Роль держави в процесі становлення середнього класу в Україні

Реферат на тему:

РОЛЬ ДЕРЖАВИ В ПРОЦЕСІ СТАНОВЛЕННЯ СЕРЕДНЬОГО КЛАСУ В УКРАЇНІ.

Останніми роками концепція «середнього класу» все більше привертає увагу російських та українських вчених. Таке підвищення уваги обумовлене низкою факторів. По-перше, середній клас є символом розвиненої ринкової економіки. Ступінь розвитку середнього класу є своєрідним індикатором ступеня розвиненості ринкової економіки в країні та сталості процесів ринкових перетворень. По-друге, становлення міцного середнього класу, представники якого є основними платниками податків, розглядається як запорука підвищення інвестиційної активності населення та можливості збільшення обсягів реалізації державних соціальних програм через зростання надходжень до державного бюджету. По-третє, сформований потужний середній клас є визначальною характеристикою політичної стабільності в суспільстві і виступає одним з важелів впливу на формування позитивного іміджу країни в світі.

Проблеми формування та ідентифікації середнього класу в сучасних країнах з перехідною економікою, в тому числі в Україні, обумовлені наявністю загальних соціально-політичних явищ, які пов’язані з незавершеністю трансформаційних процесів, що відбуваються в цих країнах. Для більшості країн пострадянського простору характерні динамічність структури суспільстванедостатній в порівнянні з періодом спаду період економічного зростаннярозірваність ланцюга «освіта-професія-дохід» — значний обсяг економічної активності населення поза сферою формальної економіки. Значною мірою процес кількісних оцінок та визначення структури середнього класу в суспільстві ускладнюється наявністю в сучасних західних моделях великої кількості його стратифікаційних критеріїв.

Умовно всі зазначені критерії можна поділити на три групи:

— матеріальні (обсяги поточних доходів та витрат, забезпеченість товарами довготривалого вжитку, володіння майном, у т. ч. нерухомим, схильність до нагромадження);

— освітньо-кваліфікаційні (освітній та професійно-кваліфікаційний рівень, соціальний статус);

— психологічні (самоідентифікація, зацікавленість в підтримці соціального порядку та стабільності, соціально-професійна мобільність).

Характеризуючи середній клас у країнах Заходу, слід відмітити взаємопов'язаність всіх перерахованих класифікаційних ознак, які створюють відомий ланцюг «освіта-професія-дохід», а також те, що класове оформлення середніх прошарків населення, яке тривало століттями, стало продуктом вже розвиненої ринкової економіки.

В Україні дослідження в зазначеній сфері здебільшого ведуться в напрямі ідентифікації середнього класу, виходячи або з даних про доходи населення, або з даних соціологічних опитувань та суб'єктивної ідентифікації. Існування різних підходів до стратифікації середнього класу в суспільстві обумовлене недостатньою репрезентативністю наявних статистичних даних про рівень реальних доходів — однієї з головних стратифікаційних ознак середнього класу. Внаслідок цього виникають розбіжності як в оцінці питомої ваги представників середнього класу в Україні, яка коливається від 47%1 до 55%2, так і його якісних характеристик.

У багатьох випадках середній клас ототожнюється з представниками середнього та малого бізнесу. Класифікуючи власників малих підприємств та підприємців середньої руки, слід відмітити наступне. По-перше, цей прошарок населення не є домінуючим в суспільстві і складає лише 9% економічно активного населення. По-друге, частина економічної діяльності в сфері малого бізнесу реалізується в неформальному секторі. На це вказує той факт, що питома вага доходів фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, які отримують змішані доходи, в загальній структурі доходів населення залишається низькою — 0,2−0,3%. Ухиляючись від сплати податків, підприємці не в змозі вимагати достатньої прозорості економічних відносин в суспільстві і контролю за видатками бюджету.

Як зазначається в Посланні Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 році», потенційними представниками середнього класу в Україні є лікарі, освітяни, науковці та інженери. Їхньою специфічною особливістю є досить високий професійний рівень, і в більшості випадків — наявність додаткової зайнятості для забезпечення рівня доходів, необхідного для утримання життєвого стандарту, що склався протягом життя. До зазначеної категорії можна також віднести державних службовців невисокого рангу, робітників торгівлі та військовослужбовців, журналістів, кваліфікованих робітників, селян та фермерів. Слід відмітити, що економічна криза негативно позначилася на якісних характеристиках вищезгаданих категорій населення.

Досвід західних країн свідчить про те, що процес становлення середнього класу в цих країнах носив об'єктивний, комплексний характер і відбувався в умовах, які сприяли формуванню його стратифікаційних ознак. Такими умовами були стійкість та тривалість процесів економічного зростання, підвищення добробуту населення та його освітнього рівня, а також ментальне закріплення в суспільстві базових цінностей, притаманних середньому класу.

Виходячи з цього, на думку автора, роль держави в процесі становлення середнього класу має полягати не стільки в проведенні спеціальної політики, скільки в урахуванні впливу управлінських та законодавчих рішень в економічній та соціальній сферах на розвиток соціальних груп, що складають серединні прошарки населення. Передумовами становлення економічно стабільного середнього класу в України мають бути:

1. Збереження позитивних тенденцій економічного зростання протягом наступних п’яти років в умовах правового поля, яке має сприяти розвитку і функціонуванню в межах формальної економіки малого та середнього підприємництва.

2. Випереджаюче зростання протягом найближчих років рівня грошових доходів значної частини населення.

Рівень грошових доходів населення обмежується невисокою ціною робочої сили, низьким рівнем пенсійного забезпечення, наявністю довготривалої заборгованості з виплат по заробітній платі та соціальних виплат, поширенням бартеризації в оплаті праці, діючою системою оподаткування доходів населення. За даними Держкомстату України протягом 2000;2001 років майже 70% працівників у галузях економіки отримували заробітну плату нижчу від прожиткового мінімуму. На даний час середня пенсія дорівнює 106 грн., що становить 34% законодавчо встановленого прожиткового мінімуму.

Незважаючи на позитивні тенденції щодо зменшення загальної суми заборгованості із виплат заробітної плати, за даними Держкомстату України станом на 10 серпня 2001 року її розмір становив 3,9 млрд грн., причому 71% цієї суми припадало на підприємства промисловості та сільського господарства, де працює більше 40% зайнятих у галузях економіки.

Сума заробітної плати, виданої зайнятим у галузях економіки у вигляді продукції, склала в 2000 р. — 3,5 млрд грн. (11,2% нарахованого до виплати фонду оплати праці), а за 7 місяців 2001 року — 1,425 млрд грн., з них 814 млн грн. припадає на сільське господарство. Лише протягом липня 2001 року в рахунок заробітної плати видано продукції на 365,6 млн грн., що в 1,9 раза перевищує обсяги зазначених виплат в червні 2001р. і становить 10,8% фонду нарахованого до виплат фонду заробітної плати.

3. Згладжування надмірної поляризації доходів населення, яка має тенденцію до зростання та негативно впливає на сприйняття дійсності середніми прошарками населення.

За даними Держкомстату України, протягом 2000 р. зросла диференціація населення за рівнем добробуту. Співвідношення сукупних витрат 10% найбільш та найменш забезпеченого населення становило 6,7 раза (у 1999 році - 6,2 раза). Найбільш заможні 20% населення робили 38,6% усіх сукупних витрат. За оцінками фахівців, з урахуванням «тіньового» сектора економіки реальні значення вищенаведених показників майже на порядок вищі3.

4. Вдосконалення правової бази та інститутів капіталізації заощаджень населення. Як зазначалося вище, однією з економічних функцій середнього класу є сприяння здоровому інвестиційному клімату в країні за рахунок підтримання високого споживчого попиту та капіталізації заощаджень населення. Високий рівень інфляції, серія банкрутств великих банків та фінансових пірамід підірвали довіру населення до національних фінансових інститутів та державних цінних паперів. Внаслідок цього домінуючий обсяг заощаджень населення зосереджується в валюті або готівці, гальмуючи їхній приплив на ринки капіталів. За даними Держкомстату України, у 2000 р. відбулося скорочення приросту заощаджень у вкладах та коштів, спрямованих на придбання цінних паперів на 1,4%. Їхня питома вага складала 6,3% від загальних грошових витрат населення. Водночас, приріст заощаджень населення у формі готівки за 2000 р. збільшився порівняно з 1999 р. у 1,3 раза і становив 3,2 млрд гривень.

5. Орієнтація розвитку споживчого ринку та ринку послуг (в особливості освітніх та охорони здоров’я) на потреби та фінансові можливості середніх прошарків населення шляхом інвестування ринкових та інфраструктурних секторів, клієнтами яких є представники середніх класів.

6. Збереження та вдосконалення кваліфікаційних та інтелектуальних характеристик зайнятого населення, погіршення яких обумовлене зростанням еміграції високоосвічених та висококваліфікованих кадрівнаявним рівнем безробіття, особливо довготривалогозгортанням системи підвищення професійного рівня та перекваліфікації кадрів, падінням престижу висококваліфікованої, складної праці, згортанням системи профтехосвіти.

За даними Держкомстату України, лише у 2000 р. з країни виїхали 151 доктор і кандидат наук (на 11% більше, ніж у 1999 р.). Усього ж протягом 1995;2000 рр. Україну залишили 270 докторів і 640 кандидатів наук, чверть з яких — перспективні фахівці молодші 40 років і третина — у віці 41−50 років. Протягом 1998;2000 рр. усталеними темпами зростають обсяги трудової еміграції, в тому числі й висококваліфікованих спеціалістів. За період з 1998 року чисельність громадян України, які тимчасово працювали за кордоном, зросла на 28% і в 2000 році становила 33,7 тисяч осіб. Це супроводжувалося зростанням серед трудових мігрантів питомої ваги осіб з вищою та професійно-технічною освітою, яка збільшилась з 73,4% у 1998 році до 79,1% у 2000 році.

У 2000 році питома вага осіб з вищою, базовою вищою та професійно-технічною освітою серед зареєстрованих безробітних складала 64%, з них.

7,4% закінчили відповідні навчальні заклади протягом року. Протягом останніх чотирьох років спостерігається збільшення у складі безробітних кількості осіб, які не мають роботи тривалий час: якщо на 1 січня 1996 р. частка таких безробітних становила 14,8%, то на 1 січня 2001 р. — вже 33,3%.

7. Підвищення рівня духовних і моральних цінностей інституту сім'ї, зміцнення її ролі в житті суспільства в якості емоційно-психологічного стабілізатора, для підтримки соціальних та моральних норм, морального клімату в суспільстві та формуванні базових цінностей, притаманних середньому класу. В умовах погіршення економічного становища більшості населення великого значення набуває економічна роль сім'ї. В сучасних умовах за рахунок перерозподілу коштів в рамках сімейного бюджету безпосередньо здійснюється соціальний захист значної частки непрацездатного населення.

Падіння рівня добробуту населення та зростання психологічного навантаження на людину під впливом трансформаційних змін, що відбуваються в суспільстві, негативно відображається на стійкості інституту сім'ї. Протягом 2000 р. кількість зареєстрованих розлучень збільшилась на 21,5 тис., при цьому кількість зареєстрованих шлюбів зменшилась на 70,4 тис. В цілому в 2000 р. на тисячу населення припадало 5,5 шлюбу і 4 розлучення.

Класифікуючи населення України з точки зору адаптації до транформаційних змін, що відбуваються у суспільстві, умовно можна виділити три групи. Першу складають ті, хто легко адаптувалися до змін та досяг відповідного рівня добробуту (біля 10% населення). Другу — хто не лише не намагаються адаптуватися, але й не бачить свого місця в новому суспільстві (біля 15%). За даними «Стратегії подолання бідності», затвердженої Указом Президента України від 15 серпня 2001 року Ў 637, представники цієї групи відносяться до категорії вкрай бідних. Третю, найбільшу групу складає частка населення, яка намагається пристосуватися до ринкових реформ, але інколи не в змозі виробити достатньо стійких моделей своєї соціально-економічної поведінки. Від того, ряди якої із перших двох перерахованих груп поповнить цей прошарок населення, залежатиме не лише результат економічних та соціальних реформ, але й доля суспільства в цілому.