Завдання природознавства, методологічні основи природознавства та методики викладання природознавства, їх зв"язок з іншими предметами (реферат)

Реферат на тему:

Завдання природознавства, методологічні основи природознавства та методики викладання природознавства, їх зв’язок з іншими предметами Основні завдання вивчення природознавства такі: розширити елементарні знання учнів про предмети і явища природи, розкрити у доступній формі зв’язки між неживою і живою природою, а також природою і трудовою діяльністю людей, озброїти дітей матеріалістичним підхо­дом до вивчення природи і первинними атеїстичними знаннями, виховувати любов до рідної країни. Мета кур­су — комплексне пізнання природи і суспільства.

Специфіка природознавства — його узагальненість, комплексність і разом з тим конкретність.

Озброїти учнів знаннями — значить створити в їхній свідомості чіткі уявлення, навчити узагальнювати свої знання в поняттях, допомогти дітям осмислити законо­мірні зв’язки між явищами, виробити практичні уміння і навички.

Отже, уже в початкових класах повинно мати місце на­громадження в молодших школярів певних знань про предмети і явища природи, причому знань не розрізнених, а об'єднаних провідною ідеєю — ідеєю взаємозв'язку всіх явищ природи.

Методика викладання природознавства як одна з га­лузей педагогічної науки є складовою частиною загальної методики викладання біології. Вона характеризується об'­єктом, завданнями і методами дослідження. Об'єктом ви­вчення методики природознавства є процес навчання мо­лодших школярів природознавству. Відомо, що у процесі навчання нерозривно пов’язані між собою зміст навчання (навчальний предмет), діяльність учителя (викладання) і діяльність учнів (навчання). Отже, методика природо­знавства досліджує закономірність зв’язків між складо­вими навчального процесу і на цій основі розробляє шляхи його оптимізації.

Перед методикою викладання природознавства як га­луззю педагогічної науки стоять такі завдання:

1) визначення в комплексі пізнавальних, виховних і розвиваючих завдань шкільного природознавства, його місця в системі освіти;

2) розробка змісту природознавства як навчального предметанаукове обґрунтування програм, підручників;

3) вироблення методів, методичних прийомів та орга­нізаційних форм навчання відповідно до завдань і змісту природознавства;

4) розробка засобів навчання природознавству та ма­теріальної бази;

5) визначення вимог щодо підготовки вчителя як ви­кладача природознавства.

Методика викладання природознавства найтісніше пов’язана з педагогікою як по лінії дидактики (теорії на­вчання), так і по лінії виховання. Дидактика визначає за­гальні закони, принципи і правила навчання, що є обов’яз­ковими і для методики природознавства. Методика при­родознавства застосовує і конкретизує загальнодидактичні положення відповідно до особливостей навчального ма­теріалу з природознавства.

Методологічною основою методики викладання приро­дознавства є діалектичний матеріалізм. Методологія — філософське вчення про методи пізнання і перетворення дійсності, застосування принципів світогляду до процесу пізнання.

Діалектичний матеріалізм передбачає об'єктивний підхід до педагогічних явищ, їх оцінки, аналіз розвитку явищ з розкриттям їхніх внутрішніх суперечностей, взаємозв'язок і взаємозалежність явищ. Яке б педагогічне явище не вивчалося, його потрібно розглядати всебічно, розкривати внутрішні тенденції його розвитку. Щоб пра­вильно розкрити об'єктивні закономірності процесу на­вчання природознавству, треба навчитися бачити супе­речності, властиві і процесу навчання, аналізувати їх і на цій основі виробляти шляхи усунення суперечностей.

Основною умовою нормального ходу процесу навчання є усунення суперечностей між теоретичним матеріалом і практичними завданнями, що ставляться перед учнями, досягнутим рівнем їх розумового розвитку, знань, умінь і навичок.

У процесі навчання учитель повинен намагатися розв’язати суперечності: «відоме — невідоме», «зрозумі­ле — незрозуміле», «головне — другорядне», «засвоєне — незасвоєне», «необхідне — випадкове» та ін. Подолання цих суперечностей ґрунтує розумовий розвиток учнів, фор­мує інтерес до набуття знань, до навчання.

При вивченні явищ і предметів природи важливо не тільки з’ясовувати подібність і відмінність об'єктів, що ви­вчаються, але й, головне, встановлювати їх взаємозв'язки, взаємозалежності, що сприятиме виробленню у свідомості учнів матеріалістичного розуміння процесів життя.

Роль уявлень при вивченні природознавства дуже ве­лика: чим багатші у дітей уявлення, чим вони повніші за обсягом і точніші за змістом, тим краще розвиваються у дітей пам’ять і мислення. Уявлення є також необхідною умовою формування понять, розуміння учнями слів учите­ля, а також засвоєння матеріалу підручника.

Щоб сформувати в свідомості учнів чітке уявлення про незнайомий предмет, треба показати їм його, дати можли­вість доторкнутися до нього, а іноді понюхати і попробу­вати на смак. Якщо предмет як певний комплекс подраз­ників діє на ряд аналізаторів, у корі великих півкуль утво­рюються тимчасові зв’язки, внаслідок чого організм реагує, предмет як єдине ціле. Отже, одночасна робота різних аналізаторів є найважливішою умовою переходу від окре­мих відчуттів до сприйняття предмета в цілому.

Так, діти, знайомлячись із снігом і льодом, за допомо­гою зорового аналізатора сприймають особливості кольору снігу і льодуорганами дотику — їх твердість, характер поверхні (гладенька, шорсткувата), температуруоргана­ми нюху — відсутність запаху та ін.

За даними сучасної психології, процес формування і розвитку понять проходить такі етапи: організація спосте­режень одиничних предметів і явищзбагачення спостере­женьвиявлення загальних та істотних ознак предметів і явищ, що вивчаютьсявизначення понятьвправи на зак­ріплення набутих знаньрозширення об'єму й поглиблення змісту понять.

Для міцного й осмисленого засвоєння знань дуже важ­ливо не тільки ознайомлювати дітей з окремими понят­тями, а й показувати учням їх групи, класи, категорії в підпорядкуванні, тобто підводити до ознайомлення з сис­темою понять.

Естетичне виховання є необхідною умовою фор­мування всебічно розвиненої особистості. Естетичне вихо­вання при вивченні природознавства являє собою систему педагогічної діяльності, яка включає сприйняття й осмис­лення естетичних якостей природи під час спостережень, на уроках, спілкування з її красою у позакласній роботі, у процесі художньої творчості та природоохоронної пра­ці дітей. Засобами естетичного виховання при цьому є сама природа, а також відображення її краси у слові, му­зиці, художніх полотнах. Залучити дітей до краси приро­ди — важливе завдання вчителя. Як засвідчує практика, емоційно-естетичне сприйняття природи та окремих її компонентів зумовлює значною мірою і ставлення до них молодших школярів. Так, дітям подобаються квіти, ме­телика, птахи перш за все тому, що вони красиві, а жаб, гадюк діти не люблять, бо вони, на їхній погляд, некрасиві, бридкі.

Використана література.

1. 1.Ільченко Віра Романівна, Гуз Костянтин Жоржевич, Булава Леонід Миколайович. Природознавство.- К.: Генеза, 2000. 176с.

2. 2.Шаламов Руслан Васильович, Бабченко Ганна Степанівна. Природознавство.- Харків: Світ дитинства, 2000. 176с.

3. 3.Природознавство в Україні до початку ХХ ст. в історичному, культурному та освітньому контексті: Монографія/ Ю. В. Павленко, С. П. Руда, С. А. Хорошева, Ю. О. Храмов.- К.: Академперіодика, 2001. 420с.- (Бібліотека державного фонду фундаментальних досліджень).- 10.00.