Стародавня Індія

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ РЕСПУБЛІКИ БЕЛАРУСЬ.

З Ш № 43.

Реферат на тему:

«ДАВНЯ ИНДИЯ».

Учениці 10 «У» класса.

Кутузовой Елены.

Могилів, 2002.

1.Г. И. Довгяло «Що таке Історія?» 2. О. В. Перзашкевич і А. А. Прохорова «Країни Стародавнього Сходу» р. Минск.

«Народна Асвета».

1996 г.

СПисок литературы

…2стр

1. СОДЕРЖАНИЕ…3стр 2.

ВВЕДЕНИЕ

…4стр 3. ДРЕВНЄ ДЕРЖАВА ИНДИЯ…5стр

1. Місце Розташування і природа Стародавньої Индии…5стр

2. Освіта держав у Стародавній Индии…6стр

3. Господарська життя. …7стр

КУЛЬТУРА ДРЕВНЬОГО ІНДІЇ …9стр

4. Мови і писемність Стародавньої Індії. …9стр

5. Література. …9стр

6. Релігія Стародавньої Индии…10стр

ИНТЕРЕСНОЕ ПРО ИНДИИ…11стр

4 Розкопки в Махенджо-Даро…11стр

5 Суспільний лад индийце по древнім законам…12стр

4.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

…13стр

Індія давня країна віком приблизно 8 тис. років. Для її території мешкав дивовижний народ индцы. Які ділилися сталася на кілька громадських класів. Де значної ролі грали жерці. Хоча історикам не відомо хто правил таким надзвичайним державою. Индцы мали свою мову і писемність. Їх письмена що неспроможні розшифрувати вчені по цей день.

Давні индцы подарували людству такі сільськогосподарські культури, як бавовник, що цукрова тростина. Робили тонку тканину ситець. Вони приручили найбільше тварина у світі слона.

Шанували і вірив у різних богів. Обожнювали тварин. Нарівні з богами вшановувались Веди, мову санскрит і брахмани як хранителі культури та священних знань. Брахманів вважали живими богами.

Це дуже цікавий держава й народ.

Давнє держава Индия.

Місце Розташування і природа Стародавньої Индии.

На півдні Азії, за Гімалайським хребтом, розташована дивовижна країна — Індія. Її історія налічує от уже майже 8 тисячі років. Проте сучасна Індія відрізняється за своїми розмірами стародавньої країни з цим ж назвою. Майданом Давня Індія була приблизно дорівнює Єгипту, Междуречью, Малої Азії, Ірану, Сирії, Фінікії і Палестині, разом взятым.

І на цій величезної території були різноманітні природні умови. На заході протікала ріка Інд, дощі йшли порівняно рідко, але улітку було великі розливи. Тут розстилалися просторі степи.

На сході несли свої води в Індійський океан річки Ганг і Брахмапутра. Тут завжди йшли стрімкі дощі, а вся землю було покрита багнистими болотами і непрохідними джунглями. Це густі зарості дерев і чагарників, де навіть вдень панує напівтемрява. У джунглях водилися тигри, пантери, слони, отруйні змії і кількість різноманітних насекомых.

Центральна і південна частини Індії давнини виглядали гористі простору, де було було спекотно і випадало багато дощів. Але безліч вологи який завжди було благом. Густа рослинність і болота були великим на заваді древніх хліборобів, збройних кам’яними і мідними сокирами. Тому перші поселення творяться у Індії на менш лісистому північному заході країни. У долини Інда був один перевагу. Вона стала ближчі один до древнім державам Передній Азії, що полегшувало зв’язок і торгівлю з ними.

Освіта держав у Стародавній Индии.

Доки учені мають обмаль відомостей про громадське ладі та культури індійських міст. Річ у тім, що ще розшифровано писемність древніх индцев. Але сьогодні відомо, що у III і першою половині II тисячоліття до зв. е. в долині Інда було єдина держава з цими двома столицями. Це Хараппа північ від і Мохенджо-Даро Півдні. Жителі ділилися сталася на кілька громадських класів. Точнісінько невідомо, що керували державою. Але великій ролі грали жрецы.

З занепадом Индского держави розпалася і громадська організація. Була забута письменность.

З’явившись на середині II тисячоліття до зв. е., арії принесли з собою і злочини її суспільну організацію. У його основі лежав розділ суспільства до «своїх» (аріїв) і «чужих» (дасов). Використовуючи право завойовників, арії відвели дасам залежне становище у обществе.

Існувало і поділ серед самих аріїв. Вони ділилися втричі сословия-варны. Першою, і найвищої варною були брахмани — жерці, вчителя, хранителі культури. Друга варна — кшатрії. Її становила військова знати. У третю варну — вайшьи — входили хлібороби, ремісники і торговці. На початку I тисячоліття до зв. е. з’явилася й четверта варна — шудры. Це означає «слуга». У цю варну входили все неарии. Вони були зобов’язані служити трьом першим варнам. Найнижче становище займали «недоторканні». Не входили в жодну з варн і були виконувати найбруднішу работу.

З розвитком ремесла, зростанням народонаселення і ускладненням громадської життя, крім варн, з’явилося додаткове розподіл за професіями. Це роздрібнення називається розподілом на касты.

І на певну варну, як і касту, людина потрапляв з права народження. Якщо ти народився сім'ї брахмана, ти брахмане, тоді як сім'ї шудры — ти шудра. Належність до тій чи іншій варні і касті визначала правила поведінки кожного индийца.

Подальший розвиток індійського суспільства привело у середині I тисячоліття до зв. е. до виникнення царств на чолі з раджами. (По — древнеиндийски «раджа» означає «царь».).

Наприкінці IV в. до зв. е. таки в Індії утворюється могутня імперія. Її засновником був Чандрагупта, який призупинив просування армії Олександра Македонського. Найвищої могутності ця держава досягла при онукові Чандрагупты Ашоке (263—233 рр. до зв. э.).

Отже, вже у IIIпочатку II тисячоліття до зв. е. таки в Індії існувало держава. Воно як не поступалося свого розвитку, але часом перевершувало Єгипет та Межиріччі. Після занепаду индской культури та приходу аріїв ускладнився суспільний лад давньоіндійського суспільства. Його культура була оздана аріями з участю місцевого населення. Саме тоді складається кастовий лад. Виникла могутня імперія. Видозмінюючись, давньоіндійська культура проіснувала до відома наших дней.

.

Господарська жизнь.

Вже III тисячолітті до зв. е. основним заняттям жителів долини Інда було землеробство. Вирощували пшеницю, ячмінь, горох, просо, джут і, вперше у світі бавовник і цукрова тростник.

Добре була розвинена тваринництво. Индцы розводили корів, овець, кіз, свиней, ослів, слонів. Кінь з’явився позже.

Индцы були добре з металургією. Основні знаряддя праці робили з міді. З неї виплавляли ножі, наконечники копій і стріл, мотики, сокири й багато іншого. Немає їм секретом художнє лиття, майстерня обробка каменю, сплави, серед яких особливу увагу займала бронза. Индцам були відомі золото і свинець. Але заліза тим часом де вони знали.

Розвинене був і ремесло. Важливу роль відігравало прядіння і ткацтво. Вражає майстерність ювелірів. Вони обробляли дорогоцінні метали і каміння, слонячу кістку і раковины.

Високого рівня досягла морська і сухопутне торгівля. 1950;го р. археологи знайшли перший історії порт для стоянки кораблів під час відпливу моря.

Найактивніше йшла торгівля з Південним Междуречьем. Сюди з Індії привозили бавовну, ювелірні вироби. У Індію привозили ячмінь, овочі, фрукти. Були торговельні зв’язки з Єгиптом і островом Кріт. Мабуть, индцы обмінювалися і з іншими кочовими народами і навіть побудували місто річці Амударья.

З занепадом индской культури завмерла господарське життя. Що З’явилися в середині II тисячоліття до зв. е. арії були кочівниками і відставали индцев у господарському розвитку. Єдине, у яких арії випереджали индцев, то це у використанні лошади.

Лише на самій межі II — I тисячоліть до зв. е. нове населення Індії — індійці — знову перейшла землеробства. З’явилися посіви пшениці, ячменю, проса, бавовнику і джуту. Особливо великі врожаї збирали хлібороби долини річки Ганг.

Поруч із конем і великим рогатих худобою важливе місце у господарстві зайняв слон. З його за допомогою люди успішно боролися з непролазними джунглями.

Розвивається металургія. Швидко освоївши бронзу, вже на початку I тисячоліття до зв. е. індійці навчилися добувати залізо. Це значно полегшило часом з’являтимуться нові земель, раніше зайнятих болотами і джунглями. Відроджується і ремесло. Знову чільне місце у господарстві займають гончарне справу і ткацтво. Особливо славилися індійські бавовняні тканини, вироби із яких було просмикнути через маленьке кільце. Ці тканини були дуже дорогими. Робота із вшанування богині ріллі Ситы їх назвали ситець. Були й простіші дешеві ткани.

Тільки торгівля залишалася на низький рівень. Вона обмежувалася обміном товарами між сусідніми общинами.

Отже, древні індійці подарували людству такі сільськогосподарські культури, як бавовник, цукрова тростина. Вони приручили найбільше тварина у світі слона.

КУЛЬТУРА ДРЕВНЬОГО ИНДИИ.

Мови і писемність Стародавньої Индии.

Наприкінці III тисячоліття до зв. е. таки в Індії була велика держава з високорозвиненою культурою. Але спочатку невідомо, якою мовою говорили жителі долини Інда. Їх писемність залишається загадкою для ученых.

Перші написи индцев ставляться до XXV — XIV ст. до зв. е. Индское лист, якому немає подоби, налічує 396 знаков-иероглифов. Писали на мідних табличках чи глиняних черепках, дряпаючи письмові знаки. Кількість знаків в однієї написи рідко перевищує 10, а найбільше число—17.

На відміну від мови индцев мову древніх індійців добре відомий ученим. Він називається санскрит. Цього слова у перекладі отже «досконалий». З санскриту виникли багато сучасних мови Індії. У ньому є слова, схожі з російськими і білоруські. Наприклад: веди; швета — свята (свято), брахман—рахманы (кроткий).

Творцями санскриту та її хранителями вважалися боги і брахмани. Кожен людина, вважав себе арієм, мав би знати цю мову. «Чужі», як шудры, і недоторканні, або не мали права вивчати цю мову під страхом жорстокого наказания.

Про літературі индцев нічого невідомо. Але література древніх індійців — це величезна спадщина для человечества.

Найдавнішими творами індійської літератури є Веди, написані між 1500 і 1000 рр. до зв. е. Веди (буквально — мудрість) — священні книжки на яких було записано все найважливіші стародавніх індійців знання. Їх правдивість і корисність будь-коли протестували. Уся духовна життя древніх індійців створювалася з урахуванням Вед. Тому індійську культуру I тисячоліття до зв. е. називають ведийской культурой.

Крім Вед, індійська культура створила безліч різноманітних творів. Усі вони було написано на санскриті. Чимало їх ми входить у скарбницю всесвітньої літератури. На першому місці у цій низці належить великим поемам «Махабхарата» і «Рамаяна».

У «Махабхараті» розповідають про боротьбі синів царя Панду за право управляти царством. У «Рамаяне» розповідається про життя і подвиги царевича Рами. Поеми описують життя древніх індійців, їх війни, вірування, звичаї і приключения.

Крім великих поем, індійці створили чудові казки, байки, міфи і легенди. Чимало з цих творів, перекладені на сучасні мови, не забуваються по цей день.

Релігія Стародавньої Индии.

Про релігіях древніх индцев знаємо мало. Проте відомо, що вони вірив у богиню-мать, трехликого бога-скотовода, деяких видів рослинного й тваринного світу. Серед святих тварин виділявся бык.

Мабуть, був і культ води, про що свідчить численні басейни в Хараппе і Мохенджо-Даро. Индцы вірили й у потойбічний мир.

Про релігіях древніх индцев знаємо набагато більше. Ведийская культура створила відразу дві великі релігії Сходу — індуїзм і буддизм. Індуїзм бере початок з Вед.

Саме Веди — перші заступники та головні священні книжки індуїзму. Древній індуїзм відрізняється від сучасного. Але це ж різні стадії однієї религии.

Індуїсти вірили над одного бога, а шанували багатьох. Головні серед них бог вогню Агни, грізний бог води Варуна, бог-помощник і хранитель всього Мітра, і навіть бог богів, великий руйнівник — шестирукий Шива. Його образ подібний до древнеиндийскому Богу — покровителю худоби. Ставлення до Шиве — доказ впливу культури місцевого населення в вірування прибульців ариев.

Нарівні з богами вшановувались Веди, мову санскрит і брахмани як хранителі культури та священних знань. Брахманів вважали живими богами.

Приблизно о VI в. до зв. е. таки в Індії з’являється нова релігія, якої судилося стати світової. Названа вона у честь першого його прибічника Будди, що означає «просвещенный».

Буддизм немає віри в богів, не визнає нічого, що є. Єдиний святої сам Будда. Тривалий час у буддизмі був храмів, священиків і чернецтва. Було проголошено рівність людей. Майбутнє кожного людини залежить від правильної поведінки в обществе.

Буддизм нас дуже швидко поширився таки в Індії. У ІІ. до зв. е. буддизм прийняв імператор Ашока. Та на початку нашої ери буддизм був витіснено із Індії індуїзмом і почали поширювати на більш східних странах.

Саме на цей з’являється головна священна книга сучасного індуїзму — «Бхагавад-Гита» — «Божественна пісня». Мисливець і двоє голуба (уривок із листа «Магабгарати» в переказі Я. Купали) Жив таки в Індії мисливець. Без жалості повив він у лісі птахів, щоб лише продавати їх над ринком. Він розлучав пташині сім'ї, забуваючи закон богов.

ИНТЕРЕСНОЕ ПРО ИНДИИ.

Розкопки в Махенджо-Даро.

У 1921;1922 рр. було зроблено велике археологічна відкриття. У кілометрах від річки Інд археологи розкопали місто. Його довжина і ірино становили 5 км. Від розливів річки його захищали штучні насипу. Сам місто був на 12 приблизно рівних кварталах. Вони мали рівні прямі вулиці. Центральний квартал було порушено на висоту 6—12 м. Вивищення, зроблене з глини і сирцевого цегли, обороняли цегельні квадратні вежі. Це була головна частина города.

Суспільний лад индийце по древнім законам.

Заради процвітання світів Брахма створив із своїх вуст, рук, стегон і ступнів відповідно брахмана, кшатрія, вайшьи і шудру. Для кожного були встановлено певні занятия.

Навчання, вивчення священних книжок, жертвопринесення собі жертвопринесення й інших, роздачу й одержання милостині Брахма встановив для брахманів. Брахмане завжди первый.

Охорону підданих, роздачу милостині, жертвопринесення, вивчення священних книжок і неприверженность до людським удовольствиям Брахма зазначив кшатриям. Але за яких умов кшатрий немає права брати більше четвертій частині від врожаю своїх подданных.

Скотарство, роздачу милостині, жертвопринесення, вивчення священних книжок, торгівлю, грошові справи і землеробство Брахма дав вайшьям.

Але тільки одне заняття Брахма дав шудрам — служіння перших трьох зі смирением.

Заключение

.

Підсумовуючи можна сказати, що про Індію знаємо багато. Хоча у історію цього роду древнього держави є ще багато білих плям, які все ж колись розкриються маємо. І всі дізнаються про велич Стародавньої Індії. Світова література отримає неоціненні твори індійських авторів. Археологи розкопають нові міста. Історики напишуть цікаві книжки. І ми дізнаємося багато нового. Передамо наші знання майбутньому поколінню без утрат.