Горбачов і перебудова

Горбачов й перебудова

Реферат Міністерство освіти України Київський міжнародний університет цивільної авіації.

КИЇВ. 1999.

Вступ.

На даному етапі розвитку економічних й політичних перетворень, що відбуваються з СНД (країнах колишнього СРСР), коли із політичої арени уже пішли головні діючі особини періоду перебудови, поняття «перебудови «усе ж таки залишається суперечливим. Кожен розуміє под цим поняттям щось, що відповідає його політичним поглядам. Хтось каже, що перебудова уже закінчилась, хтось каже, що ще не почи-налась… Можна давати цьому поняттю багато визначень, проте я, на мой погляд, обрала найширше: перебудова — це сукупність державно-правових, політичних й соціальних явищ й процесів, заговорили українською у «язаних із реформами й руйнуванням державноправових і суспільно-політичних інститутів СРСР, що відбувалися в період 1985;1991 років.

Що стосується між, то їхнього пояснити дуже легко: 1985 рік — прихід до влади Горбачова і вушко реформування (і руйнування); 1991 рік — путч, який прискорив процес розпаду СРСР, тобто це та дата, коли СРСР переставши фактично існувати.

Після смерти 12 березня 1985 року Черненка новим Генеральним секретарем ЦК КПРС стає Михайло Сергійович Горбачов. Йому всього 54 роки,і у порiвняннi із попереднiми генсеками вiн виглядає досить молодо. Народ пiсля приходу Горбачова до влади очiкує змiн…

М.С.Горбачов (народився 1931р.).Президент СРСР 1990;го- 91 рр. Генеральний секретар ЦК КПРС в 1985;91 рр. 1966;68 рр.- 1-ї секретар Ставропольського міськкому КПРС. 1968;70 рр.- 2-ї секретар, із апреля 1970; 1-ї секретар крайкому КПРС .

1978;85 рр.- секретар ЦК КПРС. Голова Президіуму Верховної Заради СРСР в 1989;90 рр. Член політбюро ЦК КПРС в 1980;91 (кандидат з1979). З грудня 1991; президент Між-народного фонду соціально-економічних й політичних досліджень («Горбачов-фонд »). Нобелівська премія світу (1990).

Виступив ініціатором перебудови.

Про Горбачова розповідати складно із декількох причин.

Перш на, він — наш сучасник.

По-друге, про нього негаразд багато написано! Тільки Ленін із всіх радянських лідерів (та і лише в СРСР) не поступається Гобачову у кількості написаного про нього. Щодо закордонних публікацій, тут М. С. Горбачов — абсолютний чемпіон. У Бібліотеці американського конгресу міститься біля 250(!) великих робіт про нього.

По-третє, Горбачов — «лідер межі «.Він отримав ті, чого зовсім не прагнув: розпад соціалістичної системи.

Та усе ж таки Горбачов после леніна найпомітніший діяч в історії Росії(а потім СРСР) 20 століття, із ім «ям якого заговорили українською у «язують кардинальні зміни. Його головна історична заслуга до того, що він відчув глибинну необхідність змін й наважився, перебуваючи першою особою в партії й державі, ініціювати їх.

Передумови перебудови.

Більше ніж десять рокiв тому керiвництво КПРС проголосило курс — на перебудову. За масштабом викликаних нею змiн в Європi, та і у всьому свiтi її справедливо порівнюють із такими iсторичними подiями, як Велика французька революцiя чи Жовтень 1917 року в Росiї. Вiрно і ті, що вон носити затяжний характер. У останнiй годину все рідше вимовляють саме це слово — «перебудова », заті все частiше кажуть, що вона завершилася, вичерпавши собі і зазнала поразки.

Так закінчилась перебудова чи ані? Вона є чи, в усякому разі, був? Щоб вiдповiсти на цi запитання, проглянемо в загальних рисах как она розвивалася, й котрі викликала зміни.

Отже, термiн «перебудова «із «явився в нашiй полiтичнiй лексицi в 1985 році. Алі чим саме був тогочасна «перебудова » ?

Квiтень 1985 року поклав вухо повiльним, обережним реформам, спрямованим на часткове оновлення iснуючої системи. Причиною «ремонту «стало вiдставання вiд США в гонцi космiчних озброєнь: нездатність із економiчних причин дати вiдповiдь на програму «зоряних вiйн «впевнила керуючі кола СРСР у бо змагання в сферi високих технологiй уже майже програно (про близькiсть економiчної кризи каже хоч бі такий факт: в 1971;1985 рр. був присутня вiд «ємна динамiка зростання по найважливiшим економiчним показникам. Темпи зростання нацiонального прибутку складали у восьмiй п «ятирiчцi — 41%, у дів «ятій -28, у десятій — 21, в одинадцятій — 17 вiдсоткiв.) .

Отож новий Генеральний секретар М. З. Горбачов спочатку лише вiдроджував часи хрущовської «відлиги ». Мова йшла зовсім не про ті, щоб змiнити систему — iснуюча цiлком задовільняла керуючу верхівку. Систему цю прагнули лише пристосувати до нових — передусiм мiжнародних умів. У першому проектi перебудови основою ставилася технологiя, а чи не людина, якій вiдводилася незрозумiла роль «людського чинника » .

Перші реформи.

На початку перебудови були припущені серйозні помилки в управлінні.

До речі, спочатку на нещодавніх XXVII З «їздi КПРС 1986 року (де були прийняті «Основні напрями економічного й соціального розвитку СРСР на 1986;90 рр. й на період до 2000 року «й взято курс — на прискорення) запитання ставилося вірно: повернути виробництво особою до споживача і активiзувати людський чинник. Алі як досягнути поставленої мети? Горбачов обрав цiлком марксиський засiб — засiб проб і помилок.

Спочатку було б «прискорення «- наївна спроба за допомогою iдеологiчних закликів і переконань до «шкірного на своєму робочому мiсцi «змусити проіржавлений господарський механiзм крутитися швидше. Алі одними вмовляннями було б не обійтися: на випуск товарiв народного споживання був задіяна тiльки одна сьома частина основних виробничих фондiв. I уряд задумавши малу iндустрiалiзацiю, у тому, щоб в результаті модернiзувати вiдсталу легку промисловість. Алі все це закiнчилося провалом вже в першому етапi: мiльярдні держкапвкладання в базовi галузi безслiдно розчинилися в загальному хаосі - нового устаткування, матерiалiв, технологiй легка промисловість так і не дочекалась.

Тодi скоротили закупівлю ширвжитку і кинули валютнi засоби на закупівлю технiки за кордоном. Результат — мiнiмальний. Частина устаткування так і залишилась на яких складах і пiд вiдкритим небомнестача виробничих площ. А, що вдалося кiнець кiнцем змонтувати, давало результати. Цiлi поточні лiнiї простоювали через невірну експлуатацiю, вiдсутність запчастин, низьку якість сировини.

Нарештi зрозумiли, що за вiдсутностi стимулiв у виробникiв нiщо в економiцi не повернеш. Вирiшили дати пiдприємствам госпрозрахункову самостiйнiсть. Алі обмежена воля обернулася лише правом безконтрольних витрат державних засобiв і призвела до підняття цiн, скорочення обсягу виробництва і рiзкого зростання грошової маси в наявному використанні.

Збільшення заробітків при цьому нiяк не вплинуло на вихiд кiнцевої споживчої продукцiї, оскiльки грошi виплачувалися не тiльки виробникам товарiв, але й і всiм iншим без винятку.

Бажання влади виглядати добро без усяких тих пiдстав зiграло із нею непоганий жарт. Не скорочуючи попереднiх видаткiв, в центрi і на мiсцях опрацьовували численнi соцiальнi програми, закачували в економiку iнфляційні грошi. У кiнцi кінців роздутий платеспроможний попит почав потроху роздавлювати і торгiвлю, і споживчий сектор промисловостi.

Втрати народного господарства вiд першої реформи Горбачова — Антиалкогольної кампанiї - оцiнюються у 50 млрд. карбованцiв. Втрати, які завдала соцiалiстичній економiцi реформа 1987 року, взагалi не піддаєтся обрахуванню. Інший подих до соцiалiзму так і не прийшов — почалася агонiя…

Реформа виборчої системи. перший і Інший З «їзди.

Першим конкретним кроком на шляху до полiтичної реформи стали рiшення позачергової дванадцятої Сесiї Верховної Заради (ВР) СРСР (одинадцятого скликання), що вiдбулася 29 листопаду — 1 грудня 1988 року. Цi рiшення передбачали змiну структури вищих органiв влади і державного управлiння країни, надання знов заснованному З «їзду народних депутатiв, що обирає ВР СРСР, реальних владних функцiй, а також змiна виборчої системи, передусiм введення виборiв на альтернативнiй основi.

1989 рiк ставши фатальністю радикальних змiн, особливо в полiтичнiй структурi суспiльства. Виборам народних депутатiв СРСР, що відбулися в березнітравні 1989 року передувала небачена в нашiй країнi виборча кампанiя, Яка розпочалася ще вже 1988;го року. Можливiсть висунення деяких альтернативних кандидатiв (на 2250 депутатських мiсць було б висунено 9505 кандидатiв) нарештi давала можливість радянським громадянам справдi обирати одного із декількох.

Третина народних депутатiв обиралася вiд суспiльних органiзацiй, що дозволило комунiстам, як найбiльш масовій «суспiльній органiзацiї «на З «їздi матір бiльшiсть. Про це було б заявлено як про досягнення: частка коммунiстів серед народних депутатiв стано-вила 87% проти 71.5% попереднього скликання, на основi чого робився гучний висновок про ті, у умовах вибору був пiдтверджений авторитет партiї.

У виборах, що проходили 26 березня 1989 року по 1500 територiальним і нацiонально-територiальним округах, брала доля 89.8% включених до списків виборцiв. Цi вибори стали помiтними зрушенням товариства в бiк демократiї, принаймнi, як тодi здавалось. За роботою З «їзду слідкувала вся країна — повсюдно зафiксовано зниження продуктивності працi.

Перший З «їзд народних депутатiв СРСР (25 травня — 9 червня 1989 року) ставши яскравою полiтичною подiєю. Нiколи ще іншого в iсторiї цiєї країни. Зрозумiло, тепер можна із iронією дивитися на тих баталii, що дiялися через З «їзд, але й тодi це виглядало перемогою демократiї. Практичних результатiв З «їзду було б небагато, зокрема був обрана нова ВР СРСР. Було прийнято декiлька загальних постанов, наприклад Постанова про основнi напрями внутрiшньої і зовнiшньої полiтики СРСР.

Дискусiї на Іншому З «їздi народних депутатiв СРСР (12−24 грудня 1989 р.) носили дiловий характер порiвняно із першим З «їздом. Інший З «їзд прийняв 36 нормативних актiв, у тому числі 5 законiв і 26 постанов. Одним iз центральних питань порядку денного Іншого З «їзду народних депутатiв було б обговорення засобів по оздоровленню економiки. Були обговорені запитання про боротьбу із органiзованою злочиннiстю. З «їзд розглянув доповiдi комiсiй, присвячені як зовнiшньополiтичним проблемам (оцiнка Договору про ненапад мiж СРСР і Німеччиною вiд 23 серпня 1939 р., полiтична оцiнка введення радянських вiйськ до Афганістану 1979;го р.)так і внутрішньополітичним (про подiї в Тбiлiсi 9 квiтня 1989 р.-жорстке придушення мирної демонстрації, про привiлеї)…

Коли вiдкрився перший З «їзд народних депутатiв, багато хто покладав на нього свої надії на краще життя. Алі, як і багатьом надіям нашого народу, їм не судилося виправдатися. перший З «їзд називають тепер «грою в демократiю », якою вiн, власне, і був. До Іншого З «їзду зацікавлення людей уже помiтно вгамувалося. Народові вже стала зрозуміло, що не можна одним чарівним помахом зробити життя кращим. Реформа виборчої системи є справою необхiдною, але й конкретного, вона народу дала небагато.

Введення президенства.

Влiтку-восени 1989 року реформатори в КПРС, котрі не захотіли позбавитися вiд чiпких обiймiв консерваторів, дали демократам можливiсть набрати полiтичну силу і вплив, дозволили їм представити правоцентриську єднiсть в КПРС як стратегiчну лiнiю, а чи не як тимчасовий тактичний маневр. Ситуацiя в країнi вимагала рiшучого розвитку курсу на змiшану економiку, на утворення правової держави і укладення нової союзної договору. Усі це про «єктивно працювало на демократiв.

До зими 1989/90 року полiтична ситуацiя iстотно змiнилася.

Горбачов, не без пiдстав непокоючись, що веснянi вибори в республiках призведуть до перемоги радикальних сил («Демо-кратична Росiя », Рух і iншi), котрі одразу за прикладом Прибалтики — намагатимуться зайняти незалежну позицiю у вiдношеннi очолюваної ними Верховної Заради Союзу, зробив крок, проти якого вiн і його однодумці виступали ще декiлька мiсяців тому. Використовуючи свiй авторитет в очолюваній ним Верховній Радi СРСР, вiн зумiв — при опорі Мiжрегiональної депутатської групи — провести рiшення про укладення посади Президента СРСР. Колі Горбачов ставши Президентом, він здобувши широкi полiтичнi повноваження і тім самим сильно змiцнив свою уладові в країнi.

Проте ситуація швидко змінилася. Спочатку сталося зрушення «лiворуч «в розстановцi сил на полiтичнiй аренi. У Москві 12 червня 1990 р. перший З «їзд народних депутатів республіки прийняв Декларацію про державний суверенітет Росії. На цьому із «їзді у гострій боротьбі відбулися вибори Голови Верховної Заради Росії .

Лідером парламенту РРФСР став Б. М. Ельцин (блок «Демократична Росія »).

У жовтні 1990 р. Верховна Рада СРСР надала Президентові СРСР надзвичайних повноважень.

У червні 1991р. Б. Єльцина всенародним голосуванням було б обрано першим президентом Росії.

Розпад СРСР.

Радянська держава влітку 1991 р. опинилась на межі розвалу.

Останню спробу урятувати імперію мирним шляхом зробив М. С. Горбачов, запропонувавши проект нового союзного договору.

Керівники республік повинні були підписати його наприкінці серпня 1991 р. в урядовій резиденції в Ново-Огарьово.

Однак консервативне оточення президента вирішило повернути до диктатури сталінського типу. Сформувалася група змовників — антиконституційний Державний комітет із надзвичайного стану (ДКНС;рос. — ГКЧП). До нього увійшло 8 Чоловік, серед які були голова Веховної Заради СРСР А. Лук «янов, віце-президент СРСР Г. Янаєв, премо «єр-міністр В. Павлов, голова КДБ У. Крючков, міністр оборони Д .Язов, міністр внутрішніх справ Б .Пуго. ДКНС заявивши про свій нвмір відновити до ладу й не допустити розпаду СРСР. Призупинялась діяльність політичних партій, громадських організацій й масових рухів. Заборонялося проведення мітингів, демонстрацій, страйків. Встановлювався контроль над засобами масової інформації. У деяких регіонах СРСР на 6 місяців запроваджувався надзвичайний стан. Попередньо у столицю були введені танки та бронетранспортери.

Проте змовники одразу ж зіткнулися із рішучою протидією керівництва РРФСР на чолі із президентом Б.Єльциним.

На захист демократії виступили десятки тисяч мешканців Москви, а також деяких інших міст СРСР. Рішучі дії Б. М.Єльцина підтримала більшість урядів країн світу й міжнародна громадськість. Вже 21 серпня стало очевидним, що путч провалився й заколотники вилетіли у резиденцію Горбачова у Форос (Крім). Одночасно туди ж прибули представники російського президента. Після Повернення М. Горбачова у Москву керівники змови були заарештовані.

Невдала спроба державного перевороту прискорила розпад СРСР.

9 вересня 1991 р. було б офіційно визнано незалежність Литви, Латвії й Естонії. Та усе ж таки М. Горбачов та його найближче оточення прагнули зберегти Союз від подальшого розвалу.

14 листопаду в Ново-Огарьово 7 республік (Азербайджан, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, РРФСР, Таджикистан, Туркменістан) заявили про намір створити конфедеративний Союз Незалежних Держав (СНД).

1 грудня відбувся референдум про незалежність України (Яка відмовилась від у часті у формуванні СНР) — понад 90% виборців виявили прагнення жити в незалежній державі.

На Україні на основі законів «Про Президента Української РСР «та «Про вибори Президента Української РСР », прийнятих Верховною Радою УСРР 5 июля 1991 р., відбулися президентські вибори, які проходили под знаком боротьби старої партійно-державної бюрократії й національно-демократичної опозиції.Лідером першої був Л. Кравчук, а другоїВ.Чорновіл. Президентом України ставши Л. Кравчук, котрий здобувши 61.59% голосів виборців, що в голосуванні.

Щоб зупинити процес стихійного, хаотичного розпаду існування союзних структур, не допустити пролиття крові, 7−8 грудня 1991 р. відбулася зустріч в Бєлавезькій пущі (Білорусь)керівників Білорусі, РРСФР й України, на якій було б підписано «Угоду про створення СНР », відкритого для всіх колишніх республік СРСР.

Упершому абзаці «Угоди… «було б сказано: «Союз РСР, як суб «єкт міжнародного права й геополітична ревльність, припиняє своє існування » .

Президент України Кравчук так зазначив головну причину розвалу Союзу: «Український Союз був приречений бо тримався на КПРС й КДБ. Демократія й імперія — поняття незіставні. Ві над історії, щоб імперія був демократична. Український Союз — це був тоталітарна імперія, якої світло не бачив. І вісь, як лише КПРС пригнулася, почали гнутись усі несучі конструкції. «.

21 грудня 1991 р. на зустрічі в Алма-Аті лідери Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Росії, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану та України підписали Декларацію про Співдружність Незалежних Держав .

Після цого Президенту неіснуючого Союзу нічого іншого не залишалося як податі заяву, в якій він писавши, що вважає свою місію завершеною.

Таким чином, 25 грудня 1991 р. М. С. Горбачов склав свої повноваження.

Отже, СРСР припинив своє існування, а колишні його республіки (у тому числі й Україна)стали незалежними юридично ,їхнього народ приступивши до розв «язання трьох доленосних історичних завдань:

створення незалежних держав;

знищення тоталітаризму ;

реформування комуністичного способу виробництва, заснованого на централізованому адміністративному управлінні, на основі свободи економічної діяльності й ринкового регулювання виробництва.

Висновок.

Підсумовуючи згадане, дам более широке визначення перебудові.

Отже, перебудова — термін, що ввійшов у широкий вжиток із середини 80-х рр. й означав курс — на реформування тоталітарної системи в СРСР. Політика перебудови, розпочата частиною керівництва КПРС на чолі із М. З. Горбачовим, призвела до значних змін у житті країни і світу в цілому (гласність, політичний плюралізм, закінчення «холодної війни «й ін.). До кінця 80-х — початку 90-х рр. в результаті протиріч і непослідовності в здійсненні перебудови відбулося загострення кризи у сфері життя суспільства.

Коротка хроніка подій 1985;1991 рр.

БЕРЕЗЕНЬ:Смерть Костянтина Черненко. Призначенння.

Михайла Горбачова Генеральним секретарем КПРС.

КВІТЕНЬ: На пленумі ЦК КПРС, який пізніше назвали «історичним », вперше пролунали слова «перебудова «й «прискорення » .

Початок боротьби із пияцством й перших кадрових зміщень.

ТРАВЕНЬ: У промові, присвяченій 40-річчю Перемоги, Горбачов підкреслив внесок у неї Компартії на чолі із Й.В.Сталіним.

СІЧЕНЬ: Вперше за ці десять років генсек звернувся до народу по телебаченню із новорічними поздоровленнями особисто.

Перебудова телебачення, Повернення «прикритих «передач.

ЛЮТИЙ;

— БЕРЕЗЕНЬ: XXVII З «їзд КПРС.

КВІТЕНЬ: Чорнобильська катастрофа.

ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ: Закон про індивідуальну трудову діяльність й вирування навколо нього.

ГРУДЕНЬ: Алма-Ата — Перші хвилювання на національному. грунті. Повернення Сахарова із Горьківського заслання.

СІЧЕНЬ: На черговому пленумі Горбачов переконує: попереду ще найважчий етап перебудови.

ВЕРЕСЕНЬ: перший «дзвоник »: зникла зубна паста. Початок серії тотальних дефіцитів.

ЛЮТИЙ: Початок виведення радянських війск з Афганістану. БЕРЕЗЕНЬ: Стаття Ніни Андрєєвої «Не можу поступатися принципами » .

ЧЕРВЕНЬ-ЛИПЕНЬ: перший конкурс «Московська красуня » .

Реабілітація церкви. XIX партконференція — перше рішення, приняте неодностайно.

ВЕРЕСЕНЬ: Михайло Горбачов очолює Верховну Раду СРСР.

СІЧЕНЬ-ЛЮТИЙ: Вибори Верховної Заради СРСР.

ЧЕРВЕНЬ: Перші страйки шахтарів.

ЖОВТЕНЬ: Початок «відколу «Східної Європи від СРСР.

ГРУДЕНЬ: Інший З «їзд народних депутатів СРСР. Смерть Сахарова.

СІЧЕНЬ;

— БЕРЕЗЕНЬ: Вибори до республіканських й місцевих Радий. Перші стотисячні демонстрації в Москві.

БЕРЕЗЕНЬ: Верховна Рада Литви приймає «Декларацію незалежності «.

Введення посади Президента СРСР.

ТРАВЕНЬ: З «їзд народних депутатів Росії: обрання Бориса Єльцина головою ВР РРФСР. Початок «війни законів ». СЕРПЕНЬ: Вступивши у дію Закон про друк.

ВЕРЕСЕНЬ: Особливі повноваження для Президента.

ЖОВТЕНЬ: Нобелівська премія для Президента.

Продовольча допомога для народу.

ЛИСТОПАД: Програму «500 днів «розпочалась, але й швидко закінчилась.

ГРУДЕНЬ: IV З «їзд народних депутатів СРСР. Відставка Шеварднадзе, інфаркт Миколи Рижкова.

Обрання віце-президентом Генадія Янаєва.

СІЧЕНЬ: Трагедія в Литві.

Новий премо «єр Валентин Павлов починає із обміну грошей.

2 КВІТНЯ: Нові ціни.

БЕРЕЗЕНЬ—КВІТЕНЬ: Позачерговий З «їзд народних депутатів РРФСР.

19 СЕРПНЯ: Перемога демократії.

25 ГРУДНЯ: М. С. Горбачов склав свої повноваження.

Список литературы

Д.Волкогонов «Сім вождів (Галерея лідерів СРСР 2-х книгах) », книга 2. «НОВИНИ ». Москва, 1996.

" МАТЕРІАЛИ XXVII з'їзду Комуністичної Партії Радянського Союзу ". Видавництво політичної літератури. Москва, 1986.

В.В.Діденко, С.С.Коломієць «Історія України. Курс лекцій ». Київ, 1999.

С.Стельмах, С. Пивовар «ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ. Запитання й відповіді «. «FEMINA ». Київ, 1996.

Ю.В.Бураков, Г. М. Кипаренко «ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ. Новітні часи (1945;1996). «ГЕНЕЗА ». Київ, 1996.

" Велика електронна енциклопедія Кирила і Мефодія " .1997.