Ризик серцево-судинних ускладнень

Традиційно ризик серцево-судинних ускладнень ФП ототожнюють з ризиком системних тромбоемболій. Справді, за даними Фремінгемського дослідження, ФП є потужним фактором ризику інсульту. Середній ризик інсульту в пацієнтів з постійною або персистуючою формами ФП становить принаймні 4,5% на рік. На хворих з ФП припадає приблизно 45% усіх інсультів, пов’язаних із тромбоемболіями.

Серед існуючих підходів до стратифікації ризику тромбоемболій при неклапанній ФП найпопулярнішою останнім часом стала шкала CHADS (2), у якій ризик визначають залежно від наявності серцевої недостатності, артеріальної гіпертензії, старечого віку, цукрового діабету та перенесеного інсульту або транзиторних ішемічних атак:

• · СHF (серцева недостатність) — 1 бал
• · Hypertension (АГ) — 1 бал
• · Age (вік > 75 років) — 1 бал
• · Diabetes (діабет) — 1 бал
• · Stroke / TIA (інсульт / транзиторна ішемічна атака) — 2 бали

У випадку, якщо сума балів становить 2, ризик збільшується приблизно в 4 рази, 3 бали — майже в 6 разів, 4 бали — у 8,5, 5 балів — у 12,5, 6 балів — у 18,5 разів (Gage et al., 2001). Отже, навіть 2 балів за шкалою CHADS (2) достатньо для того, щоб виправдати доцільність призначення антикоагулянтів. Натомість при сумі балів 1 або за відсутності вказаних факторів ризику найчастіше обмежуються призначенням ацетилсаліцилової кислоти. Очевидно, рішення щодо застосування антикоагулянтів або антиагрегантів залежить також від індивідуалізованої оцінки інших факторів, які можуть асоціюватися з ризиком тромбоемболічних ускладнень (наприклад, традиційних факторів ризику ІХС, клінічних проявів атеросклерозу периферичних артерій, ознак підвищеного ризику тромбоутворення за даними трансторакальної і черезстравохідної ехокардіографії). Крім того, зважають на можливість регулярного контролю рівня антикоагуляції (INR) на фоні застосування непрямих антикоагулянтів, наявність факторів ризику кровотеч, а також прихильність пацієнта до виконання рекомендацій лікаря.

У пацієнтів з персистуючою ФП перед кардіоверсією для виключення наявності тромбів у лівому передсерді та особливо його вушці нерідко здійснюють черезстравохідну ехокардіографію. Застосування цього методу дослідження дозволяє найточніше діагностувати тромбоз вушка лівого передсердя в пацієнтів без уражень клапанів серця. Натомість для пацієнтів з патологією мітрального клапана більш характерна локалізація тромбів у порожнині лівого передсердя. Звичайно їх виявляють з допомогою трансторакальної ехокардіографії. Значно рідше трапляються тромби в порожнині правого передсердя.

Прогноз виживання пацієнтів з ФП визначається не лише ризиком інсультів, а й можливістю виникнення інших серцево-судинних подій. За даними статистичного звіту Американської асоціації серця (2008), більше половини смертей у категорії хворих з ФП припадає на ускладнення, пов’язані з ІХС. Можна припускати, що своєчасна діагностика та лікування різних клінічних форм ІХС, у тому числі з використанням можливостей реваскуляризації міокарда, а також медикаментозних засобів модифікації прогнозу захворювання (статинів, інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту, бета-адреноблокаторів) здатні суттєво поліпшити показники смертності пацієнтів з ФП.