Обґрунтування зовнішньоекономічної угоди (імпорт парфумерії)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Кафедра менеджменту Курсова робота Обґрунтування зовнішньоекономічної угоди

(Імпорт парфумерії)

Виконала:

Ст.гр. ТМ-IV-1з Черняк К.Є.

Перевірив:

Доц. Сєдой В.Г.

Київ 2013

Зміст Вступ

1. Загальна характеристика товару

2. Програма підготовки угоди

3. Аналіз ринку товару в країні

4. Характеристика умов імпорту парфумерії

5. Визначення країни-експортера товару

6. Обґрунтування доцільної схеми транспортування та базисних умов поставки товару

7. Вимоги до упаковки та маркування товару

8. Фінансові умови розрахунків за угодою

9. Економічна ефективність угоди

10. Ризики при виконанні угоди та захист від них Висновки Перелік посилань Додатки:

Запит виробнику Оферта Контракт Вступ Об'єктивні процеси інтернаціоналізації господарського життя, а також лібералізація здійснення в Україні зовнішньоекономічної діяльності зробили вкрай необхідними для сучасних умов вивчення нових підходів до укладення зовнішньоекономічних угод. Тому вивчення різних аспектів управління зовнішньоекономічною діяльністю, особливо на рівні підприємства як основної і першочергової ланки зовнішньоекономічного комплексу країни, викликає сьогодні велику практичну цікавість.

На думку ряду спеціалістів, поняття «зовнішньоекономічна діяльність» (ЗЕД) з’явилось в Україні з початком економічної реформи, в 1987 р. Одним з центральних напрямків даної економічної реформи була децентралізація зовнішньої торгівлі, надання підприємствам права безпосереднього виходу на зовнішній ринок і стимулювання розвитку ЗЕД на рівні господарських суб'єктів.

Визначною особливістю функціонування світового господарства на початку XXI сторіччя є інтенсивний розвиток міжнародних економічних відносин. Одним із найважливіших елементів механізму управління міжнародними економічними відносинами, що здійснюються шляхом проведення комерційних операцій, є зовнішньоекономічна діяльність.

Сучасний етап розвитку світових господарських зв’язків характеризується розширенням усіх форм міжнародних економічних відносин на основі швидкого росту продуктивних сил, який обумовлений прискоренням науково-технічного прогресу. Наслідком цього є постійно зростаюча концентрація виробництва й укрупнення його розмірів, що підсилює тенденцію до інтернаціоналізації господарського життя, сприяє розвитку міжнародної спеціалізації і кооперації виробництва.

Особливістю сучасного етапу економічного розвитку є швидкий ріст міжнародної торгівлі науково-технічними знаннями і результатами виробничо-технічного співробітництва, також характерний бурхливий ріст ринку послуг (страхових, лізингових, транспортних, тощо).

Зовнішньоекономічна діяльність висвітлюється на рівні виробничих структур (фірм, організацій, підприємств, об'єднань і т.д.). ЗЕД можна визначити як сукупність виробничо-господарських, організаційно-економічних і оперативно-комерційних функцій підприємства, пов’язаних з його виходом на зовнішній ринок та участю в зовнішньоекономічних операціях.

Треба підкреслити, що роль ЗЕД як зовнішнього фактора економічного росту в сучасних умовах постійно зростає. Посилюється її вплив на соціально-економічний розвиток не тільки країни але й кожного господарського суб'єкта.

ЗЕД — поняття багатогранне. Воно включає наступні види діяльності: зовнішню торгівлю, міжнародне виробниче кооперування, міжнародне науково-технічне співробітництво, міжнародне інвестиційне співробітництво, валютно-фінансові і кредитні операції.

Кожен з видів ЗЕД здійснюється в певних формах. Наприклад, формами зовнішньої торгівлі являється експорт, імпорт, реекспорт, реімпорт.

Ефективність зовнішньоекономічної операції закладається на етапі її підготовки. Несвоєчасне визначення особливостей умов здійснення експортно-імпортної операції, вибір недоцільної схеми транспортування товару, неврахування специфічних ризиків при підготовці угоди, тощо можуть привести до значних збитків.

Мета курсової роботи — ознайомлення з особливостями здійснення зовнішньоекономічних операцій суб'єктами України та засвоєння раціональної методики підготовки зовнішньоекономічних угод і оволодіння необхідними для цього практичними навичками.

1. Загальна характеристика товару Парфумерія — сукупність виробів, які застосовуються для ароматизації чого-небудь. Зазвичай такі вироби являють собою рідкі розчини. Розчинниками можуть бути спирт, суміш спирта та води, дипропіленгліколь та інші рідини. Ароматичні речовини можуть бути як натурального походження (ефірні масла), так і штучного (синтетичні ароматизатори, наприклад, ваніль).

Найбільш популярні види парфумерних виробів: парфуми, парфумована вода (туалетні духи), туалетна вода, одеколон, дезодорант, освіжував повітря.

Парфуми — це найбільш дорогий вид парфумерії. Концентрація парфумерної композиції у ньому особливо сильна і може становити 20−30% в пропорції з рештою етилового спирту 90% концентрації. Через таку високу концентрацію наносити парфумів слід зовсім трошки, а використовуються вони лише в дуже особливих випадках. Через відносну вузькість використання і високу вартість парфумів цей вид парфумерії зараз частіше зустрічається на полицях колекціонерів, ніж в руках у споживачів. Це пояснюється також і тим, що саме для парфумів виготовляються особливо цінні флакони.

Парфумована вода — це найбільш концентрована після парфумів суміш парфумерної композиції (12−15%) з етиловим спиртом 85% концентрації. Парфумована вода у більшості випадків є суто жіночим видом парфумерії і використовується переважно як вечірній варіант.

Туалетна вода — це легкий у відношенні концентрації (6−12% парфумерної композиції до решти спирту 85% концентрації) і найбільш розповсюджений у повсякденному житті вид парфумерії. Туалетна вода буває як для денного, так і для вечірнього користування, і однаково часто зустрічається у чоловічій, жіночій та унісекс-парфумерії.

Одеколон — це зовсім легкий вид парфумерії, який включає в себе 3−5% парфумерної композиції і решти етилового спирту концентрацією 70−80%. Одеколон — це найчастіше суто чоловіча або унісекс-форма парфумерних виробів.

Парфумерні композиції входять до складу ще багатьох інших гігієнічних засобів, таких як мило, шампунь, гель для душу та інше.

Типи парфумерної продукції відображають концентрацію поєднання ароматичного ряду з розчинником, який в прекрасному ароматі зазвичай представлений етанолом чи поєднанням води та етанолу.

Окрім самого звичайного розчинника етанолами води з етанолом, також можуть бути використані олії, що мають нейтральних запах, такі як очищена кокосова олія, або масло жожоби.

Інтенсивність та довговічність парфумів базується на концентрації, інтенсивності та довговічності поєднань ароматичного ряду ароматів, що використовуються. Різноманітні парфумерні продукти містять різні кількості масел.

2. Програма підготовки угоди угода ринок товар парфумерія Ринок парфумерних товарів України на теперішній час є одним з найбільших після традиційних лідерів за обсягами продажу — ринків алкоголю, тютюну, продуктів харчування.

Парфумерія складає особливу групу непродовольчих товарів, виконуючи різноманітні функції: вони задовольняють духовні та естетичні потреби людини, мають лікувально-гігієнічне призначення, впливають на самопочуття, зовнішній вигляд людини. Це товари повсякденного вжитку, без яких важко уявити сучасне і повноцінне життя людей.

Головне призначення парфумерії - це створення приємного запаху для ароматизації тіла, одягу, побутових предметів, приміщень. Крім того, деякі засоби використовують як гігієнічні та освіжні.

Якість запаху є головною властивістю парфумерної продукції, від якої залежить і ціна товару, і його конкурентоспроможність, та, зрештою, попит споживачів та рівень реалізації на ринку. Сприйняття запаху людиною — досить складне і неоднозначне явище. Воно таке ж багатогранне, як і сприйняття музики, живопису. Вплив запаху на людину має суб'єктивний характер, однак відома безліч запахів, які сприятливо впливають на людину, що дозволило створити цілу лікувальну систему — аромотерапію. Усе це свідчить про важливість парфумерних товарів і особливе значення їх у задоволенні потреб людини.

За характером запаху парфумерні вироби виробляють з квітковим запахом, фантазійним, квітково-фантазійним. Вони також розрізняються відтінком запаху — теплий, холодний, східний; силою запаху — з «довгою» і «короткою» хвилею. Парфумерні запахи характеризуються й іншими показниками. Найважливішим серед них є стійкість запаху, що вимірюється у годинах і нормується стандартом. Так, для парфумів «екстра» стійкість запаху повинна складати не менше 60 годин, інших парфумів — 50 годин, туалетної води — 40 годин, одеколону «екстра» — 30 годин, інших одеколонів — 24 години.

На споживчому ринку асортимент парфумерних виробів поділяють за місцем виробництва (парфуми французькі, арабські, московські, львівські тощо); за призначенням (туалетна вода для жінок або чоловіків, парфуми вечірні або денні, дитяча парфумерія); за консистенцією (парфуми рідкі, сухі, тверді, парфуми-крем); за характером упаковки (в аерозольній упаковці, з пульверизатором або звичайні); за матеріалом споживчої тари (флакон скляний, порцеляновий); за найменуваннями, місткістю флакону і деякими іншими ознаками.

В Україні, яка має сьогодні досить багату сировинну базу для парфумерії і косметики та розвинену промисловість, значне промислове виробництво розпочалося в двадцятих роках минулого століття. У 1927 р. розпочав свою діяльність парфумерно-косметичний комбінат у м. Миколаєві. Зараз нараховується близько 10 великих і відомих протягом багатьох років підприємств, які спеціалізуються на випуску парфумерно-косметичної продукції. Серед них найбільш значні: «Алые паруса» (м. Миколаїв), «Ефект» (м. Харків), «Червона гвоздика» (м. Львів), «Крымская роза» (м. Сімферополь), Золотоніський комбінат (м. Золотоноша) та ін. Продукція цих підприємств складає основу вітчизняної парфумерії і на внутрішньому ринку. У радянський період ці виробники мали досить широкий асортимент. Так, лідер української парфумерно-косметичної галузі «Алые паруса» постачав на споживчий ринок близько двохсот найменувань товарів, харківський «Ефект» — 134 найменування, з яких 40% складала парфумерія. Але протягом останніх років позиції відомих підприємств значно змінились.

Так, ВАТ «Алые паруса» внаслідок вирішування складних організаційних і юридично-правових питань значно зменшило обсяги випуску продукції, скоротило асортимент. Але це підприємство, як і раніше, залишається фактично єдиним виробником, що пропонує споживачам майже весь асортимент парфумерно-косметичних товарів, хоча і в дуже скороченому варіанті. Українським споживачам відомі парфуми з Миколаєва, які мають теплі, соковиті аромати квітково-фантазійного напрямку, найкращими серед них є «Ніка», «Бригантина», «Цветок солнца», «Единственной» та ін. За власними рецептами виготовляються одеколони «Лунный камень», «Элегантный», у співпраці з французькими парфумерами — «Консул», «Командор». Незважаючи на труднощі фахівці Торговельного будинку «Алые паруса» з успіхом працюють над створенням нових ароматів, покращенням зовнішнього вигляду виробів. Упаковка продукції стала елегантніше, традиційні кольори художників — червоний, жовтий, білий, зелений.

Друге місце за обсягом випуску і широтою асортименту серед вітчизняних виробників посідає Харківське ЗАТ «Ефект». Воно також виробляє багато видів парфумерної продукції: парфуми, одеколони, креми, мило тощо. Велика увага приділяється покращенню художньо-декоративного оформлення продукції, рекламі, випуску продукції екстра-класу, серій різноманітних виробів.

Львівський парфумерно-косметичний комбінат «Росо» менше відомий в Україні, але його продукція — парфуми і одеколони — за відгуками фахівців за якістю виходить на перше місце серед вітчизняних підприємств.

ВАТ «Золотоніська парфумерно-косметична фабрика» спеціалізується на виробництві масових сортів одеколонів і запашної води. Асортимент продукції нараховує близько двох десятків найменувань і запахів одеколонів, які користуються попитом у малозабезпеченого споживача. Серед інших відомих підприємств України слід відзначити комбінат «Кримська роза», що виробляє парфуми, парфумерні набори, натуральні ефірні масла (трояндове, лавандове). Продукція підприємства має, як правило, квіткові аромати, пов’язані з Кримом найменування, сувенірне оформлення.

Останніми роками в Україні з’явилося чимало молодих фірм, виробничих підприємств з випуску парфумерно-косметичних товарів. Але більшість з них спеціалізуються на одній групі або одному виді товарів.

Фахівці вітчизняних підприємств працюють над вивченням ринку, споживчого попиту, використовують нові технології, досягнення науки.

У 1998 р. в Україні було вироблено близько 65 млн. одиниць парфумерних виробів на загальну суму 50 млрд. грн. (у оптових цінах), але в 1999 році виробництво скоротилося до 48 млн. одиниць. Більша частка готової продукції йде на експорт у Росію, Молдавію, Білорусь.

На ринок України надходить також парфумерно-косметична продукція виробництва країн СНД, передусім Росії. Добре зарекомендували себе парфуми московської фабрики «Новая зоря», яка є найстарішим і високопрофесійним виробником (була заснована у 1864 році). Підприємство випускає всі види парфумерії, деякі з них були відзначені на міжнародних виставках і не поступаються за якістю та зовнішнім оформленням продукції найбільш відомих у світі фірм.

Значним виробником парфумерно-косметичної продукції є АТ «Северное сияние» (м. Санкт-Петербург). Українським споживачам відома парфумерія з характерним для цього підприємства запахом фантазійного напрямку, який має холодні відтінки запаху снігу, моря, північного сяйва, лісу, трави, а також аромати весни. В оформленні парфумерних товарів переважають урочистість, суворість, величність. Це стосується і форми флаконів, і назви виробів, і декоративного оформлення: одеколони «Айсберг», «Бард», «Балтийский», парфуми «Легенда», «Серебристый ландыш» та ін.

Менш значними російськими виробниками, продукція яких також надходить на ринок України, є парфумерно-косметична фабрика «Уральские самоцветы» (м. Екатеринбург), АО «Клео» (м. Краснодар).

Серед виробників парфумерно-косметичних товарів країн колишнього СРСР на особливому місці фабрика «Дзінтарс» (м. Рига, Латвія), її продукція користувалася стійким попитом споживачів як така, що має високу якість і вишуканий зовнішній вигляд. Марка «Дзінтарс» була відома на внутрішньому та зовнішньому ринках.

В Україну в широкому асортименті імпортується парфумерія багатьох західних країн: Swarzkopf, Nivеа, Wella, Florena (Німеччина), Oriflame (Швеція), Lumene (Фінляндія), Роllena (Польща), Alen Мак (Болгарія), Неnkel Соsmetiks (Австрія), Lander, Waruer Cosmetiks, Johnsons, Mary Kay, Artmadic Cosmetiks (США), а також продукція країн Близького Сходу.

Парфюмерію закордонного виробництва умовно можна поділити на дві групи: елітну і продукцію так званого мас-маркетингу (масового споживання). Остання, у свою чергу, поділяється на дешеву, середнього рівня і більш дорогу.

До елітної продукції належить так звана продукція «від кутюр». Багато що залежить від того, хто був розробником, дизайнером парфум. Наприклад, флакон однієї з останніх новинок фірми Csivenchy парфуми Organzsa розробив відомий французький скульптор Серж Монсо, а видатний художник сучасності Сальвадор Далі став розробником флаконів лінії парфумів, що мають його ім'я.

Основними факторами формування асортименту та якості парфумерно-косметичних товарів є вихідна сировина, кількісний і якісний склад засобу, а також особливості його виробництва (консистенція, характер упаковки, вид споживчої тари, ємкість одиниці виробу, інше).

Для парфумерії основну групу сировини складають запашні речовини, які бувають натуральні — рослинного (ефірні масла, смоли, бальзами) і тваринного походження (продукти виділення залоз деяких тварин — мускус, амбра), а також синтетичні запашні речовини. Багатокомпонентна суміш запашних речовин (до 100 і більше) складає парфумерну композицію — основу парфумерного виробу, від якого залежить і характер запаху, і його стійкість, тобто головні споживчі властивості парфуму. Використання сировини тваринного походження надає парфумерному засобу особливого відтінку запаху, .ніжності, єдності, збільшує тривалість (стійкість) запаху. Синтетичні запашні речовини дають можливість створювати парфуми і одеколони з різними фантазійними запахами, які не зустрічаються у природі. Чим більше запашних речовин у складі парфумерної композиції виробу, тим вище його якість. У парфумах екстра-класу їх повинно бути не менше трьохсот. А рецепт такої композиції є тайною і відомий лише її розробникові. До складу рідких парфумерних виробів входять спирт (як розчинник запашних речовин), вода, іноді барвники. їх кількість і якість також визначають якість виробу і створюють асортимент.

Велике значення для парфумерії має упаковка і зовнішнє оформлення виробів. Упаковка не тільки повинна сприяти зберіганню якості товару, а, як і зовнішнє оформлення, є одночасно рекламою товару, маркою виробника і показником якості, конкурентоспроможності товару, від яких залежить споживчий попит і ціна товару. Тому передові фірми приділяють велику увагу не тільки пошуку нового аромату парфум, а і створенню флакону, найменування, упаковки. Над цим працюють не один рік фахівці по запахах, дизайнери, модельєри, навіть скульптори. Існують цілі школи парфумерного мистецтва.

На споживчому ринку за обсягами продажу парфумерія посідає четверте місце. Середньостатистична родина витрачати на парфумерію і косметику менше 3 — 5 грн. на місяць практично не може. Багато парфумерно-косметичних виробів є предметами повсякденного користування, і тому вони мають стійкий попит.

У теперішній час український парфумерно-косметичний ринок переживає стадію розвитку, про що свідчать прагнення фірм, що працюють на ньому, завойовувати нові ніші. Дешева продукція, що наситила ринок, повільно витискується більш дорогими товарами. Особливого успіху на українському ринку досягають закордонні фірми. Той факт, що великі імпортери збільшили за рік обсяги продажу своєї продукції в середньому у 1,5 рази, говорить про значну ємність вітчизняного ринку — місця на ньому поки що вистачає всім. Однак сучасне становище на ринку — не на користь українських виробників. Господарями почувають себе оператори, що реалізують імпортну парфумерію і косметику, яка вигідно відрізняється від вітчизняної продукції широтою асортименту, ефективним зовнішнім оформленням, розвинутою рекламою. За більшістю товарних груп продукція іноземного виробництва складає 60 — 90% від загальної кількості пропонованого товару, а в середньому по ринку 70 — 75%.

За даними незалежних експертів, тільки у Києві нараховується понад сто фірм, які займаються імпортом парфумерно-косметичних товарів. Із них п’ять фірм імпортують елітну продукцію — «Тенде-Україна», Real Distribution, Hexagone, «В.В.», «Роксолана», причому три перших, крім цього, ввозять і товари групи «мас-маркетингу'. У цілому по Україні понад шістсот фірм спеціалізуються на дрібнооптовій та роздрібній торгівлі парфумами.

Кожна фірма застосовує власну тактику розповсюдження товару. Деякі імпортери постачають продукцію відразу до магазинів, тобто доводять їх до кінцевого споживача. Ця методика ефективна при просуванні елітної продукції, бо дозволяє «виховувати» свого покупця, прививаючи йому певний смак. Інші імпортери утворюють широку дилерську мережу і просувають продукцію, незважаючи на умови роздрібної реалізації. Такий підхід розумний при розповсюдженні «мас-маркетингової» продукції. Між великими постачальниками і кінцевими споживачами є, як правило, один-два посередники, які можуть виконувати умови з обсягів закупівель, що висуваються великими оптовиками. Помітне збільшення таких підприємств відбулося восени 1996 року після набуття чинності Постановою Кабінету Міністрів України № 893 від 02.08.96 р. «Про розмір державного збору за видачу імпортних ліцензій». Фірми, що виступали раніше як імпортери, стали акумулювати в собі великий асортимент товарів різноманітних офіційних дистриб’юторів, переходячи в категорію оптовиків.

У складних умовах становлення ринкових відносин українські виробники також намагаються змінити стару тактику продажу. Практично всі виробники перетворилися на виробничо-торговельні підприємства, мають свої торговельні підприємства, здійснюють як оптову, так і роздрібну торгівлю своєї продукції.

Кожне підприємство-виробник намагається знайти свою нішу, обійняти певний сегмент ринку. Так, західні регіони України в сегменті вітчизняної продукції фактично контролюються Львівською парфумерно-косметичною фабрикою. У центрі та на півночі України широко представлена продукція АТ «Золотоніська ПКФ». ТОВ «Авалон» утримує свої позиції на півдні країни, позиціонуючись на сегменті порівняно недорогої парфумерії. Лідери вітчизняних виробників намагаються розповсюджувати свою продукцію по всій території України. Так, ЗАТ «Ефект», маючи дилерів у східному регіоні країни, шукає їх тепер на півдні і заході.

АТ «Золотоніська ПКФ» не обмежується боротьбою за вітчизняний ринок. Це підприємство, незважаючи на труднощі, змогло утримати з багатьох позицій найнижчі ціни на свою продукцію серед українських виробників. У сучасних умовах підприємство веде активну експансію на досить перспективні ринки Росії та інших країн СНД.

Важливим показником, що характеризує кон’юнктуру ринку парфумерно-косметичних товарів, є рівень поточних ринкових цін. Ціни на парфумерію є значним фактором збуту товарів, тому що вони насамперед визначають реальний попит споживачів. За ціновими характеристиками ринок парфумерно-косметичних товарів дуже різноманітний. Так, ціна флакону французьких елітних парфумів складає декілька сотень гривень, а парфуми вітчизняних виробників коштують 10 — 20 грн. Ціна на парфумерію коливається в широкому діапазоні і залежить від якості товару, його складу, витрат на виробництво і продаж, а також від наявності конкурентів, насиченості ринку, багатьох інших факторів. Але вартість елітної продукції складається не тільки і не стільки з витрат на утворення парфумів і забезпечення його якості. У значному ступені вона визначається престижем фірми-виробника, шармом, напрямком моди. Ціни на елітну продукцію не підлягають змінам. За випадку їх зниження в погоні за збутом продукція може потрапити до розряду мас-маркетингу, з якого повернення вже немає. Тому провідні світові фірми так ревниво ставляться до всього, що пов’язане з престижем і якістю їх продукції.

Товари повсякденного попиту призначаються для широкого кола споживачів з невисоким рівнем доходу. Тож, ціни на них значно менші, але підлягають змінам залежно від соціально-економічних і виробничих факторів.

У цілому український ринок парфумерно-косметичних товарів є одним з найбільш містких і перспективних серед інших непродовольчих товарів. На сучасному етапі для вітчизняних виробників головні завдання складаються з покращення якості і розширення асортименту продукції, підвищення її конкурентоспроможності.

Для зручності визначення потенційного партнера створимо таблицю 1, та проаналізуємо дані.

Таблиця 1

Визначення потенційного партнера

Виходячи з даних таблиці можна зробити висновок, що даний партнер нас повністю влаштовує і тому слід налагодити з ним діловий контакт.

Аби запобігти проблемам і невизначеним ситуаціям, перед початком спільної реалізації партнерських проектів компаній, що співпрацюють, мають укласти угоду про партнерство.

Така угода не є стандартизованим документом і може укладатися у довільній формі, проте вона має охоплювати наступні питання:

· Цілі

· Заходи, спрямовані на досягнення мети

· Часові рамки діяльності

· Ризики та шляхи їх уникнення

· Партнери, їх обов’язки та внесок до загальних ресурсів проекту чи певного виду діяльності

· Переваги для кожного партнера і проекту в цілому

· Процедури прийняття рішень

· Вимоги до звітності (про суть, шляхи та строки реалізації, виконавців проекту) та обміну інформацією

· Загальне та оперативне управління проектом (координаційний центр у кожній партнерській компанії)

· Методи і механізми моніторингу та оцінки

· Поведінка в конфліктних ситуаціях.

На даний момент ринок парфумерних виробів досить великий, але при цьому він продовжує рости і розвиватися. Конкуренція у даній галузі досить висока. Присутній вельми широкий вибір продукції, ціни коливаються від десятків гривень до тисяч, але парфумерна продукція користується популярністю серед споживачів і тому кожний виробник знайде собі свого покупця.

3. Аналіз ринку товару в країні

Досліджуючи сучасний стан парфумерної промисловості в Україні, можна помітити разючу схожість у виробництві радянському і українському. Так, лише деякі виробники зуміли змінити дизайн та вигляд упаковки, аромат виробів та інші характеристики. Зовсім не змінився підхід до рекламування своєї продукції, чим і пояснюється непопулярність національних виробників та їх товарів серед громадян України. На відміну від українських, над створенням композиції аромату, флакона і упаковки дорогих парфумів іноземні спеціалісти працюють не один місяць, при цьому використовують натуральні ефірні масла та інші інгредієнти, які надають аромату вишуканість. Втілення цих дизайнерських витворів в флаконах та коробках коштує недешево. Особливо багато коштів іде на маркетинг та рекламу. Але результат виправдовує всі витрати, про що свідчать наступні цифри.

Співвідношення імпортної та вітчизняної продукції має такий вигляд: в грошовому вираженні частка імпортної продукції складає більше, ніж 90%, вітчизняної - близько 10%; в кількісному вираженні - 50:50. Структура продажів має наступний вигляд: найбільшою популярністю із вітчизняної продукції користуються одеколони (86% від всієї продукції), на парфуми припадає менше 1%, на духмяні та туалетні води — 13%. З імпортною продукцією відбувається інша ситуація. Більш за все (80%) реалізується туалетної води (як правило, з пульверизатором), інше поділяють між собою парфумерна вода та парфуми.

Наведені дані відображають те, що українські виробники мало уваги звертають на виробництво необхідної для населення продукції (туалетна вода). Правда ціна наявної вітчизняної продукції значно нижча за іноземну. Українські парфуми займають найбільш дешеву нішу на ринку — їх оптова ціна коливається від 0,8 грн. до 3 грн. Лише деякі виробники останнім часом намагаються налагодити виробництво нової продукції за ціною від 1 дол. і вище. Але, як відомо, доходи населення України почали збільшуватись останнім часом, і люди потребують не дешеві, а якісні парфуми, аромати яких відповідають тенденціям моди.

Частково ця проблема виникає через нестачу достатньої кількості кваліфікованих кадрів. Існування кваліфікованих спеціалістів — це є неодмінна умова успіху в бізнесі, а тим більше для підвищення конкурентоспроможності підприємств. Це має особливе значення для виробництва парфумів та одеколонів. Тут треба знати та вміти прослідкувати нові тенденції та напрямки в моді, а особливо вгадати, чого саме не вистачає зараз споживачу.

Будь-якому виробу, навіть найкращому, необхідна реклама та використання засобів просування його на ринку. Так, випускаючи нову продукцію на ринок, необхідно провести ґрунтовну рекламну кампанію та застосувати засоби просування товару. Спеціалісти «Алых парусов» зазначають, що продукція їх є досить якісною, дизайн упаковки також прийнятний, особливо ціна, при порівнянні з якісними товарами іноземного виробництва, повністю відповідає потребам пересічних українських жінок. Основна проблема полягає в тому, що їх торгівельну марку «погано знають». Тобто українські виробники не надають необхідної уваги рекламі.

Основною перешкодою проведення рекламної кампанії для українських виробників є банальна відсутність коштів. Таким чином останній, але найбільш проблематичний чинник конкурентоспроможності є наявність капіталу для внутрішніх і зовнішніх інвестувань. Більшості виробників в Україні вистачає їх доходів лише на закупівлю сировини, виплату податків та заробітної плати робітникам. В такому випадку думати про проведення масштабної реклами, впровадження нових технологій чи розробку привабливого дизайну упаковки дійсно дуже важко, але потрібно.

Зі всього вище зазначеного можна зробити наступні висновки. В Україні вже почали зароджуватись перші виробництва парфумерної продукції, але ці починання ще досить слабкі, і до досягнення рівня конкурентоспроможного виробництва їм ще далеко. Як правило, всі ці підприємства не вирізняються особливою оригінальністю не лише ароматів чи функцій, а й оформлення товарів. Тому їх спеціалісти при плануванні продукції та її дизайну повинні обов’язково відстежувати тенденції моди та потреби споживачів.

Потрібно обов’язково проводити рекламні кампанії та заходи по стимулюванню збуту, роблячи торгівельні марки більш пізнаваними та популярними. В рекламі треба акцентувати низьку ціну та якість товарів, в яких використовуються лише натуральні продукти. Також треба підвищувати кваліфікацію спеціалістів, які б змогли винаходити унікальну та оригінальну продукцію, розробляти нові аромати та відповідну упаковку.

4. Характеристика умов імпорту парфумерії

Для найбільш ефективного здійснення зовнішньоекономічної операції необхідно визначити існуючі умови та обмеження при здійсненні таких операцій.

Об'єктом угоди у даній курсовій роботі виступають парфумерні вироби, які за класифікацією УКТЗЕД мають код 3303 00 10 00 та зазначені як «Парфуми (духи) і туалетні води: парфуми (духи)».

Митний режим — імпорт. Митницею оформлення є Чернігівська регіональна митниця. Перевезення здійснюється автомобільним транспортом з країни походження — Російської федерації, а митне оформлення здійснюється на снові вільної торгівлі.

Тарифні методи регулювання.

Ввізне (імпортне) мито — мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України. Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України. Для даного товару ввізне вито не нараховується на підставі вільної торгівлі з Російською Федерацією (Міждержавна угода від 18.10.2011).

Податок на додану вартість (ПДВ) — непрямий податок на товари й послуги, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Податкового кодексу України.

При ввезенні товарів на митну територію України базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не менша митної вартості цих товарів, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають платі, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни товарів згідно із законом.

Податок на додану вартість визначений на рівні 20%.

Єдиний збір у пунктах пропуску. Він складається з :

· Плати за здійснення передбачених Законом видів контролю вантажу і транспортного засобу

· Плати за проїзд транспортного засобу автомобільними дорогами

· Додаткові плати за проїзд автомобільного транспортного засобу з перевищенням встановлених загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів.

Діє з 01.01.2008 року на підставі Закону України ВР № 1212-XIV від 04.11.1999 «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України» та Постанови КМУ № 1569 від 24.10.2002 «Про затвердження порядку справляння єдиного збору у пунктах пропуску через державний кордон».

Нетарифні методи регулювання.

Радіологічний контроль.

Здійснюється один раз:

· У разі ввезення на митну територію України — у пунктах пропуску через державний кордон України (пунктах ввезення на митну територію України) або в митних органах призначення (для товарів, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштовий відправленнях та експрес-відправленнях)

· У разу вивезення за межі митної території України — в митних органах відправлення або у пунктах пропуску через державний кордон України, крім випадків переміщення (пересилання) товарів у міжнародних поштових відправленнях та експрес-відправленнях

· У разі транзиту — у пунктах пропуску через державний кордон України, крім випадків переміщення товарів у міжнародних поштових відправленнях та експрес-відправленнях.

Діє з 01.06.2012 на підставі Постанови КМУ № 452 від 21.05.2012 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 2011р. N 1031»

Санітарно-епідеміологічний контроль в зоні митного контролю.

Під час імпорту в Україну вказаний товар підлягає санітарно-епідеміологічному контролю, який здійснюється посадовими особами органів Державної санітарно-епідеміологічної служби України в зонах митного контролю на митній території України (крім пунктів пропуску через митний кордон України).

Завершення митного оформлення імпорту в Україну сировини, продукції (виробів, обладнання, технологічних ліній тощо) можливе лише після отримання позитивного висновку санітарно-епідеміологічної експертизи (крім товарів з переліку Постанови МОЗ від 26.12.2008 № 25).

Діє з 01.06.2012 на підставі Постанови КМУ № 452 від 21.05.2012 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 2011р. N 1031»

Факт позитивного висновку підрозділу МОЗ України засвідчується штампом «Санітарно-епідеміологічний контроль здійснено» на товаросупровідних документах.

Деталізація опису товару.

Згідно вимог наказу ДМСУ від 15.02.2011 № 107 для декларування товару введено додаткові вимоги до заповнення графи 31 ВМД. У вказаній графі слід вказувати марку товару, виробника, вид товару та об'єм упаковки.

Діє з 11.11.2012 на підставі Наказу Мінфіну № 998 від 17.09.2012 «Про затвердження Класифікатора додаткової інформації, необхідної для ідентифікації товарів, що вносяться до електронного інвойсу, який додається до митної декларації, заповненої на бланку ЄАД».

Нормативи відбору проб і зразків.

У разі, якщо відповідним нормативно-правовим актом установлено потребу проводити лабораторну перевірку, відбір проб та зразків товарів проведення лабораторних досліджень (аналізу, експертизи) здійснюється у межах, установлених нормативами відбору проб та зразків.

Діє з 27.08.2012 на Підставі Наказу Мінфіну № 654 від 31.05.2012 «Про затвердження Порядку взаємодії митних органів із Центральним митним управлінням лабораторних досліджень при проведенні митного контролю та оформлення товарів і ТЗ, Нормативів взяття проб товарів».

5. Визначення країни-експортера товару Виготовлення парфумерії на даний момент набуло досить широкого поширення у світі. Чи не кожна крана Європи має хоча б одну фабрику з виготовлення парфумерної продукції. Також, слід відзначити, що досить багато іноземної продукції вже розташовано на полицях українських магазинів.

Розглядаючи асортимент товарів можна чітко побачити, що у наших супермаркетах досить мала кількість виробів країн СНД, тож у своїй курсовій роботі я вирішила розглянути варіант зовнішньоекономічної угоди з російською фабрикою парфумерних виробів «Новая зоря», яка вже досить довгий час існує на ринках Росії та користується популярністю навіть в українського споживача.

6. Обґрунтування доцільної схеми транспортування та базисних умов поставки товару Суттєвою умовою підготовки угоди імпорту парфумерії є визначення доцільної схеми транспортування.

Доставки товару може здійснюватися різними видами транспорту та їх комбінаціями. Потрібно проаналізувати кожен з варіантів, який має свої особливі характеристики, такі як тривалість перевезення, надійність зберігання товарами своїх якостей та цілісності в процесі доставки, необхідні витрати на доставку, необхідність перевантаження тощо.

Переваги і недоліки перевезень автомобільним транспортом.

Переваги:

· Можливість доставки вантажів від вантажовідправника до одержувача без перевантаження

· Забезпечення високого збереження вантажу

· Велика мобільність і швидкість перевезення

· Ритмічність перевезення вантажів, тобто немає необхідності накопичення вантажів у великому об'ємі

· Незалежність місцезнаходження відправника і одержувача вантажів від морських і річкових портів, а також крупних міст, автомагістралей, залізничних шляхів — найефективніший вид перевезень на невеликі відстані (коротке транспортне плече) Недоліки:

· Обмеженість використання на великі відстані при перевезенні значних партій вантажів

· Залежність від дорожньої мережі

· Дорогий вид транспорту при перевезеннях на великі відстані

· Обмеженість по перевезенню вантажів негабаритів Переваги і недоліки перевезень залізничним транспортом.

Переваги:

· Можливість використання на великі відстані при перевезенні значних партій вантажів

· Забезпечення високого збереження вантажу

· Відносно не дорогий вид транспорту при перевезеннях на великі відстані

Недоліки:

· Низька мобільність і швидкість перевезення

· Відсутність можливості доставки вантажів від вантажовідправника до одержувача без перевантаження

· Залежність від залізничної мережі

Виходячи з індивідуальних властивостей товару (парфумерія), розмірів партій, географічного розташування Російської федерації та фактору часу, доцільно використати варіант доставки вантажу автомобільним транспортом (швидке перевезення, надійність зберігання, відсутність зайвих витрат та перевантаження).

Перевізником виступає компанія ЗАТ КВК «РАПІД». Одне з найбільш крупних транспортних підприємств України — є українським і європейським лідером в області міжнародних перевезень вантажів. Фірма «РАПІД» має досвід здійснення міжнародних перевезень, використовує найсучасніший рухомий склад, укомплектований напівпричепами провідних зарубіжних фірм і висококваліфікований персонал. Підприємство має в своєму розпорядженні більш ніж 250 одиниць транспорту, здатних перевозити будь-які вантажі в країни Європи і назад.

Тарифи на послуги компанії «РАПІД»:

1.Зберігання вантажу на консигнаційному складі - 0,4 у.о./м2 в добу;

2.Зберігання вантажу на відкритому ліцензійному майданчику — 0,3 у.о./м2 в добу;

3.Навантажувально-розвантажувальні роботи — 7 USD/тон;

4.Брокерські послуги;

5.Доставка вантажів автомобілями:

— до 1000 кг — 0,45 USD за 1 км. навантаженого пробігу

— від 1000 кг — 0,55 USD за 1 км. навантаженого пробігу

— експрес-доставка — 0,70 USD за 1 км. навантаженого пробігу.

Розглянемо умову постачання за DDU (Київ).

Термін «постачання без оплати мита» означає, що продавець зобов’язаний нести усі витрати і ризики, зв’язані з транспортуванням товару до місця призначення в Києві, за винятком (якщо це буде потрібно) будь-яких зборів, що збираються для імпорту в країні призначення (під словом збори мається на увазі відповідальність і ризики за проведення митного очищення, а також за оплату митних формальностей, митних податків і інших зборів). Відповідальність за такі збори має нести покупець, також як і за інші витрати і ризики, що виникли у зв’язку з тим, що він не зміг вчасно пройти митне очищення для імпорту. Відповідальність, ризики і витрати за вивантаження товару у випадку його фактичної доставки до обраного місця постачання лежить на покупцеві.

Умова DDU (Київ) за Інкотермс — 2000 передбачає:

· Передачу зобов’язань та ризиків по втраті чи ушкодженню товару продавцем покупцю у момент доставки товару, що не пройшов митне очищення, у вказане покупцем місце

· Сплату продавцем всіх витрат на пакування, експортні формальності, мито тощо, навантаження на основного перевізника, оплата основного перевізника, а також непередбачуваних витрат при перевезенні

· Сплату покупцем витрат на імпортні формальності, мито тощо та розвантаження основного перевізника.

Основним перевізником є українська компанія «РАПІД». Завантаження здійснюється на складах фабрики «Новая зоря» у Москві, після чого вантаж доставляється на склад компанії «Milagro».

Вартість основного перевезення вираховується з розрахунку 0,55 USD за 1 кілометр навантаженого пробігу.

Перевезення буде здійснюватися від міста Москва до Києва через митниці:

· До мп Новые Юрковичи — 638 км

· Від мп Сеньківка до Києва — 227 км Отже, вартість основного перевезення вантажу від експортера до імпортера становить:

ВП = 0,55х (638+227)=475,75 USD

7. Вимоги до упаковки та маркування товару Упаковка — це засіб або комплекс засобів, що забезпечують захист товару при його русі від виробника до споживача. Під упаковкою мається на увазі як зовнішня оболонка товару, так і спосіб поміщення товару в цю оболонку. Синонімом упаковки-оболонки є тара.

Всі відомості про упаковку зазвичай вказуються в договорі (контракті) між продавцем і покупцем. Якщо контракт не містить спеціальних вказівок щодо упаковки, продавець повинен забезпечити упаковку, стандартну для такого товару, з урахуванням умов транспортування. Якщо інше не передбачено договором або не випливає із суті зобов’язання, продавець зобов’язаний передати покупцеві товар у тарі (упаковці), крім товарів, які за своєю природою не вимагають застосування тари (упаковки).

Якщо у встановленому законом порядку передбачені обов’язкові вимоги до тари (упаковки), то продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язаний передати покупцеві товар у тарі (упаковці), що відповідає цим обов’язковим вимогам. У разі, якщо товар, що підлягає затарюванню (упаковці), віддаються покупцеві без тари (упаковки) або в неналежній тарі (упаковці), покупець має право вимагати від продавця належного затарювання (упаковки) або заміни неналежної тари (упаковки), якщо інше не випливає із суті договору.

Якщо в контракт включаються вказівки про якість упаковки, то застосовуються два підходи: загальний, у якому зазначаються критерії, яким повинна відповідати упаковка, як зовнішня, так і внутрішня, і спеціальний, описує упаковку детально.

Загальні вимоги до упаковки:

1. Відповідність вимогам стандарту (ГОСТ);

2. Протидія товару від впливу зовнішнього середовища, а зовнішнього середовища від впливу товару;

3. Захист товару від впливу інших товарів;

4. Забезпечення умов схоронності кількості та якості товару;

5. Забезпечення умов транспортування. Навантаження то розвантаження товару;

6. Виконання ролі носія комерційної інформації та торгової реклами;

7. Мінімізація співвідношення вага упаковки / вага товару;

Розробка упаковки — один з визначальних моментів у житті упаковки. Це робота технологів, дизайнерів, майстрів друкарської справи та операторів на виробництві. Розробка упаковки повинна бути чітко узгоджена між цими людьми. Природно, що побажання замовника упаковки повинні братися за основу в першу чергу. Потрібно намагатися розробити упаковку так, щоб вона максимально задовольняла вимоги замовника. У разі будь-яких обставин, які не дозволяють розробити саме таку упаковку, яку замовив клієнт, необхідно відразу ж зв’язатися з ним і пояснити суть справи, і спробувати запропонувати найбільш альтернативний варіант розробки упаковки.

Спеціальні вимоги до упаковки:

1. Вимоги, пов’язані з особливостями транспортування:

— Морська перевезення — слід враховувати бічний тиск інших вантажів; розміри вантажних люків; особливості навантаження-розвантаження;

— Залізнична перевезення — слід враховувати розміри мостів і тунелів; часті поштовхи при маневруванні та гальмуванні;

— Автомобільна перевезення — слід враховувати особливості навантаження-розвантаження залежно від типу автомобіля;

— Авіаційна перевезення — вимагає мінімального ваги тари у зв’язку з високою вартістю вантажних тарифів; особливі вимоги пред’являються до упаковки легкозаймистих товарів.

2. Вимоги, пов’язані з кліматичними особливостями;

3. Вимоги, зумовлені митним режимом:

— У тому випадку, коли нарахування мита відбувається на об'ємно-вагові одиниці товару, встановлення ваги товару брутто, брутто-за-нетто та нетто має дуже важливе значення, оскільки від цього залежить величина мита. На стандартні види упаковки існує так званий тарний тариф, який встановлює легальні вагові знижки. Деякі країни встановлюють, крім того, імпортні мита на окремі види тари (наприклад, — скляні пляшки).

Залежно від критерію, що застосовується для класифікації, виділяють наступні вила упаковки (тари):

1. За оборотністю:

— Багатооборотна тара — призначена для багаторазового використання;

— Поворотна тара — тара, що була у використанні, та має бути повернена постачальнику.

— Безповоротна — тара, яка утилізується після використання товару кінцевим споживачем.

Оборотність це критерій, у зв’язку з яким вартість упаковки може включатися або не включатися у вартість товару. При цьому ціна упаковки, яка підлягає поверненню, вказується окремо від ціни товару.

2. По приналежності до товару:

— Зовнішня упаковка, служить для транспортування та зберігання товару, що класифікується в іншій тарифній позиції, ніж товар. Зовнішня упаковка повинна містити пакувальний лист, який містить інформацію про перелік товарів за видами і сортами, що знаходяться в даній упаковці. Саме зовнішня упаковка може бути оборотною та поворотною; на зовнішню упаковку наноситься маркування; зовнішня упаковка має свою систему штрихового кодування.

— Внутрішня упаковка, невіддільна від товару. Внутрішня упаковка дуже часто буває об'єктом права інтелектуальної власності - промисловим зразком або носієм зареєстрованої торгової марки. Вартість внутрішньої упаковки може перевищувати, і навіть значно, вартість самого товару. Внутрішня упаковка у зовнішньоекономічних операціях не буває поворотною; вона утилізується після використання товару.

3. По матеріалу виготовлення упаковка характеризується двома критеріями:

— Здатність матеріалу до утилізації, вимога, що є обов’язковою щодо одноразової упаковки в багатьох країнах. З цієї причини, зокрема, заохочується ввезення товарів у багатооборотній тарі зі скла.

— Оптимальне співвідношення матеріалу і ціни. Найпоширенішим матеріалом для упаковки товарів широкого вжитку є гофрокартон, що характеризується низькою вартістю, простотою в обробці, мінімальною вагою і досить високою механічною стійкістю. Дуже часто упаковка з гофрокартону формується за ієрархією, коли коробки меншого розміру пакуються у коробки більшого розміру.

4. По конструкції упаковка класифікується згідно зі стійкістю форми товару:

— Рідкі й сипучі товари можуть бути упаковані тільки в герметично закриваючуся тару. При цьому тара для рідких товарів повинна бути водонепроникною.

5. По стійкості до зовнішніх механічних впливів.

— Упаковка уніфікована для полегшення міжнародної торгівлі відповідно до потреб перевезення та перевантаження.

Стандартизація упаковки проводиться шляхом встановлення критеріїв раціональності та безпеки тари і здійснюється за трьома принципами:

— Принцип відповідності нормативним стандартам, встановлює загальні технічні вимоги до тари за типами тари, основними параметрами (призначення, надійність, транспортабельність) та ін;

— Принцип відповідності якісним вимогам різної номенклатури, встановлює стандарти для упаковки конкретних видів продукції;

— Принцип відповідності торговим звичаям.

Маркування — це комплекс написів, умовних позначень та зображень, які розміщені на зовнішній упаковці, транспортних бирках і самому товарі для цілей індивідуалізації, транспортування, завантаження та розвантаження товару.

Маркування має велике значення не лише для транспортних цілей, але і для інших обставин, пов’язаних з виконанням поставки.

Якщо контракт не містить вказівок щодо маркування, продавець повинен забезпечити маркування, звичайне для такого виду товару та упаковки, з урахуванням умов транспортування.

Якщо в контракт включаються вказівки про маркування, вони носять, зазвичай, детальний характер.

Маркування повинне містити відомості, призначені різним адресатам:

1. Для покупця — (товарне маркування). Написи для покупця повинні бути зроблені на мові країни покупця. Якщо передбачається тривале транспортування по території країни виробника, написи, також, повинні дублюватися мовою країни виробника. Ці написи повинні містити:

— Найменування виробника та країну походження товару ;

— Найменування вантажовідправника;

— Найменування вантажоодержувача та місце призначення;

— Номер контракту;

— Місцезнаходження документації;

— Вагові показники;

— Загальна кількість місць вантажу

— Номер пакувальної одиниці;

— Вказівки про оборотність тари.

2. Для перевізника — (транспортне маркування):

— Точні габарити;

— Інструкції з погрузки, вивантаження та складування — «верх, низ, не кантувати, скло, боїться вогкості» тощо;

— Інструкції про стропування — центр ваги, місця стропування, напрямок стропових тросів;

3.Для споживача — інформація про товари має містити:

— назви нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати товари;

— перелік основних споживчих властивостей товару, а для продуктів харчування — склад, калорійність, вміст шкідливих речовин, у порівнянні з нормативними вимогами, протипоказання;

— ціну та умови придбання товару;