Принципи і методи трудового навчання

Під методами трудового навчання розуміють способи спільної роботи учителя і учнів, в процесі якої досягається засвоєння учнями знань. формування умінь і навичок, виховання загальнолюдського відношення до праці, розвивається пізнавальна здібність, самостійність, творча активність в навчальній і трудовій діяльності.

Це класичне визначення методів по відношенню до початкових класів можна трансформувати так: методи трудового навчанняце способи взаемозв’язної і взаємозумовленої діяльності учителя та учнів, під час якої учні під керівництвом учителя набувають теоретичних знань про працю людей, матеріали та інструменти, про планування технологічного процесу виготовлення виробів, а також умінь і навичок з обробки матеріалів відповідними інструментами та виготовлення виробів. У процесі такої діяльності в учнів формується світогляд, розвиваються їх пізнавальні здібності, розумові і фізичні сили та здібності, розширюється загальний політехнічний кругозір, що є передумовою підготовки до життя.

Ефективність методів в значній мірі залежить від правильного вибору методичних прийомів. Методичні прийоми — складові елементи методу або окремі дії учителя та учнів, спрямовані на досягнення навчально-виховної мети. Існують найрізноманітніші методичні прийоми, «які вирізних сполученнях проявляються в методах роботи учителя.

Логічні прийоми — прийоми формування розумової діяльності учнів (способів мислення). До них відносяться: виділення головного, порівняння, узагальнення тощо.

Технічні прийоми потребують раціонального використання засобів діяльності учителя і учнів: різноманітного обладнання, матеріалів, пристрої, технічних засобів навчання тощо.

В процесі навчання методи і прийоми використовуються в різних ситуаціях. Один і той ж вид діяльності учнів в одних випадках виступає як самостійний метод, а в інших — як прийом навчання. Так, бесіда і пояснення є самостійними методами кавчання. Якщо ж учитель епізодично застосовує їх в ході практичної роботи для «ваги учнів, виправлення помилок та інше, то пояснення «виступають як прийом навчання, що входить в метод і годи і прийоми можуть мінятись місцями. Якщо, наприклад, повідомлення навчального матеріалу ведеться методом пояснення, в процесі якого демонструються наочні посібники, то ці пояснень, виступають як прийом. Але якщо посібник є об'єктом вивчення основні знання учні одержують на основі його розгляду, то демонстрація виступає як метод навчання, а пояснення учителяяк прийом.

На відміну від інших навчальних предметів, заняття з праці характеризується деякими особливостями.

• — трудова діяльність учнів пов’язана не лише з засвоєнням знань, набуттям практичних вмінь і навичок, а й з створенням матеріальних цінностей;
• — серед джерел знань важливе місце займають знаряддя і предмети праці, трудові і технологічні процеси;
• — виховна дія в процесі навчання спрямована перш за все на формування і розвиток в учнів загальнолюдських якостей особистості;
• — заняття з учнями проводяться в навчально-виробничих умовахробочих кімнатах з праці для учнів початкових класів.

Ефективність практичних занять з трудового навчання в багатьох випадках визначається тим, наскільки правильно вибрані учителем методи навчання.

Зупинимося на класифікації методів трудового навчання. Загальноприйнятної класифікації методів трудового навчання поки що не існує. Найбільше розповсюдження в педагогічній літературі одержали два напрямки в класифікації методів:

• — за видами джерел, з яких учні набувають знань та вмінь;
• — за видами діяльності учнів.

Існують і інші класифікації методів трудового навчання, що характеризуються методами викладу навчального матеріалу і керівництва роботою учнів, а також методами самостійної роботи. Але на нашу думку в початкових класах доцільним є класифікація за першими двома ознаками.

Представники першого напрямку виділяють три форми методів:

• — усні словесні (розповідь, пояснення, бесіда), при яких джерелом знань є слово вчителя;
• — наочні (спостереження учнями натуральних об'єктів, процесів, їх зображень, таблиць, моделей, діафільмів, діапозитивів) при яких джерелом пізнання є наочні засоби;
• — практичні (використання трудових завдань, спостереження предметів і явищ в процесі праці), при яких джерелом пізнання є практична робота учнів.

Представники другого напрямку виділяють чотири групи методів:

• — репродуктивний (пояснювально-ілюстративний);
• — частково-пошуковий;
• — проблемний;
• — дослідницький.

Методи навчання, що визначаються за джерелами інформації, як було сказано вище, включають в себе три основні види: словесні, демонстраційні і практичні методи.

Усі словесні методи є найбільш розповсюдженими в практиці трудового навчання. Це бесіда, розповідь і пояснення.

Бесіда — метод навчання, при якому учитель з допомогою цілеспрямованих питань до учнів, мобілізує їх знання і практичний досвід для засвоєння нових знань. В практиці трудового навчання бесіду застосовують на заняттях в усіх класах — від молодших до випускних.

Учні навіть на перший урок трудового навчання в 1 класі приходять з деякими знаннями, навичками і вміннями, з деяким досвідом. На наступних уроках їх досвід розширюється, поглиблюється, що сприяє застосуванню на уроках методу бесіди. Успіху бесіди сприяє чітке визначення теми, логіці плану і умілому формуванню питань, що дозволяє учителю направити думку учнів. Користуючись методом бесіди, учитель організовує учнів на самостійну підготовку робочих місць, визначенню корисності виробу, який мають виготовити на уроці, пригадує з учнями властивості та призначення матеріалів, будову й застосування інструментів.

Характерними ознаками бесіди є те, що учитель звертається до учнів з різними запитаннями про працю людей, про матеріали, інструменти, про планування технологічного процесу, виготовлення виробів тощо. Уміння учня дати правильну і повну відповідь залежить від характеру і способу постановки запитання, від того наскільки правильно, вдало сформульовано воно. У зв’язку з цим до формування запитань для бесіди ставляться певні вимоги, а саме: запитання повинні бути тісно пов’язані з раніш вивченим матеріалом і випливати з нього; запитання слід формувати просто, ясно, чітко. Бесіда, ще проводиться на початку уроку, допомагає дітям установити зв’язок з раніш вивченим матеріалом, визначити матеріали та інструменти, необхідні для роботи, уявити. послідовність трудового процесу. Під час виконання практичної роботи може виникнути, необхідність проведення поточної бесіди, в якій шляхом постановки конкретних запитань і відповідей на них учитель передає додаткову інформацію про трудовий процес. Після закінчення практичної роботи учитель, як правило, проводить підсумкову бесіду, основна мета якої - залучити учнів до роботи.

Розповідь — метод усного викладу матеріалу, який носить й або розповідний характер, відзначається науковістю, логічною послідовністю, образністю повідомлення учнями відомостей теоретичного або практичного характеру.

В початкових класах розповідь учителя спирається на раніш набуті учнями знання, систематизує уявлення і поняття дітей про відомі об'єкти, навчає їх застосуванню знань на практиці. Розповідь учителя повинна бути короткою, без великої кількості прикладів, так як учні не зможуть із такої розповіді виділити головне, запам’ятати його.

Розповідь може бути дедуктивною (від загального положення до конкретних фактів), або індуктивною (з ряду конкретних фактів виводиться конкретне положення). В першому випадку учитель знайомить учнів з загальними поняттями, а потім ілюструє їх конкретними прикладами; в другому учитель знайомить учнів з конкретними об'єктами техніки і виробництва поступово переходять до узагальнень. В процесі розповіді учитель може використовувати навчальні таблиці, моделі, діафільми тощо. Розповідь повинна задовольняти такі дидактичні вимоги: бути достовірною, логічно послідовною, емоційною, доступною для розуміння учнями початкових класів.

Розповідь як метод навчання має і свої слабкі сторони: знання учні одержать в готовому вигляді. Від учня вимагається лише розуміння змісту розповіді і запам’ятовування його. Для подолання цього недоліку бажано, щоб розповідь була не лише розповіддю учителя, але і включала роздуми і бесіди, спільні узагальнення і висновки.

Пояснення — метод усного викладу. матеріалу з перевіркою з засвоєння і залученням учнів до вирішення питання, що розглядається на уроці. Поясненню на уроках трудового навчання відводиться значне місце. Учитель пояснює учням, як підготувати робоче місце до заняття з праці, виготовити виріб. Даючи настанови щодо виготовлення виробу, учитель розповідає про властивості матеріалів і як підібрати їх для виготовлення виробу, про будову і використання інструментів, приладів і пристрої, про технічну документацію. Пояснення застосовується також при поясненні нових слів, технічних термінів. Характеризується пояснення локанічністю і чіткістю викладання матеріалу, застосовується на любому етапі уроку.