Механізм стимулювання енергозбереження

Відсутність у підприємств стимулів до зниження витрат і обмежень витратної частини дозволяє перекладати на споживачів їх невиробничі витрати. Енергозбереження є ключовим завданням комунальних перетворень. Можна ефективно виробити енергію в сучасній котельні з високим ККД, а потім змарнувати її в опалюваних будинках.

Закони України «Про енергозбереження» із змінами та доповненнями, «Про теплопостачання» задекларували необхідність стимулювати діяльність у сфері енергозбереження. Однак енергоємність українського ВВП залишається найвищою в Європі. Шляхи впровадження та удосконалення економічних механізмів передбачено розділом 3.1 Комплексної державної програми енергозбереження України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2000 № 1040. Зокрема, це реформування податкової політики, комерціалізація діяльності у сфері енергозбереження, масове застосування приладів обліку та ін., для чого передбачалося внесення змін та доповнень до законів України:

• — «Про лізинг», «Про оренду державного та комунального майна», «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині тлумачення оренди та лізингу, термінів дії договору, учасників угоди — юридичних та фізичних осіб;
• — «Про податок на додану вартість» в частині знижок або відміни податку на додану вартість на енергоефективну продукцію, яка виготовляється для власного або загального користування чи ввозиться з-за кордону, та застосування пільгових ставок ввізного мита для енергоефективного обладнання;
• — «Про систему оподаткування» стосовно відновлення діяльності загальнодержавного фонду енергозбереження та джерел його наповнення;
• — «Про концесію» в частині надання гарантій інвестору щодо обов’язкового повернення йому вкладених коштів;
• — «Про Бюджетний кодекс» в частині здійснення оподаткування коштів, отриманих від впровадження заходів з енергозбереження, за нульовою ставкою.

Потребують термінового затвердження в установленому порядку Правила постачання та користування тепловою енергією та Правила обліку, відпускання і споживання теплової енергії.

Заходи з енергозбереження у системах теплопостачання міст дозволять підвищити загальну ефективність використання палива на 18−23%.

При нормальних договірних відносинах завжди мають бути продавець товару і його покупець або виконавець робіт, послуг і замовник. Договірні відносини повинні базуватися на суворій платіжній дисципліні та взаємній економічній відповідальності. Підприємства, що експлуатують житловий фонд, могли б бути договірною стороною, зацікавленою в зменшенні теплоспоживання, якби отримували частину заощаджених мешканцями коштів або надбавку до вартості обслуговування внутрішніх систем опалення і гарячого водопостачання, але така схема ніде не застосовується.

Жоден економічний механізм не функ-ціонуватиме без організації достовірних вимірювань обсягів теплової енергії і води, на підставі яких може бути організовано комерційний облік. Держава повинна терміново знайти відносно невеликі кошти на переробку більшості держстандартів, норм і правил, зокрема «Котельні установки», «Теплові мережі» тощо, тому що, по-перше, проектувальники не закладатимуть в проекти енергоефективні рішення, доки у них не буде затвердженої методики, а по-друге, практика розробки нормативних документів за кошти приватних організацій призводить до лобіювання через ці документи інтересів конкретних виробників.

На сьогодні в державі практично відсутні схеми теплопостачання населених пунктів. Нормативна база щодо схем теплопостачання та енергобалансу України передбачена Законом України «Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004;2010 роки», Основними напрямками урядової політики в економічній та соціальній сфері на 2006 рік, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2006 № 42, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.06.2006 № 363-р «Про першочергові заходи щодо реформування житлово-комунального господарства», Розпорядженням Президента України № 1199/2005 рп «Про заходи щодо забезпечення енергетичної безпеки України», Указом Президента України № 1863/2005 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 9 грудня 2005 року «Про стан енергетичної безпеки України та основні засади державної політики у сфері її забезпечення» .

Відповідно до Плану невідкладних заходів щодо стабілізації положення в паливно-енергетичному комплексі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2000р. № 538, була передбачена підготовка пропозицій щодо розробки в 2001 р. загального енергобалансу України. Проте питання його розробки і системного економічного аналізу і сьогодні залишається відкритим.

Розробка оптимальних схем теплопостачання дає змогу:

• — перерозподілити теплові навантаження для максимально можливого завантаження найбільш економічних теплоджерел;
• — здійснювати переведення у резерв, консервацію або ліквідацію найбільш неефективних джерел;
• — переводити частину котелень на роботу в піковому режимі, розробляти схеми їх спільної роботи з базовими джерелами;
• — вдосконалити схеми теплових мереж для забезпечення можливості повного завантаження ефективних теплоджерел, а також розумно поєднати надійність та мінімальні теплові втрати;
• — визначити райони і окремі будівлі, теплопостачання яких доцільно здійснювати від децентралізованих джерел;
• — розробити заходи щодо зростання енергоефективності;
• — оптимізувати температурний графік для кожного теплоджерела, визначити необхідність зміни схеми теплопостачання (з відкритої на закриту, із залежної на незалежну) і методу регулювання (якісне, кількісне, ступінчасте);
• — визначити резерви теплової потужності в районах міста;
• — визначити роботи для нетарифного фінансування з бюджетів і можливих інвестиційних проектів.

Структура енергетичного балансу багато в чому визначає можливості енергозбереження у різних напрямах і оптимальне поєднання енергоощадних заходів. Знання цієї структури дає змогу ухвалювати економічно обгрунтовані інженерні рішення для зниження енергоспоживання і досягати максимального енергозбереження при мінімальних капітальних та експлуатаційних витратах.

Енергоощадні заходи в житлових будинках повинні бути такими, щоб споживач отримував реальне зниження величини оплати за теплову енергію та теплоносій, і водночас у всіх приміщеннях квартир додержувалися комфортні умови проживання, передбачені державним стандартом щодо параметрів мікроклімату в приміщеннях житлових будинків та санітарними правилами і нормами для житлових будівель і приміщень.

Ідеологія постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2000 № 1040, якою затверджені Невідкладні заходи щодо виконання Комплексної програми енергозбереження України, та проекту Цільової програми стабілізації роботи та розвитку комунальної теплоенергетики, розробленого Держбудом України, ґрунтується на стимулюванні діяльності лізингодавців з постачання енергоефективного обладнання та матеріалів, гарантованого повернення коштів за рахунок економії енергоносіїв, накопичення таких коштів на окремих рахунках підприємств та використання їх постійно для енергоощадних заходів «револьверним» ефектом.

За прогнозними розрахунками, в комунальній теплоенергетиці тільки зменшення споживання природного газу за ціною 130 дол. США за 1000 м³ у грошовому еквіваленті становитиме 1,3−1,8млрд. грн. на рік залежно від прийнятих рішень щодо оподаткування цієї суми. Зазначені кошти дозволять на першому етапі протягом 2007;2010 рр. здійснити заміну 50% зношених і аварійних мереж та завершити їх заміну протягом наступних трьох років до 2013р., реконструювати близько 6000 котелень упродовж 2014;2015 рр.

Ризики:

• — зростання цін на енергоносії;
• — наявність розбіжностей між нормами різних законодавчих актів, що формують механізм стимулювання енергозбереження;
• — торпедування прийняття відповідних законодавчих актів газовим «лобі» у Верховній Раді України; Мінімізація ризиків:
• — затвердження Кабінетом Міністрів України механізму коригування тарифів на теплову енергію та житлово-комунальні послуги залежно від зміни цін на енергоносії;
• — внесення змін до Регламенту Верховної Ради України щодо розгляду в першочерговому порядку законодавчих актів з питань енергозбереження;
• — прийняття законодавчих актів щодо механізму стимулювання енергозбереження пакетом, у тому числі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України» ;
• — внесення змін до Регламенту Верховної Ради України щодо затвердження законодавчих актів з питань енергозбереження простою арифметичною більшістю голосів народних депутатів України, що взяли участь у голосуванні. [2]