Организация економічного аналізу предприятии

Міжрегіональна Академія управління персоналом.

Закарпатський інститут ім.Августина Волошина.

Факультет економіки та зовнішньо-економічної діяльності.

Кафедра економіки та управління бізнесом.

Габор Крістіна Іванівна.

Контрольна робота.

Тема:

Організація економічного аналізу на підприємстві та шляхи його вдосконалення.

Аналіз витрат за підприємстві по елементам та статтям витрат.

З дисципліни: Економічний аналіз.

Шифр групи: 11−2000 (СОА) (2.0з).

Спецальність: облік й аудит.

Викладач.

Чуса Мирослава Іванівна.

_________________________.

Ужгород-2001.

З М І З Т Теоретична частина.

1. Організація економічного аналізу на підприємстві та шляхи його вдосконалення…3 2. Аналіз витрат за підприємстві по елементам та статтям витрат…7.

Практична частина.

1. Завдання 4 …9 2. Завдання 17…10.

Використана література…11.

Теоретична частина.

1. Організація економічного аналізу на підприємстві та шляхи його вдосконалення.

Основним завданням економічного аналізу на підприємстві є оцінка результатів господарської діяльності, виявлення резерів виробництва й факторів, котрі мають позитивний чи негативний вплив на кінцеві показники роботи підприємства.

Вирішальне зачення для успішного аналізу мають чіткі організаційні форми його проведення. Наступного дня на кожному підприємстві є необхідні передумови у тому, щоб аналіз ставши постійним й основним змістом економічної роботи.

Розгалужена система аналітичної роботи в народному господарстві, промисловості та окремих підприємствах потребує відповідної організації, тобто упорядкування, налагодження координації та згоди її здійснення із метою попередження дублювання, внесення єдності в роботу окремих посадових осіб чи аналітичних органів. Під організацією аналітичної роботи розуміють систему заходів із метою вивчення господарської діяльності. Загальні методичні принципи організації аналітичної роботи включають: організаційні форми; планування аналітичної роботи; етапи економічного аналізу; узагальнення та форми реалізації результатів аналізу.

У практиці організації аналітичної роботи розрізняють централізовану та децентралізовану форми. При централізованій формі організації вся робота із аналізу господарської діяльності концентрується у спеціальному структурному підрозділі в системі управління виробництвом відповідної назви. Децентралізована форма організації передбачає, що аналізом господарської діяльності займаються усі структурні підрозділи із питань, котрі входять до їхні компетенції, виходячи із розмежування прав та обов’язків між ними, передбачених відповідними нормативними документами — внутрішніми чи галузевими.

Незалежно від організаційних форм методичне та методолгічне керівництво, як правило, здійснюється головними спеціалістами-економістами.

Вищестоящі органи господарчого управління здійснюють аналіз на основі консолідованих звітних форм. Це зумовляє необхідність організації збору додаткової інформації та розрахунків, що потребує розробки спеціальних програм досліджень, додаткових витрат ресурсів. Статистичні, фінансові та кредитні органи здійснюють аналіз у межах офіційної звітності, що не завжди достатньо, а окремих випадках необ'єктивно відображає дійсний стан справ у господарській діяльності, що, у свою чергу, є однією із причин уживання запобіжних заходів (страхування ризиків., застосування фіскальних інструментів впливу, жорсткі форми розрахунків), порушення довіри між суб'єктами господарських відносин.

Аналітична робота на підприємстві починається із планування. Розрізняють план аналітичної роботи та план (програму) конкретного аналізу.

План аналітичної роботи складається на рік із розбивкою по кварталами: передбачаються зміст, періодичність й методи проведення аналізу, вказуються розділи господарської діяльності та об'єкти, котрі включені до плану періодичного контролю, терміни проведення, відповідальні виконавці, технічні засоби і джерела інформації, котрі необхідні для аналізу, а також рядки й порядок обробки результатів.

У плані конкретного аналізу, який складається відповідно до плану аналітичної роботи, розділи та об'єкти аналізу деталізуються по конкретних виконавцях, визначається позначка й заподіяння, розробляються необхідні методики розрахунку впливу конкретних факторів, досліджується їхні взаємозв'язок, розробляються таблиці, схеми, графіки, зведення, узагальнення резервів та результатів аналізу.

У умовах автоматизації процесів управління здійснення економічного аналізу вимагає раціональної його організації.

На підприємстві економічний аналіз розбивають на декілька етапів.

перший етап — визначення й чітке обмеження мети і заподіяння роботи. Недостатня увага до цого етапу може призвести до втрати аналізом конкретності, цілеспрямованості, його виконання може затягнутись у часі.

Інший етап — старанне опрацювання програми дій, робочого (календарного) плану, визначення кола учасників, розподіл обов’язків між ними, постановка конкретних завдань, що випливають з загальної мети, визначення джерел інформації, розробка макетів аналітичних таблиць, форм, методичних вказівок щодо їхнього заповнення, а також способів графічного оформлення результатів аналізу.

Третій етап — збирання інформації (залучаючи статистичну звітність, дані синтетичного та аналітичного обліку, планову документацію, результати спеціальних спостережень тощо); перевірка її достовірності; кількість інформації, що охоплюється, слід цілком підпорядкувати меті і заподіяння аналізу; обсяг її винен бути необхідним й достатнім. Треба врахувати, що збирання інформації - трудомісткий процес, тому добування зайвої інформації, Яка не відповідає завданням, робить працю более дорогою, відтягує рядки її виконання. У ході збирання даних слід звернути ваги на їхню точність й повноту.

Четвертий етап — аналітична обробка інформації за допомогою спеціальних методів й прийомів; забезпечення порівнянності показників; аналіз причин динамічних змін й відхилень від плану; з’ясування причин негативних явищ (якщо їхнього виявлено) й хиб у роботі; кількісне вимірювання впливу факторів; встановлення потенціально невикористаних можливостей щодо поліпшення роботи підприємства. Визначають коло факторів, що впливають на досліджувані показники; групують їхнього, виділяючи фактори, котрі залежать й котрі не залежать від підприємства. Особливу увагу приділяють вивченню механізму дії факторів, котрі безпосередньо залежать від підприємства (цеху, дільниці).

П’ятий етап — визначення й зведений підрахунок резервів виробництва, розробка пропозицій, економічно обгрунтованих рекомендацій щодо реалізації цих резервів та визначення їхнього впливу на показники роботи підприємства. Це найбільш відповідальний етап. Якраз за наміченими пропозиціями, результативністю їхні впровадження судять про глибину аналізу, кваліфікацію спеціалістів, котрі брали доля в його проведенні.

Узагальнення результатів економічного аналізу є його кінцевим результатом й оформляється у вигляді аналітичної записки чи звіту. Можна прийняти наступну структуру записки: спочатку характеризуються загальні показники, потім часткові - від позитивних рівнів та змін до негативних; характристика та розмір впливу факторів, визначаються резерви, заподій позитивних та негативних змін, резерви виробництва та шляхи їхні мобілізації.

Результати аналізу реалізуються через підготовку та видачу наказів й розпоряджень, в які містяться найменувння заходів, терміни початку та закінчення їхнього здійснення, визначаються необхідні матеріальні та грошові ресурси, називаються виконавці, відповідальні та котролюючі службові особини чи підрозділи підприємства.

На сучасному етапі характерно ускладення господарських процесів й методів управління ними, що безумовно вимагає переходу до нової якості знань.

У умовах ринку економічний аналіз на підприємстві вимагає обов’зкового системного, комплексного, підходу; бо лише так можливо дати повну характеристику та здійснити якісний аналіз завдань, визначених у меті аналізу. Для аналізу своєї господарської діяльності підприємство користується як своїми внутрішніми даними, то й зовнішніми джерелами інформації.

Аналізу винна передувати перевірка інформації, котра за суті напрямі аналізу, технічна перевірка та вибіркова перевірка підсумків. Аналіз на підприємстві включає різноманітні види інформації, серед які: правове та господарське законодавство, звітна (дані бухобліку, статистики, оперативний звіт), необлікова (матеріали перевірок тощо). Найважливішою із них є бухгалтерська звітність, Яка при читанні досвідчену аналітику дає повну інформацію про фінансовий стан, стійкість положення й можливих перспективи підприємства. Повний аналіз бухгалтерської звітності дозволяє застосувати заходь по покращенню діяльності підприємства в цілому й його структурних підрозділів. Використовуються також вибіркові звітні дані, що сприяє поглибленню та деталізації при вивченні показників звітності.

Економічний аналіз певного підприємства потребує професіоналізму та майстерності спеціалістів, що залучаються до такої складної та вагомої аналітичної роботи. Наступного дня, якщо великі підприємства мають змогу забезпечити наявність у своєму штаті високоваліфікованих та підготовлених для цієї мети спеціалістів, то середні, а тім паче малі, підприємства внаслідок компактності штату не можуть скористатися такими трудовими ресурсами, бо це потребує додаткових коштів на утримання подібних кадрів. Специфікою малих підприємств, у результаті цого, є універсальність використовуваної робочої сили, тобто працівники виконують не лише суворо обмежену ділянку роботи, але й і суміжні із нею області, що дозволяє бачити структуру підприємства более всеохоплюючою, на відміну від великих підприємств, де кожному працівнику виділений более вузький профіль.

2. Аналіз витрат за підприємстві по елементам та статтям витрат.

Найбільш корисним для вивчення змін у структурі витрат за виробництво є аналіз собівартості за елементами витрат. Елементі затрати — це однорідні за складом затрати підприємства. До них належати матеріальні затрати, оплата роботи, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування, інші грошові затрати (табл.1). Аналіз витрат за елементами витрат дозволяє не лише вивчити зміни у структурі собівартості, але й і охарактиризувати галузеві особливості (матеріаломісткість, фондомісткість, енергомісткість, трудомісткість виробництва).

Таблиця 1. Затрати на виробництво, %.

| |Показники |Уся |Звіт |Звіт |Відхилення| | | |промис-ловіст|1996 |1997 | | | | |и (1996) | | | | |1. |Матеріальні затрати |70,5 |53,6 |73,9 |+20,3 | |2. |Затрати на оплату роботи |10,6 |10,9 |7,9 |-3,0 | |3. |Відрахування на |5,0 |1,7 |4,8 |+3,1 | | |соц.потреби | | | | | |4. |Амортизація |3,4 |14,7 |9,0 |-5,7 | |5. |Інші затрати |10,5 |19,1 |4,4 |-14,7 | | |Разом: |100,0 |100,0|100,0|- |.

У табл. 2 наведені дані за статтями витрат. Аналіз звичайно починають із оцінки загального виконання плану собіівартості продукції. Потім переходять до вивчення відхилень у розрізі окремих видів витрат. При цьому слід урахувати, що деякі відхилення по статтях собівартості можуть бути наслідком дії одного й саме його чинника. Наприклад, підвищення механізації роботи може спричинити зниження витрат за заробітну плату, але й підвищити певною мірою затрати на утримання і експлуатацію устаткування.

Ще один комплексний чинник — зростання купованих виробів й напівфабрикатів. Він збільшує суму відповідних матеріальних витрат, проте це обов’язково Веде до зниження витрат за заробітну плату, відрахування на соціальне страхування, зменшує затрати на сировину і матеріали та, ймовірно, й по інших статтях. Таким чином, негативні відхилення по одних статтях не можна розглядати завжди ізольовано від позитивних по інших статтях. Алі дія таких комплексних чинників має місце нечасто. Звичайно відхилення по кожній з статтею собівартості спричиняють поодинокі фактори, котрі не було за межі даної статті.

Таблиця 2. Собівартість промислової продукції за статтями витрат, тис.грн. | | |Фактично випущена |Відхилення | | |Показники |товарна продукція | | | | |За |За |Абсо-л|% | | | |плановою |фактичною |ютне | | | | |собівартіс|собівартіст| | | | | |тю |ю | | | |1 |2 |3 |4 |5 |6 | |1. |Сировина й матеріали |3301 |3246 |-55 |-1,7 | |2. |Зворотні відходи |50 |104 |+54 |+208,0| | |(віднімаються) | | | | | |3. |Куповані вироби, |15 507 |15 866 |+359 |+2,3 | | |напівфабрикати і послуги| | | | | | |кооперованих підприємств| | | | | |4. |Зарплата основна |2502 |2292 |-210 |-8,4 | | |виробничих робітників | | | | | | | | | | | | |5. |Зарплата додаткова |223 |193 |-30 |-13,4 | | |виробничих робітників | | | | | |6. |Відрахувння на соціальне|210 |191 |-19 |-9,1 | | |страхування | | | | | |7. |Затрати на утримання і |2382 |2335 |-47 |-2,0 | | |експлуатацію машин й | | | | | | |обладання | | | | | |8. |Загальновиробничі |1645 |1592 |-53 |-3,2 | | |затрати | | | | | |9. |Загальногосподарські |1636 |1600 |-36 |-2,2 | | |затрати | | | | | |10.|Втрати від шлюбу |Х |5 |+5 |- | | |Виробнича собівартість |27 356 |27 216 |-140 |-0,5 | |11.|Позавиробничі затрати |215 |251 |+36 |+16,7 | | |Повна собівартість |27 571 |27 467 |-104 |-0,3 |.

У даному прикладі є три відхилення, негативні са своєю суттю (+359, +5, +36). Щодо Першого відхилення, то це зовсім не перевитрати, а збільшення питомої ваги кооперованих поставок, що зумовило скорочення витрат з більшості інших статтей собівартості, особливо витрат за заробітну плату. Дві інші суми перевитрат скоріше на мають особисті негативні чинники, котрі слід вивчити у подальшому аналізі. На цьому етапі ці суми доцільно розглядати як очевидні резерви зниження собівартості.

Практична частина Задача 4. Проаналізувати динаміку оборотності обігових коштів в цілому та їхні видам й зробити відповідні висновки, виходячи з приведених даних:

Таблиця 1 (вихідна) | | | |Показник |Період | | |Базисний |Обліковий | |1 |3 |4 | |Товарообіг, грн. |12 530 |12 910 | |Середньорічні залишки оборотних коштів, | | | |тис.грн.: | | | |Всього |7610 |7424 | | У тому числі матеріальні, з них: | | | | Товари |3210 |3158 | | грошові кошти, розрахунки |4181 |4146 | |та ін.активи | | | | із них дебіторська|248 |234 | |зборгованість | | | |Кількість днів у періоді |360 |360 |.

Розв’язок.

Знаходимо відсутні показники, абсолютне й відносне відхилення по показникам й заповнюємо таблицю 2, графи 5 й 6.

Знаходимо показники оборотності заданих параметрів слідуючим чином:

У = а / b ;

З = a / з ;

D = a / d ;

E = a / e, а також абсолютні та відносні показники відхилень й все це заносимо у відповідні рядки та графи таблиці 2:

Таблиця 2 (узагальнююча) | |Буквенн| |Відхилення | |Показник |е |Період | | | |позначе| | | | |н-ня | | | | | |Базисни|Обліков|Абсол|% | | | |і |ий |. |викон| |1 |2 |3 |4 |5=4−3|6=4/3| | | | | | |*100 | |Товарообіг, грн. |a |12 530 |12 910 |+380 |103,0| | | | | | |3 | |Середньорічні залишки оборотних | | | | | | |коштів, тис.грн.: | | | | | | |Всього |b |7610 |7424 |-186 |97,56| | до того числі матеріальні, з | | | | | | |них: | | | | | | | товари |з |3210 |3158 |-52 |98,38| | грошові кошти, |d |4181 |4146 |-35 |99,16| |розрахунки та ін.активи | | | | | | | із них |e |248 |234 |-14 |94,35| |дебіторська зборгованість | | | | | | |Кількість днів у періоді | |360 |360 |- |- | |Оборотність обігових коштів, всіх |B |1,65 |1,74 |+0,09|105,4| | | | | | |5 | | У тому числі матеріальниих, з| | | | | | |них: | | | | | | | товари |З |3,90 |4,09 |+0,19|104,8| | | | | | |7 | | грошові кошти, |D |3,00 |3,11 |+0,11|103,6| |розрахунки та ін.активи | | | | |7 | | із них |E |50,52 |55,17 |+4,65|109,2| |дебіторська заборгованість | | | | |0 |.

Висновок. Таким чином, за період, що аналізується, товарообіг зріс на 3,03%, а середньорічні залишки обігових коштів дещо знизилися (на 2,44%), в т. год.: o товари — на -1,62%; o грошові кошти, розрахунки та ін.активи — на -0,84%; o із них дебіторська зборгованість — на -5,65%.

Незважаючи на це, оборотність обігових коштів зросла (на 5,45%), до того числі: o товари — на +4,87%; o грошові кошти, розрахунки та ін.активи — на +3,67%; o із них дебіторська зборгованість — на +9,20%. що свідчить про ефективність їхні використання у торгівлі.

Завдання 17. Визначити степінь впливу елементів товарного балансу на об'єм реалізації товарів балансовим методом, виходячи із приведених даних.

Таблиця 1 (вихідна) млн. грн. |Показник |план |Факт | |Запаси товарів на вушко періоду |350 |450 | |Надходження товарів |20 000 |20 300 | |Інші вибуття |5 |8 | |Запаси товарі на кінець періоду |300 |480 |.

Розв’язок.

Запишемо формулу товарообороту:

Т = Зп + М — У — Зк, де Т — товарооборот;

Зп — запаси на вушко періоду;

М — надходження;

У — вибуття;

Зк — запаси на кінець періоду.

Користуючись записаною формулою, знайдемо товарообіг плановий, товарообіг фактичний та товарообіг відхилень:

Тплановий = 350 + 20 000 — 5 — 300 = 20 045;

Тфактичний = 450 + 20 300 — 8 — 480 = 20 262;

Твідхилень = 100 + 300 — 3 — 180 = 217.

Таблиця 2 (узагальнююча) млн. грн. |Показник | |план |Факт |Відхилення | | | | | |абс |відн | |Запаси товарів на вушко |a |350 |450 |+100 |28,57| |періоду | | | | | | |Надходження товарів |b |20 000 |20 300 |+300 |1,50 | |Інші вибуття |з |5 |8 |+3 |160,0| | | | | | |0 | |Запаси товарі на кінець |d |300 |480 |+180 |160,0| |періоду | | | | |0 |.

Висновок. За даними таблиці 2 видно, що за звітний період товарообіг збільшився на 217 тис. грн. Це відбулося за рахунок зміни залишків на вушко й кінець періоду й за рахунок додаткового завезення товарів.

Використана література:

1. Житна І.П. Нескреба А. М. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств. Навч. посібник: Пер. із ріс. — Вища шк., 1992 — 191 з. 2. Калина А. В., Конєва М.І., Ященко В. О. сучасний економічний аналіз й прогнозування (мікрота макрорівень): Навч.-метод.посібник. -2-ге вид. -.

До.: МАУП, 1998. — 272 с.