Складне речення як синтаксічна одиниця

Вступ

Складне речення — це речення, що складається з двох і більше граматичних основ (предикативних одиниць), які становлять семантичну, структурну та інтонаційну єдність.

Складне речення функціонує в мові як одна комунікативна одиниця й характеризується формально-граматичними та семантичними ознаками, з-поміж яких найважливішими є: а) поліпредикативність; б) особлива структурна схема; в) інтонаційна завершеність" семантична та структурна цілісність; г) в ньому повідомляється про кілька ситуацій і відношення між ними.

Поліпредикативність складного речення виявляєтся в наявності двох чи кількох предикативних одиниць, що мають структуру простого речення, поєднаних в одне ціле. Частини складного речення тільки умовно можна назвати простими реченнями. Маючи подібну до простих речень синтаксичну будову, вони не мають: а) змістової завершеності, бо тільки в поєднанні виражають складну думку, різнобічні зв’язки між предметами й явищами довкілля; б) інтонаційної завершеності, бо лише все складне речення характеризується інтонацією кінця; в) комунікативного значення, оскільки не є самостійними одиницями спілкування.

Складне речення, що складається з двох предикативних одиниць, називається двочленним, або двокомпонентним: Тож будьмо чеснії відверті в ділах великих і простих, щоб від народження до смерті за все відповісти (В. Крищенко

Складне речення, що складається з трьох і більше предикативних одиниць, називається багаточленним чи багатокомпонентним: Дитяче довір'я до вчителя — це крапля чистої роси на квітці троянди, треба так зірвати квітку, щоб не струсити цю краплю (В. Сухомлинський);

Складне речення не є механічним поєднанням простих речень, воно побудоване за певною своєрідною схемою. Під час конструювання використовуються ті або інші структурні різновиди простого речення, які модифікуються відповідно до особливостей складного речення.

Отже, частини складних речень не виступають окремою комунікативною одиницею і не мають семантичної й інтонаційної завершеності. Тільки усе складне речення загалом можна розглядати як самостійну структурну й комунікативну одиницю, що є засобом формування й передачі інформації.

1. Складне безсполучникове речення

Складне речення, частини якого поєднані між собою лише за допомогою інтонації - без сполучників і сполучних слів, називається складним безсполучниковим.

У складному безсполучниковому реченні немає головного й залежного речень, і все-таки між його частинами можуть бути різні смислові зв’язки. Залежно від цього складні безсполучникові речення поділяють на:

речення з відносно рівноправними, незалежними одна від одної частинами: На білу гречку впали роси, веселі бджоли одгули, замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли (М. Рильський); між такими частинами існує зв’язок, близький до сурядного; вони, як і складносурядні речення, можуть мати спільний член: При світлі волі всі краї хороші, всі води гідні відбивати небо, усі гаї подібні до Едему! (Леся Українка);

речення з відносно залежними частинами, одна з яких пояснює, доповнює іншу: Будеш сіяти з сумом — вродить печаль (М. Стельмах); між такими частинами існує зв’язок, близький до підрядного; їх, щоправда не завжди, можна перетворювати на складнопідрядні речення: Якщо будеш сіяти з сумом, то вродить печаль.

2. Складні безсполучникові речення з відносно рівноправними частинами можуть виражати

а) одночасність подій: Місяць на небі, зіроньки сяють, тихо по морю човен пливе (Нар. творчість); такі речення становлять незамкнений ряд, предикативні частини в них можна переставляти місцями;

б) послідовність подій: Все море зараз спузирило, водою мов в ключі забило, Еней тут крикнув як на пуп (І. Котляревський). Пригріло сонечко, обсохла земля, потягло орача в поле (М. Коцюбинський); такі речення так само становлять незамкнений ряд, але предикативні частини в них не можна переставляти місцями;

в) рівнозначність подій (у поетичному мовленні): Літа орел, літа сизий попід небесами, гуля Максим, гуля батько степами, лісами (Т. Шевченко). Не зозуля в лузі затужила, не пташина в тузі голосила, то сестричка лист писала, на сторону посилала (Ю. Федькович); такі речення, як правило, мають однотипну, паралельну побудову і становлять замкнений ряд.

Складні безсполучникові речення з відносно залежними частинами об'єднують по дві предикативні частини і, таким чином, становлять замкнений ряд.

Вони найчастіше виражають:

а) причиново-наслідкові відношення: Не кидай іскру в солому, і сама згорить, і село спалить (Нар. творчість). Забудеш рідний край — тобі твій корінь всохне (П. Тичина

б) умовно-часові відношення: Минали дні — брат не повертався. Прийде осінь — у засіках буде хліб золотий (З тв. О. Десняка). Зрубав дерево — посади два (Нар. творчість). Трапиться слово зрадливе — геть його, сину, гони! (Б. Олійник);

в) з’ясувально-доповнювальні відношення: Наука — не -> пиво: в рот не наллєш (Нар. творчість). Всім же ясно, навіть дітям: земля велика (О. Довженко

г) зіставно-протиставні відношення: Не русалонька блукає — то дівчина ходить (Т. Шевченко).

Нерідко, особливо в описах, безсполучниковим зв’язком об'єднуються кілька предикативних частин, між якими можуть існувати різні відношення. Наприклад, у реченні Вони пристали до старої-престарої — хтозна-яких часів — греблі, — тільки дві чи три палі чорніли у воді, в глибині, певно, тут колись був міст, сама гребля осунулася, поросла бур’янами, травою — ледве вгадувалася (Ю. Мушкетик) таких частин п’ять: друга, третя й четверта частини уточнюють образ, названий у першій (стара-престара гребля), остання — висновок, узагальнення з повідомлення, що міститься в четвертій частині.

Складні безсполучникові речення емоційніші, інтонаційно багатші, ніж складносурядні й складнопідрядні. Тому вони частіше вживаються в розмовному та художньому стилях, ніж у науковому й діловому.

У складних безсполучникових реченнях важливу роль відіграє інтонація — саме завдяки їй передаються різні відтінки зв’язку між окремими частинами складного речення. На письмі інтонація відображається за допомогою розділових знаків: коми, крапки з комою, двокрапки, тире.

Кома ставиться, якщо складові частин безсполучникового речення виражають послідовність чи одночасність подій: Весна ледачого не любить, вона проворного голубить.

Крапка з комою ставиться в тому випадку, коли окремі частини безсполучникового речення не мають тісного зв’язку у змісті або якщо в середині частин є свої розділові знаки. Ніч прозора, безшумна, тепла; ніби оксамитом огортає людину м’яке степове повітря.

Двокрапка ставиться, якщо:

— друга частина складного речення розкриває, пояснює або доповнює зміст першої частини (між частинами речення можна поставити слова а саме, що; і побачив; і почув, що). Знаю: з попелу сходять квіти. Вірю: з каменю б'є джерело.

— друга частина містить причину того, про що йдеться в першій частині речення (між ними можна вставити сполучник тому що): Говори, говори, моя мила: твоя мова — співучий струмок.

Тире ставиться між частинами безсполучникового речення, якщо:

— зміст частини складного речення протиставляється або зіставляється, порівнюється (можна підставити а, але, мов…): Мало прожити життя — треба життя зрозуміть

— друга частина речення виражає наслідок, несподіваний результат, висновок з того, про що говорилося в першій частині речення: На годину спізнишся — за рік не доженеш.

— у першій частині вказується на умову, за якої відбувається дія в другій частині: Защебече соловейко в лузі на калині — заспіває козаченько, ходя по долині.

— відбувається швидка зміна подій: Виглянуло сонце — озеро вмить проясніло, радісно посміхнулось до неба

3. Складносурядне речення

Складносурядне речення складне речення, в якому прості (сурядні речення) рівноправні за змістом і пов’язані сурядними сполучниками.

Змістова та граматична самостійність частин складносурядного речення має відносний характер, оскільки часто лише перша частина будується вільно, а друга певною мірою залежить від її змісту та структури. Наприклад:

— Поїдемо поговоримо з лісом, а вже тоді я можу і з людьми (Ліна Костенко)

— Ялинка затремтіла від низу до вершечка, і кілька зелених глиць упало на сніг (М. Коцюбинський)

Сурядний зв’язок між окремими реченнями складносурядного речення здійснюється за допомогою лексичних, граматичних, фонетичних, логічних, стилістичних і структурних засобів, як, наприклад, сполучні слова, інтонація, логічна послідовність та особлива структура речення. Зв’язок між окремими реченнями складносурядного речення може бути сполучниковим та безсполучниковим. Безсполучниковий зв’язок здійснюється за допомогою інтонації, а на письмі - за допомогою слідування одного речення за іншим:

— Матерія не зникає, вона переходить з однієї форми руху в іншу.

Сполучниковий зв’язок здійснюється за допомогою сурядних сполучників.

Сполучники сурядності

Частини складносурядного речення з'єднуються сполучниками сурядності. Їх є кілька типів:

Складносурядне речення з розділовими сполучниками

У таких складносурядних реченнях виражається взаємовиключення кількох подій. Наприклад:

— Чи ти чула, чи ти їла?

Також може виражатися чергування подій одна з одною. Наприклад:

— Івасик то підстрибував на місці, то спокій змушував його всістися за партою.

Складносурядне речення з єднальними сполучниками

У таких складносурядних реченнях виражається одночасність протікання якихось подій, певна послідовність якихось подій, а також причинно-наслідкова залежність однієї події від іншої. Наприклад:

— Ми садили квіти у саду, і ми робили це на задньому подвір'ї.

— Сашко зробив домашнє завдання, склав речі до портфелю, і мати полегшено зітхнула.

— падав сніг — і дахи будинків вкрились товстою білою ковдрою.

Не ставиться кома у складносурядному реченні, частини якого з'єднані одиничним сполучником і, й, та, чи якщо обидві частини мають спільне слово або частину. — Вдалині хиталися дерева і синів задуманий прибій. (В. Сосюра)

Складносурядне речення з протиставними сполучниками

У таких складносурядних реченнях може виражатися через сполучники зіставлення, поєднування двох подій між собою. А також протиставлення певних подій чи явищ. — Вже зійшло сонце, а півень ще не співав.

— Івасик йшов по вулиці з розв’язаними шнурками на кросівках, однак він не впав.

Як сполучниковий, так і безсполучниковий сурядний зв’язок завжди виражає певне граматично-логічне відношення між простими реченнями складносурядного речення. За характером цього відношення в складносурядному української мові розрізняють наступні типи зв’язку: 1) при єднальному зв’язку між собою з'єднуються рівноправні речення. Вони є сумісні за смислом та доповнюють одне одного. Засобами вираження єднальних відношень є інтонація та єднальні сполучники не тільки… а й, і (й), ні… ні, як… так, та, а (в значенні і), ані…ані, а там, а потім, а тому, і…і, теж, також.

Наприклад:

— Заснули доли, і полонина в тиші спить (О. Олесь).

— А сьогодні над Харковом зупинились табуни південних хмар і йде справжній тропічний дощ — густий, запашний і надзвичайно теплий (М. Хвильовий).

2) при протиставному зв’язку зміст одного речення протиставляється змісту іншого речення. З цієї причини порядок слів у другій частині зумовлений характером її протиставлення першій частині. Протиставний зв’язок у складносурядному реченні виражається за допомогою сполучників а, але, проте, зате, однак, та. Наприклад:

— Гарні гості, та не в пору (Прислів'я).

— На гору доступитися не легко, зате з гори зручніше боронитись (Леся Українка).

— Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки (Л. Костенко).

3) логічну основу розділового зв’язку становить роздільність зображуваних явищ, повторювана заміна одних фактів іншими або перелік таких тверджень, які взаємно виключають одні одного, бо в цей час можливе лише одне з них. Засобами оформлення сурядної роздільності є спеціальні розділові сполучники або… або, то… то, чи то… чи то, поки не, з того часу як, або, чи, хоч… хоч. Наприклад:

— Фронт мовчав, чи його не чути було за вітряницею (О. Гончар).

— Не то осінні води шуміли, не то вітер бився в заломах провалля (М. Коцюбинський).

Розділові знаки у складносурядному реченні

Прості речення, що входять до складносурядного, відокремлюються одне від одного комою, крапкою з комою або тире.

Кома ставиться між частинами складносурядного речення, поєднаними сполучниками і (й), та, а, але, проте, зате, однак, або… або, чи… чи, ні…ні, то… то, не то… не то, хоч… хоч (Сонечко зайшло, і надворі почало вже темніти (І. Нечуй-Левицький). Не то осінні води шуміли, збігаючи в Дунай, не то вітер бився в заломах провалля (М Коцюбинський)). Кома не ставиться, якщо перед єднальним чи розділовим сполучником у складносурядному реченні є спільний другорядний член, що стосується обох простих речень (На хвилину раптом стихли голоси і спинились тіні (Ю. Смолич)). Кома не ставиться між простими реченнями, що входять до складносурядного і тоді, коли для обох простих речень є спільним не тільки повнозначне слово, а й неповнозначне (Лише гул од копит степом котився та хліба шелестіли (А. Головко)). Також кома не ставиться між двома питальними, спонукальними або окличними реченнями, з'єднаними сполучниками і (й), та (у значенні і), або, чи (Котра зараз година і коли вже прибуде потяг?). Зазвичай не ставиться кома між двома односкладними безособовими або номінативними реченнями у складносурядному (Сумно й глухо! (П. Мирний). Ніч і тиша.).

Якщо прості речення, які є частинами складносурядного, дуже поширені, уже мають в середині розділові знаки або досить далекі за змістом, то між ними замість коми ставиться крапка з комою (Ся розмова лишила в мені якийсь гіркий несмак; але миритись, брати назад свої слова у мене не було бажання (Леся Українка)).

Тире ставиться в складносурядних реченнях перед сполучниками і, та (у значенні і), коли в простих реченнях, що входять до складносурядного, говориться про швидку зміну подій, явищ або друге речення містить у собі несподіваний наслідок чи різке протиставлення (Несподіваний ривок — і ми відриваємося від землі (А. Шиян)).

4. Складнопідрядне речення

складнопідрядний складносурядний розділовий речення Складнопідрядне речення — це речення, частини якого нерівноправні за смислом і поєднані сурядним зв’язком за допомогою сполучників підрядності або за допомогою сполучного слова.

Одна з частин складнопідрядного речення є головною, інша-залежною. Від головної частини до залежної можна поставити питання.

Напр.: Щоб не пламеніти горобині самотньо, посадив я поблизу неї нашу українську калину (І. Цюпа) — для чого посадив?

Серед складнопідрядних речень виділяються три основних види:

складнопідрядні речення з підрядними означальними;

складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними;

складнопідрядні речення з підрядними обставинними;

Складнопідрядні речення з підрядними означальними

Підрядні означальні речення — це підрядні речення, які відповідають на питання який? яка? яке? які? і залежать від одного з членів речення, вираженого іменником або іншою частиною мови в ролі іменника.

Підрядні означальні речення приєднуються до головного речення за допомогою сполучних слів який, чий, котрий, що, де, куди, звідки, коли та сполучників щоб, як, ніби, наче, неначе: А справжня слава — це прекрасна жінка, що на могилу квіти принесе (Л. Костенко).

В наведеному прикладі підрядне речення приєднується до головного сполучним словом що. Воно є підметом підрядного речення (його можна замінити на сполучне слово яка, а також на вона, жінка).

Окремо виділяються займенниково — означальні речення, які пояснюють член головного речення, виражений займенником той, вжитим у значенні іменника: Те, що було, минулося, І знову не буде (Т. Шевченко).

Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними

Підрядні з’ясувальні речення — це підрядні речення, які відповідають на питання відмінків і пояснюють присудок у головному реченні.

Вони приєднуються до головного речення за допомогою сполучних слів хто, що, який, чий, котрий, де, куди, звідки, коли, відколи, як та сполучників що, як, щоб, ніби, мов, наче, неначе.

Сполучне слово є членом підрядного речення і вимовляється з підкресленою інтонацією: З дороги видно було, як вився у низині кривульками глибокий та каламутний Прут (М. Коцюбинський).

Складнопідрядні речення з підрядними обставинними

Підрядні обставинні речення — це підрядні речення, які відповідають на ті ж питання, що й обставини в простому реченні.

Вони поділяються на підрядні місця, часу, способу дії, порівняльні, міри та ступеня, причини, мети, умовні, допустові, наслідкові.

Підрядні речення місця

Підрядні речення місця вказують на місце або напрям дії, про яку йдеться в головному реченні і відповідають на питання де? куди? звідки? Будь там, де ти є

Вони стосуються всього головного речення, проте можуть уточнювати обставину місця, виражену вказівним словом (прислівниками там, тут, туди, звідти, скрізь, всюди).

До головного речення підрядні місця приєднуються сполучними словами де, куди, звідки (Іди туди, звідки прийшов).

Підрядні речення часу

Підрядні речення часу вказують на час місця дії, про яку йдеться в головному реченні і відповідають на питання коли? відколи? доки? з якого часу? як довго?

Вони стосуються головного речення в цілому і приєднуються до нього сполучними словами як, як тільки, ледве, коли, поки, доти, скоро, під час того як, після того як. Він почекав, поки вагон зрушив з місця

Вказівними словами в головному реченні можуть виступати прислівники тоді, відтоді, доти (Він повернувся додому тоді, коли все скінчилося).

Підрядні речення способу дії і ступеня

Підрядні речення способу дії вказують на способ (характер) дії, про яку йдеться в головному реченні і відповідають на питання як? яким способом?

Вони пояснюють один із членів речення і приєднуються до нього сполучниками як, що, щоб, аж, ніби, наче, неначе, мов, немов, ніж, чим… тим та сполученими словами скільки, наскільки, як.

Вказівними словами в головному реченні можуть бути прислівники так, настільки, займенником стільки (Сергій подивився на Ольгу (так), наче вперше її побачив). Кожен живе так, як він хоче

Підрядні порівняльні речення

Підрядні порівняльні речення вказують на місце або напрям дії, про яку йдеться в головному реченні і відповідають на питання як? як саме? подібно до чого?

Вони пояснюють усе головне речення і приєднуються до нього сполучниками як, ніби, неначе, мов, немов, немовби, немовбито (Хмари насувалися, наче великі хвилі).

Підрядні порівняльні речення можуть бути неповними (Ніби від землетрусу, здригнулася вся земля).

Підрядні речення причини

Підрядні речення причини вживаються для вираження порівняння і відповідають на питання чому? через що? з якої причини?

Вони пояснюють головне речення в цілому і приєднуються до нього сполучниками бо, тому що, через те що, від того що, завдяки тому що, оскільки. Я зробив це через те, що люблю.

Вказівними словами у головному реченні можуть виступати прислівники тому, затим, сполука через те: Прилинь, сизий орле, бо я одинокий (Т. Шевченко).

Підрядні речення мети

Підрядні речення мети вказують на мету дії, про яку йдеться в головному реченні і відповідають на питання для чого? з якою метою? навіщо?

Вони стосуються всього головного речення і приєднуються до нього за допомогою сполучників щоб, для того щоб, з тим щоб, аби, хай. Ми приїхали сюди, щоб відпочити

Вказівними словами у головному реченні можуть бути сполуки для того, на те, з тим: Я посланий, щоб виконать закон (Леся Українка).

Підрядні умовні речення

Підрядні умовні речення вказують на умову, за якої можливо те, про що йдеться в головному реченні і відповідають на питання за якої умови?

Вони пояснюють усе головне речення і приєднуються до нього за допомогою сполучників якщо, коли (можна замінити на якщо), коли б (можна замінити на якби), якби, як, аби, тільки б. Якщо добре попрацюєш, одержиш нагороду

Вказівним словом у головному реченні може бути прислівник тоді (Як рясно квітує горобина, то добрий буде урожай).

Підрядні допустові речення

Підрядні допустові речення вказують на те, всупереч чому відбувається дія у головному реченні і відповідають на питання незважаючи на що?

Вони стосуються головного речення в цілому і приєднуються до нього сполучниками хоч (хоча), дарма що, незважаючи на те що, як не, куди не, хай (нехай): Олена, хоч і була гострою на слово, змовчала. Хоч і не рідний він, але добра душа

Підрядні наслідкові речення

Підрядні наслідкові речення вказують на наслідок того, про що йдеться в головному реченні. Підрядні наслідкові речення не відповідають на питання.

Вони пояснюють головне речення в цілому, завжди стоять після нього і приєднуються до нього сполучником так що: Теплий туман стелився по полю і наливав балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому (М. Коцюбинський). Вже ніч, так що краще не виходь.

До підрядних наслідкових близькі за значенням підрядні супровідні речення. Вони приєднуються до головного речення займенником що у різних відмінках (Досить холодно, щоб іти так далеко).

Складнопідрядні речення з кількома підрядними

Складнопідрядне речення, у складі якого є одна головна частина і дві або більше підрядних, називається складнопідрядним з кількома підрядними.

Залежно від особливостей структури складнопідрядні речення з кількома підрядними поділяються на три види:

* з однорідною підрядністю;

* з неоднорідною підрядністю;

* з послідовною підрядністю.

У складнопідрядних реченнях з однорідною підрядністю однакові за значенням підрядні частини стосуються одного й того самого слова в головній частині чи всієї головної частини. У таких реченнях підрядні частини завжди одного виду. НАПРИКЛАД: Розкажи, як за горою сонечко сідає, як у Дніпра веселочка воду позичає (Т. Шевченко).

У цьому реченні дві підрядні з’ясувальні частини відносяться до дієслова-присудка розкажи в головній частині.

У складнопідрядних реченнях з однорідною підрядністю в другій і наступних підрядних частинах підрядний сполучник може бути пропущений, а між підрядними однорідними частинами може вживатися сурядний сполучник.

Між однорідними підрядними частинами, з'єднаними одиничним сурядним сполучником чи, або, та (в значенні ї), і(й), кому не ставимо. НАПРИКЛАД: Пройшло немало років, як погас вогонь війни і вичахли гармати (Д. Луценко). Схема речення [], (як) і ().

У складнопідрядному реченні з неоднорідною підрядністю підрядні частини по-різному пояснюють головну частину:

* підрядні частини одного або різних видів стосуються різних слів у головній частині;

* одна підрядна частина стосується всього змісту головної частини, а друга — якогось слова в головній частині;

* підрядні частини різного виду стосуються одного слова в головній частині. 1. Коли в тебе віра у працю згасає, поглянь на ту річку, що скелі зриває (Ю. Гойда).

2. Ті, що знаходять підкову, ніколи не думають про того, хто загубив (В. Симоненко).

Уживаючи складнопідрядні речення з неоднорідною підрядністю, маємо можливість в одному складному реченні детально пояснити головну частину в цілому або різні слова в ній.

У складнопідрядному реченні з послідовною підрядністю перша підрядна частина залежить від головної частини, друга — від першої підрядної, третя — від другої і т.д.

НАПРИКЛАД: 1. Епохо, дай мені завзяття на кожен день, на кожну мить, щоб міг нащадкам розказать я про те, як ми навчились жить (М. Сингаівський).

2. Хоча ніхто не знав, чи доведеться тут ночувати, проте робота вже закипіла (О. Гончар).

5. Складні речення з різними видами зв’язку

Складні багаточленні речення з різними типами зв’язку (складні синтаксичні конструкції). Крім «чистих» складносурядних, складнопідрядних і безсполучникових складних речень, у мові функціонує значна кількість конструкцій, у яких є різні типи зв’язку, так звані сполучникові складні синтаксичні конструкції й сполучниково-безсполучникові складні синтаксичні конструкції. Вони надзвичайно різноманітні з погляду можливих поєднань предикативних частин, серед них виділяють кілька типів: 1) із сурядністю й підрядністю; 2) із сурядністю й безсполучниковим зв’язком; 3) із підрядністю й безсполучниковим зв’язком; 4) із сурядністю, підрядністю й безсполучниковим зв’язком.

Речення з сурядністю й підрядністю широко представлені в мовленні, в них одні предикативні частини поєднані сурядним зв’язком, а інші - підрядним: Спустився вечір, і одразу похолоднішало, хоч удень була нестерпна спека (О. Гончар). Взаємопорядок предикативних частин у цих реченнях — вільний: у препозиції може виступати й складнопідрядне речення: Йому ще в штабі розтлумачили, як знайти третій батальйон, і тепер він ішов попід насипом (О. Гончар). До речень цього типу відносять і такі, в яких одне підрядне речення своїм змістом стосується двох чи більше сурядних частин: Як тільки зайшов будень, небо спохмурніло і почав сіяти лапатий сніг (Л. Пер-вомайський).

Складнішими за щойно розглянутий тип є конструкції, в яких сурядним зв’язком поєднуються кілька сурядних частин і складнопідрядне речення: Я знов пригадую весну свою хлоп ячу, що квітла у вітрах в донецькій далині, і вчителя свого лице я бачу, і п 'є душа моя слова його ясні (В. Сосюра).

Часто також зустрічаються сурядно-підряні складні реченя, в яких поєднуються кілька сурядних речень і кілька складнопідрядних: Сонце вже покотилось на захід, а над полями здіймалась легка пара, і в небі, як листя осики, тріпотіли крильцями жайворонки, і зеленим соком душіли трави, в які причепурилися горбки (П. Панч).

Найменшу в кількісному відношенні групу становлять сполучниково-безсполучникові речення з сурядністю й безсполучниковим зв’язком. Частини таких речень можуть поєднуватися сурядним зв’язком і безсполучниковим, за якого предикативні частини є однорідно незалежними, однотипними (у значеннєвому аспекті вони співвідносяться з сурядними частинами складносурядних речень) або семантично неоднорідними, різнотипними (у значеннєвому плані співвідносні з головною й підрядною частинами складнопідрядних речень), або ж становлять поєднання однорідно незалежних і семантично неоднорідних частин (змішаний тип): Пташки замовкли, трави стихли, лише берези сколихнулись, лише вербиці поклонились, та вітер листям золотим од дерева до дерева почав шпурляти, кружляючи червоне (П. Тичина); Місто жило тривогою: зовсім недавно ним прокотилася небачена досі хвиля страйків і демонстрацій, і тепер, обагрене робітничою та солдатською кров 'ю, воно готувалося до наступних боїв (М. Олійник); Учні успішно закінчили третю чверть, і знову перед ними постали відповідальні завдання: витримати екзамени (3 газ.).

Складні сполучниково-безсполучникові речення з підрядністю й безсполучниковим зв’язком досить широко вживаються в сучасній українській мові. У реченнях цього тину, як і попереднього, може виявлятися різний безсполучниковий зв’язок, а тому серед них виділяють теж кілька груп: 1) з підрядністю й безсполучниковим зв’язком, властивим однорідно незалежним, однотипним частинам: Ми знялися гордо і крилато, бачим світ і небо молоде, той, кого навчила ти літати, з піднебесся не впаде! (А. Малишко); 2) з підрядністю й безполучниковим зв’язком властивим семантично неоднорідним, різнотипним частинам: Пасажири, які їдуть через Донбас до моря, похапцем зачиняють вікна вагонів од пилу і вугляного пороху, їм і на думку не спаде, що цей край насправді такий, що повітря в ньому цілюще й солодке… (Ю. Янов-ський); 3) з підрядністю, й безсполучниковим зв’язком різних типів: Перед нами оживали неозорі лани, нам вчувався сріблострунний спів жайворонка і здавалось: ми чуємо пахощі степових трав, яких так багато було навколо (Д. Ткаченко).

Складні сполучниково-безсполучникові, речення з сурядністю, підрядністю й безсполучниковим зв’язком також досить поширені в мові. Сполучниковий зв’язок між предикативними частинами поєднується з різними типами безсполучникового зв’язку в різних варіантах: Молоденькі, гіллясті берізки, може, тільки вночі покрилися листям, і те листя було ще навіть не зеленим, якимось світло-багряним з ледве помітною жовтизною, таке тендітне, що так здавалося: от-от воно розтане, випарується під гарячим промінням сонця (Ю. Збанацький); Дмитро уважним поглядом вдивляється в далечінь, мов читає живу книгу долів; у плюскіт стебла непомітно вплітаються голоси його великої рідні, і кожне поле дивиться на нього допитливими очима друзів, що, мов казку, підводили до сонця народне добро (М. Стельмах)

Висновки

Лінгвісти засвідчують, що складні речення виникли значно пізніше, ніж прості, причому первісний тип складних конструкцій становили безсполучникові.

Сполучникові (складносурядні і складнопідрядні) структури з’явилися згодом.

Історично найпізнішим структурним типом речень є складнопідрядні речення.

На базі складних речень мінімальної будови (елементарних, двокомпонентних) утворилися складні ускладнені (неелементарні, багатокомпонентні) конструкції, що свідчать про високий ступінь розвитку мислення і мови.