Принципи жарознижуючої терапії

Жарознижуюча терапія, в основному фармакотерапія, спрямована на зниження температури тіла при гарячці, яка супроводжується негативним впливом високої температури на життєдіяльність організму. Зниження температури може бути досягнуте за допомогою лікарських речовин, які впливають на гіпоталамічні центри терморегуляції, а також на процеси теплопродукції і тепловіддачі. Як жарознижуючі засоби широко використовуються ненаркотичні анальгетики: ацетилсаліцилова кислота (аспірин), амідопірин, індометацин, парацетамол і деякі інші препарати. Ці жарознижуючі засоби, впливаючи на теплорегулюючі центри, збільшують тепловіддачу через розширення судин шкіри і підвищення потовиділення. Одним з механізмів жарознижуючої дії ненаркотичних анальгетиків є інгібування циклоксигенази, що веде до зниження синтезу простагландинів групи Е, які виконують функцію «медіаторів» гарячки. Зниження температури тіла може бути досягнуте шляхом зменшення процесів теплопродукції. Такий ефектом володіють алкалоїди ряду рослин (наприклад, хіни), які пригнічують окисні процеси в тканинах.

Звичайно, використовують лікарські препарати, направлені на ліквідацію етіологічних факторів гарячки.

Зниження температури тіла досягається також шляхом інгібування вироблення вторинних пірогенів.