Безпечні добавки. 
Харчові добавки

По справжньому безпечними можно назвати лише невелику кількість харчових добавок, але навіть їх лікарі не рекомендують вживати дітям до 5 років:

Е100 — куркумин, може міститися в соусах, готових стравах з рисом, варенні, рибних паштетах Е160а — каротин, добувають з томатів Е363 — янтарна кислота (підкислювач), міститися в десертах, супах, бульйонах, сухих напоях Е400 — альгінат натрію — з морських водоростей Е504 — карбонат магнія (разрихлювач тіста), може міститися в сирі, жувальній гумці.

Е957 — тауматин (підсолоджувач) — в морозиві, сухофруктах, жувальній гумці без цукру.

E330 (лимонну кислоту) деякі автори вважають канцерогенною. Але жодного наукового доказу цього назарі не представлено. Тим більше лимонна кислота синтезується в людському організмі, а також міститься у багатьох рослинах: цитрусових, клюкві, гранатах, ананасах та ін.

Консерванти

Консерванти — це хімічні речовини, які здатні запобігати мікробіологічному псуванню продовольчої сировини і готових харчових продуктів як під час їх виготовлення, так і подальшого зберігання. У зв’язку з тим, що більшість консервантів чужорідні для організму людини, вони використовуються в тих випадках, коли попередження псування іншими способами неможливе або неефективне. Крім того, обов’язкова вимога до них незмінність органолептичних характеристик продукту.

Не дозволяється вводити хімічні консерванти в продукти масового споживання, такі як: молоко, хліб, борошно, свіже м’ясо, спеціалізовані дієтичні продукти і продукти дитячого харчування, а також у вироби, які позначаються як натуральні.

Діючим харчовим законодавством заборонено використовувати суміші хімічних консервантів, які містять більше двох речовин, при цьому сумарна концентрація консервантів у продукті не повинна перевищувати максимально допустиму концентрацію того консерванту, який має нижчу межу.

За механізмом антимікробної дії всі консерванти умовно поділяють на дві групи: речовини прямої дії (власне консерванти) і речовини опосередкованої дії ті, що впливають не на мікроорганізм, а на середовище, створюючи умови, непридатні для розвитку збудника псування. Перші діють безпосередньо на мікробіальну клітину, порушуючи її нормальне функціонування, блокуючи ферментні системи, руйнуючи клітинні мембрани, припиняючи процеси зростання і розмноження. Вони є токсинами для мікроорганізмів певного виду, і не тільки для них, тому їх вміст жорстко нормується. Представниками цієї групи можуть бути формальдегід, сорбінова і бензойна кислоти та їхні солі, двоокис сірки, похідні фенолу, антибіотики, нізін, пімаріцин тощо. Речовини опосередкованої дії виявляють консервуючий ефект, як правило, через зміну рН, осмотичного тиску, активності води, вмісту кисню, диоксиду вуглецю тощо. Вони, в переважній більшості, є речовинами, безпечними для людини, і тому їх вміст обмежується лише технологічною необхідністю. До цієї групи відносяться такі речовини, як кухонна сіль, цукор, оцет, етанол, діоксид вуглецю та ін.

Більшість консервантів виявляє антимікробну дію тільки у відношенні певного збудника, тобто мають специфічний спектр дії. Універсальних консервантів, що ефективно діють на більшість збудників, не існує. Тому, крім сумісного використання речовин різного спектру антимікробної дії, часто поєднують вплив консервантів з іншими способами консервування (фізичними, фізико-хімічними, біохімічними).

Вибір консервантів, їхньої дози, способу обробки продукту залежить від багатьох факторів: виду та ступеня мікробіального забруднення, виду продукту, технології його виготовлення, бажаного терміну та умов зберігання та ін. Для забезпечення консервуючого ефекту обов’язковою умовою є рівномірно розподілення консерванту по всьому об'єму продукта. Кращим для цього способом є його розчинення (для рідких продуктів), розпорошення, занурення або розбризкування (для твердих), перемішування (для сипких та пластичних). У харчових виробництвах знайшли широке використання в якості консервантів деякі кислоти, їх натрієві, калієві, кальцієві та амонієві солі або ефіри, а саме: сорбінова кислота (Е200) і сорбати (Е201-Е203), бензойна (Е210) і бензоати (К211-Е213), парагидроксибензойна та її ефіри (Е209, Е214-Е219), сірчиста (Е220), сульфіти, гідросульфіти та піросульфіти (Е221-Е228), оцтова (Е260) і ацетати (Е261 — Е1264), мурашина (Е236) і форміати (Е237, Е238), дегідроацетова (Е265), молочна (Е270), пропіонова (Е280) і пропіонати (Е281 -Е283), борна (Е284), бура (Е285), а також похідні фенолів (Е230-Е232) і пімаріцин (Е235), лактоцид (без індексу Е), перекис водню, уротропін (Е239), нітрити та нітрати (Е250-Е252), двоокис вуглецю (Е290), юглон (без індексу Е).