Аналіз власного капіталу в СВК «Лиманський» Очаківського району

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Курсова робота

на тему: «Аналіз власного капіталу в СВК „Лиманський“ Очаківського району»

Виконала:

студентка групи Б 4/1

Олейніченко К. Р.

Перевірила:

Вишневська О. М.

Миколаїв

Cодержание

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи аналізу власного капіталу

1.1 Значення та завдання економічного аналізу

1.2 Капітал, його суть та види

1.3 Методика дослідження

Розділ 2. Аналіз фінансово—економічних умов господарства

2.1 Аналіз розміру і спеціалізації

2.2 Аналіз забезпеченості та ефективності використання ресурсів

2.3 Аналіз фінансового стану

Розділ 3. Аналіз власного капіталу

3.1 Аналіз власного капіталу

3.2 Аналіз ефективності використання власного капіталу та підвищення ефективності його використання

3.3 Основні напрямки зростання суми власного капіталу

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Показником діяльності підприємства є його фінансовий стан який відображає всю інформацію про те чи інше підприємство що функціонує на території держави. Нині на території України є дуже велика інфраструктура підприємств яка виготовляє та забезпечує послуги особам які того потребують. Але головним фактором в економіці держави це є фінанси підприємств які використовуються та формуються цими підприємствами.

Одним із найважливіших напрямків фінансового аналізу, що має проводитися керівництвом або спеціальними підрозділами підприємства, є аналіз власного капіталу та ефективність його використання як головне джерело фінансування діяльності підприємства. Саме на основі результатів такого аналізу є керівництво приймає рішення щодо ефективності тих чи інших видів господарської діяльності, рішення про доцільність розвитку напрямків виробництва, про прибутковість видів продукції, що показує необхідність дослідження різних методик аналізу і визначає актуальність обраної теми.

Власний капітал підприємства — це підсумок першого розділу пасиву балансу, тобто перевищення балансової вартості активів підприємства над його зобов’язаннями. Основними складовими власного капіталу є статутний капітал, додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток. Показник власного капіталу є одним з головних індикаторів кредитоспроможності підприємства. Він — основа для визначення фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкості та стабільності.

Предметом дослідження є аналіз власного капіталу підприємства як головне джерело фінансування діяльності суб'єкта господарювання.

Об'єктом роботи обрано СВК «Лиманський» Очаківського району та результати його діяльності за 2009;2011 роки.

Метою даної роботи є визначення шляхів удосконалення структури капіталу підприємства та визначення його оптимізаційної структури.

Для досягнення визначеної мети необхідно виконати наступні завдання:

— дослідити сучасні напрямки аналізу власного капіталу підприємства як джерело фінансування діяльності підприємства

— визначити сутність власного капіталу, його функції та його складові;

— провести дослідження методик аналізу власного капіталу підприємства;

— провести аналіз власного капіталу за даними досліджуваного підприємства;

— визначити стан фінансово-господарської діяльності об'єкта дослідження;

— проаналізувати ефективність використання власного капіталу підприємства;

— визначити фактори впливу на ефективність використання власного капіталу та ступінь їх впливу на результативні показники діяльності підприємства;

— надати рекомендації щодо оптимізації формування капіталу підприємства.

До основних методів дослідження слід віднести діалектичний та структурно-функціональний методи, а також системне, комплексне дослідження, опрацювання і використання інформації фінансового характеру. Також при проведенні дослідження використовувались методи та прийоми економічного і фінансового аналізу — статистичні, порівняння, відносних величин, метод факторного аналізу.

Розділ 1. Теоретичні основи аналізу власного капіталу

1.1 Значення та завдання економічного аналізу

Капітал підприємства формується за рахунок власних і позичкових коштів, співвідношення яких розкриває сутність фінансового стану підприємства. Основну частину у структурі джерел фінансування займає власний капітал — це власні джерела фінансування підприємства, без зазначення терміну повернення, які внесені засновниками підприємства, накопичені впродовж періоду його існування. Власний капітал поділяється на: статутний, пайовий, додатковий, резервний, неоплачений, вилучений капітал (непокритий збиток) і відображається у ІІ розділі пасиву балансу підприємства (Додаток А).

Власні і позичкові кошти розподіляються на кошти тривалого і короткотермінового використання. За коштами короткотермінового використання слід здійснювати постійний оперативний контроль, який забезпечуватиме їх своєчасне повернення та оперативну мобілізацію в господарському обороті підприємства.

Кошти тривалого використання називають постійним капіталом, у який входять власний капітал і довготермінові позичкові кошти. Всякий позичковий капітал має термін повернення і тому підлягає оновленню, а, отже, перебуває у постійному русі. Крім цього, до складу власних коштів входять резерви, які становлять їхню найбільш рухому частину.

Основні джерела поповнення власного капіталу підприємства наведені в Додатку Б.

У процесі аналізу власного капіталу необхідно вирішити наступні завдання:

1) здійснити загальну оцінку складу і структури власного капіталу підприємства;

2) проаналізувати ефективність використання власного капіталу;

3) проаналізувати оборотність капіталу;

4) здійснити аналіз прибутковості власного капіталу;

5) проаналізувати кредиторську заборгованість підприємства.

Основними джерелами інформації для аналізу власного капіталу є:

* форма № 1 «Баланс підприємства» ;

* форма № 2 «Звіт про фінансові результати» ;

* форма № 3 «Звіт про власний капітал» ;

* форма № 4 «Звіт про рух грошових коштів» .

Слід зазначити, що пасиви підприємства (тобто джерела фінансування його активів) складаються з власного капіталу і резервів, довготермінових зобов’язань, поточних зобов’язань та кредиторської заборгованості. Узагальнено джерела коштів можна поділити на власні і позичені (прирівнюючи до останніх кредиторську заборгованість). Структуру пасивів характеризують коефіцієнт автономії, що дорівнює частці власних коштів у загальній величині джерел коштів підприємства, і коефіцієнт співвідношення позичених і власних коштів, обчислених за формулою:

К = скориговані довготермінові зобов’язання + скориговані поточні зобов’язання/реальний власний капітал (1)

Результати аналізу структури пасивів доцільно наводити в табличній формі.

Більш детальний аналіз структури пасивів і її зміни проводять окремо по кожному збільшеному виду пасивів. У результаті аналізу визначають статті пасиву, за якими відбулося найбільше зростання загальної величини джерел коштів.

1.2 Капітал, його суть та види

Капітал підприємства формуєтьсяв в процесі як створення підприємства так і його функціонування, тобто (в процесі здійснення фінансово-господарській діяльності).

Для різних форм підприємств існують і різні визначення складових капіталу, наприклад:

Статутного, який слід розглядати як початковий капітал. На підприємствах різних організаційних форм це кошти, які надані їх власникам для забезпечення статутної діяльності.

Для акціонерних товариств статутний капітал — це номінальна вартість емітованих акцій.

Для товариств з обмеженою відповідальністю — це сума часток всіх власників.

Для державних підприємств — це вартість всього майна, яке закріплено за економічними суб 'єктами на правах повного господарського розрахунку.

Для кооперативів — це вартість майна, яке надано учасникам для здійснення господарської діяльності.

Поняття «капітал» асоціюється з поняттям «власність». Як зазначалося, при створенні підприємства його стартовим капіталом виступає вартість майна підприємства. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості, капітал підприємства визначається за такою формулою:

Власний капітал (ВК) (початковий капітал) = вартість активів за балансом, тобто:

ВК=Активи (2)

Здійснюючи господарську діяльність, підприємство завжди використовує залучені кошти, тобто створює борги. Тоді власний капітал визначається як різниця між вартістю його майна і борговими забов' язаннями. Формула, за якою обчислюється власний капітал набуває такого вигляду:

ВК=Активи-Боргові забов’язання (3)

Тобто власний капітал — це частина активів підприємства, що залишається після вирахування його забов’язань. Головна мета функціонування капіталу — це його рух. Протягом поточної діяльності підприємства форма його капіталу постійно змінюється. Ці зміни стосуються збільшення (зменшення) як абсолютного розміру капіталу, так і окремих його складових. Постійно здійснюється перетворення одних ресурсів на капітал, інших — на товар або інші види цінностей.

Капітал — це специфічна категорія, яка несе різне навантаження залежно від:

— етапів життєвого циклу підприємства (статутний і додатковий капітал);

— джерела формування (власний і залучений);

— характеру обороту та ліквідності (основний і оборотний);

— методів визначення (гранична вартість капіталу).

Основу капіталу підприємства складає власний капітал.

Його сума показує лише облікову, а не ринкову вартість прав власників підприємства, оскільки залежить від застосованих методів оцінки активів та зобов’язань підприємства.

Власний капітал є:

— основним початковим та безстроковим джерелом фінансування господарської діяльності підприємства,

— джерелом погашення збитків підприємства,

— показником, що використовуються для оцінки фінансового стану підприємства, оскільки він демострує, з одного боку, ступінь фінансової самостійності підприємства (його незалежності від зовнішніх джерел фінансування), а з іншого — ступінь кредитоспроможності підприємства (забезпеченості вимог кредиторів фактично наявним у підприємства капіталом засновників).

Збереження власного капіталу є одним з основних показників якості фінансового управління підприємством.

Згідно з фінансовою концепцією збереження капіталу, прибуток вважається заробленим підприємством (а відповідно зберігається та нарощується його капітал) тільки за умови, що сума його чистих активів (тобто активів підприємства за вирахуванням його зобов’язань) на кінець розрахунковогоперіоду перевищує суму чистих активів на початок цього періоду без урахування будь-яких виплат власникам або внесків власників протягом цього періоду.

Формула, застосована при визначенні вартості власного капіталу, не дає інформації про структуру самого власного капіталу, оскільки визначає непрямий метод його обчислення на підставі показників активів і зобов’язань підприємства, які не є складовими власного капіталу.

Залежно від джерела формування власний капітал можна поділити на вкладений і накопичений капітал.

1. Вкладений капітал — це капітал, внесений власниками підприємства (статутний капітал, пайовий капітал, додатково оплачений капітал). Сума вкладеного капіталу може збільшуватися також унаслідок конвертування боргових зобов’язань підприємства в акції або частки (паї).

2. Накопичений капітал — це капітал, отриманий у процесі діяльності підприємства. Він включає:

Капітал від переоцінки — додатковий капітал, сформований у нас до оцінки активів, яка здійснюється у випадках, передбачених чинним законодавством, та відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Дарчий капітал — додатковий капітал, отриманий підприємством від інших осіб у вигляді безоплатно одержаних активів (додатково отриманий капітал).

Нерозподілений прибуток — частина чистого прибутку, що не була розподілена між власниками.

За ступенем фіксації власний капітал можна поділити на:

1. Зареєстрований капітал — умовно постійний капітал, сума якого визначається в установчих документах (статутний капітал, пайовий капітал).

2. Незареєстрований капітал — умовно змінний капітал, який включає додатковий капітал та нерозподілений прибуток.

За окремими видами підприємств існують законодавчо закріплені мінімальні розміри зареєстрованого капіталу.

За критерієм персоніфікації зареєстрований капітал є персоніфікованим капіталом (тобто капіталом з визначеними частками та їх власниками), а незареєстрований капітал є неперсоніфікованим (тобто визначеним лише в загальній вартості окремих його елементів та належним усім співвласникам підприємства).

Власний капітал відповідно до П (С)БО 2 «Баланс» включає такі елементи:

· Статутний капітал.

· Пайовий капітал.

· Додатковий вкладений капітал.

· Інший додатковий капітал.

· Резервний капітал.

· Нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Крім основних складових елементів ВК П (С)БО 2 визначає також коригуючи показники, які відображають рух ВК у процесі його формування та управління.

До коригуючих показників власного капіталу відносяться:

· Неоплачений капітал

· Вилучений капітал

Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних та юридичних осіб, добровільно вкладених у здійснення спільної фінансово-господарської діяльності.

Додатковий вкладений капітал відображає суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість.

Для АТ різниця між вартістю реалізації випущених ними акцій та їх номінальною вартістю має назву «Емісійний дохід» .

Інший додатковий капітал відображає суму до оцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Резервний капітал відображає суму резервів, створених за рахунок чистого прибутку підприємства відповідно до чинного законодавства або установчих документів.

Неоплачений капітал відображає суму заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу підприємства.

Вилучений капітал відображає фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників., має від'ємне значення та вираховується при визначенні величини власного капіталу підприємства. Загальне визначення елементів власного капіталу набувають специфічних особливостей залежно від організаційної форми відповідного підприємства. Ці особливості зумовлені насамперед нормами законодавства, якими встановлено організаційні форми підприємств, та вимогами щодо порядку формування та руху власного капіталу цих підприємств.

1.3 Методика дослідження

Джерелами створення майна підприємства є власні і позичкові кошти, співвідношення яких розкриває сутність фінансового стану. У свою чергу, вони розподіляються на кошти тривалого і короткотермінового використання. За коштами короткотермінового використання слід здійснювати постійний оперативний контроль, який забезпечуватиме їх своєчасне повернення та оперативну мобілізацію в господарському обороті підприємства. Кошти тривалого використання називають постійним капіталом, у який входять власний капітал і довготермінові позичкові кошти.

Всякий позичковий капітал має термін повернення і тому підлягає оновленню, а, отже, перебуває у постійному русі. Крім цього, до складу власних коштів входять резерви, становлячи їхню найрухомішу частину. Основну частину у структурі джерел фінансування займає власний капітал — це власні джерела фінансування підприємства, без зазначення терміну повернення, які внесені засновниками підприємства, накопичені впродовж періоду його існування.

Відомо, що пасиви підприємства (тобто джерела фінансування його активів) складаються з власного капіталу і резервів, довготермінових зобов’язань, поточних зобов’язань та кредиторської заборгованості.

Узагальнено джерела коштів можна поділити на власні і позичені (прирівнюючи до останніх кредиторську заборгованість). Структуру пасивів характеризують коефіцієнт автономії, що дорівнює частці власних коштів у загальній величині джерел коштів підприємства і коефіцієнт співвідношення позичених і власних засобів, обчислених за формулою (4).

К = скориговані довготермінові зобов’язання + скориговані поточні зобов’язання / реальний власний капітал (4)

Аналізуючи власний капітал, необхідно дати характеристику зміни його обсягу, структури, динаміки та відповідності до зміни нерозподіленого прибутку. Приріст обсягу і питомої ваги власного капіталу за рахунок реінвестованого прибутку є ознакою економічного зростання підприємства.

Для оцінки власного капіталу визначають зміну обсягу та співвідношення основного і оборотного капіталу.

Власний основний капітал визначається як сума необоротних активів без величини довгострокового залучення капіталу, який використовують на фінансування необоротних активів.

Наявність власного оборотного капіталу можна визначити двома способами:

1. необхідно від суми власного капіталу (І розділ пасиву балансу), забезпечення майбутніх витрат і платежів (ІІ розділ пасиву балансу) та довгострокові зобов’язання (ІІІ розділ пасиву балансу) відняти суму необоротних активів (І розділ активу балансу).

2. необхідно від суми оборотних активів (ІІ розділ активу балансу) відняти суму поточних зобов’язань (IV розділ пасиву балансу).

Розрахунок покаже, що залишилося в обороті підприємства, якщо погасити короткострокову заборгованість (яка сума поточних активів була сформована за рахунок власного капіталу). Отже, чим більша частка власного оборотного капіталу у загальній сумі власного капіталу, тим кращий фінансовий стан підприємства, оскільки зростає величина високоліквідного капіталу.

На основі аналізу визначають стратегію організації щодо нагромадження власного капіталу. Обчислюється коефіцієнт нагромадження власного капіталу за формулою (5).

К = резервний капітал + нерозподілений прибуток — непокритий збиток/реальний власний капітал (5)

Він показує питому вагу джерел власних засобів, спрямованих на розвиток основної діяльності. Позитивна динаміка коефіцієнта свідчить про поступове нагромадження власного капіталу, а від'ємна динаміка (при незмінному статутному капіталі) — про втрату власного капіталу в результаті збиткової діяльності.

Також проводять аналіз структури і динаміки позичених коштів. У ході аналізу визначають співвідношення довготермінових і короткотермінових позичених коштів, банківських кредитів та кредиторської заборгованості.

Враховуючи те, що довготермінові кредити і позики зміцнюють фінансову стійкість підприємства, корисно разом із коефіцієнтом співвідношення позичених і власних коштів розглянути коефіцієнт співвідношення короткотермінових зобов’язань і перманентного капіталу, який обчислюють за формулою (6):

К= скориговані короткотермінові зобов’язання / реальний власний капітал + скориговані довготермінові зобов’язання (6)

Співвідношення позичених і власних коштів може перевищувати одиницю за умови, що співвідношення короткотермінових зобов’язань та перманентного капіталу не перевищує одиницю.

Для оцінювання фінансової стійкості підприємства вирішального значення набуває показник чистих активів, який визначають як різницю суми активів, використовуваних для розрахунку, і суми зобов’язань, взятих до розрахунку. Активи підприємства використовують для розрахунків. Вони дорівнюють сумі підсумків розділів балансу І «Необоротні активи» і ІІ «Оборотні активи» за мінусом вартості власних акцій, викуплених в акціонерів (рядок 045 розділу І балансу), а також оцінювальних резервів за сумнівними боргами, якщо їх створювали (рядок 162 розділу ІІ балансу).

Зобов’язання підприємства, взяті до розрахунку, дорівнюють сумі підсумків розділів пасиву балансу ІІІ «Довгострокові зобов’язання» і ІV «Поточні зобов’язання», збільшеній на суми цільового фінансування (рядок 420, розділ ІІ пасиву) і зменшеній на суми доходів майбутніх періодів (розділ V пасиву).

Згідно з чинним законодавством України для акціонерних товариств якщо по закінченні другого і кожного наступного фінансового року вартість чистих активів підприємства менша за його статутний капітал, підприємство зобов’язане поінформувати про зменшення свого статутного капіталу до величини, що не перевищує вартість його чистих активів. Тому різниця реального власного і статутного капіталів — основний вихідний показник стійкості фінансового стану підприємства. Наведемо алгоритм розрахунку даного показника у формулі (7):

Різниця реального власного капіталу = (реальний власний капітал) — (статутний статутного капіталу капітал) = (статутний капітал + додатковий капітал + резервний капітал + пайовий капітал + інший додатковий капітал + нерозподілений прибуток + доходи майбутніх періодів) — непокритий збиток — вилучений капітал — неоплачений капітал — статутний капітал = (додатковий капітал) + (резервний капітал) + (нерозподілений прибуток) + (доходи майбутніх періодів) — (непокриті збитки) — (вилучений капітал) — (неоплачений капітал) (7)

Позитивні складові наведеного виразу можна умовно назвати приростом власного капіталу, а негативні складові - вилученням власного капіталу. Якщо зростання власного капіталу перевищує його вилучення (або дорівнює йому), то різниця реального власного капіталу та статутного капіталу є позитивною (або принаймні не є негативною) і, відповідно, виконується мінімальна умова фінансової стійкості підприємства. Якщо приріст власного капіталу є меншим від його вилучення, то різниця реального власного і статутного капіталів є негативною, що свідчить про нестійкий фінансовий стан підприємства.

У ході аналізу різниці реального власного і статутного капіталів встановлюють достатність величин реального власного капіталу. У випадку визначення нестачі реального власного капіталу зусилля потрібно спрямувати на збільшення прибутку, зростання рентабельності, погашення заборгованості учасників (засновників) за внесками у статутний капітал, розподіл чистого прибутку переважно на поповнення резервного капіталу.

Ефективність використання капіталу характеризується його доходністю (рентабельністю) — відношенням суми прибутку до середньорічної суми основного і оборотного капіталу. Для характеристики інтенсивності використання капіталу розраховується коефіцієнт оборотності капіталу — відношення виручки від реалізації продукції, робіт, послуг до середньорічної суми капіталу. Оберненим показником коефіцієнту оборотності капіталу є капіталомісткість — відношення середньорічної суми капіталу до суми виручки від реалізації.

Особливу увагу при проведенні аналізу варто приділяти ефективності й інтенсивності використання основного капіталу підприємства, оскільки інтенсивність використання основного капіталу в значній мірі визначає й ефективність роботи підприємства в цілому. Ступінь впливу інтенсивності використання основного капіталу на показники діяльності підприємства дуже велика, це можна бачити зі схеми, приведеної у Додатку В.

Взаємозв'язок між показником рентабельності сукупного капіталу і його оборотності відображає залежність (8):

(8)

де Рк — рентабельність сукупного капіталу;

П — прибуток;

К — середньорічна сума капіталу;

В — виручка від реалізації;

Таким чином, рентабельність капіталу (активів) дорівнює добутку рентабельності продаж (Рпр) і коефіцієнту оборотності капіталу (Коб) (9):

Рк = Рпр * Коб (9)

На підставі значень цих показників здійснюється оцінка фінансового стану і ділової активності підприємства.

Для розрахунку впливу факторів на зміну рівня рентабельності використовують метод ланцюгових підстановок. Факторна модель має вигляд (10):

(10)

де ФМ — фондомісткість продукції (вартість основних фондів / виручка від реалізації продукції);

— коефіцієнт оборотності оборотних коштів (залишок оборотних коштів/ виручка від реалізації продукції).

Швидкість оборотності капіталу характеризується коефіцієнтом оборотності капіталу (Коб) і тривалістю одного обороту (Тоб).

Коефіцієнт оборотності капіталу розраховується за формулою (11):

(11)

Обернений показник коефіцієнту оборотності капіталу — капіталомісткість (12):

(12)

Тривалість обороту капіталу розраховується за формулою (13):

де Д — кількість календарних днів в аналізованому періоді (рік — 360 днів, квартал — 90, місяць — 30).

Для розрахунку впливу коефіцієнту оборотності капіталу на зміну сукупної виручки використовують наступну факторну модель (14):

В=К*Коб (14)

Прискорення оборотності капіталу може відбуватися за рахунок:

— скорочення тривалості виробничого процесу за рахунок інтенсифікації виробництва;

— покращення організації матеріально-технічного постачання;

— прискорення оформлення розрахункових документів та відвантаження продукції;

— скорочення термінів дебіторської заборгованості;

— підвищення рівня маркетингових досліджень.

Рентабельність власного капіталу (Рвк) і рентабельність сукупного капіталу (Рск) пов’язані між собою (15):

Рвк=Рск * МК або Рвк =Рпр * Коб * МК (15)

де Рвк — рентабельність власного капіталу;

Рск — рентабельність сукупного капіталу;

Рпр — рентабельність продажу;

МК — мультиплікатор капіталу (фінансовий важель).

Рентабельність продажу характеризує ефективність управління затратами та цінової політики підприємства. Мультиплікатор капіталу характеризує фінансову політику. Чим вищий рівень фінансового важелю, тим вищий ступінь ризику банкрутства підприємства. Проте, разом з тим, вища прибутковість власного капіталу при позитивному ефекті фінансового важеля.

Значення фінансового важеля розраховується за формулою (16):

(16)

Аналіз впливу факторів на зміну прибутковості власного капіталу здійснюється будь-яким методом елімінування.

Кредиторська заборгованість — це суми короткотермінових зобов’язань перед постачальниками, робітниками з оплати праці, бюджетом та інших фінансових зобов’язань. Її обсяг, якісний склад і рух характеризують стан платіжної дисципліни, яка є свідченням стійкості фінансового стану. В процесі аналізу необхідно оцінити обсяг і структуру кредиторської заборгованості, виявити невиправдану її частину і проаналізувати динаміку. Досліджують якість і оборотність кредиторської заборгованості. Водночас, важливою характеристикою оборотності поточних активів може бути оцінка відповідності умов отримання і надання позики. Така відповідність характеризується оборотністю кредиторської заборгованості як наданої (отриманої) підприємством спеціальної позики, що утворюється за умови проведення розрахунків за продукцією чи надані послуги з їх післяплатою.

Залежно від стану кредиторської заборгованості (обсяг, структура, термін) залежить фінансовий добробут підприємства. Проводячи аналіз цього показника, необхідно мати на увазі, що його здійснюють так, як аналіз дебіторської заборгованості. Розраховують показник обороту кредиторської заборгованості як співвідношення річної суми закупок до сальдо кредиторської заборгованості. Цей показник корисно порівняти з оборотом дебіторської заборгованості (17):

Оборот кредиторської заборгованості = сума закупівель / сальдо Кредиторської заборгованості (17)

При розрахунку цього показника виникає проблема, як знайти суму закупок. Наявна звітність не передбачає розраховувати цей показник. При виконанні таких підрахунків необхідно робити головний акцент на використанні даних аналітичного та синтетичного бухгалтерського обліку.

Вплив величини капіталу на інші показники діяльності підприємства можна побачити за допомогою схеми, приведеної у Додатку Д.

Залежно від ступеню належності, капітал поділяють на власний та позиковий. Згідно з П (С)БО 2 «Баланс» [6]: власний капітал — це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Необхідність у власному капіталі обумовлена вимогами самофінансування підприємства. Власний капітал є основою економічної та фінансової незалежності підприємства. Однак у процесі аналізу необхідно враховувати, що фінансування діяльності підприємства лише за рахунок власних коштів не завжди вигідне для нього.

Крім того, слід мати на увазі, що якщо ціни на фінансові ресурси є невисокими, а підприємство зможе забезпечити більш високу віддачу на вкладений капітал, ніж платить за кредитні ресурси, то, залучаючи позиковий капітал, воно зможе підвищити рентабельність власного капіталу. Отже, фінансовий стан підприємства залежить, у першу чергу, від оптимальності співвідношень між власним і позиковим капіталом.

Розділ 2. Аналіз фінансово—економічних умов господарства

2.1 Аналіз розміру і спеціалізації

СВК «Лиманський» знаходиться в Очаківському районі Миколаївської області. Відноситься до підзони північного степу. Господарство спеціалізується на виробництві зерна і молока.

За результатами агрохімічного обстеження в господарстві переважають ґрунти з середнім вмістом гумусу, рухомого фосфору, високим вмістом калію і низьким рухомого азоту. Територія господарства розташована на рівнинній поверхні. В ґрунтовому покриві переважають чорноземи південні, перехідні, звичайні. Клімат теплий з жарким літом та м’якою зимою. Середньорічна температура повітря 8,5 С. Середня із абсолютних мінімальних температур — 3050 С. Річна кількість опадів — 418 мм. Середня температура повітря самого теплого місяця (липня) — (+21 С — + 23 С), самого холодного місяця (січня) — (-3,5 С — -5 С). За метеорологічними даними в зимовий період тут випадало мало вологи (від 23 до 27 мм) і взагалі кількості їх умовам випаровування район відноситься до засушливої зони — річна кількість — 330 — 340 мм. Агрометеорологічна станція повідомляє, що середня тривалість безморозного періоду в зоні складає 186 — 200 днів. Приморозки навесні припиняються найчастіше з другої декади квітня, але бувають роки, коли вони спостерігаються, навіть, у другій декаді травня. Осінні ж приморозки починаються з другої декади вересня. Осінь не довга, як і весна (45 днів) часто мало дощова. Зима коротка, переважно малосніжна, сніговий покрив не стійкий. Буває, що протягом декількох днів доходить мороз до — 29 — 33 С, а грунт промерзає до 70 — 100 мм. За календарем весні відводиться 3 місяці, фактично ж вона у нас коротша. Середньодобова температура вище 0 починається з другої декади березня. Літня погода утримується майже п’ять місяців. Цей період теж достатньо непостійний. Не дивлячись на те, що влітку випадає багато опадів, спостерігаються випадки, коли їх нема зовсім. Запаси вологи в ґрунті доходять до метрового рівня, що і призводить до загибелі врожаю. На території господарства знаходяться дві польові бригади, одна свиноферма, ремонтна майстерня, пункт технічного обслуговування, гараж і ангар для зберігання техніки. Основними пунктами збуту сільськогосподарської продукції та базою постачання являється обласний центр — місто Миколаїв. Основний вид транспортного зв’язку в господарстві - автомобільний. В цілому природні умови сприяють веденню виробничої діяльності господарства зокрема вирощуванню сільськогосподарських культур і, як відомо, мають великий вплив на спеціалізацію та розміри підприємства.

Розглянемо розмір сільськогосподарського виробництва в СВК «Лиманський» (табл.2.1).

Таблиця 2.1 Розмір виробництва в СВК «Лиманський» Очаківського району *

*Розроблено автором з використанням звітності СВК «Лиманський» форма 50

Аналіз даних таблиці 2.1 свідчить, що вартість валової продукції сільського господарства (в постійних цінах 2010 р.) у 2011 році зросла порівняно з 2009 на 24,4%, а порівняно з 2010 роком зменшилась на 15,4%. Грошова виручка від реалізації сільськогосподарської продукції у 2011 році зросла порівняно з 2009 роком майже в 2 рази, а з 2010 роком на 51,4%.

В господарстві площа сільськогосподарських угідь трохи зменшилась, але надалі зберігається стабільність. Якщо в 2009 році цей показник складав 416 га, то в 2010 році площа угідь становила 394 га, в 2011 роуі - 396 га. Всі землі в господарстві орендуються.

Середньорічна чисельність працівників зайнятих в сільському господарстві була найбільшою в 2011 році і склала 9 працівників, а найменший показник був зафіксований в 2009 році - тільки 4 особи.

В господарстві поголів'я худоби та птиці було наявним лише в 2009 році - 3 ум.гол.

Спеціалізація — важливий фактор переведення виробництва на промислову основу, вона постійно зумовлює потребу в нових технічних засобах праці. Рівень розвитку суспільного поділу праці та пов’язане з ним ускладнення організаційних, технологічних і економічних зв’язків всередині галузей і між ними зумовлюють розвиток різних форм спеціалізації, кожна з яких відрізняється специфічним змістом і об'єктом. Спеціалізація — одна з форм суспільного розподілу праці. Правильна спеціалізація господарства-важлива умова зростання обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, покращення її якості та зниження собівартості продукції. Визначимо форму спеціалізації підприємства на основі даних.

Таблиця 2.2 Склад та структура грошової виручки від реалізації в СВК «Лиманський» Очаківського району *

*Розроблено автором з використанням звітності СВК «Лиманський» форма 50

На основі проведеного аналізу обсягів грошової виручки від реалізації сільськогосподарської продукції та проаналізувавши дані таблиці можна зробити такий висновок, що дане господарство є вузькоспеціалізованим. Основним напрямком спеціалізації є вирощування зернових та виробництво молока.

Найбільшу питому вагу у досліджуваному періоді займає виручка від реалізації продукції рослинництва — 60,1%, причому на долю зернових і зернобобових культур припадає 40,5% у структурі по господарству і по сільськогосподарському виробництву. Виробництво молока у структурі грошових надходжень складає 35,9% по господарству.

Тому дане підприємство є вузькоспеціалізоване із зерново-молочним виробничим напрямком.

2.2 Аналіз забезпеченості та ефективності використання ресурсів Доцільно виявити, як змінюються площа і структура землекористування. Адже віддача земельних угідь зростає, якщо господарства своєчасно і в необхідному обсязі здійснюють заходи для поліпшення стану землі. Земля у сільському господарстві є основним засобом виробництва. Поліпшення використання земельних угідь та підвищення родючості ґрунту — це необхідні умови підвищення урожайності сільськогосподарських культур і продуктивності кормових угідь, розвитку тваринництва.

Таблиця 2.3 Динаміка і структура землекористування в СВК «Лиманський» Очаківського району *

*Розроблено автором з використанням звітності СВК «Лиманський» форма 50, 29

Аналізуючи дані таблиці 2.3, можна зазначити про те, що за аналізуємий період 2009 — 2011 роки, розмір загальної земельної площі збільшився. Майже всю земельну площу займає рілля — 94,3%. Також динаміку і структуру землекористування можна охарактеризувати за допомогою коефіцієнтів освоєння землі, розораності землі і використання ріллі. Коефіцієнт освоєння землі в господарстві сягає 0,943, що свідчить про те що земля в підприємстві освоєна добре. Коефіцієнт розораності сільськогосподарських угідь становить 1,0 за весь досліджуваний період, що свідчить про те, що вся земля була цілком розорена. Про це ж свідчить і коефіцієнт використання ріллі, що в 2011 році рілля використовувалася на 100% під посівною площею. За допомогою цих коефіцієнтів можна спостерігати наскільки потужно використовується земля в господарстві. Далі проаналізуємо показники ефективності використання земельних угідь.

Таблиця 2.4 Показники ефективності використання земельних угідь в СВК «Лиманський» Очаківського району *

*Розроблено автором з використанням звітності СВК «Лиманський» форма 50

За проведеними розрахунками можна зробити висновок, що у 2011 році у порівняні з 2009 р. на 1 га оброблюваних земель було отримано на 30,5% більше вартості валової продукції, а в порівняні 2010 році цей показник зменшився на 15,8%. Валовий дохід на 1 га оброблюваних земель у 2011 році збільшився порівняно з 2009 роком більше ніж в 3 рази, порівняно з 2010 роком — майже в 2 рази. Від реалізації сільськогосподарської продукції господарство за період, що аналізується отримувало прибутки. Так, прибутку від реалізації сільськогосподарської продукції в розрахунку на 1 га оброблюваних земель у 2011 році було більше отримано більше, ніж у 7 разів порівняно з 2009 роком і в 2,4 рази порівняно з 2010 роком.

Таблиця 2.5 Забезпеченість трудовими ресурсами СВК «Лиманський» Очаківського району, осіб*

Аналізуючи дані таблиці 2.5 можна зробити наступний висновок, що кількість робітників не відповідає потребам господарства, тому що підприємство потребує більше працівників ніж наймає, це можна побачити з співвідношення між фактичною наявністю працівників і їх потребою у 2010 році. За даними розрахунками можна помітити, що більша частина трудових ресурсів зосереджена у рослинництві.

Таблиця 2.6 Навантаження земельних угідь і умовних голів худоби на одного працівника в СВК «Лиманський» Очаківського району*

Аналізуючи дані таблиці, можна зробити висновок, що найменше сільськогосподарських угідь на одного працівника припадало у 2011 році - 44 га, тоді як в 2009 і 2010 роках ці показники були менші на 57,7% і на 44,3% відповідно. Кількість посівів найменшою була у 2011 році і складала тільки 44 га. Найбільшим був показник у 2010 році - 79 га.

Таблиця 2.7 Показники ефективності використання трудових ресурсів в СВК «Лиманський» Очаківського району *

Аналізуючи дані таблиці 2.7 відмітимо, що вартість валової продукції сільського господарства (в постійних цінах 2010 р.) в розрахунку на одною середньорічного працівника зайнятого в сільському господарстві в 2011 році в порівнянні з 2009 роком зменшилась на 44,8%, а в порівнянні з 2010 роком — на 53%. Аналізуючи валовий дохід сільського господарства, який отримано з розрахунку на одного середньорічного працівника в 2011 році в порівняні з 2009 роком, то можемо зазначити що він збільшився на 29,2%, порівняно з 2010 роком — на 11,2%.

В розрахунку на 1 середньорічного працівника у 2011 році порівняно з 2009 роком прибуток збільшився в 3 рази, порівняно з 2010 роком — на 32,9%.

Процес технічного і енергетичного переозброєння сільського господарства приводить до швидкого росту фондозабезпеченості сільського господарства. У зв’язку з цим зростає роль і значення основних виробничих засобів. Проаналізуємо рівень забезпеченості підприємства основними засобами та енергетичними ресурсами.

Таблиця 2.8 Забезпеченість основними засобами СВК «Лиманський» Очаківського району *

Аналіз даних таблиці 2.8 свідчить проте, що загалом по підприємству фондозабезпеченість у 2011 році в порівнянні з 2010 роком зросла на 22,3%. Фондоозброєність праці скоротилася на 31,7%. Тому із зростанням основних виробничих засобів зростає фондозабезпеченість підприємства, чим більший рух основних виробничих засобів, тим вища фондозабезпеченість.

Таблиця 2.9 Показники стану та руху основних засобів СВК «Лиманський» Очаківського району *

За проведеними розрахунками в таблиці 2.9 можна зробити висновок, що коефіцієнт зносу на протязі досліджуваного періоду зріс на 0,008, а чим менший цей показник тим кращі умови має підприємство для більш раціонального використання основних засобів. Коефіцієнт придатності зменшився на 0,008, а чим ближча величина цього показника до 1, тим потенційно придатніші до використання основні засоби, у 2011 році він становив 0,938. Загалом значення цих показників на протязі досліджуваного періоду свідчить про швидкі темпи розширення основних засобів в результаті їх заміни, про інтенсивність їх оновлення.

Далі проаналізуємо економічну ефективність використання основних виробничих засобів у господарстві.

Таблиця 2.10 Економічна ефективність використання основних виробничих засобів у СВК «Лиманський» Очаківського району *

У 2011 році порівняно з попередніми роками спостерігається збільшення ефективності використання основних виробничих засобів, про що свідчать показники наведені у таблиці 2.10.

Розмір валового доходу у 2011 році у порівнянні з 2009 роком збільшився на 78,9%, порівняно з 2010 роком — на 61,9%.

Прибуток від реалізації сільськогосподарської продукції у 2011 році у порівнянні з 2009 р. мав тенденцію до збільшення в 18 разів і в 2 рази порівняно з 2010 р.

2.3 Аналіз фінансового стану Функціонування підприємства супроводжується безперервним кругообігом коштів, якій здійснюється у вигляді витрат ресурсів і одержання доходів. Щоб краще охарактеризувати методику обліку формування доходів і витрат розглянемо показники фінансових результатів. Для цього розрахуємо таблицю 2.11.

Таблиця 2.11 Динаміка показників фінансових результатів в СВК «Лиманський» Очаківського району *

За проведеними розрахунками можна зробити наступний висновок, що рівень прибутковості продукції скоротився на 2,3 в.п. у 2011 році в порівнянні з 2010 роком. На зменшення рівня прибутковості капіталу значний вплив мало те, що у 2011 році сума чистого прибутку скоротилася на 1485 тис. грн, також цей показник вплинув і на зниження рівня прибутковості власного капіталу на 6,3 в.п.

Метою вірного визначення фінансових результатів є надання користувачам оприлюдненої повної неупередженості інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.

Таблиця 2.12 Динаміка показників фінансової незалежності в СВК «Лиманський» Очаківського району *

*Розроблено автором з використанням звітності СВК «Лиманський» форма 1,2

Загалом, аналізуючи дані таблиці можна зробити висновок, що всі показники вище нормативів. Аналізуючи показник фінансування, можна зробити висновок, що підприємство фінансово не залежить. Показник незалежності також показує що дане підприємство не залежить від вкладених коштів. Про це ж свідчить показник стабільності підприємства. Враховуючи вищенаведене, можна зробити висновок про те, на протязі 2011 року підприємству вдалося покращити фінансову незалежність і стати менш залежним від позик і залучених коштів.

Забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності є однією з найголовніших задач підприємства, метою якого є успішна діяльність в сучасних економічних умовах. Забезпеченість запасів та витрат джерелами формування є сутністю фінансової стійкості, в той час як платоспроможність є її зовнішнім проявом. Забезпеченість запасів та витрат є причиною, яка визначає міру платоспроможності або неплатоспроможності, та наступає внаслідок забезпеченості.

Найбільш ліквідними активами є грошові кошти, а також поточна дебіторська заборгованість. Менш ліквідними активами вважаються товари, готова продукція, запаси, незавершене виробництво. Ліквідність балансу разом з платоспроможністю є критерієм оцінки фінансового стану підприємства. Вона характеризує ступінь покриття зобов’язань підприємства його активами. Аналіз ліквідності балансу підприємства дає можливість оцінити здатність та ймовірність повернення ним запозичених коштів.

Таблиця 2.13 Динаміка показників ліквідності в СВК «Лиманський» Очаківського району *

*Розроблено автором з використанням звітності СВК «Лиманський» форма 1,2

Аналізуючи дані таблиці 2.13 динаміку показників ліквідності СВК «Лиманський» Очаківського району можна зробити наступний висновок про те, що показники знаходяться вище меж встановлених нормативів роки спостереження.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності свідчить про те, що підприємство несп роможне погасити за рахунок всіх мобілізованих оборотних активів обсяг поточних зобов’язань за кредитами і розрахунками. Коефіцієнт швидкої ліквідності свідчить, що короткострокові зобов’язання можуть бути погашені негайно швидко-ліквідними грошовими коштами та цінними паперами.

Проведений аналіз умов господарювання дає нам можливість зробити такі висновки: СВК «Лиманський» Очаківського району є невеликим за розміром господарством. Середньорічна чисельність працюючих в порівняні з минулими роками зросла. Воно спеціалізується на виробництві зернових та молока, так як найбільшу питому вагу в структурі грошової виручки займає виручка від реалізації зерна та молока.

Виробництво підприємства складається з рослинницької та тваринницької галузі, це зумовлено вдалим місце розташуванням, природними та кліматичними умовами. Підприємство забезпечене земельними та трудовими ресурсами, ефективність використання за період дослідження зростає.

Проведений аналіз показників фінансової незалежності показав, що підприємство є фінансово незалежним від залучених коштів, тобто може діяти самостійно, незалежно від зобов’язань. Характеризуючи показники ліквідності ми можемо спостерігати їх скорочення, але воно не свідчить про загальне погіршення ситуації з забезпеченістю оборотними коштами.

Розділ 3. Аналіз власного капіталу

3.1 Аналіз власного капіталу

Джерелами формування майна підприємства є власні (власний капітал) і позикові кошти (позиковий капітал).

Власний капітал — це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. Власний капітал складається із:

— статутного капіталу;

— пайового капіталу;

— додатково вкладеного капіталу;

— іншого додаткового капіталу;

— резервного капіталу;

— нерозподіленого прибутку (непокритого збитку);

— неоплаченого капіталу;

— вилученого капіталу.

Для реальної оцінки показника власного капіталу сума неоплаченого капіталу, вилученого капіталу та непокритого збитку підприємства віднімається при визначенні підсумку власного капіталу в балансі підприємства.

Основним джерелом інформації для аналізу власного капіталу СВК «Лиманський» є форма № 2 бухгалтерської звітності «Звіт про фінансові результати» .

Аналізуючи дані таблиці 3.1. можна зробити висновок, що протягом всього досліджуваного періоду власний капітал займав найбільшу питому вагу в структурі джерел формування засобів. Протягом 2011 року власний капітал підприємства збільшився порівняно з 2009 роком на 27,3%, порівняно з 2010 роком — на 9,5%.

Таблиця 3.1 Склад, розмір та структура джерел формування засобів СВК «Лиманський» *

Прослідкуємо динаміку суми власного капіталу (табл.3.2).

Таблиця 3.2 Динаміка суми власного капіталу в засобів СВК «Лиманський» *