Роль МСФО під управлінням фінансами організацій

Роль МСФО під управлінням фінансами организаций

Валерий Вікторович Ковальов, доктор економічних наук, професор кафедри теорії кредиту та фінансового менеджменту економічного факультету СПбГУ, член Методологічного ради з бухгалтерського обліку при Мінфіні РФ.

Финансовые менеджери, аналітики, топ-менеджери зобов’язані знати міжнародні стандарти обліку за цілою низкою причин.

Во-первых, вихід на фондові ринки з своїми цінними паперами передбачає необхідність формування звітності, і цього процесі фінансовий менеджер найчастіше бере особисту участь, відповідно до МСФО.

Во-вторых, аналіз фінансового становища потенційного іноземного контрагента неможливий не повідомляючи МСФО.

В-третьих, уявлення поточної звітності в вигіднішому освітленні, коли з допомогою методів бухгалтерського обліку за певної міри регулювати фінансові результати, виходить з національних героїв і міжнародних стандартах.

В-четвертых, через свою доскональности, зумовленої специфікою професії, бухгалтери в стандартах чіткіше прописують деякі явища, інструменти, методи, показники (наприклад, інфляція, гіперінфляція, фінансові інструменти, способи мобілізації капіталу), постійно використовувані фінансовими менеджерами.

В-пятых, багато фінансові моделі у тій чи іншій ступеня базуються на бухгалтерських даних (зокрема, прогнозування банкрутства, оцінки фінансових активів в рамках технічного і фундаментального аналізів і др.).

Ниже ми коротко розглянемо, що таке міжнародні стандарти фінансової звітності і який вплив вони надають на системи бухгалтерського учета.

Одним із чинників ведення бізнесу є якість супутнього інформаційного забезпечення. Бухгалтерська (фінансова) звітність у тому забезпеченні грає майже провідної ролі, якщо йдеться інформування осіб, є зовнішніми стосовно цього підприємства. Попри те що, що з всіх країнах застосовується подвійна бухгалтерія, а базові принципи проходження даних у системі обліку — від первинних документів до бухгалтерської звітності — власне, инвариантны, у країні є національні особливості ведення обліку, які спричиняють деяке недовіру чи, по крайнього заходу, нерозуміння публічної звітності, предъявляемой закордонним контрагентом.

В даний час країни умовно може бути розбиті чотирма групи з типу сповідуваної моделі бухгалтерського обліку: англо-американська, континентальна, країни з змішаної економікою й участі країни знайомилися з нарождающимися моделями обліку. Ці моделі різняться зі способів регулювання обліку, значимості тих чи інших категорій користувачів у визначенні його методології, ступеня участі державних органів процесі створення нормативного господарства тощо. п.

Способы регулювання бухгалтерської звітності у різних країн світу істотно відрізняються. У деяких країнах (США, Великобританія) відповідні нормативні документи розробляють основному професійними неурядовими організаціями; за іншими (Франція, Росія) — переважно державними органами.

Так, США порядок складання звітності повністю визначається національними бухгалтерськими стандартами, відомими як «американський ГААП». Цим терміном є такі загальновизнані принципи бухгалтерського обліку (Generally Accepted Accounting Principles, GAAP), розроблювані неурядовими організаціями та мають тому рекомендаційний характер. У Комісія зі цінних паперів і бірж (Securities and Exchange Commission, SEC), що є урядової організацією і забезпечує моніторинг діяльності корпорацій, котирующих цінних паперів на фондових біржах, почасти здійснює регулювання їхньої фінансової звітності і спільних принципів аудиту. Більше того, регулятиви основних розробників таких документів — Американського інституту сертифікованих бухгалтерів (American Institute or Certified Public Accountants, AICPA) і голова Ради для розробки стандартів фінансового обліку (Financial Accounting Standards Board, FASB) — зізнаються SEC й у відомої ступеня служать як основи для підготовки власних регулятивов.

В Великобританії основним регулятивом є Закон про компаніях (Companies Act), окремий розділ якого присвячений ведення обліку, і аудиту, а національні стандарти носять лише рекомендаційний характері і доповнюють закон. У Франції ведення бухгалтерського обліку регулюється двома основними документами: законом про бухгалтерський облік і декретом про бухгалтерський облік; стосовно методології обліку, вона задається національним планом рахунків (Plan Comptable General).

В час російська система нормативного регулювання бухгалтерського обліку значною мірою пов’язане з французької і включає у собі Закон РФ «Про бухгалтерський облік», План рахунків бухгалтерського обліку, і Положення по бухгалтерського обліку. Поруч із цими нормативними документами бухгалтерський облік регулюється у тому чи іншою мірою та інші законами, постановами уряду та указами Президента РФ, і навіть величезним безліччю інструктивних розпоряджень Мінфіну й інших органов.

Подчеркнем, що нестиковка моделей бухгалтерського обліку носить глобального характеру, та її нівелювання ввозяться рамках розв’язання проблеми уніфікації бухгалтерського обліку. Проблема розробляється вченими Криму та практиками вже у надувалася протягом багатьох років, та поступово було сформульовано основні засади і підходи до її рішенню. На цей час найбільшу популярність отримали два підходу: гармонізація і стандартизація. Ці підходи спочатку розрізнялися як по закладених у них ідеології, і на засадах реалізації, проте, в останні роки нерідко обидва терміна використовуються або як синоніми, або як взаємодоповнюють понятия.

Идея гармонізації різних систем бухгалтерського обліку реалізується у рамках Європейського співтовариства (ЄС). Логіка її така: у країні може існувати своя модель організації обліку, і система стандартів, її регулюючих. Головне, щоб ці стандарти не суперечили аналогічним стандартам інших країнах — членах співтовариства, т. е. перебувають у «гармонії» друг з одним. Праця у цьому напрямі ведеться від 1961 р., як у ЄС склалася Дослідницька група з проблемам бухгалтерського обліку (Groupe d «Etudes), мету, якої полягало у формуванні концепції розвитку обліку у країнах сообщества.

Работа групи розглядалася спочатку як частину програми гармонізації національних версій закону про компаніях. Результати цієї роботи було опубліковано у вигляді восьми тих нормативних документів, званих Директивами. З позиції користувачів інформації особливе значення має тут Четверта директива, визначальна стандартні формати бухгалтерської звітності: два формату балансу і чотири формату звіту прибутки і убытках.

Идея стандартизації дисконтних процедур реалізується у рамках робіт з уніфікації обліку, які веде Комітет із міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (International Accounting Standards Committee, IASC), заснований 1973 р. провідними професійними бухгалтерськими організаціями Австралії, Канади, Франції, Японії, Німеччини, Великобританії, Мексики, Голландії, Ірландії та. Нині до нього входять представники 143 бухгалтерських організації з 104 країн. Логіка цього підходу така: має існувати уніфікований набір стандартів, застосовних до будь-якої ситуації, до будь-якої країні. Тому позбавляється сенсу розробляти національні стандарти. Що ж до запровадження єдиних стандартів, то на відміну від практики, яка у ЄС, мова не про силових методах з допомогою законодавчих органів — проходження міжнародних стандартів має здійснюватися у результаті добровільного угоди професійних організацій стран.

С моменту її створення 1973 р. IASC розробив 39 стандартів (International Accounting Standards, IAS), проте за мері розширення й вдосконалення нормативного господарства окремі були або поглинені другими.

Схема розробки стандартів наступна. Фахівці Комітету внаслідок обговорень вибирають проблему, що викликає багато нарікань з позиції міжнародного бізнесу. Після цього розробляється проект стандарту розсилається поважним всім зацікавленим особам: на національні і регіональні облікові організації, найбільшим ученим, провідним ТНК. Вступники й зауваження і поправки аналізуються й за необхідності йдуть на вироблення остаточної редакції стандарту. Залежно від складності стандарту обговорення може тривати від кількамісячної до одного — два роки. У остаточної редакції стандарту вказується дата введення їх у действие.

Основная з міжнародних стандартів у тому, що вони мають рекомендаційний характер. З іншого боку, будучи результатом взаємного компромісу багатьох учасників процесу розробки, нерідко які дотримуються різних поглядів утримання тієї чи іншої стандарту, міжнародні облікові стандарти є досить широке та загальне опис аналізованих ними труднощів і способів вирішення цих проблем.

Большое місце у стандартах відводиться термінології, визначень різних понять і категорій. Конкретні бухгалтерські рахунки, а тим паче проводки не згадуються, що й неможливо зробити. Інакше кажучи, стандарти — більшою мірою фінансовий документ, ніж бухгалтерский.

Когда на початку 70-х років обговорювалося питання про можливість розробки IAS, критики сформулювали кілька тез, пояснювали, чому ідеї гармонізації і стандартизації можуть потерпіти фіаско. У тому числі: національні розбіжності у рівні і культурні традиції, зокрема й області обліку, небажання національних інститутів поступитися своїм пріоритетом у сфері регулювання і методологію обліку, цілком ймовірна перенасиченість різними регулятивами і др.

Еще у середині 90-х років здавалося, що прогнози скептиків щодо гармонізації обліку збуваються. Ситуація різко змінилася за кінці 80-х років, коли питання глобалізації ринків капіталу, їх стабільності і опірності фінансовим потрясінь і, взагалі, ефективності функціонування лише обговорюватися в теоретичному аспекті, а й були переведені у область практичних действий.

Дело у цьому, що значимість бухгалтерських стандартів значною мірою визначається їхня визнанням із боку ринків капіталу. Усі найбільші корпорації, що визначають, власне, в світову економіку, котируют свої цінні папери на фондових біржах. До нашого часу кожна біржа висуває свої вимоги до компаній, бажаючим потрапити до лістинг; ці вимоги поширюються насамперед склад, утримання і правила складання наданої в обов’язковому порядку бухгалтерської звітності. Інтереси фондових бірж опосередковано представляє Міжнародна організація комісій по цінних паперів і бірж (International Organization of Securities Commissions, IOSCO).

В 1989 r. IASC і IOSCO уклали угоду про координацію зусиль у області гармонізації бухгалтерського обліку в ув’язці з вимогами фондових бірж, за яким передбачалося протягом найближчих років розробити базовий набір стандартів (правил ведення обліку, і складання звітності), який використовуватися замість національних регулятивов для підготовки звітності у цьому разі, якщо компанія хоче потрапити до лістинг будь-якої фондовій биржи.

В травні 2000 р. базовий набір стандартів затвердили; до нього включено 40 стандартів, розбитих п’ять груп: (а) загальні стандарти; (б) стандарти, які стосуються звіту прибутки і збитках; (у звичні стандарти, які стосуються балансу; (р) стандарти, які стосуються звіту про рух коштів; (буд) інші стандарты.

Готовность до поступового (протягом найближчого десятиліття) переходу до базового набору узгоджених IASC і IOSCO стандартів висловили все розвинених країн світу. Завдяки визнанню розробок IASC із боку міжнародного фінансового співтовариства, значимість IAS різко зросла, їхні вже не міг ігнорувати навіть такий супердержаві, як США. Саме цим пояснюється й те, що FASB як основний розробник бухгалтерських регулятивов США профінансував проект ідентифікації і опису різниці між національними (стандарти FASB) і міжнародними (IAS) стандартами. Об'ємний працю, що нараховує понад 400 сторінок, і у якому опис 255 різниці між двома наборами стандартів, був опубліковано у кінці 1996 р. (The IASC-U.S. Comparison Project).

В Росії щодо міжнародних стандартів вельми поширений одне оману. Суть його наступного. З появою перших бізнес-контактів між російськими (радянськими) і закордонними компаніями, устанавливавшихся й без участі державні органи (середина 1980;х рр.), в вітчизняних бізнес-колах постійно мусується заклик необхідності переходу на міжнародні стандарти обліку. Якщо спочатку під цими стандартами розуміли IAS, то подальшому їх почали уособлювати з американським GAAP.

Причина такого помилки — в елементарної професійну некомпетентність менеджерів. Наслухавшись західних консультантів у тому, що російська система бухгалтерського обліку нібито відповідає міжнародної (що розуміється під останньої, зазвичай, не пояснюється), що є одній з причин «неправильного обчислення і відображення в звітності прибутку», російські менеджери публічно ретранслюють ідею заміні вітчизняного обліку міжнародним, зокрема, горезвісним ГААПом, з суттю і змістом якого вони, зазвичай, знайомі, м’яко висловлюючись, дуже поверхово. Насправді, GAAP і IAS — це дуже різняться набори регулятивов.

Совокупность регулятивов, узагальнено трактованих як GAAP, є досить громіздку конструкцію. Найбільш загальне визначення GAAP дано в Положенні № 4 «Базові концепції, й принципи обліку, закладені у основу фінансової звітності комерційних організацій», опублікованій у США 1970;го г.:

«Общепризнанные принципи бухгалтерського обліку є технічним терміном, які у фінансовому обліку. GAAP є угоди, правил і процедури, необхідних здійснення загальноприйнятої облікової практики в момент часу. Термін „загальновизнані принципи бухгалтерського обліку“ включає у собі як загальні рекомендації, призначені від використання, але також деталізовані методи лікування й процедури. Загальновизнані принципи бухгалтерського обліку є умовними тому, що декларована у тому назві „общепризнанность“ досягається скоріш шляхом угоди (нерідко мовчазного, т. е. подразумеваемого), а чи не є формалізованим похідним деякого набору постулатів і базових концепцій. Ці принципи були сформульовані згідно з досвідом, причинності, звичок, корисності й у значною мірою, практичної необходимости.».

Что стосується документів, містять цих принципів, то, по-перше, вони багатозначні як за кількістю, і по авторства і, по-друге, взаємопов'язані. Очевидно, найбільшу популярність у США отримала схема З. Рубіна, ним запропонована в 1980 р. і названа «будинком» GAAP. У той «будинок» входять понад 300 документів, які включають власне стандарти (близько 130), що визначають методологію і техніку обліку, і навіть інтерпретації, методичні рекомендації та ін. Ці регулятиви розроблено професійними громадськими (т. е. недержавними) організаціями та мають рекомендаційний характер.

Таким чином, термін «узвичаєні принципи бухгалтерського обліку» запроваджено американцями і означає ні більш, ні менш, в розумінні системи регулятивов бухгалтерського обліку США. Оскільки в багатьох країнах регулювання обліку в значною мірою здійснюється не урядом, а професійними організаціями (інститутами, асоціаціями та інших.), абревіатура GAAP нерідко використовується (неофіційно) поза межами США. Зокрема, термін «британський ГААП» (British GAAP) означає систему бухгалтерських регулятивов в Великобританії. У принципі так у країні є свій GAAP, т. е. система регулювання методологією й практики обліку, відрізняється від своїх «побратимів» в інших країнах у тому однині і ступенем участі у її розробці професійних неурядових организаций.

Поэтому інтерпретація GAAP як певної міжнародної системи обліку хибна, а заклики окремих «просунутих» менеджерів «перейти на ГААП», по меншою мірою, наївні і непрофесійні. Якщо йдеться про абстрактному GAAP, то не існує у природе.

Может видатися здавалося б, що МСФО та інші розробки IASC потрібні лише профессионалам-бухгалтерам; насправді їх розуміння необхідно значно більше широкого кола фахівців. Понад те, без особливого перебільшення стверджувати, що попри свою назву, МСФО не так бухгалтерським, скільки фінансовим документом; інакше кажучи, ці регулятиви цікаві тільки й й не так для бухгалтерів, скільки для будь-яких користувачів фінансової звітності, а також учасники фінансових та финансистов.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.