Ігрова діяльність дітей з розумовою відсталістю дошкільного віку

Сюжетно — рольові ігри для дітей з розумовою відсталістю

Важливою умовою розвитку ігрової діяльності розумово відсталих дошкільників є систематичне навчання вмінню грати, а також керівництво їх іграми в повсякденному житті.

У залежності від розкладу кілька разів в тиждень навчання грі проводить вчитель-дефектолог. Щодня у другій половині дня вихователь проводить заняття з навчання дітей гри.

Перш ніж приступити до навчання грі, дефектолог виявляє стан ігрової діяльності кожної дитини на початку навчального року. У звичній для дитини обстановці, наприклад, в ігровій кімнаті, потрібно надати йому право самостійно, без чийогось втручання грати в запропоновані іграшки. Педагог тільки присутній при грі дитини, фіксуючи кожну його дію. У ході спостереження необхідно зазначати:

• 1. Чи виявляє дитина інтерес до іграшок, який характер носить цей інтерес, чи є він розмитим (грає всіма іграшками, переходячи від однієї до іншої) або вибірковим (вибирає одну-дві іграшки та робить з ними певні дії), наскільки стійкий інтерес дитини до іграшок і дій з ними (довгостроково чи грає з кожною іграшкою або швидко припиняє гру), чи є вироблені ним дії справді ігровими або носять формальний характер;
• 2. Адекватність вживання іграшок в ході гри (неадекватними називаються дії, не диктуються логікою гри: засування ляльки в духову шафу іграшкової плити, укладання столу в лялькову постіль);
• 3. Характер гри. Докладно фіксуючи всі ігрові дії дитини, педагог робить висновок про їх характер: вони є маніпуляцією, процесуальними або сюжетними. Маніпуляцією називаються такі ігрові дії з предметами, які не є специфічними ігровими і характерними для даного предмета (розглядання, обмацування, постукування, повертання тощо).
• 4. До процесуальних дій належать дії, що не спрямовані на кінцевий результат. Дитина отримує задоволення від самого процесу їх здійснення (безцільне катання машини, нескінченне одягання та роздягання ляльки). Порівняно з маніпуляцією ці дії являють собою більш високий рівень розвитку гри.

На відміну від процесуальної гри, гра з елементами сюжету є більш цілеспрямованою. Дитина діє осмислено, вироблені нею дії пов’язані між собою. В ході гри дитина використовує предмети-заступники при відсутності необхідних іграшок (наприклад, паличку замість ложки, кубик замість мила) і здійснює дії з уявними об'єктами, що характерно для сюжетної гри.

4. Аналіз промови дитини під час гри. Це дозволяє зробити висновок про те, якою була її роль по відношенню до ігрових дій, чи становила вона з грою єдине ціле, чи сприяла її розвитку.

Тривалість гри обов’язково хронометрируется.

Результати індивідуального обстеження гри дитини дозволяють зробити загальний висновок про її стан. Цей висновок обов’язково має бути в особовій справі. Бажано також зберегти протокол первинного обстеження, в якому буде відображена загальна картина гри дитини при вступі в групу спеціального дитячого садку.

Для того, щоб зробити остаточні висновки щодо ігрових умінь дітей, слід провести цілеспрямоване спостереження за їх спільними іграми, в процесі якого педагогу вдається виявити індивідуальні особливості поведінки дітей.

Після того як вчителем-дефектологом проведено повне обстеження ігрової діяльності кожного вихованця групи, він приступає до складання плану, в якому формулюються задачі, а також передбачувані методи роботи щодо програмного розділу «Гра».

Головна мета роботи педагога-дефектолога з розділу «Гра» полягає в тому, щоб у процесі навчання у дитини сформувався складний механізм гри, що включає в себе на вищих щаблях її розвитку уявну ситуацію, дії з предметами-заступниками, рольова поведінка.

Заняття з навчання гри слід проводити не в кабінеті, за столиками, а в груповій кімнаті, в ігровому куточку, де діти почувають себе більш вільно і невимушено. Педагог при цьому повинен виступати для дітей не в якості передавача певних знань і умінь, а як більш досвідчений товариш по грі, яка багато вміє і може цьому навчити їх.

У різних вікових групах педагог веде себе з дітьми по-різному в залежності від того, яке завдання вирішується їм на даному етапі. Оскільки початкове навчання ставить завдання формування у дітей активного інтересу до іграшок і дій з ними, то педагог на заняттях є організатором дитячої діяльності, від нього виходить ініціатива і у виборі іграшок, і в здійсненні дій з ними.

Організовуючи навчання розумово відсталих дошкільників грі, педагог-дефектолог повинен враховувати як загальні для всієї цієї категорії дітей особливості діяльності, так і їх індивідуальні якості. Об'єднати дітей у великі колективи (більше трьох осіб) не завжди представляється можливим. Важко часом подолати їх відмінність в поведінці, в прояві особистісних особливостей і т.п. Тому слід проявити особливу увагу до формування правильних взаємин дітей у процесі гри. Уважно спостерігаючи за дітьми, педагог розрізняє серед них лідерів, схильних до постійного виступу в іграх в якості ведучих.

Особлива увага педагога має бути спрямована на пасивних, млявих дітей. Слід всіляко заохочувати ініціативи цих дітей, прагнути до того, щоб вони налагоджували контакти з іншими учасниками гри. Педагог повинен підбадьорювати їх, помічати найменший успіх, звертати на нього увагу товаришів по групі. Обов’язково треба доручати таким дітям провідні ролі в іграх, допомагаючи їм у разі необхідності.

Слід зазначити, що за рівнем складності найбільш доступними для дітей з вираженою розумовою відсталістю є сюжетні рухливі ігри та ігри-забави. Вони повинні бути пов’язані за своїм змістом з досвідом дітей, відповідати їх уявленням про навколишній світ. Виконувані в даних іграх дії носять в основному імітаційний характер і завдяки привабливій формі дозволяють багаторазово повторювати формовані руху. Поступово вводяться і інші, більш складні, види сюжетних ігор.