Управління активними операціями комерційного банку (на прикладі ПАТ КБ «Приватбанк» за 2007-2010 роки)

Вищий навчальний заклад

«Національна академія управління»

Кафедра фінансів та банківської справи

Дипломна робота

«Управління активними операціями комерційного банку»

(на прикладі ПАТ КБ «Приватбанк» за 2007;2010 роки)

Київ 2011

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА СКЛАД АКТИВНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

1.1 АКТИВНІ ОПЕРАЦІЇ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

1.2 КРЕДИТНИЙ ПОРТФЕЛЬ БАНКУ ЯК ОСНОВА АКТИВНИХ ОПЕРАЦІЙ ТА ЙОГО ХАРАКТЕРИСТИКА

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА УПРАВЛІННЯ АКТИВНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ В ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»

2.1 ФІНАНСОВИЙ СТАН ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»

2.2 АНАЛІЗ АКТИВІВ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»

2.3 НАДАННЯ КРЕДИТІВ ЮРИДИЧНИМ ТА ФІЗИЧНИМ ОСОБАМ

2.4 ОПЕРАЦІЇ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ ТА ОПЕРАЦІЇ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ АКТИВНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»

3.1 ОПТИМІЗАЦІЯ РОЗМІРІВ РЕЗЕРВІВ ДЛЯ ПОКРИТТЯ МОЖЛИВИХ ВТРАТ ВІД АКТИВНИХ ОПЕРАЦІЙ

3.2 ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЯ ЯК ОСНОВА АКТИВНИХ ОПЕРАЦІЙ В ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»

3.3 МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ БАНКУ НА ПРИКЛАДІ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми. Комерційні банки виступають специфічними установами, що мобілізують вільні кошти, спрямовуючи їх у ті сфери народного господарства, які їх потребують. Здійснення активних банківських операцій у цій справі має суттєве значення для фінансового забезпечення нормального економічного розвитку. Збалансоване зростання обсягу активів і поліпшення їхньої якості є необхідною умовою досягнення і підтримання стабільного функціонування й розвитку комерційних банків, їхнього позитивного впливу на розвиток економіки України.

Збільшення банківських активів великою мірою визначається кредитним портфелем, що позитивно впливає на економіку країни та діяльність суб'єктів господарювання зокрема. Нині фінансування економічних структур набуває ще більшого значення, оскільки головним чинником фінансового забезпечення інвестиційного процесу в Україні найближчим часом мають стати внутрішні ресурси, насамперед банківське кредитування.

Активними операціями називають кредитні та інші вкладення банківських ресурсів, що визначено чинним законодавством України з метою їх найефективнішого використання. При вмілому, доцільному розміщенні ресурсів комерційні банки отримують прибутки (як плату за надані ними кредити), а клієнти отримують у користування необхідні їм кошти. Кредитування — одна із найважливіших функцій банків як спеціалізованих кредитних установ. Банківський кредит сприяє вільному переливу капіталу в економіці, забезпечуючи розвиток найефективніших сфер господарювання й економіки в цілому.

Крім кредитних операцій до активних операцій комерційних банків можна віднести операції з розміщення мобілізованих комерційним банком ресурсів у депозити, інвестиції, основні засоби й товарно-матеріальні цінності. Значення інших активних операцій для економіки України не менш значне ніж кредитні операції.

Становлення ринкових відносин вимагає створення принципово нових напрямків розвитку банківської справи, суттєвої перебудови операцій та структури активів і пасивів банків, зокрема активних операцій. У зв’язку з цим тема дипломної роботи є досить актуальною.

Мета та завдання дослідження. Метою дипломної роботи розробити шляхи підвищення ефективності управління активними операціями банку.

Предметом дипломного дослідження є питання управління активними операціями в ПАТ КБ «Приватбанк».

Об'єктом даного дослідження є активні операції.

Поставлена мета обумовлює необхідність вирішення наступних завдань:

— дати загальну характеристику активних операцій банку та умов дослідження;

— розкрити основні умови проведення активних операцій комерційного банку;

— провести аналіз активних операцій в ПАТ КБ «Приватбанк»;

— розкрити сутність методів управління активними операціями комерційного банку.

Методи дослідження. Методичну та теоретичну основу дипломної роботи складають існуючи розробки українських та зарубіжних науковців, законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, що регулюють здійснення активних операцій комерційними банками, спеціальна та науково література з банківської справи, а також статті періодичних економічних журналів. Інформаційну основу складають звітні та поточні матеріали комерційного банку, дані періодичного друку, інші джерела інформації.

Дипломна робота виконана у відповідності з науково-дослідною темою кафедри ФБС держ. реєстраційний № 0106U006314 «Підвищення ролі банківської системи у економічному зростанні».

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА СКЛАД АКТИВНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

1.1 Активні операції комерційного банку Активні операції банків, які приносять дохід банку, розподіляються на наступні основні класи:

— кредитування юридичних осіб та інших банків;

— кредитування фізичних осіб;

— кредитування капіталу юридичних осіб через пайові цінні папери (акції);

— кредитування держави та юридичних осіб через боргові цінні папери (облігації та векселі);

— торгівельні операції з готівкою у національній та іноземній валюті, а також торгівля банківськими металами;

— торгівельні операції з цінними паперами всіх класів емітентів.

До кредитних операцій належать активні операції банку, що пов’язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов’язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андерайтинг), будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми.

Кредитний портфель — це сукупність усіх кредитів, наданих банком для одержання доходів. Обсяг кредитного портфеля оцінюється за балансовою вартістю всіх кредитів банку, у тому числі прострочених, пролонгованих, сумнівних. У структурі банківського балансу кредитний портфель розглядається як одне ціле та складова активів банку, котра характеризується показниками дохідності та відповідним рівнем ризику.

Кредитні операції (кредит) — це вид активних операцій банку, пов’язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов’язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (відстрочення платежу). Кредитні операції класифікуються залежно від рівня ризику та поділяються на «стандартні», «під контролем», «субстандартні», «сумнівні» та «безнадійні» .

В операціях міжбанківського кредитування суб'єктами кредитних відносин позичальника та кредитора можуть бути:

— комерційний банк-резидент та Національний банк України (державний кредитний міжбанківський ринок);

— комерційний банк-резидент та інший комерційний банк-резидент (національний комерційний міжбанківський ринок);

— комерційний банк-резидент та комерційний банк-нерезидент (міжнародний комерційний міжбанківський ринок);

Залучені кошти міжбанківського ринку (отримані кредити) використовуються комерційними банками для:

— покриття тимчасового касового розриву коштів кореспондентського рахунку (надходження та необхідні проплати) банка з врахуванням вимог НБУ по обов’язковій резервній нормі залишку коштів на кінець банківського операційного дня [9];

— підняття ліквідності банку при постійній нестачі коштів на кореспондентському рахунку банку в НБУ (регулювання розміру «платіжного» міжбанківського вікна в СЕП НБУ);

— стабілізації роботи банку при впровадженні режимів фінансового оздоровлення;

— регулюванні тимчасової наявності іноземної валюти на коррахунках в банках-нерезидентах та дефіциту національної валюти на кореспондентському рахунку банка в НБУ.

Розміщення вільних коштів банку на міжбанківському ринку (надання міжбанківських кредитів) використовується банками для:

— підвищення доходності роботи при дефіциті заявок «кредитного» портфеля клієнтів (тимчасова платна передача активів іншому банку);

— роботи на ринку «швидких» обертів грошей та відсутності можливості кредитування клієнтів-небанків на строк 1−15 днів;

Залучення та розміщення коштів на міжбанківському кредитному ринку здійснюється у вигляді:

— надання та залучення міжбанківських кредитів;

— розміщення та залучення міжбанківських депозитів та депозитних сертифікатів;

— еквівалентний обмін коштами в різних валютах (своп) Основна різниця між міжбанківським кредитом та міжбанківським депозитом — юридична норма:

— на договірний період кредитування кошти кредиту передаються позичальнику без права їх дострокової вимоги кредитором;

— кошти міжбанківського депозиту (включаючи поточні кошти кореспондентського рахунку) є власністю банка-кредитора на весь період депозитного договору, можуть бути як поповнені так і відізвані банком-кредитором Міжбанківські кредити між комерційними банками є договірними комерційними операціями. Національний банк України не обмежує ринок міжбанківського кредитування між комерційними банками, а тільки реєструє обсяги операцій на міжбанківському ринку згідно «Положення про надання банками України інформації за угодами з купівлі та продажу кредитних ресурсів у національній валюті на міжбанківському кредитному ринку» та може рекомендувати банкам при проведенні пасивних та активних операцій застосовувати індикативні розміри процентних ставок з урахуванням ситуації на грошово-кредитному ринку згідно «Положення про процентну політику НБУ».

Надання банками інформації за угодами з купівлі та продажу кредитних ресурсів у національній валюті на міжбанківському кредитному ринку здійснюється за допомогою засобів програмного забезпечення, що розробляє та надає банкам на безоплатній основі Національний банк.

Банки мають забезпечити надання інформації за кожною операцією з купівлі та продажу кредитних ресурсів у національній валюті (у тому числі інформації за пролонгованими угодами відповідно до укладених додаткових угод), що здійснена ними на міжбанківському кредитному ринку, уключаючи операції, проведені їх філіями, протягом 10 хвилин після факту укладення угоди або отримання/відправлення коштів від банку-контрагента/банку-контрагенту залежно від першочерговості операції, а саме (код контрагента, обсяг операції, процентна ставка операції, строк кредитування чи залучення депозитів):

— за кредитами, які отримані від інших банків, та окремо за коштами за операціями репо, що отримані від інших банків:

— за депозитами, які залучені від інших банків;

— за операціями з отримання/залучення кредитних ресурсів у національній валюті на умовах одночасного надання еквівалентного за розміром обсягу коштів в іноземній валюті;

— за кредитами, які надані іншим банкам, та окремо за коштами за операціями репо, що надані іншим банкам;

— за депозитами, які розміщені в інших банках;

— за операціями з надання/розміщення кредитних ресурсів у національній валюті на умовах одночасного отримання еквівалентного за розміром обсягу коштів в іноземній валюті.

За надання Національному банку недостовірної інформації щодо угод за операціями банків з купівлі та продажу кредитних ресурсів у національній валюті на міжбанківському кредитному ринку, ненадання або несвоєчасне її надання банки несуть відповідальність згідно з вимогами чинного законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку, та можуть бути позбавлені права на отримання кредитів рефінансування Національного банку для підтримання їх ліквідності.

Міжбанківські кредити між комерційними банками структурно розподіляються на:

а) Кредити «овердрафт», які обумовлюються в договорі про кореспондентські відносини (розмір та відсоткова ставка), надаються автоматично і представляють собою перевищення сум, які перераховує комерційний банк зі свого кореспондентського рахунку в банку-кореспонденту, над наявним поточним залишком коштів на кореспондентському рахунку. Кредит «овердрафт» погашається автоматично при надходженні коштів на кореспондентський рахунок.

б) Кредит «овернайт"(револьверно-бланковий) — кредит, який наданий банку іншим комерційним банком через постійно діючу лінію рефінансування строком на один день при наявності генеральної кредитної угоди між банками і розрахування кредитного ліміту беззаставного (бланкового). Кредит надається за заявкою банка в межах відкритого кредитного ліміту.

в) Кредит «овернайт"(заставний) — разовий кредит, який наданий банку іншим комерційним банком з заставою державних цінних паперів строком на один день. Кредит надається за заявкою банка в межах договірної суми застави державних цінних паперів в депозитарії.

г) Кредит короткостроковий (заставний) — разовий кредит, який наданий банку іншим комерційним банком з заставою державних цінних паперів чи іншою заставою строком на 3−30 днів. Кредит надається за заявкою банка в межах договірної суми застави.

д) Кредит короткостроковий (заставний — своп) — разовий кредит, який наданий банку іншим комерційним банком з заставою (зустрічним перерахуванням) коштів в іншій валюті строком на 3−30 днів. Кредит надається за заявкою банка в межах договірної суми застави.

е) Кредит довгостроковий (заставний) — разовий кредит, який наданий банку іншим комерційним банком з заставою державних цінних паперів чи іншою заставою строком більше ніж 30 днів. Кредит надається за заявкою банка в межах договірної суми застави.

Операції з цінними паперами належать до традиційних видів банківської діяльності, а в результаті їх проведення формується портфель цінних паперів комерційного банку. В Україні формується змішана модель організації фондового ринку, на якому комерційним банкам дозволяється займатися як інвестиційною, так і торговельною (професійною) діяльністю.

Банківський портфель цінних паперів — це сукупність усіх придбаних та отриманих банком цінних паперів, право на власність, користування та розпорядження якими належить банку. Портфель цінних паперів банку формується для одержання доходів у вигляді процентів, дивідендів, прибутків від перепродажу та інших прямих і непрямих доходів.

Головна мета управління портфелем цінних паперів може бути по-різному визначена менеджментом банку. Здебільшого банк формує портфель цінних паперів для досягнення однієї із таких цілей: а) максимізація прибутків; б) підтримка ліквідності; в) зниження ризику.

Таблиця 1.1 Активи банку (факторні агрегати доходної бази активів банку)

1.2 Кредитний портфель банку як основа активних операцій та його характеристика Кредитні операції (кредит) — це вид активних операцій банку, пов’язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов’язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (відстрочення платежу). Кредитні операції класифікуються залежно від рівня ризику та поділяються на «стандартні», «під контролем», «субстандартні», «сумнівні» та «безнадійні» .

Згідно з нормативним положенням Національного банку України «Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» № 279 до заборгованості за кредитними операціями, що становлять кредитний портфель банку, належать як грошові балансові, так і документарні позабалансові активи банку [12], які приносять як прибуток так і збитки в процесі банківських операцій:

— строкові депозити, які розміщені в інших банках, і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 1502, 1510, 1512, 1513, 1514, 1515, 1516, 1517, 1581);

— кредити, які надані іншим банкам, і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 1520, 1521, 1522, 1523, 1524, 1525, 1526 КА, 1527, 1582, 1600 А);

— вимоги, що придбані за операціями факторингу із суб'єктами господарювання, і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 2030, 2036 КА, 2037, 2093);

— кредити, що надані за операціями репо суб'єктам господарювання (балансові рахунки 2010, 2016 КА);

— кредити, що надані за врахованими векселями суб'єктам господарювання, і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 2020, 2026 КА, 2027, 2092);

— кредити суб'єктам господарювання в поточну діяльність, в інвестиційну діяльність і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 2062, 2063, 2065, 2066 КА, 2067, 2071, 2072, 2073, 2074, 2075, 2076 КА, 2077, 2096, 2097);

— іпотечні кредити, що надані суб'єктам господарювання, і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 2082, 2083, 2085, 2086 КА, 2087, 2095);

— кредити, що надані органам державної влади та місцевого самоврядування, і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 2102, 2103, 2105, 2106 КА, 2107, 2112, 2113, 2115, 2116 КА, 2117, 2190, 2191, 2198, 2199);

— іпотечні кредити, що надані органам державної влади та місцевого самоврядування, і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 2122, 2123, 2125, 2126 КА, 2127, 2132, 2133, 2135, 2136 КА, 2137);

— кредити на поточні потреби та в інвестиційну діяльність, що надані фізичним особам, і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 2202, 2203, 2205, 2206 КА, 2207, 2211, 2212, 2213, 2215, 2216 КА, 2217, 2290, 2291);

— іпотечні кредити, що надані фізичним особам, і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 2232, 2233, 2235, 2236 КА, 2237, 2295);

— кредити, що надані за врахованими векселями фізичним особам, і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 2220, 2226 КА, 2227, 2292);

— кредити овердрафт, що надані суб'єктам господарювання та фізичним особам (балансові рахунки 2600 А, 2605 А, 2620 А, 2625 А, 2650 А, 2655 А);

— гарантії, поручительства, підтверджені акредитиви, акцепти та авалі, що надані банкам (позабалансові рахунки 9000, 9001, 9002, 9003);

— сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями, виданими іншим банкам (балансовий рахунок 1589);

— гарантії та авалі, що надані клієнтам (крім банків) (позабалансові рахунки 9020, 9023);

— сумнівні гарантії, що надані банкам і клієнтам (позабалансові рахунки 9090, 9091);

— сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями, виданими суб'єктам господарювання (балансовий рахунок 2099);

— сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями, виданими фізичним особам (балансовий рахунок 2299);

— зобов'язання з кредитування, що надані банкам і клієнтам (позабалансові рахунки 9100, 9122, 9129). До розрахунку резерву береться 50% від суми зобов’язань з кредитування, які обліковуються за позабалансовими рахунками 9100, 9129.

У структурі банківського балансу кредитний портфель розглядається як одне ціле та складова активів банку, котра характеризується показниками дохідності та відповідним рівнем ризику.

Дохідність і ризик — основні параметри управління кредитним портфелем банку. За співвідношенням цих показників визначається ефективність кредитної діяльності банку.

Головна мета процесу управління кредитним портфелем банку полягає в забезпеченні максимальної дохідності за допустимого рівня ризику. Рівень дохідності кредитного портфеля залежить від структури й обсягу портфеля, а також від рівня відсоткових ставок за кредитами. В табл. 1.1 наведені результати аналізу поступового становлення категорії «кредитний портфель» в науковій та методологічній літературі у 1990;2008 роках.

Поняття кредитного портфеля залишається дискусійним, а у вітчизняній економічній літературі його визначенню приділено мало уваги й дане питання недостатньо розроблене й проаналізоване.

Однак існує ряд підходів до питання про визначення поняття й сутності кредитного портфеля банку.

Таблиця 1.2 Визначення категорії «кредитний портфель» в науковій літературі

Основні трактування кредитного портфеля банку наведені в таблиці 1.2. Порівнюючи ці визначення кредитного портфеля, можна зробити висновок що одні автори дуже широко трактують кредитний портфель, відносячи до нього всі фінансові активи й навіть пасиви банку, інші - пов’язують розглянуте поняття тільки з позичковими операціями банку, треті - підкреслюють, що, кредитний портфель — це не проста сукупність елементів, а класифікована сукупність.

Більшість авторів при визначенні кредитного портфеля ґрунтуються тільки на одному із критеріїв класифікації його елементів — кредитному ризику. На мою думку, для найбільш точного визначення кредитного портфеля необхідно брати до уваги й інших факторів, що здійснюють на нього безпосередній вплив (наприклад, рівень прибутковості й ступінь ліквідності кредитного портфеля).

У закордонній економічній літературі під кредитним портфелем розуміється характеристика структури і якості виданих позичок, класифікованих за певними критеріями залежно від поставлених цілей керування. Тобто у визначення сутності кредитного портфеля іноземні економісти включають результат застосування елементів процесу кредитного менеджменту. Останнім часом все більше число вітчизняних фахівців бере на озброєння саме закордонну методику визначення поняття кредитного портфеля.

Такий підхід реалізований і у нормативних документах Національного банку України та Центрального Банку Росії, що регламентують окремі сторони керування кредитним портфелем (зокрема в Положенні Банку Росії № 254-П від 26 березня 2004 р. «Про порядок формування кредитними організаціями резервів на можливі втрати по позичках, позичкової й прирівняної до неї заборгованості»), визначена його структура, з якої випливає, що в нього включається не тільки позичковий портфель, але й різні інші вимоги банку кредитного характеру (див. табл. 1.2).

Сутність кредитного портфеля банку можна розглядати на категоріальному й прикладному рівнях.

У першому аспекті кредитний портфель — це економічні відносини, що виникають при видачі й погашенні кредитів, здійсненні прирівняних до кредитних операцій. У цьому випадку кредитний портфель визначається як сукупність кредитних вимог банку й інших вимог кредитного характеру, а також як сукупність виникаючих при цьому економічних відносин. У другому аспекті кредитний портфель являє собою сукупність активів банку у вигляді позичок, врахованих векселів, міжбанківських кредитів, депозитів і інших вимог кредитного характеру, класифікованих по групах якості на основі певних критеріїв.

Даючи визначення кредитному портфелю комерційного банку неможливо не торкнути поняття його якості. Під якістю кредитного портфеля будемо розуміти комплексне визначення, що характеризує ефективність формування кредитного портфеля комерційного банку з погляду прибутковості, ступеня кредитного ризику (яка, у свою чергу, залежить від фінансового становища позичальника, якості обслуговування боргу, а також від всієї наявної в розпорядженні кредитної організації інформації по будь-яких ризиках позичальника, включаючи відомості про зовнішні зобов’язання позичальника, про функціонування ринку, на якому працює позичальник), і забезпеченості. Рівень показника якості кредитного портфеля оберемо пропорційний рівню кредитного ризику (чим вище якість позички, тим менше ймовірність її неповернення або затримки погашення, і навпаки). Те ж саме ставиться до рівня забезпеченості й прибутковості позички (чим надійніше її забезпечення, і чим більший дохід вона приносить, тим вище якість кредитного портфеля).

Істотним моментом визначення кредитного портфеля є те, що вибір і формування його прямо залежить від визначення банком свого інвестиційного обрію, набору стратегічних і тактичних рішень на певний проміжок часу. У цьому зв’язку, представляється важливим підкреслити, що кредитний портфель є не просто пасивно сформованим набором кредитних вимог банку, а результатом активних дій банку, що динамічно розвивається, свідомо управлінським співвідношенням між різними видами кредитів. Саме тому необхідно розглядати кредитний портфель комерційного банку як втілення стратегії, кредитної політики банку (яка є, у свою чергу, частиною загальної стратегії розвитку банку), як результат активних управлінських дій банку, спрямованих на формування певного співвідношення між сукупністю кредитних інструментів.

На формування структури кредитного портфеля банку істотно впливає специфіка сектору ринку, який обслуговується цим банком. Для спеціалізованих банків структура кредитного портфеля концентрується в певних галузях економіки. Для іпотечних банків характерним є довгострокове кредитування. У структурі кредитного портфеля ощадних банків переважають споживчі кредити та позички фізичним особам.

Обсяг і структура кредитного портфеля банку визначаються такими чинниками [47]:

— офіційна кредитна політика банку;

— правила регулювання банківської діяльності;

— величина капіталу банку;

— досвід і кваліфікація менеджерів;

— рівень дохідності різних напрямів розміщення коштів.

Одним з головних завдань, що постають перед менеджментом у сфері кредитування, є розробка кредитної політики банку. Кредитна політика охоплює найважливіші елементи та принципи організації кредитної роботи в банку, визначає пріоритетні напрями кредитування, а також перелік кредитів, які не повинні входити до кредитного портфеля банку. Один і той самий кредит може не відповідати основним вимогам кредитної політики одного банку, але бути цілком прийнятним для іншого.

Кредитна політика банку регулює кредитну діяльність кожного банку і встановлює правила формування кредитного портфеля. Положення кредитної політики необхідно зафіксувати письмово й затвердити на засіданнях Кредитного комітету та Комітету кредитного нагляду. Цей документ має конфіденційний характер, а тому з ним можуть бути ознайомлені лише ті працівники банку, які здійснюють кредитування. Кожному банку необхідно розробити власну кредитну політику, що відбивала б напрями та специфіку його діяльності, можливості цього банку та його клієнтів, рівень допустимого ризику, права й обов’язки кредитних працівників.

Якість кредитного портфеля суттєво впливає на рівень ризикованості та надійності банку, тому саме кредитна діяльність підлягає регулюванню з боку органів нагляду в багатьох країнах. Установлені обмеження та нормативи, а також правила регулювання банківської діяльності відіграють суттєву роль у процесі формування кредитного портфеля.

Національним банком України регулюється обсяг кредитного портфелю банку як нормативна функція показника Н2 — відношення обсягу регулятивного капіталу банку до сумарного зваженого на ризик портфеля активів банку, який включає в себе кредитний портфель банку з коефіцієнтами ризику 50% для міжбанківських операцій кредитування та 100% для операцій кредитування клієнтів — Додаток А.

Одночасно, Національним банком України встановлено вимоги щодо порядку надання кредитів та обов’язкові нормативи кредитного ризику. При цьому поняття «кредитний ризик» в інструктивному матеріалі НБУ має наступну трактовку:

«Кредитний ризик позичальника-контрагента — це сума всіх вимог банку (за мінусом фактично сформованих резервів) та всіх позабалансових зобов’язань щодо цього контрагента» — тобто це не тільки суми виданих кредитів та кредитних гарантій, але і обумовлені угодами суми відсотків за користування кредитами та надання гарантій. Таким чином, НБУ виділяє в нормативних документах поняття «кредитного ризику», як абсолютної величини кредитних коштів та кредитних вимог, а поняття «ступеню кредитного ризику», як відносний (відсотковий) рівень, що характеризує ймовірний ступень реалізації абсолютного обсягу «кредитного ризику».

Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) визначається як відношення суми всіх вимог банку (за мінусом фактично сформованих резервів) та всіх позабалансових зобов’язань щодо цього контрагента, до регулятивного капіталу банку. Нормативне значення не має перевищувати 25% (наведені нормативні значення стосуються універсальних банків, для спеціалізованих банків нормативні значення встановлюються диференційовано).

Норматив великих кредитних ризиків (Н8) визначається як відношення суми всіх великих кредитів (за мінусом фактично сформованих резервів) до регулятивного капіталу банку. Нормативне значення Н8 не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку. Якщо норматив великих кредитних ризиків перевищує 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку, то автоматично підвищуються вимоги до адекватності регулятивного капіталу. Кредитний ризик вважається великим, якщо сума всіх вимог і позабалансових зобов’язань щодо одного контрагента (або групи пов’язаних контрагентів) становить 10% і більше від величини регулятивного капіталу банку.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), визначається як співвідношення суми всіх зобов’язань щодо цього інсайдера перед банком (за мінусом фактично сформованих резервів) і всіх позабалансових зобов’язань, виданих банком щодо цього інсайдера, та регулятивного капіталу банку. Нормативне значення Н9 не має перевищувати 5%.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10), визначається як співвідношення суми сукупних зобов’язань усіх інсайдерів перед банком (за мінусом фактично сформованих резервів) і 100% суми всіх позабалансових зобов’язань, виданих банком щодо всіх інсайдерів, і регулятивного капіталу банку. Нормативне значення Н9 не має перевищувати 30%.

У формуванні структури активів банку вирішальним фактором є рівень дохідності кожного виду активних операцій. Проте висока дохідність, як правило, супроводжується високим рівнем ризику, тому менеджменту банку необхідно врахувати обидва фактори. Якщо рівень дохідності різних видів активів приблизно однаковий, то перевага надається найменш ризикованим напрямам розміщення коштів. У такому разі обсяг кредитного портфеля банку може зменшитися на користь портфеля цінних паперів або на користь проведення інших активних операцій.

Для оцінювання прибутковості кредитів банк повинен мати ефективну систему обліку не лише доходів, а й витрат за кожним видом кредитів. На прибутковість кредитних операцій банку впливають як доходи та витрати, так і можливі збитки, що визначаються рівнем кредитного ризику за кожною позичкою. Вимірювання, мінімізація та контроль за рівнем кредитного ризику — одне з найскладніших завдань, що постає перед менеджментом банку у процесі формування кредитного портфеля.

Сучасна класифікаційна структура кредитного портфелю будується за принципом рівня ризикованості кредитів. Банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій, оцінюють фінансовий стан позичальників (контрагентів банку) та вартість застави в межах чинного законодавства.

З метою розрахунку резерву під кредитні ризики банки мають здійснювати класифікацію кредитного портфеля за кожною кредитною операцією залеж-но від фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та з урахуванням рівня забезпечення кредитної операції. За результатами класифікації кредитного портфеля визначається категорія кожної кредитної операції: «стандартна», «під контролем», «субстандартна», «сумнівна» чи «безнадійна» .

Загальна заборгованість за кредитними операціями становить «валовий кредитний ризик для кредитора», що в термінах Національного банку відповідає поняттям наукового термінологічного блоку — «вартість кредитного портфелю».

Для цілей розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями визначається «чистий кредитний ризик» (в абсолютних показниках) шляхом зменшення валового кредитного ризику, класифікованого за ступенями ризику, на вартість прийнятного забезпечення.

Банки зобов’язані створювати та формувати резерви для відшкодування можливих втрат на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземних валютах.

Резерв під кредитні ризики поділяється на резерви під стандартну та нестандартну заборгованість за кредитними операціями. Резерви під нестандартну заборгованість формуються за кредитними операціями, класифікованими як «під контролем», «субстандартні», «сумнівні», а також «безнадійні» [12]:

— «стандартні» кредитні операції - це операції, за якими кредитний ризик є незначним і становить один відсоток чистого кредитного ризику.

— «під контролем» — це кредитні операції, за якими кредитний ризик є незначним, але може збільшитися внаслідок виникнення несприятливої для позичальника ситуації та становить п’ять відсотків чистого кредитного ризику.

— «субстандартні» кредитні операції - це операції, за якими кредитний ризик є значним, надалі може збільшуватись і становить 20 відсотків чистого кредитного ризику, а також є ймовірність несвоєчасного погашення заборгованості в повній сумі та в строки, що передбачені кредитним договором.

— «сумнівні» кредитні операції - це операції, за якими виконання зобов’язань з боку позичальника/контрагента банку в повній сумі (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) під загрозою, ймовірність повного погашення кредитної заборгованості низька та становить 50 відсотків чистого кредитного ризику.

— «безнадійні» кредитні операції - це операції, імовірність виконання зобов’язань за якими з боку позичальника/контрагента банку (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними.

Резерв під кредитні ризики формується в тій валюті, у якій враховується заборгованість, та використовується лише для покриття збитків за непогашеною позичальниками заборгованістю за кредитними операціями за основним боргом, стягнення якої є неможливим.

З метою розрахунку обсягу резерву під кредитні ризики та визначення чистого кредитного ризику банк повинен проаналізувати кредитний портфель.

Аналіз кредитного портфеля та класифікація кредитних операцій (валового кредитного ризику) здійснюється за такими критеріями:

— оцінка фінансового стану позичальника (контрагента банку);

— стан обслуговування позичальником (контрагентом банку) кредитної заборгованості за основним боргом і відсотків (комісій та інших платежів із обслуговування боргу) за ним у розрізі кожної окремої заборгованості та спроможність позичальника надалі обслуговувати цей борг;

— рівень забезпечення кредитної операції.

Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються кожним банком самостійно його внутрішніми положеннями щодо проведення активних операцій (кредитних) та методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку) з урахуванням вимог цього Положення, у яких мають бути визначені ґрунтовні, технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності позичальників (контрагентів банку) на підставі аналізу їх балансів і звітів про фінансові результати в динаміці тощо. Методика проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку), яка розроблена банком, є невід'ємним додатком до внутрішньобанківського положення банку про кредитування.

Класифікація позичальників — юридичних осіб (у тому числі банків) здійснюється за результатами оцінки їх фінансового стану та оцінки стану обслуговування (погашення) кредитного боргу розподіленням на стадії підготовки до видачі кредиту на 5 класів — «А», «Б», «В», «Г», «Д» (Додаток Б).

На стадії дії кредитної угоди банками щомісячно здійснюється визначення поточної групи кредитних операцій за станом обслуговування позичальником боргу за ними (Додаток В), класифікуючи їх стан як «добрий», «слабкий», «незадовільний».

Відповідно до перелічених критеріїв банками здійснюється класифікація кредитного портфеля за ступенем ризику та визначається категорія кредитної операції — позичальник зараховується до відповідного класу (табл. 1.3).

Таблиця 1.3 Класифікація кредитних операцій банку за рівнем кредитного ризику [12]

Під час визначення чистого кредитного ризику для розрахунку резерву сума валового кредитного ризику окремо за кожною кредитною операцією може зменшуватися на вартість прийнятного забезпечення, що зазначене в цьому пункті, або об'єкта фінансового лізингу (рухомого майна).

Безумовні гарантії беруться до розрахунку при визначенні резерву під кредитні ризики за вартістю, що диференційована залежно від виду гарантії і класифікації виду кредитної операції (табл. 1.4).

Предмети застави (майно та майнові права позичальника чи третіх осіб — майнових поручителів) беруться до розрахунку при визначенні резерву під кредитні ризики з урахуванням виду застави, класифікації кредитної операції та валюти кредиту (Додаток Г).

На підставі класифікації валового кредитного ризику та враховуючи прийнятне забезпечення, банк визначає чистий кредитний ризик за заборгованістю за кожною кредитною операцією (крім заборгованості за кредитними операціями, що включена до портфеля однорідних споживчих кредитів) і зважує його на встановлений коефіцієнт резервування (табл. 1.5).

Таблиця 1.4 Відсоток урахування безумовних гарантій [12]

Таблиця 1.5 Відсоток резервування від чистого кредитного ризику (за ступенем ризику) за кредитними операціями [12]

Категорія заборгованості за кредитами, які включені до портфеля однорідних споживчих кредитів, визначається банком щомісяця залежно від кількості днів прострочення основного боргу та/або відсотків/комісій за ним, відповідно формується рівень коефіцієнту резервування від чистого кредитного ризику (табл. 1.6).

Таблиця 1.6 Відсоток резервування від чистого кредитного ризику (за ступенем ризику) за кредитними операціями, які включені до портфеля однорідних споживчих кредитів [12]

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА УПРАВЛІННЯ АКТИВНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ В ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»

2.1 Фінансовий стан та результати діяльності ПАТ КБ «Приватбанк»

комерційний банк актив кредитний Досліджуємий в дипломній роботі ПАТ КБ «Приватбанк» заснований як товариство з обмеженою відповідальністю згідно з рішенням зборів засновників від 07.02.1992 р. і зареєстрований НБУ 19.03.1992 р. У 2000 році банк реорганізований у Закрите акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», у 2009 році - банк перереєстрований у публічне акціонерне товариство — ПАТ КБ «Приватбанк».

Форма власності - приватна, банком володіють 2 фізичних особи:

— Коломойський Ігор Валерійович — 49,1535% акцій;

— Боголюбов Геннадій Борисович — 48,9971% акцій;

— інші міноритарні акціонери (керівництво банку та інш.) — 1,8494%.