Философская проблематика в ліриці І. Бродського

Философская проблематика в ліриці І. Бродського

Здесь землі,.

где я впадав то ревність,.

то в єресь,.

где жив, в чужих воспоминаньях.

греясь…

И. Бродський.

Иосиф Бродський належить до тих російським поетам, які мусили на початку 70-х років емігрувати до інших держав. Радянської цензурі не подобалося, що Бродський не пише віршів, що славлять соціалістичний лад у Росії. У основному всі свої чудові вірші Бродський написав у еміграції. І лише 1990 року вони були було опубліковано у Росії, коли автор вже стало лауреатом Нобелівської премії. Вірші цього поета відрізняються різноманіттям поетичних інтонацій. Довга життя по закордонах залишила глибокий слід його творчості. Мені здається, майже всі вірші Бродського — це стислі філософські одкровення.

В своїх філософських віршах він звертається до цієї теми батьківщини. Наприклад, у вірші «На смерть Жукова», написаного 1974 року, поет піднімає філософську проблему життя і смерть великого полководця і натомість трагічною життя простого люду:

Вижу колони завмерлих онуків,.

гроб на лафеті, коня круп.

Ветер сюди не доносить мені звуків.

русских військових плачуть труб.

Вижу в регалії оздоблений труп:

в смерть їде полум’яний Жуков.

Читатель бачить, що з зовнішніми символами величі бойової слави дедалі чіткіше проступають особи «завмерлих онуків». Неважко здогадатися, автора цим показує своє негативне у ставленні різного роду культам особистості. Далі поет розмірковує і людські долі найвеличнішого полководця:

Кончивший дні свої глухо, в опалі,.

Как Велизарий чи Помпеї.

Проводя паралель між Жуковим і полководцями давнини, поет немов промовляє, що велич, яке досягається шляхом великих жертв, однаково, у результаті не приносить нікому щастя.

Предметом філософських роздумів для Бродського й назва мистецтва. Ось, наприклад, як і бачить суть класичного балету віршем, присвячених Михайлу Барышникову:

Классический балет є замок краси,.

чьи ніжні мешканці від прози днів суворої.

пиликающей ямою оркестрової.

отделены. І задерті мости.

В імперський м’який плющ ми стискиваем зад,.

и, крылышкуя скорописом стегон,.

красавица, з якою не ляжеш,.

одним стрибком випурхує до садка…

Здесь видно авторський погляд на мистецтво взагалі, Не тільки на балет. Бродський впевнений, що «замок краси» завжди буде відділений від життєвої суєти та низьких почуттів. Мистецтво для Бродського — це «красуня, з якою не ляжеш», тобто можна лише духовне насолоду, спілкуючись зі високим мистецтвом. Завершуються вірші яскравішим філософським відкриттям:

…рождают той політ, якого душа,.

как в дівках зачекалася, готова озлиться!

А що про те, де вийде приземлитися,.

земля скрізь тверда; рекомендую США.

Этим поет стверджує істину: що велика мистецтво належить всьому людству, а не однієї який-небудь національності. Справжній художник може жити і «поза своєї країни, але створювати талановиті витвори мистецтва. Сам І. Бродський є того прикладом. У зв’язку з цим згадуються І. Бунін, І. Шмельов, Б. Зайцев і ще російські письменники, які, опинившись у вимушеної еміграції, залишилися великими художниками.

Философия — це пошуки нових форм. На погляд, Бродський дуже оригінально і сміливо працював над поетичної формою своїх віршів. Він часто використовує прийом перенесення якості одного предмета в інший. Наприклад:

Темно-синее ранок в заиндевевшей рамі.

Напоминает вулицю з палаючими ліхтарями,.

ледяную доріжку, перехрестя, кучугури,.

толчею в роздягальні на східному кінці Європи.

Там звучить «Ганнібал» з худого мішка на стільці,.

сильно пахнуть пахвами бруси на фізкультури;

что до чорної дошки, від якої мороз поза шкірою,.

так і залишилося чорної. І ззаду теж.

На площі кілька рядків, як бачимо, поет розмістив і найближчу вулицю, і шкільну роздягальню «на східному кінці Європи». Предмети пахнуть хлопчиками і дівчатками упражняющимися на брусах. Усе ніби змінюється місцями, крім однієї — чорної класною дошки, яка, як на мене, символізує момент, що чоловік у початку шляху однаково має відбутися через щось незмінне. І тільки освоївши знання на чорної класною дошці, може придумати щось своє.

Но якщо говорити про загальному філософському устремлінні І. Бродського, про головну його філософської темі, що він піднімав в усій її творчості, — це безсумнівно — проблема свободи творчої особистості. Недаремно ж ліричний герой Бродського повторює лермонтовський мотив:

О, хмари.

Балтики влітку!

Лучше Вас у світі ротом.

я і бачив поки.

Может, і тією.

жизни клубитесь.

конь чи витязь,.

реже — святої.

Только людина, знає ціну свободу особи, міг так й подумати написати.

Недавно життя Йосипа Бродського обірвалася по закордонах. От і впевнений, що його поезія завжди допомагатиме нам, співвітчизникам цю чудову поета, вирішувати філософські проблеми, які життя постійно ставить перед людиною.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.