Гуманистический психоаналіз (Е.Фромм)

Гуманистический психоаналіз (Э.Фромм)

Теория особистості Фромма — це подолати обмеженість психоаналітичної теорії з її биологизаторской детерминацией розвитку особи і розглянути роль соціологічних, політичних, економічних, релігійних, культурних чинників її формування.

Личность, з погляду Фромма, — це цілісність уроджених і наших набутих психічних властивостей, характеризуючих індивіда і які його унікальним. Під набутими властивостями автор розумів передусім розбіжності у характері, які мають проблему етики й що свідчить про рівні, досягнутому індивідом мистецтво жити. Обгрунтовуючи суспільно-історичну обумовленість характеру й особистості людини, Фромм вводить поняття «соціального характеру «як зв’язувальної ланки між психікою індивіда та соціальній структурою суспільства. Діяльність «Людина собі «Фромм описує такі соціальні типи характеру:

Рецептивная орієнтація (що бере) — чол. представляє, що джерело всіх благ лежить зовні; він залежний і пасивний, довірливий і сентиментальний; прагне «бути улюбленим », а чи не любити; залежить тільки від авторитетів, а й людей, здатних надати будь-яку підтримку; завжди шукає помічника, і якщо допомагає іншим, то заради лише здобуття права домогтися їхнього розташування.

Эксплуататорская орієнтація (овладевающая) — чол. також уважає, що джерело благ зовні, але з сподіваючись дістати їх у дар, прагне взяти силою чи хитрістю; не здатний творчості і тому домагається любові, володіння, ідей чи емоцій, запозичуючи їх в інших; такий чол. агресивний, гордовитий, самовпевнений, эгоцентричен, впевнений у собі, імпульсивний.

Стяжательская орієнтація (сберегающая) — на відміну попередніх типів, чол. не вірить, що може мати простий щось із зовнішнього світу; її безпека полягає в економії, а витрати сприймаються, мов загроза; його скнарість поширюється як на речі й гроші, і на думки і почуття; він тяжіє поваги минулому, його відлякує все нове; він маніакально охайний, ригиден, підозрілий, упертий, був завбачливим, лояльний і стриманий.

Рыночная орієнтація (обменивающая) — особистість сприймається як товар, який виставляється на продаж. Успіх залежить від цього, наскільки добре чол. може подати й продати себе, наскільки вона здатний розпочати змагання коїться з іншими задля досягнення життєвих цілей. Самооцінка чол. залежить від думки ін. людей, оскільки його цінність визначається на її людськими якостями, а успіхом трапилося в ринковій конкуренції.

Плодотворная орієнтація на відміну неплодотворных, є ідеалом гуманістичної етики — людина сприймає себе, немов втілення своїх сил-способностей, які приховані і відчужені від цього, а вільно реалізуються. Силою розуму може зрозуміти сутність явищ; силою любові - зруйнувати стіну, що відмежовує одного чол. від іншого; силою уяви — творити.

Характер будь-якого чол. представляє змішання цих п’яти орієнтації, хоча одна чи дві можуть виділятися з інших. Пізніше, у роботі «Душа людини », Фромм описав решта 2 типу характеру: некрофильный, що втілює спрямованість на мертве, і протилежний йому биофильный, що втілює любов до життя.

Помимо соціальних умов, накладывающих відбиток формування особистості людини, у його природі закладено екзистенційні потреби, є важливим джерелом активності: у встановленні зв’язків (турботи когось, в продуктивної любові), в подоланні (в активному творчому творенні), в коренях (в почутті стабільності та міцності), в ідентичності (в тотожність із собою і несхожості на інших), у системі поглядів й відданості (в об'єктивному і раціональному. погляді на природу й суспільство, в присвяті себе чогось чи комусь).

Смысл існування чол. Фромм бачить у різних засобах рішення основну проблему, що полягає у протиріччі між свободою та безпекою. Свобода, завойована сучасним західним суспільством, викликає в чол. втрату почуття безпеки і це відчуття особистої незначущості. У пошуках безпеки люди часом добровільно жертвують свободою. Діяльність «Втеча волі «Фромм описав механізми такого «втечі «.

Авторитаризм — тенденція відмовитися від незалежності своєї постаті, злити своє «Я «з кимось чи чимось зовнішнім для здобуття сили, якої бракує самому індивіду. Він виявляється в прагненнях до підкорення та панування, в мазохістських і садистських тенденціях: почутті неповноцінності, прагненні розраховувати на владу людьми, експлуатувати їх і змушувати страждати.

Разрушительность — спроба подолати почуття власної неповноцінності, знищуючи чи скоряючи інших, спосіб порятунку від нестерпного почуття безсилля. Деструктивність націлена усунення на всі об'єкти, із якими індивіду доводиться себе порівнювати, явл. реакцією на тривогу, викликувану будь-який загрозою життєвим інтересам, подоланням скутості і ізольованості.

Автоматизирующий конформізм — прагнення перестати бути собою. Людина повністю засвоює тип особистості, запропонований йому загальноприйнятим шаблоном, уже й стає таким, як його хочуть бачити інші. Зникає різницю між собств. «Я «і довкіллям, а водночас і усвідомлений страх перед самотою та безсиллям.

В противагу механізмам «уникнення свободи «існує досвід позитивної свободи, завдяки якому можна позбутися відчуття самотності й відчуженості, бути автономним й володіла унікальним не втрачаючи відчуття єднання з ін. людьми. Однією з гол. умов такого існування Фромм розглядав любов, яку трактував в широкому значенні, як мистецтво, рівнозначне мистецтву жити.

Список литературы

П. П. Горностай. Гуманістичний психоаналіз (Э.Фромм).