Проблеми урбанізації

Зміст.

1. Вступ…2 2. Поняття екології і урбанізації…3 3. Передумови урбанізації…3 4. Вплив антропогенних факторів на екологію…5.

1. Вода…11.

2. Шум…12.

3. Електромагнітні поля…13 5. Висновок…16 6. Бібліографія…18.

1. Вступ.

Наш годину характеризується бурхливим розвитком міст й загостренням проблем, заговорили українською у «язаних з взаимовідносинами природи й суспільства. Одна із цих проблем — протиріччя між зростанням міст, із одного боці, й прагненням зберегти живу природу в міських й приміських територіях із іншої сторони.

Екстенсивний характер розвитку продуктивних сил суспільства обумовив зростання інтенсивності й масштабів антропогенного впливу на природне середовище, привів до небезпечного рубежу локальних й регіональних екологічних криз й практично до повсюдного загострення погрози екологічних катастроф. Серйозну небезпеку представляє забруднення природних середовищ, що підсилюється — атмосфери, літосфери, гідросфери й біосфери. При цьому под антропогенним забрудненням природного середовища розуміється забруднення, що виникає в результаті діяльності у тому числі їхнього прямого чи непрямого впливу на інтенсивність природного забруднення. Забруднення характеризується привнесенням у чи середовище виникненням у ній нових, звичайно не характерних для неї фізичних, хімічних й біологічних агентів, також перевищенням у розглянутий годину середньобагаторічного рівня концентранції перерахованих агентів у середовищі.

При рішенні проблем природокористування припадати виходити із визнання неможливості повного запобігання в даний одну годину на майбутньому антропогенного впливу, що передбачається, на природне середовище навіть за умови удосконалювання виробництва і інших сфер людської діяльності. Тому на перше місце повинне висуватися здійснення системи заходів, спрямованих на підтримку раціональної взаємодії між діяльністю людини й навколишньою природним середовищем, що забезпечують збереження й відновлення природних ресурсів, що попереджають прямий чи непрямий вплив результатів діяльності суспільства на природу й здоровий «я людини.

2. Поняття екології і урбанізації.

Екологія — наука про закономірності взаємин організмів, видів й співтовариств з середовищем проживання, розглянута як розділ біології (біоекология), а сучасному розумінні (глобальна екологія) — комплексна наукова дисципліна про взаємини людини, природи й суспільства.

Однією із найбільш характерних особливостей розвитку сучасного суспільства є швидкий ріст міст й безупинний темп збільшення чисельності їхніх жителів, тобто йде урбанізація. Вона, очевидно, спричиняє сам значні соціальні перетворення в.історії людства.

Урбанізація (від латів. urbanusміський) — це процес підвищення ролі міст у розвитку суспільства. Особливі міські відносини охоплюють соціальнопрофесійну й демографічну структуру населення, його спосіб життя, розміщення виробництва й розселення.

3. Передумови урбанізації.

Передумовами урбанізації є: ріст індустрії, поглиблення територіального поділу роботи, розвиток культурних й політичних функцій міст.

Для урбанізації характерний приплив у міста сільського населення й зростаюче маятниковий рух людей з сільського оточення й найближчих дрібних міст у великі.

Міста існували із глибокої стародавності, однак урбаністична цивілізація виникла лише в нашому сторіччі. Якщо населення планети в цілому подвоюється за 35 років, то міське населення — за 11 років. Причому найбільші центри ростуть удвічі швидше невеликих міст.

На початку в XIX ст містах світу мешкало лише 29,3 млн. Чоловік (3% населення землі); до 1900 р. — 224,4 млн. (13,6%); до 1950 р. — 729 млн, (28,8%); а до 1980 — 1821 млн. (41,1%). Можна сказати, що тепер більшість громадян світу народжуються городянами. Частка міського населення в Європі складає 69%, в Азії - 38%, в Африці - 20%, у Північній Америці - 75%, Латинській Америці - 65%, в Австралії і Океанії - 76%. Особливо велика частка міського населення в розвитих країнах: США — близько 73%, у Франції - 78%, у Німеччині - близько 85%, у Великобританії - 91%. Країна вважається майже цілком урбанізорованою, якщо 4/5 її населення проживає в містах. Прикладом є Великобританія, у якій протягом 35 років спостерігається відносна стабільність міського й сільського населення. У тієї ж година за Африці і Азії процеси урбанізації в даний годину особливе динамічні, що зв «язано зі швидким розвитком держав цих континентів, У країнах, що розвиваються, процес урбанізації характеризується не лише темпами, але й й неоднорідністю — стрімке зростання найбільших міст відбувається при помірному рості середніх й стагнації дрібних. Саме у великі центри спрямовуються мігруючі потоки із якщо. бо лише такі міста мають необхідну інфраструктуру для створення нового промислового будівництва.

При нинішніх темпах народжуваності до початку наступного тисячоріччя із прогнозованої загальної чисельності світового населення о 7-й млрд. 5,5 будуть жити в містах. Йде формування суцільного урбаністичного світу. Деякі міські агломерації давно придбали гіпертрофовані розміри — стали мегаполісами. Наприклад, до 1960 р. у Мехіко уже мешкало близько 25% населення Мексики, у Буенос-Айресі - майже 30% населення Аргентини, а Монтевідео — более половини населення Уругваю. За прогнозами, до 2000 року 60% населення США якщо жити в трьох мегаполісах: у місті, що складається з Сан-Франциско й Сан-Дієго (близько 20 млн Чоловік); у місті, що й Про «єднають Чикаго й Піттсбург (близько 20 млн.), й в місті, що поєднує Бостон, Нью-Йорк й Вашингтон (близько 80 млн.). Останній мегаполіс якщо являти собою смугу суцільний восьмисоткилометрової забудови, футурологи пророкують, що такого роду конгломерати займуть великі площі материків й в першу чергу їхню берегову лінію.

4. Вплив антропогенних факторів на природу й людину.

У великих містах переплелися як позитивні, то й негативні сторони науково-технічного прогресу і індустріалізації. Створено нове екологічне середовище із високою концентрацією антропогенних факторів. Одні із них, такі як забруднення атмосферного повітря, високий рівень галасу, електромагнітні випромінювання, є безпосереднім продуктом індустріалізації, інші, такі як зосередження підприємств на обмеженій територї, висока щільність населення, міграційні процеси й т.д. — наслідок урбанізації як форми розселення.

Здоровий «я людей значною мірою залежить від якості як природного, то й антропогенного середовища. У умовах великого міста вплив на людину природного компонента ослаблене, а вплив антропогенних факторів різко посилено. Міста, у які на порівняно невеликих територіях концентрується велика кількість людей, автотранспорту й різних підприємств, є центрами техногенного впливу на природу. Газові й пилові викиди промислових підприємств, скидання ними навколишні водойми стічних вод, комунальні й побутові відходи великого міста забруднюють навколишнє середовище різноманітними хімічними елементами. У більшості промислових пилів й відходів вміст таких елементів, як ртуть, свинець, кадмій, цинк, олово, мідь, вольфрам, сурма, вісмут й ін., у сотні, тисячі й десятки тисяч разів вище, ніж у природних ґрунтах.

Атмосферний шлях надходження токсичних речовин в організм людини призводить доти, що протягом доби він споживає близько 15 кг повітря, 2,5 кг води й приблизно 1,5 кг їжі, крім того, при інгаляції хімічні елементи поглинаються організмом найбільше інтенсивно. Так, свинець, що надходить із повітрям, абсорбується притулок «ю приблизно на 60%, що тоді як надходить із водою — на 10%, а із їжею — лише п’ять%. Забрудненням атмосфери обумовлене до 30% загальних захворювань населення промислових центрів. .

Хмари чорного дмитрика вперше огорнули багато міст Європи і Америки у ХІХ — початку XX століття. Лідер промислової революції - Великобританія зайняла перше місце й по забрудненню повітря. Лондон ставши відомий своїм густим туманом, що додав своєрідний колорит детективним історіям, але й скоротив життя багатьох городян. Однак на зорі індустріалізації ступінь впливу забрудненого повітря на здоровий «я — не був визначена, бо в цей період у результаті поліпшення санітарних умів й харчування відбулося різке зниження смертності від інфекційних хвороб, що замаскувало шкоду, принесена забрудненим повітрям. У 1943 році жителі Лос-Анджелеса стали скаржитися на періодичну появу в повітрі дратівної світло-блакитного серпанки. Експерти встановили її зв «язок з присутністю сірчистого газу. Промисловий викид цієї речовини був скорочений, але й димку над містом продовжувала із «являтися. Дослідження показали, що вуглеводи, що містяться в парах бензину, взаємодіючи із іншими забруднювачами, под дією сонячних променів утворять нові із «єднання. Адміністрація міста вирішила ліквідувати витік газів із бензосховищ численних нафтоперегінних заводів, однак димку над містом повністю не зникала. Тоді зрозуміли, що забрунювачами повітря є автомобілі. Так світло був познайомлений із фотохімічними окислювачамиіз «єднаннями озону із різними речовинами, що утворяться шляхом взаємодії вуглеводнів із окислами азоту, виділюваними автомашинами і енергетичними підприємствами, при сонячному світлі.

Термін «зміг «був уперше застосований до хмари, що нависнули над ЛосАнджелесом. Зі збільшенням числа автомашин подібне явище стало спостерігатися й над іншими містами.

У годину автомобіль стоїть на першому місці з абсолютного викиді газів. Він джерело майже половини забруднювачів повітря. Головну школа заподіює чадний газ, однак негативно на організм людини впливають також вуглеводи, окисли азоту, що містяться у вихлопних газах, й фотохімічні окислювачі.

Серед джерел забруднення, що негативно впливають на здоровий «я людини, автомобіль грає значну, але й не основну роль. Автомобілі є причиною 10−25% захворювань, хоча, як ми уже говорили, виробляють майже половину всіх забруднювачів повітря. Окисли сірки й різноманітні дрібні частки (суміші сажі, попелу, пилку, крапельок сірчаної кислоти, азбестових волокон й т.д.) викликають понад хвороб, чим вихлопні гази автомобілів. Вони надходять в атмосферу від електростанцій, заводів й житлових будинків. Окисли сірки й частки пилку звичайно концентруються в місцях найбільш інтенсивного спалювання вугілля, смердоті небезпечні, головним чином, узимку, коли спалюється понад палива. Фотохімічний зміг, навпаки, буває более щільним у літню пору. Найбільш драматичні приклади забруднення повітря: у долині Маасу У Бельгії, 1930 р. — 6000 захворілих, 60 померлих; у Донорі, штат Пенсільванія, 1948 р. — 6000 захворілих, 20 померлих; у Лондоні, 1952 р. — 10 000 захворілих, 4000 померлих. У кожнім із цих випадків смертність зростала чи знижувалася відповідно до змін забруднення повітря, незалежно від кліматичних умів, й був результатом серцево-судинних й респіраторних захворювань.

Забруднене повітря уражає насамперед легені, найбільш небезпечні окисли сірки й дрібні частки. Серед захворювань органів дихання виділяють гострі (застуда, бронхіт, запалення легень). У всіх країнах частку респіраторних захворювань припадати понад випадків, чим на усі інші хвороби, разом узяті. Катар верхніх дихальних шляхів дотепер залишається самою розповсюдженою хворобою.

Забруднення навколишнього середовища позначається й на виникненні такого захворювання, як рак легень, хоча основна роль у патогенезі цого захворювання належить палінню. Для жителів великих міст імовірність цієї хвороби приблизно на 20−30% вище, ніж для таких людей, що живуть у селах чи невеликих містечках. Встановлено зв «язок між змістом твердих часток у повітрі й частотою раку шлунка й предстательної залози. Передбачається, що окисли азоту, що знаходяться в повітрі, із «єднуючись із іншими забрудненнями, утворять нітрозаміни — речовини, що відносяться до найбільш активних канцерогенів. Вочевидь, у виникненні раку легень беруть доля й радіоактивні частки, розсіяні по усьому світі в зв «язку із іспитами ядерної зброї й діяльністю атомних електростанцій. Серед різноманітних радіоактивних речовин найбільш небезпечний плутоній, що відрізняється дуже повільним розпадом.

Виявлено зв «язок забруднення атмосферного повітря із зростанням захворювань генетичної природи, при цьому рівень уроджених пороків розвитку в умовах промислових міст залежить не лише від інтенсивності забруднення, але й й від характеру атмосферних викидів. Ряд хімічних речовин має мутагенну дію, що може виявлятися в збільшенні частоти хромосомних аберацій у соматичних й полових клітках, що приводити до новотворів, спонтанним абортів, перинатальної загибелі плоду, аномаліям розвитку й безплідності. У забруднених районах частіше зустрічаються несприятливо протікають вагітності й пологи. Діти, породжені после патологічної вагітності, у забруднених атмосферними викидами районах, часто мають низькі масу. тіла й рівень фізичного розвитку, а також функціональні відхилення серцевосудинної й дихальної систем.

Відзначений різноспрямований вплив факторів різної інтенсивності на людину. Так, великий ступінь забруднення повітря викликає уповільнення процесів зростанню й розвитку, наростання дисгармоничності за рахунок підвищення жировідкладення, а малі концентрації шкідливих речовин активують процеси акселерації. Порівняння антропометричних даних у дітей показало, що ріст, маса тіла і окружність грудної клітки в районі із забрудненим повітрям більше, ніж у районах із меншим ступенем забруднення. Таке явище свідчить про можливу стимуляцію фізичного розвитку впливом несприятливих зовнішніх факторів малої інтенсивності (ріст й маса тіла найбільших величин досягають у районах з середнім ступенем забруднення). Однак таке прискорення фізичного розвитку супроводжується помітним ослабленням ефективності серцево-судинної системи.

Виявлено взаємозв «язок змісту токсичних речовин у крові, сечі, волосс й інших тканинах людей зі ступенем їхньої шкідливої дії на організм. Концентрація речовини в тканинах й виділеннях служити показником ступеня несприятливого впливу на організм. Виявлено залежності між рівнями кадмію й свинцю у волосс школярів й їхнім розумовим розвитком. Найпоширеніший із токсичних важких металів — свинець, бо він входити у склад бензину. Переносяться по повітрю нікель, кадмій, берилій й ртуть відносно рідкі, але й околицях смердоті являють собою серйозну загрозу. Причому особливо небезпечно ті, що нагромадження цих металів в організмі починається із рівня забруднення, значно меншого гарнично припустиимих норм.

Забруднення атмосферного повітря розбудило в людях велику заклопотаність, чим будь-який інший вид руйнування навколишнього середовища. Програми заходів щодо запобігання забруднення повітря великі містах зважувалися повільно, коштували дорого й часто порушувалися. Проте смердоті принесли визначені результати: так, лондонці тепер бачать сонце на 70% частіше, ніж у 1958 році. У годину більшість розвитих країн зайнялося ліквідацією основних джерел забруднення повітря. Переклад енергетичних установок із вугілля на природний газ значно зменшив викид окислів сірки. Удосконалення конструкції автомобілів знизило викид газів, що містять окис вуглецю й вуглеводні. Там, де приймаються заходь для боротьби із забрудненням повітря, можна відзначити й поліпшення стану здоровий «я населення.

Додаткове джерело хімічних речовин для організму міських жителів — сільськогосподарська продукція. Вирощувана поблизу міст, вона забруднена добривами й пестицидами (їхня кількість часта перевершує розумний рівень), а також опадами, що містять годиною усю таблицю Менделєєва. Техногенні потоки в атмосфері відбиваються в складі й просторовому розподілі атмосферних випадань, фіксиуємих сніговим покровом чи ґрунтом. Загальний рівень пилку в містах у 30−40 разів вище фонового, а поблизу промислових підприємств спостерігаються аномальні територї, забруднення які у 600 разів вище фонової. навіть у нових мікрорайонах великих міст, порівняно вилучених від промислових зон, зміст хімічних елементів у випаданнях у 2−3 рази вище, ніж у фонових умовах, а безпосередньо в зонах промислового виробництва їхній зміст зростає в 10−20 разів; створюючи екстремальні ситуації.

Рівень забруднення ґрунтів найбільш інтенсивна біля підприємств кольорової металургії (у 450 разів вище фонової), приладобудування (у 300 разів) й чорної металургії (у 250 разів) й менш інтенсивна поблизу машинобудівних й хімічних підприємств. Концентрації забруднювачів в атмосфері убувають по експоненті в міру видалення від їхнього джерела, таким чином, й ґрунти забруднюються із настільки ж градієнтом концентрацій — від центру до периферії, що обумовлює високий ступінь забруднення житлових масивів, що примикають до підприємств.

Істотний вплив на забруднення ґрунту роблять застосовувані в сільському господарстві хімікати — пестициди, гербіциди, що займають перше місце в забрудненні навколишнього середовища. Залишкова кількість пестицидів виявлена в $ 20% проб, узятих у ґрунтах 198 тис, га сільгоспугідь Росії в1991 році. Друга місце займають важкі метали, що значно випереджають такі широко розповсюджені забруднювачі, як окис вуглецю, сірчистий ангідрид, нафтопродукти й фотохімічні оксиданти.

Між геохімічною структурою забруднення територій міст й станом здоровий «я населення існує зв «язок, що просліджується на всіх етапах — від нагромадження забруднюючих речовин й виникнення імунобіологічних змін в організмі до підвищення захворюваності. Показники захворюваності дітей бронхіальною астмою, бронхітами, отитами, коньюнктивитами корелюють із масою випадань. У забруднених районах міста показники захворюваності на 40−60% вище, ніж в інших районах.

4.1. Вода.

Одна із особливо гострих проблем великого міста — вода. Історично розвиток людства зв «язаний із водопостачанням — людин почав вести осілий спосіб життя саме біля води. Останнім годиною більшість великих міст випробують постійно наростаючі труднощі із водопостачанням. Хоча для задоволення життєвих потреб людини досить 5 л води, йому її потрібно значно понад: лише для нестатків особистої гігієни й побутових потреб необхідно витрачати не менш 40−50 л води. Витрата води в місті складає в середньому від 150 до 200 л, а ряді промислових центрів — до 500 л у день, на душу населення. У невеликих містах вода використовується в більшій мері на побутові нестатки, тоді як великі центрах співвідношення між кількістю води на промислові й побутові нестатки прямо протилежне.

Незважаючи тих, що споживання води неухильно збільшується через ріст населення землі, головну погрозу представляє не це, а прогресуюче забруднення рік, озер й підземних вод. Наприкінці XIX століття чистота води представляло приватну проблему охорони здоровий «я. Тіфи, епідемічні коліти й дизентерія, викликані бактеріями, що передаються з водою, полягає в тім, що смердоті володіють високою біологічною активністю й беруть доля в багатьох процесів життєдіяльності: білковому, жировому, вуглеводному, вітамінному, мінеральному обміні, газо й теплообміні, тихорєцькій проникності, клітинному розподілі, костеобразовании, кровотворенні, зростанню, розмноженні, імунобіологічних реакціях. Вплив мікроелементів на обмін речовин тісно зв «язано із їхнім впливом на активність ферментів, частина мікроелементів входити у структуру гормонів й вітамінів.

Забруднення води стало предметом інтенсивного вивчення, бо кількість людей, що страждають хворобами, що передаються через забруднену воду. обчислюється мільйонами.

4.2. Шум.

Навколишнє середовище — складна система. Це поняття містить у собі не лише повітря, ґрунт й воду. Шум також відіграє значну роль у житті людини, особливо великі містах. Доведено негативний вплив галасу на ЦНС, вегетативні реакції, артеріальний тиск, діяльність внутрішніх органів. Високий рівень галасу сприяє підвищенню числа гіпертензій й гіпотензій, гастритів, виразкової хвороби шлунка, хвороб залоз внутрішньої секреції і обміну речовин, психозів, неврозів, хвороб органів кровообігу. У облич, що проживають у гучних районах, частіше виявляються церебральний атеросклероз, збільшене зміст холестиринув крові, астенічний синдром. Частка немовлят зі зниженою масою зростає відповідно збільшенню рівня шуму.

При сильних шумах порушення, досягаючи вегетативної нервової системи, діє на центри, що регулюють артеріальний тиск, подих й діяльність травного тракту, впливає на кору великих півкуль. У результаті тривалого впливу шумів малої інтенсивності в центрах слухового аналізатора утворюються домінантні вогнища, що гальмують діяльність інших центрів, унаслідок чого порушуються багато функцій організму.

У умовах інтенсивного галасу розвивається виражене охоронне гальмування в корі великого мозку, відбуваються серйозні зрушення у вищій нервовій діяльності (порушується урівноваженість нервових процесів, знижується їхня рухливість, умовно-рефлекторна діяльність погіршується), що приводити до зміни нормальних корково-підкіркових співвідношень.

Можливе порушення функцій нервової системи при впливі галасу заговорили українською у «язано зі зрушеннями обміну речовин у нервовій тканині. Головний мозок — орган високої фізіологічної активності - дуже чуттєвий до кисневого голодування. При впливі галасу розвивається гіпоксія мозку, бо шум підвищує тонус судин мозку, знижує кровонаповнення його тканин, що є наслідком зміни стану сосудорухательного центру у відповідь на шумове подразення. Вегетативні реакції, що супроводжуються погіршенням кровообігу різних органів, порушенням серцевої діяльності, зміною артеріального тиску, особливо виражені при шумового впливі в 65−95 дб.

При дії галасу відбувається зменшення змісту цукру в крові до нижнього рівня норми, що викликає активізацію наднирників й підвищення концентрації адреналіну в крові. Тривалий вплив галасу гнітить функцію наднирників, що приводити до різанням гіпогликемії. Шум у 60 дб, реєстрований іноді на міських транспортних магістралях, знижує деякі показники імунітету. Виявлення ремостабільних аутоантитіл у низьких концентраціях розцінюється фахівцями як компенсаторна реакція на дію несприятливих факторів середовища. Такі аутоантитела відносяться до розряду аутоагрессоров, й виражене підвищення їхнього змісту при дії галасу може сприяти формуванню патологічних процесів. Таким чином, впливаючи на кору великих півкуль головного мозку й центри вегетативної нервової системи, шум негативно впливає на різні органи й системи людини.

4.3. Електромагнітні поля.

Серед фізичних факторів навколишнього середовища, що негативно впливають на здоровий «я городян, усе велику роль грають електромагнітні поля (ЕМП) короткохвильового, ультракороткохвильового й надвисокочастотного діапазону (КВ, УКХ, НВЧ). Їхнє основне джерела — короткохвильові передавачі, телецентри, радіолокатори, надвисокочастотні й середньохвильові передавачі. Вважається, що погіршення самопочуття под дією ЕМП є результатом впливу цих полів на електромагнітні процеси в організмі, заговорили українською у «язані із регуляцією фізіологічних функцій.

Найбільш уразлива до таких впливів нервова система. Передбачається, що чільна роль у механізмах дії ЕМП належить лимбичним структурам головного мозку й гіпоталамусу. Можливо, діючи на екстрой інтерорецептори організму, електромагнітна енергія викликає нервові імпульси, що надходять у кору великого мозку, гіпоталамус й спинний мозок. Гіпоталамус, функціонально зв «язаний із гіпофізом, втягує в процес наднирники, гормони які впливають складу крові, роботу внутрішніх органів й нервову систему. Імпульси, що проходять через спинний мозок й вегетативну нервову систему, досягають внутрішніх органів й впливають на їхній функціональний стан.

Великою чутливістю до дії електромагнітних полів володіє статева сфера: зміни в ній викликаються як прямим, то й опосередкованим їхнього впливом. У першому випадку полові залози уражаються безпосередньо, у іншому — їхній розлад зв «язано із несприятливим впливом полів на нервову і ендокринну системи.

Вплив полів на організм матері обумовлює народження неповноцінного потомства, віддалені наслідки дії ЕМП виявляються в порушенні генеративної функції в наступних поколіннях. Електромагнітні поля КВй Укв-діапазону впливають на серцево-судинну систему, що виражається в уповільнені пульсу, незначному розширенні границь серця, глухости серцевих тонів, погіршенні провідності серця й судинної гіпотонії. Можливі два шляхи впливу ЕМП на реакції серцево-судинної системи: перший — безпосередньо на вузли автоматії серця, другий — через центральну нервову систему.

Електромагнітні поля малої інтенсивності стимулюють збільшення маси тварин, а великий, навпроти, гнітять її. Збільшення маси, очевидно, зв «язано зі зниженням обміну речовин, що порозумівається гнобленням функції щитовидної залози.

У силу того, що вплив на здоровий «я факторів навколишнього середовища у випадку їхньої малої інтенсивності реалізується через бессимптомне нагромадження чи шкідливі речовини, чи патологічних змін органів й тканинах, лише комплексне визначення ранніх ознак змін в організмі може дати прогностически значимі результати. Будучи функцією від багатьох перемінних, здоровий «я населення являє собою інтегральний показник якості навколишнього середовища. .

Встановлено, що комбінована дія факторів середовища на здоровий «я людини може давати різні ефекти. Так, рівень загальної захворюваності дітей залежить як від забруднення атмосферного повітря оксидом вуглецю,. то й від міського галасу. При спільній дії обох факторів ріст захворюваності збільшується. На поширеність алергійних захворювань значно впливають атмосферні забруднення й незадовільні житлові умови. При сполученні цих ефектів захворюваність зростає более інтенсивно. Виявлено, що спільна дія оксиду вуглецю і оксидів азоту, оксиду вуглецю й сірковуглецю, оксиду вуглецю й сірчистого ангідриду може викликати более виражений гіпотензивний ефект, чим кожне із цих речовин окремо. При сумарному впливі оксиду вуглецю і електромагнітних полів брахикардія виражена в більшому ступені, чим при ізольованій їхній дії. Спільна дія сірчистого ангідриду. оксиду вуглецю і електромагнітних полів зменшує систоличний обсяг серця; сірчистого газу, оксидів азоту і оксиду вуглецю погіршує функцію подиху; електромагнітних полів й оксиду вуглецю, а також галасу й сірковуглецю збільшує число дітей із незадовільними показниками стану ЦНС.

Сполучення декількох, нехай слабких, але й односпрямованнодіючих факторів може призвести до достовірних зрушень показників здоровий «я. Таким чином, додавання шкірного нового чинника робить ризик захворювання более високим. На поширеність ішемічної хвороби серця найбільше істотно впливають забруднення атмосферного повітря, високий рівень галасу й надходження пестицидів із харчовими продуктами. При збільшенні забруднення атмосферного повітря захворюваність ішемічною хворобою серця може зрости на 44%, при посиленому акустичному впливі - на 20%, залишкові кількості ДДТ у продуктах харчування (молоці, м «ясі, олії) можуть сприяти зростанню захворюваності на 26%. У тієї ж годину спільний вплив цих факторів підвищує кількість людей із даною патологією майже удвічі рази.

5. Висновок.

Урбанізація неоднозначно діє на людське сус-пільство: із одного боці, місто надає людині ряд суспільно-економічних, соціально-побутових й культурних переваг, що позитивно позначається на його інтелектуальному розвитку, дає можливість для кращої реалізації професійних й творчих здібностей, із інший.

— людина віддаляється від природи й попадає в середовище зі шкідливими впливами — забрудненим повітрям, шумом й вібрацією, обмеженою житлоплощею, ускладненою системою постачання, залежністю від транспорту, постійним змушеним спілкуванням із безліччю незнайомих людей — усє це несприятливо позначається на його фізичному й психічному здоровий «ї.

Положення збільшується тім, що міста-гіганти розвивалися стихійно й, як правило, без обліку біологічних потреб й психологічних особливостей людини. Сучасне велике місто із його величезними прямокутними будинками зі скла й бетону, уздовж й впоперек пересічений транспортними магістралями із нескінченним потоком автомобілів, що вивергають зі своїх надр задушливі вихлопні гази, обмеженими можливостями пішого пересування, безупинним шумом й нескінченною штовханиною придушує біологічну природу людини, позбавляє необхідного фізичного навантаження, гнітить його психіку. Утомлений житель міста, з властивої йому підвищеною дратівливістю, невмотивованою заклопотаністю, загальною млявістю, шукає звільнення від цого стану на лоні природи, у кіно, чи театрах у телеекранів, у читанні чи літератури інших подібних заняттях, але й це не дає бажаного результату. Утома накопичується й реалізується в порушенні тихий чи інших функцій організму.

Проблеми, зв «язані із урбанізацією, необхідно вирішувати не окремими приватними заходами, вишукуючи скоростиглі й малоефективні рішення, а розробивши комплекс взаємозалежних соціальних, екологічних, технічних й інших мір. У всіх випадках людин й навколишнє середовище повинні розглядатися як єдине ціле.

Бібліографія.

1. Загальна біологія. Проф. О. С. Данилевський. Під. Ред. Ю.І. Полянского.

2. Агаджанян Н. А., Торшин В.І. Екологія людини. М., 1994.

3. Реймс Н. Ф. Екологія. Теорія, закони, правила, принципи й гіпотези. М., 1994.