Ускладнення. 
Інфекційні хвороби

Основним ускладненням є пневмонія як наслідок дії збудника і приєднання вторинної інфекції, особливо у дітей раннього віку. Ураження центральної нервової системи характеризується виникненням енцефалопатії, менінгізму. Можливі пневмоторакс, емфізема легень, підшкірної клітковини і середостіння, ателектази. Напруження під час нападу спазматичного кашлю може спричинити розвиток пупкової та пахової гриж, випадання прямої кишки, носових кровотеч, крововиливів у шкіру, кон’юнктиву та в тканини головного мозку.

Лікування

Госпіталізація хворих обов’язкова за тяжких його форм, виникнення ускладнень, а також дітей 1 — го року життя. Необхідно організувати спеціальний режим для хворих: подовжене перебування на свіжому повітрі та прогулянки (свіже повітря справляє сприятливу дію на ЦНС і зменшує напади спазматичного кашлю), відволікальні заходи. Годування має бути повноцінним і відповідати вікові дитини, кількість харчувань збільшується на 1 — 2 рази на добу. Годувати дитину можна після нападу кашлю з блюванням.

Етіотропна терапія (антибіотики) ефективна в катаральний і перші дні спазматичного періодів. Протягом 7 — 10 днів у терапевтичних дозах використовують ампіцилін, ерітроміцин, левоміцетин, гентаміцин.

Патогенетична терапія включає аеротерапію, вітамінотерапію (А, С, групи В), десенсибілізувальні засоби.

Ранні терміни захворювання, а також кашлюк у дітей 1 — го року життя є показаннями до введення імуноглобуліну, для зменшення тяжкості та частоти нападів спазматичного кашлю використовують нейроплегіки (аміназин, седуксен, пропазин), оксигенотерапію (кисневий намет), особливо при апное. Нейроплегіки знижують збудження дихального центру, знімають бронхоспазм, поглиблюють сон. Спазмолітична терапія (еуфілін, ефедрин, но — шпа), антигістамінні препарати (супрастин, дипразин), кортикостероїди. Призначається також фізіотерапевтичне лікування: інгаляції з протеолітичними ферментами і спазмолітиками, аерозолі, електрофорез. Лікування ускладнень проводять за загальними принципами.