Ефективність управлінської діяльності та шляхи її формування

Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України Хмельницький національний університет Кафедра економіки і менеджменту промислових підприємств КУРСОВА РОБОТА з курсу «Основи менеджменту», на тему:

" Ефективність управлінської діяльності та шляхи її формування"

Студентка групи ММС-08−1

Н.В. Дорибогова Керівник С.М. Тараненко

Зміст Вступ Розділ 1. Теоретичні основи ефективності управлінської діяльності

1.1 Управлінська праця як складова управлінської діяльності

1.2 Категорії ефективності та продуктивності праці

1.3 Вимоги, які пред’являються до сучасного менеджера Розділ 2. Аналіз ефективності управлінської діяльності на ЗАТ «Хмельницька макаронна фабрика»

2.1 Характеристика організаційно-правової форми підприємства

2.2 Аналіз і оцінка внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства

2.3 Аналіз системи менеджменту на підприємстві

2.3.1 Аналіз організаційної структури підприємства

2.3.2 Оцінка ефективності системи планування на підприємстві

2.3.3 Матеріальне і моральне стимулювання працівників підприємства

2.3.4 Оцінка системи контролю діяльності на підприємстві

2.3.5 Організація комунікаційного процесу на підприємстві

2.3.6 Аналіз методів управління на підприємстві

2.4 Аналіз витрат на управління підприємством та ефективність управлінської праці

Розділ 3. Шляхи підвищення ефективності управлінської діяльності

Висновки Література Вступ

Менеджмент на підприємстві, що працює у ринковому середовищі, ставить високі вимоги щодо професіоналізму управлінського персоналу, від якого залежить ефективність процесу управління, а отже й ефективність діяльності всього підприємства. Оцінка управлінського персоналу — це невід'ємна та одна з найважливіших частин в структурі управління роботою управлінського персоналу.

В умовах ринкової економіки забезпечення ефективності управління є метою будь-якого підприємства, оскільки саме ефективність управління забезпечує успішне функціонування та розвиток кожної організаційно — господарчої ланки.

Ефективність управління не визначається лише факторами зовнішнього середовища підприємства, в першу чергу ефективність залежить від дій персоналу в процесі діяльності організації, в процесі реалізації розроблених планів і програм розвитку підприємства, в процесі досягнення певних цілей. Тобто, ефективність управління залежить від якості цілеполагання, адекватності обраних стратегій цілям підприємства, оптимальності процесів реалізації стратегій, мотивації персоналу на досягнення цілей, кваліфікації персоналу, технології та стилю управління.

Існує багато підходів до визначення поняття ефективності управління. Узагальнення різних підходів дало можливість запропонувати наступне визначення: ефективність управління — це результативність функціонування системи і процесу управління як взаємодії керуючої і керованої систем, що забезпечує досягнення цілей підприємства; яка визначається співвідношенням ефекту від реалізації різноманітних інвестицій в систему управління підприємством з розміром витрат, необхідних для їх впровадження.

Зовнішня ефективність управління характеризується ступенем досягнення цілей та ступенем виконання планів діяльності підприємства. Внутрішня ефективність може бути охарактеризована за допомогою показників економічної, фінансової, ресурсної ефективності, а також показників, що характеризують соціальний, науково-технічний та екологічний ефект управління підприємством. Фінансова ефективність характеризується приростом доходу підприємства, сумою маржинального доходу та коефіцієнтом маржинального доходу підприємства. Науково-технічний ефект управління характеризується: збільшенням частки нових інформаційних технологій, збільшенням частки прогресивних технологічних процесів, підвищенням коефіцієнту автоматизації робіт на підприємстві, підвищенням організаційного рівня торгівлі і праці на підприємстві, підвищенням конкурентоспроможності підприємства.

Екологічний ефект управління характеризується: підвищенням екологічності та ергономічності роботи підприємства; збільшенням частки високо екологічних товарів в асортименті підприємства; збільшенням частки товарів з високою ергономічністю в асортименті підприємства; зниженням штрафів за порушення екологічних норм.

Мета даної курсової роботи — дослідити теоретичні аспекти ефективності управлінської діяльності та її практичні реалії стосовно предмету дослідження — ЗАТ «Хмельницька макаронна фабрика» .

Мета роботи визначає її основні задачі:

1) Дослідження теоретичних аспектів ефективності управлінської діяльності.

2) Вивчення ефективності управлінської діяльності ЗАТ «Хмельницька макаронна фабрика» .

3) Розробка методів покращення ефективності управлінської діяльності на підприємстві.

Курсова робота складається з трьох частин. Перша — теоретична. Друга — аналітична. Третя — проектно — рекомендаційна.

Розділ 1. Теоретичні основи ефективності управлінської діяльності

1.1 Управлінська праця як складова управлінської діяльності

Сутність управління, його функції і специфіка визначаються, з одного боку, завданнями, які воно розв’язує, з іншого змістом «простих» факторів процесу управлінської праці, тобто її предметами, засобами і самою працею [3, c. 15]. Управлінська праця різновид розумової праці. Хоч вона безпосередньо і не виступає творцем матеріальних благ, але є невід'ємною частиною праці сукупного працівника, а отже, й продуктивною працею.

З формального погляду управлінська праця це те, що роблять менеджери. Ще А. Файоль створив загальний образ менеджера як плановика, організатора, координатора, контролера. Для розуміння природи управлінської праці важливе значення має відповідь на запитання: «Праця менеджера й управлінська праця це одне й те саме чи ні?»

З’ясування цього питання передбачає врахування таких фактів практичної діяльності менеджера:

1. управлінська праця об'єднує елементи менеджменту з елементами спеціальності й професії. Менеджери майже завжди в процесі виконання своїх безпосередніх обов’язків виконують також і не управлінські функції.

2. суттєві елементи управлінської праці передбачають налагодження зв’язків, управління людською поведінкою та прийняття на себе відповідальності за успішне виконання роботи.

3. природа управлінської праці досить мінлива за часом, періодами і непередбаченістю. Важко, а інколи навіть неможливо передбачити все різноманіття завдань в управлінській праці протягом заданого періоду. Значну частину свого щоденного робочого часу менеджери витрачають на розв’язання конфліктів і непередбачених проблем.

Таким чином, управлінська праця це вид суспільної праці, основним завданням якого є забезпечення цілеспрямованої, скоординованої діяльності як окремих учасників спільного трудового процесу, так і трудових колективів в цілому [9, c. 53].

Засобами управлінської праці є організаційна й обчислювальна техніка, а рівень і повнота її використання значною мірою визначають культуру й ефективність управління.

Збільшення масштабів промислового виробництва об'єктивно привело до відокремлення окремих видів управлінської праці в самостійні сфери трудової діяльності різних груп працівників управління. Спеціалізація в сфері управління сприяла підвищенню якості роботи апарату управління великих підприємств. У теорії та практиці менеджменту виділяють кілька видів поділу управлінської праці:

1. Функціональний поділ праці являє собою виділення функцій, об'єктивно необхідних для ефективного управління виробництвом, виконання яких закріплюється за конкретними працівниками або підрозділами апарату управління.

2. Ієрархічний поділ управлінської праці передбачає поділ комплексів робіт з реалізації функцій за рівнями ієрархії управління та закріплення їх за відповідними управлінськими працівниками і формування на цій основі повноважень останніх.

3. Технологічний поділ передбачає диференціацію процесу управління на операції зі збору, передачі, збереження і перетворення інформації, виконувані визначеними категоріями працівників.

4. Професійний поділ пов’язаний з розподілом управлінських працівників відповідно до їхньої професійної підготовки.

5. Кваліфікаційний поділ передбачає розподіл робіт за функціями управління і закріплення їх за управлінськими працівниками відповідно до їхньої кваліфікації, стажу роботи й особистих рис.

6. Посадовий поділ передбачає розподіл управлінських працівників у системі управління організацією відповідно до їхньої компетенції (компетенція сукупність прав, обов’язків і відповідальності управлінського працівника за реалізацію конкретної функції управління).

Головну роль серед різних видів поділу управлінської праці відіграє функціональний поділ, який історично зумовив появу інших.

1.2 Категорії ефективності та продуктивності праці

З питання сутності понять «ефективність» і «продуктивність» праці висловлюються різні думки. Основні з них полягають у наступному. Поняття «ефективність управлінської праці» часто ототожнюється з поняттям «продуктивність управлінської праці» .

Одні під ефективністю управлінської праці розуміють умовну продуктивність, яка виражається здатністю праці проводити відповідні роботи в одиницю часу і забезпечувати при цьому оперативність, надійність і оптимальність управління виробництвом.

Інші відзначають, що ефективність управлінської праці, крім його продуктивності, характеризує якість робіт, їх складність і своєчасність виконання, також вважаючи, що ефективність управлінської праці визначається продуктивністю праці колективу даного підприємства і суспільної праці в цілому.

На думку деяких американських фахівців в галузі управління, ефективність управлінської праці є поняттям менш широким, ніж його продуктивність. При цьому вони відзначають, що продуктивність характеризується не тільки відповідної ефективністю, але і правильно поставленою метою, способами її досягнення, що не завжди може бути виражена кількісно. Продуктивність праці, наприклад, керуючих пропонується розглядати з точки зору цілей, в методи визначення та досягнення яких і складається загальне поняття продуктивності та ефективності управлінської праці.

Такі основні точки зору на сутність понять «ефективність» і «продуктивність» управлінської праці свідчать про різні підходи авторів до її визначення. У результаті одні автори зазначені поняття ототожнюють, інші тлумачать їх або дуже вузько, або занадто розширено.

Також немає єдиної думки і з питання показників ефективності управлінської праці. Так, Г. Е. Cлезінгер в основу визначення ефективності управлінської праці поклав так званий інформаційний метод. При цьому за показник ефективності він прийняв кількість вироблюваних апаратом управління умовних одиниць інформації в одиницю часу. Даний показник автор назвав «повною ефективної продуктивністю управлінської праці «.

Інформаційний підхід до визначення ефективності управлінської праці в принципі є правильним. Однак він вимагає вироблення наукою достатньо надійних методів визначення обсягів інформації, обліку минулої інформації, зв’язки інформаційного методу з методами вимірювання громадської продуктивності праці.

Для оцінки ефективності управлінської праці також були виділені дві групи показників:

1) синтетичні, що характеризують ефективність роботи всього апарату управління підприємством;

2) приватні, що характеризують ефективність індивідуального управлінської праці.

Перша група показників включає показники оперативності та економічності апарату управління, а також координацію роботи підрозділів підприємства.

У другу групи входять показники продуктивності управлінської праці та рівня організації управлінської праці. І нарешті, деякі вважають, що кількісна оцінка ефективності управлінської праці неможлива і позбавлена економічного сенсу.

Розглядаючи закордонний досвід вирішення цієї проблеми, необхідно відзначити також велику різноманітність показників, прийнятих для оцінки ефективності як колективної, так і індивідуальної управлінської праці.

Так, окремі американські автори висловлюють думку про те, що якщо при оцінці ефективності діяльності працівників фізичної праці за основу береться кількість виготовленої продукції, то для службовців показниками такої оцінки можуть бути якість, стійкість та своєчасність прийнятих рішень.

В американській практиці набула поширення оцінка ефективності управлінської праці за величиною прибутку. Основним аргументом при цьому служить досить поширена теорія факторів виробництва, згідно з якою заробітна плата є ціною праці і характеризує результат праці робітника; прибуток же зображується або як результат продуктивності капіталу, або як винагорода діяльності самого керівника.

Аналіз та узагальнення існуючих точок зору як вітчизняних, так і зарубіжних фахівців з питання суті понять «продуктивність» і «ефективність» управлінської праці, показників і методів визначення останньої дозволив прийти до висновків, що «ефективність» і «продуктивність» управлінської праці - поняття не тотожні. По-перше, тому, що не тотожні поняття «ефект праці» і «продукт праці». Ефект праці не завжди вичерпується його кількісним виразом, дуже часто окремі елементи ефекту не можуть бути виміряні. Проте останнє не є свідченням того, що незмірні елементи ефекту праці не повинні бути прийняті до уваги при визначенні результату трудової діяльності. По-друге, «ефективність праці» у порівнянні з «продуктивністю праці» є поняттям більш широким, незалежно від того, чи йде мова про фізичному або розумовому працю [6, с. 369].

Так, продуктивність праці взагалі являє собою відношення кількості продукції, вираженої у відповідних одиницях, до витраченої на її виробництво праці. При визначенні ж ефективності праці корисний ефект не може вимірюватися лише кількістю продукції, оскільки продукт праці може бути корисним і даремним, необхідним і зайвим.

Отже, поняття «продуктивність праці» застосовується не до всіх видів праці взагалі і у сфері управління зокрема. Продуктивність праці, як показник, прийнятна лише для тих видів праці, результати яких піддаються кількісному виміру. Однак неможливо судити про результати праці того чи іншого керівника виходячи з обсягу переробленої ним інформації, кількості виданих наказів та усних розпоряджень. Отже, тут результати праці не можуть характеризуватися лише його продуктивністю. По-третє, при визначенні продуктивності праці витрати враховуються у вигляді витрат робочого часу, як правило у сфері матеріального виробництва. При визначенні ж ефективності праці витрати виражаються у вартісній формі як у сфері матеріального виробництва, так і в сфері обслуговування, науково-технічної підготовки.

Ефективність праці від його економічної ефективності відрізняється тим, що як величини ефекту при визначенні останньої враховується лише економічний результат діяльності, в той час як ефективність включає в себе як економічну, так і соціально-політичну сторони результату діяльності.

Таким чином, ефективність управлінської праці є відношення отриманого корисного результату (ефекту) до витрат живої і уречевленої праці у сфері управління і визначається не тільки величиною економічного ефекту, а й соціально-політичними результатами управлінської діяльності. Продуктивність управлінської праці є одним з найважливіших, але не єдиним показником його ефективності. Продуктивність управлінської праці характеризує взаємозв'язок між результатами управлінської діяльності, вираженими виконаним обсягом робіт, і витратами управлінської праці (живої праці).

1.3 Вимоги, які пред’являються до сучасного менеджера Проблема ефективності управлінської діяльності потребує дуже великої уваги, тому і є найбільш дослідженою та, водночас, однією з найактуальніших. Її основними особливостями є численність та неоднорідність управлінських ситуацій, управлінських циклів, суб'єктів та об'єктів управління, різноманітних зв’язків між ними, неможливість у багатьох випадках однозначно визначити критерії ефективності, а також високий ступінь динаміки змін вищезазначених факторів та їх вплив на ефективність управління у процесах розвитку.

Зазначена проблематика перебуває в полі зору вчених. Дослідженню її різноманітних аспектів присвятили велику кількість наукових праць закордонні і вітчизняні економісти: Румянцев З. П., Лафта Дж.К., Тіщенко А.Н., Кизіма Н.А., Догадайло Я. В., Каплана Р. С., Нортон Д. П., Мазур І.І., Шапіро В.Д., Ольдерогге Н. Г. Проте різні точки зору, які представлено в цих роботах, породжують все більше дискусійних питань. Тому дана проблема вимагає більш глибшого вивчення. Опрацювавши наукову літературу з проблем ефективності управлінської діяльності можна констатувати, що розв’язання проблеми досягнення високої ефективності управління залежить від багатьох умов (техніко-технологічних, фінансово-економічних, політико-правових, морально-ідеологічних, організаційно-управлінських) та професійно-особистих якостей менеджерів. Саме в процесі управління і пов’язуються всі умови, важелі й засоби досягнення зазначеного завдання. Тому шлях до досягнення високої ефективності будь-якого виду суспільної праці лежить у підвищенні ефективності управлінської діяльності. Таким чином, ми дослідили, що напрямами підвищення ефективності управління є:

— ефективне застосування на практиці різних методів управлінського впливу, передусім економічних;

— підвищення кваліфікації управлінських кадрів;

— широке впровадження наукової організації праці;

— механізація і автоматизація праці;

— впровадження прогресивної технології управління.

Розділ 2. Аналіз ефективності управлінської діяльності на ЗАТ «Хмельницька макаронна фабрика»

2.1 Характеристика організаційно-правової форми підприємства менеджер управлінський стимулювання працівник Закрите акціонерне товариство «Хмельницька макаронна фабрика» заснована у жовтні 1948 року на базі міськхарчокомбінату.

В 90-х роках фабрика взяла чіткий курс на зміну свого статусу з державного підприємства на приватне. З 1992 р. колектив перейшов працювати на оренду з випуском, в 1993 р. — колективне підприємство. В 1996 р. — отримує свідоцтво фонду Державного майна України, яке засвідчує статус приватного підприємства ЗАТ «Хмельницька макаронна фабрика» .

Товариство є юридичною особою з моменту його державної реєстрації. Воно є правонаступником прав і обов’язків колективного підприємства «Хмельницька макаронна фабрика». Здійснюючи право власності, Товариство володіє, користується та розпоряджається належним йому майном відповідно до мети своєї діяльності. Товариство діє на засадах повного господарського розрахунку та самофінансування, самостійно планує свою діяльність та визначає перспективи виробничого і соціального розвитку. Товариство будує свої відносини з замовниками, постачальниками та юридичними та фізичними особами переважно на договірних засадах. Воно вільне у виборі форм господарських відносин, що не суперечить чинному законодавству України. Здійснюючи господарську діяльність, самостійно вирішує питання прийняття господарських рішень, планування, постачання, збуту, встановлення цін, визначає форми управління, форми, системи та розміри оплати праці, розподіляє чистий прибуток.

Метою діяльності фабрики є здійснення виробничої, комерційної, постачальницької, торгівельної, посередницької та інших видів діяльності для отримання прибутку від вкладеного капіталу, задоволення на його підставі соціально-економічної зацікавленості акціонерів та членів трудового колективу, які не є акціонерами.

Товариство самостійно та за свій рахунок, за дорученням та за рахунок замовників здійснює на території України та за кордоном свою діяльність.

В 1991 р. змонтована зарубіжна лінія фірми «Бюлер» для виготовлення довгорізаних макаронних виробів продуктивністю 40 тон на добу. Для здешевлення собівартості готової продукції побудована і нова котельня по сучасному передовому проекту, яка в повному обсязі забезпечує виробництво теплоресурсами.

Та на цьому переоснащення фабрики не закінчилось і в 1998 р. в кредит під гарантію Кабінету Міністрів України закуплено і встановлено комплексно-автоматизовану технологічну лінію «Турботерматік» по виробництву короткорізних макаронних виробів «Екстра» тієї ж швейцарської фірми. Ця лінія ще потужніша за попередню, вона є більш швидкою і економнішою, вона комплектується пресом «Поліматик», який немає аналогів у світі (наприклад: на довгорізній лінії заміс тіста відбувається протягом 20 хвилин, а на короткорізній на протязі 20 секунд). Введення лінії в експлуатацію дало можливість збільшити випуск продукції, покращити якість макаронних виробів, значно зменшити витрати і підвищити конкурентоспроможність. Після встановлення нової лінії суттєво зріс асортимент продукції.

Виробництво макаронних виробів на швейцарському обладнані дало можливість відмовитись від твердих сортів пшениці і використовувати українську пшеницю м’яких сортів, забезпечувати споживачів високоякісною продукцією, яка відповідає світовим стандартам і за доступними цінами.

Асортимент змінюється в залежності від попиту. Виробляються макаронні вироби за оригінальними рецептами понад 30 найменувань. Виготовляється продукція з кращих сортів вітчизняної сировини, екологічно чиста, без барвників та домішок. Вся продукція фабрики сертифікована, проведена атестація виробництва. Всі технологічні процеси здійснюються за автоматизованою системою управління. На автоматизованих лініях параметри всіх стадій процесу фіксує комп’ютерна техніка. Така система контролю дає можливість виявити невідповідність на ранніх стадіях виробництва, внести зміни в подальший технологічний процес.

У 2000 році фабрика почала співпрацювати з новим дужу великим клієнтом — ТОВ «Українські макарони». Це товариство одночасно стало і замовником, і постачальником. З 2004 року вони перейшли на інший рівень відносин і тепер поряд з виготовленням продукції із своєї сировини, фабрика почала надавати послуги щодо виготовлення готової продукції з давальницької сировини. А з 2006 року фабрика працює лише на давальницькій сировині.

На протязі 2001 р. освоєно випуск нових видів продукції «Екстра»: групи «Елітні» з твердих сортів пшениці в яскравій картонній упаковці та групи «Класичні», виготовлених з м’яких сортів пшениці в яскравій поліпропіленовій упаковці з торгівельною маркою «Тая» .

Фабрика успішно конкурує з вітчизняними і зарубіжними виробниками, приваблюючи покупців не лише доступними цінами, а й високою якістю продукції та яскравою упаковкою з оригінальним дизайном.

З початку 2005 року, після тривалих досліджень, фабрика отримала дозвіл Міністерства охорони здоров’я України про подовження терміну придатності до споживання макаронних виробів до 2 років.

Асортимент макаронних виробів включає: трубчаті макарони, зокрема перо «Екстра», перо елітні, вермішель (довга «Екстра», підківка, «Екстра»), локшина (довга).

Колектив постійно працює на перспективу, вкладаючи не менше 55% прибутку в модернізацію та оновлення виробництва.

Фабрика забезпечує виробництво і реалізацію готової продукції за рахунок своїх власних коштів. Короткотерміновими кредитами банку не користується (у зв’язку з достатнім об'ємом оборотних коштів).

Заборгованості перед бюджетом, Пенсійним фондом і постачальниками сировини і матеріалів немає.

За успішну діяльність фабрика відзначена нагородами:

" За комерційний престиж" 1997 р., Мадрид (Іспанія).

Знак «Довіра споживача» макаронним виробам «екстра» Товариством споживачів Хмельницької області. 1998 — 1999 рр.

Дипломами II ступеня конкурсів — дегустацій на IVV Міжнародних спеціалізованих виставках-ярмарках «Макарони». 1998 — 1999 рр., Москва (Росія).

Диплом та медаль лауреата 4-го Українського національного конкурсу з якості в номінації «Малі та середні підприємства». 1999 р.

Кубок переможця 5-го Українського національного конкурсу з якості в номінації «середні підприємства» .

Диплом «Капітал-Престиж'98» за стабільність роботи фабрики протягом останніх 3-х років.

Диплом від «Роосі апсі сігіпкз». 1999 р.

2.2 Аналіз і оцінка внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства Для визначення стратегії поведінки підприємства на ринку та цілей планування необхідно проаналізувати фактори зовнішнього і внутрішнього впливу підприємства. Ці фактори можуть бути як позитивними так і негативними.

Для кожного підприємством є дуже важливим правильно визначати фактори, які впливають на діяльність підприємства і до яких змін вони призводять. Значну увагу цьому питанню приділяють і на ЗАТ «Хмельницька макаронна фабрика». Детальний аналіз факторів впливу на діяльність підприємства можна зробити на основі нижче наведених таблиць.

Дослідження факторів впливу на підприємство почнемо з аналізу зовнішнього середовища підприємства непрямої дії (мікросередовища) Таблиця 2.1. Вплив соціально-культурного середовища на діяльність підприємства

Дані таблиці дозволяють зробити висновок, що на підприємство спричиняють вплив всі з факторів соціально-культурного середовища. Найбільший позитивний вплив на діяльність компанії робить істотний вплив традицій, культурного рівня і рівня освіти, а також відношення до іноземців.

Таблиця 2.2 — Вплив економічного середовища на діяльність підприємства

Як видно з приведеної таблиці, фактори економічного середовища роблять негативно і позитивний вплив на діяльність компанії. При цьому найбільший позитивний вплив мають наступні фактори:

— розміри і темпи зміни розмірів ринку;

— розміри і темпи росту сегментів ринку відповідно до інтересів компанії;

— інвестиційні процеси.

А найбільший негативний вплив становлять фактори:

— загальний рівень економічного розвитку;

— система оподатковування і якість економічного законодавства;

— рівень розвитку конкурентних відносин.

Таблиця 2.3 — Вплив науково-технічного середовища на діяльність підприємства

Значний вплив на підприємство має також науково-технічне середовище. Серед факторів, що роблять найбільший позитивний вплив, слід зазначити:

— появу «технологічних проривів» ;

— вимоги до кваліфікації кадрів.

Таблиця 2.4 — Вплив політико-правового середовища на діяльність підприємства

Також слід виділити ряд факторів політико-правового середовища, що впливають на діяльність ЗАТ «Хмельницька макаронна фабрика «. Найбільш значний вплив спричиняє фактор — політика держави в підготовці кадрів для галузі. Також впливають такі фактори: митна політика держави та практична реалізація законодавства.

Таблиця 2.5 — Найважливіші фактори зовнішнього середовища, що впливають на діяльність підприємства (загальна таблиця)

Аналіз факторів, які впливають на діяльність підприємства був би не повний без аналізу зовнішнього середовища прямого впливу (мікросередовища). Результати цього дослідження зведемо в таблицю 2.6.

Таблиця 2.6 — Вплив споживачів на діяльність підприємства

Таким чином, ми вияснили, які фактори споживчого середовища мають найбільший вплив, а також яким чином цей вплив здійснюється і як він проявляється. Діяльність ЗАТ «Хмельницька макаронна фабрика», також залежить від його конкурентів, від цін на аналогічну продукцію, якість цих товарів, їх асортимент.

Аналізоване мною підприємство займає досить стійку позицію на ринку виробництва макаронів. В цілому по Україні макаронна галузь представлена 11 макаронними фабриками, з яких на сьогодні більш-менш стабільно працюють 4 (Київська, Донецька, Хмельницька, Сімферопольська).

Потужність виробництва ЗАТ «Хмельницької макаронної фабрики» -23,4 тис. тон за рік. Основна перевага: залучення іноземних інвестицій, висока рентабельність виробництва, висока якість продукції, використання високоякісного борошна та широкий асортимент продукції.

Основними конкурентами ЗАТ «Хмельницької макаронної фабрики» є:

1. ЗАТ «Донецька макаронна фабрика» — одне з найстаріших підприємств макаронного виробництва. Рентабельність: 2−5% річних. Основна перевага полягає у тому, що фактично увесь ринок макаронних виробів захоплений продукцією цього потужного виробника.

2. ВАТ «Макаронна фабрика» (Київ). Потужність виробництва підприємства — 30 тис. тон у рік. Основна перевага: висока якість продукції, низька ціна реалізації та широкий асортимент продукції.

3. ВАТ «Сімферопольська фабрика». Потужність виробництва підприємства — 18 тис. тон у рік. Основна перевага: висока якість продукції і борошна, наявність високоякісного потужного технічного обладнання, залучення іноземних інвестицій.

У Хмельницькій області конкуренти у ЗАТ «Хмельницької макаронної фабрики» відсутні. Більш детальнішу характеристику впливу конкурентного середовища на діяльність ЗАТ «Хмельницької макаронної фабрики» можна зробити проаналізувавши дані таблиця 2.7.

Таблиця 2.7 — Вплив конкурентного середовища на діяльність підприємства

Щодо постачальників, то ЗАТ «Хмельницької макаронної фабрики» співпрацює з:

1. ВАТ «Макаронна фабрика» (м.Київ);

2. ТОВ «Українські макарони» (м.Дніпропетровськ);

3. ТОВ «Ілла» (м.Тернопіль);

4. ТОВ «Олімп» (м.Харків);

5. ТОВ «Дельта Продукт» (м.Полтава);

6. ТОВ «Ходак» (м.Черкаси).

Більш детальнішу характеристику впливу постачальників на діяльність ЗАТ «Хмельницької макаронної фабрики» можна зробити проаналізувавши дані таблиця 2.8.

Таблиця 2.8 — Вплив постачальників на діяльність підприємства

Аналіз таблиці 2.8 дозволяє зробити наступні висновки: найбільший позитивний вплив на діяльність компанії роблять наступні фактори діяльності постачальників:

— важливість ресурсів, що поставляються, для галузі;

— кількість і концентрація постачальників.

Негативно впливають наступні фактори:

— розмір витрат постачальника при зміні покупця.

Однак, дані таблиці свідчать про те, що негативним впливом даних факторів можна зневажити, через їхню малу величину.

Зведемо результати аналізу зовнішнього середовища прямого впливу (мікросередовища) з таблиці 2.6, 2.7, 2.8 до загальної таблиці 2.9. В цій таблиці визначимо які фактори зовнішнього середовища і яким чином впливають на підприємство, позитивно чи негативно.

Таблиця 2.9 — Вплив факторів мікросередовища на діяльність підприємства

Аналізуючи внутрішнє середовище підприємства, то серед факторів внутрішнього середовища, які спричиняють найбільший вплив на діяльність ЗАТ «Хмельницька макаронна фабрика», можна виділити такі:

— структура організації;

— персонал;

— виробництво (технологія);

— фінанси;

— маркетинг.

Визначимо яким чином кожен з вище наведених аспектів внутрішнього середовища здійснює вплив, тобто проаналізуємо сильні і слабкі сторони кожного аспекту. Для зручності дані згрупуємо у таблицю 2.10.

Таблиця 2.10 — Аналіз внутрішнього середовища підприємства

На основі всіх наведених вище таблиць можна зробити висновок, що на діяльність підприємства впливає велика кількість факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. Це дослідження допоможе більш точніше здійснювати планування діяльності.

2.3 Аналіз системи менеджменту на підприємстві

2.3.1 Аналіз організаційної структури підприємства

" Структура управління організацією", або «організаційна структура управління» (ОСУ) — одне з ключових понять менеджменту, тісно зв’язане з метою, функціями, процесом управління, роботою менеджерів і розподілом між ними повноважень. В рамках цієї структури протікає весь управлінський процес (рух потоків інформації і прийняття управлінських рішень).

ОСУ визначається як форма розподілу і кооперації управлінської діяльності, в рамках якої здійснюється процес управління по відповідних функціях, направлених на рішення поставлених задач і досягнення наміченої мети. З цих позицій структура управління представляється в вигляді системи оптимального розподілу функціональних обов’язків, прав і відповідальності, порядку і форм взаємодії між її складовими органами, що входять в управління і працюючими в них людьми.

Схема управління ЗАТ «Хмельницька макаронна фабрика» наведена нижче (Рисунок 1).

Управління фірмою здійснює його керівник — директор, який і є засновником фірми. Директор в силу своєї компетенції несе повну відповідальність за стан та діяльність фірми; розпоряджається коштами та майном товариства відповідно до статуту; відповідає за формування та виконання фінансових планів; без довіреностей діє від імені фірми, представляє її інтереси на підприємствах, установах і організаціях як на Україні так і за її межами; видає довіреності, відкриває в банках рахунки; самостійно укладає договори і контакти; приймає і звільняє працівників з роботи, а також вчиняє інші дії, необхідні для господарсько-фінансової роботи фірми.

Також до виключної компетенції директора фірми, але вже як до засновника, належить: зміни та доповнення до Статуту фірми, зміна статутного фонду фірми, затвердження річного звіту і балансу, рахунку прибутків і збитків, прийняття рішень про створення філіалів і представництв — в компетенції лише керівника фірми.

Директору безпосередньо підпорядковуються юрисконсульт, бухгалтерія (головний бухгалтер), планово-економічний відділ (начальник ПЕВ), головний інженер, інженер по підготовці кадрів, інженер по охороні праці, секретар, заступник директора комерційних питань.

Рисунок 1. Структура управління і підлеглості ЗАТ «Хмельницька макаронна фабрика»

Завдання та обов’язки юрисконсульта:

1. Розроблює або бере участь у розробленні документів правового характеру.

2. Здійснює методичне керівництво правовою роботою на підприємстві, надає правову допомогу структурним підрозділам і громадським організаціям, бере участь у підготовці обґрунтованих відповідей у разі відхилення претензій.

3. Готує за участю інших підрозділів підприємства матеріали про розкрадання, розтрати, нестачі, випуск недоброякісної, нестандартної і некомплектної продукції та про інші правопорушення для подання їх до арбітражних, слідчих і судових органів, здійснює облік і зберігання судових і арбітражних справ, які перебувають у виконанні або закінчені судочинством.

4. Бере участь у розробленні і виконанні заходів для зміцнення господарського розрахунку, договірної, фінансової і трудової дисципліни, забезпечення зберігання власності, боротьби з розтратами й розкраданнями.

5. Аналізує і узагальнює результати розгляду претензій судових і арбітражних справ, а також вивчає практику укладання і виконання договорів із метою розроблення відповідних пропозицій для усунення виявлених недоліків і поліпшення господарсько-фінансової діяльності підприємства.

6. Відповідно до заданого порядку оформляє матеріали щодо притягнення працівників до дисциплінарної й матеріальної відповідальності.

7. Бере участь у роботі з укладення господарських договорів, підготовки висновків про їх юридичну обґрунтованість, у розробленні умов колективних договорів, а також розгляді питань про дебіторську і кредиторську заборгованість.

8. Готує разом з іншими підрозділами пропозиції про зміну діючих або відміну тих наказів, що втратили чинність, та інших нормативних актів, які були видані на підприємстві.

9. Веде довідково-інформаційну роботу з питань законодавства і нормативних актів, застосовуючи технічні засоби, а також облік чинного законодавства, інших нормативних актів, робить позначки про їх скасування, зміни та доповнення.

10. Бере участь у підготовці висновків щодо правових питань, які виникають у діяльності підприємства, проектів нормативних актів, які надходять на відгук, а також у розробленні пропозицій для удосконалення діяльності підприємства.

11. Провадить роботу з правової пропаганди, ознайомлює посадових осіб підприємства з нормативними актами, які стосуються їх діяльності, а також із змінами в чинному законодавстві.

12. Дає довідки і консультації працівникам підприємства про сучасне чинне законодавство, а також висновки з організаційно-правових та інших юридичних питань, надає допомогу в оформленні документів і актів майново-правового характеру.

13. Виконує окремі службові доручення свого безпосереднього керівника.

Щодо ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, то воно доручене бухгалтерській службі на чолі з головним бухгалтером. Бухгалтерський облік відображає господарські операції систематично і забезпечує суцільне і безперервне спостереження. Бухгалтер відіграє значну роль на всіх етапах управління: в процесі планування діяльності він бере участь у складанні та узгодженні бюджетів, розробці стандартів витрат, надає інформацію про минулі події та складає розрахунки щодо можливих наслідків майбутніх дій. А головний бухгалтер — це фінансовий керівник, який звичайно координує діяльність як у сфері фінансового, так і управлінського обліку. До сфери управлінського обліку відноситься планування і контроль, звітність та її аналіз, оцінка і консалтинг.

До основних функціональних обов’язків головного бухгалтера належать:

1. Організовує роботу бухгалтерії та підлеглих.

2. Виконує роботу з ведення бухгалтерського обліку майна, зобов’язань і господарських операцій (облік основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, затрат на виробництво, реалізацію продукції, результатів господарсько-фінансової діяльності, розрахунків з постачальниками та замовниками, а також за надані послуги тощо).

3. Бере участь у розробці та здійсненні заходів щодо виконання фінансової дисципліни та раціонального використання ресурсів.

4. Виконує нарахування та перерахування податків і платежів до державного та місцевих бюджетів, страхових внесків до державних позабюджетних соціальних фондів, платежів до банківських установ, коштів на фінансування заробітної платні працівників, інших виплат і платежів, а також відрахування коштів на матеріальне стимулювання працівників підприємства.

5. Відповідає за своєчасне та якісне складання документів щодо фінансової звітності підприємства та контролює їх подання у державні установи відповідно до чинного законодавства України.

6. Виконує роботи по формуванню, веденню та зберіганню бази даних бухгалтерської інформації (на паперових та електронних носіях інформації).

До суміжних функціональних обов’язків Головного бухгалтера належать виконання прямих наказів та доручень директора підприємства.

Завдання та обов’язки начальника планово-економічного відділу:

1. Здійснює керівництво роботою з економічного планування на підприємстві, направленого на організацію раціональної господарської діяльності, виявлення і використання резервів виробництва з метою досягнення найбільшої економічної ефективності.

2. Керує складанням планів підприємства, узгоджує і взаємно пов’язує всі його розділи, бере участь у розробленні комплексного плану соціально-економічного розвитку.

3. Забезпечує доведення показників плану до підрозділів підприємства.

4. Забезпечує проведення робіт з підвищення наукового обґрунтування планів, комплексного економічного аналізу всіх видів діяльності підприємства і своєчасне розроблення заходів щодо ефективного використання капітальних вкладень, матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, прискорення темпів зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції, підвищення рентабельності виробництва, збільшення фондовіддачі та прибутку, усунення збитків і нераціональних витрат.

5. Організовує контроль за виконанням плану реалізації продукції та плану прибутку, правильністю застосування встановлених цін, участю відділу в розробленні заходів щодо підсилення режиму економії, зниженням збитків та непродуктивних витрат, ліквідацією збиткових окремих видів продукції, удосконаленням ціноутворення.