Розділ 4. Термін служби об'єктів інтелектуальної власності

За терміном служби об'єкти інтелектуальної власності (ОІВ) поділяються на дві групи: ОІВ із встановленим терміном служби та ОІВ із невстановленим терміном служби. Ця обставина має важливі наслідки при визначенні вартості ОІВ як товару, а також при встановленні терміну його амортизації, коли він перебуває на балансі підприємства як нематеріальний актив.

Розрізняють юридичний й економічний термін служби. Одні ОІВ мають встановлений термін дії, а інші можуть не матір встановленого терміну служби. Наприклад, відповідно в Україну «Про охорону прав на винаходи й корисні моделі» юридичний термін дії (служби) патентом дорівнює 20 рокам. Однак цілком можливо, що протягом години патент може морально застаріти, бо не виключена імовірність, що з’являться нові аналогічні, более ефективні винаходи. Тому при економічних розрахунках для патентів установлюється более короткий термін, так звань економічний, котрий дорівнює 10−12 рокам, а окремих випадках й менше.

Встановлений термін служби характерний для більшості прав на об'єкти інтелектуальної власності, відокремлюваних від індивідуума й підприємства, але й задля всіх. Так, торговельні марки не мають встановленого терміну служби, оскільки визначений законом термін дії после його закінчення може кожний раз продовжуватися ще на 10 років. Не мають встановленого терміну більшість прав на об'єкти інтелектуальної власності, невіддільні від підприємства чи індивідуума. Крім того, права на тих сам об'єкти інтелектуальної власності можуть матір як визначений, то й невизначений термін дії. Наприклад, ліцензія на право використання винаходу чи товарний знак може бути надана як на визначений, то й на невизначений термін.

Без установлення терміну дії постає проблема визначення вартості переданих прав на об'єкти інтелектуальної власності, а саму процедуру встановлення терміну дії буває надзвичайно складною й відповідальною.