Вимоги безпеки щодо тримання території, споруд, приміщень, робочих місць

• 2.1. Тримання території, розміщення споруд, інженерних мереж кар'єроуправління повинні відповідати вимогам ДСТУ 3273−95 Безпечність промислових підприємств. Загальні положення та вимоги.
• 2.2. Територія, споруди, приміщення, технологічні лінії тощо кар'єроуправлінь повинні відповідати вимогам Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 № 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за № 1410/10 009 (НАПБ А.01.001−2004), та Правил пожежної безпеки на залізничному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 01.07.97 № 240, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.09.97 за № 440/2244 (НАПБ В.01.010−97/510).
• 2.3. Територія, споруди та приміщення кар'єроуправлінь повинні бути обладнані знаками безпеки відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026−76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности» та ДСТУ ISO 6309:2007 Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір.

Для в'їзду на територію та виїзду повинні влаштовуватись ворота з прохідним пунктом і опалювальним приміщенням для охорони.

Ворота для в'їзду на територію кар'єроуправління та виїзду транспортних засобів необхідно влаштовувати такої ширини та висоти, щоб транспорт з вантажем максимального габариту проходив через ворота та залишався вільний зазор з усіх боків завширшки не менше 0,8 м. Ворота повинні бути обладнані надійними пристосуваннями, що усувають можливість їх самовільного відчинення.

• 2.4. Територія кар'єроуправління повинна утримуватися в чистоті. Проїзди та проходи повинні бути вільними для руху, не мати ям, канав та інших нерівностей. Технологічні приямки, траншеї на території кар'єроуправління повинні бути огороджені.
• 2.5. У місцях переходів через відкриті канави, траншеї тощо повинні бути влаштовані перехідні містки завширшки не менше 0,6 м з поручнем заввишки не менше 1 м. Не використана для виробничих потреб або для проходів і проїздів територія кар'єроуправління повинна бути максимально озеленена та забезпечена мережею поливального водопроводу.
• 2.6. Територія кар'єроуправління в темний час доби повинна бути освітлена відповідно до вимог ДБН В.2.5−28−2006 Природне і штучне освітлення, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 15.05.2006 № 168 (v0168667−06) (далі - ДБН В.2.5−28−2006).
• 2.7. Проїзди для транспорту та пішохідні доріжки на території кар'єроуправління повинні мати тверде покриття, асфальтуватися та обладнуватися стоками для відведення дощової води. Улітку проїзди та проходи, що прилягають до виробничих, адміністративних, санітарно-побутових приміщень і складів, потрібно поливати, а взимку — очищати від снігу і льоду та посипати піском, дрібним шлаком або гранітним відсівом. Лотки для відведення дощової води потрібно регулярно очищати та вчасно ремонтувати.
• 2.8. Відведення дощової води з території гаража та складу пально-мастильних матеріалів у ріки, озера, ставки дозволяється після попереднього очищення. Ділянки для відвалів або відходів виробництва необхідно розташовувати за межами території кар'єроуправління, подалі від джерел водопостачання.
• 2.9. Межі ділянки встановлюються органами, що здійснюють державне регулювання у сфері землеустрою згідно із Законом України «Про землеустрій» (858−15,)та за погодженням з органами санітарно-епідеміологічного нагляду.
• 2.10. Сміттєзбірники повинні бути обладнані кришками, що щільно закриваються, їх слід систематично дезінфікувати та очищати не рідше одного разу на добу. Вони повинні встановлюватися на бетонованих або асфальтованих площадках. Відповідно до вимог Закону України «Про відходи» (187/98-ВР) відходи виробництва та сміття слід своєчасно вивозити в спеціально відведені місця.
• 2.11. Через залізничні колії на території кар'єроуправління повинні бути влаштовані переїзди, що освітлюються в темний час доби, обладнані світловою сигналізацією, що попереджає про наближення рухомого складу. Мости, сходи, переходи, естакади, а також огородження потрібно тримати в справному стані.
• 2.12. Ширина магістральних проїздів на території кар'єроуправління визначається інтенсивністю транспортного руху, але не повинна бути менше 6 м, а допоміжних доріг і проїздів — менше 4 м. Рух територією кар'єроуправління повинен регулюватися стандартними знаками, установленими Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306 (1306−2001;п), та наказом по кар'єроуправлінню з урахуванням місцевих умов (далі - Правила дорожнього руху). Узимку під'їзди до розвантажувальних площадок біля приймальних бункерів слід систематично очищати від снігу, а на кривих ділянках і на ділянках з ухилами — посипати піском або дрібним щебенем; улітку дороги потрібно поливати водою.
• 2.13. Заїзд на територію кар'єроуправління автомобілів, тракторів, тягачів, навантажувальних машин та інших видів транспорту, що належать іншим підприємствам і організаціям, допускається тільки з дозволу керівництва кар'єроуправління. Пожежні автомашини пропускаються на територію кар'єроуправління безперешкодно. У разі потреби згідно з технологічними вимогами розташування відкритих або під навісом складів матеріалів, що виділяють пил, санітарні розриви слід приймати не менше 25 м до найближчих відкритих прорізів виробничих будівель і приміщень і 50 м до відкритих прорізів побутових будівель і приміщень.
• 2.14. Горючі та легкозаймисті рідини (бензин, дизельне пальне), а також мастильні матеріали необхідно зберігати на спеціальних площадках у закритій тарі, у приміщеннях з неспалимими конструкціями або в заглиблених складах, обладнаних з дотриманням правил протипожежної безпеки.
• 2.15. Виробничі приміщення, у яких відбувається значне виділення пилу, повинні мати гладку поверхню стін і стелі та регулярно очищатися від пилу. Прибирання приміщень, конструкцій, технологічного обладнання від осілого пилу слід робити за допомогою пилососних установок або гідрозмиву. Стіни та стелю виробничих приміщень потрібно регулярно білити. Дах приміщень не повинен протікати. Підлога допоміжних приміщень повинна бути рівною, міцною та легко піддаватися очищенню. У разі розташування підлоги суміжних приміщень на різних рівнях у місцях їхніх стиків повинні бути влаштовані пандуси, максимальний ухил яких не повинен перевищувати 1/6 (9 град.).
• 2.16. У цехах, де передбачаються змив і мокре прибирання підлог, а також у всіх цехах з мокрим технологічним процесом підлога повинна мати неслизьке та водонепроникне покриття з ухилами, достатніми для стоку води. Лотки в підлогах для стоку води повинні бути перекриті знімними щитами врівень з підлогою.
• 2.17. Галереї повинні мати висоту від рівня підлоги до низу виступних конструкцій покриттів:
  • — при регулярному проході людей — не менше 2,0 м;
  • — при нерегулярному проході людей — не менше 1,9 м.
• 2.18. У конвеєрних галереях між конвеєром і стіною повинен залишатися прохід для людей завширшки не менше 0,7 м, а між двома конвеєрами — не менше 1 м. Відстань від конвеєра до стіни на ділянках, де відсутнє пересування людей, повинна бути не менше 0,4 м, а від найбільш високої частини конвеєра до стелі - не менше 0,6 м.
• 2.19. Підземна частина галерей повинна бути сухою, мати нормальне освітлення та при перебуванні працівників забезпечуватися механічною вентиляцією з розрахунковим повітрообміном.

У підземно-надземних галереях повинні бути передбачені зовнішні виходи на поверхню.

• 2.20. У виробничих приміщеннях проходи повинні бути вільними від сторонніх предметів та обладнання. Біля дробильно-сортувального обладнання необхідно передбачати вільні проходи не менше ніж з двох боків.
• 2.21. Найменша припустима ширина вільних проходів між обладнанням суміжних технологічних ліній і від стін до габаритів обладнання:
  • — магістральні проходи — 1,5 м;
  • — робочі проходи між обладнанням — 1,2 м;
  • — робочі проходи між стінами та обладнанням — 1,0 м;
  • -місцеві звуження на довжині не більше 0,5 м за умови дотримання нормальних робочих проходів не повинні бути менше 0,8 м.
• 2.22. Сходи до робочих площадок і механізмів повинні мати ширину не менше 0,8 м, висоту сходинок не більше 0,25 м, а ширину сходинки — не менше 0,25 м. Металеві сходинки сходів і площадки повинні виконуватися з рифленого металу.
• 2.23. Кут нахилу сходів повинен бути:
  • ? для тих, що постійно експлуатуються, — не більше 45 град.;
  • ? для тих, якими проходять 1−2 рази в зміну, — не більше 60 град.

Ширина робочих площадок і переходів повинна бути не менше 1 м, а висота їх від настилу до елементів конструкцій будівлі - не менше 2,0 м.

Усі площадки, розташовані вище 1,0 м від рівня підлоги, сходи, перехідні містки та переходи, а також відкриті люки, колодязі повинні бути огороджені міцними поручнями.

2.24. Конструкція огородження повинна складатися зі стійок, поручня, розташованого на висоті не менше 1 м, одного проміжного горизонтального елемента та бортової дошки по нижньому контуру огородження уздовж площадки (сходи тощо) заввишки не менше 15 см. Люки та колодязі повинні перекриватися суцільними кришками, виготовленими згідно з проектом.

У разі неможливості закрити люки суцільною кришкою з технологічних причин дозволяється їх перекривати міцними ґратами з вічком не більше 50×50 мм.

2.25. Біля відкритих люків повинні встановлюватися запобіжні знаки та тимчасові огородження. Не дозволяється експлуатувати обладнання у разі наявності протікання робочої рідини.

На кожному пусковому апараті (рубильники, магнітні пускачі, контролери тощо) повинні бути чіткі написи, що вказують, до якого обладнання вони належать.

У приміщеннях електромашин і підстанцій, де немає постійного обслуговування, двері повинні бути замкнені.

• 2.26. Ключі від цих приміщень повинні зберігатися у чергового електротехнічного персоналу відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09.01.98 № 4 (z0093−98), зарєєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за № 93/2533 (далі - НПАОП 40.1−1.21−98).
• 2.27. Виробничі, адміністративно-господарські та побутові приміщення, а також входи, виходи, проходи, сходи, площадки, галереї та територія кар'єроуправління повинні мати природне або штучне освітлення відповідно до вимог ДБН В.2.5−28−2006. Штучне освітлення повинно бути рівномірним з достатнім розсіюванням світла, без різких тіней і мерехтіння. Не дозволяється застосовувати прожектори для освітлення приміщень.
• 2.28. Освітлювальна арматура загального та місцевого освітлення повинна мати захист від сліпучої дії джерел світла. Не дозволяється зменшувати встановлену проектом висоту підвішування світильників і встановлення прожекторів над рівнем підлоги (настилу, землі).

Дробильно-сортувальні цехи повинні мати робоче й аварійне освітлення. Робоче освітлення повинно бути комбінованим (загальне та місцеве освітлення робочих місць). Не дозволяється застосовувати тільки місцеве освітлення.

2.30. Аварійні світильники, що використовуються під час евакуації людей або продовження роботи в разі раптового вимкнення робочого освітлення, повинні бути підключені до самостійного джерела живлення. Освітленість від аварійних світильників на рівні підлоги повинна бути не менше 0,3 люкса.

Усі електролампочки повинні бути захищені відповідною арматурою. У робочих приміщеннях з великою кількістю пилу арматура електролампочок повинна бути пилонепроникною або герметичною. У разі мокрого збагачування та прибирання приміщень за допомогою гідрозмиву світильники повинні бути вологонепроникного виконання.

• 2.31. Очищення ламп і арматури від пилу та бруду здійснюється в терміни, установлені особою, відповідальною за електрогосподарство кар'єроуправління, залежно від місцевих умов, але не рідше двох разів на місяць, а в приміщеннях із значним виділенням пилу, кіптяви — не рідше чотирьох разів на місяць.
• 2.32. Усі виробничі та допоміжні приміщення незалежно від ступеня забруднення повітря повинні бути забезпечені природною або механічною вентиляцією, що відповідає вимогам СНиП 2.04.05−91 «Отопление, вентиляция и кондиционирование».

У всіх опалюваних приміщеннях температура повітря в робочій зоні повинна відповідати Державним санітарним нормам мікроклімату виробничих приміщень, затвердженим постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 42 (va042282−99) (ДСН 3.3.6.042−99).

2.33. Опалювально-вентиляційні пристрої слід постійно тримати в справному стані. До обслуговування цих пристроїв допускаються працівники, що пройшли спеціальне навчання та перевірку знань.

Усі вентиляційні установки як знов обладнані, так і після реконструкції або капітального ремонту підлягають інструментальним випробуванням з визначенням їх ефективності відповідно до ГОСТ 12.3.018−79 «ССБТ. Системы вентиляционные. Методы аэродинамических испытаний».

• 2.34. На всі існуючі та знов уведені в експлуатацію вентиляційні установки відповідальною особою, що призначена керівництвом, повинні бути складені паспорти та заведені журнали експлуатації. У паспорти потрібно вносити всі зміни в установках, а також результати технічних і гігієнічних випробувань.
• 2.35. Журнали повинні зберігатися в головного механіка.

Вимоги щодо експлуатації та контролю за роботою вентиляційних установок на об'єктах кар'єроуправління встановлюються інструкцією з експлуатації вентиляційних установок, затвердженою керівництвом кар'єроуправління.

У такій інструкції повинні бути передбачені строки очищення повітропроводів, вентиляторів, пилоочисних пристроїв і строки планово-попереджувальних ремонтів установок.

• 2.40. Не дозволяється без відома особи, відповідальної за стан вентиляційно-опалювальних установок, виконувати ремонт або вносити будь-які зміни в систему (приєднувати додаткове обладнання, знімати або заміняти окремі елементи установок, наприклад електродвигуни, вентилятори тощо). Відповідальні посадові особи кар'єроуправління повинні систематично здійснювати перевірку стану повітряного середовища в приміщеннях із шкідливими виділеннями (пил, газ тощо).
• 2.41. Дробарки, грохоти, місця перепадів та інші місця пилоутворення повинні бути обладнані герметичними укриттями, обладнаними аспірацією. Не дозволяється робота технологічного обладнання, що виділяє пил, без обладнаних аспірацією укриттів або при відключених системах аспірації. Робота аспіраційних систем повинна бути зблокована з роботою технологічного обладнання. Відцентрові пиловловлювачі, а також рукавні фільтри слід вчасно очищати від пилу.

У місцях дроблення та грохочення додатково до аспірації має застосовуватися гідрознепилення. Трубопроводи систем гідрознепилення не повинні прокладатися над обертовими частинами технологічного обладнання. У разі перетинання проходів або робочих площадок прокладання трубопроводів допускається на висоті не менше 2,5 м над рівнем підлоги або в спеціальних каналах у підлозі.

2.42. Усі з'єднання трубопроводів повинні бути герметичними. Крани та вентилі систем гідрознепилення необхідно розташовувати в зручних для обслуговування місцях. Тиск води в зрошувачах не повинен бути менше номінального робочого тиску для даного типу зрошувачів і не повинен перевищувати 2 кгс/кв.см.

Установку та зняття зрошувачів, короткостроковий ремонт тощо у гідросистемах необхідно виконувати після відключення ділянки або всієї системи гідрознепилення. Не дозволяється експлуатувати технологічне обладнання у разі відключення всієї системи гідрознепилення.

2.43. У виробничих приміщеннях запиленість повітря не повинна перевищувати граничнодопустимих концентрацій, передбачених ГОСТ 12.1.005−88 «ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны».

Працівники повинні бути забезпечені питною водою, що задовольняє вимоги ГОСТ 2874–82 «Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством».

2.44. Користуватися водою для господарсько-питних потреб дозволяється після отримання дозволу органів санітарно-епідеміологічної служби. Посудини для питної води потрібно виготовляти з нержавіючих матеріалів, що дозволені органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

У разі застосування бачків для питної води вони повинні бути обладнані кранами з фонтанувальними насадками та захищені від забруднення кришками з внутрішніми замками. Не рідше одного разу на тиждень їх потрібно промивати гарячою водою або дезінфікувати.

2.45. Посудини з питною водою встановлюють на підставках заввишки 1,2−1,3 м від підлоги. Для постачання некип’яченою питною водою в місцях, де це дозволено санітарно-епідеміологічною службою, необхідно обладнати фонтанчики, закриті бачки з фонтанувальними насадками, автомати газованої води.

У кар'єроуправлінні необхідно мати очисні споруди для очищення стічних вод з метою запобігання забрудненню навколишнього природного середовища. Технічний і санітарний стан очисних споруд повинен контролюватись спеціально призначеним працівником.

• 2.46. Обслуговування водопровідно-каналізаційних мереж повинно виконуватись відповідно до вимог Правил охорони праці під час експлуатації водопровідно-каналізаційних споруд на залізничному транспорті, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 14.10.2004 № 226 (z1404−04), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 02.11.2004 за № 1404/10 003 (НАОП 60.1−1.01−04).
• 2.47. Рівень шуму на робочих місцях повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.003−83 «ССБТ. Шум. Общие требования безопасности» та Державним санітарним нормам виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затвердженим постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 № 37 (va037282−99) (ДСН 3.3.6.037−99).
• 2.48. Для зменшення впливу шуму на працівників необхідно передбачати:
  • ? улаштування звукоізолювальних укриттів для шумогенерувального обладнання (дробарок, грохотів) із застосуванням активних глушителів шуму;
  • ? улаштування звукопоглинальних конструкцій з використанням звуковбирних матеріалів (мінеральна вата, скловолокно тощо);
  • ? у вузлах самопливного транспорту (лотках, тічках), у бункерах застосування футеровки зі сталевих плит, кам’яного лиття, а також улаштування гасильних кишень, заповнених матеріалом, що транспортують;
  • ? будова звукоізолювальних кабін дистанційного керування та спостереження для обслуговувального персоналу;
  • ? застосування індивідуальних засобів захисту;
  • ? застосування технічних заходів щодо зниження шуму в його джерелі (застосування гумових сит на грохотах);
  • ? заходи, що знижують шум від роботи вентиляційних систем (установлення вентиляторів поза приміщеннями, застосування м’яких вставок у повітропроводах тощо).
• 2.49. Рівні вібрації на робочих місцях повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.012−90 «ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования» та Державним санітарним нормам виробничої загальної та локальної вібрації, затвердженим постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 № 39 (va039282−99) (ДСН 3.3.6.039−99).
• 2.50. Для зниження шкідливого впливу вібрації необхідно передбачати:
  • ? ізоляцію фундаментів дробильного обладнання за його периметром із застосуванням акустичних швів;
  • ? установлення обладнання на фундаменти з пружними амортизаторами-віброгасниками;
  • ? застосування віброізолювальних плит або килимів з губчатої гуми, повсті, пробки;
  • ? підвіску грохотів на пружинах або ресорних амортизаторах до будівельних конструкцій будинку.
• 2.51. При колірному оздобленні технологічного обладнання та трубопроводів слід керуватися вимогами ГОСТ 12.4.026−76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности».

Здійснення контролю за вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005−88 «ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны» [1].