Семантичні та функціонально-прагматичні характеристики евфемізмів в англійській мові

Семантичні та функціонально — прагматичні характеристики евфемізмів в англійській мові.

Курсова робота.

Семантичні та функціонально-прагматичні характеристики евфемізмів в англійській мові.

Зміст.

Вступ Розділ 1. Загальні характеристики евфемізмів.

1.1 Поняття евфемізмів.

1.2 Історія виникнення та дослідження евфемізмів.

1.3 Характерні особливості евфемізмів.

1.4 Теми та сфери евфемізації.

Розділ 2. Функціональні характеристики евфемізмів.

2.1 Класифікація евфемізмів.

2.2 Семантичні характеристики евфемізмів.

2.3 Функціонально-прагматичний аспект явища евфемізації.

2.4 Мовні засоби евфемізації.

Висновки Список використаної літератури.

Вступ.

У нашій курсовій роботі ми розглядаємо загальні та функціональні характеристики евфемізмів, їхні семантичні та функціонально-прагматичні властивості на матеріалі англійської мови.

В останні десятиліття процес утворення евфемізмів в англійській мові протікає з особливою інтенсивністю. Це пояснюється тим, що у сучасному світі одним з найбільш важливих факторів, який сприяє утворенню та закріпленню евфемізмів у мові, є їх здатність бути потужним засобом формування нових суспільних стандартів. Таким чином евфемізми отримують широке поширення виключно у суспільно-значущих сферах мовної діяльності.

Актуальність дослідження зумовлена стрімким зростанням лексичного складу англійської мови та утворенням евфемізмів — нових лексичних одиниць з відносно позитивною конотацією, що мають бути досліджені з точки зору соціолінгвістики.

Мета дослідження — визначення загальних та функціональних характеристик евфемізмів, окреслення семантичних та функціонально-прагматичних особливостей евфемізмів, аналізу впливу евфемізмів на формування лексичного складу сучасної англійської мови.

Для досягнення поставленої мети передбачається розв’язання таких завдань:.

1. Представити різні трактування евфемізмів;

2. Провести аналіз евфемічної лексики англійської мови з точки зору тем та сфер існування;

3. Проаналізувати існуючі класифікації евфемізмів;

4. Визначити основні прагматичні мотиви використання евфемізмів мовцями;

5. Виявити функціональні характеристики евфемізмів.

Об'єктом дослідження є евфемічна лексика сучасної англійської мови.

Предмет дослідження — евфемізми у лінгвістичному полі, семантичний та функціонально-прагматичний аспект явища евфемізації.

Емпіричною базою дослідження слугують одиниці евфемічного характеру: слова, словосполучення, вирази та речення, вилучені з текстів публіцистичного та офіційно-ділового характеру.

Під час роботи над даною темою, були розглянуті праці С. Відлака, О. М. Кацева, Л.П. Крисіна, Б.О. Ларіна, В.П. Москвіна та інших фахівців, що займалися розглядом даного питання.

Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

Розділ 1. Загальні характеристики евфемізмів.

1.1 Поняття евфемізмів.

У сучасній англійській мові все більшого застосування знаходять стилістично-нейтральні слова або вирази, що вживаються замість синонімічних мовних одиниць, які представляються мовцеві (авторові тексту) непристойними, грубими, різкими чи нетактовними. У лінгвістичній літературі цьому процесу заміни надано термін «евфемізація».

Евфемізмам, як особливим одиницям мови, присвячена велика кількість робіт як зарубіжних, так і вітчизняних науковців. Активному дослідженню даного феномену сприяє неабияка роль евфемізмів у мовній естетиці. Проте, якщо раніше основна увага приділялась системним характеристикам евфемізмів, то останнім часом акценти зсунулись у бік їх прагматичної спрямованості та особливостей функціонування в різних типах дискурсу.

Російський лінгвіст Л. П Крисін зазначає, що науковець, який досліджує евфемізми змушений залучати до аналізу не лише самі евфемічні вирази, але й той соціально-культурний фон та мовне оточення, на тлі якого в них виникає потреба.

У Словнику Лінгвістичних Термінів О.С. Ахманової надається таке тлумачення поняття: евфемізм (або антифразис) — троп, що представляє собою непряме, прикрите, ввічливе, пом’якшувальне позначення якого-небудь предмета або явища та виникає за низкою прагматичних причин: ввічливість, делікатність, благопристойність, прагнення завуалювати негативну сутність окремих явищ дійсності.

Схоже визначення надає дослідник Д. Н. Шмельов, котрий характеризує евфемію як утримання від неналежних слів, пом’якшений вираз, що, при певних умовах, слугує для заміни таких визначень, що здаються мовцеві небажаними, не досить ввічливими або занадто різкими. Н. С. Арапова трактує евфемію як емоційно нейтральне слово або вираз, вживане замість синонімічних слів або виразів, що здаються непристойними.

Примітним є той факт, що, досить «чутливі» до суспільної оцінки, евфемізми нерідко змінюють свій статус, перетворюючись на неприпустиму грубість, що потребує чергової евфемічної заміни.

У свій час Б.О. Ларін зазначав, що евфемізми недовговічні. Суттєвою умовою дієвості евфемізму є наявність «грубого», «неприпустимого» ??еквіваленту. Як тільки цей вираз виходить з ужитку, евфемізм втрачає свої «ушляхетнюючі» властивості, оскільки переходить до розряду «прямих» найменувань, і тоді вимагає нової підміни.

У кожній мові ми можемо знайти слова, вжитку яких людина уникає: вони можуть вважатися неприємними та грубими, або неввічливими та недоречними відносно комунікативної ситуації. Уникнення може відбуватися навмисно, або на інстинктивному рівні.

Тлумачний Словник Російської Мови С.І. Ожегова трактує евфемізм як слово або вираз, що замінює пряме найменування, яке може вважатися грубим, неприємним або незручним для даної обставини.

Великий Енциклопедичний Словник визначає евфемізм (від грец. Euphemia — утримання від неналежних слів), як непрямий, пом’якшений вираз, який використовується замість різкого чи порушуючого норми пристойності.

У більшості випадків евфемізми представляють собою не звичайний стилістичний синонім чи субститут (замінник) деякої мовної одинці, вони зсувають емоційну домінанту та пропонують нове трактування означуваного явища, новий ракурс його розглядання, містять у собі нову морально-етичну оцінку явища.

Виходячи з цього, поява великої кількості евфемізмів свідчить про зміну суспільних орієнтирів у сферах людського життя, крім того вони являють собою результат появи та закріплення у суспільній свідомості нових соціальних та політичних доктрин.

Поява нового слова завжди призводить до більш-менш помітних зсувів у лексичній системі. Для визначення характеру взаємодії евфемізмів з іншими одинцями мови, перш за все, слід відзначити синонімічне зближення евфемізмів з тими словами та виразами, які замінюються у певних ситуаціях. Евфемічна заміна представляє собою стилістичний прийом, мета якого — непряме найменування неприємної події або явища, надання пом’якшеної конотації грубому чи непристойному слову або виразу. Крім того евфемізація є доволі помітним джерелом синонімії у мові:

1. Використання евфемізмів призводить до поповнення вже існуючого мові синонімічного ряду. Наприклад: lie, to tell lies (брехати), евфемізми: invent, make up, fabricate, tell stories (вигадувати, фабрикувати, розповідати байки) eject, oust, expel (прогнати, виставити), евфемізм: to send out (of the room) (попросити покинути кімнату).

2. Поява евфемізмів призводить до утворення нової синонімічної пари чи нового синонімічного ряду. Наприклад: swelling, tumor, cancerous growth (пухлина), евфемізми: formation, neoplasm, new growth (новоутворення) louse (воша), евфемізми: insect, vermin (комаха, паразит).

Іноді взаємодія евфемізму з замінюваною одиницею лексичної системи призводить або до зникнення цієї одиниці, або до зниження частотності її вживання. Існує два вили такої «негативної» взаємодії:

· Витіснення евфемізмом відповідної одиниці;

· Витіснення одним евфемізмом іншого з активної зони синонімічного ряду у пасивну.

Результати вживання слова-евфемізма спричиняють явні зміни у структурі лексики мови. Такі зміни перш за все торкаються парадигматики (протиставлення та зіставлення одиниць мови), в меншому ступені - епідигматичного (асоціативно-дериваційного зв’язку між словами за формою та змістом) вимірювання мовної системи та спостерігаються у лексичних мікросистемах двох типів: в межах словотвору та в межах синонімічного ряду.

Знання механізмів евфемізації стає важливою рисою мовної поведінки, що сприяє регуляції суспільних відносин, формує покращене сприйняття окремих реалій суспільно-політичного життя держави, дозволяє виявити та розробити шляхи досягнення ефективності спілкування з представниками різних культур. Кількість евфемічних замін слугує показником значущості певного явища у житті суспільства. Незважаючи на те, що питанню евфемічного перейменування присвячено багато наукових робіт у лінгвістичній літературі та інших галузях гуманітарних знань (етнографії, етнолінгвістиці, культурології), деякі аспекти явища до сих пір не отримали належного трактування, що пояснюється складністю та багатоплановістю розглядуваної проблематики.

Евфемізми являють собою один з різновидів стилістичних засобів мови. Вони дозволяють варіювати своє мовлення залежно від умов спілкування, при необхідності приховувати або вуалювати свої наміри, а також використовуються задля уникнення комунікативних конфліктів, що можуть відбуватися при використанні занадто прямолінійної номінації певних предметів, явищ дій чи властивостей.

З огляду на складність самого феномену, а також зважаючи на рухомість даного прошарку лексики, у сучасній лінгвістичній науці нема загальноприйнятого визначення терміну «евфемізм».

1.2 Історія виникнення та дослідження евфемізмів.

Термін «евфемізм» застосовувався античними авторами і насамперед тлумачився як промовляння слів, що мають добре передвістя, утримання від слів, що мають лихе передвістя (особливо при жертвоприношеннях) чи шанобливе мовчання. Подібне розуміння евфемізму зближує його з табу, але не урівнює.

Вірогідніше за все, евфемізми виникли з табу під дією забобонного остраху заклинань и магічної дії людського слова, що породили заборони на лексеми, промовляти які дозволялося лише жерцям та вождям. Людська віра у магію породила замовляння від хвороб, молитви та ворожіння. Евфемізація — це мовна риса, що властива різним культурним спільнотам, історичним та соціальним утворенням [11, с.75−76].

Ще за античних часів евфемізми розглядались в якості стилістичного тропу, виконуючого роль словесного пом’якшення. В ті часи вже сформувався список комунікативно значущих якостей мови, про що свідчать наукові праці.

Аристотеля, Цицерона, Квінтиліана та інших грецьких та римських вчених VI ст. до н.е.

Основними якостями у греко-римській лінгвістичній традиції являлися правильність, однозначність, логічність, ясність, милозвучність, краса, різноманіття, лаконічність та доцільність мови, а також правдоподібність змісту виразів [12, с.353−354].

В англійській мові значне накопичення евфемізмів відбулось ще у Вікторіанську епоху. Найбільш відомими є евфемізми, що позначають «непристойні» частини людського тіла.

Відомо, що мова тісно пов’язана з менталітетом, культурою та традиціями її носіїв, тому велика кількість процесів, що відбуваються у суспільстві, знаходять відображення також і в мовній системі. Англійська мова, що за останні десятиліття набула найбільш стрімкого розвитку, зазнала значних змін, що у багатьох випадках продиктовані змінами у суспільній сфері.

Політкоректність, як ідейна течія, виникла в 70-х роках минулого століття на Заході та найяскравіше виявила себе в США, ставши своєрідною відповіддю на расові, гендерні, соціальні та інші суспільні і державні проблеми, що хвилюють сучасне людство. Політично коректні лексичні одиниці виникли як евфемізми, що мали на меті уникнути вживання слів, що підкреслюють ті чи інші випадки нерівності, фізичні чи психічні недоліки.

В лінгвістичному плані евфемізми почали вивчати з дев’ятнадцятого століття. Значний внесок у вивчення даного лінгвістичного явища в кінці XIX століття зробив німецький лінгвіст Г. Пауль, виділивши евфемізми у розробленій ним схемі семантичних змін. Особливою популярністю проблеми евфемізації почали користуватись у 60−80рр. XX століття. У цей період з’явились наукові праці С. Відлака, Дж. Лоуренса. Проблеми евфемічного перейменування на матеріалі різних мов розглядали І.Р.Гальперін, Л.П. Крисін, В.П. Москвін, О.І. Реупова, В.Н. Телій, та інші.

По мірі того як стала зростати кількість опублікованих робіт за даною проблематикою, почали виявлятися суперечності як у трактуванні евфемії і табу в цілому, так і в їх аспектах зокрема.

У сучасному світі спостерігається дуже високий рівень агресивності мовної поведінки людей. Починаючи з побутових розмов сусідів, скандалів у магазинах і на вулиці та закінчуючи мітингами на площах і парламентськими дебатами. Саме через це у 80-ті роки минулого століття з’явився термін «синдром евфемії». Своєрідним «чемпіоном» даного феномену стала фраза — «economical with truth», під якою приховували слово «брехати», а у дослівному перекладі фраза означала «обачно поводитися з істиною», або простіше — «говорити неправду» [11, с.75−76].

Мовознавець В.П. Москвін зазначає, що необхідність вираження думок за допомогою евфемізмів може бути продиктована соціальними умовностями або іншими причинами, що мають вплив на культуру людини. Мовці можуть вбачати «непристойність» там, де її, у чистому вигляді, не спостерігається. У цьому випадку зазвичай знаходять використання вишукані вислови, котрі можуть перетворити зміст повідомлення у суцільну нісенітницю, оскільки спотворюють значення слів.

Передумовою до вивчення евфемізмів в першій половині XX століття стали фундаментальні дослідження вченими таких явищ як просторіччя (В.В. Виноградов), соціальні діалекти (В.М. Жирмунський, Л. П. Якубинський, Є.Д. Поливанов), міське просторіччя (Б.О. Ларін). Увага філологів до не літературних форм мови з новою силою виявилась у 90-х рр. XX століття, що було зумовлено змінами в мові на тлі політичних, економічних та соціальних перетворень. У цей час відзначається найсильніший вплив жаргонної й просторічної лексики на літературну мову, спричинений входженням у публічне життя представників різних соціальних груп — носіїв специфічних жаргонів й інших форм не літературного мовлення. Водночас змінюється й психологічне ставлення людей до мови — норма (насамперед на лексичному та стилістичному рівні) демократизується, стає більш вразливою щодо не літературних засобів.

З цього можна зробити висновок, що евфемізми тісно пов’язані лексикою обмеженого вжитку, оскільки є її частковими замінниками. Дослідженню основних характеристик та чинників, що сприяли появі та розвитку евфемічної лексики приділяється досить багато уваги як з боку зарубіжних, так і вітчизняних науковців.

1.3 Характерні особливості евфемізмів.

Основами явища евфемізації прийнято вважати:

· Глибоко архаїчні пережитки мовних «табу» (заборони промовляти прямі найменування небезпечних предметів і явищ, як, наприклад, богів, хвороб чи мерців, оскільки сам акт проголошення, за логікою первісної людини, може визвати саме явище) — замість «чорт» використовується «нечистий» або «погань», замість «мрець» — «небіжчик»;

· Чинники соціальної діалектології (так звані етичні та моральні евфемізми, зумовлені соціальними, моральними та етичними нормами поведінки у суспільстві).

Сучасне суспільство досить вільне від забобон минулого. Проте, як і досі люди уникають прямого вжитку слів: «смерть», «померти» чи найменування хвороб, що призводять до смерті (рак, ракова пухлина та ін.).

Все ті ж естетичні та моральні закони сучасного суспільства забороняють прямо говорити про фізіологічні акти, пов’язані з видільною системою організму, про міжстатеві відносини, про уродженні дефекти; також неприйнятно прямо найменувати певні частини людського тіла. Прямим найменуванням заборонено у доступі до офіційних письмових текстів, у художню літературу.

Останнім часом формується й нова функція евфемізації мови — прикрашання деяких моментів дійсності. Крім того спостерігається збільшення числа номінацій, застосованих до широкого загалу речей, про які не прийнято говорити відверто.

Таким чином, метою евфемізації мови може виступати:

1. Прагнення уникнути комунікативних конфліктів. Заради цього вживаються евфемізми з «м'якою» конотацією, наприклад: «старі» — люди похилого віку, «сліпий» — незрячий, «п’яний» — нетверезий, та інші.

2. Вуалювання, камуфляж сутності справи. Такі евфемічні вирази певним чином приховують неприємну для адресата сутність явищ та понять, наприклад: «КДБ/ФСБ» — компетентні органи, «колонія/тюрма» — виправна установа, «вбивство» — фізичне усунення.

3. Приховання від оточуючих того, що мовець прагне повідомити лише конкретному адресату. До приховання сутності справи удаються в тих випадках, коли пряме найменування об'єкта, дії або властивості, на думку мовця, може викликати негативний результат чи небажаний ефект з боку масового адресату.

Окрім часового фактору, суттєвим є й фактор соціальний: у різних соціальних прошарків неоднакове уявлення про те, що «пристойне» і «непристойне» та, відповідно, про те, що може іменуватися прямо, без натяків, а що повинно отримувати «завуальоване», евфемічне позначення.

Говорячи власне про лінгвістичний аспект, виділяють дві ознаки евфемії:

· описове визначення негативного денотату, коли мається на увазі предмет чи явище;

· непряма номінація меліоративного (покращеного) характеру.

Так слово «tipsy» (напідпитку) є евфемічною заміною до слова «drunk» (п'яний), тому що, по-перше, співвідноситься з негативним значенням (пияцтво викликає у суспільстві негативну реакцію), по-друге, відрізняється непрямою, «м'якою» конотацією.

1.4 Теми та сфери евфемізації.

За збігом у загальних рисах предметно-понятійних сфер евфемії в різних мовах спостерігаються деякі розбіжності. Вони пов’язані зі специфічними національними реаліями культури, історії, побуту країн, в яких функціонують мови, з деякими рисами національного характеру.

По мірі того, як почала зростати кількість опублікованих робіт з даної проблематики, стали виявлятися розбіжності у трактуванні явища евфемізації і табу в цілому, та їх аспектів зокрема.

В деяких сучасних вітчизняних курсах стилістики евфемізми розглядаються як стилістичний засіб. В деяких, навпаки, вважається, що евфемізми не можуть розглядатися як стилістичні засоби, оскільки вони занадто прямо позначають предмет.

Російський лінгвіст Л.П. Крисін вважає, що тематично евфемізми можна розділити на групи, а саме:

1. Евфемізми, що пов’язані з дискримінацією: а) расовою, культурною, релігійною; б) статевою; в) сексуальних меншин; та інших підвидів.

У США та багатьох Європейських країнах заборонено вживати слово «nigger», замість нього використовується «Afro American». Евфемізм «black», який ще декілька років тому вважався прийнятним, тепер також вважається неввічливим.

Боротьба з дискримінацією представляє широкий спектр різних евфемізмів. Слова з компонентом «man» вважаються дискримінаційними по відношенню до жінок та замінюються гендерно-нейтральною лексемою «person» (chairman — chairperson).

2. Евфемізми, що позначають страшні та неприємні явища дійсності: а) смерть; б) хвороба; в) природні потреби людини; г) фізичні вади; д) розумові та психічні розлади.

В англійській мові тема смерті вербалізується виключно за допомогою евфемізмів, наприклад: to go west, to disease, to depart, to pass away, to join the silent, to lose one's life та ін.

Лексичні одиниці, які позначають фізичні чи психічні якості людини найближчі до евфемізмів, наприклад «cerebrally challenged» — stupid, «emotionally different» — crazy, «mentally sick» — mad, «unseeing» — blind.

3. Евфемізми, що пов’язані з впливом держави на життя людей: а) воєнні дії; б) соціальні вади (пияцтво, наркоманія, проституція, злочинність); в) непрестижні професії; г) установи держаного нагляду.

Пряме найменування непрестижних професій замінюється лексичними одиницями, що підкреслюють їхню необхідність для суспільства, наприклад: «sanitation engineer» (санітарно-технічний інженер) замість «garbage collector» (сміттяр), «environmental hygienist» замість «janitor» (двірник) та інші.

Репресивні дії влади — ще одна сфера евфемізмів, наприклад: arrest - «затримати» замість «заарештувати»; capital punishment — «вища міра» замість «смертна кара»; «to off / waste someone» — «ліквідувати» замість «to kill» — вбити.

У сфері, пов’язаній з державними та військовими таємницями, евфемізми не менш частотні та позначають виробництво зброї, певних видів техніки, соціальний та кількісний склад державних установ, їхній профіль та багато іншого, наприклад «peaceful nuclear device» (мирна ядерна установка) замість «nuclear bomb» (ядерна бомба), «radiation enhancement device» (пристрій, який збільшує радіаційне випромінювання) замість «nuclear reactor» (атомний реактор) та інші.

Евфемізмом «mopping up» замінюють такі слова як «invasion» та «attack», що прямо іменують вторгнення та напад.

4. Евфемізми, що позначать зовнішній вигляд та вік людини: а) вага; б) вік; в) зовнішній вигляд.

Наведемо приклади евфемізмів до загальновідомих слів:

«old» — senior, mature, advanced in years, chronologically gifted, longer-living; «fat» — overweight, a person of size, a person with alternative body image.

5. Евфемізми, що позначають вплив людини на навколишнє середовище (флору і фауну).

Лексичні одиниці, що позначають стосунки людини з навколишнім світом, також можуть підкреслювати її варварське ставлення до інших видів, те, що людина перериває життєві цикли представників інших видів і використовує їх та продукти їхньої життєдіяльності у своїх інтересах.

Наприклад, «processed animal carcasses» (meat), «processed tree carcasses» (paper), «stolen products» — від «stolen non-human products» (eggs, milk, honey, wool). Уявленню про те, що представники інших видів є лише ресурсом для людей протиставляється біоцентризм, що підкреслює рівноправність усіх видів у природі.

В інших випадках маємо спроби переосмислення звичних уявлень про людину і світ, наприклад: «animal companion» (pet), «floral companion» (plant, bouquet), та евфемізми, що підкреслюють рівноправність людини та інших живих істот: «human animal / non-human animal».

6. Дипломатичні евфемізми.

У сфері дипломатії найбільш поширене вживання евфемізмів. Більшість комунікативних задач, з якими мають справу дипломати й політики неможливо вирішити, користуючись лише прямими номінаціями. Функцією евфемізмів у політиці є надання коректності словам.

Мовна тенденція, що була названа «Political correctness» (політична коректність) вимагає використання позитивних евфемізмів та викорінення з мови усіх тих мовних одиниць, які ображають почуття та гідність індивідуума.

Лінгвісти і соціологи неодноразово підкреслювали умовність поняття «політично коректний», адже політично коректна лексика не завжди виникає з політичних причин і дані лексичні одиниці часто не є коректними з тієї точки зору, що вони бувають свідомо провокативними, порушують принцип ввічливості й толерантності, а, отже, можуть досліджуватись у межах конфліктного дискурсу. Політично коректні лексичні одиниці виникли як ввічливі евфемізми, що дозволяють уникати вживання слів на позначення фізичних чи психічних недоліків людини, дискримінації людини в суспільстві. Проте політично коректні лексичні одиниці еволюціонували: деякі з них по-новому називають звичні явища та поняття, ставлять під сумнів традиційні уявлення про людину, суспільство й місце людини у природі. Еволюція політично коректної лексики в напрямку від евфемізмів до про вокативних лексичних одиниць є перспективним напрямком подальшого дослідження, адже вони відображають специфічну картину світу, властиву окремим представникам сучасного постмодерністського суспільства, і ця картина світу суттєво відрізняється від традиційної.

7. Евфемізми у ЗМІ.

Евфемізми володіють величезним маніпулятивним потенціалом, який використовується в мові ЗМІ. Маніпулятивні евфемізми або ховають дійсний стан речей, або ж демобілізують громадську думку, так як пом’якшена, нейтральна семантика не викликає у свідомості реципієнта відповідного дратування на відміну від прямої номінації.

Засоби масової комунікації - преса, реклама, телебачення, створили особливу культуру евфемізмів, які зображують світ у відносно привабливішій та кращій формі ніж він є. Війна та політика, що мають великий вплив на увесь світ, у першу чергу, являють собою актуальні теми для створення евфемізмів. Державні діячі використовують евфемізми у промовах з метою словесного пом’якшення ситуації (воєнної, кризисної, тощо). У сучасному світі прийнято називати речі своїми іменами лише для залякування противників. Строге табу введене на словосполучення «ядерна зброя».

Американський лінгвіст, фахівець у галузі загального мовознавства, синтаксису та семантики, Джордж Лакофф надає такі приклади евфемічної заміни у мові ЗМІ: «illegal wiretapping» (незаконне прослуховування телефонних розмов) замінюється на «electronic surveillance» (електронне спостереження); «nuclear war» (ядерна війна) — «push-button war» (війна кнопок); «aggression» (напад, агресія) на «peacekeeping mission» (миротворча місія) [17, с.463−482].

Досить частотним є використання евфемізмів у мові реклами. Наприклад, у рекламі англомовних країн зазвичай уникають використовувати прикметник «cheap» (дешевий), його замінюють на «inexpensive», «economically priced» (недорогий).

У першому розділі нашої курсової роботи виявлено, що евфемічна заміна використовується задля уникнення комунікативних конфліктів, а також з метою пом’якшення прямої номінації різкого, грубого, інтимного слова чи виразу. Необхідність висловлювання думок, використовуючи евфемізми досить часто продиктована соціальними умовностями та культурою мовлення людини.

Евфемізація являє собою стилістичний прийом, що призводить до поповнення вже існуючих у мові синонімічних рядів або до утворення нових.

Іноді взаємодія евфемізму з «загрубілою» одиницею лексичної системи призводить або до зникнення цієї одиниці, або до зниження частотності її вживання.

Тематично, ми розділили евфемізми на групи, що пов’язані з дискримінацією, з впливом держави на суспільство, з впливом людини на навколишній світ; позначають страшні та неприємні явища дійсності, зовнішній вигляд та вік людини; дипломатичні (політично коректні) евфемізми; евфемізми у сфері засобів масової інформації.

Розділ 2. Функціональні характеристики евфемізмів.

2.1 Класифікація евфемізмів.

Класифікацією способів евфемізації займалась велика кількість як вітчизняних, так і зарубіжних вчених: С. Відлак, Ж. Ж Варбот, Л.П. Крисін, Б.О. Ларін, Дж. Німен, О. О. Реформатський, К. Сільвер, Б. В. Томачевський, Е.І. Шейгал, та інші. Але, можна сказати, що з приводу класифікації евфемізмів між вченими нема єдності поглядів.

Наприклад, основою класифікації, представленої Б.О. Ларіним, є соціальна природа евфемізмів:

1. Загальновживані евфемізми національної літературної мови;

2. Класові та професійні евфемізми;

3. Сімейно-побутові евфемізми.

Перша і друга групи можуть наближуватись в історичній ретроспективі. У майбутньому друга група матиме тенденцію до зникнення. Евфемізми третьої групи, що загалом використовуються у розмовній сфері, обмежені колом уявлень з галузі анатомії та фізіології людини [10, с. 57].

На думку мовознавця Крисіна існує дві сфери евфемізації - особисте життя та соціальне життя. При цьому він підкреслює, що у сучасних умовах найбільшого розвитку зазнаюсь як раз способи та засоби евфемізації, що торкаються соціально значущих тем, сфер діяльності людини, його відносин з іншими людьми, зі суспільством та владою. Евфемізми мають змогу породжуватися як за особистими, так і за соціальними причинами. Лексика, що обслуговує усі сфери життя, зазнає евфемізації.

Згідно з класифікацією Б.О. Ларіна можна виділити основні групи евфемізмів:

1. Евфемізми, що виникли на основі забобон;

2. Евфемізми, що виникли з остраху та невдоволення;

3. Евфемізми, що виникли на основі співчуття та жалю;

4. Евфемізми, породжені сором’язливістю.

Доктор філологічних наук В.П. Москвін пропонує свою класифікацію, в основі якої лежить шість функцій використання евфемізмів:

1. Задля заміни назв лякаючи об'єктів;

2. Задля заміни найменувань різних неприємних, викликаючи відразу, об'єктів;

3. Задля позначення того, що вважається непристойним (так звані побутові евфемізми);

4. Задля заміни прямих найменувань з остраху епатування присутніх (етикетні евфемізми);

5. Задля «маскування» справжньої сутності позначуваного явища чи об'єкту;

6. Задля позначення організацій чи професій, що здаються непрестижними [14, c. 90].

Аналіз лінгвістичної літератури вказує, що наявні класифікації, відрізняючись лише кількістю класифікаційних поділень, співпадають в одному: усі вони представляють евфемізацію мови як явище лексичного рівня. Інакше кажучи, евфемізм — це певна кількість (два або більше) корелюючих слів та словосполучень. Цей підхід звужує об'єм поняття евфемізації мови.

З точки зору нових парадигм лінгвістичного значення, евфемізація повинна бути розглянута як явище комунікативне, що має свої кореляти у мові. Чітке визначення того, що евфемізація — явище мовної комунікації, а не системної організації мови, дозволяє відкинути багато складних питань з теорії евфемізмів. І хоча наведені класифікації різняться у деталях, усі вони розглядають загальну причину евфемізації мови — прагнення уникати конфліктів у процесі комунікації.

2.2 Семантичні характеристики евфемізмів.

Оскільки емоції являють собою одну з форм відображення дійсності, емотивні компоненти словесної семантики, що знаходять відтворення у мові, можна розглядати як специфічний емоційний спосіб вказівки на світ через спеціалізовану емотивну лексику та її семантику.

Однією з складних проблем сучасної лінгвістики є співвідношення мовних і позамовних знань, концептуальної та лексико-семантичної інформації [26, c.50].

З точки зору семантики, в основі утворення евфемізмів лежить завищене найменування відносно до поняття. Мовець начебто посилює позитивний ефект, тобто створює невідповідність між найменуванням і поняттям, у результаті якого найменування в оцінному ступені стає вище ніж саме поняття. Непряме визначення — головна відмінна особливість евфемії; у психологічному плані виражається в установленні асоціативних зв’язків між денотатом, пряме позначення якого підлягає табуюванню (direct denotatum), та денотатом, з котрим виникає асоціація (associative denotatum). Наявність останнього — обов’язкова умова евфемії.

Таким чином, інформативна двоплановість евфемізмів служить гарною семантичною базою для досягнення бажаного прагматичного ефекту висловлювання, для реалізації прагматичної настанови на вплив.

Позитивна чи нейтральна семантика початкового значення слова задає певний позитивний прагматичний ефект усього вислову, в якому використовується евфемізм.

Парадоксальною рисою евфемізмів являється те, що не зважаючи на позитивний ефект вислову, з точки зору внутрішньої структури значення слова, виступаючого у якості евфемізму, має місце протилежний процес — процес пейорації («погіршення» певного слова в процесі його функціонування, зниження стилістичних характеристик лексичної одиниці).

Крім того, превалює процес звуження значення слова у денотативному аспекті.

Абстрактна семантика евфемізмів створює у реципієнта максимально невизначене або принаймні нейтральне враження від денотата. Широта значення створює вуаль, що прикриває негативну сутність явища, досягаючи цим бажаного прагматичного ефекту.

Але не зважаючи на зміну семантичного значення, табуйовані вирази і так звані «swear words» (непристойності у мові) й надалі існують набагато довше ніж їх евфемізми. На наш погляд, це є цілковито природнім явищем, оскільки від вживання «м'якої» номінації сам предмет чи явище не змінюється.

Процес евфемізації тісно переплітається з процесом номінації - одним з трьох фундаментальних процесів, що формують мовну діяльність людини (два інших — предикація та оцінка). Об'єкти дійсності, з етичних, культурних, психологічних чи інших причин, потребують евфемічного позначення; оновлення номінацій диктується необхідністю знову і знову вуалювати або пом’якшувати сутність того, що в культурному суспільстві вважається незручним чи непристойним.

Евфемізм як спосіб непрямого, перифрастичного і при цьому пом’якшувального позначення предмета, властивості чи дії є співвідносним з іншими прийомами мови, такими як: літота, мейоз, оксюморон.

2.3 Функціонально-прагматичний аспект явища евфемізації.

Передусім слід зазначити, що прагматичний аспект значення — складова частина мовної одиниці, що містить вказівку на як дане найменування відноситься до певної комунікативної ситуації (формальної - нейтральної - неформальної). У семантиці мовної одиниці закріплена вказівка на той регістр в якому вона переважно функціонує.

У кожному комунікативному регістрі, у кожній соціальній групі та у кожному окремому територіальному варіанті мови існують свої евфемізми, створені за загальною потребою у вуалюванні різноманітних явищ дійсності.

Російський мовознавець Л.П. Крисін відмічає, що, загалом, вживання евфемізмів залежить від соціального контролю мовної ситуації та контролю власної мови самим мовцем, чим жорсткіший цей контроль, тим більш вірогідна поява евфемізмів; і навпаки, у слабо контрольованих мовних ситуаціях, при високому автоматизмі мови (наприклад, при спілкуванні у сім'ї чи з друзями) замість евфемізмів можуть вживатися «прямі» визначення або дисфемізми, тобто більш грубі, зневажливі визначення [9, с.28−29].

Евфемічні слова або вирази, здатні вуалювати факти та події, що мають для суспільної свідомості свідомо несприятливу систему оцінок і здатні викликати антипатію. Лінгвістична природа евфемізмів виражається у тому, що вони відволікають увагу реципієнта від забороненого поняття і, таким чином, є емоційно-нейтральними субститутами небажаних або занадто різких позначень.

Розглянемо основні функціональні типи евфемізмів:

1. Давно відмічено, що евфемізми можуть бути використані задля заміни «конкретних назв лякаючи предметів та явищ».

Наприклад, об'єктом евфемічної заміни можуть також стати назви деяких хвороб, що призводять до смерті: «neoplasm», «new-growth» (новоутворення) замість «cancroid» (ракова пухлина), але у наданому прикладі доцільно відзначити, що слово «cancroid» є прямою назвою різновиду хвороби — раку шкіри, тобто надалі потребує евфемічної заміни.

2. Евфемізми використовуються при небажанні прямо називати щось неприємне чи огидне. Наприклад, замість слів, що безпосередньо іменують комах-паразитів: «louse» (воша), «bed bug» (клоп), «flea» (блоха), прийнято використовувати описові та непрямі найменування: «vermin» (паразит), «insect» (комаха).

3. Евфемічно може бути позначене те, що в дану епоху та в даному конкретному соціумі вважається непристойним.

Б.О. Ларін вважає, що такого роду евфемізми іменуються побутовими, з тієї причини, що для цього розряду евфемізмів характерним є обмеження кола уявлень зі сфер фізіології та анатомії людини, а також вживання здебільшого у розмовній мові.

4. Евфемізми також пов’язані з етикетом.

Евфемізми цього типу використовуються, коли мовець уникає прямого найменування з остраху образити співрозмовника. У цьому випадку заміні підлягають слова цілком пристойні, однак, з точки зору мовця, образливі для того, кого вони стосуються.

5. Доволі значущим є пласт евфемізмів, що використовується задля викривлення чи маскування справжньої сутності позначуваного.

Різновидом «маскуючих» евфемізмів є політичні евфемізми, метою яких є обман суспільної думки та вираження чогось неприємного більш делікатним способом.

6. Випадки, коли за допомоги евфемізмів позначають непрестижні, з точки зору даного соціуму, професії та організації.

У сучасній англійській мові доволі значущим є клас евфемізмів, що виконує функцію «підвищення професій пов’язаних з некваліфікованою та чорною працею». Наприклад: «sanitation engineer» (санітарний інженер) та «waste-reduction manager» (менеджер зі скорочення відходів) замість «garbageman» (сміттяр); «building maintenance engineer» (інженер з догляду за домом) замість «janitor» (двірник).

Евфемізми з’являються у мові з ряду прагматичних причин:

· З принципу ввічливості (при створенні евфемізмів, що пом’якшують різни види фізичних та розумових вад);

· Через принцип тубуювання (при створенні евфемічних замін прямим номінаціям явищ хвороб чи смерті);

· Через регулятивний принцип впливу на масового реципієнта (при створенні евфемізмів у політичній сфері);

· З прагматичної установки засекретити свою діяльність (про створенні евфемізмів у соціальних діалектах різних нелегальних груп, а також у сфері воєнного озброєння та певних воєнних дій держави).

Треба пам’ятати, що між семантикою і прагматикою існує складний діалектичний зв’язок — своєрідна дифузія. Так, у розумінні Дж. Ліча, семантика має на увазі смисл, а прагматика силу, що впливає на реципієнта.

У результаті прагматичної варіативності (міграції евфемізмів за межі соціальних діалектів), слово втрачає свій евфемічних ефект та переходить з розряду слів з меліоративним характером до розряду прямих найменувань об'єктів чи явищ. Виходячи з цього, змінюється й прагматичний ефект вислову: замість заспокійливого, покращеного він перетворюється на негативний, і слова, що до цього були евфемізмами в подальшому потребують нової евфемічної заміни.

2.4 Мовні засоби евфемізації.

евфемізм прагматичний лексичний англійський Евфемія являє собою процес використання словесного шифру з метою пом’якшити, завуалювати, витончено «упакувати» предмет повідомлення, залишивши все-таки можливість будь-якому носію мови здогадатися, що саме автор мав на увазі. І в цьому плані евфемізми слід відрізняти від слів, що реалізують «конспіративну» функцію та виразів з таємних мов «особливих» соціальних груп [12, c.356].

Евфемічна зашифровка виникає на основі:

1. Навмисного використання двозначних виразів: металепсис (вживання слів у переносному значенні), метафора, перифраз, патронімічна заміна;

2. Неясності мови при використанні прономіналізації, перенесення «з роду на вид», антономазії, еліпсису, штучних книжних висловів;

3. Неточності мови при використанні перенесення «з роду на вид», «з цілого на частку», мейозису;

4. Використання мови, у якій не виникає побутових асоціацій.

Серед мовних засобів частіш за все застосовуються:

· Слова-визначники з «дифузною» (розпливчатою) семантикою;

· Номінації з достатньо загальним смислом, що використовуються для іменування конкретних речей;

· Неозначені або вказівні форми займенників;

· Іншомовні слова та терміни; через те, що для носіїв мови вони є менш зрозумілими ніж споконвічна лексика, використовуються задля вуалювання справжньої сутності предметів чи явищ;

· Слова, що позначають неповноту дії або слабку ступінь властивості явища, використовуються не в своєму словниковому значенні, а у якості евфемізму.

· Абревіатури (особливо характерні для позначення репресивних дій влади, пов’язані з прихованням державних та воєнних таємниць) [9, с. 42].

В.П. Москвін виділяє 13 способів мовного вираження евфемізмів:

1. Метонімічна номінація: «use one’s handkerchief» (обійтись хусткою) замість «blow one’s nose» (висякатись);

2. Метафорична номінація: «to go west» (піти в інший світ) замість «to die» (померти);

3. Прономіналізація: «go to the bathroom/restroom» (зайти до вбиральні/кімнати відпочинку) замість «go to the toilet / lavatory» (зайти до туалету);

4. Використання синекдохи: (перенесення імені з частини на ціле) «cat» — 1)кішка домашня; 2) тварина сімейства котячих (перенесення з цілого на частину) «doctor» — 1) наставник, учитель, вчений; 2) доктор (вчений ступінь).

5. Паронімічна заміна: «disburse» (платити, витрачати) замінюють стилістично нейтральним словом «disperse» (розповсюджувати, поширювати), що призводить до викривлення смислу виразу;

6. Використання книжкових слів та виразів: «lethal outcome» (летальний результат) замість «death» (смерть);

7. Вживання іншомовних слів: «courtesan» (куртизанка) замість «prostitute» (повія);

8. Перенесення «з роду на вид»: «insect» (комаха) замість «cockroach», «black-beetle» (тарган);

9. Перифраз: «competent authorities» (компетентні органи) замість «Central Investigating Agency» (ЦРУ);

10. Антономазія: «the Evil One» (лукавий, нечистий) замість «devil» (чорт, диявол);

11. Перенесення «з виду на вид»: «borrow from» (позичити) замість «steal», «pilfer» (вкрасти);

12. Мейозис: «not sober» (нетверезий) замість «drunk (en)» (п’яний);

13. Еліпсис: «to grease smb's palm /hand /fist» (підмазати, «дати на лапу») замість «to bribe» (дати хабар, підкупити).

Польський лінгвіст С. Відлак пропонує свою класифікацію способів утворення евфемізмів:

1. Запозичення з інших мов (оскільки іншомовні слова у меншій мірі шокують та здаються більш благопристойними);

2. Частковий антонім — літоту;

3. Повний антонім — перифраз (у деяких випадках важлива наявність відповідної інтонації або жесту);

4. Метафорично використані слова.

Як ми бачимо, погляди філологів неоднакові відносно мовних засобів евфемізації. Важливо зазначити, що вони не стільки суперечать, скільки доповнюють одне одного.

У другому розділі нашої курсової роботи ми розглянули особливості явища евфемізації у сучасній англійській мові та дійшли висновку, що існує декілька класифікацій, запропонованих різними вченими, детальніше розглянули варіанти Л.П. Крисіна, Б.О. Ларіна, В.П. Москвіна та С. Відлака, між якими виникають розбіжності лише у кількості класифікаційних ділень.

Надалі розглянули семантичні характеристики евфемізмів в англійській мові, закономірності їх функціонування та прагматичну спрямованість в межах комунікативного акту. Виявили складний взаємозв'язок між семантикою та прагматикою евфемічних висловлювань: семантика має на увазі смисл, а прагматика — силу впливу на реципієнта.

Серед мовних засобів евфемізації виділили найбільш часто вживані: метонімічна номінація, метафорична номінація, перифраз, вживання іншомовних слів та виразів, що можуть здаватися менш зрозумілими реципієнту, а, отже менш шокуючими.

Висновки.

Підводячи підсумок розгляду евфемізмів у нашій курсовій роботі, відзначимо, що за сучасних умов англійська мова набула стрімкого поширення та розвитку, а, отже, зазнала значних змін у лексичній системі. Політична коректність, як ідейна течія, зміна суспільних орієнтирів, морально-етичних настанов як не найкраще посприяли розвитку евфемічної лексики. Вивченням феномену евфемії займається велика кількість як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, які надають вичерпне трактування явища. Помітним є те, що евфемія вивчається не тільки з точки зору лексичного складу мови, але й соціальних передумов її виникнення та розвитку. Широке розуміння явища серед науковців не сприяє його адекватному опису: вичерпна функціональна, дериваційна та не суперечлива класифікація можлива тільки за умови виділення власне евфемізмів серед інших мовних стратегій.

У першому розділі ми розглянули загальні характеристики евфемізації у сучасній англійській мові, навели приклади трактування явища різними вченими, звертаючись до історії виникнення та перших досліджень, окреслили особливі характеристики явища, визначили теми та сфери, в яких застосовується евфемічна заміна.

У другому розділі ми розглянули класифікацію евфемізмів з точки зору соціальної природи, сфер функціонування та використання евфемізмів у мові. Окреслили семантичні характеристики та прагматичну спрямованість явища. Визначили мету та мовні засоби евфемізації.

Детально проаналізувавши мовний матеріал, ми дійшли наступних висновків:

1. Евфемічна заміна — найбільш прийнятний спосіб долання комунікаційних конфліктів, уникання прямого найменування різких, грубих та непристойних дій чи явищ у процесі мовної комунікації.

2. Евфемізми мають змогу вуалювати або представляти у іншому світлі неприємні явища дійсності, крім того володіють великим маніпулятивним потенціалом.

3. Просліджується залежність мети використання евфемізмів від сфери використання. Так, наприклад, на відміну від економічних, політичних та воєнних евфемізмів, що використовуються для маніпулювання аудиторією, евфемічні вирази соціальної сфери використовуються задля уникнення комунікативних конфліктів, пом’якшення образливого чи неприємного для реципієнта денотату.

Результати проведеного дослідження дозволяють припустити, що у процесі евфемізації представники англомовних культур послуговуються не тільки її цінностями, але й положеннями універсальної теорії ввічливості. Крім того процес евфемізації відображає мовну тенденцію до дотримання політичної коректності у англомовному суспільстві.

Удаючись до різноманітних способів евфемізації мовець дотримується видозміненого способу репрезентації інформації. Нейтральні формулювання, тобто евфемізмів, використовуються задля маскування певних явищ та дій, дозволяють варіювати мовлення, словесно змінювати властивості та характеристики об'єктів або предметів.

Список використаної літератури.

НАУКОВА ЛІТЕРАТУРА.

1. Арапова, Н. С. Эвфемизмы // Лингвистический энциклопедический словарь/ Под ред. В. Н. Ярцевой — М.: Сов. энциклопедия, 1990. — С.590.

2. Видлак, С. Проблема эвфемизма на фоне теории языкового поля. — Этимология 1965. М., 1967. — 320с.

3. Гальперин, И. Р. Текст как объект лингвистического исследования. — М.: Наука, 1981. — 138с.

4. Гальперин, И. Р. Очерки по стилистике английского языка, М., 1958. — 200с.

5. Ларин, Б. А. Об эвфемизмах // Проблемы языкознания. Л., 1961. — 188с.

6. Ларин, Б. А. История русского языка и общее языкознание. М.: Просвещение, 1977. — 113с.

7. Кацев, А. М. Языковые табу и эвфемия — Л.: Ленинградский государственный педагогический институт им. А. И. Герцена, 1988. — С. 77−80.