілочки тощо). Таке явище має власну назву — мімізія. Наприклад, яйця кулика-сороки нагадують гальку, морські коники та риби-пилки схожі на водорості. Особливо добре мімізія розвинена у комах. Інший варіант мімікрії називається міметизм. Він відображає зовнішню схожість їстівного та неїстівного (захищеного) видів тварин. Подібне пристосування слугує захистом лише від високорозвинених хижаків, переважно хребетних. Міметизм виявляється ефективним тільки в тому випадку, коли імітатор мешкає у тій же місцевості, що і модельний вид, а його чисельність є значно меншою.

Розрізняють два різновиди міметизму:

• — Бейтсівська мімікрія полягає в тому, що їстівний незахищений вид — імітатор (наприклад, метелики білянки) набуває схожості з неїстівним і добре захищеним видом.
• — Мюллерівська мімікрія відзначається тим, що декілька неїстівних і добре захищених видів тварин мають подібний зовнішній вигляд, утворюючи своєрідне кільце мімікрії (наприклад, жуки — «божі корівки», клопи-солдатики, жуки-гнойовики тощо).

Мімікрія у рослин слугує, головним чином, для приваблення або відлякування тварин і характерна тільки для окремих органів, а не для усього організму. Наприклад:

• — квітки білозору позбавлені нектару, але зовні подібні до квіток медоносних рослин. Цим вони приваблюють комах, які забезпечують їх запилення;
• — ловчі апарати комахоїдних рослин нагадують яскраві квітки інших видів, що приваблює комах і забезпечує їх живлення;

Класифікація адаптацій за походженням Згідно з нею виділяють преадаптивні, комбінативні та постадаптивні пристосування.

• — Преадаптивні зміни являють собою потенційні адаптаційні явища, які виникають раніше, ніж зміняться умови існування, котрі зроблять їх пристосуваннями. Наприклад:
• — у приматів унаслідок життя на деревах сформувалися передні кінцівки з добре розвиненою здатністю до хватання. Це виявилося преадаптацією до майбутнього розвитку трудової діяльності;
• — пристосування насіння до рознесення за допомогою вітру стали преадаптацією і для розповсюдження їх водою;
• — Комбінативні адаптації зумовлюються комплексною взаємодією нових мутацій між собою та генотипом як системою. При цьому можуть відбуватися не тільки посилення, а і пригнічення прояву мутацій у фенотипі. Завдяки таким модифікаціям створюється можливість для швидкої зміни одних пристосувань іншими. До цього типу належить більшість адаптацій.
• — Постадаптивні зміни становлять собою еволюційні перетворення організмів, які вдосконалюють наявні адаптації відповідно до середовища існування. На відміну від преадаптацій, які є непрямими випадковими наслідками еволюційних процесів, постадаптації становлять собою безпосередній результат дії природного добору. Вони виникають у зв’язку з редукцією якоїсь раніше розвиненої ознаки. Відповідні гени переходять у рецесивну форму і включаються до прихованого резерву мінливості. Іноді такі ознаки можуть проявитися у фенотипі, наприклад у вигляді атавізмів.

Класифікація адаптацій за відношенням до середовища.

Згідно з цим критерієм розрізняють:

• — адаптації до генотипічного середовища. Для нього характерні цілісність генотипу особини і взаємодія генів між собою. На цьому рівні здійснюються різноманітні фізіолого-біохімічні адаптації;
• — адаптації до популяційно-видового середовища. Вони становлять собою надорганізмові пристосування, такі як статевий процес, гетерогенність, резерв спадкової мінливості, певна чисельність популяції тощо.
• — адаптації до біогеоценотичного середовища, котрі відповідають пристосуванням міжвидового рівня. Вони виробляються внаслідок спільної еволюції видів у біогеоценозі і становлять собою систему збалансованих відносин типу: алелопатичні взаємодії рослин; рослини — травоїдні тварини; хижак — жертва; паразит — хазяїн; різні варіанти симбіозу тощо.

Класифікація адаптацій за масштабом.

У межах цієї класифікації виділяють спеціалізовані та загальні адаптації. Спеціалізовані пристосування виявляються доречними лише у дуже специфічних, локальних умовах життя. Наприклад, будова язика у мурахоїдів. Загальні адаптації сприяють виживанню у широкому діапазоні умов середовища. Вони характерні для великих систематичних таксонів. До таких пристосувань відносять, наприклад, фотосинтез, дихання, насінне розмноження тощо.

Класифікація адаптацій за характером змін.

Згідно з цим критерієм розрізняють адаптації, пов’язані із спрощенням або з ускладненням морфофізіологічної організації. Наприклад, перехід до паразитизму викликає спрощення і редукцію частини органів. Натомість активізація життєвих функцій сприяє ускладненню і подальшому розвитку цілої низки важливих органів нападу та захисту. Незважаючи на величезну різноманітність пристосувальних змін будь-яких організмів, спільним для всіх адаптацій є механізм їх виникнення: вони формуються протягом тривалої еволюції за рахунок добору особин, які мають ознаку в найбільш вираженій формі, а не виникають одразу в готовому вигляді.