Древнегреческая і Римська цивилизации

Цивілізації древнього сходу. Вопросы:

1.Предпосылки виникнення найдавніших цивилизаций.

2.Шумерская цивилизация.

3.Аккадская цивилизация.

4.Вавилонская цивилизация.

5. Основні етапи розвитку Єгипетської цивилизации.

1.Первая інформаційна революція відбулася біля підніжжя становлення первісного нашого суспільства та пов’язана з приходом членороздільної промови. Друга інформаційна пов’язані з винаходом писемності. Перш, ніж казати про цивілізаціях древнього сходу, слід зазначити передумови становлення цивілізації взагалі. Передумови становлення цивілізації стали складатися за доби Неоліту (нового кам’яного віку) — 4−3 тисячоліття до н.е., вони пов’язані з Неолітичної революцією — перехід від присвоюють форм ведення господарства до який виконує. У період неоліту відбувається 4 крупних суспільних поділу праці: 1 виділення землеробства, скотарства, 2 виділення ремесла; 3 виділення будівельників, 4 поява вождів, жерців, воїнів. Деякі дослідники період неоліту ще називають Неолітичної цивілізацією. Її характерні риси: 1 доместикацияодомашнювання тварин, 2 поява стаціонарних поселень, серед яких найвідоміші Єрихон (Йорданія) і Чатал-Хююк (Туреччина) — перші в історії поселення міського типу, 3 твердження сусідською громади замість кровнородственной і общинної власності, 4 формування великих об'єднань племен, 5 бесписьменная цивилизация.

Наприкінці 4- го тис. е. неолітична цивілізація поступово вичерпала свій потенціал і настала перша група у історії всього людства кризова епоха «епоха енеоліту (мідно — кам’яний століття). Енеоліт характеризується такими параметрами:

1 Енеолітце перехід від кам’яного до бронзовим веку.

2 Переважним матеріалом стає метал (мідь і його сплав з оловом бронза).

3 Енеолітчас хаосу, невпорядкованості у суспільстві, кризи у технологии-переход до орошаемому землеробства, до нових материалам.

4 Криза соціального життя: руйнація зрівняльної системи, складаються ранні хліборобські суспільства, у тому числі згодом і зросли цивілізації. На древньому сході було три центру раннеземледельческих товариств: Иордано-Палестинский, центр у Малій Азії, північна Месопотамия і західний Іран. Крім цього складаються також центри у Греції, Болгарії, Молдавії, на Кавказі. Перші цивілізації виростають з тих землеробських товариств, де була висока продуктивність землеробства і високих темпів соціального розвитку. Це відбувається у 3−4 тис. е. в Месопотамії, де складаються Шумерський, Аккадская, Вавилонська і Ассірійська цивілізації, в Єгипті, таки в Індії та Китаї усі вони належать до типу річкових цивилизаций.

Шумерський цивилизация.

Перейдемо безпосередньо до розгляду цивілізацій древнього сходу, перша з яких було Шумерський цивілізація. Шумерський цивілізація виникла 4−3 тис. до зв. е. у південній частині Дворіччя біля сучасного Іраку. Її історія ділиться на 2 етапу: період Убайдской культури, що характеризується початком будівництва зрошувальної системи, зростанням населення і ще появою великих поселень, які перетворюються на міста-держави, Город-государство—это самоврядний місто з прилеглій до нього територією. Другий етап Шумерської цивілізації пов’язані з Урукской культурою (від міста Урук). Цей період характеризується: появою монументальної архітектури, розвитком землеробства, кераміки, поява першою у історії всього людства писемності (пиктограммы-рисунки), ця писемність називається клинописом і здійснювалася на глиняних табличках. Їй користувалися близько 3 тисячі років, але потім він втрачено і розшифровано Генрі Роуленсоном лише 1835 року. Що й казати дала Шумерський цивілізація человечеству?

1 Винахід листи, який спершу запозичують финикийцы і її основі створюють власну писемність, що складається з 22 згодних літер, у финикийцев писемність запозичують греки, які додають голосні літери. Латинський мову багато в чому харчувався від грецького, а багато сучасних європейські мови існують базі латинського языка.

2 Шумери відкрили мідь, тобто. можна сказати, що вони відкрили двері до Бронзовий век.

3. Перші елементи державності. У мирний час у Шумерів правил раду старійшин, але в час війни обирався верховний правитель — лугаль, поступово їхня залишається у час і перші правлячі династии.

4 Храмову архітектуру, там з’явився особливий тип храму — зіккурат, це храм як східчастої пирамиды.

Перші о історії всього людства реформи. Першим реформатором стіл правитель Урукавина.

3 Аккадская цивилизация.

Аккадмісто, перебуваючи північніше Шумера, який був центром Аккадской цивілізації. Населення території належало до семітською групі племен. Вони засвоїли Шумерскую культуру, релігію, писемність. Характерна риса її - створення першого великої держави з монархічній формою правління й першим монархом-деспотом став Саргон. Він був талановитим полководцем і політичною діячем, що з'єднала Шумер і Аккад і заклав єдина держава, просуществовавшее близько 200 років. У подальшому деспотія стає основний формою структурі державної влади на древньому сході. Деспотія — від грецького слова, що означає необмежену влада. Суть її полягала у тому, чолі держави стояв деспот, який володів необмежену владу і виконував 5 основних функций:

1 Він був власником всіх земель.

2. У період ведення великої війни він ставав верховним главнокомандующим.

3. Виконував функції жреца.

4 Він був верховним судьей.

5. Був верховним збирачем всіх налогов.

Стабільність деспотій виходила з вірі в божественне походження правителів. Влада деспота реалізовував величезний чиновницький апарат, який збирав податки, спостерігав за сільськогосподарськими роботи будівельників і станом іригаційної системи, набирав рекрутів, і навіть вершили суд.

Другий особливістю Аккадской цивілізації і те, що тут була вперше зроблено спробу систематизації знань. Той-таки правитель Саргон багато уваги приділяв написання книжок. Тут бурхливо розвивалися математичні знання. У цей час запроваджено систему виміру часу: за одну годину виділено 60 хвилин, в хвилині- 60 секунд, введена 7-дневная неделя.

Вавилонська цивилизация.

Вавилонська цивілізація було створено групою кочових племен аммореев, семітського походження, які завоювали Шумер, Аккад, Ассирію і дистриб’юторів створили найбільшу цивілізацію древнього сходу — Вавилонську, з центром у місті Вавилоні. Вона увійшла у історію, як перша цивілізація, у якій було розроблено та створена законодавча система. Звід законів був складено і записано величезної кам’яною плиті за правління царя Хаммурапі (1792−1750 р. е.). Кодекс Хаммурапі містив 282 закону, саме був сформульований принцип: «Око за око, зуб за зуб». У цьому вся зведенні законів містилися становища, що згодом увійшли до біблійні заповіді: «не убий», «не вкради» Також Вавилонська цивілізація є важливим джерелом біблійних легенд.

У 8 столітті е. за царя Тиглатпалассаре відбувається посилення Ассиріїдержави щодо півночі Межиріччя, яке населяв дуже войовничий народ й у 7 столітті Ассирія полонить Вавилон, відтоді починається етап співіснування Ассирийско-Вавилонской цивілізації. При Тиглатпалассаре було створено вперше у історії регулярна армія. Але, попри войовничість ассірійців, саме тут при правителі Ашурбанопал з’явився перший бібліотека. Найвідомішим правителем спільної Ассирийско-Вавилонской цивілізацією був Навуходонасор (605−562гг е.) Саме його часів було створено Вавилонська вежа і Висячі сады.

Висновок: Месопотамська цивілізація у цілому внесла: писемність, законодавство, суди, монументальне будівництво, перша систематизація знаний.

Древне грецька цивилизация.

1. Античність історія людського общества,.

2. Кордони давньогрецької цивилизации.

3. Перехідною період до античної цивилизации.

4. Архаїчна епоха. «Революція заліза». Роль мореплавання у житті античного общества.

5. Соціально-політичне організація давньогрецького общества.

Античність історія людського общества.

Хто ж античність? Античність це термін походить від латинського «antics» що означає в буквальному перекладі «древній». Звідси існує дві характеристики цього поняття: а широкому значенні слова античність рівнозначна поняттю давнина. б) і у вузькому буквальному розумінні це греко-римська давнина. У цей час як і раніше, що з істориків, філософів складається така точка зору у тому, коли ми, говоримо про антична цивілізація потрібно казати про цивілізації середземноморського басейну (річкові цивілізації, ті сформованими на полонинах великих річок, Вавилонська, Шумерський, Єгипетська, Китайська, Итская). І цивілізаційний процес, десь до початку 1 століття поступово почав зміщатися північ. На півночі, в басейні середземного моря, його населяли майже двадцять великих народів, які створили свої цивілізації (вони відносяться до типу середземноморських, ще відомі як, талласократические або цивілізації народів моря (Фінікійська, Кеклатская)). Існувало, ще багато цивілізацій, але з вами поговоримо, про Давньогрецької цивілізації серед інших вона була найбільш яскравої та динамічною вона дуже багато дала середньовічний Європі. Усе, що нас вами оточує пов’язане з цим цивілізацією, наприклад, такі всім знайомі слова як: ліхтар, зошит, економіка, демократія, аллегархия все вони придумані і дуже використовувані в давньогрецькому мире.

Саме цю епоху виникла історія як раціональна форма пізнання, а не сказочно-мифологизированная або летописно-описательная форма. Цим ми першу чергу зобов’язані «батькам історії» — Геродоту, Фукидиду, а римскою епоху — Саллюстию, Тациту. Завдяки праці багатьох античних мислителів розроблялася теорія держави, уточнювалося поняття «політичного суспільства» людей. У соціальній життя формувався критерій справжньої цінності людини. У Стародавньої Елладі склалися поняття таких духовні цінності, як громадянська воля і громадянський обов’язок, людяність, гармонійність, відповідальність. Оцінюючи внесок греків у світову науку, досить сказати, тобто майже незалежності до середини XX в, вивчали геометрію по Евклиду, що основи механіки закладено Архімедом, і астрономигеографи епохи еллінізму вперше вирахували розмір земної кулі, випередивши геліоцентричну систему Коперника.

Нарешті, мистецька спадщина античної Еллади має значення не лише історико-культурна, а й як жива, повна зачарування і магічного чарівності духовна сила.

Кордони давньогрецької цивилизации.

Перше питання, який в вас одразу виникає це природний питання: «Хоч час існувала антична цивилизация?».

Антична цивілізація існувала дванадцять століть починаючи з восьмого століття е. й закінчилася п’ятим століттям н.е. Антична цивілізація ділитися на дві локальних цивілізації; а) Давньогрецьку (8−1 століття е.) б) Римську (8 століття до нашої ери 5 століття н.э.).

Між цими локальними цивілізаціями виділяється особливо яскрава епоха еллінізму, що охоплює період із Э23 р. е. до 30 р. до н.э.

Можна як і охарактеризувати давньогрецьку цивілізацію і назавжди відповісти на питання: Де ж вона наводилась?

Старогрецька цивілізація виникла в балканському півострові й загалом також вона включала західне узбережжя малої Азії (західна частина нинішньої Туреччини). Балканський півострів з трьох сторін омивається трьома морями: з заходу Іонічне, з півдня Середземне, зі Сходу Егейське море. Також можна згадати, якщо подумки уявити балканський півострів, очевидно: він переважно представлений гористій місцевістю обмаль родючих долин і основними видами господарства за основному було скотарство (вирощування овець та кіз). Також займалися землеробством (вирощували виноград (вино) і оливки (оливкову олію)), але у двох долинах. Треба також відзначити у зв’язку з зручною берегової лінією була розвинена рибальство і мореплавання. Що стосується корисні копалин то райони Ефракии і Македонії були багаті золотими рудниками. На півдні (у районі Филопонеса) добували залізо. У районі Давньої Греції добували олово. Будівельний матеріал, особливо ценившийся і располагающийся біля Греції, мрамор.

Також особливо цінувався мармур острова Паррос («паросский» білий мрамор).

Та який ж народ створив давньогрецьку цивілізацію? деякі напевно скажуть греки. Але поняття греки і елліни це збірні назви величезного конгломерату племен. Тоді як серед цього конгломерату племен особливо яскраво виділялися такі племена як: архейцов (динамічний, агресивний народ), дорийцев, фелакки.

Старогрецька цивілізація ділиться втричі периода:

1. Архаїчний (8−6 вв.).

2. Класичний (5−4 вв.).

3. Елліністичний (4−1 вв.).

Що й казати собою представляв перехід до давньогрецької цивилизации?

У історичної науки можна почути, що давньогрецька цивілізація склалася не одномоментно. Що була ніби дві спроби формування цивілізації. Досвід цивілізації був із крито-минойской культурою чи навіть минойская культура. (Тут слід зрозуміти, будь-яка цивілізація вона формується на порожньому місці їй щось передує). У разі давньогрецької цивілізації передувало кілька цивілізацій, таких як: ксклатская (виникла на згаданих у давньогрецьких міфах однойменних островам) що у своє чергу сприяла виникненню нової, яскравою цивілізації, так званої минойской цивілізації (на острові Кріт, вона отримала своє назва від імені царя Міноса який жив у місті Скноксе).

Минойская цивілізація виникла межі 3−2 тис. років е. і її проіснувала близько 500 років. Ця цивілізація (минойская) було відкрито англійським археологом Артуром Льова у районі міста Кнос. Він виявив неповторні палацеві споруди, які належали царю Миносу. Виходячи з знахідок А. Льова можна життя населення на той час на острові Кріт. Минойская цивілізація у перших характеризується світанком землеробській культури. Тут був освоєна вся придатна в обробці землі територія. Також найважливішу роль відігравало скотарство. Спостерігався прогрес в ремеслиничестве. Це був сильний централізовану державу, що його очолив цар Минос. З іншого боку слід зазначити те що що урбанізовані жителі займалися як сель. госп. роботами але й активним морським піратством. Цар Минос вважався владикою моря. Також минойскую цивілізацію можна зустріти під назвою палацові цивілізація через монументальних палаців, будівництво яких, на думку вчених, було запозичене у єгиптян. Однак у 15 столітті е. острів Кріт пережив страшну катастрофу. Існує дві версії щодо загибелі цивілізації. За однією з них як на одному із невеличких островів, розташовані разів у 120 км. до півночі від Криту сталося виверження вулкана з великим викидом попелу і утвореними цунамі. Є й інша версія що цивілізація загинула в результаті навали агресивні адериков які прийшли з материковій частини острова. До нашого часу єдиної погляду на загибель минойской культури не существует.

На зміну минойской цивілізації у цьому регіоні як у переддень давньогрецької цивілізації з’являється микенская цивилизация.

На північ від міста Афіни наводять місто Микены, дома якого і виникла микенская цивилизация.

Відрив микенскую цивілізацію Генріх Шліман. Шукаючи Трою у цьому регіоні, він побачив чудові палацеві споруди, що навіть відкрив микенскую цивілізацію чи як се ще називають архейська культура від назви племені архейцы. Ця цивілізація дуже добре описано на поемах Гомера «Еллада» і «Одиссея».

Микенскую цивілізацію можна охарактеризувати такими рисами. Такими як розвиненість двірського будівництва, але й будувалися грандіозні усипальниці, які дістали назву Толлосы. У районі Микен й заселили острови Кріт знайшли близько 600 глиняних табличок. Ці таблички представляли собою певний вид письменности.

З кінця 13 століття, протягом 100 років армійська культура знищили. Вчені також ведуть суперечки щодо причини зникнення цієї цивілізації. До домінуючою гіпотезі можна почути думку, що цей цивілізацію знищили племена греків дорийцев. Міста знищили, більшість населення переселилася на острова, а частина Західну узбережжі малої Азии.

У 11 — 9 століття е. історія Греції є такі як «темні» століття. Їм своє назва тому, що у сучасної історії немає повного, чіткого уявлення, що саме відбувався за століття на території Греції. Усе, що знаємо, складено на аналізі поем Гомера «Еллада» і «Одіссея», Цей період характеризується примітивним розвитком землеробства, знарядь праці і, ремеслом.

Усе це період Минойская, Микенская цивілізації усе це передувало появі давньогрецької цивілізації. Це можна порівняти ніби грається з першим досвідом освіти грецької цивилизации.

Другий досвід розпочалося архаїчну епоху (8 -6 століття е.). Власне це і безпосереднє будівництво давньогрецької цивілізації. Цьому сприяв, по-перше, вища технологічна базу й економічний рівень розвитку суспільства на умовах перемоги залізного виробництва. По-друге, поглиблення громадського поділу праці. Утретіх, формування справжніх міських центрів. По-четверте, формування розвиненого типу рабовладения.

Архаїчна епоха. «Революція заліза ». Роль мореплавання у житті античного общества.

Виникнення давньогрецької цивілізації збігаються з початком залізного століття (1 тис. років, е.). У плані технологічного виробництва сталося низка змін. Насамперед, визначальним моментом став перехід до виробництву стали. Монополістами у видобутку заліза був у ці часи племена халлибов (північ малої Азии).

Тільки масовому виділення виробництва сталі можна говорити про перемогу залізного віку над бронзовим. Поява стали дозволило успішно обробляти землю, продуктивніше виробляти вирубку лісів під сель. госп. землі, спрощувалося створення орошающих каналів. Також революционизировался ряд ремесел. З’явилося суднобудування, ковальське, столярне і збройову ремесло. Поява заліза і вони революционизировало військове дело.

Період становлення давньогрецької цивілізації збігаються з так званої великої грецької колонізацією (8−6 століття е.). Протягом 3 століть греки змушені були залишати батьківщину, і переселятся до інших країни. Це через брак достатньої кількості земель придатних для землеробській діяльності. Також зіграло роль зняття соціальної пере напруги та перенаселеність. І, нарешті, дуже важливим стимулом для процесу колонізації була торгівля. Колонізаційне рух здійснювалося у 3 направлениях.

Перше напрям це західне. Населення Греції переселялося на острів Сицилія, на південь Італії, на південь Франції. Другий напрямок це південне. Це північна Африка і Леван. Третій напрям це східне напрям. Греки досить рано освоїли переїзд з Егейського моря в Чорне морс яке вони спочатку назвали «негостинним», та був він одержав назва «гостинне». Вони освоїли узбережжі, майже всі узбережжі. Чорного моря. На півдні у районі нинішньої Туреччини створили колонії такі трапезуй в наслідок що стали трапезунской імперією. Якщо просуватися на схід вони побудували місто Фаси, знаменитий місто Кеч що називався греками Пахикопейей. Далі Херсонес і Колия, Якщо йти західному узбережжю, ми побачимо такі колонії як Томы і Одесс.

Що й казати дали ці три колонізаційних століття грекам. По-перше, колонізація греків вивела грецький світ із стану ізоляції. У якій вона була після катастрофи микенской культури. Історики довгий час вважали, що греки були дуже інформовані у плані історичної географії, що вони добре представляли, хто навколо них. Але як свідчать дослідження греки мали дуже туманне уявлення, до періоду колонізації, що представляв світ поза їх своїх власних территорий.

По-друге: це стало підвищенню знань греків. Наприклад, у финикийцев греки запозичували лист. У той лист, що зі одних згодних вони запровадили голосні. Отже створили грецький алфавіт. У финикийцев вони навчилися виготовляти скло. Технологію виготовлення скла з піску греки добре освоїли. У Єгиптян вони навчилися будівництва монументальних споруд. У лигийцев греки освоїли технологію грошової карбування. Але вони з’явилися своїх еталони спочатку оболы, і потім драхми. Колонізація зробила грецьке суспільство більш рухомим, більш сприйнятливою, динамічнішим. Відкрився простір особистої инициативы.

Греки створювали колонії, які перетворювалися на справжні центри торгівлі. Та найголовніше умова та досудове слідство всього колонізаційного руху у тому, що ремесло остаточно відокремилося сільського хозяйства.

Основний результат колонізації це перехід від натурального господарства на стадію товарно-грошового звернення. З’являються своїх знаки, з’являються монетні стандарти. «Гроші роблять людини «- стає девізом архаїчної епохи. У сучасному історичної літературі мала місце спроба введення поняття «античний капіталізм». На чолі колонізаційного руху перебували давньогрецькі «поліси». Давньогрецьку цивілізацію ще називають полисной цивилизацией.

Соціально-політичне організація давньогрецького общества.

Основний осередком суспільства на Давньої Греції була громада полісів. Полис це місце держави, це місце що прилягає до нього територією. Архаїчний поліс це столиця «карликого» держави. До складу якого входили як міста, а й села. Перші поліси були дуже маленькі. Вони налічували близько тисяч чоловік. А до кінця давньогрецької цивілізації найбільший поліс становив близько тисяч людина. Головним життєвого простору поліса була Агора. Агора — це така площа де збиралися народні зборів, де люди прогулювалися, де проходив обміну інформацією, де відбувалася торгівля, де люди призначали одна одній встречи.

А сам поліс сутнісно був следующею картину. Тут слід згадати те, що давня Греція гориста місцевість. Зазвичай самісінькому вершині гір будувався храм. Храм тому провідному Богу тієї чи іншої поліса. Але тут недалеко перебувала скарбниця. Біля підніжжя перебувала верхня частина міста що називалася Акрополь. Нижче перебували різні поселення, в яких жило населення полиса.

Цивілізація древнього Рима.

Вопросы:

1. Місце давньоримському цивілізації історія, периодизация.

2. Витоки Римської цивилизации.

3. Найдавніший чи царський період Римської цивилизации.

4. Римська цивілізація епохи республики.

5. Римська цивілізація епохи империи.

1. Місце давньоримському цивілізації історія, периодизация.

Стосовно місці Римської цивілізації чи навіть Риму є дві погляду, одні дослідники, такі як німецький філософ Освальд Шпенглер і англійська історик Арнольд Тойнбі, вважали, що Римська цивілізація перестав бути самостійним цивілізаційним етапом, це лише лише кризовий період у розвитку антична цивілізація, остання стадія греко-римської цивілізації. Чому вони так вважали? Відповідно до їхніх концепції цивилизация-это насамперед культура, римська культура, зі своїми точки зору не досягла тих висот, куди піднялася грецька культура, вони вважали, що така цивілізація дуже утилитарна, у цій цивілізації духовність і відсунуті другого план, а першу чергу розвивалися прикладні науки, техніка, усе те, що потрібно фахівця в царині сьогохвилинної життя. Вони вважали, що духовна культура римлян носить наслідувальний характер. Існує, й інше думка, яке домінує у зараз у світової історіографії, воно зводиться до того що, що став саме ті недоліки, які відзначали Тойнбі і Шпенглер, є її індивідуальністю, тим, що дає Україні повну характеристику. Що й казати специфічне, особливе є у цієї цивілізації? По-перше, встановлення демократичної форми управління .результаті боротьби між патриціями і плебеями, во-вторых—непрерывные війни. Якраз ці дві чинника і стимулювали світовий розвиток цивілізації, визначали весь її історичне обличчя. Ту систему цінностей, яку створила ця цивілізація. Після чого будувалася, що належало до неї цінностей, що цінував древній римлянин? Насамперед для древнього римлянина особливо важливо було відчуття патріотизму, вони вважали себе богообраним народом і кожного громадянина був у служінні батьківщині, не жаліючи своїх зусиль і життя, але це було можливе за наявності таких якостей, як стійкість, мужність, вірність боргу, дисципліна. Наступним у системі цінностей римського громадянина була особлива розуміння того, яке провалля між рабом і вільним людиною, вважалося ганебним бути запідозреним в рабських вчинках, як-от лестощі, безчестя, брехня. Вважалося ганебним бути запідозреним в рабських заняттях, ремесло, торгівля, мистецтво. Достоиным1фке себе римські громадяни вважали такі заняття: участь у політичному життя, в війнах, заняття землеробством, і навіть заняття историографией-написанием історичних творів. Далі, у системі цінностей римлян особливе ставлення до іноземців до того ж іноземному, саме вони вважали, що це іноземної має ціну тільки тоді ми, як його дбає про Рим.

Введемо періодизацію, визначимо хронологічні рамки існування Римської цивілізації, вона унікальна тим, що період його існування ми можемо назвати лише з точністю про століття і до року, а й і з точністю до днів. Умовно, днем підстави Риму та всієї Римської цивілізації вважається 21 квітня 753 року по зв. е., фінал настав тоді, коли було скинуть останній Римський імператор Ромул Августул, варварським вождем Адаакром., справа зрушила 23 серпня 476 р н.е. Отже Римська цивілізація проіснувала 12 століть, які розбиваються втричі періоду царський 8−6 ст. е., період римської республіки 4−1 ст. е., період римської імперії 1 в. е.- 5 в. зв. е. Цей останній період ділиться на два етапу: принципату 30 р. до н. э-.284 р н.е. і доминиата- 284- 476 г н.э.

2. Витоки Римської цивилизации.

Відповідаючи питанням витоки Римської цивілізації, треба було б питанням про її територіальному розташуванні. Отже, колиска Римської цивілізації місто Рим виник на південному заході Європи, на Апеннінському півострові, який греки називали Італією, під назвою однієї з племен, які населяли цю територію. Що й казати являє собою Аппенинский півострів? Берегова лінія його менш порізана, ніж в Балканського півострова, отже, тут набагато менше підстав і можливостей займатися судноплавством, мореплаванням оскільки це було в греків. Тут більше родючих земель, ніж у тієї ж Греції, але відсутні корисні копалини, та його відсутність стала однією з причин того, чому місцеві племена починають загарбницькі війни. Дві основні річки. Які Відбуваються по Аппенинскому півостровуце По, яка відокремлює півострів від іншої Європи, і Тибр. Які племена створили Римську цивілізацію? Це був ціле пасмо племен. Спочатку цій території жили: Сарды, на острові Сардинія, Корсы, на Корсиці, Италы, Секакны. Приблизно у 2−1 тисячолітті е відбувається масове переселення племен, з одного бокузі Сходу, з другогоіз боку Илирика, території Югославії. У результаті цих пересувань місцеві племена частково були винищені, а частково асимільовано. Згодом, на момент виникнення Римської цивілізації, спостерігалася наступна етнічна картина: північ від перебували Венеты, тому й назва містаВенеція, і навіть Ятыги, серединну частина Аппенинского півострова населяли Італіки і Латини, від назви яких і було пішло название—латинский мову" і назву областіЛаци, саме у цієї території та виник місто Рим. Рим виник лівому березі Тибра. Як справа зрушила? У районі Тибра расселялось три племені, повз них проходила дорога на солеварни, внаслідок вздовж цієї дороги, особливо між Капитолийским і Палатинским пагорбами осідають люди, пов’язані з цим дорогий, і місці цих поселень i виникає Рим. Він виник з кінця розселення трьох племінних об'єднань: крім місцевих племен: венетов, ятыгов, етрусків, латинів, италликов, Римську цивілізацію створювали грецькі колоністи створивши свої колонії на в південному й навіть середньому узбережжі Італії, вони зробили дуже великі внесок у становленні цивілізації: вони навчили римлян заняттю сільське господарство, ознайомили з релігією. Проте, вважається, що найбільше внесок у становлення Римської цивілізації внесли племена етрусків, хоча й спірний питання. Питання появу етрусків Італії остаточно не дозволено, але припускають, що вони прийшли зі Сходу, це припущення грунтується у тому, що етруська алфавіт дуже схожий із фінікійським. Етруски були прекрасними металургами і гончарями, особливо відома їх посуд, також вони були прекрасними мореплавцями і займалися піратством. У етрусків римляни запозичили багато традиції: відзначати ті чи інші події якимось тріумфом, також ворожіння на нутрощах тварин, жертвопринесення. І третім народом які надали значний вплив на становлення Римської цивілізації були карфагеняни, вони заснували свої колонії на острові Сицилія. Карфагендержава робить у Тунісі, заснований фінікійцями. Отже, можна дійти невтішного висновку: досить сприятливі природні умови і вплив більш розвинених культур сприяли розвитку Римської цивилизации.

3. Найдавніший чи царський період Римської цивилизации.

Виникнення Риму є відправною точкою Римської цивілізації, він виник території області, що отримала назву Лаци, з кінця розселення трьох племінних об'єднань, які називалися триби. У кожній трибе було по 10 курій, у кожному курії по 10 пологів, в такий спосіб, населення, створив Рим складався лише з 300 пологів, вони почали громадянами Риму та склали римський патриціат. Уся подальша історія Риму — це не громадян, тих, хто входив у 300 пологів — плебеїв за цивільні права. Державне пристрій архаїчного Риму мало такі форми, у главі стояв цар, який виконував функції жерця, военноначальника, законодавця, судді, вищим органом влади був сенатраду старійшин, куди входили по одному представителю від кожної роду, іншим вищим органом влади було народне збори чи збори курій — куриатные комісії. Основний соціальноекономічної осередком римського суспільства була сім'я, яка представляла з себе осередок в мініатюрі: на чолі стояв чоловік, батько, якому підпорядковувалися дружина, діти. Римська сім'я переважно займалася землеробством, й у життя римлян важливого значення відігравало що у військових походах, які зазвичай починалися у березні та закінчувалися у жовтні. Як згадувалося, крім патриціату у Римі була інша прошарок — плебеї, що це ті, хто прийшов до Рима саме його підстави чи жителі підкорених територій. Вони були рабами, що це вільні люди, але вони входили у складі пологів, курій і триб, тому не брали участі в народному зборах, або не мали ніяких політичних прав. Має рацію на грішну землю вони теж мали, для отримання землі вони надходили на службу до патриціям і орендували їхньої землі. Також плебеї торгували, ремеслом. Чимало їх ми богатели.

О 7-й столітті е. правителі Етруської міста Тарквиния підпорядковують Рим і правлять до 510 р. е. Найвідоміша постаттю на той час був реформатор Сервий Туллій. Його реформа був першим етапом боротьби плебеїв з патриціями. Він розділив місто на округу: 4 міських і 17 сільських, справив перепис населення Риму, все чоловіче населення поділялося на 6 розрядів не по пологовому, ознакою, а залежність від майнового становища. Найбагатші становили перший розряд; нижній розряд називавсяпролес, що це незаможні, які мають нічого, крім дітей, був. Римська армія також постала будуватися залежно від нового розподілу на розряди. Кожен розряд виставляв військові підрозділицентурії. З іншого боку, плебеї відтепер були у склад громадян. Це на життя Риму. Колишні зборів по гуриям втратили своє значення, вони було замінено народними зборами по центуріям, які мали свої голоси на народних зборах, причому перший розряд мав понад половина центурій. Це, природно завдавало удару патрициату, тому влаштували змова і Туллій було вбито, після цього сенат вирішує скасувати інститут царя і можливість установити республіку в 510 р. до н.э.

4. Римська цивілізація епохи республики.

Республіканський період характеризується гострої боротьбою патриціїв і плебеїв за цивільні права, за землю, у результаті боротьби права плебеїв збільшуються. У сенаті вводиться посаду народного трибуна, які відстоювали права плебеїв. Трибуни обиралися з плебеїв терміном на рік у кількості спочатку двох, потім п’ятьох, нарешті, десяти людина. Їх особистість вважалася священної і недоторканної. Трибуни мали великі правничий та влада: де вони підпорядковувалися сенатові, могли накладати вето на постанови сенату, мали велику судову владу. У цей час відбувається обмеження зростання земель громадяни мають Риму, кожен міг мати не більш 125 га. землі. У три столітті е. остаточно оформляється римська патрицианско-плебейская громада. Органи структурі державної влади були сенат, народне збори, магистратуры-органы виконавчої. Магістри обиралися народним зборами однією рік. Вищої військової техніки та громадянської владою мали консули вони також мали найвищою судовою владою та управляли провінціями, їх теж обирали народні зборів однією рік. Ще однією вагомою посадою управління були цензори, які вибиралися уп’ятеро років організували перепис населення, переклад громадян із одного розряду на другий, до їхньої компетенції входили релігійні питання. У римської республіці поєднувалися різні принципи управління: демократичний принцип уособлювало народне збори і трибуни, аристократичний принцип уособлював сенат, монархічний принципдва консула, одна з яких був плебеєм. Завдяки постійним, безперервним війнам Рим спочатку полонить всю Італію, а до кінця періоду республіки Рим стає величезним державою, подчинившим всі Середземномор'ї. Основним противником, з яким довелося зіткнутися був Карфагенмісто, був столицею великого і багатої держави, розташованого островами і узбережжю західного Середземномор’я. Сам місто Карфаген був у Африці біля сучасного Тунісу. Війни між Римом і Карфагеном дістали назву Пунічних, вони тривали з перервами з 264 г е. по 146 р е. і закінчилися повної перемогою Риму, підпорядкуванням йому всіх земель противника, а сам Карфаген був стертий з особи земли.

Через війну пунічних воєн та перемоги Риму його територія сильно розрослася і отже загострилися ті проблеми, хто був характерні для Римської цивілізації протягом усього її історії саме: проблеми громадянства й отримання землі. У 133 р. е ще ході Пунічних війн Тиберием Гракхом, обраному народним трибуном, сенатові було запропоновано земельної реформа, суть якої зводилася до наступного: запропонував обмежити кількість землі, яку отримували у оренду з українських громадських полів громадяни Риму, до 500 югеров однієї громадянина (1 югер=2523 квадратні метри), також обмежувалося кількість землі в володінні у однієї сім'ї, незалежно кількості дітей, до 1000 югеров. Ця реформа зустріла опір великих землевласників й у остаточному підсумку Тіберій Гракх і 300 його прихильників убили. Отже, земельна реформа заглухла. Але через десять років Гай Гракх — брат Тіберія Гракха, колишній намісником провінції на Сициліїпершої римської провінції, був обраний народним трибуном і навіть запропонував сенатові продовжити земельну реформу, а також відкрити цивільні права союзникам Римуиталикам, так узагальнено називалися все племена, населяли Аппенинский півострів. Проте сенат не зробив ці реформи. Гай Гракх також було вбито. Але боротьба за цивільні права, отже й за землю триває й у 91 р. до н. е починається «Союзницька» громадянської війни — війна італіків за цивільні права, що тривала до 88 р е, під напором цих вимог сенат не витримав й у 90 р е надав италикам цивільні права. У цьому закінчує своє існування римська громадянська громада. Це означає, що народні зборів трибутные коммиции і куриатные коммиции (відповідно збори по трибам і з гуриям) перестали грати якусь помітну роль. Перший століття ецей найважливіший етап у житті Римської цивілізації, він ознаменований тим, що це політична життя римському суспільстві розвивалася у двох напрямах: оптимати (найкраще) прибічники цього напряму — це, переважно плебейскопатриціанська верхівка. Вони захищали влада сенату і позицію нобілітету (патриціат і плебейська верхівка). Другий напрямокце популяры. Прибічники цього напряму вимагали проведення аграрних реформ, надання цивільних прав, посилення влади народних трибунів. Одним з представників цього напряму був відомий полководець Гай Марій. Це політичного життя римського суспільства, але у це важливі процеси відбувалися і самому суспільстві, його менталітеті. Пунічні війни як територіально прирастила Рим, а й змінила менталітет римлянина, завдяки включенню у складі держави безлічі етнічних груп трьох частин світла: Європи, Африки й Азії. Так чи інакше, римляни стали сприймати досягнення, культуру цих народів, і особливо це стосується кульре греківеллінів. Виникло рух, що його филэлинизмом, яке виступало впровадження грецьких культурних цінностей. Вони вивчали філософію, літературу, мистецтво; вони запрошували греків у ролі вчителів на свої дітей. Тоді ж виникло і аппозиционное рух, що його очолив сенатор Катон. З боку стверджувалося, що грецьке вплив розкладає суспільство, що римляни мають лише війною. Протест деякою частини римського суспільства грецькому впливу — це протест колективізму індивідуалізму. Проте, слід зазначити, що час у Римі з’являється такий цікавий постать як Полібій — грек по етнічної приналежності, який написав «Загальну історію», де зараз його оспівав славу Риму, стверджував, що Рим — найкраща політична система історія людства. Єдине, що перенималось римлянами у греків без опору — це астрономічні знання і набутий викликано це були тим, що з тривалих і далеких військових походах ці знання були необхідні ориентировки.

Як було зазначено, внаслідок Пунічних війн територія Римського держави розростається й у управління нею необхідна сильна одноосібна влада. У Римській республіки було дві спроби отримати диктаторські повноваження. Перша їх пов’язана з ім'ям полководця Сули. Якому у першій половині 1 століття е в напружений момент протистояння оптиматів і популяров, котрий погрожував перетворитися на громадянську війну сенат надав диктаторські повноваження. Судна жорсткими заходами запобіг початок громадянську війну. Другий постаттю, що отримала диктаторські повноваження був Гай Юлій Цезар, відомий і талановитий полководець, який спершу був намісником Іспанії, та був, ставши намісником небагатьох Галлії, належала Риму, зумів за 10 років підкорити всю Галію, що перед ним нікому не вдавалося. Крім полководницького таланту Цезар мав і зараз літературний талант, йому належать такі твори, як «Записки про Гайской війні», «Записки про громадянської війні», де захоплює отточеность кожної фрази. Він здобув диктаторські повноваження так: організувався тріумвірат, тобто. весь авторитет влади зосередився до рук трьох персон. Помпея, Красса і Цезаря, який був у Галії. Після загибелі Красса, Помпеї став фактично повновладним правителем у Римі, сенат, аби запобігти одноосібної влади Помпея, звернувся безпосередньо до Цезарю про те, що він повернулося на Рим обмежив влада Помпея. Десятого січня 49 р. е. Цезар перейшов річку Рубікон і вимовив відому фразу: «Жереб кинутий» тобто. він став набік сенату і невдовзі Помпеї був, скинуть, Цезарю було надано унікальні безстрокові диктаторські повноваження. Але невдовзі, проте, прибічники Помпея влаштували змова убили Цезаря, справа зрушила 15 березня 44 г до н.э.

Після смерті Цезаря розгорнулася боротьба влади після серії інтриг, в яких найголовнішими учасниками були сподвижник Цезаря Антоній, його внучатий племінник Октавіан і сенат, у яких єдиним володарем величезного держави стає Октавіан, якого проголошують Августом (божественним), це свого роду 30 р е. У цьому римська республіка припинила своє існування, почався період римської империи.

5. Римська цивілізація епохи империи.

Початковий період римської імперії, продлившийся з 30 р. е. по 284 р. н.е. отримав назву період принципату, цю назву пішло то іменування Октавіана Августа «Принципсом», що означає - перший серед рівних. Другий етап римської імперії називається — період домінату від слова «доминус» (господин)-284−476гг н.е. Перші кроки Октавіана Августа: стабілізація відносин між різними верствами суспільства. Правління Октавіана — це злету науки, літератури та особливо римської історіографії. Особливості римської цивілізації епохи принципата:

1. Одноосібна влада відкриває можливості, як перед мудрими, і перед деспотичними правителями. Приклади: Марк Аврелій, Нерон.

2. Активно вдосконалюється римське законодавство, що є основою багатьох сучасних правових систем.

3. Виявляється неспроможність рабства. До армії починають набирати рабів через нестачу населения.

4. Італія втрачає роль центру Римської империи.

5. Розвиток будівництва (дороги, водопроводы).

6. Посилення системи освіти, збільшити кількість грамотних людей.

7. Поширення христианства.

8. Свята (180 днів, у году).

Імператор Антоній Пійзолоте століття Римська імперія відсутність конфліктів, економічне піднесення, спокій у провінціях, але цей період тривало недовго вже у 160 р н. е починається одне з війн, яка визначила подальшу долю римської цивілізації початок катастрофи. Це перший досвід, коли зустрілася власне цивілізація з агресивним «барбарикумом». Римська імперія сусідила з багатоликим варварським світом, куди входили Кельтські племена, Німецькі племена і Слов’янські племена. Перше зіткнення варварського світу і римської цивілізації сталося при імператорі Марка Аврелії біля провінцій Реций і Норик, також Панония — совр. Угорщина. Війна тривала прибл. 15 років, Марку Аврелію вдалося відбити тиск варварських племен. Згодом, протягом 3-го століття натиск варварів посилюється, вибудовується Дунаєм і Реину «лімес" — кордон, що складається з пропускних пунктів і воєнізованих поселень. На «лимесе» здійснювалася торгівля між Римом і варварським світом. У 3-ем столітті виділяються племена, серед варварів, провідні війни з Римом, за українсько-словацьким кордоном по Рейну це Франки, а, по Дунаю-Готы, що неодноразово вторгалися на територію імперії. Тоді ж у 3 столітті Рим вперше у історії втрачає свою провінцію, це сталося 270 г., імперська армія залишила провінцію Дакії, далі відбувається втрата «Десятинних полів" — в верхів'ях Рейну. Наприкінці 3- го століття закінчується епоха принципату: імператор Діоклетіан в284 р. прийняв рішення розділити імперію на виборах 4 частини, ще управління. Співправителями стали: Максимиан, Лициний та Костянтина Клора, собі Максиміана він залишив титул серпнів, а двох других-титул цезарів. Хоча по смерті Діоклетіана син Клора Костянтин знову стає одноосібним правителем, але саме цим поділом, було, належить початок катастрофи Римська імперія. У 395 року імператор Феодосії остаточно розділив імперію на частини між синами, них Аркадій став правителем Східної Римська імперія, а інший — Гонорий-Западной Римська імперія. Але ситуація в такий спосіб, що малолітній Гонорей було управляти державою і фактичним правителем виступив вандал Стилихон, очолював його використовують протягом 25 років, величезну роль варвари починають витрачати час на армії Західної Римська імперія, це у повною мірою відбиває криза імперії. Під тиском гунів на чотири столітті завезеними на територію Східної Римська імперія переселяються Готи, що під проводом Аллариха у пошуках землі проживання вторгаються завезеними на територію Італії та в 4Ю р. захоплюють Рим. Потім у 476 вождь скиров Одоакр остаточно скинув останнього римського імператора Ромула Августула. Ця дата є датою остаточного падіння західній частині Римська імперія, східна значна її частина проіснувала ще близько 1000 років. Епоха домінату відбиває криза Римської цивілізації. Ознаки кризи: I запустіння міст, 2 припинення виплат податків, 3 зменшення кількості торгових операцій, 4 порушення перетинів поміж провінціями. Отже, можна сказати, що Римську цивілізацію зломили тричі: 1 соціально-економічний, 2 духовний криза, 3 велике переселення народов.