Город фараона-єретика

Город фараона-єретика

В 1887 року жінка з маленької села Телль-эль-Амарна, розташованої на Середньому Нілі, приблизно двох кілометрах від східного берега, випадково знайшла кілька глиняних табличок з незрозумілими знаками. За на них можна було виручити кілька мідяків, а щоб виручка було більше, жінка розламала таблички на декілька частин, продавши їх поодинці. Торговець старожитностями, купивши уламки табличок, одразу ж зрозумів, що у руки потрапив якийсь древній текст, і навіть запропонував таблички кількох музеях Європи. На той час бум на єгипетські давнини Вже пройшов — насамперед через те, що поруч із справжніми предметами старовини Європу заповнили більш-менш спритні підробки. Тому Вчені досить скептично сприйняли запропонованим їм із табличок, тим більше текст ними виявився написаним на вавілонському мові. А звідки вавилонський язик у Єгипті?

В загальному, таблички з Телль-эль-Амарны виявилися нікому не цікаві, та його уламки поступово розійшлися через руки туристів-любителів або осіли у крамницях торговців старожитностями як явний неліквід. Лише кілька фрагментів потрапив у одне із берлінських музеїв.

Берлин кінця XIX — початку ХХ століття був найбільшим у світі центром ассириологии. Тутешні фахівці швидко встановили справжність амарнских табличок, і з Берліна було вказівку німецьким агентам в Єгипті скуповувати все таблички такого роду. Розрізнені фрагменти амарнских текстів шукали і, очевидно світу. Коли нарешті залишки архіву було зібрано і це встановлено місцезнаходження саме ті частин (окремі потрапили навіть у США), ассириологи розпочали вивченню «листів із Амарны».

Это був архів фараонів XVIII династії Аменхотепа III та її сина, і наступника Аменхотепа IV (Эхнатона), які правили в XIV столітті е. Вона містила їх листування з царями Хеттии, Месопотамії й інших сфер Передній Азії. Перед потрясенным науковим світом відкривалися нові, цілком невідомі доти сторінки історії!

Несомненно, що пагорби Телль-эль-Амарны повинні приховувати й інші таблички. Чи, можливо бути, там будуть і ще більше цікаві знахідки!

В 1891 року розвідувальні розкопки в Амарне почав знаменитий англійський археолог Вільям Флиндерс Питри. Роботи тривали два сезону, після чого Питри припинив дослідження — ніяких більш-менш значних відкриттів йому не вдалося. І лише 16 років, в 1907 року, в Амарну приїхала експедиція Німецького східного суспільства, якої керував Людвіг Борхардт (1863—1938) — видатний німецький археолог, учень відомого єгиптолога Адольфа Эрмана. Борхардт добре знався на єгипетських стародавностях, архітектурі і образотворче мистецтво, був чудовим організатором і вмілим керівником. Розкопки Телль-эль-Амарны, планомірно які проводилися ним упродовж семирічного віку, вважатимуться зразковими. Після Першої Першої світової роботи у Амарне продовжила експедиція англійського Фонду дослідження Єгипту.

Так поступово, сантиметр за сантиметром, з землі стали підніматися руїни Ахетатона — столиці фараона Аменхотепа IV, «сонячного міста», що у написи одній із гробниць славився як «могутній місто променистого Атона, великий у своїй зачаруванні… повний багатств, з жертовником Атона в центрі його».

История Ахетатона була короткою і входить у рамки правління Аменхотепа IV. На дванадцятому року свого царювання цей фараон несподівано порвав із древньої релігією Єгипту — традиційним многобожием заснував культ сонячного диска — Атона. Культ всіх інших богів скасували, їх храми закриті, храмове майно конфісковано. Фараон закрив жрецькі школи, оголосив жерців брехливими вчителями, не почитавшими істинного бога, проголосив все культи старих богів незаконними. Він заборонив навіть зображати будь-яких богів, зокрема і дюна, бо, на його думку, істинний бог немає форми.

По наказу царя була спроба знищити в єгипетських написах не лише імена богів, а й сам поняття «бог». Цього слова заміни словом «володар», а знак бога — знаком, обозначавшим фараона. Тим самим було Солнце-Атон планували не як бог, бо як небесний цар. Його уособленням землі відтепер ставав фараон. Робота із вшанування Атона Аменхотеп IV прийняв він ім'я: Эхнатон — «Угодний Атону». Він залишив давню столицю Фивы та побудував в Амарне нову резиденцію, яку назвав на вшанування бога Атона «Ахетатон» — «Обрій Атона».

По приводу релігійної реформи Эхнатона в XX столітті було зламано багато копій. Деякі, найбільш екзальтовані дослідники навіть вбачали у Эхнатоне «поборювача віри в бога» й намагалися відшукати «світоглядні причини» цієї реформи. Справді, спроба царя оголосити себе богом та скасувати культ усіх інших богів виглядає для Єгипту трохи дивною, та хіба ми зустрічаємо чимало прикладів такого роду історія інших цивілізацій? Адже навіть у Римська імперія імператор обожествлялся. Що ж до «світоглядних причин», про них вельми красномовно кажуть знайдені під час розкопок Амарны натуралістично виконані зображення фараона. Вони підкреслюють численні фізичні вади, якими страждав Эхнатон: худі руки, мляві щоки, повні стегна. Окремі фахівці вважають, що це зображення є ясним свідченням гого, що фараон страждав рідкісної хворобою, яка відбилася з його розумових здібностях. Мабуть, тієї ж хворобою пояснюється нечувана лютість Эхнатона, який був однією з самих жорстоких єгипетських владик, творившим «силу проти який знає вчення його» і «обрекающим мороку» своїх противників.

А противників у фараона-реформатора було чимало, і їхня кількість неухильно зростала. Переважна більшість населення прийняло нової релігії. Проти нього повстала фиванское жрецтво. Кінець Эхнатона неясний: відомо лише, що він помер раніше відпущеного йому терміну — чи він був повалений з престолу, чи отруєний. Точнісінько відомо лише, що відразу після своєї передчасну смерть він був проклятий і ввійшов у пізні єгипетські тексти під назвою «ворог з Ахетатона». Його зять і спадкоємець фараон Сменхкара правив лише 3 роки. Після її смерті релігійні реформи були остаточно згорнуті, жителі залишили «Місто сонця». Ахетатон був проклятий й оголосили притулком демонів, величезні Рі, споруджені на честь Атона, зруйновані і розбиті. Ніхто ніколи тут большє нє селився, а руїни міста використовувались у наступні як каменоломні. Поступово залишки Ахетатона були похованими під піском.

Сегодня більшість офомной резиденції Эхнатона розкопана і обличчя міста можна уявити загалом: це широкі головні вулиці з будинками знаті і багатіїв і найвужчі провулки з халупами солдатів та ре, месленников у його кварталах міста, які вважатимуться перші світі гетто для бідняків. Відомий також величезний район, де жило «сонячне» жрецтво, із гучними вулицями для процесій, з молельнями, прикрашеними колонами, скульптурами, рельєфами і символами сонця. Район храму Атона, що розмістилося у центрі, обіймав довжину 730 й у ширину 275 м.

В сусідніх горах археологи виявили 24 кам’яні усипальниці. Чимало їх ми залишилися недобудованими. Ці усипальниці завдяки своїм прекрасним рельефам, фрескам і написам дають нам нагоду отримати уявлення про Эхнатоне та її часу. Амарнский період був коротким, але надзвичайно яскравим етапом староєгипетської минуле й мав важливі наслідки всім сфер єгипетської культури. У цілому цей період з’явилося багато творів світської літератури на новоегипетском мові, у тому числі — любовна лірика, «пісні усолодження серця». Для мистецтва періоду Амарны характерні яскравий реалізм, світськість, що особливо чітко проявилося під час цілій ґалереї скульптурних шедеврів — портретів Эхнатона і членів його сім'ї, створених у абсолютно новій, вільної манері. Найвідоміший із них — знаменитий погруддя цариці Нефертіті, дружини Эхнатона, створений майстерні невідомого скульптора з Амарны.

Сегодня відомі по крайнього заходу чотири портрета Нефертіті. Найбільшу популярність викликала голова цариці з білого розмальованого вапняку у синьому тіару, повитої строкатої стрічкою (нині зберігається в Берлінському музеї). Немає жодної роботи по давньоєгипетському мистецтву, хоч вона ні відтворювалася. Вона давно стала однією з символів Єгипту, частиною масової культури, адресованій передусім котрі приїжджають до Єгипту численним туристам. Цей портрет одна із найбільших жіночих образів у світовій мистецтві. Не можуть залишити байдужими тонкість і жіночність рис обличчя, глибина і ясність переживань, сяючі на прекрасних очах, відкриті ніжні губи, велична постава і царственість образу.

В Телль-Амарне археологами знайшли майстерні скульпторів, створювали портрети по гіпсовим маскам, знятим з живих і мертвих людей. У тому числі — майстерня «начальника скульпторів» Тутмоса, у якій опинився іще одна портрет Нефертіті — судячи з усього, незакінчений. Вочевидь, скульптор працювали з натури. Сьогодні це невеличка (33 див заввишки) голівка цариці Нефертіті, виклепана з піщанику, зберігається в Каїрі, в Єгипетському музеї. На цариці головного убору, низько насунутий на лоб і двома закругленими кінцями щільно закриває вуха. Ніжний овал особи, подовжені очі й красиво окреслені губи сповнені нескінченного зачарування. Майстер чудово передав чарівність Нефертіті, тонкість і одухотвореність її образу.

Судя по що дійшли до нас текстам, Нефертіті було одним із видатних жінок Єгипту. Проте доля до цього часу залишається загадкою. Що сталося із нею по смерті Эхнатона — невідомо. Не знайдено ні її гробниця, ні мумія. Навіть ім'я був вискоблено усім пам’ятниках. Так само надійшли єгиптяни і з Эхнатоном: відразу по смерті фараона було зап-решено навіть вимовляти його ім'я. У творчому списку фараонів у храмі в Абидосе, складеному двоє століть через, ім'я Аменхотепа IV — Эхнатона немає. Час його управління просто викреслили з анналів історії. Надійшли так само і з його трупом?

В 1907 року, коли експедиція Борхардта лише починала до розкопок в Амарне, інша експедиція, якої керував американець Теодор Девіс, виявила Долині царів, таємничу гробницю. Вхід у неї було замаскований узагалі виглядав, як звичайна розпадина в скелі. Почавши її розчищати, археологи побачили грубо висічені кам’яні сходинки, які діяли вниз. Там, де їх закінчувалося, брав початок лабіринт підземних ходів, завалених землею і каменями. Поступово розбираючи їх, археологи усе глибше і глибше просувалися в товщу гори. Несподівано їх постала стіна, складена з величезних кам’яних блоків. Довелося розбирати і цю стіну. За ній відкрився вузький прохід, завалений каменями.

Среди цих каменів Теодор Девіс виявив стінку розкішного дерев’яного труни. Принаймні подальшої роботи археолог дедалі більш затверджувався у тому, що коли тут у великий поспіху перерізали собі гробницю, і потім замуровували знову.

Устранив останні перешкоди, археологи дісталися похоронної камери. Тут перебували в інших частинах труни. Він був зроблений з кедрової дерева і покритий золотом, усі частини труни скріплювалися золотими цвяхами. На стінці труни була вирізана напис: «Він зробив для своїй матері».

Несомненно, що це труну витягли з материнського саркофага, належить якомусь знатного особі. Напис на стінці гробу і інші тексти, характерні для гробниці, разом показали, йдеться про цариці Тейе — матері Эхнатона. Вона стала не египтянкой, а походила зі якогось іншого азіатського народу. Можливо, подібне походження пояснює дивні з погляду єгиптян релігійні погляди Эхнатона.

Кроме розбитого труни, що стояв колись саркофазі, в похоронної камері археологи знайшли дорогу посуд з алебастру й фаянсу, судини для косметики, кольорові чаші тощо. Саркофага був. Судячи з того, більшість дорогоцінних предметів залишилося дома, в гробниці побували чого грабіжники. Тут вийшло щось інше.

Начав уважно оглядати камеру, археологи знайшли у її зад-Ней частини невелику нішу, де містився зроблений формі людського тіла труну. Його кришка зрушила з місця, відкривши голову мумії. На °ДНой з глазничных западин лежав амулет як золотого орла: по-видимо він звалився туди разом з грудях мумії, коли кришка зісковзнула з труни. На верхню частину кришки збереглися ієрогліфи: «Прекрасний владар єдиний обранець Ра, цар Верхнього і Нижнього Єгипту, яка у правді, пан обох царств… Прекрасне дитя здорового Атона, ім'я якого «буде жити ніколи й вічно». Невже це є Эхнатон?

Тело загадкового небіжчика було обгорнено тонкими золотими платівками й забальзамоване. Проте сирої клімат гробниці зробила свою справу: протягом кількох тисячоліть волога зрештою впоралася з бальзамом, і піднята на поверхню мумія опинилася у надзвичайно кепському стані. Тільки після багатьох місяців копіткої роботи вчені зуміли отримати перші ставлення до похилому віці й конституції тіла покійного.

Состояние, у якому опинилася мумія — зірвана кришка труни, распеленатая частина голови, свідчить, що дозволить після поховання в гробницю хтось навідався. Мета У цих людей полягало в одному: знищити якесь ненависне ім'я. З золотих платівок, які хрест-навхрест лежали на грудях небіжчика, були вирізані ієрогліфи вигравіруваного ними колись імені. На чотирьох глечиках з алебастру — канопах, у яких зберігалися витягнуті при бальзамуванні нутрощі, були видно сліди якийсь написи, але він старанно стерто. І тільки чотирьох цеглинах, які були опорами труни, збереглося ім'я фараона Аменхотепа IV — Эхнатона…

Убедительная знахідка? Як виявилося, немає. Дослідження самої мумії показали, що вона то, можливо тілом Эхнатона. Цей фараон, хоч і помер молодим, усе було старше людину, чия мумія знайдено у цій гробниці. Проте труну, скоріш всього, був труною Эхнатона. Можливо, що фараон був похований у ній із усіма почестями. Але кількома роками його останки замінили на мумію його зятя — фараона Сменх-кара. Що з витягненої з труни мумією Эхнатона, невідомо — швидше за все, просто знищили. Незрозуміло також, куди дівся саркофаг з мумією матері Эхнатона — цариці Тейе. Безсумнівно, що його винесли з похоронної камери — та куди і чому? Можливо, її останки десь перепоховали? Можливо, вона лежить разом із сином — Эхна-тоном? Або її прах також знищили? Хай не пішли, залишки царської мумії, виявлені Теодором Дэвисом, породили безліч питань, куди фахівці і по сьогодні не знайшли ще остаточного ответа.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.