Характеристика ґрунтового покриву
За гранулометричним складом чорнозем типовий сильно реградований крупнопилувато-мулуваті. Значних відмін у гранулометричному складі ґрунтів сільськогосподарських угідь та лісу не виявлено. Панівною гранулометричною фракцією є фракція грубого пилу (частинки 0,01−0,05 мм), вміст якої зменшується з глибиною від 55,0−56,8% до 41,6−41,9%. Друга за розміром є фракція дрібного піску (20−25%), вміст її у… Читати ще >
Характеристика ґрунтового покриву (реферат, курсова, диплом, контрольна)
На території села Ватутіне знаходиться три агровиробничі групи ґрунтів — чорноземи типові і чорноземи сильно реградовані середньозмиті важосуглинкові (56е), темно-сірі опідзолені і чорноземи опідзолені поверхнево-глеюваті легкоглинисті (48л), та темно-сірі опідзолені та реградовані і чорноземи опідзолені і слабо реградовані, підстелені на глибині 0,5−1 м ілювієм щільних карбонатних порід, легко глинисті. Агро виробничі групи ґрунтів відображені на схемі агровиробничих груп ґрунтів та грошової оцінки сільськогосподарських угідь села Ватутіне .
За гранулометричним складом чорнозем типовий сильно реградований крупнопилувато-мулуваті. Значних відмін у гранулометричному складі ґрунтів сільськогосподарських угідь та лісу не виявлено. Панівною гранулометричною фракцією є фракція грубого пилу (частинки 0,01−0,05 мм), вміст якої зменшується з глибиною від 55,0−56,8% до 41,6−41,9%. Друга за розміром є фракція дрібного піску (20−25%), вміст її у цілинних ґрунтах на 2−4% вищий, ніж в орних. Вміст мулистих частинок (<0,001 мм) становить 8,4−8,8% і поступово зростає з глибиною до 16−19%. Характерна особливість гранулометричного складу досліджуваних ґрунтів — малий вміст фракції грубого піску (частинки розміром 0,25−1,0 мм): 0,2−0,5% в орних ґрунтах. Гранулометричний склад — досить стійка характеристика ґрунту, тому потрібен тривалий час окультурення, щоб суттєво змінити вміст чи співвідношення фракцій у ґрунтовому профілі.
Міцна мікроструктура чорнозему типового зумовлена тим, що мул, у гумусових горизонтах збагачений гумусом, в ілювіальних — залізом, здатний до агрегації елементарних ґрунтових частинок. Головним критерієм водостійкості структури є кількість водостійких агрегатів розміром понад 0,25 мм. Згідно з оцінною шкалою, гумусо-елювіальні горизонти ґрунтів мають добру водостійкість.
Темно-сірі опідзолені ґрунти формуються у дібровах, де під пологом лісової рослинності є багата трав’яна рослинність і за рахунок цього значний вплив на формування ґрунту має дерновий процес ґрунтоутворення.
Темно-сірі опідзолені ґрунти за своїми ознаками та властивостями наближаються до чорноземів опідзолених.
Ознаки опідзолення порівняно слабо помітні, а процеси акумуляції гумусу — інтенсивні. Вони мають добре прогумушений верхній гумусово-елювіальний горизонт потужністю 25 — 35 см, переміщення колоїдів менш помітні, ніж у сірих опідзолених ґрунтах і механічний склад їх середньо — і важко-суглинковий, тому в них краща структура, але слабка водостійкість.
В наслідок того що ґрунти мають різні, притаманні їм, властивості, необхідно скласти експлікацію агровиробничих груп ґрунтів у розрізі сільськогосподарських угідь (табл. 4).
Згідно даної таблиці бачимо, що значна кількість сільськогосподарських угідь припадає на ясно-сірі, сірі опідзолені слабозмиті ґрунти легкоглинисті - 81,03%.
Зокрема на дану агровиробничу групу ґрунтів припадає 78,79% - рілля, 88,96% - багаторічних насаджень, 100% - пасовищ. Загальна площа ясно-сірих, сірі опідзолених слабозмитих ґрунтів легкоглинистих складає 25,59га, відповідно ясно-сірі, сірі опідзолені глеюваті ґрунти середньосуглинкові займають 126,37 га.