Віруси гепатиту

Реферат на тему:

Віруси гепатиту

1. Поняття про гепатити Гепатити — широко розповсюджене захворювання, які часто приводять до інвалідності даних хворих, втрати працездатності, що обходиться державі в міліардні суми і більше. Знання етіології, патагонезу, клінічних проявів захворювання, методів лікування допоможе медсестрі вміло доглядати хворих, надавати невідкладну допомогу, організувати профілактичну роботу серед населення, вести боротьбу з алкоголізмом, як соціальним злом, запобігати ці важкі хвороби.

Термін «вірусний гепатит» поєднує дви хвороб: інфекційний гепатит (хвороба Боткіна) — гепатит, А и сироватковий гепатит — гепатит В. Збудник захворювання — фільтрівний вірус. Припускають існування двох його різновидів: вірусів типу, А и В. Вірус, А — збудник інфекційного гепатиту, попадає в організм через травний апарат і парентеральним шляхом. Інкубаційний період коливається від 14 до 50 днів. Вірус У викликає сироватковий гепатит, при цьому зараження відбувається парентерально, інкубаційний період більш тривалий — від 40 до 180 днів. Якщо шлях передачі вірусу невідомий чи сумнівний, то захворювання прийняте називати вірусним гепатитом. Вірус гепатиту стійок до заморожування, висушуванню, нагріванню до 56 °C в плин 30 хв. Виділити вірус поки не удалося.

2. Вірусний гепатит, А Вірусний гепатит, А — (хвороба Боткіна), інфекційний, або епідемічний — гостра інфекційна хвороба, що спричиняється вірусом гепатиту А, з ураженням печінки і травного каналу, переважно з фекально-оральним механізмом зараження.

Довгий час хворобу вважали за катаральну жовтяницю (зумовлена закупоркою). Але в 1973 р. був відкритий збудник хвороби — вірус гепатиту А. Це захворювання досить розповсюджене у зв’язку з високим рівнем захворюваності і відсутністю засобів специфічної профілактики. В усіх країнах захворювання поступається лише грипу, у більшості має легкий та середньої важкості перебіг, важкі форми зустрічаються у 3−5%, летальність — 50%.

Етіологія. Вірус стійкий до різних впливів, при to — +4 зберігається декілька місяців, to — 20o до 2-х р., при кімнатній to — декілька тижнів, стабільний до дії кислот, при to 60o частково ін активує через через 12 год, при кип’ятінні гине через 5 хв, при ультрафіолетовому випромінюванні - 1 год, при застосуванні хлораміну — 30 хв.

Епідеміологія. Джерело інфекції - хвора людина, яка виділяє вірус, ще в інкубаційному періоді, за 1−3 тижні до появи клініки, а припиняє виділяти після 10 — 0 дня.

Збудник крім сечі і калу є в менструальній крові, спермі. На одну жовтяничну форму припадає 5−6 безжовтяничних форм.

Сприйнятливість — 100%, контингент — діти до 10−14 рр., на долю дорослих припадає 10−20%. Сезонність — осінь, зима. Імунітет по життєвий.

Патогенез: Вірус гепатиту, А проникає через слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, і в печінку, де чинить дію на гепатоцити. Інкубаційний період: 15−50 днів. Продромальний (маскується під грип), диспепсичний (втрата апетиту), псевдо ревматичний (біль у суглобах), астнеовигетативний (загальне нездужання, зуд).

Симптоми: у кінці продрамального періоду — сеча темна, білий кал, збільшений білірубін, збільшена печінка, селезінка, жовтяниця при жовтяничній формі, відчуття важкості у правому підребір'ї, вуздечка язика.

Лабораторна діагностика: Експрес-метод, біохімія крові, тимолова проба, сулімова проба.

Ускладнення: спостерігаються у 3−5%.

Прогноз: сприятливий.

Профілактика:

Профілактика вірусного гепатиту А, зводиться до раннього виявлення та ізоляції хворих, заключної дезинфекції в осередку інфекції.

Особи, які контактували з хворими, підлягають медичному обстеженню протягом 35 днів на предмет виявлення ранніх симптомів хвороби. У дитячих закладах установлюють карантин на 35 днівпротягом 2-х місяців після останнього випадку захворювання на гепатит, А не проводять планових щеплень. В епідеміологічному вогнищі дітям і вагітним жінкам вводять донорський імуноглобулін у перші 1−10 днів контакту. Імуноглобулін містить значну кількість антитіл проти токсинів, одержують його шляхом імунізації відповідними анатоксинами з подальшим осадженням гамма-глобулінової фракції із сироватки. Дітям його вводять від 1 до 6 р. по 0,75 мл, 7−10 р. — 1,5 мл, старшим за 10 р. та дорослим — 3 мл. Для активної імунопрофілактики створені вакцини, які можуть знизити захворюваність, але велика їх вартість затримує широке впровадження в практику. Також після перенесення гепатиту А, хворий на протязі 6-ти місяців, повинен дотримуватися дієти № 5. Йому не можна робити різні щеплення (тільки проти сказу).

3. Гепатит В Гепатит В — інфекційна хвороба, що спричиняється вірусом гепатиту В, з парантеральним механізмом зараження, гострим або хронічним перебігом. Характеризується початковим періодом з астено-вегетативними диспетичними проявами, симптомами ураження печінки з порушенням обміну речовин.

Етіологія. Віріони гепатиту В (частинки Дейна) — мають зовнішню оболонку і внутрішню герільну серцевину: середовище серцевина вірусу містить фермент ДНК — полімерозу. Репродукція вірусу відбувається за одним з двох можливих варіантів — продуктивним або інтегративним. У разі продуктивної репродукції утворюються повноцінні віріони, інтегративної - проходить інтеграція ДНК з клітинним геном. Вірус не вдається культивувати в лабораторних умовах, є лише кілька видів культури первинного року печінки. Вірус стійкий до високих температур, його активність зберігається при нагріванні до температури 600С протягом 21 год. Добре зберігається при низьких температурах — до 6 м, 15−20р.

Епідеміологія. Джерелом інфекції є хворі і вірусоносії. Вірус у великій концентрації міститься в крові, може виділятися з сечею, потом, слиною. Вірус поширюється двома шляхами: природнім і штучним. До штучного належить парантеральне зараження під час медичних маніпуляцій. Особливо небезпечним є переливання крові та її препаратів.

Захворювання на гепатит часто реєструють серед хворих, а туберкульоз і цукровий діабет, в хірургічних відділеннях.

До природного поширення інфекції належать статевий шлях інфікування та зараження дітей під час пологів, може бути транспаценторне зараження плода.

Сезонність не характерна. Хворіють люди не залежно від віку. Імунітет стійкий, довічний.

Патогенез. У патогенезі гепатиту В мають місце три основних синдроми зараження печінки: цитолізу, холестазу і мезенхільно-запальний. Основною особливістю є те, що ураження печінки пов’язане не з проникненням вірусу в гепатити, а з розпізнавання мантигенів вірусу імунокомпетентними клітинами.

Синдром цитолізу відіграє головну роль у патогенезі гепатиту В. Ступінь його вираженості значною мірою зумовлює тяжкість перебігу захворюваності.

Синдром холестозу характеризується порушенням відтоку жовчі. Розгляди секреторної функції гепотацитів — гепотацивний холестоз, ураження жовчних капілярів.

Мезинхімно-запальний синдром характеризується інфільтративними процесами і гіпергамма — глобулінемією.

Лікування. Госпіталізація обов’язкова. Для покращення відтоку жовчі призначають усередину холікінетики — 5−10% розчин магнію сульфату по 1 столовій ложці2−3 р/д або сорбіт. Призначають постільний режим і дієта, стіл № 5. При перших ознаках печінкової енцефолапотіт проводять інтенсивне лікування, відновлення гемостазу, боротьбу з гіпоксією. Додатково призначають преднізолон до 5мг/кг на добу, гідрокортизон, манітол, фуросемід.

Виписують хворих за клінічними показниками, коли немає скарг, жовтяниці, при зменшенні печінки, нормалізація рівня білірубіну в крові. Перший огляд хворого проводиться лікуючим лікарем не пізніше ніж через місяць після виписки. У разі відсутності результатів, проведеного з інтервалом 10 днів, реконваленсцента можна зняти з обліку.

Профілактика. Медичний погляд за осередком здійснюється протягом 45 днів після госпіталізації. До донорства забороняється допускати осіб, що перехворіли на гепатит, які мають захворювання печінки чи протягом останніх шести місяців одержували препарати крові або спілкувалися з хворими на гепатит.

Специфічна профілактика. Вакцина проти гепатиту В щойно в нашій країні готується до випуску. Вакцинації підлягають насамперед новонароджені, матері яких хворіли на гепатит В після 6-го місяця вагітності.

Література

1. 1.Г. П. Паращак. «Внутрішні хвороби», ст. 197−205.

2. 2.В.І.Маколкін «Внутрішні хвороби», ст.

3. 3.В.А.Галкін «Внутрішні хвороби», ст. 231−236.

4. 4.А. С. Боголюбов «Внутрішні хвороби», ст.376−484.