Социально-психологические особливості юридичної деятельности

СЕВЕРО-КАВКАЗСКАЯ АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБЫ.

РОСТОВСЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ИНСТИТУТ.

РЕФЕРАТ.

ТЕМА: СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЮРИДИЧНОЇ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ.

Виконав студент 552 группы.

Clever.

Ростов-на-Дону.

1 Соціально-психологічна характеристика професійної діяльності юриста.

2 Правова регламентація професійної діяльності юриста.

3 Владний, обов’язкового характеру професійних повноважень посадових осіб правоохоронних органов.

4 Екстремальний характер правоохоронної деятельности.

5 Нестандартний, творчий характер професійного праці юриста.

6 Процесуальна самостійність, персональна відповідальність юристів, що працюють у органах прокуратури, суду, милиции.

Соціально-психологічна характеристика професійної діяльності юриста.

Корінні зміни суспільно-економічних відносин про країну, формування правової держави, потреба суспільства на істотному поліпшенні діяльності державно-правових структур, правоохоронних органів, щодо підвищення якості прокурорського нагляду, судового розгляду справ висунули одна з пріоритетних місць завдання наукової розробки та практичної реалізації кадрової політики у системі правоохоронних органів, юридичних служб, зокрема їх кадрового обеспечения.

Для успішного вирішення цього завдання, передусім, необхідно всебічно досліджувати специфіку професійної діяльності юриста, дати її точне, науково обгрунтоване опис, тобто., сутнісно, створити її профвссиограмму. Необхідно визначити вимоги, які ця діяльність до психіці, особистості юриста, для її психофізіологічним якостям, які мають скласти зміст психограммы особистості юриста з визначенням чітких критеріїв його професійній придатності або непридатності до роботи у правоохоронні органи, у різних державно-правових та інших структурах.

Професійна діяльність юристів, особливо ж тих, хто працює у органах прокуратури, суду й т.д., є різновид державної служби з властивою цієї бурхливої діяльності специфічними особливостями. Знання цих особливостей необхідно як і розробити професіограми праці юриста, але, можливо корисним й тих, хто прагнуть отримати юридичну освіту, опанувати цікаву професію юриста, докласти здібності у ролі правоохоронної діяльності, хто може бути готовий до подоланню тих труднощів, що він неминуче зустріне у своїй работе.

Отже, всебічне розгляд юридичної діяльності, психологічних особливостей праці юриста дає можливість прозирнути у цій галузі найважливіші напрями, намітити шляху підвищення ефективності трудових витрат працівників правоохоронних органів, якісніше проводити оцінку і відбір осіб, бажаючих одержати юридичну освіту й у наступному стати юристом.

Під цим кутом зору час торкнутися докладнішої розгляду даної проблеми. Отже, основними особливостями професійної діяльності юриста являются:

— правову регламентацію (нормативність) професійного поведінки, прийнятих рішень працівників правоохоронних органів, юридичних служб та інших юристів, професійно що у правозастосовчої деятельности;

— владний, обов’язкового характеру професійних повноважень посадових осіб правоохоронних органов;

— екстремальний характер правоохоронної діяльності багатьох юристів, особливо ж тих, хто працює у органах суду, прокуратури, податкової служби й податкової поліції та т.п.;

— нестандартний, творчий характер праці юриста;

— процесуальна самостійність, персональна (багатьом — підвищена) відповідальність юристів, що працюють у правоохоронних органах, державно-правових структурах.

Правова регламентація професійної діяльності юриста. Правозастосовувальна діяльність працівників державно-правових структур різного посадового становища, доволі реально регламентована. Відступ від своїх службовими обов’язками, порушення юристом посадових повноважень сприймається як порушення закону, свідчить, колись всього, про низький рівень його професійній компетентности.

Ця обставина формує прагнення суворо дотримуватися правових норм, що впливає на поведінка, спрямованість особистості. Потреба дотримуватися моральні, правові норми є одним із провідних, домінуючих серед інших соціально значущих потреб, які впливають правосвідомість. Усе це визначає високий рівень соціалізації особистості, особливо працівників правоохоронних органів, їх відповідальності перед суспільством, нормативності (конвенциальности) поведінки. Дане интегративное властивість розглядається як одного з головних чинників фахову придатність юриста.

Особливо велика роль правосвідомості, установочного відносини юриста до дотриманню моральних, правових норм поведінки у несподівано створених ситуаціях, які може бути ситуаціями чи чинниками професійного ризику. Зупинимося коротко що на деяких таких ситуаціях (чинниках) риска.

Ситуація отримання (придбання) юристом будь-яких благ (предметів) з відступом від встановленого порядку, коли ці блага надаються нібито «так просто», «з поваги», а справі з метою налагодження неформальних відносин із юристом, котрий обіймав якесь відповідальне посадове становище. Вимушеною розплатою, необхідної з юриста за надані послуги, можуть бути поради, містять професійну таємницю, відмови від об'єктивного, неупередженого підходу до вирішення одного чи питання (дела).

Ситуація, провокуюча хабар. Є різноманітні способи передачі хабарі, але у будь-якому разі суб'єкт, прагне за хабар домогтися вигідного результату, спочатку оцінює ситуацію, виникає прийомі у юриста, працював у тому чи іншому правоохоронному органі, її поведінка, особливості його личности.

Передача хабарі може передувати своєрідна «словесна розвідка» хабародавця як висловлювання не відповідної діям юриста подяки, багатозначних обіцянок віддячити тощо. Якщо такі дії геть немає кладеться край посадовою особою правоохоронного органу, її поведінка може бути витлумачено свого роду підтвердження те, що воно оцінює свої службові дії як справді що заслуговували «благодарности».

Іноді хабародавець може повестися ще більше рішуче й нахабно, відразу ж потрапити поклавши до столу предмети хабарі, посилаючись на можливість нібито існуючі звичаї, запевняючи, що він замість не просить, лише чи діє у відповідність до прийнятими місцевими традиціями і обычаями.

Єдиний вихід подібні ситуації — рішуче поведінка, пресекающее у самому зародку думку про можливість пропозиції хабарі, негайний виклик свідків, доповідь керівнику правоохоронного органу про провокації або про сам факт замаху передати хабарі. Надійним бар'єром може бути прийом такого роду відвідувачів на присутності інших працівників та його колег по работе.

Ситуація відвідин, особливо під час відряджень, у вечірній час місць комунального харчування ресторанного типу, у яких вільно продаються спиртні напої, влаштовуються усілякого роду розваги, зокрема та сумнівної характеру. Організувати свій робочого дня і харчування необхідно в такий спосіб, щоб за несприятливі погодні умови роботи виключити перебування на такого роду закладах, де можна легко виявитися втягнутим у будь-якої конфлікт, організований з метою дискредитації юриста, що посідає відповідальне службове положение.

Ситуація допиту свідка (потерпілого) у квартирі, у номері готелю, крім випадків, коли, наприклад, людина серйозно хвора. Необхідно пам’ятати, що у цьому випадку можливі провокацію з боку допитуваного особи, створені задля дискредитацію слідчого, спроби побудувати відносини із ним особистої основі, і у такий спосіб у майбутньому надати нею тиск і навіть опорочити его.

Ситуації «випадкового» знайомства у готелі, в різноманітних розважальних закладах тощо., коли «випадковість» заздалегідь організується особами, зацікавленими встановити неформальні відносини з юристом чи просто дискредитувати его.

Факт ризику, обумовлений обіцянками, зробленими юристом, котрий обіймав посадове становище, адвокатом, навіть із найбільш добрими намірами, якщо ні повної гарантії у цьому, що вони виконані. Нерідко подібним обіцянкам зацікавленими особами надається вигідна собі інтерпретація. Такі випадки використовуються ними під час складання різноманітних скарг наклепницького характеру у ролі підтвердження «зловживань» службовими щаблями представника правоохоронного органу, поширення різноманітних инсинуаций.

Владний, обов’язкового характеру професійних повноважень посадових осіб правоохоронних органів. Використання юристом, працюють у правоохоронні органи, своїх владних службовими повноваженнями нерідко істотно зачіпає громадян, юридичних, організацій. Тому надання посадових осіб правоохоронних органів відповідних повноважень передбачає й розумне їх використання з урахуванням характеру скоєного винним, цій ситуації, особистості суб'єкта, щодо якої застосовуються ті чи інші заходи правового характера.

Відомо, що найменше відступ від вимог закону щодо використання владних повноважень тим чи іншим посадовою особою може призвести до негативних наслідків, заподіяти моральну шкоду, завдати серйозну психічну травму людині та її близьким, негативно вплинути з його авторитет і репутацію серед оточуючих, сформувати викривлене думка про нем.

Прийняття рішень на такого роду ситуаціях конфліктного характеру з використанням відповідно до законом владних повноважень жадає від юриста — співробітника правоохоронних органів як глибоких професійних знань, високого рівня професійної компетентності, а й особливих особистісних якостей, розвиненого інтелекту, аналітичного складу розуму, здібності наслідки своїх рішень, емоційної врівноваженості, шанобливого ставлення людям.

Екстремальний характер правоохоронної діяльності. Професійна діяльність юристів, особливо ж тих, які перебувають на передньому краї боротьби з злочинністю, часом має дуже напружений, відповідальний характер, обумовлений виконанням великого обсягу складної, різній роботи у умовах гострий дефіцит інформації і часу, активної протидії зацікавлених осіб, нерідко ігнорують правові нормы.

Нерідко нервово-психічні перевантаження поглиблюються нерегулярною зміною умов праці, порушеннями звичного режиму добової життєдіяльності, вимушеним відмовою від зазвичайного багатьом людей відпочинку, іноді призводить до розвитку стійких станів психічної напруженості, емоційної нестійкості, надлишкової фрустрированности, появі невротичних реакцій, психосоматичних функціональних розладів і різноманітних захворювань в цій почве.

Тому юристи, особливо ті, які є у правоохоронних органах, мають відрізнятися хорошим фізичним здоров’ям, витривалістю до довго яке впливає психофізичним перевантажень, високої працездатністю, мати високий рівень нервно-психической, емоційної стійкості, що можна розглядати як один з найважливіших чинників їхній професійній пригодности.

Нестандартний, творчий характер професійного праці юристів. Один із особливостей праці юриста у тому, що він має працювати з різноманітними життєвими ситуаціями, долями різних людей, які вимагають індивідуального, творчого підходу, уважного вивчення що виникли правовідносин. Тому юристу необхідні як суто професійні правові, суспільно-політичні, а й спеціальні знання з різних галузей науку й техніки, освіти та Міністерства культури, розвинений інтелект. А як безмежні в пізнавальному плані сфера міжособистісного спілкування з різними учасниками кримінального, громадянського процесу, процес пізнання людей, яке нескінченне поєднання різноманітних характерів, поглядів, поступков!..

Процесуальна самостійність, персональна відповідальність юристів, що працюють у органах прокуратури, суду, міліції та т.п. Незалежність діяльності посадових осіб правоохоронних органів одна із основних принципів правосуддя, за яким кожний слідчий, прокурор, суддя у виконанні покладених ними обов’язків підкоряються лише закону і повинні залежати від яких би не пішли місцевих впливів. Виховання юристів на кшталт підпорядкування Закону формує їх правосвідомість, здатність самостійно приймати рішення, почуття персональну відповідальність за рішення і поступки.

Наприклад, в ст. 127 КПК РРФСР зазначено, що «під час виробництва попереднього слідства всі про повернення слідства й виробництві слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено отримання санкції від прокурора, й має повну відповідальність право їх законне і своєчасне проведення». У статті спеціально обумовлено випадки, коли слідчий може можна з думкою прокурора, зберігаючи у себе право прийняття самостійного рішення щодо, що з залученням обличчя на якості звинуваченого, кваліфікацією злочину, обсягом обвинувачення, з напрямом справи для перекази обвинувачуваному суду чи із припиненням справи. У цьому разі цілком слушно відзначається, що «індивідуальність слідчої роботи підкріплюється процесуальної самостійністю следователя"1, яка, безумовно, накладає особливий відбиток все склад його психічної деятельности.

1 Ратинов Г. Р. Судова психологія для слідчих. М., 1967. З. 65.

Романов В. В. Юридична психологія. Підручник 2000 г.

РатиновА.Р. Судова психологія для слідчих. М., 1967 г.