1.1 Прямі іноземні інвестиції в країнах з перехідною економікою

1.1 Прямі іноземні інвестиції в країнах з перехідною економікою

Досвід досліджень внутрішніх інвестицій в автомобільній промисловості в країнах Центральної та Східної Європи свідчить, що саме цей сектор, напевно, є найкориснішим об'єктом для отримання інформації з відповідної тематики в країнах з перехідною економікою. Іноземна автомобільна промисловість є найзначущішим інвестором у регіоні країн з перехідною економікою, на яку в 1996 р. припадало 66,9 відсотка чеської автомобілебудівної галузі, а відповідна цифра для Угорщини становила 84,8 відсотка.

Придбання концерном «Фольксваген» підприємств «Шкоди» у Празі ба.

гато чим нагадує досвід інших частин світу. «Фольксваген», звісно, допустив.

зловживання монопольною владою, яку він здобув після проведення першої.

операції щодо «Шкоди» з чеським урядом, а чеський уряд виявив традиційну для країн регіону слабкість при вирішенні цієї проблеми. Вона була набагато складнішою, аніж проблеми місцевого характеру Тобто таких, що компанії зробили у свої філії у країнах Центральної та Східної Європи (прим. перекладача).

Остаточний вплив тут був значним, а то й максимальним серед тих, що можна було б передбачити. Після придбання «Шкоди» «Фольксваген» впро.

вадив там нові моделі автомобілів, і до того ж на підприємстві відбулися докорінні зміни в управлінні. Близько 80% постачальницьких контрактів підприємства «ФольксвагенШкода» припадає на Чехію та Словаччину.

Ще один цікавий приклад ПІІ в галузі постачання компонентів в автомобільній індустрії - завод «Фольксваген Борднетце» у Польщі. «Фольксваген Борднетце» є дочірнім підриємством «Фольксваген» та «Сіменс», який виробляє електричні деталі для автомобілів. Він відправляє всю свою вироблену продукцію на «Фольксваген», але має конкурувати за це на рівних умовах з іншими постачальниками подібної продукції. Польский завод, на якому зайняті 400 працівників, було створено у 1992 р. Успіх цього підприємства, знову ж таки, дуже багато в чому залежав від систематичного навчання персоналу та передачі нематеріальних технологій, водночас з проведенням політики прийняття на роботу місцевих мешканців.

Готування цехових робітників передбачає поєднання короткострокових курсів на головному заводі у Берліні з навчанням безпосередньо на робочому місті на польському заводі, під керівництвом тих, кто їздив до Берліна. Навчання місцевих менеджерів переважно проводилось на робочому місті, а найзначніше завдання, розв’язанню якого вони мали навчитися, — як працювати саме командою, а не за традиційними ієрархічними методами радянського зразка.

Секрет навчання системам менеджменту та запровадження їх на практиці полягає у сприйнятті цих систем як повільного та сталого руху вперед, від порівняно простих до дедалі складніших виробничих завдань. Таким чином, засвоєння вищих рівнів нематеріальних технологій відбувається одночасно із засвоєнням вищих рівнів матеріальних технологій (Estrin та інші, 1996а). Є також інші приклади в країннах з перехідною економікою, де політика щодо ТТ передбачає набагато більше обмежень. Нафтова компанія «Шел» приймає на роботу російських фізиків та хіміків, які працюють за її програмами на контрактних засадах, таким чином генеруючи передачу технологій з Росії до «Шел». Ця британсько-голандська компанія забезпечує російських науковців обсягами інформації, мінімально необхідними для полегшення такої реверсивної передачі технологій, але не дає їм нічого такого, що має відчутний комерційний потенціал. Наприклад, «Шел має контракт з російським науководослідним інститутом органічних сполук на розроблення норілу — нової пластмаси для використання у будівництві. Знову ж таки, використовувана технологія — російська, але росіяни не отримують доступу до удосконаленої технології, що використовує компанія «Дженерал Електрик» для виробництва норілу у США. Однак необхідно додати, що загальні результати діяльності західних нафтових компаній в Росії, виходячи з широти та обсягів їхніх інвестицій та політики щодо ТТ, переважно позитивні (Watson, 1996, с.449).