Основні методи адміністративної діяльності органів внутрішніх справ (реферат)

РЕФЕРАТ На тему:

Основні методи адміністративної діяльності органів внутрішніх справ.

" Метод" як поняття — це прийом, спосіб дії, характер волевияв­лення. Метод же управління — це спосіб впливу керуючого суб'єкта на поведінку об'єкта управління, яким може бути фізична особа (група осіб) або відповідні відносини.

Під методом адміністративної діяльності органів внутрішніх справ слід розуміти цілеспрямований спосіб поведінки, набір дій та засобів, які повторюються і ведуть до вирішення завдань по охоро­ні громадського порядку та громадської безпеки.

Адміністративна діяльність міліції здійснюється методами пе­реконання та примусу, які найпослідовніше відбиваються через ме­ханізм прав та обов’язків. Ці методи використовуються у всіх сфе­рах, галузях, на всіх рівнях діяльності органів та підрозділів внутрі­шніх справ.

Переконання становить комплекс виховних, роз’яснювальних та заохочувальних засобів, які здійснюються з метою підвищення організованості, дисципліни громадян, добровільного виконання ними законів. Саме переконання формує правосвідомість, внутріш­ню готовність до прийняття й виконання загальнообов’язкових правил.

В адміністративній діяльності органів внутрішніх справ переко­нання спрямоване на виховання у громадян внутрішньої потреби й стійкості звички правомірної поведінки, попередження антигро­мадських, протиправних вчинків, на позитивний вплив щодо право­порушника. Переконання передує примусові, який застосовується до громадян, не здатних скеровувати свою поведінку у відповіднос­ті з державною волею. Переконання також супроводжує заходи примусу, переплітається з ними, вирішує загальне завдання, що по­лягає у вихованні почуття обов’язку та відповідальності перед тру­довим колективом, суспільством, державою.

Адміністративний примус — різновид державного примусу, який за своєю суттю є втручанням у сферу правових інтересів пра­вопорушника, інших суб'єктів права, включає заходи припинення адміністративних правопорушень, адміністративного попереджен­ня та адміністративного стягнення.

Примусовий вплив може виявлятися у фізичному впливі, у чис­то примусових діях або психічному впливі, тобто спонуканні до пе­вних дій, бажаної поведінки.

Активно використовуються в діяльності органів внутрішніх справ адміністративний та економічний методи.

Адміністративний метод переважно пов’язаний з адміністра­тивно-правовою формою діяльності, якою є правові акти управлін­ня, організаційно-розпорядчі заходи, засоби стимулювання і право­вого примусу, контроль тощо.

Цей метод дає однозначне вирішення відповідної управлінської ситуації, має обов’язкову силу для адресата й виключає альтернати­ву в обранні способів дії. Адміністративні акти — основний інстру­мент цього методу. Вони мають обов’язковий характер для виконав­ців, а їх невиконання тягне за собою юридичну відповідальність.

Адміністративному методу притаманні певні ознаки, передусім — це централізація, єдиноначальність, субординація, ієрархічність, імперативність тощо, які за певних умов та при відповідному сту­пені юридичного оформлення набувають значення самостійно дію­чих методів адміністративної діяльності міліції.

Економічний метод адміністративної діяльності органів внут­рішніх справ не передбачає «адміністрування», проте, як такий, що використовується державним органом, набуває обов’язкового хара­ктеру. Наслідки невиконання виявляються у матеріальних збитках, упущеній вигоді, грошових компенсаціях і та. ін.

В адміністративній діяльності органів внутрішніх справ викори­стовуються також методи субординації та координації. Субордина­ція — це службове підпорядкування молодшого за посадою старшо­му. Ці відносини вертикального типу спираються на правовий по­рядок і виявляються у правових актах управління або усних розпо­рядженнях керівників та відповідних діях підпорядкованих їм осіб.

Особливість методу — повний контроль керівником підрозділу дій підпорядкованих працівників. Методу субординації в діяльності органів внутрішніх справ здебільшого відповідає авторитарний стиль керівництва. Його прояви: жорстока підпорядкованість владі керівника, схильність до прийняття одноосібних рішень, які дово­дяться до підлеглих у вигляді чітких зрозумілих команд.

Субординація — це домінуючий метод в діяльності міліції. Його значення не слід применшувати, оскільки на багатьох ділянках ор­ганів внутрішніх справ субординаційні відносини мають забезпечи­ти стабільність, ритмічність, ефективність праці.

В діяльності органів внутрішніх справ великого значення набу­ває метод координації, який відкриває можливість для взаємодії підрозділів, служб, делегування повноважень від керівника до виконавців і розвитку на цій основі саморегулювання, взаємоконтро­лю, взаємоінформації, взаємодопомоги.

При цьому методові характер дій керівника нагадує «диспетчерування», тобто коригування дій підлеглих. Особливо не прояв­ляється при проведенні операцій, рейдів, в яких задіяні працівники різних підрозділів і служб органів внутрішніх справ.

Застосування методу координації в адміністративній діяльності міліції здійснюється на підставі планування, прогнозування та мо­делювання можливої ситуації, чіткого розмежування функцій служб і підрозділів, їх керівників і підлеглих.

Порушення громадського порядку вимагають від працівників міліції вжиття необхідних заходів адміністративного примусу для попередження або припинення протиправних дій, покарання осіб, які вчиняють адміністративні проступки.

Аналіз законодавства, яке регламентує діяльність міліції у сфе­рі охорони громадського порядку та громадської безпеки, дозволяє виділити два основних напрямки цієї діяльності.

По-перше, захист встановленого громадського порядку, життя і здоров’я громадян від небезпечних посягань, тобто попередження й припинення злочинів та інших суспільно небезпечних діянь, запо­бігання шкідливих для життя і здоров’я людей наслідків. Так, Закон України «Про адміністративний нагляд за особами звільненими з місць позбавлення волі» передбачає, що адміністративний нагляд установлюється з метою запобігання вчиненню злочинів окремими особами, звільненими з місць позбавлення волі, і здійснення вихов­ного впливу на них. Попереджувальний характер носить також ви­лучення вогнепальної зброї в осіб, які систематично порушують громадський порядок, зловживають спиртними напоями або є пси­хічно хворими.

Друге призначення закріплено в нормах законодавства про ад­міністративні правопорушення. Згідно зі ст. 23 КпАП України, ад­міністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопо­рушення, в дусі додержання законів, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Таким чином, основне призначення цих заходів — попере­дження й припинення адміністративних правопорушень, забезпе­чення притягнення винних до адміністративної відповідальності.

Враховуючи викладене, можна виділити три групи заходів ад­міністративного примусу:

1. 1)адміністративно-попереджувальні заходи;

2. 2)заходи адміністративного припинення;

3. 3)адміністративні стягнення.

Адміністративно-попереджувальні заходи застосовуються при наявності особливих умов (стихійне лихо, пожежа, епідемія, епізотія, аварія, розшук злочинця І та ін.) з метою попередження право­порушень та забезпечення громадської безпеки. До них, зокрема, на­лежать адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць по­збавлення воліперевірка документівофіційне попередження про неприпустимість антигромадської поведінкиособистий огляд, огляд речей, ручної кладі, багажу, знарядь полювання й лову риби, транспор­тних засобів та Інших предметів тощо.

Підставою для застосування заходів цього виду є настання пе­редбачених законом умов, при яких може виникнути загроза нор­мальному розвитку суспільних відносин або життю (здоров'ю), а також правам громадян (наприклад, загроза проносу в літак зброї, яка може бути застосована для нападу на екіпаж).

Таким чином, застосування цих заходів не пов’язано безпосере­дньо із вчиненням правопорушення й переслідує мету не допустити його, а також попередити можливе настання шкідливих наслідків.

До другої групи належать заходи адміністративного припинен­ня, які передбачають примусове припинення протиправних дій (ді­яльності) громадян, посадових осіб, установ, організацій, підпри­ємств. До них, зокрема, належать адміністративне затриманняви­лучення речей і документів, що є знаряддям або безперечним об'єктом правопорушеннявідсторонення водіїв транспортних за­собів, якщо вони перебувають у стані сп’яніння, від керування цими засобамидоставлення в медичний витверезникзатримання осіб, які займаються бродяжництвом тощо. До цієї групи входять також заходи фізичного впливу на правопорушника (застосування наручни­ків, прийомів самбо, спеціальних засобів, а також крайнього заходу вогнепальної зброї).

Підставою до застосування заходів припинення є вже фактичне вчинення суспільно небезпечних дій, які становлять реальну загрозу суспільним інтересам, правам, життю, здоров’ю громадян. Так, ке­рування транспортними засобами особою, яка перебуває у стані сп’яніння, потребує негайного припинення такої дії, тобто відсто­ронення від керування.

Третя група заходів адміністративного примусу — адміністра­тивні стягнення. До адміністративних стягнень, які застосовують­ся міліцією, згідно зі ст. 24 КпАП України, належать попередженняштрафплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушенняпозбавлення спеціального права, наданого громадянинові (наприк­лад, права на керування транспортними засобами). Крім того, пра­цівники міліції беруть участь у забезпеченні виконання таких адмі­ністративних стягнень, які накладаються судом та іншими держав­ними органами, як адміністративний арешт, виправні роботи, кон­фіскація. Підставою для застосування цих заходів є склад конкрет­ного адміністративного правопорушення.

ЛІТЕРАТУРА.

1. Конституція України.

2. Закон України «Про міліцію'7/Відомості Верховної Ради УРСР. 1991. № 4. Ст. 20.

1. 3. Закон України «Про державну службу» //Відомості Верховної Ради України. 1993. № 52. Ст. 490.

2. 4. Закон України «Про боротьбу з корупцією» //Відомості Верхо­вної Ради України. 1995. № 34. Ст. 266.

3. 5. Закон України «Про дорожній рух» // Відомості Верховної Ради України. 1993. № 31. Ст. 338.

4. 6. Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Затв. розпорядженням Президента України від 7 жовтня 1992 р. // Голос України. 1992. 20 жовтня.

5. 7. Положення про проходження служби рядовим та начальни­цьким складом ОВС: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р. № 114.

6. 8. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Офі­ційний текст X., 2000.

7. 9. Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. К., 1993. Підручники, навчальні посібники, монографії.

1. 10. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. За­гальна частина: Підручник. К., 1995.

2. 11. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посіб­ник/За ред. А. Т. Комзюка. X. 1998.