Економіко-правовий механізм фінансування комунального господарства (реферат)

Реферат на тему:

Економіко-правовий механізм фінансування комунального господарства Комунальне господарство займає особливе місце серед галузей, які складають госпо­дарюючі комплекси територій. У більшості робіт комунальне господарство досліджується в складі галузей, які надають платні послуги або у сукупності з житловим господарством [10, с. 14- 11, с. 12- 15, с. 101- 16. с. 12- 17, с. 11]. Підхід до житлово-комунального господарства як до єдиної галузі є традиційним і заснований на загальних ознаках, притаманних як житловому, так і комунальному господарству. Але в економіці кому­нального господарства є особливості, які дозволяють відділити його від житлової та інших галузей господарства територій і розглядати у вигляді окремо взятої галузі територіально-господарського комплексу.

Теоретичні та практичні аспекти фінансів, безпосередньо комунального господарства, можна віднести до недостатньо досліджених питань. Теоретичне осмислення фінансів комунального господарства, їх характерних особливостей і місця в системі фінансів дер­жави є необхідною умовою побудови фінансового механізму галузі.

Оскільки фінанси — це єдина економічна категорія, яка має державну владну форму виразу, отже, фінансовий механізм будь-якої галузі, у тому числі комунального господар­ства, є найважливішим важелем реалізації соціально-економічної політики держави.

Вищенаведені міркування обумовили написання даної статті.

Основними науково-теоретичними джерелами роботи, крім законодавчої бази, є праці вчених з проблематики державного управління, цивільного і фінансового права, а також економіки. Зазначеному питанню приділяли увагу Вознесенський Е. О. [6], Воронова Л. К. [14], Гринюк Р. Ф. [8], Запорожко Л. М. [9], Махонь Є.І. [11], Морозов О. А. 12] Але їх праці присвячені загальним питанням фінансів, фінансування і в них не розкрито поняття фінансово-правового механізму комунального господарства в сучасних умовах.

Отже, метою наукової статті є дослідження поняття, складу фінансового механізму і особливостей його функціонування в комунальному господарстві.

Для реалізації сформульованої мети перед автором постали такі завдання: розкриття поняття та сутності фінансів комунального господарствавизначення фінансового механізму комунального господарства та принципів його побудови в умовах реформування галузі.

Комунальне господарство об'єднує ряд підгалузей, які виробляють різноманітну продук­цію і послуги та забезпечують життєдіяльність населення, підприємств і органі­зацій, розташованих на даній території. Сюди відносять: ресурсопостачання (теплопо­стачання, електропостачання, водопостачання та водовідведення), благоустрій населе­них пунктів (дорожнє господарство, озеленення, санітарна очистка та утилізація відхо­дів), побутове обслуговування (банно-пральне господарство, готельне господарство та ритуальні послуги). Відмінними ознаками галузі комунального господарства є такі:

— використання у ході технологічного процесу інженерної інфраструктури, прив’яза­ної до конкретної території (мережі водопроводу, каналізації, тепломережі, будови по передачі електроенергії тощо);

— нерозривність або чітка послідовність процесів виробництва, передачі та споживання матеріальних носіїв послуг;

— нерівномірність попиту на послуги підприємств комунального господарства за сезонами, днями тижня, часом доби і практична неможливість поповнити недостатній рівень обслуговування в минулому періоді за рахунок покращання обслуговування в наступний період;

— послуги та продукція галузі призначені для всіх груп споживачів територій (під­приємства, організації, населення), споживання більшості послуг галузі може бути як продуктивним, так і особистим або суспільним;

— послуги комунального господарства, призначені для особистого або соціального споживання, надаються за тарифами, нижчими собівартості послуг;

— комунальні підприємства за розмірами і умовами експлуатації зазвичай залежать від величини і типу населеного пункту [12, с. 6−7].

Серед значної кількості думок економістів про сутність фінансів, найбільш обґрунто­ваною і аргументованою є думка професора Е. О. Вознесенського, який визначає фінанси як економічну категорію, а саме: загальним абстрактним визначенням фінансів є розуміння їх як системи грошових відносин, що мають імперативну форму, що виражає перерозподіл національного доходу суспільства, формування і використання централізованих і децен­тралізованих грошових фондів відповідно до дії об'єктивних економічних законів [6, с.10].

Необхідно зазначити, що основними ознаками, які дозволяють віднести конкретні грошові відносини у сфері комунального господарства до фінансів є такі: вартісний (гро­шовий) характер відносинвідносини повинні бути викликані фактом наявності дер­жави як органу управліннятакі відносини повинні виражати перерозподіл уже розпо­діленого сукупного суспільного продукту [13, с. 9].

Здійснюючи свою господарську діяльність, підприємства комунального господарства вступають у грошові відносини з цілим рядом суб'єктів:

— працівниками цих підприємств (в основному відносини щодо оплати праці);

— населенням (при розрахунках за вироблену продукцію і послуги);

— підприємствами (при взаємних розрахунках за вироблену продукцію і послуги, при розподілі прибутку і доходів тощо);

— державою державним і місцевими бюджетами (при внесенні коштів у бюджети та отриманні асигнувань);

— підрозділами всередині цих підприємств (або відносини по вертикалі) щодо здійснен­ня статутної діяльності;

— кредитною системою, що охоплює не тільки позичкові операції (видача і повернення кредиту, виплата і отримання процентів), але й реінвестування в інноваційну діяльність, а також касові операції по безготівкових і готівкових розрахунках;

— біржами, страховими організаціями та іншими інститутами фінансово-кредитної системи. Ці грошові відносини складаються з інвестицій (біржі, фонди, фінансові ком­панії) або покриття витрат підприємства у вигляді платежів страховим фірмам, трастовим компаніям, а також отримання доходів (або збитків) від операцій з цінними паперами, валютою, у вигляді страхових виплат, комісійних та інших надходжень або компенсацій.

Економічні відносини, що виникають у будь-якій галузі народного господарства, не існують відокремлено і входять у систему економічних відносин держави. Оскільки галузь комунального господарства носить чисто місцевий характер, економічні відносини в ній не можуть бути проявом загальнодержавних інтересів. Очевидно, що в економіці комунального господарства найбільше проявляються економічні інтереси території. Однак їх прояв до сьогодні носив і носить специфічний характер. Галузь в основному не бере участі у створенні національного доходу і бюджетні асигнування на комунальне господарство перевищують надходження до бюджету від підприємств галузі. Тому прояв економічного інтересу території в намаганні до підвищення дохідності бюджету за раху­нок підприємств комунального господарства незначний.

Іншими словами, з позиції місцевого бюджету, комунальне господарство невигідне. Але це значною мірою результат діяльності соціально низьких тарифів і цін на послуги галузі, що надаються населенню. Тобто «невигідність» для територіально-господарю­ючого комплексу компенсується вигодою для населення при оплаті послуг.

Разом з тим, фінанси комунального господарства повинні забезпечити коштами екс­плу­атацію підприємств галузі і нове будівництво, яке сприятиме досягненню пропорціо­нальності в розвитку комунальних підгалузей і взаємозв'язку розвитку комунального і житлового господарства. З іншого боку, існуюча система фінансування комунального господарства не дозволяє належним чином проводити обслуговування об'єктів галузі, знос основних фондів яких складає 40 — 60%, внаслідок чого стан всієї системи комуналь­ного обслуговування в країні не відповідає сучасним вимогам.

Договори на комунальне обслуговування заключаються формально і не забезпечують мінімальних стандартів якості обслуговування. Розходи енергоресурсів на потреби жит­ло­во-комунального господарства, які постійно зростають, а також ріст цін на паливо і послуги, що надаються комунальним господарством, давно не відповідають стану економіки країни і доходам населення.

У зв’язку з цим реформування системи фінансування комунального господарства потребує глибокого знання специфіки підгалузей цього господарства, що визначається специфікою різноманітних елементів її системи фінансів, типом населеного пункту і при­род­нокліматичними умовами, які визначають розмір, умови експлуатації і собівартість послуг.

Крім того, існують різні визначення фінансового механізму. Наприклад, А. Д. Шеремет і Р.С. Сейфулін уявляють фінансовий механізм як систему управління фінансовими відно­синами підприємства через фінансові важелі за допомогою фінансових методів [18, с. 13]. І.Т. Балабанов зазначає, що фінансовий механізм являє собою систему дії фінансових важелів, що виражається у організації, плануванні і стимулюванні використання фінансо­вих ресурсів [7, с. 50]. Виходячи з вищенаведеного, фінансовий механізм комунального господарства — це система управління фінансовими відносинами галузі через фінансові показники і методи, за допомогою яких органи місцевого самоврядування впливають на утворення і використання грошових фондів у відповідних підприємствах галузі. Вважа­ємо за доцільне для повного розуміння суті фінансового механізму комунального госпо­дар­ства охарактеризувати принципи побудови такого механізму в умовах ринкових відносин:

1) зацікавленість території у розвитку комунального господарства;

2) особливості економіки конкретної території;

3) частина фінансового механізму держави;

4) багатогалузевий характер комунального господарства;

5) соціальний захист населення відповідної території.

Багатогалузевий характер комунального господарства передбачає існування ряду особливостей формування доходів, собівартості і результатів господарської діяльності підприємств, що входять до галузі.

Основним джерелом доходів комунальних підприємств є виручка від реалізації комунальних послуг, яка залежить від обсягу послуг і рівня тарифів.

Обсяги випуску продукції і надання послуг у натуральному виразі і комунальному господарстві мають межі, обумовлені експлуатаційними можливостями матеріально-технічної бази підприємств і потребами в послугах, а також господарською доцільністю послуг, що надаються.

Іншим фактором, який впливає на величину доходів комунальних підприємств, є тарифи і ціни за надані послуги і вид продукції. Причому на один і той же вид послуг або продукції комунальні підприємства встановлюють тарифи, диференційовані за групами споживачів: населенняпільгові категорії споживачів, які належать, як правило, до соціально-культурної сферипромислові підприємства.

Існуючий порядок фінансування комунального господарства, проблеми галузі, а також відсутність ефективних договірних відносин призводить до значної фінансової невизначеності діяльності комунальних підприємств.

Фінансування комунальних підприємств здійснюється в основному з двох джерел:

— оплата споживачів, якими можуть виступати населення, комерційні, громадські і бюджетні організації;

— бюджетне дотування різниці в реальній вартості послуги і адміністративно встанов­леного рівня її оплати для того або іншого споживача (населення).

Крім того, існує система, коли одні споживачі за рахунок більших тарифів, по суті, платять за інших споживачів (наприклад, промисловість — за населення за послуги водо­поста­чання і водовідведення). Така ситуація призводить до того, що для постачальника споживачі діляться на прибуткових і збиткових.

Необхідність проведення раціональної, соціально виваженої тарифної політики в кому­нальному господарстві обумовлюється вкрай несприятливою в теперішніх економіч­них умовах динамікою доходів населення і значно підвищеною територіальною диферен­ці­­ацією комунальних платежів населення. Різний рівень оплати населенням послуг кому­наль­ного господарства пов’язаний з реальними відмінностями у затратах, які включа­ються до собівартості послуг, що виробляються, і враховують стан основних фондів галу­зі, а, звідси, величину видатків матеріальних і паливно-енергетичних втрат.

Існуюча на сьогодні об'єктивна тенденція росту експлуатаційних затрат підприємств комунального господарства уже нині в деяких підгалузях призводить до різкого збіль­шення затрат порівняно з доходами, виникнення і росту збитковості комунального госпо­дар­ства і необхідності в умовах розвитку ринкових відносин. Вирішення цієї проблеми пов’язано з удосконаленням економічних відносин, створенням фінансових механізмів, адекватних умов ринкової економіки.

Для вирішення цього завдання необхідне реформування галузі, що обумовлено об'єктив­ними і суб'єктивними причинами. Ця обставина ні у кого не викликає сумнівів. У зв’язку з цим, необхідно вирішити три основні завдання: знизити витрати бюджетної системи, стимулювати енергозбереження і виключити подальше зниження рівня послуг, що надаються. Основні протиріччя виникають при обговоренні конкретних методів реалі­зації реформи.

Схвалена постановою Кабінету Міністрів України програма реформування і розвитку житлово-комунального господарства передбачає:

— досягнення взаємоузгодження регуляторних функцій центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, створення конкурентного середо­вища і формування ринку житлово-комунальних послуг, удосконалення тарифної політики;

— забезпечення ефективної інвестиційної політики в галузі житлово-комунального господарства;

— запровадження стимулів до економного і раціонального господарювання та викори­стання ресурсів;

— прозорість у прийнятті рішень щодо реформування житлово-комунального госпо­дарства, розвитку комунальних послуг та встановлення тарифів на них, залучення гро­мад­ськості до проведення цих заходів;

— доступність житлово-комунальних послуг для громадян з низьким рівнем доходів, адресний соціальний захист населення в оплаті послуг [5].

Основними важелями, які створять достатній рівень фінансування підприємств та орга­нізацій житлово-комунального господарства, є: забезпечення в 2002;2003 роках 100-відсоткової оплати споживачами вартості послугудосконалення системи надання пільг і субсидій з оплати житла і комунальних послугзабезпечення цільового викори­стання складових тарифу (амортизаційних відрахувань, прибутку тощо) для модернізації і розвитку підприємств і організацій житлово-комунального господарстваформування фінансово-кредитної системи модернізації та розвитку житлово-комунального господар­ства на території місцевого самоврядування, механізму залучення та повернення коротко­стро­кових і довгострокових кредитів та інвестицій.

Подальше реформування житлово-комунального господарства потребує вдоско­нален­ня правового та методичного забезпечення.

З урахуванням змін, що відбулися в економіці України та її законодавстві, необхідно розробити нові і внести зміни до чинних законодавчих та інших нормативно-правових актів, що регулюють економічні, соціальні та інші відносини у житлово-комунальній сфері. Так, пропонується внести зміни до таких законів України:

— «Про місцеве самоврядування в Україні» [2], «Про місцеві державні адміністра­ції» [3], «Про ціни і ціноутворення» [4] - щодо врегулювання повноважень органів влади в частині встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги;

— «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» [1] - щодо створення конкурентного середовища на ринку житлово-комунальних послуг, тобто доповнити статтю 9 пунктом 67 такого змісту: «виробництво і постачання теплової енергії» .

Література:

1. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 01.06.2000 № 1775-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 36. — Ст. 299.

2. Про місцеве самоврядування: Закон України від 21.05.97 № 280/97-ВР // Комп’ю­терно-правова система «Ліга Закон» .7: www.liga.kiev.ua.

3. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09.04.99 № 586-XIV // www.zakon.rada.gov.ua.

4. Про ціни і ціноутворення: Закон України від 03.12.90 № 507-ХІІ // www.zakon.rada.gov.ua.

5. Програма реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2002;2005 роки та на період до 2010 року: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2002 року № 139 // Комп’ютерно-правова система «Ліга Закон» .7: www.liga.kiev.ua.

6. Александров А. М., Вознесенский Э. А. Финансы социализма. — М.: Финансы, 1974.

7. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента: Учебное пособие. — М.: Финансы и статистика, 1998.

8. Гринюк Р. Ф. Правовий статус комунального підприємства в Україні: Дис… канд. юр. наук: 12.00.04 / НАН УкраїниІнститут економіко-правових досліджень. — Донецьк, 2001.

9. Запорожко Л. Н. Формирование, распределение прибыли коммунальных предприя­тий и резервы ее роста: Автореф. дисс… канд. экон. наук. — Л., 1978.

10. Марголина Н. Л. Финансы жилищно-коммунального хозяйства: Учебное пособие. — ЛФЭИ, 1986.

11. Махонь Е. И. Финансы коммунального хозяйства и их развитие в современных усло­виях (на примере Санкт-Петербурга): Автореф. дисс… канд. экон. наук. — СПб.: СПбУЭФ, 1992.

12. Морозов О. А. Финансовые аспекты деятельности предприятий системы жизнеобес­пе­чения города: Дис… канд. экон. наук: 08.00.10 / С.-Петерб. гос. ун-т экономики и финансов. — СПб., 2000.

13. Сабанти Б. М. Теория финансов: Учебное пособие. — М.: Менеджер, 1998.

14. Фінансове право: Підручник / Алісов Є.О., Воронова Л. К., Кадькаленко С. Т. та ін.- Керівник авт. колективу і відп. ред. Л. К. Воронова. — Х.: Фірма «Консум», 1998.

15. Чернышев Л. Н. Ценовая и тарифная политика в жилищно-коммунальном хозяй­стве. — М.: Книжный мир, 1998.

16. Честный М. Г. Анализ хозяйственной деятельности предприятий ЖКХ. — М.: Экономика, 1968.

17. Шейнин Л. Б. О финансировании жилищно-коммунального хозяйства // Финансы СССР. — 1985. — № 5.

18. Шеремет Л. Д., Сейфулин Р. С. Финансы предприятий. — М.: ИНФРА, 1998.