Напрямки розвитку малого бізнесу в Миколаївській області

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІСНУВАННЯ МАЛОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ

1.1 Роль малого бізнесу в економіці розвинутих держав світу та зарубіжний досвіт

1.2 Стан та виникнення малого бізнесу в Україні

1.3 Державне регулювання та нормативно — правове забезпечення розвитку малого бізнесу в Україні

1.4 Діючі системи оподаткування для суб'єктів малого бізнесу та організаційні форми здійснення господарської діяльності

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ РОЗВИТКУ МАЛОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ ТА МИКОЛАЇВСЬКІ ОБЛАСТІ

2.1 Стан розвитку малого бізнесу в Україні

2.2 Соціально — економічна характеристика розвитку малого бізнесу Миколаївської області за результатами 2002 — 2006 років

2.3 Аналіз показників розвитку малого бізнесу в Миколаївські Області

2.4 Аналіз причин виникнення проблем, які перешкоджають розвитку малого бізнесу в Україні та Миколаївській області

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ МАЛОГО БІЗНЕСУ В МИКОЛАЇВСЬКІ ОБЛАСТІ

3.1 Загальні шляхи удосконалення діючих умов та систем розвитку малого бізнесу в Україні

3.2 Вступ України до Світової організації торгівлі: перспективи розвитку малого бізнесу

3.3 Вдосконалення системи фінансування малого бізнесу в Україні

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ

4.1 Характеристика та аналіз потенційно — шкідливих і небезпечних виробничих факторів

4.2 Методи та засоби колективного та індивідуального захисту від шуму та вібрації

4.3 Розрахунок освітлення приміщення (цеху)

РОЗДІЛ 5. ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

5.1 Гігієнічна характеристика забруднювачів та їх вплив на навколишнє середовище

5.2 Заходи щодо усунення впливу забруднюючих речовин на навколишнє середовище

5.3 Розрахунок плати підприємства за забруднюючих речовин на навколишнє середовище ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Світовий досвід і практика господарювання показують, що найважливішою ознакою ринкової економіки є існування і взаємодія багатьох великих, середніх і малих підприємств, їх оптимальне співвідношення. Найбільш динамічним елементом структури народного господарства, що постійно змінюється, є малий бізнес. Зарубіжний досвід підтверджує ефективність існування сектору малих підприємств в сучасній економіці. Малі підприємства відіграють провідну роль у зміні структури форм власності, оскільки фактично представляють приватні інтереси. В умовах масового закриття державних підприємств та стрімкого зростання безробіття розвиток малого підприємництва може створити багато можливостей для працевлаштування широких верств населення. У ринковій економіці мале підприємництво виконує цілу низку життєво важливих функцій: відіграють особливу роль у розвитку торгівлі, сфері послуг, громадському харчуванні, виробництві товарів народного споживання; сприяють формуванню конкуренції та протистоять монополістичним тенденціям; створюють велику частку товарів в економіці; сприяють вирішенню проблеми зайнятості; задовольняють специфічні потреби споживачів, формують індивідуальний попит; роблять значний внесок у науково-технічний прогрес; забезпечують базу для становлення середніх та великих підприємств у майбутньому; пом’якшують економічні кризи; підтримують соціальну та політичну стабільність, утверджують демократизм у бізнесі.

Розвиток малого бізнесу в сучасній Україні - це необхідна умова становлення ринкової економіки, ефективної реструктуризації виробництва та підприємств, розв’язання проблем зайнятості, підвищення та зростання рівня життя населення. Без розвитку малого підприємництва неможливо формування середнього класу, тобто неможливо створення надійного фундаменту демократичного суспільства. Малі та середні підприємства забезпечують гнучкість та стійкість економічної системи держави, наближують її до потреб конкретних споживачів, а водночас — виконують важливу соціальну роль, надаючи робочі місця та забезпечуючи джерело доходу для значної частини населення України.

Яке сьогодні становище малого бізнесу в Україні? Які проблеми блокують або стримують його розвиток? Що потрібно зробити або вирішити для досягнення сталого його розвитку в Україні з хоча б приблизним наближенням до світових стандартів? Відповіді на ці та інші питання є важливими для визначення ролі малого бізнесу в економіці держави, його форми та структури, пошуку шляхів вдосконалення умов для його розвитку та усунення негативних факторів, що заважають його становленню.

В даній роботі поставлено за мету проаналізувати сучасний стан розвитку малого бізнесу в Україні та, зокрема, в Миколаївській області, порівняти з світовими показниками та досягненнями, виявити існуючі проблеми, навести пропозиції щодо їх вирішення, запропонувати форми та методи удосконалення сучасного стану економічного розвитку малих підприємств та розглянути перспективи державного регулювання та підтримки малого підприємництва.

Тому, при написанні роботи поставлені такі задачі:

Розкрити сутність малого бізнесу в Україні.

Зробити огляд нормативно — правової бази, яка регулює діяльність та розвиток малих підприємств в Україні.

Охарактеризувати стан сучасного стану розвитку малого бізнесу в Україні та Миколаївській області.

Висвітлити проблеми, які заважають розвитку малого бізнесу в Україні.

Проаналізувати показники діяльності малого бізнесу в Миколаївській області.

Зробити висновки щодо стану малого бізнесу та його розвитку.

Навести пропозиції щодо шляхів вирішення існуючих проблем та вдосконалення розвитку малого бізнесу в Україні.

Об'єктом дослідження в дипломній роботі виступають малі підприємства Миколаївської області.

Предметом дослідження є механізми формування, функціонування та особливості розвитку малого бізнесу в Україні та, зокрема, в Миколаївській області.

В першому розділі даної роботи робиться огляд світового досвіду становлення малого бізнесу, висвітлюється сутність і значення малого бізнесу, описується історія формування малого бізнесу в Україні, розглядається законодавство України, яке його регулює, системи оподаткування та існуючі програми сприяння розвитку малого бізнесу.

В другому розділі оглядається загальний стан розвитку малого бізнесу в Україні, дається характеристика економічного розвитку Миколаївської області. Розглядається кількісна структура малого бізнесу за обраними системами оподаткування, видами економічної діяльності, проводиться економічний аналіз показників розвитку малого бізнесу, робиться аналіз та порівняння за 5 останніх років.

В третьому розділі наводяться пропозиції щодо вирішення існуючих проблем розвитку малого бізнесу в Україні та удосконалення діючої системи державної та громадської підтримки малого бізнесу. Також, в цьому розділі наводяться пропозиції щодо впровадження та використання інформаційних технологій, світового досвіду, сучасних форм та методів, які сприятимуть розвитку малого бізнесу на більш високому та якісному рівні.

Під час написання цієї роботи були опрацьовані нормативні та літературні джерела, в яких висвітлюються питання становлення, розвитку, проблем малого бізнесу в Україні. Серед сучасних українських дослідників треба відзначити праці Л.В. Балабанової, І.Х.Баширова, В.І. Ляшенка, І.В. Сороки, М. Г. Чумаченка, Парсяк В. Н. та інших. Тема малого бізнесу для вітчизняних науковців залишається актуальною протягом всієї історії його існування в незалежній Україні. Більшість досліджень вітчизняних економістів в періодичних спеціалізованих виданнях «Бізнес», «Економіка України», «Фінанси України».

Проблемам розвитку малого підприємництва, також, присвячені праці таких відомих українських вчених як А.І. Барановського, М.Д. Білика, З.С. Варналія, Л.І. Воротіної, І.Г. Ганечко, Ю.І. Єханурова, О. В. Жука, Н. Кожевіної, В.В. Корнеєва, О.Є. Кузьміна, Н. Л. Лесик, Д.В. Ляпіна, С. К. Реверчука, Н. В. Савки, О. В. Титаренко, О.І. Хорольського, В. К. Черняка, Ю. Ю. Юрченко. Західна економічна думка представлена дослідженнями П. Бернса, Й. Ворста, П. Друкера, П. Равантлоу, Д. Сторея, П. Хейне, Г. Хоскінга, Й. Шумпетера та інших вчених.

Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Загальний обсяг роботи 124 аркуша, у даній роботі містяться 15 таблиць, 9 рисунків. Список використаної літератури налічує 42 джерела.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІСНУВАННЯ МАЛОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ

1.1 Роль малого бізнесу в економіці розвинутих держав світу та зарубіжний досвіт

В розвинутих країнах малий та середній бізнес здійснює суттєвий вплив на економічний розвиток країни. Вплив цього сектору на макроекономічні показники є безумовним. У більшості країн малими вважають підприємства, які відповідають певним ознакам, а саме: якісним — підприємство є незалежним, ним керують власники або співвласники, його діяльність має переважно локальний характер і не може суттєво впливати на ціни та обсяги виручки у своїй галузі; та кількісним — законодавчо встановленим критеріям. Загалом, у світі є понад 50 визначень малого підприємства. Кожна країна користується власним набором критеріїв, який відповідає особливостям розвитку її підприємницького сектору (табл.1.1)? 17, ст. 56

Таблиця 1.1 Критерії віднесення підприємств до категорії малих в зарубіжних країнах

У розвинутих країнах світу малий бізнес набув особливої актуальності у 90-х роках: підприємства малого бізнесу сприяють розвиткові конкуренції, створюють нові робочі місця, інтенсивно займаються науковими розробками, тощо. Крім того, малий бізнес є запорукою демократизації економіки та суспільного життя, чинником підтримання соціальної справедливості в суспільстві. Зарубіжний досвід підтверджує ефективність існування сектору малих підприємств в сучасній економіці. Будь-яка «здорова» економічна система не може обійтися без балансу великого та малого бізнесу.

На сьогоднішній день в найбільш розвинених країнах Заходу малі фірми становлять 70−90% від загального числа підприємств. Для порівняння можна взяти, наприклад, США — де в малому підприємництві зайняте 54% всього населення, Японію — з її 78% і країни ЄС, де на аналогічних підприємствах працює приблизно половина робочого населення. Тільки ці цифри кажуть про величезну важливість підприємств малого бізнесу для економіки цих країн (див. табл.1.2)??17ст 102?

Таблиця 1.2 Порівняльні дані про стан розвитку малого підприємництва в деяких країнах

На користь ефективності фірм малого бізнесу говорить той факт, що на одиницю витрат вони впроваджують в 17 раз більше нововведень і розробок, чим великі підприємства, які дають життя лише 10% нових технологій, інші 90% впроваджують малі підприємства і незалежні винахідники.

Розвиток малих підприємств в розвинутих країнах дає життя старим великим підприємствам і в союзі з ними отримують значну вигоду як для себе, так і для ринкової економіки загалом. Про це кажуть наступні цифри: в США на малий бізнес доводиться 34,9% чистого прибутку, а в Японії 56,6% всієї продукції в обробній промисловості виробляють підприємства малого бізнесу.

Найбільша кількість малих підприємств — 19 300 тисяч знаходиться в США, їхній внесок до валового внутрішнього продукту країни становить 52%. Особливо важливу роль малий бізнес відіграє у вирішенні проблем зайнятості: у 80-і роки 80% усіх нових робочих місць були створені дрібними підприємствами. Більше 100 млн. американців прямо або побічно заробляють засоби для існування завдяки малому підприємництву.

У політиці уряду США, як і в багатьох інших розвинених капіталістичних країнах, допомога малому бізнесу займає особливе місце. Невеликі підприємства найбільш чуйно реагують на зміну господарської кон’юнктури, падіння або підвищення норми прибутку в галузях економіки. Діяльність малих підприємств у США входить у компетенцію спеціальної державної організації - Адміністрації малого бізнесу, створеної Конгресом США в 1953 р. На неї покладений обов’язок робити дрібним підприємцям фінансову консультаційну допомогу, сприяти в одержанні урядових замовлень і укладенню контрактів із великими підприємствами.

Президент США щорічно робить доповідь Конгресу про положення малого бізнесу. Конгрес США стверджує різноманітні програми допомоги розвитку дрібного бізнесу. Такі програми мають також різні урядові відомства (Міністерство торгівлі, сільського господарства, і т.і.). Бізнесменам допомагають інформацією, навчанням, консультуванням. Відповідно до законодавства кредитування суб'єктів малого підприємництва здійснюється на пільгових умовах із компенсацією відповідної різниці кредитним організаціям за рахунок засобів фондів підтримки малого підприємництва, що вправі компенсувати кредитним організаціям цілком або частково недоотримані ними прибутки при кредитуванні суб'єктів малого підприємництва на пільгових умовах. Такий же порядок передбачений при страхуванні суб'єктів малого підприємництва.

Ефективність малих підприємств в Німеччині трохи вище, ніж в США і в Японії. Тут на частку 12,3% великих підприємств і 34% зайнятих на них працівників доводиться тільки 52,6% національного доходу. Крім того, 2/3 робочих місць створюється за рахунок дрібного підприємництва. Тому число малих підприємств росте.

Специфіка розвитку малого підприємництва у Великобританії полягає в структурно-технологічній перебудові виробництва і швидкому розвитку «економіки базуючої на знаннях». Підйому малого підприємництва сприяла політика консервативного керування, значні фінансові пільги, створення розгалуженої мережі спеціалізованих програм, консультативних служб, курсів по вивченню техніки бізнесу. З 1982 року іде неперервний ріст економіки; об'єм внутрішнього національного продукту за 1985;1990 р. виріс на 20%; пройшло оздоровлення фінансів; інфляція знизилась до 5−7%. ?17ст 106?

Зараз особливо велика роль малого бізнесу в сфері організаційних і технологічних нововведень. Вони дають швидший рух найновішим технічним і комерційним ідеям, випуску високотехнологічної продукції, він виступає провідником науково-технічного процесу.

Найбільший вплив на розвиток малого бізнесу розвинутих країн світу надають наступні чинники: в розвитку інфраструктури і коштів зв’язку стався стрибок; підвищився загальноосвітній рівень людей з одночасним накопиченням досвіду у великих компаніях; зменшення габаритів, вартості і спрощення використання інформаційних систем; сприяння малими фірмами розв’язанню питання безробіття; в створенні малих підприємств додатковим стимулом виявилося скорочення робочої зміни; велика конкурентноздатність за рахунок менших витрат, зумовлених відсутністю зайвого бюрократичного апарату, зниженням накладних витрат і меншими коливаннями заробітної плати; розширення сфери послуг, що базується на малих підприємствах.

Великий плюс малих підприємств полягає в тому, що більшість з них виявляються більш пристосованими, ніж великі компанії, до умов розвитку в кризові періоди для економік Заходу. Великі фірми не так чутливо і швидко реагують на які-небудь коливання або зміни в економіці.

Як показує досвід розвинених країн, малий бізнес там успішно розвивається тоді, коли він проводиться під патронатом держави: використовуються бюджетні кошти, політичні важелі, спроможні залучати кошти суб'єктів господарювання в малий бізнес.

Не випадково в політиці урядів Німеччини, США, Англії і багатьох інших розвинених капіталістичних країн допомога дрібному бізнесу займає особливе місце. Причому мають місце як державні, так і недержавні форми підтримки малого підприємництва, в тому числі і на регіональних рівнях. При цьому завдання держави полягає не в тому, щоб просто передати малим підприємствам фінансові, технічні й інші ресурси, і не в тому, щоб підтримувати їх за будь-яку ціну, а в тому, щоб створити правові й економічні умови для їхнього виживання, спроможності зростати і само розвиватися в умовах ринку.

У скандинавських країнах основним донором фінансових інвестицій в мале підприємництво є держава. Уряди цих країн надають субсидії та прямі позики початківцям в малому бізнесі. Перспективні та важливі проекти на 50 — 75% можуть фінансуватися за рахунок державних коштів. Ірландія деяким категоріям підприємців-початківців протягом року виплачує щомісячну допомогу в 50 фунтів-стерлінгів.

Пріоритетними напрямами розвитку малого бізнесу у Великобританії є розробка спеціальних програм підтримки малого бізнесу:

сприяння створенню малих підприємств, які започатковують безробітні;

гарантії кредитів у малий бізнес через резервування біля 50 млн. ф. ст. щорічно;

створення самостійних регіональних бюро, що здійснюють фінансову підтримку малих підприємств на місцевому рівні;

допомога молоді у створенні та розвитку власної справи;

допомога місцевим владам у розвитку малого бізнесу на місцях;

створення мережі спеціалізованих фондів, що фінансують малий бізнес.

В Італії розвинута система державної фінансової підтримки малого бізнесу через субсидування та пільгове кредитування діяльності окремих напрямків малого бізнесу та діяльності консорціумів і кооперативів, що об'єднують малі підприємства. Розмір субсидій таких об'єднань не перевищує 300 млн. лір на рік або 800 млн. лір впродовж 3-х річного періоду. На реалізацію нових проектів та модернізацію підприємств малого бізнесу виділяються пільгові кредити, за ставкою майже вдвічі нижчою ніж ринкова. [17ст 108]

Цікава форма недержавної фінансової підтримки суб'єктів малого бізнесу має поширення в Іспанії. Там створені товариства взаємного гарантування, що створюються за рахунок добровільних внесків підприємців. Мета таких товариств надання гарантій банкам за своїх членів при отриманні кредитів. У випадку нестачі власних коштів уряд Іспанії надає товариствам фінансову допомогу. При накопиченні товариством певного капіталу, воно може перетворитись у товариство взаємного фінансування, набуває статусу фінансової установи і займається прямим інвестуванням підприємницької діяльності.

У США підтримка малого бізнесу відбувається головним чином через дотації, прямі гарантовані позики. Крім того на рівні штату реалізуються програми підтримки малого бізнесу через залучення недержавних коштів. У випадку неплатоспроможності позичальника держава стовідсотково покриває збитки. Гарантії держави зменшують ризик операцій кредитно-фінансових установ, сприяють зацікавленості кредиторів малого бізнесу.

У Японії створена Національна фінансова корпорація, що здійснює фінансову підтримку малих підприємств. Дворівнева система гарантій кредитів — 52 префектурні недержавні асоціації кредитної гарантії й державна корпорація із страхування кредиту — знижують ризик неповернення кредитів. Держава бере на себе погашення майже всієї суми боргу в випадку неплатоспроможності підприємця. Система фінансової допомоги побудована на принципі зворотної залежності між розміром фірми та державної допомоги. Тобто найбільшу підтримку з боку держави отримують малі підприємства та підприємці-початківці.

Позитивний досвід розвинутих країн щодо підтримки малого бізнесу необхідно використати для розвитку вітчизняного малого підприємництва.

1.2 Стан та виникнення малого бізнесу в Україні

Малий бізнес в Україні має певні риси, які суттєво відрізняють його від підприємництва більшості зарубіжних країн, а саме: низький рівень технічної озброєності при значному інноваційному потенціалі; низький управлінський рівень, бракує знань, досвіду та культури ринкових відносин; прагнення до максимальної самостійності (більшість зарубіжних малих підприємств працює за умов франчайзингу тощо, а у нас це майже відсутнє); поєднання в межах одного малого підприємства декількох видів діяльності, неможливість в більшості випадків орієнтуватися на одну продуктову модель розвитку; відсутність системи самоорганізації та недостатня інфраструктура підтримки малого підприємництва; відсутність повної і вірогідної інформації про стан та кон’юнктуру ринку, низький рівень консультаційних послуг та спеціальних освітніх програм; практична відсутність державної фінансово-кредитної підтримки; недовіра західних партнерів та негативне психологічне ставлення населення до підприємців.

В економіці України появі малого бізнесу передувало створення кооперативів у період з 1986 по 1990 роки. Саме вони й поклали початок розвитку малого підприємництва. Але державна політика, реально спрямована на підтримку малого підприємництва та формування організаційно-економічних умов для його розвитку почала формуватися з 1991 року.

Формування ринкової системи господарювання в Україні пов’язане із зростанням підприємницької активності в усіх сферах економіки. Підприємництво, без сумніву, відіграє визначальну роль у реалізації завдань перехідного періоду. При цьому успішна трансформація адміністративно-командної економіки у соціально спрямовану ринкову неможлива без діяльності підприємців, які обумовлюють відповідні зміни як на мікро-, так і на макроекономічному рівні. Одним з перспективних напрямів створення конкурентно-ринкового середовища є розвиток малого бізнесу.

В економіці України малий бізнес виконує такі функції:

1. Формування конкурентного середовища. Внаслідок високого динамізму малий бізнес менш за все схильний до монополістичних тенденцій, являючись у той же час орієнтовним на конкурентний ринок, він складає істотну конкуренцію монопольним утворенням.

2. Надання гнучкості перехідній економіці. Мале підприємство більшою мірою, ніж інші, має можливість перебудувати і відреагувати на зміну кон’юнктури ринку, працювати на кінцевого споживача, задовольняючи його в потребах і послугах.

3. Вирішення проблеми зайнятості. Повноцінний розвиток малого бізнесу призводить до створення додаткових робочих місць.

4. Сприяння виникненню так званого «середнього класу». Малий бізнес зменшує соціальну диференціацію, тією чи іншою мірою притаманну будь-якій економіці.

Особлива роль малих підприємств полягає у підтримці і розвитку деяких галузей, зокрема, торгівлі, послуг та громадського харчування. За часів командної економіки ці галузі розвивалися надзвичайно слабко, оскільки держава акцентувала свою увагу на великому виробництві. Деформацію галузевої структури національної економіки можна значною мірою виправити за допомогою ефективного малого приватного бізнесу.

Набутий власний досвід, позитивні результати розвитку малого і середнього підприємництва в країнах, які пройшли етап реформування економічних систем, свідчать про те, що мале підприємництво є одним із засобів усунення диспропорцій на окремих товарних ринках, створення додаткових робочих місць і скорочення безробіття, активізації інноваційних процесів, розвитку конкуренції, швидкого насичення ринку товарами та послугами. А малі підприємства, за певних умов і при підтримці з боку держави — тенденційно інноваційні, гнучкі і витратоефективні, мають підприємницький досвід і достатній професійний рівень.

Становлення малого бізнесу України проходило (і зараз проходить) в динамічних, часто змінюваних умовах. З перших років здійснення економічної реформи в Україні, попри об'єктивні труднощі перехідного періоду, відбувається швидке зростання недержавного сектора економіки, яке супроводжувалось зростанням кількості суб'єктів малого бізнесу.

Діюче законодавство не зобов’язувало та й не дозволяло податковим органам встановлювати джерела надходження майна в новостворювані підприємства, тобто пільги в оподаткуванні надавались як підприємствам, що були створені громадянами, які раніше не займалися підприємницькою діяльністю, так і підприємствам, в які громадяни вносили майно, отримане після ліквідації кооперативів. Однак, якщо мала місце перереєстрація кооперативу в мале підприємство, то така пільга не надавалася.

Офіційні статистичні дані, незважаючи на їх неповноту, недосконалість та недостатню порівнянність, все ж таки дозволяють простежити певні тенденції щодо змін галузевої структури малого підприємництва. Практично в усіх галузях господарства України не спостерігається різкого коливання питомої ваги сектора малих підприємств. Однак, насторожує той факт, що не відбувається тенденції до росту питомої ваги чисельності працівників малих підприємств, які спеціалізуються на виробничій діяльності.

Становлення малого підприємництва має специфіку не лише в галузевому, але й в регіональному (територіальному) розрізі. Характеризуючи розвиток малого підприємництва в регіональному аспекті, слід зазначити, що Україна являє собою сукупність дуже неоднорідних територій, кожна із яких має неповторний профіль, притаманні тільки їй властивості. Розвинутими в індустріальному відношенні областями є Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська. Області, де переважає сільське господарство, — Вінницька, Житомирська, Кіровоградська, Полтавська, Черкаська. Є також області, де врівноважені сільське господарство та індустрія, — Одеська, Київська, Харківська.??11ст 65?

Рівень розвитку малого підприємництва в областях України також неоднаковий. Досить широкий діапазон коливання і показника продуктивності праці (відношення виручки від реалізації до середньооблікової чисельності робітників). Низькі показники продуктивності праці зокрема у Львівській, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях.

Розвиток малого підприємництва залежить від багатьох фактів, серед яких найважливішу роль відіграють регіональні (територіальні) умови. До них слід віднести: економічний потенціал, наявність ресурсів, господарську структуру, підготовку кадрів, ставлення місцевих органів влади та населення до підприємництва, стан ринкової інфраструктури, інформаційне забезпечення, традиції та психологію населення даного регіону тощо. Ці та інші фактори повинні враховуватись при розробці та впровадженні системи регіонального управління, здійсненні ефективної територіальної політики щодо розвитку малого підприємництва, що сприятиме формуванню підприємницьких структур та подоланню економічної кризи.

1.3 Державне регулювання та нормативно — правове забезпечення розвитку малого бізнесу в Україні

З перших кроків існування незалежної України розпочалася активна робота з утворення правової бази нашої держави. Це повною мірою стосується і правового регулювання організації та діяльності суб'єктів малого бізнесу.

Становлення і розвиток незалежної України новітніх часів припали на складний період глобальних перетворень у всіх сферах суспільного життя, що поставило перед державою нові проблеми, для вирішення яких потрібно було створення відповідної законодавчої бази.

Перехід України від суспільної форми власності і соціалістичних відношень до ринкових відносин вимагає кардинальної перебудови податкової системи. Створення законодавчої бази в Україні здійснювалося в умовах радикального реформування всього товариства, зміни інтересів і життєвих позицій різних слоїв населення. На даному етапі вже ясно, що Україна однозначно йде до ринкової економіки. Тому створення постійно діючої системи оподатковування вже процес необоротний. У нинішніх умовах розвитку економіки складовою частиною сектора економіки в України є мале підприємництво. У той же час мале підприємництво є основою ринкової економіки, її елементом, найбільше масовим, динамічним і гнучким.

Для забезпечення довгострокового зростання економіки важливе значення має задіяння потенціалу малого бізнесу, що, в свою чергу, передбачає створення належних умов для його розвитку з врахуванням його економічної природи та специфічних особливостей. Тому, важливу роль грає правове регулювання економіки та нормативно — правове забезпечення діяльності суб'єктів малого бізнесу.

В Україні, відповідно до статті 63 Господарського кодексу України, малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих не перевищує п’ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п’ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні. Аналогічне визначення містить Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва», тобто, суб'єктами малого підприємництва є: фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності; юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500 000 євро.

Кодекс визначає підприємництво як самостійну ініціативу, систематичну, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та зайняття торгівлею з метою одержання прибутку. Не допускається зайняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств.

Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду. Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади і посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю.

Діяльність по виготовленню та реалізації наркотичних засобів, військової зброї та боєприпасів до неї, вибухових речовин може здійснюватися тільки державними підприємствами, а проведення ломбардних операцій — також і повними товариствами.

Також, діючим законодавством визначені обмеження у здійсненні підприємницької діяльності на певні види діяльності, на які передбачено отримання спеціального дозволу (ліцензії), що видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим нею органом.

Закон України «Про інвестиційну діяльність» (13.03.1992 р.) визначає джерела ресурсів (інвестицій) для створення та діяльності підприємств.

Інвестиціями визнаються всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

Форми державного регулювання інвестиційної діяльності зводяться до управління державними інвестиціями та регулювання умов інвестиційної діяльності. Управління державними інвестиціями здійснюють органами влади на базі відповідних планів.

Закон України «Про заставу» (02.10.92 року) визначає заставу як спосіб забезпечення зобов’язань. В силу застави кредитор (заставоотримувач) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.??7ст 8?

Заклад — застава рухомого майна, при якій майно, що складає предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставоотримувача.

Предметом застави товарів в обороті або переробці можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо. Вони перестають бути предметом застави з моменту їх вручення набувачу або транспортній організації для відправлення набувачу або передачі на пошту для пересилки набувачу. Набуті заставодавцем товари стають предметом застави з моменту виникнення на них права власності.

Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"(23.03.1996 р.) визначає порядок патентування діяльності в сфері роздрібної торгівлі, торгівлі іноземною валютою, а також з надання послуг у сфері грального бізнесу, яка здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності.

Торговий патент — це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними в цьому Законі видами підприємницької діяльності. Торговий патент видається державними податковими інспекціями.

Закон визначає випадки, коли торговий патент видається безплатно (ряд товарів першої необхідності, ряд видів друкованої продукції, готових лікарських засобів та ін.). Торговий патент має бути розміщений на фронтальній вітрині магазину, а в разі її відсутності - біля касового апарату; на табличці - для лотків, прилавків, автомагазинів та ін.

Указ Президента України «Про запровадження дозвільної системи у сфері підприємницької діяльності» (від 20.05.99 р. № 539/99) встановлює, що єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом підприємницької діяльності, що підлягає відповідно до законодавства обмеженню, є ліцензія.??5ст 6?

Ліцензійна палата України розглядає звернення суб'єктів підприємницької діяльності стосовно рішень, прийнятих органами, що видають ліцензії на здійснення такої діяльності. Вона також визначає кваліфікаційні вимоги до фахівців, які здійснюють розгляд заяв про видачу відповідним органом ліцензій на здійснення підприємницької діяльності, встановлює порядок підготовки та атестації таких фахівців.

Принципи підприємницької діяльності: вільний вибір видів діяльності, залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян; самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції; встановлення цін відповідно законодавства; вільний найм працівників; залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством; вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством. Самостійне здійснення підприємцем — юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки є на свій розсуд.

Указ Президента України «Про іпотеку» від 14.06.99 року № 641/99 детально визначає, яке майно може бути, а яке не може бути предметом іпотеки, права та обов’язки заставодавця та заставоотримувача, суть різних видів іпотеки: звичайної, об'єднаної, спільної та умовної, структуру іпотечного договору, заставної, правила їх реєстрації та ін??5ст 8?

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (30.07.99 р.) визначає банкрутство — як визнану арбітражним судом неспроможність боржника виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати. Право на звернення до арбітражного суду із заявою про банкрутство мають боржник, кредитор. Справа про банкрутство порушується арбітражним судом, якщо безспірні вимоги кредиторів до боржника сукупно складають не менше 300 мінімальних розмірів зарплати, які не були задоволені боржником протягом 3 місяців після встановленого для їх погашення строку.

Розвиток орендних відносин сприяє розвитку підприємництва. Підприємець отримує необхідні йому засоби праці (лізінг), а при бажані і систему їх обслуговування, в інших випадках — засоби виробництва і робочу силу (оренда, концесії). Держава через оренду і лізінг може полегшити процес запровадження у виробництво нової техніки і технології.

Оренда створює високу матеріальну заінтересованість у вдосконаленні виробництва; одночасно вона обмежує доходи тим, що дає вдосконалення виробництва. Достатньо сильною є тут матеріальна відповідальність за наслідки господарювання: помилки і прорахунки, недбала і неякісна робота відповідно зменшує доходи орендарів.

Закон України «Про оренду державного і комунального майна» визначає оренду як засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності.

Закон визначає порядок укладання договору оренди, істотні умови договору оренди, основні обов’язки орендаря, форми і розмір орендної плати, умови припинення договору оренди, відповідальність сторін за невиконання договору оренди.

Закон України «Про лізінг» (14.01.1999 р.) визначає лізінг як підприємницьку діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Закон містить вимоги до істотних умов договору лізингу, права та обов’язки лізингодавця та лізингоодержувача.

Закон України «Про концесії» (16.07.1999 р.) визначає концесію як надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом або органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концессіонером) на себе зобов’язань по створенню (будівництво) та (або) управлінню (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику.

Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (01.06.2000 р.) містить перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. В ньому визначені умови видачі ліцензій, особливості проведення конкурсу для видів господарської діяльності, провадження яких пов’язане з використанням обмежених ресурсів, організація контролю та нагляду у сфері ліцензування, реєстрації їх тощо.

Для більш швидкого розвитку підприємництва, забезпечення практичної реалізації прав та свобод підприємців, розширення сфер їх діяльності з початку незалежності в Україні створюється гнучка система підтримки підприємництва.

Системний підхід щодо державної політики підтримки малого бізнесу в Україні був започаткований у 1996;1997 роках, коли було конституційно закріплено основи підприємницької діяльності. Кабінет Міністрів України затвердив Концепцію державної політики розвитку малого підприємництва (Постанова Кабінету Міністрів України № 404 від 03.04.1996 р.), а також розроблену у відповідності з цією концепцією Програму розвитку малого підприємництва в Україні на 1997;1998 роки (Постанова Кабінету Міністрів України № 86 від 29.01.1997 р.).

У відповідності з вищезазначеною Концепцією та прийнятою в її розвиток Програмою основними напрямами підтримки малого бізнесу є:

— формування нормативно-правової бази функціонування малого підприємництва;

— удосконалення податкової та фінансово-кредитної політики у сфері малого бізнесу;

— забезпечення інформаційної підтримки малого підприємництва;

— сприяння впровадженню сучасних технологій та інновацій на малих підприємствах, їх матеріально-технічна підтримка;

— стимулювання зовнішньоекономічної діяльності малих підприємств, сприяння їм у отриманні міжнародної фінансової і технічної допомоги;

— кадрове, а також науково-методичне забезпечення розвитку малого підприємництва.

Вказані положення отримали в подальшому певний розвиток в інших нормативних документах, були втілені у регіональних програмах розвитку малого бізнесу тощо. Разом з тим, на практиці ефективність відповідних дій виявилася досить низькою, отже, система державної підтримки малого бізнесу — практично не сформованою. Основні причини такої ситуації пов’язані з відсутністю у держави необхідних фінансових ресурсів та складнощами реформування економіки на сучасному етапі.

Першим кроком визначення правових основ державної підтримки малого підприємництва, створення відповідних умов для ефективного використання можливостей малого підприємництва був Указ Президента України «Про спрощену систему оподатковування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.98р. № 727/98. Необхідність прийняття цього законодавчого акту викликана не тільки економічними умовами, але і багато чисельними пропозиціями від місцевих органів влади, підприємців.

Указ Президента України «Про утворення кредитно-гарантійної установи з підтримки малого і середнього підприємництва» від 20.05.1999 р. № 540/99 встановлює, що така установа надає кредити суб'єктам малого і середнього підприємництва, а також гарантії комерційним банкам щодо повернення суб'єктами підприємництва отриманих кредитів.

Кабінет міністрів України щороку затверджує заходи щодо реалізації Національної програми сприяння розвитку малого підприємства. Відповідно до законодавства затверджуються регіональні та місцеві програми підтримки малого підприємництва.

Наступним кроком реалізації державної політики у напрямку сприяння розвитку малого бізнесу було прийняття Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000р. № 2063;ІІI, в якому визначені загальні направлення державної підтримки підприємництва, органи здійснюючи його підтримку, і комплекс заходів, спрямованих на реалізацію Національної програми підтримки малого підприємництва.

На загальнодержавному рівні фінансове забезпечення державної політики у сфері підтримки малого підприємства здійснює Український фонд підтримки підприємництва, на регіональному і місцевому рівні - відповідні програми.

Державна підтримка малого підприємництва також, здійснюється Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва, іншими центральними органами виконавчої влади.

Основні заходи держави щодо законодавчого регулювання процесу державної політики підтримки малого бізнесу в Україні наведені в таблиці 1.3

Таблиця 1.3 Законодавче регулювання процесу формування організаційно-економічних умов для розвитку малого бізнесу

Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва» визначає такі напрямки державної підтримки малого підприємництва:

Формування інфраструктури підтримки і розвитку малого підприємництва, організація державної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для суб'єктів малого підприємництва.

Встановлення системи пільг для суб'єктів малого підприємництва.

Запровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності.

Фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва.

Залучення суб'єктів малого підприємництва до виконання науково-технічних і соціально-економічних програм, здійснення поставки продукції (робіт, послуг) для державних та регіональних потреб.

Досить очевидно, що заходи державної підтримки малого бізнесу, які потребують скільки-небудь значного фінансового забезпечення, на даному етапі не можуть бути ефективно реалізовані. Тому найбільш реальним і дієвим резервом державної підтримки малого підприємництва у найближчій перспективі є вдосконалення нормативно-правового регулювання у відповідній сфері. Важливі напрями такого вдосконалення витікають із вищезгаданої концепції це:

— встановлення чітких і надійних правових гарантій, які забезпечували б свободу і захист підприємницької діяльності;

— розробка і прийняття нормативних актів, спрямованих на забезпечення розвитку ринкових відносин;

— удосконалення діючого законодавства, що регулює підприємницьку діяльність, з метою усунення внутрішніх суперечностей і скасування норм, які перешкоджають розвитку приватної ініціативи та підприємництва.

Формування державної політики розвитку малого бізнесу і створення цілісної системи його державної підтримки в контексті задач загальноекономічного розвитку і оптимізації економічної структури — складний і тривалий процес. Проте, вже сьогодні можливо і необхідно здійснити певні практичні заходи по формуванню економічних та організаційно-правових засад відповідної державної політики та введенню в дію конкретних норм законодавства, які сприятимуть розвитку малого бізнесу і, тим самим, — розвитку економіки в цілому.

В державній програмі повинні бути відображені механізми грошово-кредитної, податкової, бюджетної, і цінової політики, матеріально-технічного постачання, системи офіційних гарантій, які забезпечували б створення рівних стартових умов в розвитку підприємницької діяльності. У програмі необхідно передбачити формування ефективних інститутів ринкової інфраструктури, товарного ринку і ринку цінних паперів, інвестиційного підприємництва, інформаційної, консультаційної і аудиторської діяльності, а також створення комплексної державно-суспільної системи підтримки малого підприємництва, включаючи підготовку і перепідготовку підприємницьких кадрів, залучення до цієї сфери соціально активних верств населення. Потрібно також визначити заходи, що забезпечують підтримку зовнішньоекономічної діяльності і залучення іноземних інвестицій до розвитку підприємництва.

Для реалізації даних програм повинні бути залучені не стільки засоби державного бюджету, скільки можливості приватного — вітчизняного, а при необхідності і іноземного капіталу. Основним же напрямом використання державних ресурсів повинне стати не виділення прямих інвестицій, а страхування і надання гарантій під кредит.

Як перший етап формування нової державної політики стосовно малого підприємництва, яке в майбутньому повинно стати одним із важливих секторів економіки, слід вважати впровадження регіональних цільових програм підтримки малого бізнесу. Реалізуючі ці програми, регіональні органи виконавчої влади повинні підтримувати життєздатні господарські структури, діяльність яких відповідає цілям та напрямам розвитку регіону. Фінансова підтримка подібних програм здійснюється як за рахунок коштів місцевих бюджетів, існуючих спеціалізованих фондів, коштів населення, так і міжнародних фінансових організацій.

Реалізація в кожному регіоні заходів регіональних програм розвитку малого підприємництва є прикладом спрямування спільних зусиль центральних, регіональних та місцевих органів державної виконавчої влади, об'єднань підприємців, установ ринкової інфраструктури на створення сприятливого середовища для розвитку малого бізнесу.

Програма розвитку малого підприємництва у Миколаївській області на 2007;2008 роки розроблена на виконання статті 9 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» та доручення Кабінету Міністрів України від 24 травня 2006р. № 18 874/1/1−06. Програма на 2007;2008 роки тісно пов’язана з Програмою соціально-економічного розвитку Миколаївської області і є логічним продовженням програми розвитку малого підприємництва у Миколаївській області на 2005;2006 роки.??18ст 22?

Ця Програма спрямована на досягнення показників, визначених Програмою соціально-економічного розвитку Миколаївської області на період до 2010 року, та реалізацію середньострокових пріоритетів інноваційної діяльності регіонального рівня та передбачає такі заходи:

І. Впорядкування нормативно-правового регулювання підприємницької діяльності

— запровадження на веб-сайті рубрики для інтерактивного спілкування з питань вивчення впливу регуляторних актів на сфери господарської діяльності та забезпечення безперебійного функціонування цієї рубрики (головне управління економіки облдержадміністрації, представництво Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в Миколаївській області);

— підтримка роботи «гарячих ліній» (головне управління економіки облдержадміністрації, представництво Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в Миколаївській області).

ІІ. Фінансово-кредитна та інвестиційна підтримка

— створення банку даних щодо банківських та небанківських фінансово-кредитних установ (головне управління економіки облдержадміністрації, представництво Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в Миколаївській області);

— розробка та впровадження механізмів кредитування інвестиційних проектів суб'єктів малого підприємництва на пільгових умовах (головне управління економіки облдержадміністрації, управління з питань залучення інвестицій облдержадміністрації);