Роль банків у формуванні оборотних коштів підприємств агропромислового комплексу

Реферат на тему:

Роль банків у формуванні оборотних коштів підприємств агропромислового комплексу Поряд із нарощуванням капіталу та ресурсної бази комерційних банків невідкладного розв’язання потребує завдання удосконалення структури банківської системи. Відсутність у ній таких необхідних елементів як кооперативний банківський сектор спеціалізованих банків (іпотечного, аграрного, інвестиційного) створює диспропорції у кредитуванні окремих секторів, насамперед аграрного, і регіонів економіки України.

Одним із напрямів поліпшення структури банківського сектора є заходи, спрямовані на відкриття кордонів і спрощення процедури доступу філій іноземних банків на вітчизняний фінансовий ринок, а також сприяння створенню банків з участю іноземного капіталу. Результатом цього буде загострення конкуренції на кредитному ринку, що спонукатиме вітчизняні комерційні банки розширювати коло банківських операцій та клієнтської бази, освоювати нові сегменти ринку, знижувати вартість і поліпшувати якість банківських послуг, впроваджувати нові технології тощо. Ці кількісні та якісні зміни позначаться й на кредитному обслуговуванні сільськогосподарських товаровиробників[3]. Нині в Україні функціонує 182 комерційних банки. З них лише 19 — з іноземним капіталом, у тому числі 7 — із 100%-м іноземним капіталом. При цьому, у Польщі, Угорщині, багатьох інших країнах (за винятком Росії) іноземні банки володіють понад 60% усіх активів.

Зростанню обсягів і поліпшенню умов кредитування виробників сільськогосподарської продукції сприятиме застосуванню ринкових методів стимулювання кредитної активності комерційних банків, які враховують інтереси суб'єктів кредитних відносин. Йдеться про необхідність податкового стимулювання кредиторів, які здійснюватимуть окремі види довгострокових (понад 5 років) кредитних вкладень, зокрема у впровадження нових ресурсозберігаючих технологій у сільськогосподарське виробництво, кредитування інших пріоритетних напрямів розвитку галузі. Ці методи мають прийти на зміну адміністративних (втручання в кредитну політику окремих банків шляхом доведення необхідних обсягів кредитування сільськогосподарських товаровиробників, визначення максимального розміру ставок за кредитами, за якими надаватиметься кредитна субсидія), що застосовуються нині. На нашу думку, застосування щодо кредитора стимулюючих заходів є виправданим через високу ризикованість довгострокового кредитування галузі, обмеженість банківських кредитних ресурсів і наявність альтернативних позичальників, зокрема підприємств сфери торгівлі та промисловості із швидкою оборотністю капіталу й помірними кредитними ризиками.

Розвитку кредитних відносин в аграрному секторі сприятиме і повніше використання потенціалу діючої з 2000 року цільової програми фінансової підтримки сільськогосподарських та інших підприємств АПК через механізм здешевлення кредитів. Для цього механізм кредитної субсидії необхідно удосконалити у напрямі: підвищення його доступності для позичальниківподовження строків кредитування на умовах здешевлення кредитів принаймні до 5 роківрозширення напрямів цільового використання субсидованих кредитів, зокрема впровадження за рахунок кредитних коштів ресурсозберігаючих та інших передових технологій у сільське господарство, кредитування інших пріоритетних напрямів розвитку галузі.

Потреба у підвищенні доступності механізму кредитної субсидії зумовлена наявністю конкурсного відбору позичальників, яким здійснюватиметься здешевлення кредитів за критеріями, більшість з яких не стосуються кредитних відносин (відсутність заборгованості із виплати заробітної плати, орендної плати тощо). Це позбавляє можливості в одержанні кредитної субсидії саме для тих позичальників, кому вона потрібніша. Тому, на нашу думку, єдиними критеріями відбору потенційних позичальників-суб'єктів механізму здешевлення кредитів мають бути: з позиції кредитора — їх кредитоспроможність, а з позиції держави — використання кредитних коштів на цілі, передбачені програмою.

Необхідність подовження строків дії програми кредитної субсидії, розширення напрямів її цільового використання та підвищення доступності для суб'єктів кредитування потребує збільшення суми коштів, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування цієї програми. За розрахунками вчених Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», програма здешевлення кредитів потребує бюджетного фінансування в сумі 600 млн. грн. [2], тоді як на 2005 рік у державному бюджеті передбачено на ці цілі 350 млн. грн. [1].

Таким чином, розв’язання проблеми підвищення ролі банківського кредитування у економічному розвитку сільського господарства потребує комплексного підходу, який має ґрунтуватись на проведенні за державної підтримки системних заходів, спрямованих на:

— поліпшення фінансового стану сільськогосподарських товаровиробників і підвищення на цій основі їхньої кредитоспроможності через дієвий ціновий механізм підтримки рівня доходів виробників сільськогосподарської продукції;

— стимулювання зміцнення й укрупнення банківської системи, нарощування її капіталу та ресурсної бази;

— створення необхідної кредитної інфраструктури (Аграрного банку, Фонду кредитної підтримки, систем реального страхового захисту виробників сільськогосподарської продукції та іпотечного кредитування під заставу землі);

— податкове стимулювання довгострокового інвестиційного кредитування аграрного сектору;

— удосконалення діючого механізму здешевлення кредитів у напрямі подовження строків його дії, розширення напрямів цільового використання, підвищення доступності для суб'єктів кредитування та збільшення обсягу коштів, передбачених на ці цілі в державному бюджеті.

Для підприємства, яке вирішує питання вибору фінансування, при сприятливому правовому та податковому середовищі фінансовий лізинг є ефективним механізмом залучення капіталу для оновлення основних виробничих засобів і може розглядатися в якості альтернативи довгостроковому банківському кредитуванню. Якщо кредит передбачає для підприємства наступну схему: гроші - придбання майна — експлуатація майна — продукт — продаж продукту — гроші - відсотки за кредит — повернення кредитуто схема фінансового лізингу: договір лізингу — експлуатація майна — продукт — продаж продукту — лізингові платежі - перехід майна у власність підприємства.

Питання порівняльної оцінки ефективності лізингових операцій, у порівнянні з використанням кредиту для придбання устаткування, має досить велике значення. Тому на сьогодні питання про виявлення зони ефективності лізингових операцій, у порівнянні з використанням кредиту, є вкрай важливим.

Для оптимізації джерел фінансування інвестиційного проекту можна використовувати різні критерії, основними з яких є показники «часу» та «ціни». Метою оптимізації є вибір одного або кількох джерел за критеріями з врахуванням інвестиційних обмежень.

Процедура оптимізації джерела фінансування для поповнення оборотних коштів включає наступні етапи:

1. 1)аналіз і оцінка інвестиційних обмежень;

2. 2)розрахунок ефективності використання інвестиційних ресурсів для кожного джерела;

3. 3)вибір оптимального способу фінансування.

З точки зору лізингоодержувача, який намагається реалізувати інвестиційний проект, проблема зводиться до пошуку вигідних (дешевих) джерел фінансування, що може бути сформульовано наступним чином: що вигідніше, придбання необхідних необоротних активів у власність або їх отримання на умовах фінансового лізингу?

Фінансовий лізинг в Україні, на умовах його стимулювання державним сектором, має переваги, порівняно з придбанням основних виробничих фондів із використанням банківського кредиту, та виступає ефективним механізмом придбання основних засобів.

Тому лізингова схема фінансування капіталовкладень у розширення матеріально-технічної бази підприємств, за умови оптимізації лізингової діяльності з нашого погляду, вигідніша, ніж така форма фінансування як банківський кредит.

Література.

1. 1.Про внесення змін до наказу від 17 січня 2005 р. № 12 «Про затвердження Розподілу коштів, передбачених у Державному бюджеті України на 2005 рік на здійснення фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення короткоі довгострокових кредитів»: Наказ Міністерства аграрної політики № 124 від 1 квітня 2005 р.

2. 2.Проект загальнодержавної комплексної програми підтримки та розвитку українського села «Добробут через аграрний розвиток». — К., 2005/.

3. 3.Березовик В. М. Можливості для збільшення фінансування сільського господарства. Причини стримування розвитку довгострокового кредитування АПК / Проблеми становлення ринкових відносин в АПК УкраїниМатеріали конференції 25−27 лют. 2004 р. — К.: ТОВ «Агріка», 2004. — С. 58.