Висновки. 
Розсіяний склероз: актуальність проблеми в Україні, сучасні методи діагностики та лікування

Розсіяний склероз — одна з найбільш соціально та економічно актуальних проблем сучасної клінічної медицини. Розсіяний склероз, виникаючи переважно в осіб молодого віку, за відсутності адекватного лікування спричинює значні порушення неврологічних і нейропсихічних функцій, що неминуче призводить до інвалідизації. Через 10 років від початку захворювання 50% хворих не можуть самостійно працювати і виконувати домашню роботу, через 15 років 50% хворих на можуть пересуватися без сторонньої допомоги, а через 20 років 50% - прикуті до ліжка. Якщо не застосовувати сучасних методів лікування та профілактики, ефективність яких доведено численними клінічними дослідженнями, ситуація неухильно ускладнюватиметься за рахунок збільшення кількості інвалідів з приводу РС, що призводитиме до збільшення економічних витрат через соціальні виплати на інвалідів, їх утримання та лікування. З огляду на це, створення і запровадження оптимальних алгоритмів діагностики та лікування РС є однією із найактуальніших проблем сучасної клінічної неврології та суспільства в цілому.

Інтенсивні клінічні дослідження в галузі нейроімунології, що здійснюються в найбільших наукових центрах світу, дали змогу розробити сучасні препарати пролонгованої імуномодулюючої терапії РС, здатних впливати на перебіг захворювання і уповільнювати прогресування демієлінізації в головному і спинному мозку. До сучасних препаратів, що успішно пройшли клінічні випробування при РС та застосовуються в сучасній медичній практиці, належать інтерферони (бетаферон, ребіф), а також копаксон. Таким чином, на сьогодні в лікуванні хворих на РС першість належить превентивній пролонгованій модифікованій терапії. При цьому бетаферон — єдиний препарат із цієї групи, показаний при ВПРС, а також у разі окремого клінічного прояву, що дає підстави підозрювати РС («клінічно ізольований синдром»).

Результати численних клінічних досліджень засвідчують, що ураження нейронів при РС виникає на дуже ранніх стадіях захворювання. При цьому клінічні дані й результати МРТ доводять зв’язок прогресуючої інвалідизації хворих на РС із накопиченням незворотної загибелі аксонів. Зважаючи на це, найактуальнішою проблемою і запорукою успіху при лікуванні РС є раннє призначення імуномодулюючих препаратів в оптимальній терапевтичній дозі з високою частотою введення. Лікування має бути тривалим, навіть у пацієнтів без ознак активності або прогресу захворювання. Дотримання вищеперелічених принципів терапії дасть змогу значно зменшити ступінь демієлінізації, втрату аксонів і, як наслідок, знизити темпи інвалідизації хворих на розсіяний склероз.