Запозичення та особливості їх відтворення при перекладі

Запозичення та особливості їх відтворення при перекладі

1. Теоретичні аспекти перекладу запозичень

1.1 Вплив запозичень на історичний розвиток мови

Мова, як відомо, є складноструктурованою, поліфункціональною системою, яка постійно еволюціонує під впливом цілої низки зовнішніх та внутрішніх чинників. Дія цих чинників або, як їх називає Б. Головін [4], умов, завжди здійснюється комплексно, оскільки будь-які зміни в мові відбуваються за певних внутрішніх та зовнішніх умов одночасно. Внутрішні умови мовних змін визначаються системними зв’язками та відношеннями, що діють у самій мові, а також знаковим матеріалом, що є в її розпорядженні. Зовнішні умови залежать від зв’язку та взаємовідносин мови з суспільством, свідомістю людини, природою тощо, тобто від соціальних детермінантів, які є складною та взаємокорелюючою системою, між складниками якої існують ієрархічні стосунки. Певні зрушення в цих структурах змінюють їх зв’язки з системою мови, на що мова реагує змінами у своїй структурній організації та її функціях [4, с. 245], проявляючи внаслідок цього подвійну залежність своєї еволюції - від середовища, в якому вона функціонує, з одного боку, та її внутрішнього механізму і будови, з іншого [22, с. 198].

Відомо також, що в кінцевому результаті мова змінюється з метою максимально відповідати своєму призначенню в людському суспільстві - бути засобом спілкування та пізнання, а протиріччя між зміненими комунікативними та когнітивними потребами мовців та засобами даної мови, що знаходяться в їх розпорядженні, стають головними стимулами всебічних перетворень.

Г. Колшанський стверджує, що результати відображувальної розумової діяльності людини закріплюються безпосередньо в одиницях лексики, зокрема в словах, якими можна оперувати в процесі спілкування, а також оцінювати їх як певний етап пізнання [12, с. 10].

У зв’язку з цим, а також через те, що лексична система є відкритою для будь-яких входжень, лексичний рівень виступає тим складником мовної системи, який найшвидше зазнає змін внаслідок появи нового в позамовній реальності.

Ступінь впливу екстралінгвістичних чинників на розвиток мови, її словниковго складу є неоднаковим у різні історичні епохи [11, с. 13; 12, с. 89−90].

Особливо інтенсивно відбуваються динамічні процеси в лексиці в періоди радикальних суспільно-політичних перетворень, у результаті науково-технічного прогресу, підйому культури та мистецтва, активізації зовнішніх контактів мовного колективу тощо.

І. Арнольд справедливо відмічає, що інтерес лінгвістів до проблеми історичного розвитку мови та до зв’язку історії останньої з історією носія мови та з його культурою то значно виростає, то послаблюється з появою нових модних течій, але повністю не зникає. У теперішній час питання зв’язку мови та суспільства знову привертає до себе увагу, бо багато лінгвістів усвідомлює необхідність нового зближення мовознавства із суспільними науками та опису лексичних груп, які номінують важливі для суспільної свідомості поняття [2, с. 13]. Зрозуміло, що значною мірою це зумовлено сучасним станом науки про мову, завданнями, що стоять перед нею та її методами [1, с. 94].

Запозичення слів властиве всім мовам світу на всіх етапах розвитку і є ознакою життєздатності мов, хоча оцінка цього явища не завжди однакова. Тому природним є інтерес учених до етимології лексичних запозичень у мові, до сфери їх вживання, але більшою мірою — визначення причин надмірного захоплення і невиправданого використання запозиченої лексики.

У кінці ХІХ — на початку ХХ ст. про доцільність чи недоцільність іншомовних слів писали такі зарубіжні вчені, як О. Соболевський, Р. Брандт, Є. Карський, М. Фасмер. Аналізуючи словниковий склад мови, походження слів, дослідники говорили про ті чи інші запозичення, розглядаючи вже з наукового погляду питання потреби в іншомовних запозиченнях.

Поряд із питанням чистоти мови, яке знайшло відображення практично в усіх роботах учених кінця ХІХ — початку ХХ століття як реакція на надмірне захоплення суспільства іншомовними словами, починає формуватися загальна теорія запозичення. Цей період характеризується накопиченням матеріалу за групами окремих іншомовних слів у кожній мові як результату інтерференції. Основні напрямки досліджень, що стосувалися процесу запозичення, мають генетичний характер: визначається мовне джерело запозиченого слова, час запозичення, а також умови запозичення.

Від дослідження розрізнених чинників і конкретних генетико-хронологічних характеристик іншомовних слів вчені поступово перейшли до теоретичних проблем запозичення. Це перш за все визначення терміна «запозичення», з’ясування умов і причин запозичення, типів іншомовної лексики, характеру асиміляції іншомовного слова у мові-рецепторі тощо.

Процес мовного запозичення розглядався вченими цього періоду у нерозривному зв’язку з культурними, історичними, військово-політичними контактами різних мовних суспільств і як частина, і як результат цих контактів.

В. Жирмунський, досліджуючи зародження і розвиток німецької національної літературної мови, підкреслював, що «німецька мова з найдавніших часів містить низку запозичених слів, які проникли до її складу в результаті економічних, політичних і культурних зв’язків з іншими народами. Ці запозичення свідчать про «складний характер німецької культури, що формувався в постійній взаємодії з культурами інших народів» [10, с. 82].

Німецький вчений Г. Пауль також визнавав, що чинником, який впливає на процес запозичення, є певний мінімум двобічного контакту мов через посередництво міграції груп людей, територіальне розміщення, масове переселення, завоювання, а також подорожі окремих осіб. Тому аналіз запозичень повинен починатися з дослідження поведінки людей, які є носіями двох мов [19, с. 460].

Основною умовою запозичення, в уявленні вчених цього періоду, стали культурні, економічні та військово-політичні зв’язки між народами. В. Жирмунський [10, с. 132] та інші підкреслювали неможливість аналізу запозичень без урахування соціолінгвістичного характеру цього явища і необхідність пояснення лінгвістичних змін у зв’язку з фактами історії, психології, навіть фізіології людини. А. Мейє вже на початку ХХ століття вважав, що зрозуміти мову «можна лише з урахуванням її соціальної природи», і показав, що кінцевою причиною зміни значення слів є не внутрішні зміщення у контакті і не психологічні процеси, а соціальні умови, які стоять за ними [18, с. 47].

Поряд із питаннями етимологічними, доцільності чи недоцільності запозичення, які ставились ученими кінця ХІХ — початку ХХ ст., увага приділялась і розгляду причин запозичення, асиміляції іншомовної лексики, а також поділу іншомовної лексики за ступенем її освоєння на лексику освоєну та іншомовну.

1.2 «Хибні друзі перекладача» як одна з найпоширеніших перекладацьких проблем в міжмовному та внутрішньомовному контексті

Для досягнення адекватності перекладу при передачі денотативного змісту в тексті перекладачі використовують спеціальні прийоми, маючи при цьому справу з різними типами лексичних відповідностей. Частка абсолютних еквівалентів — одиниць мови оригіналу та мови перекладу, які мають однакову структуру та об'єм значення — є при цьому насправді доволі незначною. Набагато частіше при перекладі текстів, що містять запозичення перекладач стикається з лексикою, яка може провокувати перекладацькі помилки. Однією з найпоширеніших та найвідоміших перекладацьких проблем такого типу є, так звані, «хибні друзі перекладача» (нім.: falsche Freunde). Маючи зовнішню схожість зі словами мови перекладу, але відрізняючись від них змістом, вони є «пасткою» для перекладача, оскільки спричиняють помилки, які можуть викликати при перекладі не лише курйози, але й призвести до значного спотворення змісту та порушення процесу комунікації. Причиною їх появи є те, що вони були запозичені різними мовами зі спільного джерела, але засвоєні відповідно до власних комунікативних потреб.

В. Коллер розрізняє два типи «хибних друзів перекладача»: діахронічні, інтралінгвальні (внутрішньомовні) та синхронічні, інтерлінгвальні (міжмовні). Поява перших зумовлена, зокрема, зміною семантики одиниць однієї й тієї ж мови в ході її історичного розвитку, напр.: середньоверхньонім.: arebeit? нововерхньонім.: Arbeit, свн.: veige? нвн.: feige, свн.: muot? нвн.: Mut. До другої групи належать лексичні одиниці, які при відмінностях у плані змісту відзначаються зовнішньою схожістю і функціонують одночасно у різних мовах, напр.: франц.: solide? нім.: solid, англ.: actually? нім.: aktuell, нім.: Balance? іспан.: balance тощо [29, с. 224].

Склад групи лексичних одиниць, до якої входять «хибні друзі перекладача», не є однорідним і сталим. Л. Латишев виділяє чотири основні типи «хибних друзів перекладача»:

1. Слова мови оригіналу, співзвучні словам мови перекладу, але такі, що повністю розходяться з ними своїм значенням, напр.: der Termin — 1) строк; 2) судове засідання; 3) домовленість про зустріч (а не «термін»).

2. Багатозначні слова мови оригіналу, в яких частина значень збігається із значенням зовні схожого слова мови перекладу, а частина значень розходиться, напр.: der Referent — не лише 1) референт (посадова особа), але й 2) доповідач.

3. Лексичні одиниці мови оригіналу, у яких є схоже за звучанням чи написанням слово у мові перекладу, що одним із своїх значень є еквівалентом слова мови перекладу, проте у того ж самого слова мови перекладу є ще одне або кілька значень, які не мають нічого спільного із своїм звуковим (буквеним) аналогом у мові оригіналу. Наприклад: der Radiator — радіатор (нагріваючий пристрій), але не радіатор автомашини (нім.: der Kuhler).

4. Назви мір, ваги та інших величин виміру, які є співзвучними в мові оригіналу і мові перекладу, але які не збігаються по кількості: das Pfund — 500 г., а російський фунт має 409,5 г, der Zentner — в Німеччині - 50 кг (100 німецьких фунтів); в Австрії та Швейцарії - 100 кг [16, с. 164].

Одним з важливих моментів у процесі навчання перекладу є попередження, виявлення та подолання явищ міжмовної інтерференції на різних рівнях мови, причиною якої є, зокрема, «хибні друзі перекладача». Як показує практика викладання, студенти досить часто припускають помилки при перекладі такої лексики як з німецької мови на українську, так і навпаки, напр., у таких словах, як der Konkurs — банкрутство (помилково перекладається як «конкурс» — нім.: der Wettbewerb), die Lektion — урок (помилково перекладається як «лекція» — нім.: die Vorlesung; значення «лекція» є на сьогоднішній день застарілим) тощо. Cюди ж потрібно віднести й іменник латинського походження der Aspirant у тому значенні, в якому він вживається в російській та українській мовах — «аспірант». Це значення було запозичене з російської у слововжиток колишньої НДР. У слововжитку ж колишньої ФРН та сьогоднішньої об'єднаної Німеччини іменник der Aspirant є синонімом слова der Bewerber і має насамперед значення «кандидат, претендент (на якесь місце)», а «аспірант» перекладається як der Doktorand, der Promovend, der Forschungsstudent, der Dissertant.

Проблема «хибних друзів перекладача» особливо стосується роботи зі спеціальними текстами та текстами суспільно-політичного змісту на заняттях з перекладу. Це пояснюється тим, що велику частину «хибних друзів перекладача» складають інтернаціоналізми, які, в свою чергу, значною мірою представлені у різних термінологіях та суспільно-політичній лексиці. Саме тому для запобігання помилок при передачі змісту у процесі навчання перекладу необхідно постійно акцентувати увагу майбутніх перекладачів на цій проблемі з метою формування у них звички до постійного самоконтролю, критичного ставлення до своїх знань та більш ретельного пошуку еквівалентів.

Інтернаціоналізми та інші лексеми, які належать до розряду «хибних друзів перекладача», як і вся лексико-семантична система мови, повсякчас перебувають у стані безперервного розвитку, що зумовлено новими комунікативними потребами мовців та соціально-економічними чинниками. Так, з часом, завдяки динамічній природі мовного знака, частина «хибних друзів перекладача» може втратити свій статус. Наприклад, лексичні одиниці, які були частковими «хибними друзями перекладача» (partielle «falsche Freunde»), тобто відрізнялися від свого звукового аналогу в іншій мові лише одним із значень, можуть набути під упливом іншої мови нового, не характерного для них раніше значення. У той же час лексеми, значення яких повністю розходилися, можуть у процесі мовного розвитку перетворитися на часткових «хибних друзів перекладача» [31, с. 266].

Як вже зазначалося, термін «хибні друзі перекладача» вживається не лише стосовно до двох різних мов, але й стосовно варіантів однієї й тієї самої мови, тобто це явище може мати як інтерлінгвальний, так і інтралінгвальний характер. Цікаве з погляду лексикології, соціолінгвістики та перекладу явище спостерігається у словниковому складі та слововжитку сучасної німецької мови. Ряд німецьких лінгвістів, зокрема М. Шредер та У. Фікс, виокремлюють специфічну групу «хибних друзів перекладача» [32], які не можна віднести до запозичень чи інтернаціоналізмів у тому значенні, як це є з «хибними друзями перекладача» при порівнянні двох різних мов. Їх виникнення зумовлене процесами більш ніж сорокарічного дивергентного розвитку німецької мови у колишніх соціалістичній НДР та капіталістичній ФРН — з 1949 по 1990 рік. До цієї групи мовознавці відносять слова, словосполучення та окремі значення, які були характерними для слововжитку в колишній НДР. Значна їх частина була і є вживаною також і в західнонімецькому мовному просторі, проте такі одиниці словника можуть мати там як повністю відмінне від східнонімецького значення, так і лише часткові відмінності у семантичній структурі, стилістичному забарвленні, конотаціях тощо. Отже, «хибним другом перекладача» у сучасному німецько-німецькому слововжитку М. Шредер називає слово, яке в результаті відмінностей у розвитку обох комунікативних спільнот колишніх ФРН та НДР набуло (тимчасових) дивергентних властивостей. У зв’язку з цим такі слова викликають у сучасному загальнонімецькому слововжитку різні асоціації залежно від походження комунікантів. Таким чином, у деяких випадках це призводить до неможливості реалізації комунікативних намірів мовців у повному обсязі [32, с. 157]. До цієї групи належать, наприклад, лексеми der Wettbewerb — «змагання», der Neubau — «новобудова», die Werktatigen — «працівники, трудящі», der Verbesserungsvorschlag — «рацпропозиція», planma? ig — «згідно з планом», vorfristig — «достроково», rationalisieren — «раціоналізувати» та багато інших.

Описане явище «хибних друзів перекладача» у сучасному загальнонімецькому слововжитку має тимчасовий характер і є релевантним насамперед для рецептивних процесів. Знання такої лексики необхідне для правильного декодування текстів, у яких вона може вживатися.

2. Місце запозичень в лексиці сучасної німецької мови

2.1 Загальна характеристика запозичень та інтернаціоналізмів в німецькій мові

Учені вважають, що для однозначності комунікації при передачі фахових знань сучасна наука вимагає поглибленого вивчення питань формування термінологічних систем, семантизації термінів, їх стандартизації та реалізації в науковій літературі та науковій комунікації.

Питанням запозичень, процесу їх термінологізації присвячено чималу кількість досліджень на матеріалі української, російської, французької і німецької мов.

Одні дослідники вважають елементами чужої мови одиниці різних рівнів мовної системи — фонетики, морфології, семантики, лексики, синтаксису і пропонують розрізняти фонетичне, семантичне, лексичне, морфологічне і синтаксичне запозичення. Інші розуміють під «запозиченням» як сам процес запозичення, так і запозичені лексеми [6; 5; 8; 30].

Л. Блумфілд вважає, що запозиченням є певний вид мовних змін; він розрізняє: 1. запозичення понять культури; 2. «внутрішнє запозичення», що відбувається внаслідок безпосередніх мовних контактів, обумовлених територіальною і політичною близькістю; 3. діалектні запозичення, що проникають у літературну мову з діалектів [5, с. 316].

Іноді за допомогою терміна «запозичення» описується процес термінологізації слів загальнолітературної мови або — в окремих випадках — просторічних і жаргонних слів [30; 33].

Під запозиченням варто розуміти, перш за все, слово або словосполучення, які перенесені з однієї мови в іншу через мовні контакти і до певної міри асимілювалося в новому мовному середовищі.

Запозичення іншомовних слів — це об'єктивно-історичний прогцес, зумовлений постійними й різноманітними контактами між народами. Перенесені з іншої мови слова в більшості випадків входять в активний вжиток і посідають чинне місце в лексичному складі мови, що їх запозичила, збагачуючи лексику та виражальні засоби [5, с. 157].

Практично кожний учений, який вивчав запозичення, так чи інакше торкався розгляду позамовних (екстралінгвістичних) і власне мовних (інтралінгвістичних) причин запозичення іншомовних слів.

Так, С. Гриньов, проаналізувавши роботи багатьох лінгвістів, які висвітлювали дану проблему, зараховує до екстралінгвістичних такі причини:

1) культурний вплив одного народу на інший;

2) наявність усних або писемних контактів країн з різними мовами;

3) підвищення інтересу до вивчення тієї або іншої мови;

4) авторитетність мови-джерела (що іноді призводить до запозичення багатьма мовами і появі інтернаціоналізмів);

5) історично обумовлене захоплення певних соціальних верств культурою чужої країни;

6) умови мовної культури соціальних прошарків, що запозичують нове слово [9, с. 169].

До переліку варто внести також такий чинник, як «новаторство нації в певній сфері діяльності».

Внутрішньолінгвістичними причинами запозичень є:

1) відсутність у рідній мові еквівалентного слова для нового предмета, явища або поняття;

2) тенденція до використання одного запозиченого слова замість описового звороту (тенденція до економії мовних засобів);

3) прагнення до підвищення і збереження комунікативної чіткості лексичних одиниць, яке полягає в усуненні полісемії або омонімії в мові-реціпієнті;

4) потреба в деталізації відповідного значення, розмежуванні деяких його смислових відтінків шляхом приєднання їх до різних слів (збагачення синонімії);

5) тенденція до експресивності, що веде до появи іншомовних стилістичних синонімів;

6) відсутність у рідній мові можливості утворити похідні, тоді як від запозичених синонімів вони можливі;

7) накопичення в мові однотипних слів з тенденцією виокремлення одного з подібних елементів і запозичення в такий спосіб морфем і словотворчих елементів.

Б. Серебреніков у своїй роботі зазначає, що німецькі вчені Е. Ріхтер і К. Мьоллер розширюють уявлення про причини, які сприяють запозиченню слів, і про зв’язок цих причин з адаптацією слова у мові-рецепторі. Але і в цих роботах, і в роботах інших учених немає чіткої диференціації причин запозичення — лінгвальних та екстралінгвальних. Так, наприклад, Е. Ріхтер у роботі «Fremdwortkunde» вказує, що основною причиною запозичення слів є потреба у називанні речей і понять. Тут же перераховуються й інші причини запозичень, різні за характером: мовні, соціальні, психологічні, естетичні тощо; потреба у розчленуванні понять, потреба у нових мовних формах, у різноманітності засобів і в їх повноті, лаконічності, зрозумілості, зручності.

О. Чернова пропонує класифікацію видів іншомовних слів залежно від ступеня їх освоєння у мові: 1) запозичення чужої форми і чужого значення; 2) запозичення чужої форми для вираження свого значення; 3) запозичення чужого значення у рідній формі, тобто калькування [26, с. 86]. Але ще до появи цієї роботи німецькі лінгвісти на чолі з А. Шлейхером висунули ідею поділу всієї іншомовної лексики за ступенем її освоєння у мові на Fremdworter (слова іншомовні) та Lehnworter (запозичені, закріплені).

П’ять етапів освоєння іншомовного слова виділяє Л. Крисін:

1. Початковий етап — уживання іншомовного слова у тексті в орфографічній формі мови — джерела (а в усному мовлені у фонетичній) і граматичний формі, без транслітерації і транскрипції, як своєрідне вкраплення.

2. Другий етап освоєння іншомовного слова — пристосування його до системи мови — рецептора: транслітерація або транскрипція, віднесення до конкретної частини мови; вживання іншомовного слова у тексті в лапках, з коментарем.

3. Третій етап — період, коли носії мови не відчувають незвичності іншомовного слова, воно втрачає супровідні сигнали та коментарі й починає вживатися поряд з іншими словниковими одиницями рідної мови; але у цьому вживанні можуть зберігатися жанрово — стилістичні, ситуативні й соціальні особливості.

4. Четвертий етап — етап утрати жанрово — стилістичних, ситуативних і соціальних особливостей; етап стабілізації значення, що передбачає семантичну диференціацію власних і запозичених слів, які близькі змістом і вживанням.

5. П’ятий етап — реєстрація іншомовного слова у тлумачному словнику. Факт фіксації у словнику вказує на те, що слово вже належить до лексико-семантичної системи даної мови [15, с. 75−78] На наш погляд, останній критерій є сумнівним. Фіксація іншомовного слова у словнику не завжди вказує на його повну адаптацію у мові і, тим більше, у мовленні.

Щодо мов, з яких запозичують дану лексику, то тут закономірно переважають грецька, латинська (щодо інтернаціоналізмів), а також англійська та французька мови. Високе місце грецької та латинської мови пояснюється культурним впливом цих мов у Європі в X-XVIII ст., на основі чого виникли інтернаціоналізми. Що ж стосується англійської та французької, то з цими мовами німецька взаємодіє найбільше. В основі цього процесу лежить високий рівень розвитку країн-носіїв цих мов, а також територіальна близькість та належність до однієї мовної сім'ї - індоєвропейської. Кількість слів у нашому дослідженні, які прямо запозичені з мов саме індоєвропейської мовної сім'ї, становить 2401 (48%), а кількість опосередкованих запозичень — 2280 (45%). Отже, в загальному вони становлять 93% усієї запозиченої лексики. Решту 7% складають запозичення з семи мовних сімей (переважно тюркської та угро-фінської).

Лексика суспільно-політичного змісту є шаром лексики з традиційно досить високим кількісним показником запозичених елементів. За даними О. Сідорова у німецькомовних газетних текстах частка іншомовної лексики становить 8−9% від загальної кількості слів, серед неслужбових частин мови (іменники, прикметники, дієслова) цей показник сягає 16−17% [23, с. 14].

Науковець відзначає, що сьогодні німецька мова зазнає особливо інтенсивного впливу з боку англійської мови, насамперед її американського варіанта, що знаходить свій прояв на фонологічному, лексичному та семантичному рівнях. [23, с. 15] Тому проблема іншомовних слів є на сьогодні майже виключно проблемою запозичень з англійської мови. У даній роботі розглянуто групу іншомовних лексичних одиниць, які використовуються як у ролі первинних назв денотатів (запозичення поняття і слова), так і в ролі назв, запозичених з метою вдосконалення існуючої системи найменувань. За даними німецьких лінгвістів загальна кількість англо-американізмів, які існують сьогодні в німецькій мові, складає близько 6000 слів [23, с. 103]. З погляду історії мови, цей процес є черговою хвилею масового запозичення іншомовної лексики в німецьку мову після запозичень з британського варіанта англійської мови на початку XX ст.

Загалом проблема запозичення лексики в німецькій мові актуальна й потребує подальшого дослідження в майбутньому. Сьогодні Німеччина — найрозвинутіша країна в Європі, це призводить до зросту рівня міграції в Німеччину з різних країн світу, а отже до зростання контактів носіїв різних мов з німецької та до збільшення кількості запозичень у лексиці. Це послужить завданням до наступних досліджень.

2.2 Англо-американізми в німецькій мові: лінгводидактичний аспект

Запозичення лексики однієї мови іншою є закономірним наслідком мовних контактів в історії розвитку будь-якої мови. Якщо у минулому збагачення словникового складу німецької мови відбувалося переважно як запозичення з латинської, а пізніше — французької мов, то вже в XIX ст. джерелом нових поповнень стала англійська мова. Вона продовжує впливати на німецьку й нині.

Аналізуючи англійські запозичення, необхідно зауважити, що в англійській мові існують регіональні варіанти — британський, американський, канадський, південноафриканський, австралійсько — новозеландський. З другої половини ХХ століття особливого значення набуває американський різновид англійської мови, унаслідок чого йдеться більшою мірою про англо-американізми в сучасній німецькій мові. Для простоти опису або зі стилістичних міркувань, крім поняття «англійське запозичення», можуть уживатися синонімічні - «англо-американізм», «англіцизм», оскільки в межах цієї курсової роботи розмежування варіантів англійської мови не є важливим.

Тема англійських запозичень німецької мови стала об'єктом вивчення для багатьох як вітчизняних, так і зарубіжних лінгвістів, і інтерес до цієї проблематики з часом не згасає, що свідчить про її багатоаспектність і невичерпність. Мова як явище багатогранне, що постійно розвивається, безперервно постачає лінгвістам новий матеріал для досліджень.

Оскільки процес запозичень істотно впливає на розвиток термінології, важливо виробити підходи, які можна застосувати для аналізу будь-якої субмови чи терміносистеми. Для цього маємо детально вивчити екстралінгвістичні передумови проникнення англійських термінів у німецьку термінологію та мову загалом, виокремити лексико-семантичні групи всередині термінології кожної субмови на основі її горизонтального розчленовування, запропонувати періодизацію процесу запозичення англійських термінів з огляду на розвиток науки.

Англійські запозичення в німецькій мові відомі з XV століття. Багато лінгвістів обумовлювали їх появу значними суспільно-політичними подіями, зокрема Англійською буржуазною революцією та ін. Дослідники звертали увагу на стабільне зростання кількості англійських запозичень у німецькій мові. Наприклад, Г. Цифонун вважає, що в 1862 році в німецькій мові існувало 148 англіцизмів, у 1899 році - 392 таких одиниць, у 1909 році - близько 900. Бродер Карстензен наводить такі дані: у трьох німецьких газетах за 1910 рік було зафіксовано 19 англо-американізмів, у 1930 році - 14.

Інтенсивний приплив англо-американізмів спостерігався після Другої світової війни. Цій тенденції сприяв поділ території Німеччини на окупаційні зони, дві з яких займали США і Великобританія, унаслідок чого між цими державами і ФРН існувала тісна політична, економічна і культурна взаємодія. Усі англо-американські запозичення, що прийшли в німецьку мову після 1945 року, уже фізично не могли бути зафіксованими в таких авторитетних німецьких лексикографічних джерелах, як словник Дудена, Варіга або Брокгауза.

В останні два десятиріччя спостерігається справжній бум англо-американських запозичень у німецькій мові. Це явище привертає до себе неабиякий інтерес лінгвістів, про що свідчить велика кількість публікацій і досліджень, що констатують зростання кількості англо — американських запозичень. Роботи німецьких науковців, присвячені проблемам англо-американського запозичення, мають в основному констатуючий, описовий характер. Деякі дослідження спрямовані на з’ясування причин, шляхів і різних аспектів англо-американського запозичення. Чимало робіт присвячено дослідженню історії окремих англо-американізмів, їх фіксації в лексикографічних джерелах, семантичному розвитку в мові-рецепторі. Автори цих робіт так чи інакше торкалися питань асиміляції та термінологізації англо — американських запозичень у німецькій мові, проте слід зазначити, що ці питання потребують подальшого вивчення та аналізу [30; 33].

Проблемам англо-американського запозичення в галузі термінології на матеріалі німецької мови присвячено декілька кандидатських дисертацій.

Т. Гавриленко у своєму дослідженні торкається важливої проблеми лексико-семантичної асиміляції запозичених термінів (англо-американізмів) у підмові обчислювальної техніки з урахуванням інтра — та екстралінгвістичних чинників і робить висновок про те, що здатність англо-американізмів служити професійно маркованими одиницями незалежно від рівня лексико — семантичної асиміляції може бути універсальною для всіх мов [8, с. 23].

В. Бондаренко досліджує англо-американізми на матеріалі німецьких кардіологічних термінів. У своїй роботі вона доводить важливість англіцизмів як новітньої й актуальної частини німецької медичної термінології, визначає темпи і тенденції асиміляції англо-американізмів, обґрунтовує системний характер термінологічних запозичень.

Е. Червова аналізує особливості функціонування англомовних елементів у сучасному німецькому публіцистичному тексті військового змісту.

Що стосується причин використання англо-американізмів у німецькій мові, то, крім вищезгаданих загальних, причини більшості запозичень мають свої особливості. Так, разом зі стислістю і експресивністю англійського виразу називають психологічну причину, тобто «відчуття неповноцінності» німецької нації після 1945 року, а також «відсутність думок» у носія німецької мови в момент «зустрічі з іноземним словом» та при номінації нового для німецької мови концепту.

Важливо наголосити і на такому екстралінгвістичному чиннику. З кінця Другої світової війни США є країною, культура якої активно поширюється по всьому світові, тоді як німці переживали «кризу» своєї ідентичності.

Г. Цифонун наводить аргументи так званих «прихильників» і «супротивників» англо-американського впливу на німецьку мову. На думку «прихильників» запозичень англійської мови, вона має, по-перше, структурну перевагу, тобто компактність англо-американських запозичень порівняно з пропонованими німецькими замінами; по-друге, це економічна перевага, пов’язана зі спрощенням комунікації в глобальних сферах глобального світу; по-третє, англійська мова дає можливість брати участь у світовій комунікаційній культурі (молодіжна мова, Інтернет). Супротивники англіцизмів стверджують, що, по-перше, німецька мова втрачає свою колишню потужність; по-друге, що вона перестає бути престижною; по-третє, що в німців недостатньо самосвідомості й вони не сприймають цінність власної мови як ознаку власної ідентичності [34, с. 73].

О. Тімашова вважає, що найактивніше запозичення відбуваються в таких п’яти сферах:

1. реклама: комунікація оферента та споживача;

2. комп’ютерні та інформаційні технології, новітні медіа;

3. економіка; комп’ютер

4. дозвілля: фітнес, мода;

5. молодіжна субкультура включно з поп-культурою.

Ці сфери мають особливий вплив на суспільну свідомість. Передусім тут формуються лексика та термінологія мови, поширюючись на інші субмови, у тому числі й на розмовну. Тут маємо справу з так званою «американізацією» суспільства з її позитивними наслідками для мови та суспільства.

Часто словники не фіксують англіцизмів, незважаючи на їх досить широке вживання. Очевидно, маємо справу зі співвідношенням між мовою та мовленням, між мовною системою та слововживанням. Можливо, йдеться про той випадок, коли частотність уживання слова пов’язана лише з певними обставинами, що спонукають його використовувати, або йдеться про так званий «денґліш».

«Denglisch» (Deutsch + Englisch) — сучасний німецько-англійський суржик, що непомітно і практично нестримно заполоняє німецьку мову. Численні англіцизми та цілі фрази постійно потрапляють у мову, фактично шар сучасної англійської стає частиною німецької мови. Слід відрізняти англіцизми від денґлішу. Денґліш, як правило, — нелітературний варіант мови, від якого застерігають мовознавці. Наприклад, речення «Ich habe dir gestern eine E-Mail geschrieben» містить англіцизм, а речення «Ich habe dir gestern ge (e) mailt» є прикладом денґлішу [30, с. 79].

Питання про збереження німецької мови як національної постало останніми роками особливо гостро. У 1997 році професором доктором В. Кремером було засновано спілку «Німецька мова». На сьогодні це найбільше об'єднання Німеччини, що переймається мовними проблемами. Воно розділене на 23 регіональні групи і має свою наукову раду. Спілка ставить за мету зберегти самобутність німецької мови й захистити її передусім від англіцизмів.

Для вирішення цієї проблеми членами об'єднання було розроблено спеціальну програму, головна мета якої - максимальне зниження уживання в німецькій мові англо-американських запозичень, причому в усіх галузях життя німецького суспільства: у пресі, на радіо й телебаченні, у законодавчих, наукових текстах, мові реклами, а також в усному повсякденному спілкуванні.

Спілкою вже видано словник, так званий «Anglizismenliste», який розрахований на широкого споживача. У словнику легко знайти еквівалент англо-американському запозиченню й самому вирішити, яке зі слів (німецьке або англійське) використовувати.

Таким чином, багато німецьких лінгвістів роблять висновок, що тенденція збільшення словникового складу німецької мови за допомогою англо-американських запозичень набирає гротескних форм. Ця проблема вийшла на державний рівень. Причому важливо підкреслити, що так звана «мовна політика» — це явище, характерне не тільки для Німеччини. Декілька десятиріч тому у Франції вийшов закон про «запобігання засміченню французької мови англійськими словами». Цей приклад наслідували Словаччина і Польща. При цьому органи влади виходили з того, що мова країни відображає її культуру, служить її національній своєрідності.

Ініціативи про захист німецької мови підтримують і німецькі політики. Після виборів до Бундестагу у вересні 2009 формується коаліція ХДС / ХСС і Вільної демократичної партії (ВДП). Нова коаліція погодила пропозицію щодо внесення змін до конституції, щоб прописати як одне з головних завдань держави захист німецької культури і мови.

Такі екстралінгвістичні фактори, безумовно, впливатимуть на процеси мовних запозичень. Можливо, зазнають змін лозунги на кшталт «Be Berlin» чи «Be Hard, Drink Soft!», не такою значною буде навала англіцизмів у ЗМІ.

Однак не слід сподіватися на зменшення термінологічних запозичень з англійської; якщо це й відбуватиметься, то тільки в перспективі, коли наслідки дії закону про захист німецької мови охоплять усі сфери життя, як це сталося з французькою.

Навпаки, у термінологічній галузі слід очікувати активної взаємодії і взаємовпливу різних терміносистем, що обумовлено інтеграцією наук та розвитком суспільства. Це стосується зокрема й запозичень з англійської [9, с. 117].

Регулярні синтагматичні зв’язки та відношення запозиченого слова з питомими словами призводять до розвитку його семантичної означеності та самостійності, що виявляється в еволюції його внутрішньої та зовнішньої лексичної валентності, тобто здатності вступати в синтаксичні, лексичні, фразеологічні сполучення, поєднуватися з граматичними словотворчими морфемами, зазнавати процесів термінологізації та детермінологізації. Ставши регулярним у вжитку, запозичене слово іноді так відрізняється від свого первісного значення, що предметно-логічний зв’язок між" чужою" та вже" своєю" реалією або поняттям може втрачатися. Саме лексико — семантична система мови-джерела стимулює подальший розвиток або зникнення слова з лексичного фонду мови-реципієнта. Через об' єктивні причини, що викликають лексичне запозичення, стає можливим проникнення майже будь-якого англійського слова в німецьку мову.

Як правило, англомовний термін чи слово входить у німецьку мову зі збереженням правопису та звучання. Однак було б неправильно розглядати проникнення англіцизмів у німецьку терміносистему тільки як односторонній процес. При запозиченні відбувається взаємодія англомовного терміна та мови-рецепієнта, яка впливає на його адаптацію. З одного боку, структура термінів запозичується в терміносистему німецької мови без зміни або з незначною зміною їх звукового і графічного оформлення. С. Гриньов відзначає зміни на морфологічному рівні при адаптації у німецькій терміносистемі:

a. Запозичені іменники підпорядковуються правилам німецької мови й уживаються з артиклем: der Cashflow, die Number, das Banking.

b. Дієслова отримують типову для інфінітива флексію — en, відмінюються як слабкі дієслова й утворюють дієприкметники: to check — checken, durchchecken, checkte, gecheckt; to order — ordern, ordernte, geordernt.

Ich habe Standard fur 20 € geordernt.

c. Запозичені прикметники підпорядковуються системі відміни прикметників німецької мови: kein cooles Getrдnk, ein portabler PC.

Fur die Zukunft wunsche ich uns allen gemeinsam viel Kraft fur unseren gemeinsamen Kampf fur eine neue, faire Welt!"

d. Продуктивним є словотвір англомовних термінів, зокрема словоскладання. Слід особливо відзначити тип складних слів, які є структурними модифікаціями запозичених термінів. Часто англійському словосполученню відповідає німецький складний іменник: англ. crisis management — нім. Krisismanagement. Поряд з написанням разом складні слова в німецькій мові можуть бути графічно марковані дефісами між окремими компонентами: англ. art director — нім. Art-Director, англ. investment banking — нім. InvestmentBanking.

Утім, взаємодія запозиченої англомовної лексики і системи мови-реципієнта відбувається не лише при адаптації, але й реалізується у процесах термінологізації та детермінологізації й потребує окремого більш детального розгляду.

2.3 Способи перекладу запозичень

Зазначимо передусім, що у загальних рисах можна намітити два шляхи перекладу, якими прямує перекладач: прямий або буквальний переклад і непрямий переклад.

Під дослівним перекладом розуміють відтворення конструкції оригіналу без будь-яких змін і без суттєвої зміни порядку слів у реченні. Під буквальним перекладом слід розуміти переклад по зовнішній (графічній або фонетичній) подібності між іноземним та українським словом або словосполученням, без врахування смислових відмінностей між ними. Звідси зрозуміло, що дослівний переклад за певних умов є цілком закономірним явищем, а буквальний не допускається ніколи.

Непрямий переклад — це відтворення літературного тексту засобами іншої мови з якомога повнішим збереженням його мистецьких якостей.

Дійсно, може мати місце випадок, коли повідомлення мовою оригіналу прекрасно перекладається мовою перекладу, бо воно ґрунтується або на паралельних категоріях (структурний паралелізм), або на паралельних поняттях (металінгвістичний паралелізм). Але може трапитися і так, що перекладач констатує наявність у мові перекладу «прогалини», яку необхідно заповнити еквівалентними засобами, прагнучи того, щоб загальне враження від двох повідомлень було однаковим. Може трапитися і так, що, внаслідок структурних або металінгвістичних відмінностей, деякі стилістичні ефекти неможливо передати мовою перекладу, не змінивши тією чи іншою мірою порядок розташування елементів або навіть лексичні одиниці. Зрозуміло, що в другому випадку необхідно вдаватися до більш витончених засобів, які на перший погляд можуть викликати подив, але хід яких можна простежити з метою суворого контролю за досягненням еквівалентності [14, с. 56].

Перший спосіб перекладу: запозичення.

Утворення нових термінів завдяки запозиченням є найпродуктивнішим способом розширення та збагачення словникового складу мови, зокрема її термінологічних підсистем. У сучасному мовознавстві термін «запозичення» вживається у двох значеннях: у широкому й вузькому розумінні. У широкому розумінні «запозичення» розглядається у зв’язку з теорією мовних контактів, взаємодією мовних систем, як один із шляхів збагачення словникового складу мови. Запозичену лексику ми розглядаємо в синхронії з погляду на сучасну мову як на динамічну систему, в якій постійно відбуваються еволюційні процеси та явища [3, c. 142].

У процесах запозичення та засвоєння запозиченої лексики в останні десятиріччя відбуваються кількісні та якісні зміни внаслідок впливу мовних і позамовних чинників. До мовних чинників належать перш за все розширення можливостей точнішого відображення об'єктивної реальності, прагнення до подолання номінативної недостатності та до уніфікації мовних засобів, прагнення носіїв мови поповнити, поглибити й розширити уявлення про предмет або явище, деталізувати поняття, ознаки завдяки розмежуванню смислових і функціональних відтінків тощо. Особливо варто зазначити сучасну тенденцію до заміни розчленованого найменування нерозчленованим, яка активно підтримується прагненням до створення інтернаціональних термінів. Пор. в нім. мові: Floaten, n замість «frei schwankender Kurs», Manager, m — «kaufmunnischer Leiter» тощо.

Прикладами завсвоєння запозиченої лексики можуть бути:

Versuch und Fehler — метод спроб і помилок;

lernen, indem man es tut — навчатись працюючи;

persohnliches Fordern — особисте сприймання;

gerade rechtzeitig — «якраз вчасно» (система поставок у сфері промисловості);

begrenzte Auflage — обмежене видання (тираж);

das Menschliche — людське, гуманне;

au?erhalb des Bereichs — за межами території (простору).

«Die Market-Maker sind verpflichtet einen bid / ask spread von maximal 10 Basispunkten fur 30 Kontrakte zu stellen» (Handelsblatt. Finanzzeitung). — «Маркет-мейкери зобов’язані надати максимум на 10 базисних пунктів протягом 30 контрактів».

«Der dritte Deal kam nicht zu Stande» (Handelsblatt. Finanzzeitung). — «Третя угода не відбулася».

«Der Chef der IBM kalkuliert, dass ohne das Outsourcing in diesem Zeitraum Kosten von 3,5 Milliarden Euro angefallen waren» (Wirtschaftswoche). — Глава компанії IBM розраховує обійтися без витрат на аутсорсинг розміром 3,5 мільярдів євро за цей період.

«Out-of-area-Einsatze der Bewehr nach dem Muster der Bosnien-Mission…» (Focus). — За межами розгортання бойових дій за зразком боснійської місії.

Крім зазначених вище лінгвістичних факторів, тут діють і позамовні чинники: суспільно-економічний розвиток, впровадження нових інформаційних технологій, загальна комп’ютеризація, а також визнання англійської мови (її американського варіанта) як міжнародної мови, що сприяє проникненню англо-американізмів у всі мови світу (німецьку, французьку, українську, російську та інші), активізує процеси їх пристосування.

Другий спосіб перекладу: калькування.

Калькування як один із типів взаємодії мов суттєво відрізняється від звичайного лексичного запозичення: в ньому використовується власномовний матеріал, іншомовне ж слово не переходить у мову-реципієнт, а лише калькується, тобто створюється за зразком мовних одиниць чужої мови шляхом точного перекладу їх складових відповідними морфемами рідної мови.

В аналізованій підсистемі мови — економічній галузевій лексиці німецької мови — розрізняються лексико-словотвірні кальки (Sales-Manager = Verkaufsleiter, letter of credit = Kreditbrief) і напівкальки (Travellerscheck = Reisescheck, Full-time-Job = Ganztagsarbeit, time charter = Zeitcharter) [14, c. 32].

У процесі мовних контактів як наслідок взаємодії певної мови з іншою мовою виникають зміни у структурі та у значенні, властивостях і складі мовних одиниць, які визначаються як інтерференція. З погляду" проникності" для явищ мовної інтерференції існує якісна різниця окремих рівнів мови. Найбільш схильним до мовних змін складником мовної системи є лексика, чому значною мірою сприяє її відкритий характер порівняно з іншими рівнями мовної структури.

Значна частина запозичень, як засвідчує зібраний матеріал, у процесі функціонування уподібнюється структурі мови-реципієнта. Вони поступово починають входити в мову і використовуватися в загальновживаній лексиці, втрачаючи свій іншомовний статус. Цей процес входження супроводжується різними змінами — фонетичними, морфологічними та семантичними, а також" тиском" законів розвитку мови-реципієнта, її функціонально-стилістичних норм:

Die Geburtstagskontrolle = birth control — регулювання народжуваності, контроль за народжуваністю

Die Geld-zuruck-Garantie = money-back-quarantee — гарантія повернення грошей.

der Еси (ЕСU) — «екю» (грошова одиниця ЄС)

der Cent — цент (у новому значенні: субодиниця майбутньої спільної валюти євро, введення якої планується на 2002 рік)

das ERP — Європейська програма відновлення (з 1990 р.)

die WTO — Всесвітня торговельна організація (Die Europaische Einigung).

У сучасному мовознавстві для процесів функціонування мови особливої ваги набуває проблема норми, завдяки якій глибше розкривається онтологічна сутність мови. Під мовною нормою Б. Серебреніков розуміє сукупність найусталеніших традиційних реалізацій мовної системи, відібраних та закріплених у процесі суспільної комунікації.

Третій спосіб перекладу: дослівний переклад

Дослівний переклад, або переклад «слово в слово», позначає перехід від вихідної мови до мови перекладу, який призводить до створення правильного і ідіоматичного тексту, а перекладач при цьому стежить лише за дотриманням обов’язкових норм мови, наприклад: Ich lie? meine Brille auf dem Tisch hinunter — Я залишив свої окуляри на столі внизу; Wo bist du? — Де ви?.

В принципі дослівний переклад — це єдине оборотне і повне вирішення питання. Тому існує дуже багато прикладів у перекладах, здійснених з мов, що входять в однакову сім'ю (французька — італійська), і особливо між мовами, що входять в однакову культурну орбіту. Якщо і можна констатувати наявність деяких випадків дослівного перекладу з німецької мови на англійську, так це тому, що існують металінгвістичні поняття, які можуть також відображати факти спільного існування, періоди білінгвізму і свідомого чи несвідомого наслідування, яке пов’язане з політичним або інтелектуальним престижем. Це можна пояснити також своєрідною конвергенцією думок, а іноді і структур, яку можна спостерігати серед мов Європи (пор., наприклад, поява означеного артикля, схожість концепцій культури і цивілізації і т.д.).

Основними способами запозичення лексики є транскрипція, транслітерація і калькування.

Терміном «транскрипція» позначають віднайдення якомога точнішого віповідника через запис звучання слів мови-джерела графемами мови-переймача. Транскрипція зв’язана з точною (наскільки це можливо) передачею звучання іноземного слова (примат вимови), — не єдиний спосіб передачі [16, c. 56]. Можливий і примат графіки — транслітераційна передача. Транскрипція і транслітерація — найлаконічніші способи. Завдяки ним створюється певний експресивний потенціал: у контексті слів рідної мови транскрибоване слово виділяється як чуже, надає предмету, який воно позначає, конотацій небуденності, оригінальності.

Der Bundestag — бундестаг;

Der Einsatzstab — айнзацштаб;

Die Wehrmacht — вермахт.

Одним з основних достоїнств транскрипції як прийому є максимальна стислість, що в деяких випадках є основною причиною транскрибування. Слід зазначити, що транскрипцію, як і будь-який інший прийом, слід використовувати обережно, оскільки в деяких випадках передача колориту, який не є основною метою, може відтіснити на другий план передачу смислового змісту реалії, не виконавши тим самим комунікативну задачу перекладу. Велика кількість транскрибованих слів може призвести до перенавантаження тексту реаліями, що не зближує читача з оригіналом, а віддаляє від нього.

Застосування транслітерації при передачі реалій дуже обмежене, про це можна говорити при перекладі понять, які стосуються в основному суспільно-політичного життя та власних імен:

Berlin — Берлін;

die Mitra — мітра.

Калькування, транскрипцію і транслітерування як способи запозичення слід відрізняти від однойменних способів перекладу. Не розрізняючись за своїм механізмом, вони розрізняються за своїми кінцевими результатами: при перекладі не відбувається збільшення словника, тоді як при запозиченні у мові з’являються нові словникові одиниці.

«Die Deutsche Bank, so das Credo ihres Chefs, musse nur ihre Vorsteuerrendite nachhaltig auf ein international respektables Niveau von 25% hieven» (Manager). — «Дойче банк», за переконанням своїх керівників, мусить підняти свої податкові декларації до значного тривалого міжнародного рівня у 25%"

«Als wir die Zusammenarbeit mit der Deutschen Bank starteten, mussten wir feststellen, dass die Zentrale herzlich wenig Ahnung hatte, wie ihre Auslandsniederlassungen arbeiten» (Manager). — «Коли ми почали працювати з „Дойче банк“, ми помітили, що центральний відділ мав слабке уявлення про те, як діють їхні закордонні філії».

«Der faire Wert liegt bei 30 Euro. Der Preis des DB-Capital-Warrant liegt um 3,9 Prozent unter seinem fairen Wert» (Manager). — «Справедлива вартість становить 30 євро. Ціна ордера Капітал DB на 3,9 відсотка нижче справедливої вартості».

«Die Outsourcing-Banker werfen den Experten mangelnde Kenntnis der internen Ablaufe vor» (Manager). — «Аутсорсинг-банкіри звинувачують експертів у відсутністі знання стосовно внутрішніх процесів».

Оскільки процес асиміляції іншомовних елементів починається з моменту введення їх у мову перекладачами, доречно сказати кілька слів про техніку перекладу специфічно іноземних найменувань. При перекладі слів і виразів з незрозумілих асоціативним значенням, а також при перекладі найменувань реалій можуть бути застосовані транскрипція, рідше транслітерація, калькування і пояснювальний переклад (передача значення іноземного слова чи словосполучення засобами рідної мови без збереження мотивування і форми).

Може бути також застосований прийом, який є різновидом пояснювального перекладу і калькування — заміна асоціативного значення [7, c. 48].

Однак це не виключає необхідності коментарю. Зловживання транскрипцією і калькуванням як методами перекладу засмічує мову. При незрозумілій мотивації транскрипція і калькування без коментарів недопустимі, оскільки переклад у власному розумінні слова в цьому випадку відсутній.