Структура соціальної допомоги. 
Структура соціального страхування. 
Структура соціальної справедливості

Люди, їхнє життя та здоров’я потребує захисту у загрозливих ситуаціях будь-якого походження, не обов’язково лише спричинених функціонуванням соціального середовища. Це можуть бути різні природні, екологічні та техногенні катастрофи, війни, військові конфлікти та тероризм (гуманітарні катастрофи), які позначаються на розвитку населення регіону чи суспільства загалом, явища, пов’язані з природним станом самої людини — старість і невідворотна немічність. Захист людини від цих поза соціальних загроз називають гуманітарним.

Система соціального захисту містить три складові:

соціальну допомогу;

соціальне страхування;

соціальну справедливість.

Надання соціальної допомоги — означає підвищення рівня споживання економічно слабких сімей за рахунок зниження рівня споживання економічно сильніших сімей з метою пом’якшення бідності перших. Бідні родини будуть бенефіціарами, а багатші - бідності не обов’язково з кінцевою метою, а зв’язок внески — виплати відсутні.

Соціальне страхування — передбачає захист громадян від подій, які властиві суспільству загалом і не зовсім передбачувані для окремої особи. Це може бути як тривалість людського життя, так і бідність, хвороба, каліцтво тощо.

Страхові виплати щільно пов’язані зі страховими внесками. Програми соціального страхування можуть допомагати членам суспільства уникнути бідності з настанням певної страхової події.

Соціальна справедливість — означає компенсацію (матеріальну чи іншу) особам з настанням не передбачуваних подій (наприклад, природних і техногенних катастроф). У цих випадках пом’якшення бідності не обов’язково з кінцевою метою, а зв’язок внески — виплати відсутні.

Окрім класичних складових (соціальної допомоги, соціального страхування і соціальної справедливості), сучасні системи соціального захисту охоплюють:

захист прав дитини;

ранню імунізацію;

сприяння освіті та підвищення кваліфікації населення;

соціальну роботу з неблагополучних сім'ях та з обслуговування одиноких літніх та непрацездатних громадян;

соціальне обслуговування дітей інвалідів;

активну політику на ринку праці;

гендерну політику;

підготовка кадрів соціальних працівників тощо.