Гражданская війна

Гражданская війна

Войны — це одне з великих нещасть у житті людей. Якщо війна ведеться не між державами, а у країні, між різноманітними групами її населення, її називають громадянської. Як вони виникають? Чому громадяни однієї країни, іноді близькі друзі, сусіди і навіть родичі, поділяються на ворожі групи і починають з’ясовувати стосунки допомогою зброї?

Нередко це відбувається у країні, у якій накопичилися важко здоланні проблеми, у економіку й політику, більше народу бідують, людей жорстоко переслідують право їх переконання або з якихось ознаками (релігійним, національним тощо.). У країні зростає невдоволення, висуваються і підлітків набувають популярність ідеї, як поліпшити життя. Якщо прибічники цих ідей нетерплячі і нетерпимі, інші ж, хто стоїть біля влади, не бажають прислухатися до них й змінювати стан справ, те в тих й інших складається переконання, конфлікт можна розв’язати лише збройним шляхом.

Это, звісно, негаразд. Історія знає чимало прикладів, особливо останнім часом, коли самі непримиренні конфлікти вдавалося вирішувати без кровопролиття. Але знає історія та чимало подій, відзначених цивільними війнами. Вони ще в давнини, наприклад під час падіння Римська імперія. Громадянські війни потрясли у минулому Англію, Францію, Америки і інших країнах.

Не обійшло таке потрясіння нашу країну. Громадянська війна у ній почалася 1918 р., невдовзі по тому, як відбулася Велика Жовтнева соціалістична революція, і встановилася Радянська влада. Країна розкололася на два табору, чи, як тоді говорили, на червоних, і білих. Червоні — це, хто підтримував партію більшовиків, який прийшов до своєї влади, і ними уряд — Рада Народних Комісарів. Білі — частина народу, яка прийняла революцію, не розділяла ідеї більшовиків та його методи управління країною. Де давали різних куточках країни, білі формували свої загони й армії для боротьби із владою. Червоні створили свою армію, датою народження якої вважається 23 лютого 1918 р.

В цей час ще йшла перша світова війна, головними ворогуючими сторонами де було Росія, Англія, Франція — з одного боку, Німеччина, Австро-Угорщина, Італія — з іншого. Німеччина та її союзники, скориставшись ситуацією у Росії, зайняли частину їх території. Радянська Республіка, коли буде можливостей протистояти їм, уклала 3 березня 1918 р. Брестський світ, у якому погоджувалася із утратою деяких районів країни. Союзники Росії не визнали Брестського миру й під приводом захисту важливих з військовою погляду пунктів, висадили свої військ у портових містах: Мурманську, Владивостоці, пізніше в Одесі й Севастополі.

Военное втручання, і навіть заколот повертався з полону там Чехословацької корпусу оживили сили противників радянської влади. Виникли різні військові угруповання і «уряду», які контролювали три чверті території колишньої Російської імперії. На середину 1918 р. вся країну охопив полум’ям громадянську війну. На півночі і півдні, заході, і сході виникали лінії бойових фронтів. Бойові дії розгорнулися на Дону, північному Кавказі, на Середньої Волзі й України, у Білорусі та інших районах країни.

Советское уряд оголосило країну єдиним військовим фронтом, провело мобілізацію в Червону Армію. У другій половині 1918 р. вона здобула перші перемоги у Поволжі і Уралі. Восени, як у Німеччини сталися революційні події, Радянське уряд анулювали Брестський світ, було звільнено Україна) й Білорусь. У першій половині 1919 р. Червона Армія успішно відбила наступ військ адмірала А. У. Колчака зі Сходу, генерала А. І. Денікіна з півдня й генерала М. М. Юденича із Заходу. Пізніше угруповання були цілком розгромлені.

Военные успіхи Радянського уряду змусили союзників вивести свої війська з які проводять територій. На більшу частину країни було встановлено Радянська влада. Однією з останніх операцій громадянську війну був розгром у листопаді 1920 р. армії генерала П. М. Врангеля у Криму, хоча деякі бойові дії велися до 1922 р. У Червоній Армії перемогами над ворогами прославилися У. До. Блюхер, З. М. Будьонний, М. М. Тухачевський, М. У. Фрунзе, У. І. Чапаєв та інші воєначальники.

Долгое час громадянської війни 1918— 1922 рр. толковалась нашій країні однозначно: як боротьба радянської влади з тими, хто хотів поліпшити становище народу. У останнім часом цю крапку зору переглядається. Іноді доходить навіть виходить, що жорстокість виявляли лише червоні, а білі були безневинними жертвами більшовицького терору. І той і інший погляди далекі від правди, а вона у тому, що у громадянської війни немає переможців, воєнні успіхи будь-якої зі сторін стають злочином свого народу.

Когда йде війна" між державами, діють міжнародні правила щодо військовополонених, поранених, мирного населення, але у громадянської війни правил немає, пускаються у хід усі засоби. І так було й у громадянську війну 1918— 1922 рр. У 1920. р. письменник У. Р. Короленка писав народному комісару А. У. Луначарському з Полтави, де вже встановилася Радянська влада: «По часів вночі чуються постріли. Якщо це південно-західному боці, — отже, підступають повстанці, тоді як південно-східної боці цвинтаря, — отже, когось (то, можливо, багатьох) розстрілюють. Обидві боку змагаються у жорстокості». Беззаконня ставало звичайною справою. Грабежі, насильство, оббирання полонених — ці факти у білих військах писав пізніше генерал А. І. Денікін. Висновок генерала був такий: «Армії потроху потопають у великих і малих гріхах, набросивших густу тінь на світлий образ визвольного руху».

Желание ощасливити свій народ, зіштовхуючи одну його частину з іншого, обертається дорогою ціною і горем людей. Через війну громадянської війни й військової інтервенції Україна опинилася у руїнах, у багатьох місцях почався голод. Промислові підприємства з більшу частину стояли, інші ж, котрі працювали, випускали продукції сім разів менше, як на початку першої Першої світової. Від голоду, хвороб, терору, і фінансовий боєць і загинули 8 млн. людина. Сотні тисяч залишили батьківщину і в цьому пристановище у багатьох країнах мира.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.