Система антимонопольного регулювання у США

року міністерство освіти Російської Федерации.

Далекосхідний державний университет.

Юридичний институт.

Система антимонопольного регулювання в США.

Виконала: студентка 748 группы Ф-та Предпринимательского.

Права Казицкая Н.С.

Владивосток, 2001.

Відомо, що США — держава з великим досвідом у сфері антимонопольного регулювання економіки. Державне регулювання в США ввозяться відношенні окремої категорії галузей економіки, тих, де найчастіше виникають природна монополія. Водночас не национализируются, а які у них компанії користуються повної або значної незалежністю від органів держави у питаннях побудови внутрішньої системи організації виробництва, прийняття інвестиційних решений.

Дуже своєрідна система, бо багатьох країнах Західної Європи або Азії при державне регулювання що така галузей йдуть шляхом націоналізації й у, можливо, складається із слабка сторона. У цьому рефераті розглядаються передумови для регулювання окремих галузей економіки США, головні причини, мети, рамки і механізми державного регулирования.

1.Определение монополии.

Монополія — (від грецьк. Mono — сам і Poleo — продаю), виняткове право у сфері держави, організації, фирмы.

Монополії - великі господарські об'єднання (картелі, синдикати, трести, концерни тощо), перебувають у приватної власності (індивідуальної, груповий чи акціонерної) і здійснюють контроль над галузями, ринками й економіці з урахуванням високого рівня концентрації виробництва й капіталу для встановлення монопольних цін, і вилучення монопольних прибутків. Панування економіки є підставою того впливу, яке монополії надають попри всі царини життя страны.

Якщо звернути увагу до монополістичні освіти у промисловому виробництві, це окремі великі підприємства, об'єднання підприємств, господарські товариства, що виробляють значне кількість продукції певного виду, завдяки чому займають домінують над ринком; отримують унікальну можливість проводити процес ціноутворення, домагаючись найвигідніших собі цін; отримують більш високі (монопольні) прибыли.

Отже, головною ознакою монопольного освіти (монополії) є заняття монопольного становища. Останнє окреслюється домінують підприємця, що дає можливість самостійно, чи разом з іншими підприємцями обмежувати конкуренцію над ринком певного товара.

Монопольне становище є бажаним кожному за підприємця чи підприємства, т.к. вона дозволяє уникнути цілого ряду труднощів і ризиків, що з конкуренцією: зайняти привілейовану позицію над ринком, концентруючи в руках певну господарську влада; проводити інших учасників ринку, нав’язувати їм умови. Можна вважати, що монополісти нав’язують своїм контрагентам, котрий іноді суспільству свої власні интересы.

При аналізі монополії важливо враховувати неоднозначність сам термін «монополія». Насамперед, не можна виводити суть цього явища з етимології слова, «моно» — один, «поліо» — продаю. У реальної буденної дійсності практично неможливо було знайти ситуацію, коли над ринком діяла тільки єдина фірма — виробник товарів які мають субститутов. Отже, використання терміна «монополія», а тим паче «чиста монополія» завжди присутній певна частка умовності. Не випадково деякі економісти намагаються знайти заміну цьому терміну: «недосконала конкуренція» (П. Самуэльсон), «ценоискатель» (П. Хейне).

Формування й зростання монополій історично нерозривно пов’язані переростанням капіталу вільної конкуренції в монополістичний капіталізм. У сфері господарських відносин капіталістичний зростання монополій призвів до посиленню їх диктату й панування. Укладена конкуренція і «чиста» абсолютна монополія — це теоретичні абстракції, які висловлюють дві полярні ринкові ситуації, два логічних краю: «…монополії є прямий протилежність вільної конкуренції…» (В.І. Ленін, «Повне зібрання сочинений»).

Монополії завдяки високого рівня зосередження економічних ресурсів дають можливість з метою прискорення технічного прогресу. Проте, ці можливості так реалізуються у випадках, коли така прискорення сприяє вилучення монопольно-высоких прибутків. Йозеф Шумпетер і інші економісти доводили, значні фірми, які мають значної владою, — це бажане явище економіки, оскільки вони прискорюють технічні зміни, оскільки фірми які мають монопольної владою, можуть витрачати свої монопольні прибутку на дослідження, щоб захистити чи зміцнити свою монопольну влада. Займаючись дослідженнями, вони забезпечують вигоди як собі, і суспільству загалом. Але переконливих доказів те, що монополії грають особливо значної ролі у пришвидшенні технічного прогресу немає, оскільки монополії можуть затримати розвиток технічного прогресу, коли він загрожує їх прибыли.

2.История виникнення та розвитку монополий.

Історія монополій сягає давнину. Монополістичні тенденції у різних форми і в неоднаковою ступеня виявляються усім етапах розвитку ринкових процесів і супроводжують їх. Та всіх їх новітня історія починається у останній третині ХІХ століття (особливо під час економічної кризи 1873 року). Взаємопов'язаність явищ — кризи і монополій — свідчить про жодну з причин монополізації, саме: спробу багатьох фірм знайти порятунок від кризових потрясінь в монополістичною практиці. Невипадково монополії у тогочасній економічної літературі дістали назву «дітей кризиса».

Проте, аж наприкінці ХІХ століття ринок хіба що за свою багатовікову історію розвитку зіштовхнувся зі складними проблемами. Виникла реальна загроза для функціонування конкуренції - цієї необхідної атрибута ринку. Дорогою конкуренції виникли суттєві перешкоди для вигляді монополістичні утворень в экономике.

Історія монополій тісно пов’язана з розвитком тих процесів, котрі з кожному з етапів прискорювали зростання монополізації господарства, надаючи їй нових форм. До найважливіших їх ставляться зростання акціонерної власності; нова роль банків та розвиток системи участі; монополістичні злиття як засіб централізації капіталу; еволюція форм капіталістичних об'єд-нань і новітні форми об'єднань. Кожен з цих процесів має самостійного значення у розвитку сучасного капіталізму. І водночас кожен із новачків по-своєму прискорював розвиток монополізації хозяйства.

Існує дві способу освіти монополій: у вигляді капіталізації прибутку чи шляхом зливань і поглинань. Останнім часом відзначається істотне переважання останнього способа.

Методи концентрації та централізації капіталу, застосовували XIX столітті, не забезпечували достатнього зосередження капіталу ефективного виробництва. Концентрація виробництва, створення нових найбільших заводів і фабрик вимагали різкого розширення рамок капіталістичної власності. Способи такого швидкого розширення розмірів капіталістичної власності, що під єдиним контролем, існували давно, але тільки під впливом швидкого зростання продуктивних сил вони мали стала вельми поширеною вирішальна значення. Це першу чергу, акціонерна форма організації капіталістичних компаний.

Найважливіше сторона розвитку монополій пов’язані з нової роллю банків та інших інститутів з так званої системою участі. Зростання концентрації виробництва й капіталу постійно посилював необхідність розширення ролі банків, примушуючи промислові компанії шукати з банками міцні зв’язки щоб одержати довгострокових позичок, відкриття кредиту на разі зміни економічної кон’юнктури. Банки з скромних посередників перетворилися на всесильних монополістів. Це означало формальне створення «загального розподілу коштів виробництва». Але за змістом це розподіл приватне, тобто сообразованное з його інтересами монополістичного капіталу. Зрощення банківського і промислового капіталу спричинило створення фінансового капіталу і втрати фінансової олигархии.

Важливою формою створення галузевих і міжгалузевих монополістичні спілок стала система участі. Можливість його розвитку закладена й у акціонерної формі організації компаній. Якщо власником контрольного пакета акцій є інша компанія, вона цим має можливість керувати своєї «дочірньою» компанією. Це і система участі, яка може мати багатоступінчастий характер, забезпечуючи компанії, яка перебуває нагорі піраміди, контроль над величезними капиталами.

Швидке зростання величин капіталу забезпечувався також посиленням централізації, яка походила у вигляді злиттів незалежних компаній. Ця форма централізації капіталу широко використовувалася США. Перша велика хвиля монополістичні злиттів відбувалася у США 90-х років ХІХ століття й у роки ХХ століття. У результаті утворені найбільшими компаніями, що підпорядкували собі цілі галузі промисловості. У металургії - «Стандард ойл», в автомобільної галузі - «Дженерал Моторс» тощо. Друга велика хвиля монополістичні злиттів відбулася у США економічного кризи 1929;33 рр. Були утворені монополії в алюмінієвої промисловості, у виробництві скляній тари тощо. У європейських країнах розвивалися якихось інших форм монополізації. Особливо характерним було освіту картелів і синдикатів. Картелі набули поширення і міжнародній арені ніж формою міжнародної монополії. Капіталістичні об'єднання, засновані спочатку на системі участі, отримали назви трестів і концернів. У тому главі стояли держательские компанії, якими були фінансові інститути (банки, інвестиційні компании).

Розвиток концернів зумовлювалося процесами комбінування, необхідністю тіснішої кооперації різних виробництв, що потребувало більш централізованого контролю. Не випадково вже після Другої Першої світової 1939;45 рр. багато американські монополії включили свої колишні дочірні компанії, у число відділень, тобто замінила систему участі безпосереднім централізованим контролем. Після Другої світової війни спостерігається процес створення нових форм монополістичні об'єднань, так званих конгломератів. У конгломератах, отримали розвиток переважно у США, об'єднані найрізноманітніші види виробництв, які мають між собою жодної промислової зв’язку й які пов’язані також єдиним сировиною, єдиними умовами збуту. Створення конгломератів — результат посилення з середини ХХ століття концентрації наукових досліджень про, управління. У конгломератах створюються умови для переливу капіталу з галузі в іншу, минаючи традиційний ринок капитала.

Важливою характеристикою монополій другої половини ХХ століття був частиною їхнього вихід міжнародний арену у сфері торгівлі, а й у виробництві, організованому як філій і дочірніх підприємств там, тобто. перетворення національних монополій в транснаціональні корпорації (ТНК). Економічна та фінансова міць ТНК різко зростає: у середині 80-х в сукупному валовому продукті розвинених країн своєї частка досягла 1/3, у світовій експорті -40% й у обміні технологією — 80%. Деякі ТНК за величиною річного обороту перевищують ВВП невеликих держав, а, по роллю у світовій економіці навіть перевершують их.

Розвиток всіх видів монополістичній концентрації неухильно веде до з того що дедалі більша частина національного прибутку і національного багатства країн зосереджується до рук жменьки найбільших монополій. Про це свідчать статистичні даних про частці капітальних активів у найбільших 200 корпорацій обробній промисловості США у сумі активів обробній промисловості 48,3% в 1948 року і 60,1% в 1969 року. У Великобританії частка капітальних активів, що у руках 100 найбільших фірм обробній промисловості, торгівлі та послуг зросла з 44% в 1953 року до 62% загального обсягу активів в 1963 року. 3. Социально-экономические функції системи антимонопольної захисту общества.

3.1.Социальная функція і цілі системи антимонопольної захисту общества.

Розуміння соціальної функції системи антимонопольної захисту суспільства передбачає на запитання у тому, у співвідношенні члени суспільства повинні обмінюватися виробленими ними товарами і послугами у тому, щоб дане суспільство було стабільним, і стабільність не виходила з насильство. Інакше питання можна сформулювати так: як має бути організований цей процес, щоб кожен із членів товариства, беручи обмін з іншою його частиною, вважав результати даного обміну собі вигідними й справедливими, тобто. одержані від суспільства блага, відповідними з того що за них віддав. За наявності такої відповідності кожен індивід зокрема і усі вони, разом узяті, ні мати економічних стимулів зміну цього товариства. Понад те, члени суспільства будуть економічно зацікавлені у підтримці стабільності, так як порушення останньої то, можливо може викликати в них повної чи часткової втратою отриманих від суспільства выгод.

3.2. Економічні функції конкуренції, та завдання антитрестівського законодательства.

У основу комплексу державних заходів, складових антимонопольну політику, закладено загальне концептуальне уявлення, за яким найвищу добробут громадян буває у разі, коли вони мають можливість вільно обмінюватися виробленими ними товарами і послугами на конкурентному ринку. Причому вважається, якщо всі угоди з подібного обміну укладатимуться лише на рівні цін, встановлюваних внаслідок конкурентної боротьби між постачальниками товарів та послуг, наше суспільство загалом отримає більший обсяг матеріальних благ, ніж у випадку, коли частина таких угод укладатимуться за цінами, отклоняющимся від конкурентних в бік як завищення, і заниження. Конкурентний ринок, в такий спосіб, виступає універсальним регулятором громадського виробництва, його пропорцій. У цьому питання, що і скільки, об'єктивно вирішує сам споживач, пред’являючи над ринком попит тих чи інші види товарів хороших і услуг.

У разі конкуренції створюється велике національне багатство, причому ціна кожного окремого виду продукції менше, ніж у умовах монополії - централізованого управління виробництвом, скажімо, в масштабах галузі. Концепція конкурентного ринку як регулятора громадського виробництва, забезпечує кількісну максимізацію і якісну оптимізацію споживаних громадянами держави благ, втілюється в антимонопольної політиці федерального уряду та місцевої влади, роботі конгресу органів судової влади США.

Найважливіші принципи антимонопольної політики сформульовані в спеціальному зведенні господарського права США під назвою «Антитрестівське законодательство».

Об'єктом антимонопольного регулювання є поведінка компаній і інституціональна структура економіки. Остання, відповідно до антимонопольним нормам мусить бути «ефективної», тобто. за певного обсязі що у розпорядженні суспільства ресурсів максимізувати в кількісному і оптимізувати в якісно це виробництво споживаних суспільством благ. Така, на думку, структура, що складається з економічно та юридично незалежних друг від друга які конкурують між собою над ринком компаній, кожна з яких самостійно визначає характер створюваної продукції і на обсяг її випуску. Вплив ж антитрестівського законодавства складає склад господарських одиниць, економічне поведінку і ряд форм відносин між ними.

Отже, мета антитрестівського законодавства залежить від підтримці конкуренції як господарського механізму, забезпечує ефективність виробництва, відповідність між інтересами розвитку окремих компаній, і економіки нашої країни загалом, запобігання дискримінації споживача. Антимонопольна діяльність забезпечує реалізацію дві найважливіші функцій конкуренції - порівняльної і селекционной.

Сопоставительная функція — впливає господарське розвиток за двом основним напрямам. По-перше, конкуренція є ідеальний інструмент порівняння ефективності різних корпорацій, виявлення і стимулювання найбільш економічно дієздатних їх. По-друге, така змагальність відповідає інтересам споживача, що з всіх постачальників вибирає надає максимально вигідні умови придбання товара.

Селекційна функція забезпечує вимивання з ринку корпорацій, які можуть забезпечити не гірший, ніж в суперників рівень ціни, і якості продукції. Її реалізація внаслідок підвищує загальний рівень ефективності производства.

3.3. Проблема оцінки соціальності ринкової політики компании.

Проте, погляд попри всі сказане про корисність конкуренції у минулому параграфі піддається деякому переломленню під час розгляду питання про соціальності ринкової політики компанії. Соціальність поведінки компаній із позицій завдань антимонопольної захисту оцінюється лише з одному критерію — веде воно до максимізації матеріального добробуту громадян суспільства на умовах обмеженого обсягу ресурсов.

Система антимонопольної захисту розвивалася разом із процесами концентрації (виробництва й капіталу), супроводжуючи їм історично. Є думка, що він є породження епохи трестирования кінця минулого — початку цього століття, а до сучасної ситуації відносини не має. Проте за насправді проблема антимонополизма, правової оцінки соціальності дій компанії може логічно виникнути із ситуації цілком сучасної. І тут виникає дилема сучасного антимонополизма — можливої різноскерованості розвитку конкуренції, та соціальноекономічної эффективности.

Навіть побіжного погляду модель досконалої конкуренції, та на сучасні ринки досить, щоб у деяких випадках побачити з-поміж них істотні розбіжності. Вплив тих-таки чинників як: диференціація попиту, використання сучасних технологій, впровадження досягнень НТП за всі напрямам конкурентної боротьби веде до того що, що у деяких випадках потреб суспільства більш адекватно відповідає розподіл ресурсів між невеликим числом високоефективних компаний.

4.Экономико-правовой інструментарій антимонопольної политики.

4.1. Співвідношення формально-юридичної і сутнісного підходів до проблеми припинення монополістичні проявлений.

Безпосередній об'єкт антимонопольного регулювання — господарська практика компаній, які у найрізноманітніших галузях виробництва та сферах комерції, настільки багатогранний, і що може цілком охоплено якимись спеціально виробленими правилами, оформленими як законів. Саме цим пояснюється й певна узагальненість формулювань основних антитрестовских законів, і неоднозначність їх тлумачення судами при розборі конкретних справ, і еволюція підходів органів антимонопольної захисту до предмета своєї діяльності, і зміна пріоритетів антимонопольного регулирования.

Неоднозначність результату процесу формування структури ринку на результаті стратегічних кроків діючих у ньому компаній із погляду на інтереси споживача й суспільства загалом диктує необхідність індивідуальної оцінки при розборі конкретних антимонопольних справ. Разом про те існує низка загальних правил (законів) обов’язкових для виконання у разі. До до їх числа належить, передусім, перелік видів комерційної практики, заборонених законом тобто. про порушень per se. Хоч би яка вже конкретна ситуація, таким чином надходити нельзя.

Доктрина порушень per se було висунуто в 1940 г. До числа ввійшли, передусім, такі порушення, как:

. Горизонтальне фіксування цін (тобто. підписання угоди ціни ринку між діючими у ньому компаниями-поставщиками.).

. Бойкот (повне чи часткове припинення ділових відносин із аутсайдерами-поставщиками чи споживачем продукції цілях нав’язування свої умови її реализации).

. Розділ ринку між компаніями постачальниками на сфери сбыта.

. Розділ закріплення покупців між компаниями-поставщиками внаслідок домовленості між последними.

. Позбавлення конкурентів можливості діяти цьому ринку. Згодом антимонопольне право набуває більшу гнучкість у кожному даному випадку, у неї вводиться використання правила розумності, яка передбачає отримання судом набагато більше обсягу інформації, оскільки, на відміну принципу per se, його використання будується не так на прямих, але в непрямих доказах. Визначення законності чи незаконності тих чи інших дій компанії з позицій правила розумності ставлять у залежність від результату аналізу наслідків суспільства і збереження й інших фірм можливості вести бізнес у цій сфере.

4.2. Ринкова сила Понятие «ринкова сила"(market power) виступає як основне елемента виявлення і побудови системи доказів факту монополізації чи спроби її здійснити. Практика свідчить необхідність дуже чіткого його визначення, тому що від цього залежить оцінка соціальності дій тій чи іншій фірми. Ринкова сила розуміється ув американській практиці як здатність фірми збільшити прибуток за допомогою зниження обсягу випуску продукції і на збільшенні ціни її одиниці, тобто. ринкової силою має лише та компанія, що може підвищити ціни на всі своєї продукції і витягти вигоду, причому робити це протязі досить тривалого часу. Засобом отримання ринкової сили є обмеження конкуренції. Але й отримання ринкової сили перестав бути для компанії самоціллю. Кінцева ж завдання залежить від використанні ринкової сили щоб одержати монопольної надприбутки. Тому ринкову силу називають також монопольної силою чи ступенем монополії. Залежно від інтенсивності конкуренції можна виділити такі типи ринків (табл.1). Звідси видно, що ринкова сила перебуває у прямий залежність від типу рынка.

Таблиця 1. |Тип ринку (галузі) |Характер і |Приклади | | |інтенсивність | | | |Конкуренції. | | |Чиста монополія. |Перед єдиною |Электро-водоснабжение;| | |фірми доводиться 100% |телефонний зв’язок; | | |ринку. |комунальних послуг | |Домінуюча фірма |Перед одній з фірм |Суп-концентрат | | |доводиться від 50 до |(«Кемпбелл»); леза | | |100% ринку, на котором|для бритов («Жилет»); | | |відсутня конкурент,|большинство місцевих | | |наближається до неї |газет; лікарні. | | |за величиною та долі | | | |ринку. | | |Міцна олігополія |Сукупна частка |Виробництво міді, | | |чотирьох найбільших |алюмінію; місцеві | | |фірм над ринком |банки; журнали. | | |становить від 60 до | | | |100%. | | |Вільна олігополія |Сукупна частка |Лісова, меблева | | |чотирьох найбільших |промисловість; | | |фірм становить 40% і |інструменти; журнали | | |менш. | | |Монополістична |Частка кожного |Роздрібна торгівля; | |Конкуренція |конкурента над ринком |одяг | | |становить 10% | | |Чиста конкуренція |Понад 50 компаній із |Пшениця, кукурудза. | | |незначною часткою | | | |над ринком. | |.

4.2.1. Цінова политика.

Однією з найважливіших причин прийняття перших антитрестовских законів стала цінову політику приватних компаній. Завдяки особистій характеру на економічне становище як споживачів, і конкурентів, вона й подальшому завжди була на полі самого пильної уваги системи антимонопольної захисту общества.

Штучне заниження цін компанією нижче граничного рівня витрат виробництва має економічний сенс буде лише тоді, як його націлене на витіснення конкуруючих фірм з ринку нафтопродуктів та недопущення появи у ньому нових від конкурентів і встановлення внаслідок монополії. Занижуючи ціни таким чином, фірма зазнає збитків. Але вона передбачає компенсувати за рахунок встановлення монопольно-высоких цін після витіснення конкурентів з ринку. Саме тому подібну практику сприймається як протизаконна per se.

Зблизька скарги потерпілої боку (зазвичай конкурента) на штучне заниження ціни компанией-ответчиком суд має справу ще з совершившимся фактом монополізацію ринку, і з спробою встановлення монополії. Проте доказ те, що зниження ціни тій чи іншій фірмою є такого роду спробою, є дуже складну проблему.

На початку нинішнього століття збивання цін справді вважалося найпоширенішим і ефективнішим способом встановлення монополії. Проте переважно під впливом такого чинника як НТП ефективність «збивання» цін як засобу встановлення монополії була поставлена під, оскільки це надто рискованно.

Сумніви теоретиків і практиків в ефективності збивання цін як методу монополізації поставили б на порядок денний уточнення критеріїв, дозволяють говорити про його про наявність у тому чи іншому разі. Визначити законність чи незаконність цінової газової політики ж личить отак. Усі перемінні витрати сумуються, отриманого результату ділиться на число одиниць вироблену продукцію. Якщо ціну кожної одиниці більше або дорівнює затратам оборотних засобів їхньому виготовлення і, діяльність його компанії законна. Якщо ж ціна кожної одиниці виробленої продукції менше величини витрачених їхньому виготовлення оборотних засобів, отже, йдеться про протиправне товарному демпінгу, що мало мета встановлення монополии.

Зазвичай, американські суди припускають можливість штучного заниження цін, і й доцільність використання кількісних методів його виявлення лише за виконанні наступних двох условий:

. Ринок, у якому діє компанія, проти якої висувається позов із обвинуваченням у сбивании цін, повинен мати поруч особливостей, дозволяють говорити, що він порівняно легко піддається инфляции.

. Ця компанія має займати виражені лідируючі позиції над ринком, виражену, передусім, в переважання її в производстве.

4.2.2. Нецінові методи зміцнення позиції компанії над ринком. Проблема стратегічного ресурса.

Певне зниження ефективності збивання цін як методу встановлення монополії (зокрема що з протидією органів антимонопольної захисту) призвело до зростанню використання інших інструментів стратегічного поведінки, вкладених у завоювання домінуючих позицій над ринком. Внеценовая конкуренція передбачає використання фірмами деяких організаційних, виробничих та інших, що у їхньому розпорядженні чинників — стратегічних ресурсів — з метою зміни структури ринку на вигідному собі напрямі. Причому у тому, щоб компанія отримала можливість захопити домінуючі позиції з галузі, ці чинники мали бути зацікавленими недоступні її конкурентам, чи останні події міг би отримання доступу після закінчення певного періоду времени.

Набуття та підтримку стратегічного ресурсу кожної конкретної фірми пов’язане з відомими витратами. Що стосується домінуючою фірми чи жорсткої олігополії ці витрати компенсуються отриманням ринкової сили у цілях підтримки рівня цін вище собівартості. Що стосується проблемі соціальності ринкової сили питання стратегічному ресурсі можна поставити так: дає чи споживачеві створення і використання тій чи іншій конкретної фірмою даного конкретного стратегічного ресурсу якісь додаткові блага, компенсуючі оплату її послуг за цінами вище конкурентних, чи ні. Вони ж створення стратегічного ресурсу веде виключно використанню ринкової сили у цілях монопольного ціноутворення, отже позбавлення суспільства частини благ, які вона б мало при конкуренции?

Класичним прикладом стратегічного ресурсу, використання якого незмінно оцінювалося органами антимонопольної захисту як законне, соціальне, може бути економія на масштабах виробництва, його витрат у розрахунку одиницю продукції з мері зростання розмірів підприємства чи фірми, що включає кілька підприємств. Технологічно оптимальний розмір може бути досягнуто за умови, що це підприємство забезпечує, скажімо 50% ринку, а при 49% витрати, з особливості технології виробництва, зростуть, т. е., 50%-ный кордон є так званим мінімальним ефективним розміром виробництва. Усі компанії з меншою ринку будуть у тому випадку мати вищого рівня витрат виробництва, у розрахунку одиницю продукції. Навіть якщо його яка використовує велике підприємство домінуюча фірма призначатиме ціни вище витрат, але нижче, ніж в конкурентів, котрі мають таким ресурсом, її діяльність соціальна, попри застосування ринкової сили у цілях завищення цен.

Роль чинника економії на масштабі варіюється за галузями економіки. При розборі антитрестовских справ суди старанно вивчають можливості економії на масштабах на що відноситься до справі ринку, що має суттєвий вплив з їхньої рішення про законність дій фірм, які мають велику частку рынка.

4.2.3.Инновационная политика.

Зародження процес формування структури цілого ряду галузей сучасної промисловості пов’язане з використанням корпораціями тих чи інших методів стратегічного поведінки, як не караемых антитрестовским законодавством, а й однак підтримуваних існуючими правовими нормами. Особливо це рельєфно простежується у сферах виробництва, що виникли країн і хвилі НТП. Між інтересами підтримки конкуренції, та забезпечення прогресу науку й техніки, впровадження їхніх творчих досягнень в промисловість часто виникає протиріччя, по-різному разрешаемое системою чинного законодавства надають у різних ситуаціях. Зокрема, цю систему стимулює появу нових видів виробництва, дозволяючи освоившим їх компаніям тривалий час утримувати них монопольні позиції посредствам застосування патентно-лицензионного права, що дозволяє фірмі (або покупцю патенту чи ліцензії) до 17 років монопольно використовувати розроблене нею науково технічне новшество.

Отже, розширюється поняття «стратегічний ресурс», захопивши який, та чи інша компанія може отримати монопольні позиції на ринку. Оцінка законності володіння і перспективи використання такого ресурсу судом залежить від цього, наскільки це комусь вигідно чи невигідно суспільству. Якщо захоплення і ізоляція від конкурентів, наприклад, джерел сировини, забороняється антитрестовским законодавством, то встановлення тимчасової монополії на науково-технічний нововведення навіть заохочується патентним правом. Інакше в компаній було б стимулу до проведення наукових досліджень про, здійснення у яких широкомасштабних инвестиций.

Посилення чинника НТП за умов олигопольного стану переважної більшості наукомістких галузей призводить до зміщення центру ваги конкурентної боротьби зі сфери власне виробництва, у бік попередньої даному процесу стадії розробки продукції і на технології її створення. Це, зокрема, проявляється лише на рівні окремих компаній у тенденціях їх стратегічного поведінки, у внутрішньофірмових організаційноструктурних перегрупуваннях по направлениям:

. Перетворення проведення науково-дослідницьких і прикладних робіт у одне з ключових напрямів діяльності компанії. Це виявляється, передусім, у постійному характері інвестування на наукові исследования.

. Посилення взаємодії підрозділів, виконують функції реалізації продукції, з одного боку, і його розробки — з другой.

. Зростання гнучкості самого виробничого апарату (з допомогою вдосконалення технології, використання відповідних форм організації праці та мотиваційних механізмів), націлене те що, щоб готівкові виробничі сили не грали роль «пляшкового шийки» між потребою суспільства на даному виді продукции.

(вловлюється часом і формованої системою збуту фірми), і науково-технічними підрозділами, її разрабатывающими.

Зазначене усунення центру ваги конкурентної боротьби вносить певні коригування у ті умови, у яких система антимонопольної захисту суспільства вирішує свої завдання. Її загальстратегічна мета — збереження конкуренції - у цих умовах переломлюється з більш конкретної завдання: недопущення розділу ринку (по продуктивної принципові або як іабо іншій формі) і фіксації цін між олигополистами на стадії розробки. Тож у США законом забороняється спільне проведення нових видів продукції конкуруючими компаниями.

Система антимонопольної захисту суспільства на час заглиблена у заохочення інноваційного процесу лише на рівні окремих компаній. У той самий час наголошується на запобігання монополізації сфери звернення як на вході, і не вдома тій чи іншій технологічного ланцюжка виробництва тієї чи іншої товару, яка зараз переживає руках конкретну компанію. Отже, припиняється монополія, який походить у сфері обігу євро і поширювана надалі на сферу производства.

У той самий час, якщо домінування продукції фірми в каналах звернення є наслідком не захоплення нею останніх, а новацій у виробництві, що обумовлюють вищу якість й відповідне зниження ціни виробів, органи антимонопольної захисту вважають таке стан справ які відповідають інтересам суспільства загалом як сукупності потребителей.

4.3. Визначення кордонів ринку — можливого об'єкта монополизации.

Визначення об'єкта можливої монополізації, кордонів ринку, у якому діє фірма, є вихідним моментом аналізу антитрестовских справ. Досить часто вже одного з’ясування цієї обставини достатньо здобуття права довести, чи навпаки зняти висунуте проти нього обвинувачення у порушенні тієї чи іншої антитрестівського закону. Сферою докладання ринкової сили він був конкретний ринок. Інколи досить показати, що кордону ринку настільки широкі і фирмы-ответчика у ньому настільки мала, що вона може мати ринкової силою, щоб лише зняти обвинувачення у порушенні антитрестівського законодательства.

4.4. Визначення антитрестівського шкоди, порядку й обсягу його компенсации.

У кожному антитрестовском справі, у якому встановлено факт монополізації, є як винна, а й потерпілу сторону, понесшая конкретний збитки. Це виводить питання про його компенсації, процедура рішення котрого також входить у інструментарій протидії монополизму.

Доказ факту заподіяння шкоди ввозяться відповідність до буквою розділу 4 Акта Клейтона і вимагає достовірного свідоцтва, відповідального двом критеріям. Насамперед, потрібно підтвердити, що «бізнесу чи власності» потерпілої боку справді завдано збитки, і потім довести, що він справді був понесено «через порушення антитрестовских законів ответчиком».

Найчастіше як здобувача компенсації виступає конкурент відповідача. І тут найпростішим для суду способом докази заподіяння шкоди є зіставлення обсягу продажу позивача до порушення антитрестівського законодавства відповідачем і після. Але є можливість також довести, що позивач зазнав збитки у тому разі, тоді як період порушення відповідачем антитрестівського законодавства рівень доходів позивача не знижувався і навіть возрастал.

Крім самого факту шкоди, позивач, щоб отримати компенсацію, повинен також довести, що це збитки був понесено їм у результаті порушення відповідачем саме антитрестівського законодавства. Тобто позивач повинен переконати суд існуванні причинно-наслідкового зв’язку між суперечить інтересам розвитку конкуренції поведінкою відповідача і виникненням шкоди. Зазвичай, така залежність виявляється з урахуванням докладного аналізу сформованій конкретній ситуації та опитування численних свідків. У цьому принципове значення має тут доказ те, що позивач втратив, наприклад, частку ринку збуту саме внаслідок дій відповідача, а чи не внаслідок своєї дешевше конкурентоспособности.

Нарешті заключним кроком у вирішенні питання відшкодування збитків є визначення обсягу останнього. Традиційно американські суди прагнуть уникнути довільного чи заснованого на здогадах зацікавлених сторін перебуває визначення шкоди від обмеження конкуренції. У той водночас встановлення шкоди як безперечного факту також неможливо, бо вона полягає в зіставленні фактичних даних з гіпотетичними, наприклад, з обсягом продажів, який був при позивача, не поруши його конкурент-ответчик антитрестівського законодавства. Тому суди завжди старанно розглядають викладки здобувача відшкодування збитків, враховуючи викладки протилежної стороны.

4.5. Профілактика монополизации.

Антитрестовское, як до речі, і інших видів законодавств, націлене тільки й й не так те що, щоб покарати його порушників, скільки те що, щоб уникнути самі порушення. Власне, є інструментом регулювання, націленого формування соціально прийнятного розподілу громадських виробничих ресурсів між господарськими суб'єктами, отже, і підвищення рівня цін. Караючі ж функції антитрестівського законодавства скоріш йдуть на запобігання відхилень від цього стану економіки, ніж носять характер самоціль. Цим, зокрема, пояснюється і відносна м’якість самих покарань порушення антитрестівського законодавства, тобто у цілому вона має превентивний профілактичний характер.

4.6.Юридическое прирівнювання спроби монополізації факт її осуществления.

Нині підхід до проблеми законності стратегічного поведінки тій чи іншій компанії формулюється судами США наступним чином. Аби довести його протиправності потрібна наявність в діях відповідача трьох признаков:

. Наміри отримати монопольну силу, здатність проводити господарські вирішення інших компаній, щоб контролювати цены;

. Виключити конкуренцию;

. Зробити дію, трактуемое на практиці судочинства, як спроба монополизации.

Коли намір встановити монополію виходить із боку домінуючою чи одна з головних фірм, мають цьому ринку реальну можливість його здійснити, американським судочинством визначається «небезпечна можливість успіху» монополістичні устремлінь. Інакше висловлюючись, для визнання компанії винною у спробі монополізації доказ наявності в неї наміри монополізувати ринок є потрібне, але з достатнє умова. Обов’язково також слід уявити свідчення наявності «небезпечної ймовірності успіху» дій, вкладених у встановлення монополии.

4.7. Облік компаніями ризику потрапити під антитрестовские санкции.

Фактично система профілактики монополістичні проявів повністю спрямовано те що запобігти дії компаній, суперечать антитрестовскому законодавству. Тож отримання повнішого ставлення до роботі механізму профілактики монополізму слід також розглянути певні процеси, що відбуваються всередині приватних компаній, і пов’язані з урахуванням останніми антитрестівського чинника при плануванні їх деятельности.

При плануванні більш-менш серйозних кроків компанії, розмір яких і було становище над ринком дозволяє говорити про можливість монополістичні проявів, враховують ризик викликати він антитрестовские санкції. Насправді система антимонопольної захисту суспільства концентрує свої зусилля у основному для збутової діяльності фірми і дуже рідко розглядає новації у виробництві як встановлення монополії. Тому хоча й фірми оцінюють ризик влучення під антитрестовские санкції переважно в розробці й перегляді саме своєї збутової политики.

Можна виокремити такі елементи аналізу антимонопольних ризиків компании:

. Вивчення інституціональної структури ринку виробництва і інтересів діючих у ньому суб'єктів з позицій оцінки ймовірності висування з боку позову щодо порушення антитрестівського законодательства;

. Економічний аналіз ринку, особливостей і форм підвищення їх конкурентоздатності на нем;

. Багатоваріантний аналіз можливої реакції системи антимонопольної захисту на або ту збутову політику й вибір оптимальної форми сбыта.

5.Антитрестовский аналіз процесів на надфирменном уровне.

5.1. Антитрестовский аналіз зливань і поглощений.

Стосовно злиття різних фірм, то тут системі антимонопольної захисту суспільства важливо у остаточному підсумку вплив процесу перегрупування власності ціни і огляду на забезпеченість матеріальними благами. Виходячи з цього будується оцінка різних компонентів внутрішньої структури цього процесу, різних типів зливань і поглощений.

Залежно від спрямованості і наслідків виділяються три типу слияний:

. Горизонтальні (між конкуруючими фірмами, тобто. компаніями, діючими однією й тому самому географічному ринку й що роблять однакові чи дуже великі ступеня взаимозаменяющие товары).

. Вертикальні (між постачальниками і производителями).

. Конгломератні (між компаніями, які мають взаємодоповнюючих та технологічних процессов).

5.1.1. Конгломератні слияния.

Ставлення системи антимонопольної захисту суспільства до різним типам злиття різна. Вона, у цілому нейтрально належить до конгломератным злиття. Вважається, що вирішальним стимулом для таких є диверсифікації діяльності фірми, що дозволяє знизити її залежність від перепадів ринкової кон’юнктури в окремо взятих напрямах її діяльність. Така менша вразливість великих диверсифікованих фірм була неодноразово підтверджено емпіричними исследованиями.

Інакше кажучи, основною причиною у разі є стабілізація фінансової складової господарського організму компанії, забезпечення безперебійності припливу коштів, що дозволяє, з одного боку, виплачувати стійкий дивіденд акціонерам і підтримувати високий курс цінних паперів фірми на фондовий ринок, з другого фінансувати довгострокові програми розвитку, передусім науково-технічні, щоб забезпечити їй міцні позиції на багатообіцяючих в комерційному відношенні ринках в середньоі довгостроковій перспективі. З іншого боку, менша вразливість доходів фірми від ринкових коливань веде до їх зниження комерційного ризику для економічних суб'єктів, вкладають у неї інвестиції. Це дозволяє компанії істотно знизити витрати залучення у ній капіталу, відсоток який прямо пропорційний комерційному риску.

5.1.2. Горизонтальні слияния.

Зазвичай, система антимонопольної захисту суспільства найгостріше реагує на горизонтальні злиття. Скорочення через них числа постачальників над ринком і концентрація економічної могутності й уміння маніпулювати цінами над ринком до рук небагатьох суб'єктів господарювання безпосередньо суперечить інтересам підтримки конкуренції як господарської ефективності у тому чи галузі. Серед західних дослідників вельми поширена думка, що формирующаяся внаслідок злиттів структура ринку дає, зрештою, той самий ефект, як і монополістичний змова між виробниками про поділ сфер збуту чи фіксації цін — задоволення інтересів власників і менеджерів фірм з допомогою потребителей.

5.1.3.Вертикальные слияния.

Аналіз соціальності вертикальних злиттів починається з традиційних процедур, використовуваних органами антимонопольної захисту при розборі антитрестовских справ. По-перше, визначається ринок — гаданий об'єкт монополізації, тобто. його межі по продуктовому і географічному ознаками. По-друге, встановлюється, спричинить злиття збільшення частки що у ньому фірм над ринком й пов’язаному з цим зниження конкуренції. І, по-третє, проводиться аналіз характеру і фактичних цілей тієї чи іншої конкретного злиття і натомість визначених структурою даного галузевого ринку тенденцій до концентрації в аналізованої галузі й можливість виникнення чи посилення бар'єрів по дорозі запровадження у неї нових конкурентов.

На відміну від горизонтальних вертикальні злиття не ведуть безпосередньо до підвищення рівня концентрації над ринком. Тому і впливом геть розвиток конкуренції, та соціальну ефективність визначити набагато складніше. Як основних параметрів, використовуваних за подібного оцінці, виступає можливість компаній, соперничающих з виникає внаслідок злиття фірмою, ефективно продовжувати із нею конкурентну боротьбу, і навіть вплив злиття на величину бар'єрів по дорозі проникнення даний ринок нових конкурентов.

6.Государственно-правовой механізм антимонополизма в США.

6.1. Інституціональна структура системи антимонопольної захисту общества.

Реалізація завдань системи антимонопольної захисту суспільства здійснюється шляхом опертя яка у країні систему поділу влади й включення до даний механізм безлічі державні органи, які стосуються законодавчої, виконавчої та судової влади, контролюючих одне одного й пресекающих можливі відхилення в антимонопольної діяльності тієї чи іншої інституту від загальнонаціональних інтересів. Всі ці органи разом узяті і з них же в окремішності своєю чергою перебуває під увагою широкій міжнародній громадськості. Будь-яке не так своє рішення буде переглянуто компанією або приватних обличчям, понесшим внаслідок цього збитки. До цього буде залучено та інші державні органи, контролюючі цей процес. Отже, кожен із зайнятих у системі антимонопольної захисту інститутів пов’язане з іншими мережею взаємного контролю та координації усилий.

Інституціональна структура системи антимонопольної захисту суспільства входять такі элемент:

. Конгрес і правову базу антимонополизма;

. Антимонопольна традиція у свідомості і властивий населенню країни навик реалізації організаціями та окремими особами своїх законних інтересів перед проявів монополізму в правовому порядке;

. Федеральні і місцеві суди різних инстанций;

. Органи виконавчої власти;

. Антимонопольна складова економічної і суспільнополітичної мысли.

Тут доречним привести таблицю, яка ілюструє розвиток інституціональної системи антимонопольної захисту суспільства до тлі виходу основних антитрестовских законов.

Таблиця 2. Основні антитрестовские закони. |Назва й час |Основний зміст и|Институты і нові методи | |прийняття. |спрямованість. |практичної | | | |реалізації. | |Акт Шермана (1890) |Заборона будь-яких |Мін'юст:| | |контрактів, операцій та | | | |форм межфирменного |висування | | |співробітництва, в том|гражданских | | |однині і прихованих, |і кримінальних позовів. | | |обмежують |ФТК: | | |можливість |відсутність | | |реалізації |повноважень. | | |своєї продукції даному |Приватні позивачі: | | |ринку іншими |висування | | |господарськими |цивільних | | |суб'єктами; |позовів про відшкодування | | |постановка поза закона|ущерба. | | |монополізації, |Генеральні прокурори| | |спроби монополизации|штатов: | | |чи прихованої форми |висування | | |монополізації |цивільних | | |комерційної |позовів про відшкодування | | |діяльності. |шкоди | |Акт Клейтона (1914) |Встановлення |Мін'юст:| | |різного рівня цін| | | |різним покупцям |висування | | |ставиться поза законом, |цивільних | | |коли вона спрямоване |позовів. | | |на монополізацію чи |ФТК: | | |зниження конкуренции;|выдвижение | | | |цивільних | | |заборона включати в|исков. | | |контракт умови, |Приватні позивачі: | | |потребують з іншого |висування | | |боку |цивільних позовів про | | |бойкотувати |відшкодування збитків. | | |продукцію конкурентів| | | |у разі, якщо це | | | |веде до встановлення | | | |монополії чи | | | |зниження конкуренції;| | | | | | | |заборона злиття чи | | | |купівлі активів в | | | |разі, якщо це | | | |веде до | | | |значному | | | |зниження конкуренції,| | | | | | | |заборона перехресних | | | |директоратов. | | |Акт про ФТК (1914) |Засновує ФТК; |Мін'юст:| | |наділяє ФТК | | | |повноваженнями по |відсутність | | |захисту Акта ФТК і |повноважень. | | |Акта Клейтона; |ФТК: | | |забороняє |висування | | |несправедливі методы|гражданских | | |конкуренції, та |позовів. | | |облудні методи |Приватні позивачі: | | |торгівлі. |відсутність | | | |повноважень. |.

6.2. Еволюція системи антимонопольної захисту общества.

Для еволюції системи антимонопольної захисту суспільства необхідно з достатньою мірою умовності уявити її структуру так. По-перше, розділити всієї системи великих блоку :

— Госудврственно-правовой механізм — органи законодавчої, виконавчої, судової влади, покликані захистити суспільство від монополістичні проявлений,.

— Громадяни суспільства як носії певної ментальності і навиків самозахисту від прояви монополизма.

По-друге, простежити зміни у структурі та функціях блока.

«государственно-правительственный механізм» залежно через зміну у характері техногенного чинника, індустріальної структури під впливом НТП.

Це дає можливість уявити процес розвитку системи антимонопольної захисту суспільства на трьох ипостасях:

1. Як адаптаційний процес, приспосабливающий державноправової механізм протидії монополізму до змінюваним техніко-економічним і господарським условиям.

2. Як вдосконалення правового і экономико-аналитического інструментарію запобігання монополии.

3. Як розвиток самоорганізації суспільства на питаннях утвердження й підтримки социально-оптимальной інституціональної структури экономики.

На закінчення мені хотілося б привести таблицю, яка ілюструє хронологію розвитку теоретичної, емпіричну і політичною складових антимонополизма в США.

Таблиця 3. |Роки |Розвиток теорії |Особливості |Еволюція | | | |розвитку |антитрестівського | | | |економіки США, |регулювання. | | | |безпосередньо | | | | |які стосуються | | | | |антимонопольним | | | | |проблемам. | | | | | | | |1880 |Критика монополій і |Формування |Верховного суду США | | |обгрунтування введения|монополий на |підтримує запровадження| | |регулювання в |залізничному |регулювання в | | |роботах ліберальних |транспорті, і в |"громадських | | |економістів. |нафтової |інтересах" | | | |промисловості; | | | | |початок | | | | |використання | | | | |електроенергії та | | | | |телефонному зв’язку | | | | |як | | | | |комунальних | | | | |послуг. | | |1890 |Захист трестів в |Формування |Прийняття Акта Шермана| | |роботах |домінуючих фирм|в 1890 г., заборона | | |консервативних |на ринках |фіксування цін | | |економістів. |внаслідок |1899г. | | | |хвилі злиття, | | | | |прокотилася по| | | | |промисловості | | | | |США в 1887—1901 | | | | |рр. | | |1900 |Інтенсивна наукова |Продовження |Політика | | |полеміка по вопросам|процессов |розукрупнення | | |монополії, економії |концентрації |трестів, проведена | | |на масштабах і |виробництва та |президентом Т. | | |питання про трестах; |капіталу |Рузвельтом і Тафтом,| | |проведення великих |американської |яка торкнулася ряд| | |емпіричних |промисловості. |найбільших компаній ,| | |досліджень з цим| |зокрема «Standard| | |питанням у низці | |Оіл», «American | | |галузей. | |Tobacco Co.» і кілька | | | | |інших. Окремі | | | | |штати розпочали | | | | |формуванню комісій| | | | |із регулювання | | | | |ринків комунальних | | | | |послуг. | |1910 |Продовження |вибухнула Перша світова |Прийняття актів про ФТК | | |емпіричних |війна; |і Клейтона (1914); | | |досліджень |зменшення частки |деякі скорочення | | |трестів і отдельных|частного |антитрестовской | | |галузей. |предпринимательст|деятельности в | | | |ва в производстве|условиях участі США | | | |комунальних |у війні. | | | |послуг. | | |1920 |Продовження |Хвиля злиттів, |Проведення | | |емпіричних |пік, який |антимонопольних | | |досліджень трестов|пришелся на |з'ясування стосунків з | | |і окремих |1929 р. |змінним успіхом. | | |галузей. | | | |1930 |Початок досліджень |Криза 1929;1933 |Запровадження жорстких | | |олігополії в работах|гг.; |законів регулювання| | |Чемберлина і |очевидність |банківської справи; | | |Робінсон; |монополистических|распространение | | |Висновок Берла і Минза |проявів; |загальнонаціонального | | |про наявність |серія скандалів |регулювання на | | |неконтрольованої |навколо |забезпечення | | |влади в великих |виробництва |електроенергією, | | |фірм; |комунальних |телефонну зв’язок, | | |виявлення |послуг і |вантажні | | |превалювання |банківської справи |автомобільні | | |олігополії в | |перевезення, авіалінії;| | |американської | | | | |економіці ході | |тимчасове запровадження | | |емпіричних | |механізму | | |досліджень | |фіксування цін при | | | | |участі держави | | | | |і провідних | | | | |промисловців в | | | | |рамках програм | | | | |Адміністрації | | | | |національного | | | | |відродження. | |1940 |Початок использования|Послевоенный бум |Значне зростання | | |теорії ігор для |і пов’язані з ним|антитрестовской | | |вивчення проблеми |зростання впевненості |активності; | | |олігополії. |у можливостях |перемога органів | | | |приватного |антимонопольного | | | |предпринимательст|регулирования в | | | |ва; |судових | | | |зростання показників |розглядах | | | |концентрації та |найважливіших | | | |часткою провідних |антимонопольних справ; | | | |фірм над ринком. |розвиток громадських| | | | |(регульованих) | | | | |підприємств у | | | | |виробництві | | | | |електроенергії у | | | | |долині річки Тенессі, | | | | |Нью-Йорку, Небрасці і| | | | |Сході США | |1950 |Завершення робіт з |Збереження ролі |Зниження | | |емпіричному |зростання |антитрестовской | | |дослідженню проблем|промышленного |активності у | | |антимонополизма в |підприємства як |1950;1960гг.; | | |більшості |чинника повышения|ужесточение | | |галузей; |його |регулювання | | |розробка проблеми |ефективності. |злиттів, | | |"вхідних бар'єрів" | |проходження | | |Бэйном. | |відповідного | | | | |закону через | | | | |конгрес. | |1960 |Проведення |Початок зниження |Жорсткість судових | | |великомасштабних |ролі економії на |рішень із питань | | |досліджень з |масштабах як |злиттів. | | |питанням |чинника підвищення| | | |концентрації, |ефективності по | | | |інновацій, економії |мері заміни | | | |на масштабах |традиційних | | | |виробництва, |виробництв | | | |реклами й прибутку. |новими | | | |економісти Чикагской|технологиями. | | | |школи прагнуть |Чергова хвиля | | | |довести |злиттів з піком в| | | |превалювання |1969 р. | | | |конкурентних почав| | | | |ув американській | | | | |економіки та | | | | |шкідливість | | | | |регулювання, їх | | | | |погляди отримують | | | | |дедалі більше | | | | |поширення. | | | |1970 |Подальше |Превалювання |Судове | | |проведення |конкурентних |розгляд низки | | |економетричних |почав у экономике|крупных | | |досліджень, і |під впливом |антитрестовских справ: | | |розширення |антитрестівського |"IBM", | | |використання |регулювання, |"ATT" та інших. компаній;| | |економетричних |конкуренції зі | | | |моделей. Зростання |боку імпорту и|начало | | |впливу Чиказької |дерегулювання. |дерегулювання | | |школи. | |фондових ринків, | | | | |аэролиний, залізних | | | | |доріг, телефонної | | | | |зв'язку, радіомовлення, | | | | |автоперевезень. | |1980;|Рост розмаїття |Превалювання |Дерегулювання «ATT"| |1990 |думок із |конкурентних |як прецедент, | | |теоретичним і |почав у |має перспективне| | |статичним |економіці. |методологічне | | |питанням. |Хвиля злиття |значення. | | | |1982;1989 рр. |Зниження | | | | |антитрестовской | | | | |активність за | | | | |Рейгані; | | | | |збереження тенденцій | | | | |до дорегулюванню при| | | | |Буші і Клінтоні. |.

Заключение

.

Як бачимо, США досить високий рівень організації процесу державного регулювання монополії, заснований на букви закону. Серед всіх розглянутих цій роботі моментів державного регулювання особливу увагу приваблює те, що приватні компанії допускаються в регульовані галузі на конкурсної основе.

З одного боку це дозволяє державних органів контролювати рівень ціни відповідні товари та, з іншого боку, досягається вирішення низки питань які пов’язані з економікою безпосередньо, і, нарешті, третій аспект (навіщо усе й затівалося) — досягається рішення антимонопольних задач.

Використана литература.

1. Качалін В. В. Система антимонопольної захисту суспільства на США. М.: Наука,.

1997. З 211−223. 2. Курс економічної теорії. Навчальний посібник. Кіров, 1993 рік. 3. С. Фишер, Р. Дорнбуш, Р.Шмалензи. Економіка. М., 1993 рік. 4. William G. Shepherd. Public policies towards business. Eighth edition.

Irwin. С.331−333, 335−336.