Наука – це драма ідей

Есе на тему: «Наука — це драма ідей»

вчений наука дослідження

Колись один дуже відомий вчений зауважив, що наука — це драма ідей. Ці слова належали славетному генію Ейнштейну. І дійсно, якщо задуматися над цією фразою, то розумієш, скільки людей пожертвували власним щастям, а може і життям, задля доведення власної теорії у якійсь галузі науки, і далеко не всі досягли своєї мети.

На мою думку, Ейнштейн як ніхто інший розумів значення цього вислову, адже все своє життя він присвятив науці, та й у своєму житті він часто ставив науку вище добробуту сім'ї чи власного здоров’я. Загальновідомим фактом є те, що геній любив запиратися на кілька днів у своїй кімнаті разом зі своїми ідеями і не виходив, поки не доводив справу до кінця, навіть майже не знаходив часу на їжу.

Втім, коли ми говоримо про Ейнштейна, ми уявляємо науковця, який досяг величезних успіхів протягом життя і мав не так вже й багато невдач, які не дуже вплинули на його життя та діяльність. Якщо ж ми згадаємо про інших вчених, то одразу зрозуміємо, що життя багатьох з них було набагато складнішим, ніж життя Ейнштейна. Я вважаю за необхідне тут трішки зачепити саме їх життя, адже тема даного есе більше стосується їх, аніж автора цього вислову. Отже, розмовляючи про світ науки слід зауважити, що це дуже жорстокий світ, в якому виживають лише найталановитіші. Звісно це може звучати дещо безглуздо, адже ми досить часто чуємо про молодих вчених, які винайшли щось нове, але зазвичай їх ідеї беруть до розгляду, їх чимось нагороджують і, досить часто, про них потім просто забувають, а вони живуть звичайним життям малозабезпечених людей.

Але зустрічаються і більш трагічні випадки. Так зацікавлена у науці молодь шукає шляхи своєї реалізації, що найчастіше супроводжується прагненням досягнути якоїсь певної мети, наприклад, винайдення ліків від раку. На жаль, більшості таких активістів не напророковано стати першовідкривачами, і вони просто роблять дослідження, які не приносять ніякого успіху. Звісно їх спроби потім стають у нагоді наступним активістам. Проте якщо ідея унікальна і про таке ніхто більше просто не в змозі навіть подумати, вони витрачають усе своє життя у спробах її реалізації, жертвуючи власним щастям, здоров’ям, добробутом, а іноді і життям: одні займаються виключно наукою і не створюють сім'ї, інші витрачають весь час і гроші на дослідження, а ще деякі настільки захоплені своїми дослідами, що не помічають нічого навколо, навіть власних хвороб. Досить щасливим є випадок, коли вся справа провалюється, але людина знаходить у собі сили піднятися і йти далі. Гірше ж, якщо після провалу у науковця починається довготривалий період депресії, яку він просто фізично не може подолати і через це або починає серйозно, ба навіть смертельно, хворіти, або просто коїть самогубство.

На мою думку, ця тема є дуже широкою і варта окремої уваги, адже нині вкрай важливо підтримувати розвиток науки. Але найбільш важливим є збереження життів таких світочів науки, чого можна досягти лише уважним ставленням до науковців, фінансовою та моральною підтримкою. І лише коли ми будемо здатні сприяти розвитку наукових досліджень, ми зможемо бути впевненими, що непристосований до повсякденного життя геній не стане одного дня божевільним чи злим генієм сучасності.