Крапля нікотину вбиває коня

РЕФЕРАТ

на тему:

Крапля нікотину вбиває коня

Основним діючим компонентом тютюну є нікотин. Цей алкалоїд уперше виділили в чистому вигляді в 1828 році вчені Посельт і Рейман. Вміст нікотину в листі тютюну коливається від 1 до 1,5%, однак у деяких сортах досягає 6−8%. В одній сигареті масою 1 г міститься 10−15 мг нікотину, а в сигареті масою 10 гдо 150 мг цієї речовини. Крім того, разом з димом сигарети в організм надходить не тільки нікотин, але і більше тридцяти шкідливих речовин, серед яких — сірководень, оц­това, мурашина і синильна кислоти, етилен, ізопрен, чадний і вуглекислий гази, різні смоли, радіоактивний полоній та ін. З 27 основних складових тютюнового диму 9 зараховують до силь­них отруйних речовин, а 16 -до канцерогенів.

У хімічно чистому вигляді нікотин являє собою прозору мас­лянисту рідину з пекучим смаком. Саме такий смак відчуває курець, коли докурює недопалок, де осідає нікотин. У фільтрі сигарети може зібратися така кількість нікотину, якої досить, щоб убити мишу. Фактично нікотин токсичний настільки ж, як і синильна кислота. Тому в людини, яка не звикла до паління, велика кількість викурених сигарет викликає важке отруєння, а іноді й смерть.

Нікотин — це надзвичайно сильна отрута, що діє переважно на нервову систему, травлення, а також на дихальну і серцево-судинну системи. Експерименти на тваринах ще в минулому столітті показали безсумнівний вплив нікотину на нервові реакції. Наприклад, якщо на оголену тканину нерва накласти ватку з ніко­тином, то для його подразнення потрібна значно менша сила струму, ніж у контролі. Проводили досліди із собаками, у яких розкривали черепну коробку і нікотин наносили на різні ділянки мозку. І в цих випадках реакція, наприклад, у вигляді м’язових рухів виявлялася значно швидше і від меншої сили струму, ніж до застосування нікотину. Більш того, висока концентрація роз­чину нікотину викликала судорожні скорочення тієї групи м’язів, що знаходилася під контролером відповідної ділянки мозкової речовини. І це без якого-небудь додаткового впливу струмом! Ці судороги дуже нагадували епілептичні напади. При цьому напа­ди не виникали після декількох повторень нікотинового подраз­нення. До нікотину можна, виявляється, звикнути.

Але як нікотин з листя тютюну переходить в організм?

Паління-суха термічна перегонка тютюну (і паперу) під впли­вом високої температури, що на палаючому кінці цигарки чи люльки досягає 3000С. Дим, що втягується курцем, виганяє ніко­тин з листя тютюну. Нікотин швидко розчиняється у воді, тому легко всмоктується через слизові оболонки рота, носа, бронхів, а потрапляючи зі слиною в шлунок, — і через стінки шлунково-кишкового тракту.

Нерідко кажуть, що одна крапля нікотину вбиває коня. Так, для смерті тварини досить дуже невеликих доз нікотину. Якщо говорити точно, то однієї краплі чистого нікотину вистачить, щоб знищити троє дорослих коней масою до півтони кожен. Така справжня сила нікотинової отрути. Чому ж людина переносить у процесі хронічного вживання тютюну величезні його дози? По-перше, тому, що в кожній окремій сигареті доза нікотину далека від смертельної і тільки при викурюванні декількох сигарет підряд може виникнути шоковий стан, що призводить до смерті. По-друге, до нікотинової отрути швидко звикають. До того ж, він незабаром видаляється нирками з організму.

Одного разу був проведений такий дослід: до тіла курця при­клали декілька п’явок, а виділену ним мочу дали випити мишам. Зранку, до першого затягування, із тваринами нічого особливо­го не відбулося. Але як тільки людина викурила першу цигарку, п’явки звивалися в судорогах, а миші, що одержали його мочу, впали в стан сильного збудження.

Навіть одна сигарета шкідлива для живого організму. Під­раховано, що смертельна доза нікотину для людини становить 1 мг на 1 кг-маси тіла, тобто близько 50−70 мг для підлітка. Але при цьому слід врахувати, що зростаючий організм приблизно в два рази вразливіший до нікотину, ніж дорослий. Отже, смерть може наступити, якщо підліток одночасно вику­рить півпачки сигарет, тому що в цілій пачці саме і міститься одна смертельна для дорослого доза нікотину. Правда, при швидкому поглинанні цигаркового диму, як правило, настає почуття відрази, нудоти, і це призводить до припинення палін­ня. Але проте випадки смерті від викурювання навіть двох-трьох цигарок відомі: смерть настає в результаті рефлекторної зупинки роботи серця й органів дихання (внаслідок токсичного «удару» на відповідні нервові центри).

У чому проявляється нікотинове отруєння?

Це слиновиділення, нудота, збліднення шкірних покривів, слабість, запаморочення, сонливість. Сюди слід додати почуття страху, головні болі, шум у вухах, частішання пульсу й інші роз­лади діяльності організму.

Дуже точний і яскравий опис симптомів гострого отруєння тютюном дав Л. М. Толстой: «Запах тютюну був дуже приємний, але в роті було гірко і подих перехоплювало. Однак, зі скрипом зубів, я досить довго втягував у себе дим, пробував пускати кільця і затягуватися. Незабаром кімната вся заповнилася бла­китнуватими хмарами диму, люлька почала хрипіти, гарячий тютюн підстрибувати, а в роті я відчув гіркоту й у голові запамо­рочення. Я хотів уже перестати і тільки подивитися з люлькою в дзеркало, як, на мій подив, захитався на ногахкімната пішла колом, і, глянувши в дзеркало, до якого я ледь підійшов, я поба­чив, що обличчя моє було бліде як полотнина. Ледь я встиг упа­сти на диван, як відчув таку нудоту і таку слабість, що, уявивши собі, що люлька для мене смертельна, мені здалося, що я вми­раю. Я серйозно злякався… і зі страшним головним болем, роз­слаблений, довго лежав на дивані».

І це тільки від затягування однією порцією тютюну в люльці. А якщо доза буде трохи більшою, курця-початківця може очіку­вати набагато важчий стан і, можливо, смерть. Є опис загибелі юнака в результаті викурювання тільки однієї сигарети! А ви­падки смерті молодих людей від надходження в організм великих доз нікотину не настільки вже рідкісні. Особливо часті такі випадки при викурюванні сигарет у компанії «на спор» (парі).

Наприклад, у Ніцці французькі юнаки влаштували змагання на витривалість до тютюну. Юнака, що викурив тютюну більше, ніж інші, чекав спеціальний приз. Але «переможець» не одержав його: після викурювання 60 сигарет він помер. Інші члени компанії були доставлені в госпіталь у важкому стані.

Нікотин, як з’ясувалося, впливає і на передачу імпульсів з нервів на м’язи. Великі дози нікотину діють подібно до відомої отрути кураре, що паралізує нервову систему. Тому, хоча ніко­тин діє набагато слабкіше за кураре, спортсмени-курці ніколи не зможуть досягти тих результатів, які вони змогли б мати у спорті, якби не отруювали свій організм нікотином.

Але найбільше страждають від нікотинової отрути наднир­кові залози. Ці парні гормональні органи нашого тіла відпові­дальні за безліч дуже важливих функцій. Саме надниркові зало­зи виділяють у кров такі важливі засоби життєзабезпечення, як адреналін і норадреналін (катехоламіни). Вони переносяться кров’ю в різні частини тіла і впливають на нервовий апарат внутрішніх органів. Іншими словами, це не місцеві, а загальні регулятори діяльності нервової системи. Нікотин діє на наднир­кові залози в такий же спосіб, як і на нервові ганглії: у малих дозах сприяє посиленню, а у великих,-скороченню викидання катехоламінів. У результаті цього, наприклад, невеликі дози ніко­тину спричиняють підвищення кров’яного артеріального тиску, а великі - приглушення діяльності серцево-судинної системи. Саме цим і пояснюється різке падіння тиску в судинах при гос­трому отруєнні нікотином, що призводить до запаморочення, втрати свідомості, смерті.

Зараз про шкоду паління ми знаємо досить багато. З’явив­ся навіть новий термін: «хвороби, пов’язані з палінням». За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, від них що­річно гине близько мільйона осіб, в основному, у молодому і цілком працездатному віці. За статистикою майже третина всіх хвороб у чоловіків після 45 років викликана пристрастю до паління. Смертність серед курців 40−49 років у 3 рази вища, ніж серед тих, хто не палить, а в 60−64-річних — у 19 разів. Смертність від ішемічної хвороби серця серед курців у 4- 7 разів більша порівняно з тими, хто не курив ніколи, і в 1,5−2 рази вища порівняно з тими, хто курив раніше, але кинув цю шкідливу звичку.

Паління викликає цементацію (склероз) судин і стає одним з найважливіших факторів, що підвищують ризик інфаркту міо­карда, інсульту, захворювань артерій серцевого м’яза і мозку.

Останні медичні дослідження засвідчили, що нікотин послаб­ляє схильність до антиоксідання, активізує згортувальну систему крові, що призводить до утворення тромбів судин, які закупо­рюють просвіт.

Не дивно і те, що в курців підвищена частота захворювань дихальних шляхів — хронічного бронхіту й емфіземи — боліс­ного розширення тканини легень. Ці хвороби щорічно вбива­ють десятки тисяч і калічать ще більшу кількість людей. По­двійна атака на легені забрудненого повітря і тютюнового диму, безумовно, пояснює все вищу частоту захворювань дихальних шляхів. Але головним винуватцем залишається тютюн. За рік людина, що викурює по пачці сигарет на день, поглинає близько кілограма дьогтю, смолисті речовини якого сприяють розвитку ракових захворювань. Кількість випадків смерті від хронічного бронхіту й емфіземи серед курців у 5 разів більша, ніж серед тих, хто не палить.

Першопричиною раку легень у курців може бути наявність у тютюновому дьогті одного з найбільш активних радіоеле­ментів — полонію. Про ступінь цієї небезпеки можна судити за такими даними: людина, що викурює в день пачку сигарет, одержує дозу опромінення в 3,5 рази більшу за дозу, прийняту Міжнародною угодою із захисту від радіації.

Справді, існує яскравий паралелізм між споживанням тютю­ну і раком легень. Рак легень, Ідо був на початку століття за час­тотою на останньому місці серед пухлинних захворювань, зай­няв у чоловіків друге місце, поступаючись тільки раку шлунка. Медична комісія в США, що вивчала питання про рак легень, прийшла до висновку, що особи, які викурюють більше 20 сига­рет на день, занедужують раком легень у 20 разів частіше.

Отже, найстрашнішою розплатою за паління є рак легень. 90% усіх встановлених випадків раку легень припадає на частку курців. Але небезпека паління не обмежується тільки ураженням органів дихання. У хронічних курців вразливими для раку ста­ють, крім легень, й інші органи та тканини. Курити люльку чи сигару, як і диміти сигаретою, виходить, підвищувати ймовірність виникнення раку порожнини рота, глотки та гортані, особливо якщо курець до того ж ще і п'є вино. Паління сигарет сприяє розвитку раку стравоходу, підшлункової залози і сечово­го міхура. Пухлини в курців зустрічаються у 5 разів частіше, ніж у інших людей. Не виключається і рак шлунка як наслідок палін­ня. Курець постійно заковтує слину і продукти згоряння тютюну, що містяться в ній, вводить у шлунок канцерогенні речовини.

Серед курців 95% страждає бронхітом. Небезпека занеду­жати бронхітом збільшується в 20 разів, якщо людина викурює більше 25 сигарет на день.

Доза радіоактивного опромінення, одержувана за рік люди­ною, що викурює півтори пачки сигарет на день, дорівнює дозі від трьохсот рентгенівських обстежень! Причина цього — радіо­активні елементи, що вивільняються з тютюну при палінні (по­лоній, вісмут, радіоактивний свинець і т. д.).

Серцево-судинні хвороби-основна причина захворюваності й смертності населення, особливо в економічно розвинутих краї­нах. Причини їх росту різні, але одним з найважливіших фак­торів є паління, що у зв’язку з цим називають фактором ризику. Це значить, що ризик занедужати і померти від хвороби серця і судин (гіпертонія, стенокардія, інфаркт міокарда, інсульт) вищий, якщо людина курить.

Яким же чином тютюн може впливати на серцево-судинну систему?

Нікотин у першій фазі своєї дії збуджує судинно-рухальний і дихальний центри, а в другій фазі, навпаки, пригнічує їх. Якщо намацати пульс курця, то можна помітити, що при першому за­тягуванні відбувається його уповільнення, а потім серце починає битися в прискореному ритмі. Одночасно з цим відбувається підвищення артеріального тиску, що обумовлено звуженням пе­риферичних судин. До цього варто додати, що оксид вугле­цю (II), який надходить із сигарет, підвищує вміст холестерину в крові й викликає розвиток атеросклерозу. Загалом паління впливає на серце: для курця ймовірність інфаркту вдвічі вища.

Для людини, що звикла до тютюну, викурити сигарету-все одно що вгамувати спрагу чи пообідати. Запеклому курцю обід Видасться неповним, якщо після їжі він не закурить. Хронічні от­руєння нікотином викликають розлад діяльності вегетативно-нервової системи, внаслідок чого з’являється порушення нор­мального функціонування шлунково-кишкового тракту.

Щоразу після викуреної сигарети виникають симптоми гаст­риту: зменшується, а при певній дозі, навпаки, різко зростає рухова активність шлунка, гальмується вироблення шлункового соку, внаслідок чого зникає апетит. Змінюється і кислотність шлункового соку. Саме тому курці вважають, що тютюн вгамовує почуття голоду.

Усі ці явища спричиняють спазматичне скорочення м’язових шарів стінки шлунка, через що їжа в ньому затримується, виника­ють болі в животі, нудота, а іноді й блювота. Паління, як правило, призводить до звуження кровоносних судин, порушуючи крово­постачання внутрішніх органів, створюючи таким чином сприят­ливі умови для виразки слизових оболонок шлунка і дванадцяти­палої кишки. У більшості випадків виразки цих органів виникають у зв’язку з палінням. Надалі, з розвитком виразкового процесу, паління призводить до затримки рубцювання виразки. У курців виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки зустрічаєть­ся в 2−3 рази частіше, ніж у тих, хто не палить. Смертність від цих захворювань у курців також у 4 рази вища.

Давно відомий зв’язок захворювань печінки з палінням. Екс­периментальні докази цього зв’язку отримані на кроликах. У тва­рин, яких регулярно обкурювали димом, виникали зміни клітин печінки, що нагадують картину цирозу (зморщування) печінки в людини. У курців (у 30−40% випадків) нерідко виникає пору­шення рухової функції жовчних шляхів, що призводить до за­стою жовчі. Особливо сильно це проявляється при одночасному зловживанні тютюном і алкоголем.

Доведений вплив нікотину на статеві залози. Якщо самцю кролика вводити нікотин, то в нього зменшується розмір яєчок, відбуваються порушення в статевих клітинах (сперматозоїдах).

Подібні ж явища можуть спостерігатися в чоловіків, які довго палять, вони відчувають передчасне вгасання статевої функції.

За спостереженнями фахівців, не менше ніж у 10% випадків причиною статевого безсилля виявляється паління. Припинен­ня нікотинової інтоксикації спричиняє відновлення статевої функції.

Особливо шкідливе паління для дітей і підлітків. Підрахова­но, що тютюнові компанії щорічно продають дітям сигарети на суму понад 1 мільярда доларів. Біда в тому, що на ще не сфор­мований організм нікотин впливає більш шкідливо, ніж на організм дорослої людини, і особливо це стосується дівчаток. Якщо дівчинка починає палити у віці від 12 до 14 років, пору­шується її статеве дозрівання, а це, звичайно, позначиться в майбутньому на її вагітності.

Жінки-курці, як правило, рано старіють, у них передчасно настає статеве згасання. Тютюн впливає і на плин вагітності.

Як відомо, мати, плід і плацента являють собою органічну єдність, і це позначається на різного роду порушеннях, що роз­винулися під час вагітності в матерів, які палять. Вплив нікотину на плід легко помітити, якщо простежити за його серцебиттям після паління матері. У майбутньої дитини відразу настає часті­шання пульсу. Природно, що подібна ж реакція може бути й у випадку, якщо палять у присутності вагітної жінки.

Шкідливий вплив нікотину на плід обумовлений тим, що він зменшує плацентарний кровотік і знижує надходження кисню до тканин зростаючого організму. У жінок-курців викидні й мертвонароджені діти зустрічаються в 2−3 рази частіше, ніж у некуря­щих. Взагалі список різних порушень, що виникають в організмі вагітної матері-курця і в дитини, яка розвивається, дуже знач­ний: тут і недостатня вага немовляти, їх висока смертність, час­то недоношеність плоду, різноманітні ускладнення вагітності. Діти страждають як уродженими порушеннями, так і виникаючими вже після народження.

Підвищена частота мимовільних абортів, смертності дітей під час пологів і подальше уповільнення розвитку немовляти в ма­терів, як палять, учені пов’язують або з передчасним відділен­ням плаценти, або з кисневою недостатністю плоду.

Підраховано, що викурювання навіть 4 сигарет на день ста­новить серйозну небезпеку для виникнення передчасних полотів. Ця небезпека при викурюванні 5−10 сигарет на день подвоюється.

Визначений статично значимий зв’язок між палінням матерів і кількістю мимовільних абортівспостерігається виражена за­лежність частоти мимовільних абортів від числа викурених си­гарет, ризик виявляється на 30−70% вищим серед вагітних жінок-курців, ніж серед тих, які не палять.

Паління в період вагітності часто призводить до уповільне­ного росту плоду, погіршення його адаптації до умов нав­колишнього середовища. Діти, що народжуються від жінок, які палили під час вагітності, мають вагу в середньому на 200 гра­мів меншу, ніж діти, що народжуються в інших жінок. У дітей, що народилися від матерів-курців, помічається уповільнення не тільки фізичного, але й інтелектуального, утому числі емоцій­ного розвитку. Крім того, діти часто народжуються з уроджени­ми пороками серця і дефектами розвитку носоглотки, паховою грижею і косоокістю.

Паління несприятливо впливає на процес закладання і роз­витку нервової трубки в плоду, спричиняє народження дітей-аненцефалів (позбавлені голови), дітей із уродженими каліцтвами — заячою губою і вовчою пащею.

Дівчата, які рано почали палити, гірше розвиваються фізич­но, частіше хворіють на бронхіт, ніж їхні ровесниці. Дія нікотину на Статеву сферу найчастіше виявляється в порушенні менст­руації.

Вживання тютюну жінками завжди вважалося ознакою пога­ного тону і засуджувалося. Паління серед російських жінок поча­лося тільки в середині XIX століття. Але до останнього часу жінок-курців було дуже мало.

Як кинути палити

Кинути палити під силу кожному. Не всі, ймовірно, з цим погодяться, тому що вже пробували зробити це, і безуспіш­но. Але чи намагалися вони розібратися в причинах невдачі? Зрив, як правило, викликає не продумане до кінця рішення покінчити з палінням і відсутність підтримки з боку оточення, яке часом навіть, навпаки, засуджує ці спроби. Тому що ж робити тим, хто вирішив жити без сигарети?

Насамперед варто чітко обґрунтувати для себе причину, що спонукала прийняти таке рішення. Це може бути прагнення збе­регти і зміцнити здоров’я, збільшити працездатність, бажання позбавити оточення від шкідливого впливу диму, нарешті, праг­нення зайнятися спортом.

Важливо також чітко визначити термін, протягом якого ви хочете кинути палити (він не має перевищувати півтора-два місяці). Ретельно проаналізуйте свою схильність до паління: виз­начте ситуації, у яких частіше беретеся за сигарету, спробуйте розібратися, із чим це пов’язано — з негативними емоціями, бажанням розслабитися, стимулювати працездатність. А потім виробіть тактику поведінки. Поступово скорочуйте кількість си­гарет, що викурюються протягом дня, визначте, від якої з них відмовитися найважче.

Ближче до часу повної відмови від паління спробуйте обхо­дитися без сигарет добу, дві, три. Щоб легше було перебороти бажання курити, збільшуйте час перебування на свіжому повітрі, більше ходіть, виконуйте комплекс гімнастичних вправ, займіть­ся бігом, плаванням. Хоча б на два-три тижні відмовтеся від міцного чаю і кави, гострих та солоних продуктів, вживайте більше рослинної їжі, натуральних соків, мінеральної води.

Якщо дуже сильно захочеться палити, беріть не цукерки чи сухарі, а жувальну гумку, найкраще гамібазин, що містить речо­вини, які викликають відразу до паління.

Запеклий курець, згідно з даними комітету «Паління і здоро­в'я», скорочує своє життя на 8,3 роки.

Чи варта щоденна сигарета такого скорочення вашого жит­тя? Задумайтеся над цими фактами! Порівняйте цінність вашо­го життя і пагубного захоплення тютюном.

Яке рішення ви приймете:

* не будете палити зовсім;

* будете палити менше;

* продовжите паління, незважаючи на загрозу здоров’ю й обов’язкове скорочення життя?

Кинути палити відразу, звичайно, найкраще рішення. Знищіть усі запаси сигарет і заявіть, що більше не берете їх у рот. Не­рідко для прощання з палінням використовують сприятливу пси­хологічну обстановку і навіть хворобу. Наприклад, одна людина палила багато років і ніяк не могла позбавитися цієї поганої звич­ки, хоча надзвичайно хотіла кинути палити, їй здавалося, що бед сигарети не зможе ні думати, ні працювати — настільки вкоре­нилася звичка палити. Потім вона зрозуміла, що це дурниця, яку втовкмачили собі в голову мільйони людей.

Лікарі й психологи рекомендують для деяких пацієнтів так звану тактику «малих кроків». Суть її полягає в тому, щоб по­слідовно і строго виконувати певну програму відмови від палін­ня. Важливо зробити звичку до нікотину «некомфортною», дратів­ливою, зайвою. Тоді від негативних відчуттів при палінні до по­вного відмовлення від нього тільки один крок.

Той, хто вважає, що з тих чи інших причин не може негайно приступити до програми відмовлення від паління, повинен при­наймні палити з найменшим ризиком для здоров’я.

Перша порада: затягуватися менш часто і якомога менш глибоко. При глибокому затягуванні до 95% нікотину над­ходить у кров, при помірному затягуванні-до 70%, а при палінні без затягувань не більше 5−10%.

Друга порада: викурюйте сигарету не більше ніж на дві третини. Фахівці зазначають, що перші затягування менш шкідливі, тому що нікотин та інші небезпечні речовини абсорбу­ються, осідають у тютюні та фільтрі.

Третя порада: намагайтеся вибирати сигарети з низьким вмістом нікотину й інших шкідливих речовин.

Четверта порада: менше тримайте сигарету в роті.

П’ята порада: куріть менше! Здавалося б, ця порада має надто загальний характер. Але її варто конкретизувати:

а) визначте максимальну кількість сигарет, що викурюють­ся, ви не повинні ні в якому разі перевищити ліміт протягом дня;

б) не паліть на голодний шлунок, а тим більше зранку натще­серце, тому що продукти сублімації тютюну, змішуючись зі сли­ною, уражають слизову шлунка, а, потрапляючи в кишечник, відразу ж всмоктуються в кров;

в) не паліть на ходу;

г) між затягуваннями не залишайте сигарету в роті;

д) не паліть під час підйому сходами, вгору, під час чи після значного фізичного навантаження, тому що в цей час дихання дуже інтенсивне і канцерогени потрапляють дуже глибоко в легені.

Шоста порад а: не паліть, коли палити зовсім не хочеться.

Сьома порада: будь-який різновид фізичної актив­ності в цьому випадку може бути корисним.

Ну, а як бути тим, у кого не вистачає сили волі, хто само­стійно не може кинути палити?

З народних методів відоме лікування настойкою, отриманою з вівсяної соломи, чи відваром з очищеного вівса. У ряді ви­падків застосовується полоскання рота 1−2%-вим розчином питної соди, що змінює смак тютюнового диму, роблячи його неприємним. Полоскання рота содовим розчином проводять 3- 6 разів на день перед тим як закурити сигарету. Псує смак тю­тюнового диму і робить його неприємним і змащування слизо­вої оболонки рота розчинами, що мають зв’язувальну дію.

Фахівці вважають, що якщо не вдається виявити достатньої волі й наполегливості для того, щоб кинути палити, необхідне лікування. Лікувальні міри різноманітні, лікар може призначити необхідні препарати: цититон, табекс, лобелін й ін., порекомен­дує голковколювання чи фізіопроцедури, пропише замінники тютюнових виробів, призначить індивідуальну чи групову психо­терапію, гіпноз й ін. Існують, наприклад, і незвичайні методи відмови від паління — спеціальні пачки сигарет, що б’ють стру­мом курця кожного разу, коли він до них доторкається. Є мето­дики, спрямовані на закріплення у свідомості аверсії, — відрази до тютюну. Застосовуються спеціальні препарати, здатні в мо­мент паління викликати сухість у роті, запаморочення, нудоту, надають тютюну огидний присмак. Варто тільки враховувати, Ідо при цьому основну роль відіграє тверде рішення самого кур­ця позбутися шкідливої звички.

Лікування повинно проводитися під контролем лікаря. Самолікування всіма цими препаратами неприпустиме.

Отже, кинути палити можна в будь-який час, варто тільки захотіти.

Дуже багато людей, навіть ті, хто дуже тривалий час пали­ли, на старості свідомо дійдуть висновку про необхідність ки­нути палити і зовсім безболісно зроблять це за власним ба­жанням. Наукові дослідження показують, що понад 70% курців мають достатньо сили волі, щоб припинити паління, не вдаю­чись до допомоги лікарів.