Рекламна кампанія

СОДЕРЖАНИЕ ВВЕДЕНИЕ…3.

1. МЕТА РЕКЛАМНІЙ КАМПАНІЇ І ЇЇ ЗВ’ЯЗОК З ЦЕЛЯМИ.

МАРКЕТИНГУ… …4 2. РЕКЛАМНА ІДЕЯ І СТРАТЕГІЯ, ЯК ОСНОВЫ РЕКЛАМНІЙ КАМПАНИИ.

…8 3. МЕТОДИ РОЗРОБКИ БЮДЖЕТУ РЕКЛАМНІЙ КАМПАНІЇ …13 ЗАКЛЮЧЕНИЕ…21 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ИСТОЧНИКОВ…22.

Величезну роль збереженні і упрочнении позицій фірми над ринком грає реклама. Реклама продукції і на діяльності підприємства — це найважливіша складова частина комплексу маркетингових заходів, своєрідний інформаційний вихід на потребителя.

За правильної організації реклама вельми ефективна і сприяє швидкої безперебійної реалізацію виробленої продукції. Але, щоб реклама працювала, потрібно розробити стратегію рекламної кампанії. Велика частина російських власників і більше управляючих підприємств схильні використовувати поодинокі рекламні акції. Нерідко вони вдаються до них у в крайніх випадках як до «надання швидкої допомоги «і чекають українські негайних позитивних результатів. Такий «кавалерійський «підхід важко назвати рекламою в сучасному буквальному розумінні, і він навряд може принести очікувані «плоди «у вигляді збільшення збуту продукції або услуг.

Іншим підходом служить розробка стратегій рекламної кампанії. Цей підхід дає змогу уникнути помилок під час проведення реклами. Він дає змогу мінімізувати ризики пов’язані з недостатнім розумінням споживача, вона дозволяє збільшити ефективність реклами. Тобто. розробка стратегії рекламної кампанії дає фірмі успішно справлятися з свої проблеми збуту, навіть дозволяє успішніше конкурувати коїться з іншими фирмами.

Якщо фірма розробляє стратегію рекламної кампанії, вона уникає безлічі помилок у її проведенні і робить таку рекламу, яка спрямовано споживача точніше, ніж необдумані і безглузді рекламні акції, що часом просто шкодять фірмі, наприклад знижуючи її имидж.

Зарубіжний досвід які вже показав наскільки велике значення має розробки рекламної компанії, як однієї з кошти стимулювання продажу та створення іміджу фирмы.

1. МЕТА РЕКЛАМНІЙ КАМПАНІЇ І ЇЇ ЗВ’ЯЗОК З ЦІЛЯМИ МАРКЕТИНГА.

Основне джерело розробки стратегії рекламної кампанії - загальна програма маркетингу. Виходячи з цього і формуються мети рекламної кампанії. Тобто. яким шляхом сплановані всі заходи зі стимулювання збуту, що собі ставить фірма у сфері споживача (його потреб, запитів, потреб), і повинна діяти рекламна кампанія. Адже якщо скажімо мета маркетингу — збільшити обсяг продажу, то мета рекламної кампанії мусить бути — змусити споживача купити товару, тобто. впливати нею те щоб він більше купував. Якщо ж мета рекламної кампанії буде закріпити образ фірми у власних очах споживача, така нестиковка цілей призведе до не досягненню зрештою спільної мети організації, т.к. мети маркетингу безпосередньо походять від спільної мети организации.

Тому рекламна кампанія — це комплекс рекламних заходів, об'єднаних метою (цілями), для реалізації маркетингової стратегії рекламодавця шляхом спонукання заданого кола споживачів до дії з допомогою рекламних обращений.

Нині концепція реклами й концепція маркетингу залежить від тому ж, у центрі, що у маркетингової діяльності, що у рекламної стоїть потребитель.

Виробник, як розпочати випускати продукцію досліджує споживача, та був використовує отримані відомості у визначенні цілей маркетингу і рекламы.

Мета реклами, зазвичай, зводиться до того що, аби переконати потенційних покупців в корисності товару і призвести до думку про необхідності купити його. Фірма має чітко представляти мета реклами, тобто навіщо буде проведена рекламна кампанія. Мета може полягати у формуванні імені, престижу фірми, про те, щоб зайняти міцне становище на ринку. Метою то, можливо просто збут товару. Інакше кажучи мети може бути економічними і неекономічними, чи реклама може мати суто економічний чи неекономічний характер. Розраховувати на високу ефективність реклами з економічними цілями який завжди можливо, тому що вона практично завжди така реклама передбачає придбання товару споживачем майже «миттєво». У принципі так реклама неекономічного характеру домагається теж економічних цілей. Інша річ, що вона не безпосередньо, а побічно. Те, який матиме реклама фірми чи підприємства, залежить від багато чого: від неї стратегії, від розміру самої фірми чи підприємства, отже від бюджету (бюджет фірми може дозволити витрачати кошти реклами, яка створює фірмі ім'я і престиж, у разі фірма буде виробляти рекламу економічного характеру); від цілей над ринком взагалі; від конкретної сформованій рекламної ситуації; від поведінки конкурентів; від займаного над ринком положения.

Цілі проведення рекламних кампаній можуть бути дуже різноманітними і вони залежить від цілей маркетинга:

> впровадження ринку нових товарів, услуг;

> стимулювання збуту товарів чи на збільшення обсягів реалізації услуг;

> переключення попиту з одних товарів (послуг) на другие;

> створення сприятливого образу підприємства (фірми) і товара;

> забезпечення стабільності уявлень у покупців і їхніх партнерів про товарі чи підприємстві (фірмі) і др.

Зазвичай, як основного мети рекламної кампанії підприємства називають збільшення збуту (створення його від початку, якщо йдеться про диверсифікації) чи підтримання його колишньому рівні (якщо планується підвищення тощо.). Збут універсальний засобом виміру перетворилася на силу його першочерговою важливості підприємствам. Проте за збут впливають в більшою мірою не рекламні чинники: товар, ціна, розподіл, стимулювання. Реклама впливає збут переважно через підвищення рівня популярності продукту й українські підприємства, й створення образу продукту і підприємства. Отже, збільшення збуту можна назвати головною метою рекламної кампанії, але директивне завдання його величини неспроможна служити достатньої підвалинами разработки.

Реально визначення цілей рекламної кампанії впливають чинники, показані на рис. 1.

Рис. 1: Чинники, що впливають визначення цілей рекламы.

Під споживачами тут розуміються як кінцеві споживачі продукції підприємства, але й категорії покупців, які отримують товар в нього. Пряме чи опосередкований вплив на збут можуть надавати: інформованість про продукті, думка про його споживчих властивості кінцевих споживачів; інформованість і моя думка доцільність продажу продукту роздрібних торговців; інформованість і моя думка про прибутковості продукту оптовиків. До кожного конкретного бізнесу можна виділити уявлення конкретних споживачів, зрештою впливають на збут. Аналогічно ситуація з інформованістю і думкою споживачів про підприємство, де визначальними чинниками можуть бути надійність, політика, сервіс і т.д.

Зазвичай, уявлення споживачів допускають кілька можливих варіантів цілей кампании.

Маркетингові стратегії - основа визначення цілей рекламної кампанії. Рекламі відведена зовсім на головна роль комплексі маркетингу. Цілі підприємства досягаються узгодженим дією маркетингових інструментів. Якщо взяти, наприклад, збут як мірила досягнення мети, то маркетингові стратегії визначають, як саме буде досягнуто мета: чи має бути довгострокове поступове прирощення збуту, відповідне зростання продуктивності підприємства, чи потрібен сильний короткочасний сплеск на продаж товарних надлишків; чи варто збільшення збуту залучити нових дилерів чи забезпечити рекламної підтримкою існуючих дилерів. Реклама може забезпечити увагу споживачів, інтерес, бажання купити, але купівля реалізується за наявності товару потрібного якості у потрібний час, у властивому місці за потрібної цене.

Підприємства, які застосовують рекламу без ув’язування з маркетингом, часто отримують негативний ефект на вкладені кошти: наприклад, при неузгодженості за термінами реклами й розподілу товару розрекламований вихід нового товару або ж послуги породжує попит, який залишається незадоволеним, оскільки товар відсутня. Замість очікування задерживающегося товару споживач звертається до конкурентові за аналогами; наступне пропозицію продукту ігнорується як ненадежное.

Зарубіжний і придасться вітчизняний досвід у галузі реклами показує, що комплексне і послідовне проведення рекламних заходів, розроблених з урахуванням маркетингової стратегії, дає значно більша ефект, ніж окремі, які пов’язані між собою загальною метою і роз'єднані у времени.

2. РЕКЛАМНА ІДЕЯ І СТРАТЕГІЯ, ЯК ОСНОВЫ РЕКЛАМНІЙ КАМПАНИИ.

Щоб забезпечити ефективне досягнення цілей рекламної кампанії необхідно провести маркетингові дослідження, у реклами й розробити рекламну идею.

Кваліфіковано проведені такі дослідження дають можливість вирішити такі вопросы:

1. Що таке об'єкт рекламы?

2. Кого слід піддати впливу рекламы?

3. І мають поширюватися рекламні сообщения?

4. Коли має здійснюватися реклама?

Відповіді ці запитання дозволяють ухвалити рішення про тому, як проводити рекламні заходи, подумати над змістом потребують і формою висловлювання рекламного повідомлення, про його зовнішній вигляд, про кошти поширення рекламної информации.

Робота над результатами досліджень знаходить свою конкретизацію в рекламних ідеї та стратегии.

Рекламна ідея — наділені у певну художню форму, аргументи і факти, що є основою рекламного повідомлення й базою формування переконання споживача у тому, що саме цей товар здатний найбільше задовольнити його. Ідея — це концепція характеру рекламного впливу, її й направленности.

Оформлення ідеї матеріалізується з розробки сценарію чи плану на основі якої створюється рекламне повідомлення (текст, фотографії, музичне супроводження й т.д.) і формується програма рекламної кампанії. Ідея може втілюватись у літературної (текстовій, вербальної) і художньої (образотворчої, візуальної) формах.

«Рекламна стратегія» і «рекламна ідея» — два близьких терміна. Розробка рекламної стратегії у тому, щоб визначити, який утилітарний і/або психологічно значимий сенс повинна додати даному товару реклама, щоб потенційний покупець віддав йому перевагу перед іншими конкуруючими марками над ринком. Рекламна ідея задає художній спосіб втілення стратегії; це то, можливо добре пам’ятний і вабливий образ, персонаж, сюжетний хід, слоган, які допомагають більш ефектно уявити споживачеві інформацію, що була б визнана головною на етапі розробки рекламної стратегії. Інакше кажучи, рекламна стратегія задає інформаційну суть рекламного звернення, а рекламна ідея наділяє їх у цікаву форму. Принципово важливо, щоб рекламна ідея була согласованна з рекламною стратегией.

Існує дві основних типи рекламних стратегій. Вони різняться тим, потім спирається реклама: на реальні утилітарні властивості товару чи його психологічні значимі, часто уявлювані свойства.

Перший тип отримав назву раціоналістичній реклами, другий тип емоційної чи проекційної реклами. Ці дві типу стратегій зазвичай використовують як основного різні канали повідомлення. У першому випадку домінує вербальна інформація (рекламний текст), у другому невербальна (рекламні образи, музика, загальне стильове рішення тощо.). Це поділ, проте, умовно, т.к. нерідко сильний емоційний то може створюватися з допомогою тексту, і навпаки, зображення може доносити гранично ясну фактичну інформацію. Два різних типи впливу: вплив на розум і вплив на емоційну сферу — насправді тісно взаємодіють друг з одним. Так трапляється змішаний тип рекламування, який поєднує риси раціоналістичного і емоційного подходов.

Раціоналістична стратегія найкраще підходить у випадках, коли товар за своїми фізичними властивостями виділяється з товарної категорії, й інші властивості вельми цікавлять потребителей.

Основне перевагу раціоналістичній реклами перед проекційної у тому, що вона щось повідомляє про властивості товару і тим самим розширює знання споживача про товарі і формує в нього схильність до сприйняття рекламованих властивостей. Основний критерій з оцінки ефективності раціоналістичній реклами — запоминаемость і марки і основного рекламного утверждения.

Разом про те раціоналістична реклама має низку обмежень і недоліків. Нерідко використовувати цей тип рекламування виявляється недоцільно, наприклад тому, що перевага марок у цій товарної категорії має стільки утилітарну, скільки погано усвідомлену емоційну мотивування. У разі краще використовувати проекційну стратегію. У художньому відношенні раціоналістична реклама зазвичай менш виразна, ніж проекционная, вона створює більш слабкий емоційне тло. Гірше привертає до собі увагу, вона менш розважальна, швидше набридає, і не прагнуть повторно переглядати таку рекламу.

Проекционная реклама найбільше адресований тих ситуацій, коли реальні різницю між конкуруючими марками незначні або помітні споживачеві, й у даної товарної категорії вона здійснює свій вибір спираючись й не так на реальні, скільки на уявлювані властивості товарів. Так це часто буває для придбання певної марки сигарет, духів, пива та інших товаров.

Вплив проекційної реклами може бути найсильнішим також у тих випадках, коли споживач не виявляє свій власний інтерес до товару чи рутина повсякденні немає часу грунтовно зважити докази на користь вибору тій чи іншій марки товара.

Проекционная реклама створює психологічно відмінні риси товару і сприяє диференціації марок, особливо у випадках, коли реальні розбіжності між ними слабко відчутні. Така реклама встановлює контакти з споживачем лише на рівні підсвідомості, вона може сколихнути навіть глибоко приховані почуття. Реклама яка використовує емоційні стратегії рекламування, оперує психологічно значимими символами, створює емоційну, естетичну вартість товару. Це так само потужний засіб спонукування купівлі як практична вигода, яку пропонує раціоналістична реклама.

Щоб ефективної, проекционная реклама повинна подобатися потенційного покупця, а створений образ сприймати її слід покупцем як бажаний. Така реклама не переконує (як раціоналістична), а спокушає споживача. Проте створити ефективну проекційну рекламу часто виявляється складніше, ніж раціоналістичну: відчуття провини і настрої людей нестійкі, рекламістам важко довго зберегти лідерство у гонитві за художніми образами, при частих повтори емоційний ефект проекційної реклами знижується. Зазвичай, проекционная реклама використовує художнім образом, який приваблює і утримує увагу людей (й у її перевагу над раціоналістичній рекламою). Проте нерідко трапляється, як у свідомості нашого народу уподобані образи і сюжети залишилися поза будь-якого зв’язку з товаром. Тому, за використанні проекційної стратегії рекламування дуже важливо створити бажаний образ й остаточно зв’язати його з рекламованої маркою. Ця стратегія таїть у собі іще одна недолік. Важко передбачити ефективність такий реклами, оскільки основним критерієм оцінки тут дуже невизначений — сила художнього образу й емоційна втягнутість споживача. Якщо запоминаемость реклами можна перевірити у серії досить простих експериментів, то емоційна втягнутість споживачів експериментальної перевірці піддається плохо.

З усієї цього можна сказати: сила стратегій раціоналістичного типу — у тому інформативності і міцної зв’язку реклами з товаром; основне завдання рекламіста у разі - знайти головне якість товару, яке виділить їх у товарної категорії і приверне щодо нього споживачів; основним критерієм ефективності - запоминаемость марки і головного твердження про товарі. Сила стратегій проекційного типу — у тому емоційному вплив на споживача; основне завдання рекламіста — створити бажаний для споживача й остаточно пов’язані з товаром образ, основним критерієм ефективності - емоційна втягнутість потребителя.

У кожному типі рекламування прийнято виділяти три «види стратегій, які різняться залежно від характеру основного твердження про товарі. Стратегії раціоналістичного типу: родова стратегія, стратегія переваги, стратегія «унікальна торгова пропозицію», стратегія позиціонування (атака й на лідера й пошук незайнятою позиції). Стратегії проекційного типу: типу імідж марки, резонанс, афектована стратегия.

Щоб вибрати якуабо з стратегій слід чітко уявляти собі мета рекламної кампанії, і навіть провести необхідні маркетингові исследования.

3. МЕТОДИ РОЗРОБКИ БЮДЖЕТУ РЕКЛАМНІЙ КАМПАНИИ.

Під час розробки стратегії рекламної кампанії необхідно не забувати не тільки про її мету і рекламної ідеї, а також про можливості фірми у сфері фінансування рекламної кампанії, тобто. розробки рекламного бюджета.

Фірма повинна раціонально вживати свої фінанси для рекламної кампанії уряду й при цьому фірма приймає рішення величину рекламного бюджет.

Теоретична основа механізму прийняття рішень величину рекламного бюджету — аналіз по граничним економічними показниками, суті якого можна сформулювати не так важко: фірмі слід продовжувати витрачати додаткові кошти рекламу будь-якої торговельну марку (чи рекламу не більше обмеженого географічного ринку, чи рекламу з допомогою певного рекламного носія) до того часу, поки сума цих витрат не почне перевищувати суму додаткових доходів, отримання яких зумовлено цими витратами (рис. 2).

Рис. 2. Графіки зміни обсягу збуту, величини прибутків і витрат реклами, що використовуються під час аналізу по граничним економічним показателям.

За таких ж міркувань, компанії, рекламують «зрілі» промислові товари, може зробити висновок, що у зв’язку зі збільшенням збуту цих товарів (і реалтьных надходжень від продажу) сума коштів, витрачених реклами, і інтенсивність особистих візитів комівояжерів також би мало бути вище. З іншого боку, коли дуже рівні витрат зі боку конкурентів будь-якої компанії призводять до зниження віддачі витрат цієї компанії рух і рекламу своїх товарів, слід дійти невтішного висновку про взаємне скорочення рекламного бюджету этойкомпании.

На жаль, за практичної застосуванні аналізу по граничним економічними показниками виникають певні труднощі. Ми можемо розглядати обсяг збуту, як функцію витрат реклами, причому сума цих витрат у даному випадку є єдиним вхідним показником, а єдиним вихідним показником є обсяг збуту продукції перебігу цього ж періоду часу. Таке припущення справді може виконуватися деяких випадках, коли за рекламним впливом слід негайна реакція потенційних покупців. В усіх інших випадках, проте, це припущення не відповідає действительности.

Взагалі, обсяг продажу — результат всієї діяльності компанії, у сфері маркетингу і стимулювання збуту, та, крім тог, вона від цілого ряду умов «довкілля», як-от дії від конкурентів і багатьох інших економічних, кліматичних, соціальних і культурних чинників. Рекламу можна буде розглядати як єдиного чинника, який визначає обсяг прродаж, лише за умови, коли всі інші чинники, в тому однині і масштаби діяльності конкурентів, залишаються незмінними. Действительнсоть, проте, така, такі умови вони не виконуються ні з одній з ситуацій, що зустрічаються у реальному жизни.

У принципі так існує двома способами подолання тих труднощів, із якими припадати зіштовхуватися при аналіз граничних экномических показників, які рекомендуються до застосування економічної теорією. сутнісно, керівники фірми можуть розв’язати, що це завдання настільки важка, що їм немає жодного сенсу намагатися діяти у відповідно до цього методом, що їм простіше покладатися на інші способи прийняття рішень — чи взагалі покладатися на які способи. Існує множестов компаній, які свої рекламні бюджети з допомогою дуже простого методу: просто вважають, скільки коштів витрачено рекламу в попередньому періоді (іноді у своїй сума коригується убік збільшення). Отже береться до уваги вплив інфляції на вартість розміщення у різних ЗМІ. Такий метод неефективний при сильної конкуренції, коли дуже важливо вести наполегливу роботу з усунення неэффективныых витрат (одне із способів створення отличительного переваги) з постійно сокращающихся бюджетів на маркетингові расходы.

Є кілька різних механізмів прийняття рішень, якими керуються фірми під час складання рекламних бюджетів. Нижче описано чотири таких способу. Основним виправданням для практичного використання саме саме цих механізмів і те, що дуже малоймовірно, що бюджети, прийняті в такий спосіб, надто далекі від оптимального бюджету (при умови, звісно, що заодно можна навести аналіз граничних показників). В багатьох випадках застосовується деяка комбінація цих механізмів, унаслідок чого підсумковий бюджет — певний компроміс між кількома різними вариантами.

Метод відсотка від обсягу продажу чи то з валовий прибыли.

Один із емпіричних правил, що використовуються визначення величини рекламних бюджетів, залежить від визначенні відсотка від обсягу продажу. У ролі базового рівня, стосовно якому обчислюватися ці відсотки, можуть бути даних про досягнутому обсязі продажу минулому чи прогноз про обсяг продажу майбутньому. Наприклад, фірма у минулому виділяла на рекламу 5% від суми свої доходи. Отже, якби майбутній рік планами фірми передбачено зробити своєї продукції 40 млн. доларів, то справді може з’явитися пропозиція про те, що рекламний бюджет повинен складати 2 млн. доларів. Точнісінько таке саме розв’язання величину рекламного бюджету може грунтуватися на частці ринку, що вона займає, чи обсязі випуску продукції (в фізичних единицах).

Якщо за такому визначенні рекламного бюджету перебігу кілька років завдає успішні результати. Те це означає тому, що фірму уникає війни у сфері рекламних витрат і конкуренти використовують той самий метод.

Основним недоліком цього і те, що він у суті не грунтується у тому умови, що впливає обсяг збуту. Другий недолік даного способу у тому, що він ігнорує рівень рентабельності торговельну марку, бо всі увагу звертається виключно на обсяг продажу даної торговельну марку. Логічно виправданим було б використання під час аналізу не відсоток від обсягу продажів, а коефіцієнт рентабельності товару чи величину відносини витрат до накладним видатках. Такий їхній підхід спочатку передбачає, що як рентабельні торгових марок отримуватимуть велику рекламну підтримку по порівнянню з менш рентабельними торговими марками навіть у тому випадку, коли показники виручки від продажу цих марок одинаковы.

У низці випадків, що характеризуються динамічністю що відбуваються процесів, підходи, засновані на визначенні відсотка від обсягу продажу чи відсотка від прибутку, маємо бути відповідним чином модифіковані. До числу таких динамічних ситуацій можна віднести, наприклад, такі случаи:

— Різка зміна позиції товару (торговельну марку) над ринком чи необхідність прийняття заходів у відповідь на різкі зміни у позиції конкуруючих товаров.

— Вихід будь-якого товару (торговельну марку) на лідируючі позиції своєму рынке.

— Перше поява над ринком нового і невідомого товара.

(торгової марки).

Метод конкурентного паритета.

Ще одна спосіб визначення величини рекламного бюджету залежить від прагненні керівництва фірми забезпечити порівнянність витрат фірми на рекламу з бюджетами її конкурентів. Логіка цього підходу у тому, що колективний розум керівників всіх фірм не більше цієї галузі економіки можуть виробити такі бюджети реклами, що з більшої ймовірністю досить близькі оптимального бюджету. Усі фірми що неспроможні одночасно виявитися задалеко від оптимального бюджету. До того ж будь-які різкі відхилення від усталених у галузі стандартів можуть стати приводом до початку «війни» між конкурентами, як збільшення витрат на рекламу.

У разі проблема полягає, у цьому, що у принципі не існує жодних гарантій про те, що така чи інша група фірм витрачає свої кошти оптимальному рівні. З огляду на те, що й звички й традиції щодо виділення грошей реклами плином часу не змінюються, тоді як відбувається зміна ринкових умов, можна дійти невтішного висновку, що це фірми, швидше за все не визначають свої рекламні бюджети на оптимальному рівні. Але у тому випадку, якщо багатьох фірмах вдається дотримуватися оптимальний рівень витрат, цілком можливо, деякі фірми перебувають у настільки незвичайних ситуаціях, що він над жодному разі непотрібно слідувати практиці своїх конкурентов.

Один із часто використовуваних різновидів методу конкурентного паритету — це схема, за якою необхідно визначити відносну частку, яку реклама конкретної торговельну марку посідає у сукупної рекламі аналогічних торгових марок цієї категорії, причому ці виміри слід протягом досить тривалого часу, наприклад, у перебігу року. Ця відносна частка реклами називається часткою рекламного ринку, яка близька до частці ринку, займаній даної торгової маркою. Якби все так фірми, які у певною конкретною галузі, керувалися саме цим принципом, можна гарантувати, що ситуація із розподілом ринку у галузі перебуватиме у стані рівноваги і що за не буде відбуватися якихось змін. Насправді, проте, у фірм, котрі посідають над ринком лідируюче позиції, частка рекламного ринку часто трохи менше, ніж частка ринку, що ці фірми фактично займають (що є наслідком економії витрат реклами завдяки зростанню масштабів діяльності), тоді як фірми, є новачками цьому ринку, змушені забезпечувати вищу частку рекламного ринку з порівнянню з тим доллю ринку, яку вони займають — але це необхідно, щоб отримати саме ту частку ринку на що вони рассчитывают.

Метод виходячи з поставленої мети і задач.

Рекламодавці ще користуються методом обчислення рекламних бюджетів на підставі поставленої мети і завдань, що оптимальніше проти попередніми методами.

Відповідно до цього методу спочатку слід чітко й конкретно сформулювати головної мети рекламну діяльність. Наприклад, деяка фірма може ухвалити будь-яке рішення підвищити рівень поінформованості певної категорії населення про своє торгову марку на 50%. Потім би мало бути деталізовані конкретні завдання, які треба вирішити задля досягнення головної мети. Однією з цих завдань, наприклад, може бути розробка рекламної кампанії, метою котрої - підвищення час контакту відповідної аудиторії з рекламою даної торговельну марку у середньому п’ять разів. На наступний етап визначається вартість практичної реалізації такої рекламного контакту, як і є рекламний бюджет. Такий їхній підхід логічно виправданий, у тому сенсі, що вона передбачає наявність причинно-наслідкового зв’язку між між рекламою й обсягом продажів. По суті, даний метод є спробу вводити на розгляд, такі взаємозалежні перемінні чинники, як ступінь обізнаності і ставлення до торгову марку, які використовувати як індикаторів, характеризуючих обсяги продажу майбутньому, і навіть обсяги продажів вигляді безпосередньої реакцію рекламу.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

.

Всупереч поширеній думці реклама є далеко ще не єдиним «двигуном торгівлі», а лише одне з багатьох. У загальній системі великого комплексу маркетингових заходів реклама є, як правило, зовсім на домінуючим елементом. Зокрема, за оцінками деяких маркетологів у сумі чинників, які впливають прийняття позитивних рішень про закупівлю, рекламі належить лише від 1/32 до 1/8 частки. Практика показує, що значимими чинниками, визначальним збільшення чи зменшення збуту будь-якої продукції, є у першу чергу якість і споживчі властивості самих товарів, ціна, загальна кон’юнктурна обстановка над ринком, дії від конкурентів і т.п. Реклама потребує грошей, які легко розтринькати даремно, якщо фірма не зуміє точно сформулювати завдання, прийме недостатньо продумані рішення про рекламного бюджету, обігу євро і вибору коштів реклами, не зуміє зробити оцінку результатів рекламної діяльності. Завдяки своєї здатності проводити спосіб життя реклама привертає до собі і вони пильна увага громадськості. Постійно посилення регулювання покликане гарантувати відповідальний підхід до здійсненню рекламну діяльність. Під час такої значимості реклами необхідно не забувати про її правильної разработке.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ИСТОЧНИКОВ.

1. Айзенберг М. Менеджмент реклами. — М., ТОВ «ИнтелТех», 1993. — 80 с.

2. Батра Р., Маєрс Д.Д., Аакер Д. А. Рекламний менеджмент: Пер. з анг. — 5-те вид. — М.: СПб., 1999. — 784 с.

3. Джугенхаймер Д. У. Основи рекламного справи. — Самара, 1996. — 450 с.

4. Дихтль Є. Хершген Х. — Практичний маркетинг: Навчальний посібник. -.

М., «Вищу школу» 1995. — 255 с.

5. Король О. Н. Організація і планування реклами: Навчальний посібник. -.

Хабаровськ: ХГАЭП, 1998. — 124 с.

6. Котлер Ф. Основи маркетингу. — М., «Прогрес»; 1992. — 726 с.

7. Панкратов Ф. Г., Серегина Т. К., Шахурин В. Г. Рекламна деятельность:

Підручник. — М., 1998. — 244 с.

8. Уткін Э.А., Кочеткова А.І. Рекламне справа. М.: ЭКМОС, 1997. — 272 с.

———————————;

Цілі рекламної кампании Расходы реклами (долари США) Прибыль.

Витрати рекламу Объем продаж.

Ресурси предприятия.

Поведінка конкурента.

Маркетингові стратегии.

Уявлення потребителей Объем продажів (долари США).