Диктатура генерала Уерті

Ініціаторами заколоту проти уряду Мадеро виступили військові. Крім того, спроба його керівника послабити вплив іноземного капіталу викликала протест із боку США та загрозу інтервенції. Зрада офіцерів столичного гарнізону дозволила змовникам під керівництвом генерала Уерти здійснити переворот. 18 лютого 1913 р. Мадеро та кількох членів його уряду заарештували. Через кілька днів президента Мадеро та віце-президента П. Суареса було вбито, Національний конгрес розпущено, багатьох депутатів ув’язнено. Уерта став президентом.

Встановлення диктаторського режиму викликало в країні масовий опір. Селянські армії Сапати і Вільї об'єдналися. Знову зазвучала похідна пісня солдат Вільї «Кукарача», яка згодом стала всесвітньо відомою. На боротьбу проти диктатури виступили всі верстви суспільства. Вирішальну роль у поваленні диктатури Уерти відіграли селянські партизанські загони. Вони були перетворені на Визвольну армію півдня під орудою Сапати і Північну дивізію лід проводом Вільї. Повстанці оточили столицю. У липні 1914 р. Уерта зрікся влади.

У грудні, вступивши на чолі своїх військ до столиці, вперше зустрілися Сапата і Вілья. Але вони відмовилися сформувати революційний уряд. Коли Вільї запропонували президентську посаду, він сказав; «Я не настільки освічений, щоби бути президентом. Кепсько буде Мексиці, якщо на чолі її стане неосвічена людина». Тоді президентом було призначено поміркованого за поглядами Гутьєрреса, який фактично саботував реформи Тим часом у м. Веракрус утвердився на посаді голови громадської влади Венустіано Карранса, який одним із перших очолив боротьбу проти Уерти. Це був великий землевласник, міністр в уряді президента Мадеро. Він не підкорявся Уерті та виступав проти американського втручання у справи країни.

Протистояння двох «президентів», Гутьєрреса і Карранси, закінчилося втечею Гутьєрреса з Мехіко.

Карранса зіткнувся з тією ж проблемою, що і його попередники, — проведення аграрної реформи. Вілья і Сапата не спромоглися виробити спільної програми дій і продовжити боротьбу проти латифундистів у своїх штатах. Карранса зволікав із проведенням аграрних реформ, прагнучи остаточно придушити селянський рух. Лише 6 січня 1915 р. він видав перший закон про аграрну реформу, який передбачав повернення селянам громадських земель, пасовищ, водойм. Також він видав низку законів про реформи. Це привернуло до нього нових прихильників. Водночас він продовжував боротьбу проти селянського повстанського руху. На початку 1916 р. цей рух було повністю придушено. Вілья і Сапата загинули від рук найманих убивць.

Уряд Карранси прийняв низку законів, що обмежували діяльність іноземного капіталу, особливо після спроби воєнної інтервенції США. 4 березня 1916 р. 12-тисячний загін генерала Першинга вдерся на мексиканську територію, але антиамериканські настрої у Мексиці змусили США вивести свої війська.