Колядки та щедрівки

Колядки та щедрівки

Надзвичайно популярними обрядовими піснями були в народі колядки й щедрівки. Колядки співають від 25 грудня до 7січня. Вони приурочувались до Різдва. А щедрівки — до Нового року (за старим стилем -14 января).

Колядки -найдревніший фольклорний жанр. Вони бережуть у собі пам’ять старої родоплемінної доби й пов’язані із зимовим поворотом сонця на літо, яку називали святому Коляди. Святкували його 25 грудня (за старим стилем), коли ніч був найдовшою. Природа у цей годину аби завмирала. Вважалося, що сонце з'їдав злий Корочун-темне слов’янське божество. Богиня неба Коляда народжувала нове сонце-маленького Божича. Наші далекі предки намагалися захистити новонародженого. Вони виконували різні магічні дії, котрі стали основою народного свята Коляди. Донині колядники ходять з сонцесяйною «з"віздою », що символізує небесне світило. як лише на небі сходила зоря, колядники заходили в двір, будили господаря й співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі.Ці величальні пісня на честь народження нового Сонця стали називати колядами, чи колядками.

З появою християнства, 25 грудня (за старим стилем) чи 7 января (за новим стилем) почали святкувати народження Ісуса Христа. Старовинний язичницький обряд був приурочений до одного із найбільших християнських святий -Різдва Христового. Виникли нові релігійні колядки із біблійно-християнськими образами. Вони завоювали таку ж популярність, як й старовинні колядки.

Різдвяні колядницькі ватаги под годину обходів дворів вшановували всіх членів родини. Вони виконували величальні пісня господареві, господині, їхнім дітям, хлопцеві, дівчині. Зичили їм щастя, здоров"я. Якщо в родині були діти, що довго не розмовляли, то таким давали напитися води із ритуального дзвіночка.Якщо в оселі був дівчина, то вона обдаровувала шкірного колядника яблуками та горіхами.

Бувай нам здоровий, гречний молодче,.

Гречний молодче, пані Василю!

Гой, здоров, здоров, та і не сам собов,.

Та і не сам собов, та і із вітцем, із матков,.

Та і із вітцем, із матков, та і із усеу челядков.

Вінчуємо тобі щістім-здоров'їм,.

Щістім-здоров"їм та і із цим Різдвом,.

Та і із цим Різдвом, цим Новим роком,.

Цим Новим роком, прибутком добрим,.

Прибутком добрим та і віком довгим.

Дай ж ж тобі, Боже, щісті-здоров'є,.

Щісті-здоров'є та і зрість хорошу,.

Вітцеві матір із тобі потіху,.

Щоби діждати посагу твого,.

Посагу твого та і щасливого,.

О, бувай здоровий!

Через тиждень после Коляди (Різдва) 31 грудня (за ст.ст.),.

або 13 січня (за н.ст.), відзначали Щедрий вечір, приурочений до зустрічі Нового року.

Основною подією Щедрого вочора та Нового року в Україні було б щедрування, яку супроводжувалося обов’язковим обходом хат з побажанням людям щастя, здоров"я й добробуту в Новому році. Щедрівок починають співати рівно в північ перед Новим фатальністю. Їх не потрібно змішувати зі співом колядок. У тієї годину, коли колядки завжди і обов’язково співають хором, то щедрівки можуть виконуватись й сольно.

Увечері підліткові дівчатка поодинці чи гуртом обходили оселі сусідів та родичів, щоб защедрувати. Це був окрема передноворічна дія, в якій брали доля лише дівчата.

Я дівчинка маленька ,.

В мене платтячко рябеньке.

Я не знаю ані «аз», ані «буки»,.

Тому подаруйте щось у руки!

Прийшли щедрувати до вашої хати.

Щедрий вечір, добрий вечір!

Тут живе господар — багатства володар.

Щедрий вечір, добрий вечір!

А його багатство-золотії руки.

Щедрий вечір, добрий вечір!

А його потіха-хорошії діти.

Щедрий вечір, добрий вечір.

Посипання зерном, после виконання щедрівки, завжди робиться із примовкою:"На щастя, на здоров’я! Роди Боже, жито, пшеницю і усяку пашницю! А нам-паляницю".

За змістом, характером й призначенням щедрівки є панегірично-величальні новорічні поздоровлення. Вони є наче б додатком до Колядок й являють собою невіддільну частину різдвяних співів.

Традиційні різдвяно-новорічні обряди, колядки та щедрівкице справжня скарбниця нашого народу, якої потрібно глибоко пізнавати.

Список литературы

Василь Скуратівський «Місяцелік «, Київ, «Мистецтво», 1993.

«Героїчний епос українського народу. Хрестоматія», Київ, «Либідь», 1993.

О.Кошиць «Про українську пісню і музику», Нью-Йорк, «Наша Батьківщина», 1970 .

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.