Леви

Львы.

Из всіх тварин, із якими людина ділить свою планету, одна величезна кішка незмінно викликала йому найбільше повагу та підкоряла його фантазію. Йдеться, звісно, про лева. З тих самих пір, коли осіб розпочав спостерігати світ довкола себе і мислити символами, він почитав лева й наділяв царственого звіра якостями, котрі вищі від всього цінував у масі собі подібних, — шляхетністю, хоробрістю, вірністю, міццю непереможного бійця і пишнотою у коханні. Давні єгиптяни зробили лева емблемою божественної влади й царської гідності. Асирійці і греки вбачали у левах супутників богинь. У ранньохристиянському мистецтві лев по черзі символізував святого Марка, святого Ієроніма і найбільш Христа — як «лева від коліна Иудина». Пізніше леви — здиблені і інші — прикрашали герби багатьох монархів і вельмож Європи. Чому лев знайшов свого статусу владики звірів? Без сумніви, оскільки вид в нього справді царствений. Це стосується як до самцям: ще й левиця теж втілення гнучкою краси. Проте уяву насамперед малює нам лева у колишньому розквіті сил, чия незрівнянна грива, якої немає ні в однієї інший кішки, — темно-золотая, чи чорно-коричнева, або домогтися будь-якого з проміжних відтінків — додає їй велич істинного монарха. І голос лева щонайменше значний, ніж його вид. У тиху ніч левиний ревіння викликає трепет в усіх, хто чує, — навіть у відстані вісім кілометрів. У його поведінці лев також виявляє чимало королівських чеснот. Він велично добродушна і товариський — крім випадків, коли оберігає своє право видобуток чи подругу. Леви відрізняються від інших кішок тим, що вони і полюють групами — так званими прайдами. У звичайний прайд входять кілька левиць та його дитинчата, два-три молодих самця і запитають обов’язково один домінуючий самець. Ватажок — який завжди найбільший чи найсильніший член прайда, але інші самці визнають їхньої верховенство, і в своє чергу терпить їх присутність. Чисельність прайда може дуже коливатися — від чотирьох-п'яти членів до тридцяти п’ятьох більше. Серед найкрупніших кішок зі левом суперничає за величиною лише тигр. Оброблені левові шкіри бували довжиною понад трьох із половиною метрів, але середній дорослий самець має у довжину трохи менше трьох метрів і важить від 180 до 230 кілограмів. Левиці дрібніший від: їхня середня довжина становить близько двох із половиною метрів, а вагу — 140 кілограмів. Серед дошек тільки в левів легко відрізнити самця від самки навіть у великій відстані завдяки одній його зростання зухвальства і пишної гриві. Лев, чиє гнучке тіло полягає немов із самих лише м’язів, має неймовірною фізичної міццю. Одним ударом лапи він може звалити трехсоткилограммовую зебру, і, попри власної ваги, леви — чудові стрибуни. Один очевидець стверджував, що лев з його очах перемахнув через ущелині одинадцятиметрової ширини. Триметрові стрибки за вертикаллю — на обриви чи через огорожі — їм справа звичайнісінький. У період спарювання відносини між партнерами дуже ніжні. Домінуючий лев спаровується з самкою, що має настала тічка, кожні двадцатьтридцать хвилин — й дуже годинами. Як відомо, самець і самка в Дрезденському зоопарку упродовж восьми днів спарилися 360 раз. Колись леви крім Африки в багатьох водилися у Європі, на Близькому і Середньому Сході, таки в Індії, але помалу були усунуті головним своїм ворогом — людиною у зв’язку з розвитком скотарства і землеробства, і потім промисловості, і нині цей вид існує тільки у великих мисливських резерватах Східної та Південної Африки, ще й купка азіатських левів живе у природному стані індійському заказнику Гирский Ліс. Якщо вартого всілякі похвали створення африканських резерватів, людина він зробив усе, що у його силах, щоб знищити цього звіра. Лев у відносинах людиною більше схильний мирного співіснування, а може бути і людожером, якщо переконається, що людина — легка видобуток. Історичним прикладом того, як леви занадто зміцнилися у тому небезпечному омані, можуть бути людожери Цаво: на початку два лева потягли і з'їли по меншою мірою 28 людина, які працювали будівництві залізниці Момбаса—Найроби, як їх застрелив інженер, керував будівництвом… Деякі зоологи ставлять під сумнів хвалене шляхетність лева, вказуючи, що він надає полювати левиці, та був об'їдається плодами її праць. Однак це, можна пояснити не стільки лінню, скільки практичної необхідністю. Лев занадто впадає у вічі й може набагато легше стривожити і сполохати видобуток, ніж менш помітна левиця. Постарілих і хворих левів прайд не захищає, а, навпаки, виганяє, надаючи нею самою себе піклуватися. Одряхлілий лев, худий і свій слабкий, часто завершує свої дні у шлунках що оточили і разорвавших його гієн — безславний кінець для владики звірів..

.