Сэмюэль Морзе — двічі винахідник

Сэмюэль Морзе — двічі изобретатель

Давид Шарле Сэмюэль Финли Бриз Морзе був непересічної особистістю. Ніхто з корифеїв електрозв’язку — ні Шилінг, ні Уитстон, ні Белл — не змінював свою долю так круто, як це зробив 42-річний Морзе.

Родился Сем 21 квітня 1791 р. біля Бостона. З дитинства плекав пристрасть до малярства. Коли юнакові виповнилося 20 років, батько відправив їх у Європу для стажування в студіях великих європейських майстрів. У Лондоні він прожив чотири роки. За картину «Вмираючий Геркулес », виставлену в Лондонській Академії мистецтв, удостоївся золотий медали.

По повернення Америку Сэмюэль веде типово богемну життя, має авторитету в американських художників України та артистистической молоді та стає першим президентом Національної академії рисования.

В 1829 р. його знову їде до Європи з вивчення творчості великих майстрів минулого. У 1832-м, дорогою додому, до Америки, дізнається від корабельного попутника багато цікавого про електриці: негативного впливу струму на магніт, про її спроможність миттєво у найдовшої проволоке.

И ось 42-річним художником оволодіває ідея застосувати электромагнетизм передачі телеграфних сигналов.

Последующие десятиліття життя для Морзе роками завзятої, виснажливого, головне — цілеспрямованої праці за створенню електромагнітного телеграфу; роками спроб і помилок, надій та розчарувань, томливих чекань й матеріальних поневірянь до принизливої бідності. Померла дружина Семюеля, на руках нього залишилося лише троє маленьких детей.

Не маючи ані глибоких знань по електротехніці, ні обладнаної майстерні, Морзе користувався підручними, найчастіше саморобними пристосуваннями. І консультувався зі обізнаними людьми, в частковості з корифеєм американської електротехніки Джозефом Генри.

Наконец, 4 вересня 1837 р. у будинку Нью-йоркського університету відбулася публічна демонстрація телеграфу Морзе на спеціально змонтованою лінії довжиною 500 м. Телеграма було передано й прийнята, але прочитати її текст виявилося дуже важко, бо слова у ній позначалися комбінаціями зиґзаґоподібних линий.

В на відміну від винахідника способу електромагнітного телеграфування Павла Львовича Шилінга та її послідовника Чарльза Уитстона, створили стрілочні що дають телеграфні апарати, Морзе намагався сконструювати що пише аппарат.

Схема апарату Морзе проста. На передающем кінці не клавіші, а ключ, натисканням який має у лінію посилаються імпульси — короткі чи довгі. На приймальному кінці замість стрілок використаний електромагніт, для її якорю відповідно до які прийшли імпульсами притягається одне плече важеля. У цьому інше плече з пишуть пристосуванням піднімається і завдає на безупинно рухливу стрічку необхідні знаки.

Вот чому телеграф Морзе, основу своєї також електромагнітний, слід називати электромеханическим.

Убедившись в працездатності конструкції, Морзе менше за півроку принципово змінив код. І це полягала його друге і перебільшення геніальне изобретение.

Сочетание коротких і довгих сигналів, зображуваних на стрічці комбінаціями крапок і тирі, становило знамениту абетку Морзе, до створення якій він підійшов дуже дотепно. Пропрацювавши ряд офісних текстів і виписавши частоту повторюваності всіх літер латинського алфавіту, винахідник найбільш уживані їх позначив простими комбінаціями однотипних знаків: так, літери P. S і Про, повторювані по 8000 раз, — відповідно трьома точками й трьома тирі. На мало поширені з текстів букви і цифри припали комбінації з 3−5, зазвичай, різнорідних знаків, наприклад двох точок, тирі і знову двох точек.

24 січня 1838 р. у тому університеті на штучної лінії довжиною 15 км відбулася цілком вдала передача телеграм із застосуванням нового кода.

В 1840 р. Морзе отримав американський патент. Але уряд США — не поспішало впроваджувати телеграф. Перешкоджали члени Конгресу, котрі лобіювали інтереси власників поштових трактів. Сэмюэль вирушив спробувати щастя на Європу, але також його чекало розчарування. Одна одною Англія, Франція, Німеччина та Росія відмовили то патентування, посилаючись на можливість те, що електромагнітний телеграф вже відомий. Сьогодні такої відмова назвали б політичною, оскільки технічно він був необґрунтований. Апарат Морзе принципово відрізнявся від апаратів Шилінга і Уитстона, був оригінальним, цілком патентоспроможним устройством.

И лише навесні 1843 р. більшістю лише у вони одностайно конгрес ухвалив білль про надання Сэмюэлю субсидії зведення 65-километровой телеграфної лінії Вашингтон — Балтімор. Цьому рішенню сприяло розвиток інфраструктури між північними промисловими і південними сільськогосподарськими штатами.

В травні 1844 р. повітряна лінія було відкрито, і про телеграфі Морзе заговорили як про великого винахід. У 53 року винахідник став національним героєм. Що Пише телеграфний апарат разом із системою кодування сигналів справив справжню революцію у інформаційних засобах суспільства. Будувалися дедалі нові лінії. Скінчилися роки поневірянь і нищеты.

Когда терміни дії патентів минули і Морзе на схилі літ знову відчував матеріальну скруту, Європа принесла відкинутого на свій час винахіднику своєрідне покаяння: 10 держав, котрі користувалися його телеграфом, з вдячності послали йому 400 000 франков.

Несмотря на появу у майбутньому швидкодіючих апаратів Юза, Уитстона, Бодо, телеграф Морзе завдяки надійності, простоті експлуатації і раціональної азбуці широко застосовувався у XIX, а й у XX столітті. До початку ХХ в. у країнах Європи був встановлено 45 200 цих апаратів, зокрема 8200 — у Росії. У 1913 р. російській телеграфної мережі частку апаратів Морзе доводилося 90% і лише 10% - частку всіх разом узятих інших типов.

А телеграфний абетка стала справжнім изобретением-долгожителем. У 1851 р. ряд країн Європи узгоджено внесли у ній незначні корективи (заміну одних комбінацій іншими, перестановку знаків) і вони називати код спочатку континентальним, потім міжнародним. Однак у основі його як і залишалися поєднання крапок і тирі, запропоновані ученим. Особливо широко техніка телеграфування з допомогою ключа і коду Морзе знайшла використання у радіозв'язку. У 1912 р. було вирішили зробити ролі єдиної сигналу лиха прийняти сигнал SOS — трикрапку, три тирі, три точки.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.